Висвітлено історичну ретроспективу духовно-морального виховання дітей у світовій педагогічній думці. Визначено тенденції духовно-морального виховання дітей у часи Княжої доби та Козаччини (X - XVII ст.), в епоху Просвітництва (XVIII - XIX ст.), його соціально-педагогічні умови у вітчизняній педагогіці XX ст. Проведено науково-методичний аналіз духовно-морального виховання дітей на початку XXI ст. , яке розглядається в широкому значенні як цілеспрямоване створення умов (духовних, матеріальних, організаційних) для всебічного гармонійного розвитку особистості. Зазначено, що в сучасній педагогіці майже не обгрунтовуються шляхи виховання в кожній особистості уміння протистояти злу й аморальності. Духовно-моральна криза сучасного суспільства виявляється в різних соціальних інституціях. Виховне значення сім'ї як традиційного осередку духовно морального виховання, особистого захисту та добробуту дітей різко зменшується. Сучасний процес духовно-морального виховання дітей здійснюється в просторі перетворених форм соціального буття (практичного, духовного, суттєвого). Обгрунтовано доцільність використання історико-освітнього досвіду духовно-морального виховання дітей досліджуваного періоду.

• Сіданіч Ірина Леонідівна (педагогічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"