Розглянуто проблеми та перспективи розвитку вітчизняного та міжнародного етнополітичного законодавства. Особливу увагу приділено кількісним аспектам листування радянського керівника з американськими та британськими лідерами, а також проблемам стратегії держав антигітлерівської коаліції 1941 - 1945 рр. Детально проаналізовано історичний досвід застосування санкцій ООН (на прикладі Родезії) та зовнішню політику Російської Федерації у 90-ті рр. XX ст. Окремі розділи присвячено концептуальним засадам Загальної декларації прав людини.

Розглянуто особливості історичного розвитку британської, італійської, німецької, японської та дипломатії арабських країн. Розкрито засади формування та функціонування дипломатичної служби Святого Престолу (Ватикану).

Рассмотрены особенности исторического развития британской, итальянской, немецкой, японской и дипломатии арабских стран. Раскрыты основы формирования и функционирования дипломатической службы Святого Престола (Ватикана).

Розкрито суть основних понять з питань міжнародних відносин, дипломатичного протоколу й етикету, дипломатичної та консульської служби, становлення та розвитку системи міждержавного спілкування, норм і принципів міжнародного права. Викладено засади формування та реалізації зовнішньої політики України. Особливу увагу приділено діяльності провідних міжнародних організацій, захисту прав людини й основних її свобод. Наведено перелік основних міжнародних документів.

Раскрыта сущность основных понятий по вопросам международных отношений, дипломатического протокола и этикета, дипломатической и консульской служб, становления и развития системы международного общения, норм и принципов международного права. Изложены основы формирования и реализации внешней политики Украины. Особое внимание уделено деятельности ведущих международных организаций, защите прав и основных свобод человека. Приведен перечень основных международных документов.

Висвітлено проблеми формування, аналізу та захисту торговельної політики держави, стратегії та тактики торговельних переговорів. Проаналізовано вплив багатонаціональних компаній на глобальне торговельне середовище та торговельну політику на рівні регіональної економічної інтеграції. Розглянуто сучасні зміни, що відбулися у світовій торгівлі та нові досягнення у системі багатостороннього регулювання торговельних відносин у рамках Світової організації торгівлі.

Освещены проблемы формирования, анализа и защиты торговой политики государства, стратегии и тактики торговых переговоров. Проанализировано влияние многонациональных компаний на глобальную торговую среду и торговую политику на уровне региональной экономической интеграции. Рассмотрены современные изменения, произошедшие в мировой торговле и новые достижения в системе многостороннего регулирования торговых отношений в рамках Всемирной торговой организации.

Розглянуто та проаналізовано в контексті багатосторонньої торговельної системи Світової організації торгівлі (СОТ), регіональної економічної інтеграції та двосторонніх відносин проблеми комерційної дипломатії, торговельної політики та права. Висвітлено механізми функціонування СОТ, правила щодо лібералізації торгівлі та торговельні заходи захисту внутрішнього ринку. Особливу увагу приділено проблемам політики в галузі міжнародної торгівлі товарами, послугами, продукцією вразливих секторів, а також у сфері прав інтелектуальної власності, стандартів і технічних бар'єрів, визначення походження товарів, урегулювання торговельних суперечок, політики конкуренції, міжнародного інвестування, статистики міжнародної торгівлі, охорони довкілля.

Рассмотрены и проанализированы в контексте многосторонней торговой системы Всемирной торговой организации (ВТО), региональной экономической интеграции и двухсторонних отношений проблемы коммерческой дипломатии, торговой политики и права. Освещены механизмы функционирования ВТО, правила, касающиеся либерализации торговли и торговых мер по защите внутреннего рынка. Особое внимание уделено проблемам политики в сфере международной торговли товарами, услугами, продукцией уязвимых секторов, а также в сфере прав интеллектуальной собственности, стандартов и технических барьеров, определения происхождения товаров, урегулирования торговых споров, политики конкуренции, международного инвестирования, статистики международной торговли, охраны окружающей среды.

Розглянуто дипломатичні заходи Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в обороні державності на Паризькій мирній конференції. Перший вихід дипломатії ЗУНР на міжнародну арену й активна участь української делегації в роботі конференції поряд із провідними державами світу, представленими президентами і прем'єрами, відбувався за надзвичайно складних зовнішньополітичних умов.

Розглянуто питання політологічного аналіза місця та ролі публічної дипломатії у системі зовнішньої політики держави й її зовнішньополітичної публічної комунікації, узагальненню результативних підходів у даній сфері. Доведено необхідність включення інструментарію публічної дипломатії до системи її зовнішньополітичних комунікацій задля забезпечення ефективної трансляції політичної культури на цільові аудиторії, одержання зворотнього зв'язку та впливу на політичну культуру інших країн. Показано зв'язок ефективної публічної дипломатії із пріоритетами зовнішньої політики держави. Визначено сфери застосування та складові елементи публічної дипломатії акторів міжнародних відносин на основі аналізу досягнень країн з усталеною практикою в цій сфері (на прикладі США), наддержавних організацій (на прикладі ЄС) та країн з перехідними фрагментованими політичними культурами (на прикладі КНР і РФ). Досліджено поточні практики публічної дипломатії України та розроблено рекомендації щодо вдосконалення інструментів зовнішньополітичних комунікацій України засобами публічної дипломатії.

Викладено теоретичні аспекти роботи розвідувальних служб. Розглянуто питання розвідки та таємної війни у часи Античності. Досліджено діяльність розвідки у Середні віки та в епоху Відродження. Розкрито розвідку як засіб забезпечення державних інтересів XIX ст. Визначено особливості роботи німецької розвідки напередодні Першої світової війни. Висвітлено діяльність спецслужб воюючих сторін на завершальному етапі Другої світової війни. Подано інформацію про діяльність західних і радянських спецслужб на початку "холодної війни". Наведено вдосконалення розвідки США на сучасному етапі.

Показано становлення, історичний розвиток і сучасні інститути дипломатії та дипломатичну службу США. Досвід США багато в чому є цінним і корисним для сучасних держав в контексті використання практичного досвіду США, які мають усталені, історично сформовані традиції, оперативно та адекватно реагують на нові виклики і загрози глобалізованого світу. Особливу увагу приділено особливостям розвитку зовнішньої політики та інституціональним аспектам дипломатичної взаємодії та інституціонально-дипломатичного діалогу: Європейські держави - США протягом XVIII - XXI століть.

Розкрито особливості українсько-польської дипломатії в роки Другої світової війни, які характеризуються якісно новим політичним забарвлення і здійснювалися за умов політичної системи (соціалістичної) та на засадах договірно-правової бази, яка не мала аналогів у попередній багатовіковій історії двох держав. Саме період Другої світової війни найбільш складний у формуванні двосторонньої дипломатії двох сусідніх держав. Тому, що результати Другої світової війни різко змінили ситуацію в українсько- польських відносинах. В даний період політика Польщі щодо українців базувалася на невизнанні їхніх самостійницьких устремлінь та на цілеспрямованій асиміляції, що заохочувалося Москвою. ОУН виступала за налагодження таких взаємин на платформі самостійності двох держав і визнання польською стороною права українців на свої західні етнічні землі.

Розглянуто політичні зміни, які відбувалися у Португалії у 1974 - 1986 роках та їх вплив на міграційні процеси в країні. Надано аналіз еміграційним і імміграційним процесам у країні та їх впливу на формування законодавчих і інституційних механізмів роботи з мігрантами у Португалії. Проаналізовано громадянські реакції на зміни у національному складі португальського суспільства та національному законодавстві, спрямовані на їх упорядкування. Досліджено особливості формування португальської еміграційно-імміграційної моделі.

Висвітлено діяльність українських дипломатів та урядовців у контексті ведення міжнародної фінансової політики урядами Центральної Ради, Гетьманату та Директорії протягом 1917 - 1922 рр. Проаналізовано багатогранні аспекти міжнародної фінансової політики Української Держави та Української Народної Республіки у зіставленні із внутрішньою та зовнішньою політикою, а також з огляду на загальний фінансово-економічний та державно-політичний курс національно-державного відродження України. До наукового обігу введено нові, раніше невідомі, архівні документи. Зазначено, що Центральна Рада вперше в історії України запровадила національні паперові грошові знаки, оголосила про створення власної податкової і банківської системи, Державного банку та Державної скарбниці, створила урядове фінансове відомство сучасного зразка, проводила фінансову політику на міжнародному рівні.

Глобалізаційні імперативи в соціально-економічних трансформаціях країн світу актуалізують нову вимірність прогресу суспільства. Масштабність природо-перетворювальної діяльності людства свідчить про те, що балансування між конкуренцією та співпрацею, індивідуалізмом і солідарністю, конфронтацією і консолідацією спрямоване на підтримання динаміки еволюційних зрушень. Потенціал проекції конкуренції на життєдіяльність людства має позитивні та негативні наслідки. Визначення екологічних аспектів у сфері конкуренції пов'язується з удосконаленням взаємодії ринкових суб'єктів, узгодженням економічних та екологічних інтересів їх діяльності, мотивуванням до ринкової співпраці та консолідації на засадах "компромісної дипломатії". Інтегруюча роль її є очевидною у багатьох сферах прояву конкуренції: економічній, енергетичній, ресурсній, соціальній, екологічній, інформаційній та ін. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові підходи в дослідженні екологічних аспектів розвитку конкурентних відносин у ринковому просторі розглянуто вченими в контексті: міжнародного екологічного управління, політики економічної безпеки, кооперації та дипломатії; виявлення екологічних компонентів в архітектоніці економічної дипломатії та превентивності дій міжнародних акторів у реагуванні на виклики і загрози глобалізації тощо. Мета статті - визначення ролі консолідуючої дипломатії в екологізації розвитку конкурентних відносин як передумови оновлення формату економічних взаємодій ринкових суб'єктів для досягнення ринкового успіху, міжнародного визнання та забезпечення ефективної модернізації суспільства. Відповідно до мети дослідження застосовано методи: комплексного аналізу, що поглиблюють розуміння дуалістичності екологічного підгрунтя конкурентних відносин; спеціальні - визначають орієнтири в дипломатизації ринкового середовища, зменшенні напруги в суперництві з огляду на потребу в екологічній безпеці, розширення функцій і видів конкуренції. Висновки: наявність парадоксів у сфері конкурентних відносин, інтегративність екологічних проблем у секторах мікро- і макроекономіки, домінантність геополітики в ресурсному забезпеченні країн утверджує роль консолідуючої дипломатії. Подальші наукові розвідки з цієї проблематики можуть стосуватися виявлення специфіки конкурентних взаємодій та потенціалу їх використання у сфері екологізації просторової економіки, підвищення раціональності природокористування, охорони та відтворення природних ресурсів на теренах транскордонних регіонів України. Консолідуюча дипломатія має особливий статус: прогресивного миротворця, ринкового інтегратора та превентивного генератора екологічного благополуччя людства.

Визначено, що, використовуючи різні форми суспільно-владних взаємодій, можна віднайти неординарні підходи до ухвалення рішень, співпраці влади і громадянського суспільства у розв'язанні суспільних проблем; систематизовано форми суспільно-владних взаємодій: інформаційні, правові, організаційні, інституційні, матеріально-фінансові; проаналізовано нові форми суспільно-владних взаємодій: он-лайн платформи впливу на життєдіяльність громади, державно-громадський контролінг, неурядова дипломатія, партисипаторний бюджет, методи медіації та фасилітації конфліктів, центри вирішення конфліктів. Обгрунтовано важливість на сучасному етапі розвитку України конструювання нової ціннісної системи, яка була б максимально наближеною до європейських норм, утілювати яку необхідно за допомогою інформаційних засобів шляхом упровадження громадянської освіти.

Протягом останнього десятиліття на Заході відбулася інституалізація системи стратегічних комунікацій як реакція оборонних структур на нові виклики безпеці в умовах мирного часу. В Україні ця система перебуває у стані формування, що зумовлює інтерес науковців до питання співвідношення окремих її складових. Розглянуто питання співвідношення таких сфер комунікативної діяльності, як публічна дипломатія, зв'язки із громадськістю, зв'язки військових із громадськістю, інформаційних операцій, психологічних операцій у межах системи стратегічних комунікацій сектору безпеки та оборони; визначено місце і роль інформаційних операцій у цій системі шляхом аналізу ключових характеристик її елементів. Обгрунтовано, що відокремлене функціонування зазначених сфер комунікативної діяльності без урахування загальнодержавної стратегії не лише неефективне, а й може зашкодити національній безпеці, призвести до втрат.

Проаналізовано основні напрями політичної, дипломатичної та літературної діяльності видатного сучасника доби Відродження - флорентійця Джованні Боккаччо, оскільки його практичний досвід і літературно-поетична спадщина не втратили своєї актуальності й до сьогодні, а його ім'я й творчість міцно пов'язують Італію та Україну через віки й тисячоліття європейської історії. Визначено вплив європейського Гуманізму на напрями розвитку теорії та практики дипломатії. Увагу закцентовано на національних особливостях дипломатії, ефективності дипломатичного інструментарію та мистецтві переговорного процесу правителів періоду Середньовіччя в Європі, зокрема - флорентійської школи дипломатії.

Висвітлено реформу дипломатичної служби Іспанії на початку XXI ст., яка спиралася на 6 опор: координацію, модернізацію, професіоналізм, спеціалізацію, однорідність і спрощення процедур. Виявлено, що її спричинила поступова втрата країною глобальності зовнішньої політики внаслідок економічної кризи, розширення зовнішньополітичних завдань. Проаналізовано основні цілі та завдання зовнішньої стратегії парламентської монархії, зокрема, економізацію дипломатії, поглиблення європейської інтеграції та згуртованості у подоланні кризових явищ, сприяння діяльності Європейської зовнішньополітичної служби.

Уперше цілісна концепція упровадження публічної дипломатії як компонента стратегічних комунікацій в Україні згадується в Стратегії сталого розвитку "Україна-2020". У 2015 р. в Міністерстві закордонних справ України було створено структурний підрозділ - Управління публічної дипломатії. Створення управління означало впровадження нового механізму популяризації України у світі та взаємодії з громадськістю. Публічна дипломатія відбувається на всіх рівнях комунікації, коли одна країна комуніціює із суспільством іншої, формуючи власний потенціал, свідомість, світосприйняття. Використання рівнів публічної дипломатії в контексті стратегічної комунікації орієнтується на таргетизацію цільових аудиторій, а саме об'єднання осіб у певні групи, які будуть реагувати на повідомлення. Цільова аудиторія - це група осіб, на яку спрямовано інформаційно-психологічний вплив, тобто це найбільш перспективна група реципієнтів, виокремлена на підставі соціологічних процедур, стереотипів поведінки та сприйняття інформації. Підвищення ефективності управління та перехід на європейські моделі комунікації сприяють появі рівнів публічної дипломатії. У зв'язку з розвитком новітніх технологій впливу зникають офіційні межі спілкування, однак дотепер єдиної класифікації рівнів публічної дипломатії немає. Стратегічні комунікації є ефективним засобом комунікації у сфері публічного управління. Публічна дипломатія - це самостійний компонент публічного управління, який спроможний впливати на формування громадської думки в інших країнах. Активний розвиток засобів масової комунікації на початку XXI ст. став безпрецедентною причиною перетворення інформації в політико-економічний ресурс. Якщо раніше від нововведень нас відділяли десятиліття, то сьогодні цей процес триває від 5 до 10 років. Наголошено на ефективності використання рівнів публічної дипломатії, які слугують способом впливу та маніпуляції на міжнародну спільноту. Отже, розглянуто зміни, які відбуваються у зв'язку з посиленням глобалізаційних процесів і розгалуженістю думок наукової спільноти в характеристиці суті рівнів публічної дипломатії. Таким чином, виникла практична необхідність комплексного розуміння суті публічної дипломатії в галузі публічного управління. Запропоновано класифікацію рівнів публічної дипломатії за трьома способами: сферою, суб'єктом і типом взаємодії.

Досліджено міжнародно-правове регулювання здійснення миротворчої діяльності з підтримання міжнародного миру, безпеки та правопорядку, а також проаналізовано міжнародно-правові особливості різних механізмів миротворчості. Розглянуто історичні та методологічні передумови виникнення та становлення миротворчості як категорії міжнародного права. Досліджено особливості кожної з міжнародно-правових форм миротворчості - превентивна дипломатія, сприяння до миру, підтримання миру, миробудівництво, примушення до миру. Установлено, що миротворчі операції стали в сучасних міжнародних відносинах джерелом гострих та актуальних проблем. Домінування геополітичних складових миротворчої діяльності над міжнародно-правовими призводить до порушення глобального та регіонального балансу сил і не сприяє розв'язанню конфліктів. Тому необхідне чітке узгодження норм і правил дій держав щодо використання своїх потенціалів під час миротворчих дій, що особливо важливо в міжнародно-правовому контексті, оскільки міжнародна діяльність такої надзвичайної важливості повинна відповідати нормам міжнародного права. Наведено ряд власних визначень правових категорій і пропозицій щодо реформування та підвищення ефективності миротворчих місій, а також змін у законодавстві України.

Уперше цілісна концепція упровадження публічної дипломатії як компонента стратегічних комунікацій в Україні згадується в Стратегії сталого розвитку "Україна-2020". У 2015 р. в Міністерстві закордонних справ України було створено структурний підрозділ - Управління публічної дипломатії. Створення управління означало впровадження нового механізму популяризації України у світі та взаємодії з громадськістю. Публічна дипломатія відбувається на всіх рівнях комунікації, коли одна країна комуніціює із суспільством іншої, формуючи власний потенціал, свідомість, світосприйняття. Використання рівнів публічної дипломатії в контексті стратегічної комунікації орієнтується на таргетизацію цільових аудиторій, а саме об'єднання осіб у певні групи, які будуть реагувати на повідомлення. Цільова аудиторія - це група осіб, на яку спрямовано інформаційно-психологічний вплив, тобто це найбільш перспективна група реципієнтів, виокремлена на підставі соціологічних процедур, стереотипів поведінки та сприйняття інформації. Підвищення ефективності управління та перехід на європейські моделі комунікації сприяють появі рівнів публічної дипломатії. У зв'язку з розвитком новітніх технологій впливу зникають офіційні межі спілкування, однак дотепер єдиної класифікації рівнів публічної дипломатії немає. Стратегічні комунікації є ефективним засобом комунікації у сфері публічного управління. Публічна дипломатія - це самостійний компонент публічного управління, який спроможний впливати на формування громадської думки в інших країнах. Активний розвиток засобів масової комунікації на початку XXI ст. став безпрецедентною причиною перетворення інформації в політико-економічний ресурс. Якщо раніше від нововведень нас відділяли десятиліття, то сьогодні цей процес триває від 5 до 10 років. Наголошено на ефективності використання рівнів публічної дипломатії, які слугують способом впливу та маніпуляції на міжнародну спільноту. Отже, розглянуто зміни, які відбуваються у зв'язку з посиленням глобалізаційних процесів і розгалуженістю думок наукової спільноти в характеристиці суті рівнів публічної дипломатії. Таким чином, виникла практична необхідність комплексного розуміння суті публічної дипломатії в галузі публічного управління. Запропоновано класифікацію рівнів публічної дипломатії за трьома способами: сферою, суб'єктом і типом взаємодії.