Вивчено функціональний, про- та антиоксидантний стан печінки при дії стресових ситуацій різного генезу. Маркерами окисного стресу були: дієнови кон'югати, активність ксантиноксидази, циклічний аденозинмонофосфат. Стан про- та антиоксидантної системи печінки оцінювали за приростом вторинних оксопродуктів пероксидації, переважно малонового діальдегіду (МДА) в умовах спонтанного та індукованого (аскорбатзалежного і ферментативного) перекисного окиснення, а також активністю супероксиддисмутази та каталази, вмістом у печінці відновних та окиснених форм глутатіону. Визначено загальну протеолітичну активність у тканинах печінки. Загальний білірубін та його фракції досліджено за методикою Iендрашика з використанням діазореактиву. Виявилось, що дія подразників викликала посилення неферментативного вільнорадикального перекисного окиснення біополімерів. При нестачі мелатоніну вірогідно збільшувався вміст дієнових кон'югатів на 30 %, але спостерігалася тенденція до зниження вмісту малонового діальдегіду на 30 %. Таким чином, збільшення концентрації тільки первинних продуктів пероксидації може свідчити про посилення пероксидації у печінці. При впливі підвищених доз мелатоніну пригнічалися процеси пероксидації, про що говорило зменшення вмісту МДА у 2 рази, тобто мелатонін проявив себе як антиоксидант. Дослідження функціонального стану печінки в умовах окисного стресу дало змогу встановити у печінці підвищення вмісту дієнових кон'югатів та МДА (які характеризують процеси пероксидації) у 2 рази порівняно з контролем. Отже, стресові ситуації призводять до посилення пероксидації в печінці, а це може сприяти різним захворюванням.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"