Розглядаються особливості концепції державного суверенітету та її втілення у Декларації незалежності США, принципи кримінального права, правове урегулювання працевлаштування іноземців в Україні, міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю, проведено порівняльний аналіз конституційного ладу виконавчої влади України та Грузії. Висвітлюються напрямки розвитку банківських послуг в Україні, шляхи становлення національної економіки України, операції з цінними паперами на українській біржі, позитивні та негативні наслідки грошової реформи, деякі актуальні питання подолання економічної кризи в Україні. Характеризується діяльність Міжнародного валютного фонду на Україні, сучасний стан та перспективи розвитку торгівельно-економічного співробітництва України з Угорщиною, Польщею, Японією, Словацькою Республікою та іншими країнами. Аналізується сучасна українська журналістика, правовий статус іноземців в Україні, гарантії забезпечення прав та свобод громадянина в Україні тощо.

Зроблено огляд законодавства в інформаційній галузі відповідно до вимог регулювання авторського права та суміжних прав щодо діяльності ЗМІ. Особливу увагу приділено окремим суперечливим положенням і врахуванню найновіших змін у законодавстві.

Розглянуто негативний стереотип щодо діяльності правоохороних органів держави, сформований засобами масової інформації. Запропоновано концепцію недержавної організації - Всеукраїнського фонду юристів-консультантів. Рекомендовано впровадити до навчальних планів Інституту журналістики Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка спецкурс "Боротьба зі злочинністю та журналістика". Обгрунтовано поняття "ідеологічний злочин". Проілюстровано кримінологічний термін "кримінократія". Досліджено роботу центрів громадських зв'язків правоохоронних органів.

Запропоновано визначення базових правових категорій таких як "реклама", "рекламна діяльність", "рекламний продукт", "ринок рекламних послуг", "рекламні послуги", "недобросовісні рекламні послуги" і здійснено відмежування реклами від споріднених понять (оголошення, інформація, продакт плейсмент) та видів діяльності (маркетинг, журналістика). Визначено основні дисфункції у нормативному регулюванні реклами в Україні за різними напрямками та розглянуто їх правову природу, наслідки їх неврегульованості, можливі варіанти їх усунення. Здійснено порівняльно-правовий аналіз законодавства України про рекламу з положеннями нормативно-правових актів зарубіжних країн, на підставі цього внесено конкретні пропозиції щодо вдосконалення нормативного матеріалу у Законі України "Про рекламу" шляхом інкорпорації норм у законодавство України про рекламну діяльність. Обгрунтовано необхідність обмеження використання маніпулятивних технологій у рекламі з відповідними пропозиціями щодо запобігання справляння впливу такої реклами на споживачів. Запропоновано розробити нову редакцію Закону України "Про рекламу", яка має передбачити конкретні новації щодо його модернізації за такими напрямами: модернізація структури закону з метою систематизації викладення нормативного матеріалу; розширення понятійного апарату та визначення змісту основних правових засобів регулювання; впровадження системного договірного забезпечення; регламентація особливостей рекламування специфічних видів товарів і послуг, що дозволить забезпечити ефективне нормативне регулювання реклами в Україні відповідно до вимог сучасності.

Проаналізовано причини виникнення, соціальні та морально-психологічні наслідки Голодомору 1932 - 1933 рр. в Україні, основні факти, що стосуються історіографії та джерельної бази дослідження цієї катастрофи. Розкрито її міжнародний аспект, показано відображення Голодомору в українській та світовій пресі. Осмислено Голодомор як трагічну сторінку української історії та важливу геополітичну проблему, що має не тільки інтелектуальне, а й моральне та виховне значення. Зазначено, що однією з умов формування громадянського суспільства є незалежна журналістика, для якої найвищим історичним імперативом є права людини та загальнолюдські вартості. За умов України таким імперативом є, насамперед, ідея української державності.

Досліджено перебіг національно-визвольних подій 1919 р. на території Східного Поділля, проаналізовано історичне значення та роль Галицької Армії у збройній боротьбі з більшовиками на підставі матеріалів газетної періодики зазначеного періоду. Саме часописи були єдиним засобом масової комунікації, об'єктивним та достовірним джерелом, що реально відтворювало життя суспільства в добу українського державотворення.

Розглянуто вплив інформаційного чинника на формування та реалізацію антитерористичної стратегії, зініційованої Сполученими Штатами Америки.

Розглянуто проблему корупції і методи боротьби з цією вкрай небезпечною для суспільства хворобою, а також роль ЗМІ у подоланні безконтрольності влади в державі - започаткування на сторінках преси, на радіо і телебаченні публічної дискусії про існуючу корупційну систему, перехід до публічного режиму прийняття рішень виконавчою владою.

Проведено науковий аналіз подій і процесів періоду становлення національного інформаційного простору України протягом 1989 - 1993 рр., які суттєво вплинули на подальший розвиток вітчизняного громадянського суспільства, національної ідентичності, збереження цілісності й незалежності Української держави. Установлено, що формування національного інформаційного простору України наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст. варто поділити на кілька етапів. I етап (1989 - 1990 рр.) характеризується становленням громадянського суспільства в Україні: громадських та молодіжних об'єднань, політичних партій і рухів, появою понад 1200 офіційно не зареєстрованих друкованих видань "самвидаву", або "неформальної преси". II етап (1990 - 1991 рр.) розпочався після прийняття Закону СРСР "Про пресу та інші засоби масової інформації" реєстрацією понад 2,5 тис. найменувань центральних, регіональних та місцевих друкованих видань. Початок III етапу (1991 - 1992 рр.) пов'язаний із проголошенням незалежності України та департизацією державних органів, установ і організацій, перереєстрацією періодичних друкованих видань, засновниками яких виступали центральні, регіональні та місцеві органи Комуністичної партії України. Доведено, що разом із становленням національного інформаційного простору одержала розвиток українська агенційна журналістика.

Увагу сконцентровано на сутності інформаційної війни, а саме її інформаційно-психологічному різновиді, а також основних інструментах інформаційно-психологічного впливу на прикладі в переважній більшості міждержавних комунікацій. Зауважено, що назва посібника "Інформаційно-психологічні війни" зумовлена розглядом інформаційних війн в рамках впливу на індивідуальну та суспільну свідомість, з навмисним униканням розгляду аспектів інформаційно-технічних війн. Саме тому посібник призначено для студентів і фахівців гуманітарного профілю (соціальні комунікації, журналістика, політологія, історія, філософія тощо). Подано інформацію про суб'єкти, джерела, об'єкти, основні засоби інформаційно-психологічних війн. Висвітлено роль релігійно-ідеологічних організацій та об'єднань під час інформаційно-психологічних війн.

Мета роботи - аналіз правових засад попередження медіанасильства щодо дітей. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків. Під час дослідження використовувались методи наукового пізнання: порівняльно-правовий, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. В процесі дослідження визнано, що доцільно передбачити в Законі України "Про охорону дитинства" заборону розголошувати чи публікувати у засобах масової інформації конфіденційну інформацію про дітей, що потрапили у складну життєву ситуацію, якщо поширення такої інформації може завдати шкоду дитині, незалежно від згоди батьків чи інших законних представників дитини. Медіанасильство - форма психологічного насильства, що включає пропагування через засоби масової комунікації насильницьких дій, якщо це викликає у постраждалої особи емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдає шкоду психічному здоров'ю. Ліквідувати насильство в ЗМІ практично неможливо, оскільки вони формують свій порядок денний, виходячи із зацікавленості глядача. і, на жаль, насильство є таким, що привертає увагу широких прошарків населення. Відтак навчальні заклади мають сприяти тому, щоб у дітей сформувались уявлення, що порядок денний, методи діяльності, які нав'язуються ЗМІ, мають цінність виключно у символічному, а не в практичному світі. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що важливим заходом запобігання та протидії насильству в засобах масової комунікації може стати введення в програми навчальних дисциплін для спеціальності 061 "Журналістика" спеціального курсу "Насильство і медіапростір". Практична значимість. Прикладне значення дослідження визначається тим, що наукові результати створюють основу для вдосконалення законодавства в сфері попередження медіанасильства щодо дітей.

В умовах економічної кризи, викликаної короновірусом, виникли загрози свободі районних, міських, селищних газетних видань України, котрі інформують про COVID-19, способи профілактики та про те, як протистояти небезпечній хворобі. Для збереження здоров'я, життя людей вкрай важливо забезпечити доступ громадян України до достовірної інформації традиційних місцевих друкованих газет та їхніх Інтернет-аналогів, котрі враховують регіональні особливості, що зумовлює особливу актуальність і значення дослідження загроз свободі місцевих ЗМІ України в умовах карантину для вдосконалення законодавства України про свободу ЗМІ відповідно до міжнародних документів із прав людини. Дослідження здійснено з метою сприяння розвитку громадянського суспільства, демократичної держави, захисту журналістів, співробітників місцевих ЗМІ, розширення прав людини на об'єктивну інформацію місцевих ЗМІ України в умовах інфодемії; сприяння усуненню загроз свободі преси з опорою на правове регулювання кодексів України, за якими здійснюється судочинство. Для досягнення поставленої мети виконано дослідницькі завдання: визначено складові свободи ЗМІ, котрі порушують під час пандемії; проаналізовано статистичні дані соціологічних досліджень, конкретні випадки порушення свободи ЗМІ, означено проблеми, пов'язані з загрозами складових свободи ЗМІ, безпеки журналістів; виявлено упущення в нормативно-правовому регулюванні свободи ЗМІ; розкрито вплив загроз свободі ЗМІ в умовах пандемії на розвиток демократії в Україні. Запропоновано законодавче рішення усунення загроз свободі ЗМІ в Україні за допомогою уточнення статей у кодексах України, за якими здійснюється судочинство, а також задля попередження появи нових загроз свободі ЗМІ.