Вперше узагальнено механізм забезпечення законності в порядку оскарження рішень у справах про адміністративні правопорушення. Проаналізовано сутність та зміст законності, з'ясовуються поняття рішень та значення їх оскарження в справах про адміністративні правопорушення. Охарактеризовано систему та способи гарантій забезпечення законності в порядку оскарження рішень в справах про адміністративні правопорушення. Визначено шляхи удосконалення правового регулювання та зарубіжний досвід цього виду діяльності, сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до ряду нормативно-правових актів України. Удосконалено характеристику законності та її ролі у здійсненні проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

Акцентовано увагу на стан наукової розробленості проблеми адміністративної відповідальності, наведено відмінні риси "адміністративного правопорушення" та "адміністративного проступку". Досліджено та систематизовано органи (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Запропоновано внести зміни до чинного законодавства, передбачивши як учасника адміністративного провадження "понятого". Здійснено систематизацію особливостей механізму прийняття рішень в справах про адміністративні правопорушення компетентними органами (посадовими особами).

Досліджено теоретичні та практичні аспекти використання показань технічних приладів і засобів як доказів у справах про адміністративні правопорушення (АП). На підставі аналізу адміністративно-правових засад доказування в справах про АП встановлено особливості правового забезпечення застосування технічних приладів і засобів. Уточнено види технічних приладів і засобів, що застосовуються під час виявлення, припинення АП, а також під час проведення провадження в справах про АП. Проведено загальну характеристику показань (даних), одержаних у результаті застосування технічних приладів і засобів. Проаналізовано поняття та напрями використання показань (даних), одержаних у результаті застосування цих приладів і засобів, як доказів у справах про АП. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правової регламентації застосування технічних приладів і засобів, а також використання одержаних від них показань як доказів у справах про АП.

Досліджено правову природу юридичних фактів у адміністративному судочинстві України. Подано загальну характеристику фактичного складу в зазначеній сфері. З'ясовано особливості фіксації процесуальних юридичних фактів і способи їх встановлення в адміністративному судочинстві України, зокрема, шляхом доказування. Визначено поняття та зміст фактичного складу, підстави класифікації. Досліджено способи встановлення юридичних фактів у адміністративному судочинстві України. Значну увагу приділено особливостям і засобам доказування юридичних фактів у адміністративному судочинстві України.

Вперше в юридичній психології та адміністративно-процесуальному праві показано можливість застосування судово-психологічної експертизи в судах загальної юрисдикції та адміністративних судах під час розгляду судових справ. Розглянуто нормативні підстави призначення та проведення судової експертизи в адміністративному процесі. Охарактеризовано методи та методики судово-психологічної експертизи, зокрема метод порівняння понять і метод послідовності подій. Визначено елементи складу адміністративного правопорушення, які можуть встановлюватися за допомогою судово-психологічної експертизи. Доведено, що запровадження проведення судово-психологічних експертиз в практику судів, які розглядають справи про адміністративні проступки, дозволить більш повно захистити права людини, забезпечити об'єктивне та справедливе вирішення справи.

З'ясувано сутность та зміст процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення (АП) на автомобільному транспорті. Визначено місце провадження у справах про АП на автомобільному транспорті в структурі адміністративного процесу. Досліджено форму та зміст, а також здійснено класифікацію доказів у справах про АП на автомобільному транспорті. Проаналізовано систему та визначено напрями вдосконалення процесуального статусу суб'єктів доказування у справах про АП на автомобільному транспорті. Сформульовано пропозиції щодо оптимізації правових меж адміністративного розсуду, що застосовується в процесі доказування у справах про АП на автомобільному транспорті.

Досліджно організаційно-правові аспекти адміністративно-правового регулювання проведення експертизи в адміністративному процесі. Розкрито сутність і роль експертизи під час доказування як процесуальної форми пізнання в адміністративному процесі. Наголошено на тому, що експертиза значно розширює доказові можливості суб’єктів як адміністративно-деліктного, так і адміністративно-судового процесів, також надає можливість під час досудового розгляду справ використовувати широкі можливості сучасної науки. Запропоновано під предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення розуміти сукупність юридично значущих обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, котрі повинні бути доказані або спростовані з метою обгрунтування винуватості фізичної або юридичної особи, щодо якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення. Наведено аргументи щодо доцільності розвитку організації судово-експертної діяльності в Україні шляхом удосконалення правового регулювання відомчої та альтернативної незалежної судової експертизи та забезпечення рівних можливостей у використанні обох форм експертної діяльності. Запропоновано напрями розробки методики експертизи ‒ застосування електронного підпису від імені суб’єктів підприємницької діяльності. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення проведення судових експертиз, здійснення судово-експертної діяльності в адміністративному процесі у ході розгляду майнових спорів.

Досліджено проблему доказів і доказування в адміністративному судочинстві. Визначено теоретичні засади вчення про докази й доказування в цій царині, наведено класифікацію та властивості доказів. Розкрито особливості засобів доказування в адміністративному судочинстві, таких як пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, показання свідків, письмових та речових доказів, висновків експерта та спеціаліста. Визначено правові засади активності суду на всіх стадіях розгляду справи в порядку адміністративного судочинства і етапи доказової діяльності. Проаналізовано нормативно-правові підвалини доказової діяльності, сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства щодо доказової діяльності в цій сфері. Запропоновано шляхи вдосконалення доказової діяльності суду в адміністративному судочинстві.

Досліджено теоретичні та практичні засади реалізації принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві України. Викладено концепцію щодо змісту та призначення принципів зазначеного судочинства, природи та змісту одного з них - принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, правового закріплення цього принципу в законодавстві та правового регулювання механізму його реалізації. Механізм реалізації принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі розглянуто щодо всіх інстанцій судового провадження. Проаналізовано особливості реалізації принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі під час розгляду і вирішення окремих категорій адміністративних справ. Окрему увагу приділено співвідношенню принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві з принципами змагальності та диспозитивності. Сформульовано наукові положення і практичні рекомендації щодо визначення кола обставин, які підлягають з’ясуванню в процесі розгляду та вирішення справ адміністративними судами. Запропоновано внесення ряду змін та доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України.

Висвітлено теоретико-прикладні аспекти презумпцій в адміністративному праві України. Акцентовано увагу на адміністративному праві як сфері об'єктивізації презумпцій. Проаналізовано різновиди презумпцій у різних складових адміністративного права України, а саме: адміністративно-деліктному, адміністративно-процедурному праві, публічному адмініструванні, а також адміністративному судочинстві. Розкрито особливості аналогів вітчизняних презумпцій в адміністративному праві у зарубіжному адміністративному законодавстві, виокремлено конкретні шляхи запозичення доктринального дослідження їх феномену та закріплення їх у вітчизняному законодавстві.

Досліджено сутність доказів та змісту доказування в адміністративному судочинстві. Проаналізовано засоби доказування в адмінінстративному судочинстві, зокрема, пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, показання свідків, письмові та речові докази, висновки експерта і спеціаліста. Удосконалено положення щодо властивостей доказів з огляду на їх функціональне навантаження й особливості їх вияву на різних стадіях адміністративного судочинства.

Вперше комплексно розглянуто теоретичні та практичні питання наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності. Проаналізовано історіографію дослідження експертної діяльності в адміністративно-юрисдикційному процесі у правовій доктрині. Визначено сутність, поняття та специфічні ознаки наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності, розкрито зміст мети, завдань, предмета, об'єкта та принципів як засадничих характеристик ролі наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційних провадженнях із визначенням та детальним аналізом кожного з них. Визначено види наукової експертизи при здійсненні адміністративно-юрисдикційної діяльності, розкрито поняття та систему її суб'єктів. Систематизовано зарубіжний досвід правового регулювання основних засад наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності та виявлено основні напрями його запозичення для України. Визначено шляхи вдосконалення здійснення зазначеної експертизи та засад управління нею на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Досліджено протокол про адміністративне правопорушення як джерело доказів у справах про адміністративні правопорушення, з'ясовано його місце у провадженні в справах про адміністративні правопорушення. Визначено загальні вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення та розкрито їх значення для своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи про адміністративне правопорушення, а також визначено перелік осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, та правове регулювання їх діяльності зі складення протоколів. Виявлено проблемні питання, що виникають у процесі складення протоколів та розгляді справ про адміністративні правопорушення. Сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосуються порядку складення протоколу про адміністративне правопорушення та використання його як джерела доказів у провадженні в справах про адміністративні правопорушення.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо визначення та удосконалення питань, пов'язаних з адміністративно-правовим регулюванням судово-експертної діяльності. Досліджено судово-експертну діяльність як об'єкт адміністративно-правового регулювання. Виявлено, що адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності становить собою систему та окреслює коло суспільних відносин, які визначаються комплексом різноманітних юридичних засобів; відіграє провідну роль в упорядкуванні суспільних відносин, за допомогою норм адміністративного права; характеризується наявністю стадій у функціональному аспекті та змістовому плані; виділяє специфічні не характерні для інших видів соціального регулювання риси; упорядковує лише найбільш важливі соціальні відносини у цій сфері, які не зможуть без правового регулювання ефективно існувати та розвиватися. Виявлено принципи адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності. Досліджено адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері судово-експертної діяльності. Проаналізовано особливості адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється різними суб'єктами публічної адміністрації. Розкрито напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності. Визначено особливості передового зарубіжного досвіду та запропоновано численні зміни та доповнення до адміністративно-правового законодавства у цій сфері.

Розглянуто історико-теоретичні основи становлення інституту наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності (АЮД). Визначено мету, завдання та принципи такої експертизи в АЮД. Проаналізовано види наукової експертизи у процесі здійснення АЮД. Охарактеризовано систему суб'єктів зазначеної експертизи в АЮД. Вивчено зарубіжний досвід використання результатів наукової експертизи в АЮД. Запропоновано напрями вдосконалення правових механізмів використання цієї експертизи в адміністративно-юрисдикційних відносинах в Україні.

Проаналізовано теоретичні та практичні проблеми правового регулювання доказів і доказування в адміністративно-деліктному процесі. Обгрунтовано доцільність виділення доказів у адміністративно-деліктному процесі, які існують суто в електронній формі, зважаючи на їх існування виключно у вказаній формі та у разі її зміни відомості (фактичні дані) не будуть вважатися доказами, оскільки відповідний документ втратить доказову силу. За критерієм форми доказів також виділено докази, які існують у матеріальній формі. Доведено необхідність розмежування електронних доказів у формі електронного документа та документа в електронній формі, сформульовано особливості їх використання у доказуванні у адміністративно-деліктному процесі. Джерелами доказів названо форму збереження та передачі інформації, яка має значення для об'єктивного та повного з'ясування обставин справи, прийняття у справі рішення. Зазначено, що доказування в адміністративно-деліктному процесі є комплексним поняттям, яке вміщує практичну діяльність щодо виявлення, фіксації та подання доказів, а також розумову діяльність, яка полягає в оцінюванні доказів, обгрунтуванні результатів та висновків доказування. Досліджено особливості правового регулювання доказів і доказування у адміністративно-деліктному процесі на підставі порівняльно-правового аналізу положень чинного КУпАП та КпАП окремих країн пострадянського простору та сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання доказів і доказування у адміністративно-деліктному процесі.

Висвітлено кримінально-процесуальні, особистісні та матеріальні джерела доказів. Охарактеризовано етапи процесу доказування та версії під час кримінального провадження. Розглянуто особливості предмета доказування у кримінальних порушеннях неповнолітніх. Розкрито зміст доказів і доказування в адміністративному процесі. Приділено увагу експертизі та її видам у зазначеному процесі. Подано інформацію про доказування як шлях до встановлення фактичних обставин цільової справи.

На основі аналізу чинного законодавства, досвіду країн Європейського союзу, думок вчених в сфері адміністративного права та практики діяльності публічної адміністрації розкрито особливості сучасного адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності (особливо тієї, що здійснюється різними суб'єктами публічної адміністрації), її теоетико-правові засади. Особливу увагу привернуто до питання напряму розвитку удосконалення адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності.

Досліджено особливості збору доказів у судовому й позасудовому порядку в адміністративному процесі, специфіку електронних документів як доказів та доказування під час вирішення адміністративно-правових спорів, перерозподіл тягаря доказування під час розгляду адміністративно-правових спорів, а також запропоновано внести зміни до чинного законодавства України.

Розглянуто питання про різновиди засобів інформації та їх застосування у провадженні в справах про адміністративні правопорушення. Проаналізовано проблеми застосування в Україні різновидів засобів інформації у провадженні в справах про адміністративні правопорушення. Запропоновано шляхи їх вирішення.