Free radical initiators-chemical molecules which easily decompose into free radicals-serve as reactive intermediates in synthetic methodologies such as organic and polymer synthesis as well as in technological processes, oligomerization, network formation, and kinetic research. The Handbook of Free Radical Initiators presents an up-to-date account of the physicochemical data on radical initiators and reactions of radical generation. Individual chapters include: * Dialkyl Peroxides and Hydroperoxides * Diacyl Peroxides, Peresters, and Organic Polyoxides * Azo-Compounds * Bimolecular Reactions of Free Radical Generation by Ozone, Dioxygen, Hydroperoxides, and Haloid Molecules * Free Radical Abstraction Reactions * Free Radical Addition Reactions * Free Radical Recombination and Disproportoination Reactions

"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

Істотні зміни в історичному розвитку країни та радикальні економічні, політичні та соціальні перетворення відбуваються у сфері відносин власності, суспільного виробництва, обігу капіталу. Реалізації цих завдань сприяє інститут зобов'язального права. Його правові норми регулюють майнові відносини, що виникають у разі відчуження майна, надання послуг, виконання робіт, заподіяння шкоди або безпідставного придбання майна. З огляду на це книга "Зобов'язальне право: теорія і практика" є насамперед посібник з особливої частини цивільного права, але питання у ньому висвітлюються значно ширше ніж цього потребують такі видання. Актуальність теми пояснюється ще й тим, що у книзі разом з усталеними поняттями про зобов'язальні правовідносини, виконання зобов'язань, способи забезпечення їх виконання розглядаються й такі, раніше нетрадиційні види зобов'язань, як: зобов'язання, пов'язані з захистом прав споживачів; договори купівлі-продажу.

This book deals with critical aspects of English historical, constitutional and political thought from the Middle Ages to the early modern period. In particular, the book is a study of the ways in which history could be deployed for all kinds of political purposes. The entire story of the historical construct of the "radical ancient constitution" is told, focusing on the ways in which rebels turned to important medieval sources including the so-called "Laws" of Edward the Confessor, in an effort to legitimize resistance, deposition and regicide.

Noam Chomsky is one of the most recognized names of our time, and in 2005 he was voted the most important public intellectual in the world today, the result of his winning 4,827 of 20,000 votes cast in a poll conducted jointly by a British monthly called Prospect and the Washingtonbased journal Foreign Policy. This result is hardly surprising; his contributions to linguistics and his theories regarding the workings of the human mind have rocked the intellectual world for more than fifty years, beginning with the critical reception of his early work on syntactic structures and his appeal to what he called the Cartesian approach to language. His crusade against the Vietnam War and his on-going critique of American foreign policy, his analyses of the Middle East and Central America, his long-standing local and international activism, and his assessment (sometimes with Edward Herman) of how media functions in contemporary society have made him a darling of political dissenters around the world who take from Chomsky both useful analysis and, moreover, a whole approach that is valuable in the struggle against oppression. He is at once a beacon to the downtrodden, and, as much of the world witnessed on September 20, 2006, from a televised speech delivered at the United Nations General Assembly, he is also an inspiration to the likes of President Hugo Chavez of Venezuela, who recommended to representatives of the governments of the world that they read Chomsky’s recent book Hegemony or Survival. Chomsky’s vicious and persistent attacks against “Stalinist” politicians, “commissar” academics, greedy members of the managerial classes, poser liberals, “scientific” Marxists, self-aggrandizing social scientists, authoritarian pedagogues, lackey media types, and fanatical sports fans has also created a vicious set of adversaries who commit remarkable amounts of effort to discredit, admonish, critique, or ignore Chomsky’s approach. In the face of it all, Chomsky stands forth, now eighty years old and yet as energetic, fearless, and courageous as ever, perhaps even more so as the years bring him new kinds of experience, optimism and disgust; he is indeed, as U2’s Bono has called him, the “rebel without a pause.” As a consequence, most everyone has strong feelings (positive and negative) about Noam Chomsky, and the effect that he has upon people extending across national, social, and institutional lines is a fascinating phenomenon, and is a remarkable testament to what an intellectual can accomplish when engaged beyond the ivory tower.