Розкрито сутність основних понять, принципів, методів та засобів вербального біхевіоризму як однієї з провідних методологій формування правомірної поведінки працівника ОВС у контексті сучасних філософсько-правових концепцій. Узагальнено теоретичні засади застосування вербального біхевіоризму в діяльності органів внутрішніх справ. Проведено дослідження правовідносин, правової комунікації та поведінки працівників ОВС. Проаналізовано взаємозв'язок вербального біхевіоризму, герменевтики, комунікативної філософії та юридичних дисциплін у формуванні правомірної поведінки. Розкрито правові засади соціальної сутності людини у вербально-біхевіористському та герменевтичному вимірах. Визначено роль вербального біхевіоризму у формуванні правового світогляду працівника ОВС як одного з чинників запобігання злочинності. Досліджено герменевтику інформаційного насильства у сфері діяльності ОВС. Визначено сутність закону як вербального регулятора поведінки соціального суб'єкта. Розроблено вербально-біхевіористський метод виявлення правомірної та протиправної поведінки соціального суб'єкта. Обгрунтовано шляхи вирішення філософських проблем формування правомірної поведінки працівника ОВС.

  Скачати повний текст

Визначено поняття "інтерес в праві", "законний інтерес", "охоронюваний законом інтерес". Розкрито основні ознаки даних понять, а також проведено розмежування між ними. Проведено порівняльний аналіз нормативно-правового закріплення інтересу в змісті міжнародних документів, конституційних нормах, на рівні законів і підзаконних актів України та зарубіжних країн. Визначено структуру інтересу в праві, проведено його класифікацію. Проаналізовано взаємозв'язок інтересу в праві із суб'єктивним правом і юридичним обов'язком, внаслідок чого виділено спільні та відмінні риси даних категорій. Визначено поняття реалізації інтересу в праві, визначено його стадії й етапи, сформульовано форми, способи та засоби реалізації інтересу в праві.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження історії проблеми обгрунтування у праві у часовому інтервалі від епохи античності до початку XIX ст. Показано теоретичну значимість філософсько-правового та логіко-методологічного аналізів процедури обгрунтування, специфіку обгрунтування у праві у порівнянні з обгрунтуванням в інших науках. Запропоновано визначення обгрунтування у праві як універсальної для всієї форми права логіко-методологічної процедури пошуку та встановлення переконливих (необхідних і достатніх) підстав для наших суджень про юридично-значимі події, їх правової оцінки та прийняття адекватних їм рішень. Проаналізовано головні підходи до обгрунтування у праві від виникнення перших логіко-правових теорій античності (Аристотеля, Цицерона) до концепцій, висунутих мислителями XVIII - на початку XIX ст. (Лейбніцем, Вольтером, Бентамом). Установлено типологію стратегій обгрунтування - моністичних, дуалістичних, плюралістичних. Показано специфіку аподиктичного та топічного (діалектичного), аналітичного та пробабілістичного підходів до проблеми обгрунтування у філософії права та практичної юриспруденції. Аргументовано положення про парадигмальний зсув в історії методології правового обгрунтування від аналітики до топіки. Визначено перспективні напрямки подальшого дослідження проблеми обгрунтування в юриспруденції.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему праворозуміння. Охарактеризовано правовий реалізм як філософсько-праву течію. Вивчено позитивні та негативні особливості американського та скандинавського напрямків правового реалізму. Розкрито значення концепції правового реалізму та її актуальність за сучасних умов розвитку правової системи. Систематизовано ідеї правових реалістів та сформульовано оновлену концепцію правового реалізму. Висвітлено результати проведеного соціологічного опитування серед суддів для з'ясування рівня праворозуміння та значення права для суспільства, а також охарактеризовано виваженість і раціональність положень концепції правового реалізму. Визначено вплив ідей правових реалістів на розвиток інших наукових доктрин праворозуміння та вирішення проблем суддівського розсуду. Наведено пропозиції стосовно вдосконалення системи правосуддя, вітчизняної правової системи й освіти.

  Скачати повний текст

Розглянуто відношення "людина - право" та його аксіологічний вимір у контексті антропологічних та аксіологічних проблем права. Висвітлено погляди на відношення "людина - право" у вітчизняній філософсько-правовій думці з кінця XIX - до початку XXI ст. Визначено підходи щодо наукового дослідження людини в праві. Розглянуто проблеми правової антропології та правової аксіології. Виявлено двоспрямованість та двоскладовість системи правової антропології, виведено антропоетнічну парадигму останньої та запропоновано її визначення. З'ясовано зміст категорії людина у праві, введено терміно-поняття "людинорозуміння" та "правове людинорозуміння", визначено напрями їх дослідження. Розроблено аксіологічний підхід щодо проблематики людини в праві, основою якого є положення про визнання людини вищою соціальною цінністю. Виявлено закономірність здійснення гуманістичної природи права у напрямі визнання та утвердження людини як найвищої соціально-правової цінності у поступі від статусу людини поза правом до становлення права людини. Встановлено тенденції процесів здійснення гуманістичної природи права.

  Скачати повний текст

Розроблено концептуальні засади застосування положень синергетики у порівняльно-правовому пізнанні. Розглянуто питання стосовно предметного поля порівняльного правознавства, що у аспекті ідей синергетики може бути розвинуто з урахуванням конструктивної ролі випадковості та нового виду закономірності - закономірності еволюції та саморганізації правових систем. Запропоновано синергетичну концепцію такої системи, яка, зокрема, містить положення: правова система є комплексом порядків, що самоорганізуються, перебувають у погодженій взаємодії під впливом внутрішньосистемного детермінанта - правосвідомості, що уможливлює когерентність самоорганізаційних процесів і "алгоритм" саморуху правової системи в цілому. Саморозвиток правової системи зумовлює "оновлення" у вигляді зміни подвійного порядку, зміну станів, що дозволяє системі еволюціонувати у рамках "основного каналу еволюції", зумовленого типом права, а також зміну типової якості системи, спричинену неможливістю правової системи розвиватися у межах колишнього типу права у зв'язку з нагромадженням контрастних відмінностей правової системи, що зумовлює функціонування особливого стану правової системи - "перехідного типу".

  Скачати повний текст

Обгрунтовано антрополого-методологічні засади дослідження прав людини у філософії права, визначено їх евристичні можливості. На підставі застосування антропологічних підходів у філософії права з метою визначення особливостей людинорозуміння в юриспруденції зроблено висновок, що "людина у праві" має два образи: правової людини та людини юридичної, яким відповідають образи правової та юридичної особистостей. Розроблено пропозиції щодо оптимізації використання понять "людина", "особистість", "індивідуальність", "громадянин" у законодавстві України.

  Скачати повний текст

Уперше в українській юридичній науці здійснено комплексне дослідження права як аксіологічного феномена та вивчено ціннісну природу права як необхідну умову його ефективного функціонування. Розглянуто правове регулювання суспільних відносин у вигляді цілісного пізнавального процесу, інтенсивність та ефективність якого значною мірою обумовлює ціннісну реалізацію права. Розкрито зміст філософсько-правової категорії "цінність" і доведено, що цінності, які задовольняють соціальні потреби та інтереси, є невід'ємною складовою правової культури та критерієм оцінки суспільних правовідносин. Встановлено, що у відношеннях між цінністю права та правовими цінностями провідну роль відіграє їх єдність, характерною особливістю якої є взаємообумовленість, в якій найбільш повно та виразно проявляються досліджувані цінності. Обгрунтовано положення про відображення правових цінностей на всіх етапах пізнання та функціонування права, встановлено значення юридичної практики як інтегрального критерію ціннісних характеристик права у їх єдності. Встановлено, що правотворчості притаманний ціннісно-правовий аспект, а її продукт (юридична норма) є своєрідним втіленням органічної єдності цінності права як соціального феномена та інструментальної цінності права. Проаналізовано природу правових цінностей, притаманних громадянському суспільству та доведено, що завдяки їм реалізуються основні функції права, які забезпечують, закріплюють та стимулюють цінності громадян, об'єднань і політичних партій. Доведено значимість правової аксіології, зокрема збереження та зміцнення основоположних, "вічних" правових цінностей, що сприяє подальшому інтелектуальному збагаченню вітчизняного права. Обгрунтовано, що єдність гносеологічного та аксіологічного підходів до права як одного з дієвих засобів суспільної самоорганізації орієнтує українське суспільство на необхідність удосконалення права шляхом взаємоузгодження правових і загальнолюдських цінностей.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Запропоновано культурно-антропологічний підхід у дослідженні римського права, який передбачає його розгляд як соціокультурного феномену. Акцентовано увагу на тому, що римське право необхідно розглядати не лише як феномен духовної культури, але й як явище конкретно-історичної культури та цивілізації, що зумовлює варіативність цього історичного типу права та багатоманітність його соціокультурної реальності. Проведено реконструкцію "картини римського права" через виявлення в ньому бінарних опозицій, які виконували роль каркасу всього римського права: протистояння "свого" та "чужого", вільного та раба, органічне поєднання світських і сакральних елементів у правотворчості, використання як засобів конструювання римської правової реальності явищ говоріння та мовчання. Висвітлено питання правової технології стародавніх римлян як організованого процесу творення права, в якому втілено основні світоглядні настанови квіритів. Обгрунтовано тезу, що римська правова дійсність була віддзеркаленням римо-античного ціннісного універсуму та мала такі форми опредметнення, як співіснування парадигматичної та синтагматичної системи правових цінностей, "м'якої" і "жорсткої" семіотичних систем, вербальних і невербальних явищ у правовому житті та тілесних практик.

  Скачати повний текст

Проведено філософсько-теоретичне дослідження генези та змісту рівності як категорії філософії права шляхом критичного аналізу, осмислення й узагальнення історії філософської думки та сучасних положень правової науки. Якісно оновлено концепцію рівності як одного з основних принципів сучасного права. Виділено й охарактеризовано основні етапи формування ідеї рівності (виникнення перших уявлень про рівність на філософському, етичному та політико-правовому рівнях; формування ідеології формально-правової рівності; закріплення принципу рівності у демократичному законодавстві; утвердження ідеї рівності як загальнолюдської цінності; розширення змісту ідеї рівності у сучасній правовій реальності. Запропоновано визначення поняття рівності як ідеї, що виражається у створенні та поєднанні загальних, для всіх учасників суспільних відносин, правових засобів з системою винятків з загального режиму правового регулювання для окремих суб'єктів з метою забезпечення практичної рівності їх прав та обов'язків. Наведено рекомендації щодо удосконалення нормативного закріплення принципу рівності.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретико-методологічні засади юридичного прогнозування. Розглянуто проблему розвитку юридичної прогностики, визначено місце юридичного прогнозування в системі соціального прогнозування. Розкрито зміст поняття, ознаки та структуру юридичного прогнозування. Визначено критерії класифікації юридичних прогнозів. Охарактеризовано їх основні види за цільовим критерієм залежно від часового інтервалу. Проаналізовано основні принципи юридичного прогнозування. Розглянуто методи експертних оцінок, екстраполяції та моделювання як способів юридичного прогнозування. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення методології юридичного прогнозування.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичні проблеми визначення поняття і сутності права, форм його існування в контексті співвідношення двох основних типів парадигмального правового мислення: позитивістського та юснатуралістського. Проведено аналіз теоретико-методологічних передумов і концептуальних методологічних підходів до праворозуміння. Досліджено поняття та зміст праворозуміння як наукової категорії, визначено його суб'єкт і об'єкт. Виявлено тенденції взаємодії правового позитивізму і теорії природного права. Визначено методологічну роль правової антропології як сучасного зразка природно-правового мислення у вирішенні проблем права. На основі аналізу основних типів праворозуміння, їх світоглядно-методологічних джерел, змісту, переваг і недоліків, а також можливостей і меж вирішення ними головних питань філософії права зроблено висновок щодо визначення їх як двох методологій філософії права, кожна з яких має свою сферу застосування і придатна для дослідження певного кола правових проблем.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему професіоналізації правоохоронця у контексті філософсько-правової спадщини українського діяча епохи Відродження С.Оріховського (1513 - 1566 рр.). Розглянуто чинники, які вплинули на формування правосвідомості мислителя. Обгрунтовано прогресивність його філософсько-правових поглядів. Висвітлено значущість філософії права та держави С.Оріховського у сучасному державотворенні, інтегровано та проаналізовано ідеї вітчизняного гуманіста, які мають теоретичну та практичну цінність стосовно процесу формування феномена професіоналізму правоохоронця. Удосконалено юридичну терміносистему у галузі професіоналізації кадрового потенціалу правоохоронних органів України.

  Скачати повний текст

Розроблено основні положення теорії юридичної діяльності. Висвітлено методологічну базу досліджень явища даної діяльності, сучасні підходи до визначення поняття "юридична діяльність". Визначено цю діяльність як вид правової діяльності, що здійснюється на відповідному професійному рівні юристами. З'ясовано її структурно-функціональну характеристику, проаналізовано певні складові елементи змісту. Розглянуто сферу практичної діяльності юристів, взаємопов'язаної з вирішенням конкретних юридичних справ. Визначено види юридичної роботи, основні завдання, принципи, функції. Розглянуто юридичну діяльність у прикладному аспекті, зважаючи на стан розвитку правової системи України. Обгрунтовано безпосередність зв'язку типологічних ознак цієї системи з особливостями здіснення дослідженої діяльності. Проаналізовано найважливіші проблеми здійснення певних видів юридичної роботи, а також шляхи їх усунення. Показано можливі перспективи розвитку юридичної професії Україні, базуючись на характері розвитку національної правової системи. Значну увагу приділено особливостям здійснення юридичної діяльності за умов окремих типів національних правових систем.

  Скачати повний текст

У філософсько-правовому та методологічному аспектах здійснено дослідження генезису порівняльного правознавства у контексті виникнення та розвитку компаративних досліджень у соціально-гуманітарних науках. Розроблено концептуальні засади юридичної компаративістики як одного з етапів розвитку порівняльного правознавства за умов постнекласичної науки та пост-постмодернізму, досліджено її філософські підстави, особливості, предметні та методологічні зв'язки з юридичними та компаративними науками. Визначено специфіку прояву компаративізму у правовій реальності. Розглянуто методологію юридичної компаративістики як складний феномен, що залежить від світогляду, типу наукового мислення, існуючих парадигм та охоплює предметні та методологічні знання та підходи. Розкрито сутність компаративного методу як сукупності методів дослідження "не одного" об'єкта з метою виявлення всезагального, загального, різного та унікального між правовими явищами.

  Скачати повний текст