Висвітлено такі питання, як історію загального та судового красномовства, зміст і процес підготовки та складові частини судової промови, промов державного обвинувача й адвоката. Розроблено методику проведення навчальних ігор з цієї проблематики. Запропоновано кращі взірці судових промов відомих юристів, висловлювання мислителів стародавнього та сучасного світу про ораторське мистецтво, юридичні афоризми з римського права, українські прислів'я та приказки, які можна використати у промовах риторів.

Висвітлено такі питання, як історію загального та судового красномовства, зміст і процес підготовки та складові частини судової промови, промов державного обвинувача й адвоката. Розроблено методику проведення навчальних ігор з цієї проблематики: "Адвокати та прокурори", "Допитливі та кмітливі", "Процесуальний документ", "Судові дебати", "Судова промова". На конкретних прикладах наведено найдоцільніші засоби та методи конструювання окремих частин промови, відзначено помилки та вади, які зустрічаються в практиці, висловлено міркування та рекомендації, спрямовані на підвищення професійного рівня судових дебатів. Запропоновано кращі взірці судових промов відомих юристів, висловлювання мислителів стародавнього та сучасного світу про ораторське мистецтво, юридичні афоризми з римського права, українські прислів'я та приказки, які можна використати у промовах риторів.

Розглянуто історико-теоретичні аспекти європейської риторики, а також феномен красномовства, його види (судові, академічні, політичні, церковні, соціально-побутові) та сфери вжитку. Висвітлено особливості розвитку ораторського мистецтва стародавнього світу (Месопотамії, Єгипту, Індії, Ірану, Китаю, Греції, Риму), епохи середновіччя (європейських країн, Візантії, Київської Русі). Розглянуто зміни в західноєвропейській риториці Нового часу. Наведено методику та визначено етапи підготовки промови, розглянуто їх типи, запропоновано їх кращі взірці, що належали відомим юристам.

Раскрыты историко-теоретические аспекты европейской риторики, а также феномена красноречия, его виды (судовые, академические, политические, церковные, социально-бытовые) и сферы употребления. Освещены особенности развития ораторского искусства древнего мира (Месопатамии, Египта, Индии, Ирана, Китая, Греции, Рима), эпохи средневековья (европейских стран, Византии, Киевской Руси). Рассмотрены изменения в западноевропейской риторике Нового времени. Приведена методика и этапы подготовки речи, рассмотрены ее типы, предложены ее лучшие образцы, принадлежащих известным юристам.

Висвітлено питання культури та техніки усної мови в діяльності державних службовців, а також застосування вербальних засобів посилення аргументованості усного слова. Проаналізовано можливості застосування знань про соціально-психологічні особливості слухачів. Висвітлено організаційно-методичні особливості окремих видів управлінського спілкування. На підставі застосування сучасних інтерактивних методів навчання розглянуто особливості технології проведення навчальних занять із державними службовцями. Наведено контрольні завдання до кожної теми, а також списки літератури для використання під час вивчення конкретної теми.

Освещены вопросы культуры и техники устного языка в деятельности государственных служащих, а также использования вербальных средств усиления аргументированности устного слова. Проанализированы возможности использования знаний о социально-психологических особенностях слушателей. Освещены организационно-методические особенности отдельных видов управленческого общения. На основании использования современных интерактивных методов обучения рассмотрены особенности методики проведения учебных занятий с государственными служащими. Предложены контрольные задания к каждой теме, а также списки литературы для использования во время изучения конкретной темы.

Предложена методика обучения ораторскому искусству (ОИ) юристов на основе отечественного и иностранного опыта обучения ему в ВУЗ. Рассмотрены вопросы зарождения и развития ОИ, в частности судебного, в древней Греции и Риме, а также Украине. Проанализированы речи выдающихся судебных ораторов прошлого. Охарактеризована методика подготовки и произнесения публичных речей, применения в них различных ораторских приемов, средств внесловесной и художественной выразительности. Освещены различные виды судебных речей, особенности их подготовки, структуры и произнесения, разные специфические способы ораторского воздействия на судебную аудиторию.

Викладено світові та вітчизняні вчення про риторику, зроблено огляд її розвитку в різні історичні періоди. Наведено відомості про відомих античних і візантійських ораторів, а також матеріали про риторику східних слов'ян. Висвітлено теоретичні засади ораторської майстерності, проаналізовано особливості усного та письмового мовлення, його стилі та жанри, а також роди та види ораторської промови. Розглянуто техніку мовлення та її засоби, зокрема, риторичні фігури та тропи, викладено стратегію публічного виступу, охарактеризовано сучасні технології переконуючого спілкування. Розкрито специфіку мовленнєвої поведінки в судовій аудиторії, описано техніку спілкування з метою одержання інформації та систему методів психофізичного впливу на особистість в оперативній риториці.

Рассмотрены мировые и отечественные учения о риторике, проведен обзор ее развития в разные исторические периоды. Даны сведения об известных античных и византийских ораторах, изложены материалы о риторике восточных славян. Освещены теоретические основы ораторского мастерства, проанализированы особенности устной и письменной речи, ее стили и жанры, а также роды и виды ораторского выступления. Рассмотрена техника речи и ее средства, в частности, риторические фигуры и тропы, изложена стратегия публичного выступления, охарактеризованы современные технологии убеждающего общения. Раскрыта специфика речевого поведения в судовой аудитории, описаны техника общения с целью получения информации и система методов психофизического влияния на личность в оперативной риторике.

Розкрито сутність поняття риторики в науковій літературі. Висвітлено теоретичні та практичні засади формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі фахової підготовки. Увагу приділено організації, методиці, аналізу результатів експериментального дослідження ефективності педагогічних умов формування даних умінь.

Раскрыта сущность понятия риторики в научной литературе. Освещены теоретические и практические основы формирования риторических умений у будущих юристов в процессе профессиональной подготовки. Уделено внимание организации, методике, анализу результатов экспериментального исследования эффективности педагогических условий формирования данных умений.

Висвітлено життєвий шлях і наукову діяльність відомого українського культуролога, мистецтвознавця, професора кафедри теорії держави та права Одеської національної юридичної академії А.П. Овчиннікової. Наведено результати її досліджень з питань ораторського мистецтва та культурології. Розкрито тенденції розвитку сучасної риторики. Проаналізовано особливості формування традицій мовного дискурсу в Україні. Висвітлено множинність виявлення ритму у театральному дискурсі. Увагу приділено питанням риторики й аналізу алгоритмів мистецтва мовлення, культурологічному аспекту розуміння художнього тексту як системи, особливостям перетворення художнього читання у мистецтво.

Освещены жизненный путь и научная деятельность известного украинского культуролога, искусствоведа, профессора кафедры теории государства и права Одесской национальной юридической академии А.П. Овчинниковой. Приведены результаты ее исследований по вопросам ораторского искусства и культурологии. Раскрыты тенденции развития современной риторики. Проанализированы особенности формирования традиций языкового дискурса в Украине. Освещена множественность проявлений ритма в театральном дискурсе. Уделено внимание вопросам риторики и анализа алгоритмов искусства речи, культурологическому аспекту понимания художественного текста как системы, особенностям преобразования художественного чтения в искусство.

Визначено роль ораторського мистецтва у професійній діяльності юриста. Наведено основні характеристики мовлення, описано функції, закони та жанри ораторського мистецтва. Увагу приділено взаємодії оратора й аудиторії, проблемам стратегії і тактики оратора. Детально розглянуто основні етапи підготовки тексту промови, фігури риторики, закони логічного мислення. Розкрито основи техніки мовлення та виразного читання. Надано загальну характеристику судової справи, показано особливості підготовки судової промови.

Розглянуто ораторське мистецтво в системі суспільних комунікацій. Досліджено перешкоди контакту оратора й аудиторії й їх урахування в організації аудиторії. Акцентовано увагу на правилах і помилках у висуненні тези, аргументації та демонстрації. Розкрито поняття та загальні ознаки мовної культури оратора. Розглянуто виникнення юридичного красномовства в епоху античності. Наведено види та принципи ділового красномовства юриста. Розкоито сутність, принципи та прийоми полеміки як форми ораторського мистецтва.

Висвітлено питання загальної та судової риторики. Простежено історичний розвиток риторики, показано специфіку ораторського мистецтва. Розглянуто жанри красномовства та сфери його застосування. Показано особливості судової, обвинувачувальної та захисної промов.

Викладено теоретичні та практичні проблеми ораторського мистецтва як навчальної дисципліни, яка має дати основи знань з підготовки та виголошення переконливої промови, сприяти формуванню вмінь і навичок публічних виступів. Значну увагу приділено юридичному красномовству.

Розглянуто вивчення ролі стилістичних фігур у здійсненні ефективного мовленнєвого впливу на суд присяжних. Виступ адвоката у суді поєднує в собі ознаки як офіційно-ділового, так і ораторського стилю, що характеризується формуванням складних стильових відносин між його оцінно-емоційними компонентами та логічними умовиводами. Тому, даний тип промови як особливий вид ораторства виступає інструментом емоційно-риторичного впливу на свідомість судової аудиторії. У результаті проведеного аналізу встановлено, що загалом захисник у своїй промові використовує стилістичні фігури синтаксичного рівня. Цей факт можна пояснити тим, що адвокатський виступ здійснює ментальну сугестію як з боку емоційного впливу, так і зі сторони логічних розмірковувань. Останнє репрезентується за рахунок синтаксичних конструкцій, оскільки, починаючи ще з Античної Греції, синтаксис вважався частиною логіки. Зроблено висновок про те, що для здійснення ефективного мовленнєвого впливу адвокат у своєму виступі найчастіше використовує риторичні запитання, повтори, пряму мову, еліпсиси та апозіопезиси.

Досліджено прагматичні особливості захисної промови адвоката та їх ролі у здійсненні успішного мовленнєвого впливу на суд присяжних. Формально композиція адвокатського виступу висвітлює послідовність процесуального доказу, а фактично відбувається програмування суду присяжних на прийняття позитивного для судового оратора рішення. За допомогою комунікативно-прагматичного методу виокремлено ряд висловлювань за їх прагматичним спрямуванням, а саме інформативи (експлікативи, аргументативи, афірмативи), реквестиви, директиви та запит, а також досліджено їх функціонування у різних частинах захисної промови. Шляхом звернення захисника в тій чи іншій мірі до відповідного типу речення протягом всієї його промови імпліцитно прослідковується заклик до виправдання підсудного. У результаті дослідження встановлено, що найчастіше адвокат у всіх трьох частинах виступу використовує афірмативні висловлювання, які разом з експлікативами у вступі та основній частині підтверджують тезу аргументативних висловлювань у заключній частині про невинуватість підзахисного. При цьому вживання реквестивів, запитів та директивів слугує налагодженню та підтримці контакту із судовою аудиторією, що забезпечує ефективність здійснення на присяжних мовленнєвого впливу.

У період системних реформ, що відбуваються в сучасному українському суспільстві загалом, і в судовій системі зокрема, до чинників, що забезпечують більш справедливий і гуманний характер судового процесу, варто зараховувати історичний досвід, набутий іншими державами у правовій сфері. Також включення в теоретичне осмислення поняття культури судового оратора міркувань щодо значення християнської етики в процесі гуманізації судочинства не лише забезпечило б повноту розгляду проблеми, а й надало б можливість окреслити шляхи пошуку найоптимальнішої моделі поведінки і судді, як ключової фігури судового процесу, й інших його учасників.