Дається аналіз чинного законодавства України у сфері захисту інформації, а також законодавства ряду зарубіжних країн - Російської Федерації, США, Німеччини, Франції, Великобританії та ін. Пропонуються шляхи по вдосконаленню законодавчого регулювання питань захисту інформації. Особлива увага приділяється питанням розкриття і попередження окремих видів злочинів у сфері комп'ютерної інформації, викладаються рекомендації побудови безпеки комп'ютерних систем з використанням уже розроблених методів і засобів захисту інформації. Докладно висвітлюються сучасні технології розробки і впровадження електронних систем безготівкових розрахунків на основі використання пластикових кредитних і дебетових карток. Приведені правові акти, що регулюють інформаційні відносини в Україні.

Узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання, а саме: вдосконалено організаційно-економічний механізм державного регулювання якості медичних послуг в Україні. Проаналізовано вітчизняні та зарубіжні наукові джерела щодо державного втручання у процеси забезпечення високої якості медичних послуг, а також сучасний стан чинної нормативно-правової бази державного регулювання розвитку сфери охорони здоров'я. Наведено визначення поняття "медичні послуги" та їх класифікацію. З'ясовано основні тенденції розвитку сфери медичних послуг і особливості процесу їх виробництва. Розглянуто питання регулювання якості медичних послуг і його форми, а саме: акредитацію лікувальних закладів (оцінку їх відповідості вимогам стандартів, визначення статусу закладу та його категорії, здатність гарантувати високу якість обслуговування пацієнтів, конкурентоспроможність), ліцензування (підтвердження права суб'єкта господарювання займатися певним видом діяльності у певних межах), стандартизацію (приведення якості медичної допомоги відповідно до сучасного рівня діагностування, профілактики захворювань, лікування та реабілітації; запровадження клінічних протоколів, що визначають конкретні вимоги до допомоги у разі певного захворювання. Увагу приділено обгрунтуванню шляхів удосконолення організаційно-економічного механізму державного регулювання якості медичних послуг, який передбачає визначення джерел фінансування системи охорони здоров'я, розробку багаторівневої системи контролю якості медичних послуг і порядок ціноутворення внаслідок необхідності впровадження системи диференційованої оплати праці медичних працівників залежно від якості допомоги на

Досліджено теоретичні та прикладні проблеми конституційного права громадян на звернення до органів влади в системі конституційних прав людини, сформульовано його наукове поняття. Це право належить до групи загальних конституційних прав людини та громадянина на участь у правовому процесі. Запропоновано визначення поняття звернень громадян до органів влади, а також класифікацію видів звернень, відмінну від традиційного поділу їх на пропозиції, заяви та скарги. Проаналізовано форми реалізації звернень громадян. Розглянуто проблеми законодавчого регулювання відносин, які виникають у сфері звернень громадян до органів влади в Україні, зокрема, становлення законодавства України про звернення громадян, методичні питання даного регулювання, загальний порядок реалізації громадянами їх права на звернення та порядок роботи із зверненнями громадян в органах влади, встановлені чинним законодавством про звернення громадян. Охарактеризовано особливості здійснення та питання вдосконалення правового регулювання конституційного права на звернення до Уповноваженого ВР України з прав людини. Обгрунтовано необхідність і визначено напрями вдосконалення практики й існуючого законодавства про звернення громадян до органів влади.

Розглянуто у теоретичному та прикладному аспектах проблеми конституційно-правового та законодавчого регулювання та реалізації конституційного права громадян на звернення до органів влади. Визначено конституційно-правову природу даного права, позначено актуальні питання його юридичного забезпечення та основні напрями вдосконалення законодавства у даній сфері. Наведено становлення законодавства України про звернення громадян. Розглянуто методичні питання законодавчого забезпечення права громадян на звернення до органів влади. Висвітлено особливості здійснення права громадян на звернення до Уповноваженого ВР України з прав людини.

Розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження інформаційної безпеки, розкрито її сучасну роль і завдання в системі національної безпеки України. Проаналізовано закономірності досягнення інформаційної безпеки та особливості її гарантування в державі. З'ясовано стан і тенденції розвитку видавничо-поліграфічної галузі як суб'єкта інформаційної безпеки. Розглянуто організаційно-економічне забезпечення розвитку видавничо-поліграфічної галузі за умов ринку. Акцентовано увагу на вдосконаленні інституту державного управління видавничо-поліграфічної галузі в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)328

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)328-3

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х911.3 + Х915.22(4/5СНД)

Рубрики:

Захист прав людини

Регіональні міжнародні організації

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено теоретико-методологічні підходи, методичні основи та практичні рекомендації щодо державного регулювання інноваційного розвитку видавничо-поліграфічної діяльності (ВПД) в процесі формування економіки знань (ЕЗ), а також обгрунтування практичних рекомендацій щодо їх застосування. Розкрито роль інформації в процесі формування ЕЗ, поширення яких пов'язане із ВПД. Визначено та ідентифіковано ключові загрози для формування ЕЗ в Україні у сфері НДДКР та інновацій, освіти та навчання, інформаційно-комунікаційних технологій. Удосконалено класифікацію каналів надходження інформації, що надало змогу показати пріоритетність використання читацьких комунікацій, які найбільшою мірою сприяють зростанню людського капіталу. Систематизовано та ієрархічно впорядковано ключові загрози для ВПД. Розроблено механізм управління основними складовими інформаційної безпеки, в якому визначено місце та завдання структур ВПД як суб'єктів безпеки. Удосконалено понятійний апарат, модель видавничо-поліграфічної галузі з урахуванням параметрів розвитку постіндустріального суспільства. Обгрунтовано концепцію державного регулювання інноваційного розвитку ВПД, яка враховує національну специфіку розвитку поліграфії в Україні та міжнародний досвід застосування важелів економічного стимулювання. Розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення інноваційного розвитку ВПД. Удосконалено підхід до підготовки кадрів для видавничих структур, поліграфічних підприємств та книготорговельних організацій, покликаний реалізувати інтереси найманого працівника, підприємства та держави. Розроблено модель, яка характеризує залежність між обсягом витрат на технологічні інновації та індексом попиту на друковану продукцію й яку застосовано для обгрунтування перспективно орієнтованих стратегій розвитку ВПД.

Розглянуто необхідні елементи організаційно-правового забезпечення фінансової політики підприємств: фінансовий контроль, фінансове законодавство, фінансове право, фінансові закони, фінансове планування - та їх вагомість для сучасних підприємств.

Запропоновано модель ієрархії загроз інформаційній безпеці України. Окрім упорядкування загроз за вагомістю їх впливу, розроблена модель забезпечує подальший поділ на залежні (внутрішні) компоненти для виявлення ступеня послаблення чи посилення дії викликаючого фактора.

Мета роботи - формування теоретичного підгрунтя вдосконалення управління інформаційною сферою України. Проаналізовано роль Держкомтелерадіо України у процесі формування вітчизняної інформаційної сфери. Відповідно до сформульованого змісту інформаційної сфери розглянуто складові інформаційного простору: телебачення й радіомовлення, видавнича справа, які віднесено до сфери відповідальності Держкомтелерадіо України. Виходячи зі здійсненого аналізу та завдань Державного комітету, визначено перелік його пріоритетних напрямів роботи. Відзначено, що Держкомтелерадіо України повинен виконувати роль суб'єкта інформаційної сфери, який не лише сприяє її формуванню та розвитку, а й дбає про захист національних інтересів. Фактично ж, за недостатньої уваги, у тому числі у питаннях фінансування пріоритетних проектів створення національного інформаційного продукту, поставлені перед цим державним органом завдання складно виконати. Крім того, існують певні проблеми, пов'язані із взаємодією органів влади, залучених до регулювання інформаційної сфери. Удосконалення системи державного управління та регулювання інформаційної сфери вимагає не лише виявлення та опису проблеми, а й подальшої роботи зі створення механізму трансформації структури Держкомтелерадіо з метою більш ефективного захисту інформаційного поля нашої країни.

Наведено коментарі, наявні офіційні роз'яснення й історичні довідки щодо нормативно-правових актів з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Увагу приділено питанням нотаріальної таємниці, господарської діяльності кредитної спілки, встановлення правил і програми здійснення фінансового моніторингу. Розкрито проблеми зберігання, захисту та використання інформації, що становить банківську таємницю.

Вивчено механізм розгляду звернень громадян в межах концепту "єдиного входу" їх опрацювання Урядовим контактним центром. Встановлено, що опрацювання звернень громадян через систему "єдиного входу" означає регламентований нормами права порядок дій Урядового контактного центру у сфері публічного адміністрування, якого спрямовано на реалізацію та поновлення соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів людини та громадянина та скорочення строку розгляду звернень громадян. Визначено, що у порядку "єдиного входу" може бути опрацьовано звернення громадян, яких було спрямовано до органів виконавчої влади, що приєдналися до експериментального проекту через підписання меморандуму. Звернуто увагу на те, що до звернень громадян, яких може бути опрацьовано в межах "єдиного входу" застосовуються загальні вимоги, які поширюються на всі види звернень, а саме: обов'язковість зазначення прізвища, імені, по батькові автора, викладу суті порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги; використання української мови як мови звернення; відсутність у змісті закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини; дотримання вимог суб'єктності тощо. Виокремлено способи подання звернень громадян, які підлягають розгляду через систему "єдиного входу", а саме: за допомогою засобів телефонного зв'язку на урядову "гарячу лінію", інші "гарячі лінії", створені на базі Урядового контактного центру; за допомогою використання Інтернету через веб-сайт Урядового контактного центру; за допомогою Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади; за допомогою офіційних веб-сайтів, долучених до експериментального проекту органів; шляхом передачі звернень громадян від учасників експериментального проекту до Урядового контактного центру на основі інтеграції систем електронного документообігу виключно з використанням Інтернету.