І Іоне, лопош і сне та перероблене видання монографії Тамари Гундороної «І ІроЯвлення Слова» - книжки, знакової для українського літературознавства середини 1990-х років, - нагадує про досвід раннього модернізму початку XX століття, коли започатковувалися нові форми літературности, і є своєрідною апологією свідомости модерну. Передчуття духу постмодерну в середині 1990-х дало змогу в першому варіянті монографії розглядати злами та переходи нової свідомости початку XX століття в українській літературі як варіянт справдженого модерну. Із перспективи після-постмодерної нового змісту набувають авторчині тези про трансмодерність українського модерного проекту, про існування інших модернізмів: національних, Тендерних, колоніяльних, про явище модернізму як естетичного гнозису.