Розглянуто основні положення, завдання кримінального процесуального права. Проаналізовано стадії кримінального процесу, визначено правовий статус його учасників. Запропоновано класифікацію доказів та їх джерел. Висвітлено особливості провадження в справах про злочини непонолітніх, виконання вироків, постанов суду, постановлення вироку, судового розгляду, припинення та закінчення досудового слідства. Розкрито суть понять вироків, слідчих дій, процесуального примусу, стадії порушення кримінальної справи.

Рассмотрены основные положения, задачи уголовного процессуального права. Проанализированы стадии уголовного процесса, определен правовой статус его участников. Предложена классификация доказательств и их источников. Освещены особенности производства в делах о преступлениях неполнолетних, исполнения приговоров, постановлений суда, судебного рассмотрения, остановки и окончания досудебного следствия. Раскрыта сущность понятий приговоров, следственных действий, процессуального принуждения, стадии возбуждения уголовного дела.

Розглянуто норми чинного Кримінально-процесуального кодексу України, наведено приклади їх практичного застосування. Висвітлено законодавчі акти, в яких регламентовано процесуальні дії. Акцентовано увагу на роз'ясненнях постанов пленуму Верховного Суду України щодо питань застосування кримінально-процесуального законодавства.

Рассмотрены нормы действующего Криминально-процессуального кодекса Украины, приведены примеры их практического применения. Освещены законодательные акты, в которых регламентированы процессуальные действия. Акцентировано внимание на разъяснениях постановления пленума Верховного Суда Украины по вопросам применения криминально-процессуального законодательства.

Розглянуто основні положення, поняття та завдання кримінально-процесуального права. Проаналізовано стадії кримінального процесу та окреслено правовий статус його учасників. Описано заходи процесуального примусу, порядок порушення кримінальної справи та загальні положення досудового слідства. Наведено характеристику слідчих дій, порядку притягнення та допиту обвинуваченого. Розглянуто підстави та порядок зупинення та закінчення досудового слідства. Досліджено процеси судового розгляду справи та виконання вироків. З'ясовано особливості провадження у справах неповнолітніх.

Рассмотрены основные положения, понятия и задачи криминально-процессуального права. Проанализированы стадии криминального процесса и очерчен правовой статус его участников. Описаны меры процессуального принуждения, порядок возбуждения криминального дела и общие положения досудового следстивия. Приведена характеристика следственных действий, порядка привлечения и допроса обвиняемого. Рассмотрены основания и порядок приостановки и окончания досудебного следствия. Исследованы процесс рассмотрения дела в суде и исполнения приговоров. Изложены особенности ведения по делам несовершеннолетних.

Висвітлено положення кримінально-процесуального законодавства України на підставі чинних нормативних актів та їх практичного застосування. Описано участь адвоката на досудовому слідстві, у слідчих діях. Викладено порядок обрання запобіжного заходу та продовження строків тримання під вартою. Показано місце доказів у кримінальній справі, розглянуто допит як спосіб доказування. Проаналізовано особливості підготовки адвокатом клопотання про перевірку справи за винятковими обставинами.

Освещены положения уголовно-процессуального законодательства Украины на основе действующих нормативных актов и их практического применения. Описано участие адвоката в досудебном следствии, в следственных действиях. Изложен порядок избрания мер пресечения и продления сроков задержания под стражей. Показано место доказательств в уголовном деле, рассмотрен допрос как способ доказывания. Проанализированы особенности подготовки адвокатом ходатайства о пересмотре дела с учетом исключительных обстоятельств.

Висвітлено норми чинного Кримінально-процесуального кодексу України з прийнятими змінами та доповненнями станом на 1 березня 2007 р. Викладено загальні положення, розглянуто питання порушення кримінальної справи, дізнання і досудового слідства, провадження справ у суді першої інстанції, по перевірці та виконанню вироків, постанов і ухвал суду, а також провадження в справах про злочини неповнолітніх, застосування примусових медичних заходів. Описано протокольну форму досудової підготовки матеріалів.

Освещены нормы действующего Криминально-процессуального кодекса Украины с принятыми изменениями и дополнениями по состоянию на 1 марта 2007 г. Изложены общие положения, рассмотрены вопросы возбуждения уголовного дела, дознания и досудебного следствия, производства дел в суде первой инстанции, по проверке и выполнению приговоров, постановлений и решений суда, а также производства в делах о преступлениях несовершеннолетних, применения принудительных медицинских мер. Описана протокольная форма досудебной подготовки материалов.

Викладено норми чинного Кримінально-процесуального кодексу України з прийнятими змінами та доповненнями станом на 1 січня 2010 року. Наведено законодавчі акти, в яких регламентуються процесуальні дії, рішення Конституційного Суду України, а також роз'яснення, які містяться в постановах пленуму Верховного Суду України.

Изложены нормы действующего Криминально-процессуального кодекса Украины с принятыми изменениями и дополнениями состоянием на 1 января 2010 года. Проведены законодательные акты, в которых регламентируются процессуальные действия, решения Конституционного Суда Украины, а также разъяснения, которые содержатся в постановлениях пленума Верховного Суда Украины.

Розглянуто детермінанти появи та функціонування принципу справедливості у кримінальному судочинстві, зміст принципу справедливості та його місце в системі засад кримінального судочинства. Проаналізовано сучасний стан правового регулювання механізму забезпечення принципу справедливості у кримінальному судочинстві. Досліджено правовий механізм реалізації даного принципу на досудових стадіях кримінального процесу, а також під час судового розгляду кримінальних справ та винесення по ним вироків. Обгрунтовано необхідність включення в структуру кримінально-процесуального закону та наведено редакцію окремої статті, яка б безпосередньо закріплювала даний принцип і розкривала його нормативний зміст. Запропоновано нові редакції тих статей КПК України, які визначають вимоги, що висуваються до процесуальних рішень органу дізнання, слідчого, прокурора та суду.

Здійснено комплекний аналіз положень теоретичного та практичного характеру, пов'язаних з визначенням ролі кримінальних процесуальних принципів у механізмі забезпечення прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження (КП). Визначено поняття, сутність та зміст принципів КП, охарактеризовано їх систему та особливості взаємодії. Проаналізовано структуру механізму забезпечення прав учасників КП та її компоненти. Досліджено особливості реалізації принципів КП у механізмі забезпечення прав його учасників відповідно до їх процесуального статусу, визначено недоліки правової регламентації та практичного втілення вказаного механізму. З позицій необхідності вдосконалення механізму забезпечення прав учасників КП визначено особливості регуляторного впливу кримінальних процесуальних принципів на правотворчість, правозастосовну діяльність у сфері кримінального судочинства, а також правосвідомість посадових осіб, що здійснюють КП. Надано науково обгрунтовані рекомендації щодо вдосконалення механізму забезпечення прав учасників КП.

На підставі системного аналізу чинного міжнародного та національного законодавства, з урахуванням практики діяльності Європейського суду з прав людини, розглянуто процес формування та розвитку загальновизнаних міжнародних стандартів в галузі прав людини. Комплексно досліджено правові питання імплементації загальновизнаних міжнародних стандартів і принципів кримінального провадження в галузі прав людини у вітчизняне кримінальне процесуальне законодавство. Вивчено можливості запозичення передового світового досвіду в галузі законодавчої техніки. Увагу приділено правам на власність, на свободу й особисту недоторконість, на повагу до особистого та сімейного життя, праву не бути позбавленим свободи за невиконання будь-якого договірного зобов'язання тощо. Акцентовано на позитивному досвіді прецедентного права країн з англо-американською системою права.

Розглянуто історію виникнення та розвитку застосування прецедентів, а також спірні питання щодо введення в українське законодавство прецедентного права.

Здійснено комплексний аналіз і розроблено положення теоретичного та практичного характеру, пов'язані з визначенням ролі кримінальних процесуальних принципів у механізмі забезпечення прав учасників кримінального провадження. Визначено поняття, сутність і зміст принципів кримінального провадження, охарактеризовано їх систему й особливості взаємодії. Проаналізовано структуру механізму забезпечення прав учасників кримінального провадження та її компоненти. Досліджено особливості реалізації принципів кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників відповідно до їх процесуального статусу, визначено недоліки правової регламентації та практичного втілення вказаного механізму. Окреслено міжнародні стандарти та принципи кримінального провадження в галузі прав людини, розглянуто правові питання їх імплементації у вітчизняне кримінальне процесуальне законодавство як передумову вдосконалення механізму забезпечення прав учасників кримінального провадження. З позиції необхідності вдосконалення механізму забезпечення прав учасників кримінального провадження визначено особливості регуляторного впливу кримінальних процесуальних принципів на правотворчість, правозастосовну діяльність у сфері кримінального судочинства, а також правосвідомість посадових осіб, що здійснюють кримінальне провадження. За результатами вивчення та узагальнення міжнародного досвіду, слідчої та судової практик, аналізу чинних нормативно-правових положень, а також результатів емпіричних досліджень вироблено науково обгрунтовані рекомендації щодо вдосконалення механізму забезпечення прав учасників кримінального провадження на основі кримінальних процесуальних принципів.

Розкрито теоретичні основи, зміст та особливості функціонування експертної служби органів внутрішніх справ (OBC) України в контексті структурних елементів механізму адміністративно-правового регулювання. Виявлено колізії та прогалини в нормативно-правових актах, що регулюють відносини у сфері експертно-криміналістичної діяльності. Надано науково-обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення відповідних нормативно-правових актів та організаційних аспектів діяльності експертно-криміналістичних підрозділів OBC України. Досліджено питання забезпечення захисту прав інтелектуальної власності експертної служби OBC України; проаналізовано міжнародні стандарти, які регламентують її діяльність у сфері дотримання прав людини та громадянина. Висвітлено технічні розробки Державного науково-дослідного інституту MBC України, спрямовані на вдосконалення рівня технічного забезпечення фахівців експертно-криміналістичних підрозділів OBC України, які здійснюють судово-експертні дослідження, а також беруть участь у кримінальному провадженні як спеціалісти.

Досліджено поняття та структуру адміністративних правовідносин, що виникають у сфері використання військового майна в Україні; охарактеризовано елементи структури адміністративних правовідносин, що виникають у сфері використання військового майна в Україні; зроблено висновки про особливості даного виду правовідносин.

Висвітлено проблему створення системи ситуаційних центрів сектора безпеки й оборони (СБО) України. Проблема є актуальною, оскільки у разі виникнення загроз загальнодержавного масштабу СБО повинен працювати злагоджено, як єдиний механізм. Наведено перелік органів державної влади, які входять до складу сектора безпеки й оборони України згідно з законом України "Про національну безпеку України". Відмічено роль ситуаційних центрів (СЦ) у системах підтримки прийняття управлінських рішень структурами СБО у разі реагування ними на кризові ситуації. Наголошено на необхідності створення системи СЦ та єдиного інформаційного середовища (ЄІС) для їх роботи. Надано узагальнену структуру системи СЦ на чолі з Головним СЦ. Відмічено, що першочерговим завданням під час створення ЄІС має бути створення метамоделі даних, які входять у ЄІС. Як метамодель даних запропоновано метамодель багатосторонньої програми міжнаціональної взаємодії MIP (Multilateral Interoperability Programme) НАТО, яка відповідає стандарту MIP JC3IEDM (Joint Command, Control and Consultation Information Exchange Data Model - об'єднана модель даних з обміну інформацією для управління, контролю і консультування). Проведено паралель між роботою НАТО з країнами-учасниками та системою СЦ органів державної влади, що входять у СБО, на чолі з Головним СЦ. Надано опис та концептуальну схему метамоделі даних, які можуть бути використані під час побудови ЄІС системи СЦ СБО. Концептуальну схему показано у нотації IDEF1X, яка застосовується для опису структури реляційних баз даних. Аналогічно до MIP запропоновано ввести поняття рівня стандартизації основних структурних елементів метамоделі та правила їх найменування. Наведено приклади. Зроблено висновки про значення та необхідність метамоделі даних під час створення ЄІС СЦ СБО.

Сформовано єдину концепцію принципів спадкування в цивільному праві України. Виявлено гносеологічні й історичні передумови виникнення та розвитку принципів спадкування за законодавством, що діяло на території сучасної України в X - XX ст., та з'ясовано зміст принципів спадкування за цивільним правом сучасної України. Визначено поняття, ознаки та види принципів спадкування в цивільному праві, основний критерій для їх класифікації. Розкрито особливості практичної реалізації галузевих, підгалузевих та інституційних принципів спадкування. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання в досліджуваній сфері. Розроблено пропозиції щодо зміни Цивільного кодексу України в частині наділення фізичних осіб з 14 років правом відмовлятися від спадщини або відкликати подану заяву щодо прийняття спадщини без згоди батьків, піклувальників; можливості зміни черговості у спадкуванні за законом не тільки шляхом укладення договору про зміну черговості у спадкуванні, а й через подання заяви одним із спадкоємців.

Досліджено поняття та структуру адміністративних правовідносин, що виникають у сфері використання військового майна в Україні; охарактеризовано елементи структури адміністративних правовідносин, що виникають у сфері використання військового майна в Україні; зроблено висновки про особливості даного виду правовідносин.

Здійснено аналіз правового механізму захисту прав учасників кримінального провадження в конституційній юрисдикції. Окреслено систему міжнародних і національних правових механізмів забезпечення прав учасників кримінального провадження. Визначено роль та повноваження Конституційного Суду України як структурного елемента національного правового механізму забезпечення прав учасників кримінального провадження. Надано змістовну характеристику конституційних прав учасників кримінального провадження як предмета правового механізму їх забезпечення в конституційній юрисдикції. Наведено характеристику правової природи та впливу актів Конституційного Суду України на забезпечення прав учасників кримінального провадження.

Проведено перше комплексне монографічне дослідження в Україні, присвячене аналізу поняття злісності як наскрізного кримінально-правового поняття. Сформульовано поняття «злісність» у вітчизняному кримінальному праві: це умисне стійке спрямування особи на вчинення однорідних за своєю суттю діянь, що окремо не становлять високого рівня суспільної небезпеки і не є злочинними, проте у разі неодноразового (систематичного) їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набуває ознак злочину. Проведено історико-правове дослідження поняття «злісність» у пам’ятках вітчизняного кримінального законодавства, що дозволило виокремити та охарактеризувати дев’ять історичних періодів її генези та регламентації. Констатовано, що «злісність» у кримінальному законодавстві часів СРСР регламентована як оціночна ознака, що могла підлягати розширеному тлумаченню та слугувала дієвим інструментом для необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності широкого кола осіб, залежно від суспільно-політичної ситуації на певний період часу.

Розглянуто проблему обміну інформацією між автоматизованими системами ситуаційних центрів (СЦ) органів державної влади сектора безпеки і оборони (СБО) України. Проблема є надзвичайно актуальною на сьогодні, оскільки при виникненні загроз загальнодержавного масштабу (воєнного втручання, тероризму, надзвичайних ситуацій) СБО повинен працювати як єдиний злагоджений механізм. Тому створення системи СЦ СБО та налагодження обміну інформацією між ними є необхідною умовою для цього. Надано оцінку таким найбільш поширеним типам інтеграції даних у інформаційних системах (ІС), як сховища даних, федералізація даних та сервіс-орієнтований підхід. Як найбільш сучасний підхід до інформаційної взаємодії розрізнених ІС запропонований сервіс-орієнтований підхід. Наголошено, що для обміну даними недоцільно отримувати доступ до інших ІС та самостійно здійснювати пошук там необхідної інформації. Навпаки, пропонується вичленити із предметних областей ІС різних СЦ предметну область (ПрО) обміну даними та визначити необхідні для обміну теми. Далі для кожної теми побудувати тематичне представлення згрупованих, аналітичних дата за типом вітрини дата. Такі представлення стануть джерелом дата для відповідних сервісів у СОА і можуть використовуватися у режимах Публікація/Підписка та Запит/Відповідь. Розглянуто метод і запропоновано алгоритм взаємодії ІС розрізнених СЦ на основі використання онтології ПрО обміну даними та СОА. Як зразок взято сімейство специфікацій з обміну даними MIP4-IES Програми багатосторонньої взаємодії НАТО (МIР). На основі законодавчих документів у сфері реагування на надзвичайні ситуації (НС) побудована онтологія ПрО обміну даними між ІС СЦ при реагуванні на НС. Наведені приклади тем та тематичних представлень, які можуть бути сконструйованими на основі побудованої онтології ПрО обміну даними.

З урахуванням змін до кримінального процесуального законодавства станом на 20 серпня 2023 року розглянуто загальні положення кримінального процесу, засади кримінального провадження, досліджено права та обов’язки учасників кримінального провадження, поняття доказів і доказування в кримінальному провадженні, види заходів забезпечення кримінального провадження, стадійність кримінального процесу тощо.