Це перший в українській лексикографії словник-довідник, присвячений одному із складних розділів сучасної української орфографії — написанню слів і номінативних словосполучень з великої чи малої літери. Він включає географічні назви, назви політичних та громадських організацій, адміністративні найменування, назви посадових осіб, церковно-календарних та народних свят, знаменних дат, міфологічні, астрономічні, церковні, теологічні назви, документоніми тощо. Словник укладено згідно з правилами чинного "Українського правопису" (1993). Щодо написання тих груп назв, які зазначений правописний кодекс не охоплює, автор пропонує власні рішення, продиктовані усталеною практикою написання тих чи інших мовних одиниць з великої або малої літери.

Український правописний словник погоджений з повним правописом, що виробила Державна Правописна Комісія і затвердив Народній Комісар Освіти (6.ІХ.1928 р.). До цього словника ввійшов словник-показник (біля п’яти тисячі слів), що я уклав, з доручення пленуму Правописної Комісії, до «Українського Правопису». Проти попередніх видань мого правописного словника (перше видання 1914 р., Петроград, шосте – 1926 р., Київ. ДВУ) це видання набагато поширене й перероблене; в йому подано близько 40-а тисяч слів; коло відмінюваних слів зазначено важкі щодо правопису форми, в сумнівних випадках показано при словах керування, до реєстру слів заведено поширеніші як українські, так і чужомовні власні ймення, прізвища, географічні назви.

Постановою Президії Української Могилянсько-Мазепинської Академії Наук з дня 30-го березня 1939 року створено Правописну Комісію під головуванням академіків Ів. Зілинського й В. Сімовича. В висліді праць цієї Комісії вийшли з початком 1940-их років у виданнях ,,Українського Видавництва' Краків-Львів „Український правопис Ів. Зілинського та Правописний словник" за редакцією Ол. Панейка з передмовою В. Сімовича, оснований натакому ж словникові О. Ізюмова з 1941 року, одначе з деякими змінами з наміром до стосувати новий словник до тодішніх обставин.