Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*88 + Х859(4Укр)030.2

Рубрики:

Загальна зоологія

Екологічне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Висвітлено питання екологічного права Європейського Союзу, зокрема, правового регулювання охорони навколишнього середовища, водних ресурсів, флори та фауни в ЄС.

Освещены вопросы экологического права Европейского Союза, в частности, правового регулирования охраны окружающей среды, водных ресурсов, флоры и фауны в ЕС.

Освещены проблемы развития региональной системы кадастра животных в Украине. Приведены сведения об амфибиях, рептилиях, птицах Национального природного парка "Гомольшанские леса", проанализированы изменения в орнитокомплексе парка, влияние на фауну глобальных абиотических геофизических процессов. Представлены данные о фауне рукокрылых на территории западной части лесов Изюмской Луки в границах Балаклейского и Изюмского районов Харьковской области. Определена динамика численности степного сурка на заповедных территориях Левобережной Украины.

Розглянуто питання кримінально-правової охорони мисливської фауни. Проаналізовано особливості кваліфікації злочину незаконного полювання, розкрито його обов'язкові ознаки та проблеми відмежування від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту. Наведено інформацію про провадження протокольної форми та досудового слідства стосовно незаконного полювання. Висвітлено питання міжнародного співробітництва в сфері охорони дикої фауни.

Рассмотрены вопросы криминально-правовой охраны охотничьей фауны. Проанализированы особенности квалификации преступления незаконной охоты, раскрыты его обязательные признаки и проблемы разграничения от смежных составов преступлений и аналогичного административно-правового деликта. Приведена информация о ведении протокольной формы и досудебного следствия по незаконной охоте. Освещены возможности международного сотрудничества в сфере охраны дикой фауны.

Висвітлено теоретичні аспекти та судову практику щодо застосування кримінально-правових норм розділу VIII Особливої частини Кримінального кодексу України - "Злочини проти довкілля". Описано злочини, що посягають на екологічну безпеку, встановлений порядок використання землі, її надр, водних ресурсів та атмосферного повітря, об'єктів флори та фауни. Визначено складові механізму реалізації кримінальної відповідальності за злочини проти довкілля, наведено сучасні підходи до розв'язання даної проблеми.

Освещены теоретические аспекты и судебная практика по применению криминально-правовых норм раздела VIII Особенной части Уголовного кодекса Украины - "Преступления против окружающей среды". Описаны преступления, посягающие на экологическую безопасность, установленный порядок использования земли, её недр, водных ресурсов и атмосферного воздуха, объектов флоры и фауны. Определены составляющие механизма реализации уголовной ответственности за преступления против окружающей среды, изложены современные подходы к решению данной проблемы.

Висвітлено питання еколого-правового регулювання суспільних відносин, які виникають внаслідок вилучення диких тварин із природного середовища для задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Проаналізовано правові ознаки, що характеризують диких тварин як об'єкти відповідних правовідносин. Розкрито ознаки та поняття спеціального використання дикої фауни. Висвітлено критерії поділу вказаної діяльності на окремі різновиди. Досліджено питання про суб'єктний склад та юридичний зміст відповідних правовідносин. Узагальнено положення про підстави та процедури виникнення та припинення даних правовідносин. Розгянуто особливості правового регулювання суспільних відносин, які складаються у зв'язку зі здійсненням окремих різновидів спеціального використання дикої фауни.

Розглянуто теоретичні аспекти та судову практику з найактуальніших і складних щодо застосування кримінально-правових норм розділу VIII Особливої частини Кримінального кодексу України "Злочини проти довкілля". Наведено характеристику цих норм і їх науково-практичний коментар. Увагу приділено злочинам, що посягають на встановлений порядок використання землі та її надр, водних ресурсів, атмосферного повітря, об'єктів флори та фауни.

Рассмотрены теоретические аспекты и судебная практика по наиболее актуальным и сложным относительно применения криминально-правовых норм раздела VIII Особой части Криминального кодекса Украины "Преступления против окружающей среды". Приведены характеристика этих норм и их научно-практический комментарий. Уделено внимание преступлениям, посягающим на установленный порядок использования земли и ее недр, водных ресурсов, атмосферного воздуха, объектов флоры и фауны.

Висвітлено правові засади державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ). Розглянуто розвиток заповідної справи в Україні. Надано характеристику ПЗФ України. Приділено увагу Червоній книзі як офіційному документу для наповнення кадастру. Подано інформацію про збереження раритетних видів фауни та флори в контексті міжнародної співпраці. Наведено порядок ведення кадастру територій і об'єктів ПЗФ України.

The article considers the problems and peculiarities of the functioning of the tourist destinations, studies show possibilities to influence management to improve its functioning and organizational approach to the management of tourism industry of Odessa region in modern conditions. Based on research of the tourism industry were defined the main directions and instruments of state regulation, among which is highlighted the state's influence on increasing the competitiveness of regional tourist complex due to the adjustment of administrative decisions on the basis of sociological monitoring of the state tourism industry in the planning and development of both local and national programs. Odessa Oblast has unique natural and human resources, and as a difficult socio-economic system, simulates economic processes inherent only to this region to create conditions for a sufficiently high standard of living. That is why the development of tourism is currently one of the main directions of economic development of Odessa Oblast. This will create conditions for effective development of areas with poor infrastructure, attract investment and return the oblast to the workforce. Today, more than ever before, there is a need to resolve issues related to the organization management of recreational and tourist area. The hindering factors of the development of the tourist and recreational complex are: lack of understanding of the authorities of their role in the functioning of the tourism industry, the lack of tourism infrastructure; lack of infrastructure; lack of budget funding of the tourism and recreational business; limited investment in the tourism industry; the need for upgrade the expertise of managerial personnel in tourism. The conclusions and suggestions were formulated on how to improve the functioning of tourism business.

Визначено проблеми та особливості функціонування туристичної дестинації, вивчено можливості впливу управління на підвищення ефективності її функціонування, розглянуто організаційний підхід до управління туристичною галуззю Одеської області за сучасних умов. На основі результатів дослідження стану туристичної галузі визначено основні напрямки та інструменти державного регулювання, серед яких виділено вплив держави на підвищення конкурентоспроможності регіонального туристичного комплексу за рахунок коригування управлінських рішень з урахуванням соціологічного моніторингу стану туристичної сфери при плануванні та розробці як місцевих, так і державних програм. Зазначено, що Одеська область має унікальні природні та людські ресурси - і як складна соціально-економічна система моделює економічні процеси, притаманні винятково цьому регіону, що створює передумови для достатньо високого рівня життя. Саме тому розвиток туризму на сьогодні є одним з головних напрямів економічного розвитку Одещини. Це створить умови для ефективного розвитку територій з нерозвиненою інфраструктурою, залучення інвестицій, відтворення трудового потенціалу області. Визначено фактори, що стримують розвиток туристично-рекреаційного комплексу: недостатнє розуміння представниками органів влади своєї ролі у функціонуванні туристичної сфери: відсутність туристичної інфраструктури, повільний розвиток ринку транспортних послуг, недостатність бюджетного фінансування розвитку туристично-рекреаційного бізнесу, обмежений обсяг інвестицій у туристичну галузь, необхідність підвищення компетентності управлінських кадрів в галузі туризму. Сформульовано висновки і пропозиції щодо шляхів підвищення ефективності функціонування організацій туристичного бізнесу.

В статьи определены проблемы и особенности функционирования туристической дестинации, изучены возможности влияния управления на повышение эффективности ее функционирования, рассмотрен организационный подход к управлению туристической отраслью Одесскойобласти в современных условиях. ?На основе результатов исследования состояния туристической отрасли были определены основные направления и инструменты государственного регулирования, среди которых особенно выделен влияние государства на повышение конкурентоспособности регионального туристического комплекса за счет корректировки управленческих решений с учетом социологического мониторинга состояния туристической сферы при планировании и разработке как местных, так и государственных программ. ?Одесская область имеет уникальные природные и человеческие ресурсы - и как сложная социально-экономическая система моделирует экономические процессы, присущие исключительно этому региону, что создает предпосылки для достаточно высокого уровня жизни. Именно поэтому развитие туризма на сегодня является одним из главных направлений экономического развития Одесской области. Это создаст условия для эффективного развития территорий с неразвитой инфраструктурой, привлечение инвестиций, воспроизводства трудового потенциала области. ?Сегодня как никогда требуют решения вопросы, связанные с организацией управления рекреационно-туристической сферы. Отсутствие объективных статистических и социологических данных приводит к неэффективному использованию источников финансирования и недостаточного привлечения иностранных инвестиций, и уже перестает быть только региональной проблемой, а становится общенациональной. ?Экспертный опрос представителей публичной власти позволило выявить проблемы развития туристической отрасли Одесскойобласти. Определены факторы, сдерживающие развитие туристско-рекреационного комплекса: недостаточное понимание представителями органов власти своей роли в функционировании туристической сферы, отсутствие туристической инфраструктуры; медленное развитие рынка транспортных услуг; недостаточность бюджетного финансирования развития туристско-рекреационного бизнеса; ограниченный объем инвестиций в туристическую отрасль; необходимость повышения компетентности управленческих кадров в сфере туризма. ?Сформулированы выводы и предложения относительно путей повышения эффективности функционирования организаций туристического бизнеса. ?Для рационального использования туристического потенциала в Одесской области необходимо: провести инвентаризацию и благоустройство земель историко-культурного, рекреационного и природоохранного назначения; сформировать конкурентоспособные кластеры в туристической и рекреационной сферах; разработать стратегический план развития прибрежных территорий; обеспечить защиту и воспроизводство природных ландшафтов, уникальной флоры и фауны. ?Для обеспечения качественного и быстрого развития туристско-рекреационной инфраструктуры необходимо: повысить конкурентоспособность туристического продукта за счет строительства, модернизации и реконструкции объектов туристической инфраструктуры; расширить до европейских стандартов номенклатуру туристических услуг - это развитие и поддержка делового, культурного, речного, парусного, оздоровительного, спортивного, развлекательного, морского и экологического видов туризма; улучшить состояние объектов отдыха на побережье Черного моря; способствовать развитию инфраструктуры курортов, должным удерживать и осуществлять благоустройство пляжей, парков; реставрировать памятники культурного и исторического наследия; развивать разветвленную сеть учреждений и организаций для предоставления экскурсионных, культурно-развлекательных, оздоровительных услуг. ?Необходимо создать условия для: возрождение туристического потенциала памятников истории, археологии и архитектуры, имеющих научное и культурное значение; развития деятельности национально-культурных обществ и национальных меньшинств; инвестирования через международные программы реставрации памятников исторического и культурного наследия. ?С целью интенсивного развития информационной инфраструктуры туристических и рекреационных услуг предлагается: для обслуживания туристов и отдыхающих создать центры по предоставлению туристической информации; обеспечить популяризацию туристического продукта через фестивальнуюярмарочную и выставочную деятельность; с целью обеспечения качественного обслуживания иностранных и отечественных туристов наладить переподготовку и обучение персонала рекреационно-туристической сферы.

Проаналізовано окремі аспекти адаптації норм вітчизняного законодавства до законодавства ЄС. Зосереджено увагу на нормах окремих законодавчих актів, що характеризуються частковою відповідністю до Директив ЄС у сфері охорони довкілля. Констатовано, що труднощі у застосуванні вказаних норм виникають не стільки через їхню нечіткість чи інші дефекти законодавчої техніки, а, передусім, через відсутність усвідомлення правозастосовцем важливості таких екологічних проблем як збереження середовищ існування окремих видів флори та фауни.

Досліджено роль лісів та природно-заповідних територій Буковинських Карпат та Передкарпаття у формуванні екомережі Карпатського регіону з метою збереження цінних і типових компонентів ландшафтного та біологічного різноманіття та з урахуванням основних положень стратегії Карпатської конвенції. Дослідження проведено шляхом аналізу інформації екологічного управління регіону та схеми екологічної мережі Буковини розробленою вченими. Систематизація інформації та аналіз компонентів екологічної мережі дозволили визначити роль лісових ландшафтів у формуванні структурних зон екологічної мережі. В дослідженні враховано, що формування екологічної мережі регіону здійснюється на засадах забезпечення цілісності екосистемних функцій її структурних елементів: територій природно-заповідного фонду; водних і лісових фондів; захисних насаджень та земель оздоровчого та рекреаційного призначення. Також складовими екологічної мережі розглядалися місця поширення видів і груп флори і фауни включені до Червоної і Зеленої книг України, землі екстенсивного використання і радіоактивно забруднені. В основу досліджень покладено інтегрований підхід який акумулює принципи збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, просторового планування, сталого використання лісових і водних ресурсів та управління річковими басейнами, а також систему моніторингу і оцінювання інформації про стан природного довкілля. З метою регулювання прямих та зворотних зв'язків запропонована схема гармонізації взаємодії елементів та складових екомережі Буковини. Обгрунтовано необхідність розробки на державному рівні національної програми екологічної безпеки Буковинських Карпат та Передкарпаття. Ця програма передбачає здійснення комплексу природоохоронних заходів, в першу чергу в лісах, що входять до структурних елементів екомережі, і відповідає вимогам стратегії Карпатської конвенції. Реалізація програми можлива тільки за умов фінансових гарантій з боку держави. Формування екомережі Українських Карпат на базі принципів Карпатської конвенції надає змогу ефективно реалізовувати ресурсні та природоохоронні стратегії збалансованого природокористування. Результати дослідження можуть бути використані при регулюванні правових відносин та встановленні обмежень на використання земель, які є складовою екологічної мережі Карпатського регіону.

Розглянуто глобалізацію як фактор впливу на правове забезпечення охорони довкілля. Висвітлено проблеми правового забезпечення реалізації цілей сталого розвитку у сфері збереження, відновлення та раціонального використання екосистем в Україні. Розкрито правові питання адаптації сільського господарства до змін клімату. Проаналізовано перспективи розвитку атмосфероохоронних правовідносин за умов глобалізації. Висвітлено актуальні питання правового регулювання відновлення природного стану атмосферного повітря в Україні. Розкрито практичні аспекти виконання в Україні міжнародних документів з питань зміни клімату. Досліджено правові й організаційні аспекти антикорупційної політики в галузі охорони довкілля. Увагу приділено організаційним інструментам формування національної екомережі, окремим аспектам міжнародно-правової охорони фауни, особливостям правового регулювання чисельності деяких видів тварин, правовим засадам реформування аграрно-земельних відносин.

Досліджено досвід зарубіжних країн щодо кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами. Методи дослідження - догматичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, функціональний і статистичний. Встановлено, що фауністичне законодавство таких країн як Республіка Польща, Федеративна Республіка Німеччина та Республіка Франція може розглядатися для імплементування цих норм до вітчизняного кримінального законодавства. Обговорено аналіз кримінального законодавства України свідчить про недостатню захищеність тварин від жорстокого поводження та про потребу у вивченні цього питання шляхом використання зарубіжного досвіду окремих країн, кримінальне законодавство яких містить, у цілому, досконалі норми щодо захисту тварин.

Мета роботи - доктринальний аналіз формування фауністичного законодавства крізь призму економічних, політичних та соціально-культурних перетворень в умовах глобалізації. Використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: діалектичний, формально-юридичний, герменевтичний, структурно-функціональний та порівняльно-правовий методи наукового пізнання. Проведено комплексний аналіз взаємозалежності політичного, економічного, соціально-культурного та ідеологічного рівня розвитку держави та процесу формування нового й вдосконалення існуючого фауністичного законодавства. З'ясовано, що кожна із сфер суспільного життя по різному впливає на оновлення законодавства у сфері охорони та використання тваринного світу. Обговорено вплив економічних, політичних, соціально-ідеологічних факторів розвитку держави на систему фауністичного законодавства.

Висвітлено публічно-приватни засади у процесі регламентування відносин щодо приналежності на об'єкти тваринного світу. Досліджено міждисциплінарний статус права власності на тваринний світ, який визначається нормами цивільного (приватного) й екологічного (публічного) права. На підставі узагальнення наукової доктрини, автор підтримує існуючі напрацювання та обгрунтовує необхідність оптимального збалансування цих інтересів, а в разі виникнення конфлікту інтересів - пріоритетом наділяти публічні інтереси, які спрямовані на раціональне використання об'єктів тваринного світу, збереження популяцій диких тварин і місць їх проживання зокрема, і забезпечення сприятливої екологічної обстановки в світі в цілому.

Виявлено закономірності та встановлено проблеми, які виникають у сфері міжнародно-правової охорони дикої фауни та, зокрема, в ході імплементації міжнародно-правових норм з охорони видів дикої фауни у правову систему України. Встановлено теоретико-методологічні підходи до вирішення проблематики охорони дикої фауни у літературі та юридичній науці, проналізовано міжнародні правові акти, вітчизняного законодавства та практики їх застосування, уточнено понятійно-категорійний апарат, зокрема щодо таких ключових понять, як "фауна", "дика фауна", "міжнародно-правова охорона", "імплементація міжнародно-правових норм", "механізм імплементації". На основі результатів попереднього пункту було отримано можливість визначити співвідношення термінів, які використовуються у міжнародно-правових нормах, з їх аналогами в українському законодавстві. Також було досліджено сутність, особливості, основні напрями, стадії та механізм процесу імплементації міжнародно-правових норм з охорони дикої фауни, виокремлено основні проблеми процесу імплементації досліджуваної групи норм та запропоновано основні шляхи їх вирішення, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює вказану сферу правовідносин, зокрема, з врахуванням специфіки режиму тимчасово окупованих територій.

Мета статті - дослідження особливостей різних елементів лісового господарства та відповідний правовий підхід до їх захисту. Застосований інтегрований підхід, що базується на вивченні екосистеми як першоелемента природи, проведено аналіз міжнародних настанов та становить першу сходинку в комплексному аналізі даного питання; кожен елемент екосистеми (як захист лісового господарства) відкриває наступний елемент аналізу; третій рівень аналізу, який фактично дотримується практичності правового впровадження, приписується елементам, які через свою різноманітність утворюють національну концепцію лісу. Результати: завдяки застосуванню інтегративного підходу між загальними настановами та практичним застосуванням лісових норм було помічено співвідношення та відповідність категоризації елементів лісового господарства з юридичної точки зору. Обговорено управління генетичними матеріалами рослинного походження та торгівля лісовими елементами все ще залишається спірним питанням і вимагає більш широкого вивчення. Юридичний захист лісового фонду здійснюється на основі відповідного законодавства та правових домовленостей, а для проведення вирубки дозволяються лише доглядові роботи з урахуванням продуктивності дерева, складу, віку експлуатаційності та необхідності відповідної діяльності. Технічні настанови розробляються національними спеціалістами лісового господарства та приймаються як нормативна база Агентства лісового господарства, яке підпорядковується центральній владі у сфері охорони навколишнього середовища - Міністерству сільського господарства, регіонального розвитку та навколишнього середовища. Важливість зелених насаджень часто недооцінюється, але їх функціональні переваги вносять значний внесок у підтримку екологічного балансу міської екосистеми. Незалежно від конкретного призначення, зелені насадження покращують якість навколишнього середовища, місцевий генофонд та збагачують асортимент декоративних рослинних елементів, а також підтримують штучні ландшафти в гармонії з природними для сприяння позитивного розвитку людської діяльності. Елементи лісу представляють важливу складову природних екосистем, оскільки вони стають притулком різних видів фауни, вони дозволяють належним чином розвивати динаміку інших елементів інфраструктури з метою підтримання екологічної рівноваги, а отже, повинні управлятися відповідно до його специфіки.

Висвітлено сучасні проблеми систематизації фауністичного законодавства України. Запропоновано концептуальні рішення щодо його систематизації й удосконалення з урахуванням міжнародно-правових підходів до його формування та практики їх впровадження. Досліджено окремі правові та філософські аспекти становлення підходів до загального розуміння тварин як об'єктів правовідносин. Здійснено комплексний аналіз теоретико-правового розуміння тваринного світу як об'єкта еколого-правового регулювання. На основі аналізу ключових міжнародно-правових актів регулювання охорони об'єктів тваринного світу на регіональному й універсальному рівнях міжнародного співробітництва держав у сфері охорони дикої фауни зроблено висновки про необхідність удосконалення нормативно-правової бази в цих сферах. Розглянуто шляхи формування системи українського законодавства про тваринний світ відповідно до європейських правових принципів його розвитку. Надано загальну характеристику та досліджено такі базові поняття в галузі фауністичного законодавства, як "тварини", "дикі тварини", "дика фауна", "тваринний світ", "об'єкти тваринного світу", "користування", "використання", "відтворення", "охорона" тощо. Вивчено існуючі концепції розвитку екологічного законодавства й перспективи подальшого вдосконалення його структури на основі запропонованої моделі побудови законодавства про тваринний світ. Запропоновано двоступеневу модель систематизації екологічного законодавства відносно законодавства про тваринний світ: Увагу приділено Фауністичному кодексу України (на рівні уже прийнятих і розроблених кодифікованих законодавчих актів у формі кодексів і законів в сфері екологічних суспільних відносин) і Кодексу законів України про довкілля як другій ланці систематизації.

Базовим законом, що врегульовує в Україні питання охорони видів як рослинного, так і тваринного світу, є Закон України "Про Червону книгу України". Але законодавство про Червону книгу України (ЧКУ) є нединамічним та не реагує на сучасні виклики, а також не використовує нові можливості, такі як, наприклад, появу Закону "Про оцінку впливу на довкілля" (ОВД). ОВД стосується багатьох сфер діяльності, зокрема рубок лісів, видобування корисних копалин, меліорації та інших видів діяльності. На жаль, зазвичай розділи "вплив на флору і фауну" в звітах з ОВД також пишуть поверхнево і формально. У них відсутні результати реальних досліджень, а також не пропонуються реальні заходи з охорони конкретних загрожуваних видів. На сьогодні практично не відомо, щоб висновки ОВД видавались із урахуванням потреб збереження видів, внесених до ЧКУ. Запропоновано запровадити низку змін до законодавства про ЧКУ, необхідних у зв'язку із необхідністю інтегрувати ЧКУ у процес оцінки впливу на довкілля. По-перше, запропоновано запровадити індивідуальні вимоги охорони для кожного з видів ЧКУ, що дасть змогу передбачати відповідні екологічні умови у висновках ОВД. По-друге, запропоновано передбачити відповідальність за збереження видів для користувачів і власників ділянок, на яких розташовані ценопопуляції, особини (для рослин) або постійні оселища (для тварин) видів ЧКУ. По-третє, запропоновано запровадити механізм документування місцезнаходжень видів ЧКУ. Ці зміни дозволять ідентифікувати конкретних юридичних і фізичних осіб, щодо яких будуть передбачені зобов'язання охорони видів і відповідальність за недотримання умов їх охорони.

Висвітлено актуальні проблеми аграрного, земельного, екологічного, природоресурсного та енергетичного права та їх перспективи. Проведено комплексні наукові розробки за темою "Альтернативна енергетика в Україні: шляхи системного законодавчого стимулювання" у рамках реалізації договору про виконання наукового дослідження. Окреслено захист екологічних прав майбутніх поколінь, оцінено виклики для нової державної політики та сталого розвитку. Описано міжнародні та вітчизняні правові основи еколого-правової освіти в інтересах сталого розвитку. Розглянуто актуальні правові проблеми контрольно-наглядової діяльності в земельній сфері в умовах децентралізації. Констатовано еколого-правову оцінку стану земель і ґрунтів. Репрезентовано кліматично розумне сільське господарство як складову принципу екологізації сільськогосподарського виробництва. Охарактеризовано напрями розвитку фауністичного законодавства України. Виокремлено аспекти розвитку біоенергетики в Індонезії та сформовано економіко-правові та соціально-екологічні уроки для України. Визначено недосконалість правового забезпечення "зеленої" економіки як засобу практичної реалізації концепції сталого природокористування. Визнано індивідуальний договір як потенційне джерело аграрного права у контексті здобутків сучасної цивілістичної доктрини. Увагу приділено актуалізації еколого-правової освіти як складової екологічної культури. Розкрито правові аспекти стосовно метану вугільних родовищ як альтернативного джерела енергії: