Надано загальну характеристику посадового злочину та посадової особи за кримінальним законодавством Йорданії та України. Проаналізовано співвідношення хабарництва та корупції, визначено поняття хабарництва. Проведено юридичний аналіз складу дачі, одержання та провокації хабаря (з урахуванням положень української кримінально-правової доктрини). Розроблено критерії та проведено розмежування хабарництва з суміжними складами злочинів (з огляду на положення науки кримінального права України). Сформульовано та обгрунтовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинного кримінального законодавства Йорданії стосовно відповідальності за хабарництво.

  Скачати повний текст

Визначено доктринальні основи конституційної дефініції та правового регулювання в Україні права людини на свободу світогляду та віросповідання. Розкрито методологічні засади дослідження та визначено місце в системі прав і свобод людини та громадянина. Охарактеризовано та проведено систематизацію нормативної бази конституційно-правового регулювання даного суб'єктивного права особи. Визначено, що складовими даної системи є міжнародні договори універсального та регіонального характеру та вітчизняні нормативно-правові акти України. Наведено пропозиції щодо конституційно-правового закріплення права людини. Досліджено загальносуспільні й юридичні гарантії реалізації, охорони та захисту права людини на свободу світогляду та віросповідання. Звернено увагу на необхідність правового вдосконалення загальносуспільних та юридичних гарантій реалізації, охорони та захисту права людини в Україні.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто становлення та подальший розвиток інституту співучасті у розкраданнях на підставі аналізу джерел вітчизняного кримінального права. Запропоновано класифікацію спільних дій залежно від їх характеру та обсягу, а також часу виконання у процесі вчинення розкрадань. Розвинуто наукові положення щодо кваліфікації групових злочинів. Аргументовано, що до розкрадань, вчинених за попередньою змовою групою осіб, слід відносити випадки спільного виконання та співучасть з розподілом ролей у процесі здійснення єдиного для групи злочинного наміру. Удосконалено загальне визначення злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Доведено, що попередня змова та попередня організованість як ознака організованої групи не тотожні поняття. Розглянуто поняття стійкості як об'єктивної ознаки організованої злочинної групи, під якою пропонується розуміти здатність групи до тривалого функціонування та успішної протидії заходам, вжитим правоохоронними органами з метою викриття групи та притягнення її учасників до кримінальної відповідальності. На відміну від позиції законодавця аргументовано висновок, що група може бути визнана організованою не тільки у випадках об'єднання для вчинення двох або більше злочинів, але навіть і одного злочину, якщо останній охоплюється поняттям злочинної діяльності. Наведено визначення поняття злочинної організації, чинне законодавче визначення якої не дає можливості для чіткого розмежування з організованою групою. Комплексно досліджено окремі проблеми співучасті щодо розкрадань залежно від засобу оволодіння чужим майном, а також особливостей законодавчої конструкції деяких складів злочинів проти власності. Розроблено рекомендації щодо подальшого удосконалення кримінального законодавства України та правозастосовної практики.

  Скачати повний текст

Висвітлено генезис і розвиток поняття злочину геноциду в міжнародному праві. Проаналізовано елементи його юридичного складу, зокрема, наведено характеристику специфічного наміру як визначальної ознаки даного злочину, а також об'єкта геноциду та кримінальних діянь, що становлять його об'єктивну сторону. Розглянуто природу та основний зміст Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р., а також охарактеризовано практичні проблеми її міжнародної та внутрішньодержавної імплементації. Значну увагу приділено правовому та інституційному механізмам міжнародної кримінальної відповідальності осіб, винних у скоєнні актів геноциду. Детально проаналізовано питання взаємозв'язку міжнародної індивідуальної кримінальної відповідальності та відповідальності держави за злочин геноциду.

  Скачати повний текст

Розроблено підсиcтему підтримки прийняття проектних рішень (ПППР) у процесі створення систем безпеки об'єктів невиробничої сфери на стадії проектування, модернізації та функціонування. Удосконалено математичні моделі надання знань про об'єкт охорони та технічні засоби (ТЗ) програмно-апаратного комплексу охоронної системи за рахунок застосування алгебри кінцевих предикатів (АКП). Удосконалено математичні моделі оцінки наслідків виникнення позаштатної ситуації за рахунок застосування АКП і процесу підтримки прийняття рішень оператором з локалізації, усунення позаштатної ситуації та відновлення працездатності системи шляхом застосування принципу прийнятого ризику. Запропоновано удосконалений метод багатокритеріального синтезу проектних рішень під час формування складу КТЗ. Наведено структуру та програмне забезпечення підсистеми ПППР шляхом створення системи безпеки об'єкта, у яких реалізовано запропоновані математичні моделі та алгоритми.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено кримінально-правове дослідження провокації злочину. Розглянуто історико-правовий аспект розвитку правових норм, що регулюють відповідальність за провокацію злочину. Проаналізовано міжнародно-правові норми та законодавство зарубіжних країн у сфері протидії провокаційній діяльності. Проведено дослідження провокації злочину у межах інституту співучасті, здійснено її співставлення з окремими видами співучасті. Визначено об'єктивні й суб'єктивні ознаки провокації злочину. Встановлено особливості кримінально-правової оцінки провокації злочинів, здійснених службовими особами правоохоронних органів. Досліджено обставини, що виключають відповідальність та пом'якшують покарання за провокацію злочину. Наведено пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері регулювання відповідальності за провокацію злочину.

  Скачати повний текст