Здійснено цілісний аналіз традиційної та сучасної систем соціалізації дітей-сиріт у Китаї в аспекті можливості використання китайського досвіду в соціально-педагогічній практиці України. Досліджено як теоретичні питання, пов'язані з особливістю сприйняття сирітства як соціального феномену китайською науковою та культурною думкою, так і суто практичні питання організації системи соціального піклування та педагогічного супроводу дітей-сиріт у Китаї в різні історичні періоди. Визначено, що традиційними для китайської педагогічної практики є такі форми та методи соціалізації дітей-сиріт, як інтеграція дитини в колектив, організація життя в закладах соціального піклування, розширення соціального простору та соціальних контактів дитини, опора на трудове виховання й сувору дисципліну, усунення упередженості щодо дітей-сиріт у суспільстві, профорієнтація, роз'яснювальна робота тощо. Проаналізовано основні загальнодержавні програми уряду КНР, які, з одного боку, опосередковано стосуються питань соціалізації дітей-сиріт (програми з провадження свідомого батьківства, усунення упередженості щодо дітей-сиріт, рання профорієнтація), а з іншого - спрямовані на зменшення рівня сирітства в країні в кількісному показнику (програми з підтримки літніх людей, програми, які націлені на впровадження політики "одна родина - одна дитина" тощо). Окреслено прогнози щодо перспектив використання досвіду КНР для соціалізації дітей-сиріт у сучасній Україні.

• Калашник Любов Сергіївна (педагогічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"