На прикладі Київского військово-окружного суду висвітлено особливості діяльності військово-судових установ Російської імперії як органів надзвичайного судочинства. Проаналізовано законодавчий механізм, причини та масштаби передачі справ щодо цивільних осіб на розгляд до даного суду. Розглянуто особливості провадження та вироки за справами, що репрезентували різні форми селянських, робітничих, революційних, національних рухів і кримінальної злочинності.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні та практичні проблеми механізму визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні, визначено їх поняття, принципи та гарантії. Розглянуто процесуальний порядок приведення вироку іноземного суду у відповідність до вітчизняного законодавства. Проаналізовано міжнародно-правові договори України, що регулюють на її території визнання та виконання рішень іноземних судів, визначено особливості їх застосування. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства й інших нормативно-правових актів України.

  Скачати повний текст

Досліджено процесуальний порядок і зміст вирішення судом процесуальних питань у стадії виконання вироку. Розкрито зміст і предмет кримінально-процесуальної діяльності у стадії виконання вироку, проаналізовано її специфічні ознаки, висвітлено структуру стадії виконання вироку. Досліджено особливості звернення різних видів вироків до виконання. Зазначено про необхідність удосконалення законодавчого регламентування процесуальних повноважень судді у стадії виконання вироку. Розроблено класифікацію питань, що виникають і вирішуються судом на такій стадії. Досліджено особливості вирішення судом питань, що потребують доказування певних обставин, сформульовано пропозиції щодо запровадження пенітенціарного провадження. Запропоновано ряд змін до чинного кримінально-процесуального кодексу України та Проекту нового КПК України.

  Скачати повний текст

Розглянуто правові, теоретичні та практичні проблеми постановлення судом законних та обгрунтованих вироків у разі застосування введеної у кримінальний процес України у 2001 році спрощеної форми судового розгляду кримінальних справ у випадках визнання обвинуваченим своєї вини. Проаналізовано виникнення та застосування такої спрощеної форми у різних країнах світу, зокрема, угод про визначення вини у США й особливого порядку за КПК Російської Федерації. Досліджено особливості та проблемні питання застосування в Україні спрощеної форми судового розгляду та правової якості вироку суду, який постановляється у судовому засіданні за спрощеною формою. Внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та розробки нового КПК України.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток законодавства про кримінальну відповідальність судді за неправосудні рішення. З'ясовано, що норми, які передбачають відповідальність судді за "неправосудні" рішення вперше об'єднано в окрему главу в Уложенні про покарання кримінальне та виправне (1845 р.), а родовий об'єкт злочинів у сфері правосуддя вперше виділено у Особливій частині Кримінального кодексу УРСР 1960 року у главі VIII. На підставі філософсько-правового аналізу сформульовано поняття "неправосудності судового рішення" та виділено його ознаки. Обгрунтовано необхідність виділення природного права на судовий розгляд як обов'язкового додаткового безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 375 КК. Висвітлено питання доцільності запровадження кримінальної відповідальності за постановлення суддею неправосудного акту через необережність. Виявлено чинники детермінації постановлення завідомо неправосудних актів судової влади та наведено рекомендації щодо удосконалення кримінального закону в частині оптимізації правозостосовчої діяльності.

  Скачати повний текст

На базі документальних джерел розглянуто процеси функціонування гродських судів на території Київського, Врацлавського та Волинського воєводств у другій половині XVI - першій половині XVII ст. у контексті соціально-політичної історії України. На підставі документів актових гродських книг з'ясовано склад і обов'язки адміністрації гродського суду, уточнено коло його компетенції, проаналізовано основні етапи судочинства та визначено його правові джерела. Установлено, що адміністрація гродського суду складалася зі старости, підстарости, гродського судді, та судових виконавців: вижів, децьких і возних. Доведено, що у реальному житті компетенція гродського суду була значно ширшою, ніж було встановлено законом (Статутом 1566 р.). Для встановлення істини гродські судові урядники застосовували різноманітні слідчі методи, взаємодіючи з іншими повітовими судами, а також з судом копним і доменіальним, а сам процес базувався на складній доказовій системі та передбачав глибоке знання чинних правових норм. Під час винесення вироків суд спирався не тільки на право "посполите" (Статут 1566 р.), а й на норми давнього звичаєвого права. Доведено, що саме це право часто мало вирішальне значення.

  Скачати повний текст

Комплесно та системно розглянуто питання стосовно з'ясування юридичної природи законного представництва у кримінальному процесі. З'ясовано коло обставин, необхідних для виникнення законного представництва у сфері кримінального судочинства. Досліджено сукупність ознак, які визначають місце та роль законного представника у справі та характеризують його як самостійного суб'єкта процесуальної діяльності. Значну увагу приділено розкриттю особливостей здійснення законного представництва обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та свідка за стадій порушення кримінальної справи, досудового розслідування, судових стадій процесу та стадії виконання вироку.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу наукової літератури й архівних документів досліджено проблеми організації та діяльності судової влади Львова в XVI - XVIII ст. на прикладі війтівсько-лавничого суду. Проаналізовано ступінь наукової розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі. Досліджено джерела права, на основі яких функціонував війтівсько-лавничий суд міста. Розкрито суть поняття, розглянуто ознаки злочину та покарання у контексті чинних правових актів та діючої теорії покарання. Досліджено причини вчинення злочинів, види злочинів і покарання, що мали місце у судовій практиці Львова. Увагу приділено дослідженню складу війтівсько-лавничого суду, порядку обрання на посади та здійснення суддями їх повноважень; питанням проведення розслідування кримінальних справ, судовому розгляду у суді першої інстанції та апеляції. Установлено, що відсутність особистої свободи спричинила превалювання інтересів держави (громади) над інтересами людини. Показано, що кримінальне право визначало мінімальний набір соціальних правил, обов'язкових для виконання всіма членами громади, метою покарання було залякування загалу для запобігання вчинення правопорушень. Виявлено, що недоліками, які впливали на діяльність судової влади Львова, були неузгодженість норм магдебурзького права з королівськими привілеями, застосування принципів станової належності. Відзначено, що мали місце зловживання у питаннях обрання на посаду війта та лавників, порядку розгляду справ. На відміну від західноєвропейських міст практика застосування норм кримінального судочинства війтівсько-лавничим судом Львова характеризувалася більшою гуманністю та розважливістю. Зазначено про відсутність "чорної книги злочинців", вироків у справах так званого, "удаваного зла" (чаклунства, знахарства, єретицтва).

  Скачати повний текст

Доведено, що суди та правоохоронні органи Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії в своїй діяльності деякий час керувалися законами колишньої Російської імперії та тимчасового уряду, зокрема, "Уставом Уголовного Судопроизводства" 1864 р., які поступово було зміцнено та доповнено урядами Української Народної Республіки та Української держави. Встановлено, що нормативно-правові акти Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії в галузі судочинства закріпили низку положень, відмінних від тих, що містилися у дореволюційному російському законодавстві, які стали принципово новими на той час: порядок формування судів, їх кількісний склад, відсутність присяжних засідателів під час судового розгляду справи та відмова законодавців від апеляційного оскарження вироку суду. Обгрунтовано положення, що важливою новацією закону Директорії "Про поступовання в штабних судах" є виділення порушення кримінальної справи в окрему стадію судочинства, яка згодом стала першою стадією в радянському та сучасному українському кримінальному процесі. Зазначено, що більшість нормативно-правових актів у галузі судочинства, прийнятих у періоди Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії, не діяли внаслідок складної політичної ситуації в Україні та важких умов військового часу.

  Скачати повний текст

Встановлено сутність, принципи формування та напрямки реалізації кримінально-правової політики, встановлено її роль у процесі протидії злочинності. Вперше виділено та досліджено інтерпретаційну форму здійснення кримінально-правової політики України. Проаналізовано процес впровадження основних принципів кримінально-правової політики - економії кримінальної репресії, доцільності, диференціації кримінальної відповідальності та індивідуалізації покарання, невідворотності кримінально-правового реагування на злочин. Визначено предмет кримінально-правового регулювання, наведено додаткові аргументи щодо необхідності виділення криміналізації, декриміналізації, пеналізації та депеналізації як основних напрямків кримінально-правової політики. Обгрунтовано необхідність формувння та впровадження механізмів міжнародного співробітництва у сфері протидії злочинності. З'ясовано підстави та способи здійснення декриміналізації злочинів, які втратили суспільну небезпечність. Розроблено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема сформульовано положення про порядок виконання в Україні вироків судів іноземних держав, а також про правові наслідки видачі осіб, обвинувачених у вчиненні злочину.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні та практичні проблеми правового положення потерпілого як суб'єкта кримінально-процесуального доказування у досудових стадіях провадження, за розгляду та вирішення справ у суді першої інстанції, а також під час перегляду судових рішень. Запропоновано визначення процесуальних механізмів, які забезпечують доступ потерпілого до правосуддя та його право на судовий захист. Сформульовано положення щодо необхідності потерпілому права вибору власної позиції по справах приватно-публічного та публічного обвинувачення, обгрунтованість якої обов'язково має знайти відображення в обвинуваченому висновку, вироку (ухвалі) суду.

  Скачати повний текст

Висвітлено теоретичні та практичні проблеми процесуального порядку реалізації права особи на апеляційне оскарження вироку (АОВ). Досліджено правову природу, юридичний зміст та структуру права особи на АОВ. Розкрито сутність і значення об'єктивних та суб'єктивних передумов виникнення та умов реалізації даного права. Проаналізовано існуючі вимоги до форми та змісту апеляції та запропоновано встановлення диференційованого підходу до складання апеляції залежно від суб'єкта оскарження, розроблено класифікацію апеляцій. Розкрито сутність і значення доповнення і зміни до апеляції, а також заперечення на апеляцію; правову природу відкликання та відмови від апеляції; наведено визначення даних процесуальних понять. Обгрунтовано рекомендації щодо внесення змін до КПК України для вдосконалення правового регулювання процесуального порядку реалізації права особи на АОВ.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток теоретичних концепцій апеляційного провадження у дорадянський, радянський і сучасний періоди, виділено фактори, що вплинули на їх формування. Визначено критерії, яким повинна відповідати стадія перевірки судових рішень, що не набрали законної сили, для найбільш ефективного виконання її завдань, встановлених кримінально-процесуальним законодавством. Розкрито зміст поняття, охарактеризовано систему та функціональне призначення вироків та ухвал апеляційного суду у кримінальному судочинстві. Проведено дослідження апеляційного розгляду як форми перевірки судових рішень, що набрали законої сили, в якій вимога щодо можливої швидкості остаточного вирішення кримінальної справи повинна поєднуватися з належною реалізацією принципів кримінального судочинства. Розглянуто шляхи удосконалення даної стадії кримінального процесу за наведеними критеріями. Розглянуто рішення апеляційної інстанції у співвідношенні з іншими судовими рішеннями з кримінальних справ і визначено їх роль у досягненні мети кримінального судочинства. Виявлено істотні риси окремих видів рішень апеляційного суду як актів правосуддя, що мають остаточний характер. Сформульовано пропозиції щодо подальшого удосконалення практики прийняття рішень апеляційним судом з урахуванням наданих законом процесуальних можливостей щодо встановлення нових фактів безпосередньо в апеляційній інстанції та дослідження доказів у справі за умов судового слідства. Проаналізовано судову практику та виявлено проблемні питання щодо застосування процесуальних норм, які регламентують апеляційне провадження.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання виникнення та розвитку інституту преюдицій, визначено його правову природу та галузеву належність. Удосконалено поняття преюдицій. Наведено її класифікацію, проаналізовано умови їх застосування у процесі встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, а також співвідношення кримінально-процесуальних преюдицій, правових презумпцій, судового прецендента, аналогії кримінально-процесуального закону, співвідношення преюдицій вироку, що набрав законної сили та принципу оцінки доказів за внутрішнім переконанням суддів. Розглянуто значення преюдицій за умов повернення кримінальних справ на додаткове розслідування судом першої інстанції, винесенні вироку та у разі апеляційного перегляду кримінальних справ. Наведено конкретні пропозиції щодо вдосконалення інституту преюдицій та кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує процес доказування у кримінальних справах.

  Скачати повний текст

Досліджено види вимагань, що вчиняють організовані групи за сучасних умов. Охарактеризовано структуру організованої групи вимагачів, визначено зміст тактичних операцій "Затримання організованої групи вимагачів" і "Виявлення організатора злочинної групи вимагачів і доказування його вини" як тактичних комплексів з ефективної нейтралізації організованої злочинної групи. Доведено, що протидія розслідуванню вимагань, вчинених організованими групами, здійснюється за створення угруповання, за вчинення вимагань, у процесі розслідування вимагань, за виконання обвинувального вироку суду.

  Скачати повний текст

Автор проаналізував найбільш характерні ознаки діяльності військових судів України по здійсненню правосуддя та предмет доказування в кримінальних справах, пов'язаних із злочинами проти порядку підлеглості та військової ввічливості. При цьому конкретизовано перелік обставин, які підлягають доказуванню в кримінальних справах цієї категорії і, виходячи з даного переліку, прослідковано порядок та особливості дослідження доказів під час судового слідства, шляхи усунення суперечностей та неповноти попереднього слідства. На підставі вивчення 1280 кримінальних справ, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, проаналізовано діяльність військових прокурорів та захисників адвокатів як під час судового слідства військових судів, так і в ході судових дебатів. Визначено, які проблеми виникають в процесі обгрунтування та мотивування обвинувачувальних вироків військових судів і запропоновано рекомендації по їх вирішенню. Містяться пропозиції по вдосконаленню чинного кримінально-процесуального, кримінального та військового законодавства України щодо правового становища військовослужбовців, розширення прав підсудних, потерпілих, цивільних позивачів та цивільних відповідачів, захисту потерпілих і свідків від неправомірного впливу.

  Скачати повний текст

Уперше комплексно розглянуто діяльність українських адвокатів Східної Галичини як захисників у політичних судових процесах у міжвоєнний період (1918 - 1939 рр.), з'ясовано правовий статус українських земель даного регіону, розглянуто зміну правового становища політичних в'язнів, особливості досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ про обвинувачення у вчиненні політичних злочинів, процесуальне становище захисників за законодавством Польщі. Проаналізовано особливості участі українських адвокатів на різних стадіях кримінального процесу. Установлено незаконність судових вироків польських судів щодо засудження українців у вчиненні політичних злочинів проти Польщі у період з кінця 1918 по 14 березня 1923 р. Досліджено характерні особливості ораторської майстерності та структури захисних промов українських адвокатів у політичних процесах. Показано процес формування норм етики у діяльності польських адвокатів і виникнення особливих національних норм етичної поведінки українських адвокатів, розвиток інституту свободи слова й адвокатського імунітету за законодавством Польщі у досліджений період.

  Скачати повний текст