Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.9(4/8)-383 + Х002.32

Рубрики:

Судоустрій окремих країнах

Судова практика (теорія права)

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено особливості становлення та поширення нормативного впливу актів судової влади. Вивчено прояви нормативності в системі юридичних актів даної влади. Розглянуто нормативність актів судової влади з урахуванням загальнотеоретичної концепції нормативності. Досліджено основні тенденції посилення нормативного впливу з урахуванням сучасної теорії судового прецеденту. Наведено класифікацію актів судової влади та судових прецедентів. Проаналізовано історичне походження нормативності актів судової влади. Досліджено явище нормативності актів судової влади, грунтуючись на засадах основних шкіл права, а також еволюцію теорії щодо цього явища у вітчизняному правознавстві. Розглянуто прояви нормативності за умов конституційної демократії та у контексті судового застосування принципів права. Вивчено специфіку інтерпретаційних актів судової влади у контексті їх нормативності, а також основні концепції обмеження нормативних можливостей актів судової влади. Досліджено досвід зарубіжних країн щодо визнання нормативності актів судової лади, методологічну основу прецедентного права, його структуру та порядок дії в англосаксонській і романогерманській правовій сім'ї, у доктрині та практиці Російської імперії та СРСР, а також у міжнародному праві. Вивчено й узагальнено прояви нормативності у системі актів судової влади України, зокрема, акти Конституційного Суду України (їх правові позиції), постанови пленумів вищих судів і важливі рішення судів стосовно конкретних справ. Сформульовано наукові висновки щодо нормативного впливу актів судової влади, що сприятиме вдосконаленню процесу формування права, зміцненню незалежності

Досліджено теоретико-правові проблеми визначення ролі судової практики у системі джерел права України. Досліджено сутнісний і конструктивний зміст понять "джерело права" і "судова практика", розкритий на основі їх історичного становлення у різних правових системах сучасності. Сформульовано визначення поняття судової практики, складовими якого є судова діяльність і специфічні результати такої діяльності - правоположення. Детально проаналізовано суть і види правоположень, а також розкрито структурний зв'язок між можливими формами прояву (формами існування) суддівського розсуду як незмінного атрибута судової практики за різними видами нових правоположень, які виробляються у судовій практиці. Установлено, що правоположення як специфічний результат судової практики мають прояв у системі джерел права будь-якої правової системи. Тим самим визначено роль судової практики у системі джерел права. Здійснено аналітичний розгляд результатів судової практики національних і міжнародних судів, які використовуються у системі джерел права України. Розглянуто рішення судів різних інстанцій про визнання недійсними актів державних органів (адміністративної юстиції), рішення Верховного та Конституційного судів, а також рішень міжнародних судів, що визнаються національною правовою системою як джерела права. Обгрунтовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства про судоустрій.

Досліджено судовий прецедент як компонент системи джерел права. Проаналізовано функціональну роль судового прецедента в контексті формування сучасного права з позицій єдності аксіологічного та гносеологічного підходів. Виокремлено проблематику методологічних підходів під час дослідження питань судової правотворчості та судового прецеденту в сучасній Україні. Розкрито гносеологічні засади судової правотворчості як способу конструювання правової реальності. Обгрунтовано рольову значущість судової правотворчості за умов сучасних інтеграційних процесів.

Досліджено правову природу постанов Пленуму Верховного Суду України з питань застосування законодавства, а також визначено їх місце в системі джерел права України.

Визначено поняття юридичного мислення, як спосіб аргументації юристом своєї правової позиції під час практичного застосування професійних знань. Зазначено, що основною специфічною рисою стилю юридичного мислення англійських юристів є приблизно однакове значення логічних та інтуїтивних елементів в його структурі, що є наслідком дії судового прецеденту як ядра правової системи Англії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.32

Рубрики:

Судова практика (теорія права)

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито поняття судової практики, її функціональне призначення в процесі правового регулювання. Досліджено співвідношення судової практики та судового прецеденту як джерел права, що сформувалися у романо-германській та англо-американській правових сім'ях. Розроблено систему функцій судової практики в контексті впливу останньої на формування та розвиток права. Обгрунтовано поділ на основні (правозастосовна, правотлумачна, правотворча) та неосновні, або похідні (орієнтуюча, сигнальна, інформаційна, професіоналізації), функції. Встановлено зміст понять "правоположення" та "правова позиція" як теоретико-правових категорій.

Розглянуто теоретичні основи формування судової влади. Викладено методологію дослідження судової влади як структурного елемента системи державного управління. Проаналізовано особливості функціонування судових інститутів у механізмі державного управління України. Розкрито роль органів судової системи в механізмі держави. Описано механізми реалізації організаційного забезпечення діяльності судової влади.

Виявлено основні та факультативні ознаки правоконкретизації, на основі яких формулюється визначення її поняття. Проведено розмежування судової діяльності у широкому та вузькому розумінні, виявлено її природу, сформульовано визначення понять. Обгрунтовано, що судова правоконкретизація є характерною складовою судової діяльності, необхідною для її належного здійснення, проаналізовано її природу, подано визначення поняття як юридично значимої діяльності компетентного суб'єкта судової системи держави, що спрямована на відображення у судових актах точного та повного змісту принципу, норми права, досягнення максимальної правової визначеності задля її ефективного використання у врегулюванні суспільних відносин за об'єктивно існуючих умов. Проведено класифікацію судової правоконкретизації, й за видами судової діяльності виокремлено правозастосовний, правотлумачний та правотворчий її різновиди. Виявлено юридичну природу судової правозастосовної, правотлумачної та правотворчої конкретизації, сформовано визначення понять "судова правозастосовна конкретизація", "судова правотлумачна конкретизація" та "судова правотворча конкретизація". З'ясовано проблеми, з якими систематично стикаються вітчизняні судові органи під час здійснення конкретизації в ході своєї діяльності та запропоновано основні способи їх вирішення. Виокремлено три послідовні етапи здійснення судової правоконкретизації та запропоновано правила її здійснення на кожному з них. Запропоновано методичні рекомендації для здійснення судової правоконкретизації в Україні.

Актуалізовано два поняття у їхньому філософсько-правовому розрізненні: "правосуддя" та "судочинство", які викликають щонайбільше дискусійних дебатувань серед теоретиків і практиків. З цією метою переглянуто теоретичну аргументацію відомих учених, конституційні положення щодо судочинства і правосуддя для визначення сучасних підходів до трактування вказаних понять, їхніх суттєвих семантичних відмінностей.

Дисертацію присвячено дослідженню судової практики як елементу правової системи України. Проаналізовано та доопрацьовано загальні характеристики судової практики, на підставі чого уточнено її місце та роль як в загальній моделі правової системи, так і в конкретних національних правових системах, які належать до різних типів. Доопрацьовано процес вивчення та узагальнення судової практики. Обґрунтовано необхідність розширеного застосування кібернетичного методу у поєднанні з методом правової компаративістики під час досліджень ефективності функціонування судової системи України, а також під час її реформування.