У посібнику «Практична мікробіологія» описані способи i методики мікроскопічного, бактеріологічного (вірусологічної), серологічної, імунологічної, біолоічної та алергологчної діагностики інфекційних хвороб. Велика увага приділена використанню експрес-діагностики, новітнім люмінесцентно-серологічним дослідженням, реакціям коаглютинації і латекс-аглютинації, застосуванню таких високочутливих методів як імуноферментний, імуноелектронний, радіоімунний, визначення імунних комплексів, моноклональних антитіл, реакцій гальмування гемаглютинації, непрямої гемаглютинації та iн. Назви мікроорганізмів, схеми їх класифікацій подано відповідно до міжнародної системи та номенклатури, викладених у "Bergey's manual of systematic bacteriology" (1994). Усі критичні зауваження і побажання щодо покращання посібника «Практична мікробіологія» автори приймуть із щирою вдячністю.

В книге рассмотрены общая технология молока и молочных продуктов, частная технология молочных продуктов, описаны оборудование для их производства, а также мойка и дезинфекция технологического оборудования. Рассмотрены состав, физико-химические свойства и микрофлора молока. Изложены современные направления в переработке обезжиренного молока, пахты и молочной сыворотки. Приведены производственные расчёты, технологический и микробиологический контроль в молочной промышленности. Для студентов вузов молочной промышленности.

Ґрунтова мікробіологія – наука, що вивчає закономірності розповсюдження, життєдіяльності, фізіологічні особливості мікроорганізмів в грунті, а також їх взаємозв’язки в угрупованнях та з оточуючим середовищем. Фундатором ґрунтової мікробіології як нової самостійної науки був С.М.Виноградський. Роботи С.М.Виноградського поклали початок розвиткові двох етапів ґрунтової мікробіології одночасно: морфологічного опису і еколого-фізіологічних досліджень. Він відкрив явища хемосинтезу, азотфіксації, розробив принципово нові підходи до вивчення ґmрунтової мікробіоти, першим сформулював системний підхід до вивчення участі мікроорганізмів у колообігу речовин у природі, який здіснюють, що стало основою нової науки – біогеохіміїї.

Матеріал підручника викладено відповідно до навчальної програми з курсу мікробіології, вірусології та імунології. У ньому відображені новітні досягення з морфології, ультраструктури, класифікації та номенклатури, генетики, фізіології та екології мікроорганізмів. на сучасному науковому і методичному рівнях розглянуто вчення про інфекцію та імунітет, наведені основні принципи хіміотерапії інфекційних хвороб. Подана коротка характеристика патогенних бактерій та вірусів. До окремих розділів підібрані матеріали до практичних занять і об'єм лабораторної самостійної роботи, питання самоконтролю та ситуаційні задачі, що сприятиме більш глибокому засвоєнню матеріалу. Для студентів вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Расшифровка генетического кода, зашита от инфекционных болезней и патент на совершенную фиксацию азота, проникновение в тайну злокачественного роста и извлечение полезных ископаемых из морских вод — неисчислимы сферы познания и практики, где изучение микроорганизма помогает добиваться невиданных и неслыханных результатов... О достижениях микробиологии, о завтрашнем дне этой науки рассказывает академик АМН СССР О. Бароян.

Т. I. - 1012 c.

  Текст у форматі PDF 4.77 Мб

В монографии излагаются основные данные о природе и механизмах движения клеток.

Во второе издание (первое вышло в 1979 г.) включены новые разделы "Прикладная иммунология", "Клиническая микробиология и иммунология", "Общая и медицинская микробиология". Более подробно изложены материалы по санитарной микробиологии и лабораторной диагностике вирусных инфекций. Все основные разделы руководства подразделены на темы и занятия, построенные по единому принципу. Приведен перечень диагностических, профилактических и лечебных препаратов, применяемых при описываемых заболеваниях.

Коллективная монография, написанная известными микробиологами США и Канады. Рассмотрены особенности существования микроорганизмов при крайне неблагоприятных условиях внешней среды, таких, как высокие и низкие температуры, экстремальные величины рН, высокие концентрации солей, воздействие высокого давления, радиации, солей тяжелых металлов и других повреждающих факторов. Выяснение механизмов адаптации к таким условиям очень важно для понимания происхождения и эволюции жизни, а также для проблем космической биологии. Все эти вопросы имеют и большое практическое значение ввиду широкого применения микроорганизмов в народном хозяйстве. Предназначена для микробиологов, экологов, физиологов, биохимиков, молекулярных биологов, медиков, а также для лиц, работающих в микробиологической промышленности.

Матеріал підручника подано відповідно до навчальної програми з курсу мікробіології з вірусологією та імунологією. Порівняно з попереднім виданням (4-те вид. - 1980р.) російською мовою підручник доповнено новими розділами, які стосуються ВІЛ – вірусу імунодефіциту людини, збудників Т-клітинного лейкозу, кампілобактеріозу, хвороби Лайма та інших інфекцій. Доопрацьовано матеріал розділів, присвячених вірусам гепатиту, пікорна- і реовірусам. Висвітлено проблеми генної інженерії і біотехнології виробництва діагностичних і лікувально-профілактичних засобів (моноклональні антитіла, інтерферони, імуномодулятори та ін.). Для студентів медичних інститутів.

Імунна система (ІС) людини і вищих тварин являється самостійною структурно- функціональною одиницею організму, що знаходиться в тісній взаємодії з іншими його системами. Головна функція імунної системи – це збереження сталості внутрішнього середовища організму шляхом постійного контролю за антигенним складом організму. Ця функція здійснюється шляхом розпізнавання і елімінації клітинами імунної системи чужорідних агентів антигенної природи, як тих, що проникли в організм екзогенно (мікроби), так і тих, що виникли в організмі ендогенно (клітини, що змінилися в організмі під дією вірусів, ксенбіотиків, ракові клітини). ІС складається з двох компонентів: вродженого і адаптивного (набутого, придбаного) імунітету, які знаходяться в тісній функціональній взаємодії. Вроджений імунітет філогенентично найбільш древній, і, мабуть, присутній в усіх багатоклітинних організмах, тоді як адаптивний імунітет є відносно молодим і наявний тільки у хребетних тварин. Вважається, що головна різниця між цими компонентами ІС заключається в специфічності: вроджений імунітет функціонує неспецифічно, набутий – специфічно. Ця різниця є умовною: як вроджений, так і адаптивний імунітет виконують єдине функціональне завдання, доповнюючи один одного, підключаючись на різних етапах чужерідної інвазії.

В опорному конспекті в стислому вигляді подані основні положення книги А.Ф. Антипчук і І.Ю. Кірєєвої «Водна мікробіологія». Ця книга була рекомендована Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист МОНУ № 14/18.2 – 586 від 24.03.2004 р.). В лекціях, на основі яких підготовлений опорний конспект, викладені класичні та сучасні методи вивчення мікробіологічних процесів у природних та штучних водоймах, а також методи дослідження біохімічної активності мікробних угруповань і її впливу на екологію і санітарний режим водойм.

Нині найприйнятнішою є рідинно-мозаїчна модель структури мембрани, висунута С. Сенгером і Дж. Нікольсоном у 1972 р. й удосконалена С. Сенгером у 1981 р. За цією моделлю певна частина ліпідів, що входить до складу плазматичної мембрани (близько 30 %) пов'язана з внутрішніми білками, а інші перебувають у рідкому стані, формуючи "ліпідне озеро", в якому "вільно плавають" внутрішні білки. На поверхні ж ліпідного шару розташовуються водорозчинні (поверхневі) білки. Ця модель передбачає можливість взаємодії поверхневих і внутрішніх або інтегральних мембранних білків з утворенням специфічних агрегатів (усередині або на поверхні мембрани) з гідрофільними порами чи каналами. Дана модель не суперечить і набутим численним доказам як хімічної, так і структурної гетерогенності клітинних мембран. І хоча всі мембрани мають певну хімічну та структурну подібність (організація ліпідів у вигляді бішару, наявність поверхневих і внутрішніх, у тому числі інтегральних, білків і вуглеводів на зовнішніх боках плазматичних мембран), різні види мембран мають різний якісний і кількісний склад ліпідних, білкових і вуглеводних компонентів. Так, мембрани з домінуючою бар'єрною та ізоляційною функцією (наприклад, мієлінові волокна) мають вищий вміст ліпідів (до 80 % складу мембрани), функціонально активні мембрани (мембрани ЕПР, мітохондрій) містять більше білків (до 70 %).

На початку свого розвитку імунологія з’явилась як наука про боротьбу організму з інфекційними хворобами. Великі відкриття “ранньої ери” імунології (початок ХХ століття) були пов’язані із такими тяжкими хворобами як віспа, сибірська виразка, сказ, дифтерія. Поряд із поступовим розумінням того, як саме відбувається імунний захист організму, було розроблено ефективні вакцини і сироватки, що дозволили боротися із цими захворюваннями.