Вперше проведено комплексне дослідження цивільно-правового регулювання відносин з послуг доступу в Інтернет. Розглянуто найбільш значущі теоретичні та практичні питання, що стосуються договірного регулювання надання послуг доступу в Інтернет (договору Інтернет-провайдингу), його правову природу. Проаналізовано загальні та специфічні ознаки послуги доступу в Інтернет, на їх основі сформовано її дефініцію. Досліджено договір надання послуг доступу в Інтернет (договір Інтернет-провайдингу), сформульовано його дефініцію та визначено предмет договору. Розглянуто його правову характеристику та проаналізовано умови, що складають його зміст. З'ясовано підстави та умови цивільно-правової відповідальності за невиконання умов договору. Показано, що договір Інтернет-провайдингу займає самостійне місце серед інших цивільно-правових договорів. Надано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до актів чинного законодавства України.

Досліджено безпеку неповнолітніх в мережі Інтернеті, заходи її забезпечення та досвід ЄС у цій галузі. Приділено увагу діяльності неурядових організацій, які беруть участь у забезпеченні безпеки неповнолітніх в Інтернеті. Нормативно-правове забезпечення інформаційної безпеки неповнолітніх визначається як один із ключових напрямків політики ЄС.

Досліджено "м'яке право", законодавство України, ЄС та його держав-членів, США, країн СНД у сфері регулювання відносин, пов'язаних з діяльністю в мережі Інтернет. Визначено міжнародно-правові основи, а також суб'єкти міжнародно-правового регулювання Інтернет-відносин. Вивчено діяльність міждержавних та неурядових міжнародних організацій у цій сфері. З'ясовано напрямки подальшого розвитку такого регулювання Інтернет-відносін, пов'язаного із захистом прав людини, боротьбою з кіберзлочинністю, запобіганням поширенню протиправної інформації в Інтернет та розвитком електронної комерції. Розглянуто аспекти міжнародно-правового регулювання інтелектуальної власності в інформаційних мережах. Висвітлено актуальні напрямки розвитку міжнародно-правового регулювання охорони інтелектуальної власності в Інтернет в цілому та її окремих аспектів - авторського та суміжних прав, торговельних марок, винаходів, спеціальних механізмів їх захисту. Охарактеризовано підходи до визначення юрисдикції у справах, пов'язаних із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності, розташовані в Інтернет. Розроблено пропозиції з удосконалення міжнародно-правових актів у сфері Інтернет-відносин та національного законодавства з охорони прав інтелектуальної власності.

Розглянуто особисті немайнові права інтелектуальної власності. Розкрито зміст понять "право участі у товаристві" та "право участі в управлінні справами товариства" як категорії корпоративного права. Приділено увагу медіації (посередництву) як альтернативному вирішенню спорів і конфліктів у сфері інтелектуальної власності. Здійснено спробу класифікації порушення авторських прав у мережі Інтернет. Охарактеризовано принцип "відкритого" Інтернету на захист прав інтелектуальної власності.

Проаналізовано актуальну судову практику Європейського Суду з прав людини, Європейського Суду Правосуддя, вітчизняних судів із приводу поширення відомостей у мережі Інтернет. Констатовано певну відмінність у підходах цих судів до вирішення спорів вказаної категорії. Підкреслено, що позиція вітчизняних вищих судових інстанцій щодо можливості притягнення до відповідальності власника сайту за розміщені на ньому коментарі загалом, відповідає правовим позиціям Європейського Суду з прав людини.

Розглянуто питання щодо виявлення злочинів у сфері інтелектуальної власності, пов'язаних із розповсюдженням контрафактної аудіовізуальної продукції та комп'ютерного програмного забезпечення. Охарактеризовано основні способи вчинення таких злочинів і джерела одержання інформації про них. Окреслено процес виявлення зазначених злочинів, що вчиняються суб'єктами, які виготовляють, відтворюють, експортують, імпортують, зберігають чи реалізують зазначену продукцію. Визначено особливості виявлення злочинів, пов'язаних із розповсюдженням контрафактної аудіовізуальної продукції та комп'ютерного програмного забезпечення з використанням глобальної мережі Інтернет.

Досліджено проблеми правового регулювання захисту дітей від негативного впливу Інтернету. Розглянуто міжнародний досвід вирішення вказаного питання на нормативно-правовому рівні.

Обрано найпоширенішу платформу для створення як персональних сайтів, так і комерційних порталів - CMS WordPress. Критеріями для вибору системи управління вмістом послугували: кількість встановлень, якість технічної підтримки та доступність інформаційних матеріалів. Переглянуто готові рішення для задоволення кінцевих потреб. Проведений аналіз недоліків та вразливостей готових рішень. Розроблено план захисту та індивідуальне програмне рішення з урахуванням виявлених недоліків.

Розглянуто окремі законодавчі зміни, спрямовані на захист авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет, визначено переваги та недоліки цих змін та запропоновані шляхи їх вирішення.

Проведено вивчення маніпуляційних технологій впливу на громадянське суспільство. Увагу приділено специфіці їх застосування в Інтернеті. Названо авторів основних праць із досліджуваної теми. Згруповано відомі види маніпуляції, також виокремлено нові технології та запропоновано методи їх усунення.

Розглянуто теоретичні засади та практичні наслідки реалізації в межах інформаційних відносин способів захисту цивільних прав та інтересів; визначено особливості застосування самозахисту з метою припинення порушення інформаційних прав суб'єктів, у тому числі внаслідок поширення недостовірної інформації в мережі Інтернет; проаналізовано проблеми та суперечностеі чинного законодавства України, що регулює інформаційні відносини; сформульовано висновки та пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання інформаційних відносин у цивільному законодавстві.

Розкрито питання розвитку електронної системи доступу до інформації про викиди в атмосферне повітря. Проаналізовано міжнародне та нціональне законодавствоу сфері доступу до інформації про викиди в атмосферне повітря. Визначено перелік нормативно-правових актів та міжнародних дооворів в даній сфері. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові методи наукового пізнання, такі як комплексний та міждисциплінарний. Визначено основні напрями подальшого розвитку оновлюваною система обліку та контрою викидів, зокрема, в Інтернет ресурсах. Зроблено висновок, що формування і подальша реалізація цілісної державної політики у сфері зміни клімату, гармонізованої з міжнародним законодавством, є складним та актуальним завданням. Необхідно запровадити чіткий облік викидів на всіх формах забруднювачів. Обговорено проблеми національного та міжнародного законодавства та імплементації норм зарубіжного законодавства до норм вітчизняного законодавства у сфері розвитку електронної системи доступу до інформації про викиди в атмосферне повітря.

Викладені основні наукові погляди до визначення терміну "Інтернет". Розглянуто підходи до управління мережею, що склалися на міжнародному, регіональному і національному рівнях. Аналізується законодавче регулювання інтернету як особливого інформаційного простору та як технологічної мережі. Визначено останні новели національного законодавства в сфері регулювання Інтернет.

Висвітлено місце "Інтернет-відносин" у приватно-правовому регулюванні. Досліджено "Інтернет-відносини" як правове правовідношення й особливості доступу до мережі. Визначено, що Інтернет - це нове середовище перебування людства, нове середовище діяльності особистості, суспільства, держави. Встановлено, що він не має можливості самостійно нести цивільні права та виконувати певні обов'язки, його можна розглядати як об4єкт цивільного права, тобто як те, з приводу чого виникають правовідносини. Однак правовідносини породжує не Інтернет як комп'ютерна мережа, а самі об'єкти, тим чи іншим чином пов'язані з такою мережею. Досліджено, що специфіка "Інтернет-відносин" з огляду на особливості їх суб'єктного складу визначається низкою чинників: невизначеністю місцезнаходження сторін, що зумовлює можливі проблеми з правом, яке застосовується, а також із реальним виконанням зобов'язань; складністю ідентифікації учасників цих відносин; існуванням віртуальних організацій; залежністю відносин між учасниками мережі від відносин з інформаційними провайдерами. Тому постає проблема визначення суб'єктного складу правовідносин, що виникають у цифровому середовищі, розв'язання якої надасть змогу встановити особливості правового статусу кожного з видів таких суб'єктів. Встановлено, що залежно від характеру і видів Інтернет-відносин їх об'єктами можуть виступати: поведінка різних суб'єктів, різні інформаційні послуги та їх результати, продукти духовної творчості, включаючи твори літератури, мистецтва, музики та ін., цінні папери, договори, офіційні документи, честь, гідність, безпека людини, речі, предмети та інші цінності. Суб'єктивне право у віртуальному просторі може виступати у формі: права-поведінки, права-користування, права-вимоги та права-претензії.

Розглянуто питання специфіки охорони та захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Висвітлено проблемні питання, породжені функціонуванням глобальної мережі, що виникають при практичній реалізації прав, і можливі шляхи їх вирішення на основі чинних норм законодавства з урахуванням судової практики. Описано особливості охорони та захисту прав при використанні найбільш поширених у цифровій мережі об'єктів інтелектуальної власності: творів, виконань, фонограм, передач (програм) мовлення, торговельних марок, промислових зразків тощо.

Наведено тлумачення 318-ти понять сфери ІТ-права, інформаційного суспільства, інформаційної безпеки тощо. Подано інформацію про B2B Portal, Cookies, HTTP і Ripple. Розкрито поняття "бот", "дайджест", зетабайт", "кардшейрінг", "модератор", "проксі-сервер", "хост" і "цифровий підпис". Уміщено список вибраних праць одеської школи ІТ-права.

Комплексно досліджено теоретичні та прикладні цивільно-правові аспекти проблеми охорони авторських і суміжних прав від піратства в мережі Інтернет. Визначено поняття, ознаки та сутність піратства. Проаналізовано причини появи сучасного типу піратства (ІТ-піратства). Висвітлено основні види піратства, розглянуто в термінологічному та практичному вимірі співвідношення піратства і контрафакції, визначено та розкрито ознаки, притаманні кожному з них, зроблено порівняльний аналіз їх характеристик. Обгрунтовано необхідність розроблення та використання нових підходів до охорони об'єктів авторського права і суміжних прав. Досліджено вплив інформаційного суспільства на появу та поширення піратства в мережі Інтернет в Україні. Уперше на рівні дисертаційного дослідження визначено специфічні риси та базові поняття піратства в мережі. Проаналізовано діяльність піратських партій та рухів, висвітлені основні завдання та функції їх діяльності. Розкрито ставлення до піратства в інформаціному просторі з боку суспільства. Визначено основні способи захисту та охорони авторських і суміжних прав від піратства у інформаційному просторі України та проблемні питання у зазначеній сфері. Проаналізовано досвід зарубіжних країн у сфері захисту об'єктів авторського права і суміжних прав від проявів піратства в мережі Інтернет. Розглянуто способи гармонізації інтересів творців та (або) правоволодільців з інтересами суспільства та держави. Запропоновано шляхи вдосконалення законодавства про захист та охорону об'єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет.

Розглянуто господарські правовідносини у сфері електронної комерції. Зазначено, що актуальність даної роботи полягає в тому, що стрімкий розвиток сучасних інформаційних технологій та Всесвітньої мережі Інтернет відіграють важливу роль у різноманітних сферах життєдіяльності, суттєво сприяють активізації цивільного і господарського обороту та сприяють руху підприємництва в напрямку світової глобалізації. У зв'язку з невпинним розвитком інформаційних мереж з'явився новий суспільний інститут, такий як "електронна комерція" - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, унаслідок чого в учасників таких відносин виникають права і обов'язки майнового характеру. Досліджено та проаналізувано наявні праці науковців, які розглядали питання господарських правовідносин у сфері електронної комерції; визначення поняття правовідносин у сфері електронної комерції, їх специфічні ознаки, об'єкт і суб'єкт. Авторами було використано праці вітчизняних і закордонних дослідників, які писали за даною тематикою. Викладені фактичний матеріал, статистичні дані, висновки та пропозиції відповідають дійсності та розкривають у цілому визначені мету і завдання дослідження. З точки зору форми подання матеріалу й колу окреслених і проаналізованих питань дана робота є певним новим кроком господарських правовідносин у сфері електронної комерції. Вказано, що проведені дослідження не вичерпують усі аспекти проблеми розвитку та становлення електронної комерції. У подальшому авторами планується продовження розроблення даної теми, результати якої можуть бути використані в науковій і практичній діяльності державних органів, що в межах своїх повноважень забезпечують розроблення правових норм з упровадження системи використання електронної мережі з метою здійснення комерційної діяльності.

Мета роботи - дослідити наукові та практичні підходи до регулювання обігу інформації в мережі Інтернет в контексті забезпечення інформаційної безпеки держави. Методологія дослідження спирається на методи документального аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, що дало змогу системно простежити підходи до реєстрації Інтернет-ЗМІ. Констатовано, що європейська правова традиція не вважає регулювання обігу інформації в мережі Інтернет апріорі заходом, що порушує свободу слова. За умови належного правового регулювання (у відповідності із вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) таке регулювання, навпаки, підсилює гарантії діяльності журналістів і розширює коло інформації, до якої можна застосовувати презумпцію достовірності, - при одночасному підвищенні відповідальності таких Інтернет-поширювачів за поширення неналежної інформації. Оскільки з приводу регулювання обігу інформації в мережі Інтернет відсутній суспільний консенсус, запропоновано зробити наголос на добровільній реєстрації Інтернет-ЗМІ у вигляді інформаційних агентств, що і практикується зараз. Однак зареєстровані Інтернет-ресурси повинні отримати преференції у вигляді законодавчих гарантій довіри до поширюваної ними інформації. Обгрунтовано необхідність того, що ст. 35 Закону України "Про інформаційні агентства", ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" необхідно доповнити застереженням, що презумпція достовірності інформації поширюється виключно на ту інформацію, яка отримана із зареєстрованих ІнтернетЗМІ. Це підвищить інтерес до такої добровільної реєстрації. Рекомендовано зареєстрованим Інтернет-ЗМІ розміщати відомості про свою офіційну реєстрацію як інформаційного агентства на власному сайті, що підвищить рівень довіри до поширюваної ними інформації.

У роботі доведено, що питання широкого використання інструментів електронної демократії потребує врахування ризиків щодо можливостей використання владою маніпулятивних технологій формування громадської думки шляхом насаджування позитивних чи негативних емоцій/оцінок, що несе в собі загрозу формування цифрової диктатури. Запобіжником таких процесів має бути медіаграмотність широких верств населення, активність представників професійного й експертного середовища, а також реальна, а не віртуальна, участь громадян у політиці та управлінні. Така універсальна проблема для всіх форм демократії як брак довіри до влади також набуває віртуалізації, оскільки і досягнення, і недоліки в роботі влади вимірюються рівнем емоційного задоволення, що часто залежить від якості текстів на сторінках політиків та посадовців, а також органів влади в соціальних мережах. Віртуальна діяльність сприяє формуванню позитивної репутації як політика чи посадовця, так і органу влади, який він представляє. Але при цьому надає простір для обговорення як журналістам, громадським діячам, пересічним громадянам, так і заангажованим, часто анонімним авторам, що уможливлює поширення фейків. Тому така діяльність часто спонукає політиків і посадовців шукати способи підвищення власної популярності в маркетологів. Проте, цифровізація суспільно-політичного життя може створювати загрози і для внутрішнього демократичного розвитку країни. Про можливі ризики та загрози використання комп'ютерних технологій та контролю Інтернету владою неодноразово зазначали зарубіжні та вітчизняні науковці. Запропоновано таке визначення: "цифрова диктатура" - це монополія влади над ключовими електронними засобами масової комунікації з метою контролю політичного поля шляхом поширення вигідної та блокування критичної (невигідної для влади) інформації. Інструментами цифрової диктатури є маніпулятивні маркетингові технології та широке використання ботів у соціальних мережах. Сприятливими умовами для формування цифрової диктатури є переважання патерналістського суспільства, де панує споживацька мотивація, над громадянським, а також низький рівень медіаграмотності населення.