Розглянуто проблеми кримінально-правового аналізу примушування до виконання (невиконання) цивільно-правових зобов'язань (ст. 355 Кримінального кодексу України). Наведено результати дослідження основного складу злочину, а також кваліфікованого й особливо кваліфікованого. Розкрито проблеми розмежування примушування до виконання цивільно-правових зобов'язнь із суміжними злочинами та кваліфікації за сукупністю. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення інституту кримінальної відповідальності за примушування до виконання (невиконання) цивільно-правових зобов'язань, розроблено засади вивчення й аналізу матеріалів судової практики.

Рассмотрены проблемы криминально-правового анализа принуждения к исполнению (неисполнению) гражданско-правовых обязательств (ст. 355 Криминального кодекса Украины). Приведены результаты исследования основного состава преступления, а также принуждения к исполнению гражданско-правовых обязательств со смежными преступлениями и квалификации по совокупности. Обоснованы предложения по усовершенствованию института криминальной ответственности за принуждение к исполнению (неисполнению) гражданско-правовых обязательств, разработаны основы изучения и анализа материалов судебной практики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.114.011 + Х999.881

Рубрики:

Порівняльно-правовий аналіз кримінального права окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Здійснено комплексне порівняльно-правове дослідження проблем кримінальної відповідальності за згвалтування. Розглянуто певні концептуальні підходи до порівняльного методу дослідження у кримінальному праві, надано класифікацію основних правових сімей сучасності, їх загальну характеристику, методику порівняльно-правового дослідження особливостей відповідальності за згвалтування за кримінальним законодавством України та певних зарубіжних держав. Досліджено основні термінологічні та змістовні аспекти визначення згвалтування як окремого виду (різновиду) злочину, зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак згвалтування за кримінальним правом України й окремих зарубіжних держав. На підставі проведеного аналізу сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Наведено результати комплексного та системного порівняльно-правового дослідження кримінального законодавства України та федерального кримінального законодавства США. Проаналізовано основні етапи й особливості їх історичного розвитку, наведено характеристику джерел формування. Розкрито сутність українських та американських кримінально-правових норм щодо злочину, покарання та суміжних з ними інститутів, а також окремих груп суспільно небезпечних посягань, які входять до сфери регулювання Особливої частини кримінального законодавства. Проаналізовано судову практику та положення досліджуваної правової доктрини в Україні та США. Обгрунтовано можливість використання позитивного американського досвіду у сфері вітчизняного нормотворення. Наведено рекомендації щодо удосконалення національного кримінального законодавства й правозастосовної практики.

Здійснено порівняльний аналіз кримінального законодавства України та зарубіжних країн на предмет з'ясування реалізації в законі властивостей системи покарань.

Здійснено комплексний і системний порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за катування, що грунтується на положеннях науки кримінального права та результатах вивчення правозастосовної практики. Розглянуто теоретико-методологічні засади проведення порівняльно-правового дослідження та генезис кримінальної відповідальності за катування. Наведено кримінально-правову характеристику об'єктивних і суб'єктивних ознак катування за законодавством України та іноземних держав. Досліджено кваліфікуючі ознаки катування та покарання за цей злочин з позиції порівняльного пізнання. Виявлено схожі та відмінні риси, позитивні та негативні характеристики відповідних кримінально-правових норм. Сформульовано ряд теоретичних і прикладних пропозицій, здатних ефективно вплинути на реалізацію відповідних наукових положень і застосування ст. 127 "Катування" КК України.

Досліджено феномен міжнародно-правового виміру кримінального права України як сукупної системно-структурної та функціональної характеристики галузі, яка визначається її взаємодією із міжнародною нормативною системою та залежністю її розвитку від всесвітніх і регіональних процесів економічної, політичної та культурної інтеграції. Розкрито політико-правові передумови, що визначили виникнення та генезис цього феномену. Проаналізовано теоретичні та методологічні засади наукових досліджень проблем кримінального права України у міжнародно-правовому вимірі. З урахуванням процесів інтернаціоналізації кримінального права України як тенденції його розвитку показано перспективи застосування порівняльно-правового методу у вивченні проблем кримінального права, що виникають за його взаємодії з міжнародним правом. Проведено філософсько-правовий аналіз зв'язків кримінального права України із міжнародною нормативною системою. Висвітлено кримінально-правові аспекти глобалізації та показано її вплив на кримінальне право України. Проаналізовано основні теоретичні та юридико-технічні проблеми взаємодії кримінального права України з міжнародним правом. Встановлене місце загальновизнаних принципів і норм міжнародного права у кримінальному праві України та характер взаємодії кримінального права України з іншими елементами міжнародної нормативної системи (міжнародним договором, міжнародним звичаєм). Розкрито проблеми імплементації норм міжнародного права в кримінальному праві. Шляхом аналізу змісту принципів кримінального права України здійснено оцінку відповідності ідеологічної основи цієї галузі міжнародно-правовим стандартам захисту прав людини. Встановлено межі чинності та дії законодавства України про кримінальну відповідальність, визначені зв'язками національного права з міжнародною нормативною системою. Внесено пропозиції, спрямовані на забезпечення подальшої оптимізації взаємодії кримінального права України з міжнародно-правовою системою та вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність.

Рассмотрены отдельные аспекты, касающиеся назначения наказания в Украине и Словении. Проанализирована политика назначения наказаний, как разновидность уголовной политики в целом. Сделан вывод, что в некоторых случаях суды назначают слишком мягкое наказание. Отдельный вопрос посвящен рассмотрению дискреционных полномочий суда и принципа обратной силы уголовного закона, что иногда позволяет виновным лицам избежать наказания.

Розглянуто кримінальне законодавство деяких зарубіжних держав у сфері кримінально-правової заборони залишення в небезпеці, здійснено порівняльний аналіз із нормою, яка встановлює кримінальну відповідальність за залишення в небезпеці за Кримінальним кодексом України.

У статті з використанням порівняльного методу вивчено зарубіжний досвід законодавчого закріплення кваліфікуючої ознаки крадіжки «з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище». Проведений аналіз кримінальних кодексів держав континентальної Європидав підстави для того, щоб запропонувати зміни до відповідної норми Кримінального кодексу України. У дослідженні завдяки порівняльно-правовому аналізу були виявлені загальні риси і особливості побудови кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, у законодавстві різних європейських держав. Проведений у статті порівняльно-правовий аналіз законодавчого закріплення кваліфікуючої ознаки крадіжки «з проникненням у житло,інше приміщення чи сховище» дав можливість виявити та врахувати зарубіжні досягнення при вирішенні питань кримінально-правової охорони власності від злочинів даної категорії та, на цій основі, сформулювати пропозиції щодо удосконалення відповідної кримінально-правової норми.

В статье с использованием сравнительного метода изучен зарубежный опыт законодательного закрепления квалифицирующего признака кражи «с проникновением в жилье, другое помещение или хранилище». Проведенный анализ уголовных кодексов государств континентальной Европы дал основания для того, чтобы предложить изменения к соответствующей норме Уголовного кодекса Украины. В исследовании благодаря сравнительно-правовому анализу были выявлены общие черты и особенности построения уголовно-правовых норм, устанавливающих ответственность за кражу, совмещенную с проникновением в жилье, другое помещение или хранилище, в законодательстве различных европейских государств. Проведенный в статье сравнительно-правовой анализ законодательного закрепления квалифицирующего признака кражи «с проникновением в жилье, другое помещение или хранилище» дал возможность выявить и учесть зарубежные достижения при решении вопросов уголовно-правовой охраны собственности от преступлений данной категории и, на этой основе, сформулировать предложения по усовершенствованию соответствующей уголовно-правовой нормы.

The article studies the international experience of providing the legislative framework for a qualifying criterion for theft «with breaking and entering residential premises, other premises or accommodation». It proves the reasonability and necessity of admitting the fact of theft with breaking and entering residential premises, other premises or accommodation as an aggravating circumstance. Such offences not only infringe the right for property, but also abuse the constitutional guarantee of the inviolability of residence (Article 30 of the Constitution of Ukraine). Moreover, the above mentioned offences represent such a method of theft, which inflicts, as a rule, a greater extent of material damage. The attention is also paid to the fact that quite often it is impossible to commit theft without any efforts to eliminate obstacles. The above mentioned offences may also reflect a greater degree of anti-social activity of an individual if compared with other crimes. As a rule, such method of committing crimes is a proof of exceptional motivation of an individual committing theft and speaks of the offender's intention to take possession of property in spite of any obstacles. The analysis of the norm under research gave us grounds for the conclusion that the wording that is stipulated by Part 3 of Article 185 of the Criminal Code of Ukraine complies at its maximum to such principle of criminalization such as the constitutional adequacy. The essence of which lies in the fact that the Constitution of Ukraine has the highest legal power in accordance with Article 8. Laws, including the Criminal Code, are adopted on the basis of the Constitution and must comply with it. The comparative legal analysis discovered common features and peculiarities of structuring criminal-legal norms, which create liability for theft combined with breaking and entering residential premises in the legislation of different European countries, and namely: Azerbaijan, Belarus, Estonia, Spain, Latvia, Moldova, Germany, Poland, the Russian Federation, France and others. We determined a number of countries, criminal codes of which specify methods of breaking-in, for example, with the help of a forged key, by removing a barrier or a door latch, by deceit, break-in or forced entrylocker and safe burglary, ruination of walls, ceilings, breaking doors, windows and others. It is said that the increased social threat of theft offences is determined not by the very fact of using technical tools or methods of secret stealing of property, but by the fact that a person using them facilitates his/her unlawful breaking into residential premises, other premises or accommodation, acts more insolently, makes efforts to overcome obstacles in gaining access to another person's property. Therefore, a detailed description of all technical means and methods of breaking-in burdens the dispositions of the respective norms and is unnecessary. One more essential difference in formulations of the criminal-legal norms is using the terms «illegal» or «unlawful» in dispositions as such related to breaking into residential premises, other premises or accommodation. That is we speak of the absence of the guilty person's right to be in such a location. The analysis of the judicial practice discovered qualifying mistakes in this category of cases when, for example, a guilty person is invited to a household or lives together with the aggrieved party, has keys or free access to a household and other. A distinct reference in the disposition of Part 3 Article 185 of the Criminal Code of Ukraine helps to avoid such problems by pointing to the illegitimacy of breaking into residential premises, other premises or accommodation. Thus, the conducted comparative analysis of the Ukrainian and foreign legislation led us to the conclusion about the advisability of applying the international experience to the issue in question.

Дисертація присвячена комплексному кримінально-правовому порівнянню положень національного кримінального права та положень кримінального права ряду країн англосаксонської сім'ї для раціонального запозичення правового досвіду та подальшого удосконалення правової теорії та національного законодавства, яке передбачає відповідальність за кіберзлочини, практики його застосування. Визначено й обгрунтовано методологічні засади та теоретико-прикладні передумови здійснення порівняльного дослідження положень кримінального права та законодавства України та ряду країн англосаксонської сім'ї. З'ясовано перелік і зміст сучасних джерел кримінального права та законодавства США, Великобританії та України. Наголошено на певній подібності джерел порівнюваного законодавства у досліджуваних правових сім'ях, що сприяє більш глибокому його вивченню. Комплексно досліджено понятійний апарат, який застосовується у кримінальному праві та законодавстві США, Великобританії та України.

Досліджено склади насильницьких злочинів проти власності за кримінальним правом України та Республіки Польща. Проаналізовано стан теоретичного дослідження складів насильницьких злочинів проти власності у кримінальному праві України та Республіки Польща. Визначено поняття насильницьких злочинів проти власності, а також сформовано систему складів злочинів проти власності, які містять ознаки насильства за законодавством цих держав. Зроблено висновок, що диференціація кримінальної відповідальності за насильницькі злочини проти власності за кримінальним законом Республіки Польща є значно вужчою, порівняно з законодавством України. Проаналізовано елементи й ознаки основних і кваліфікованих складів насильницьких злочинів проти власності за кримінальним правом України та Республіки Польща. Обгрунтовано, що наукові законодавчі підходи до регламентації кримінальної відповідальності у Республіці Польща можуть бути розглянуті у процесі вдосконалення кримінального закону України.

Досліджено основні аспекти звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування в Україні та Польщі. Вивчено історію інституту звільнення від покарання та його відбування в зазначених країнах. Досліджено поняття та підстави такого звільнення. Проаналізовано умовні та безумовні види звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування в Україні та Польщі, а також правові наслідки такого звільнення. Доведено, що чинна редакція окремих положень, викладених в статтях 104 - 107 КК України не повністю відповідає сучасним уявленням стосовно правової регламентації звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування та потребують нагального перегляду, в контексті чого досвід Польщі є вельми цінним. Вказано на необхідність створення окремого нормативно-правового акту щодо порядку призначення неповнолітнім покарання та звільнення від нього. Сформульовано теоретичні висновки та висловлено пропозиції щодо удосконалення інституту звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування.

Здійснено комплексне порівняльно-правове дослідження кримінальної відповідальності за розбій. Висвітлено ряд теоретичних та практичних питань. Виходячи з результатів вивчення історичного розвитку розбою, грунтуючись на теоретичних основах та емпіричній базі дослідження, враховуючи позитивний та негативний іноземний досвід, запропоновано низку змін до українського кримінального законодавства. Передусім вони окреслюють межі удосконалення ст. 187 “Розбій” КК України та внесення змін і доповнень у примітку до ст. 185 КК України та примітку до ст. 289 КК України, а також стосуються змін термінології в межах ст. 187 КК України.