Розкрито специфіку та суттєві характеристики системи виховної роботи у сучасній вищій школі у контексті трансформаційних процесів, які відбуваються в українському суспільстві, а також в освітньому просторі. Здійснено концептуалізацію виховного процесу у вищих навчальних закладах (ВНЗ) на засадах теоретичних конструктів відомого німецького соціолога Ю.Хабермаса. Доведено, що за сучасних умов ефективність вузівського виховання може бути досягнена завдяки набуттю ним рис комунікативної взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу, тобто дії, яка базується на: примусовій, вільній комунікації, узгодженні цілей, форм і методів реалізації головної мети вищої освіти за нових соціокультурних умов - формування майбутнього фахівця як професіонала, інтелігента та громадянина. Уперше у вітчиняній соціології розроблено комунікативну концепцію виховання, проведено емпіричну апробацію її елементів у процесі дослідження виховних практик, поширених у ВНЗ Харківського регіону. На основі застосування концепції до аналізу одержаного емпіричного матеріалу визначено провідні тенденції виховного процесу у сучасній вищій школі України.

  Скачати повний текст

Проаналізовано концептуальні підходи до визначення понять "стратегія", виявлено принципові розбіжності у підходах до розуміння поняття "стратегія" та принципів її формування. Запропоновано методику грунтовного аналізу зовнішнього середовища судноплавних компаній, яка визначає пріоритетні напрямки діяльності компанії, а також методику формування проектних альтернатив у створенні проектів стратегії компанії. Визначено критерії вибору найкращого проекту, розроблено моделі прогнозування фрахтових ставок і вартості судна, які є визначальними під час формування доходів і витрат підприємств судноплавної галузі. Розглянуто програмне забезпечення для оптимізації процесів вибору маршруту доставки вантажів і вибору найкращого транспортного засобу в інтермодальних перевезеннях.

  Скачати повний текст

Досліджено міжнародно-правові аспекти державної морської політики та окремі юридичні проблеми її реалізації. Проаналізовано умови й особливості формування міжнардно-правового змісту державної морської політики. На підставі визначення загальнодержавних національних інтересів країни та з урахуванням сучасної геополітичної ситуації, виокремлено національні інтереси України в Азово-Чорноморскому басейні й окремих районах Світового океану. Обгрунтовано цілі, приципи, завдання, пріоритетні напрямки та заходи міжнародно-правового забезпечення ефективної реалізації морської політики держави за сучасних умов. Наведено пропозиції щодо удосконалення та приведення у відповідність до практики міжнародного морського права чинного законодавства України, що встановлює правовий режим використання територіального моря, виключної економічної зони та континентального шельфу. Досліджено вплив і взаємозалежність геополітичної ситуації та географічного розташування держави, протяжності її морських кордонів і комунікацій з розвитком економіки країни, її зовнішньої торгівлі та здатністю забезпечити міжнародно-правовими засобами морську безпеку країни як базового елемента державної морської політики. Проаналізовано міжнародно-правові проблеми реалізації державної морської політики України в Азово-Чорноморському басейні. Запропоновано концепції державних дій щодо договірно-правового оформлення українсько-російського кордону в Азовському морі та Керченській протоці. Розглянуто питання делімітації континентального шельфу й особливих економічних зон між Україною та Румунією, обгрунтовано шляхи вирішення проблемних питань щодо свободи судноплавства в Чорноморських протоках і перегляду Конвенції Монтре 1936 р.

  Скачати повний текст

Досліджено шляхи гуманізації освітнього процесу в педагогічній системі Бременських шкіл (наукові праці Л.Гурліта, Г.Шарельмана, Ф.Гансберга). З'ясовано суспільні та соціокультурні передумови виникнення реформаторського руху наприкінці XIX - початку XX ст. і специфіку німецької реформаторської педагогіки. Визначено, що релевантними ознаками Бременської педагогічної школи як системи є: утвердження ціннісного ставлення до дитини, гуманізація змісту освіти, форм і методів навчально-виховного процесу. Досліджено новаторські форми освітньої діяльності в Бременських експериментальних школах: організацію виховного простору школи, заснованого на ідеях общинності, гуманних стосунках вихователів і вихованців. Проаналізовано зміст педагогіки співробітництва, концепцію особистості вчителя, новаторську дидактичну систему педагогів-реформаторів, визначено прогностичне значення діяльності Бременських педагогів для гуманізації сучасної школи.

  Скачати повний текст

Розглянуто історичні аспекти та наукові передумови формування національних цінностей особистості. Обгрунтовано необхідність використання народної побутової культури та мистецтва як засобу формування національних цінностей. Розроблено критерії та рівні їх сформованості у майбутніх учителів трудового навчання. Розглянуто програму й методику експериментального формування національних цінностей за умов вивчення спецкурсу "Макетування українського народного житла та оформлення його інтер'єру". Експериментально показано ефективність дослідно-експериментальної роботи за умов наявності у студентів позитивної пізнавальної мотивації, усвідомлення ними змісту, форм і функцій художньо-трудової діяльності, активізації уваги та сприйняття студентами символіки народного мистецтва, що має виховний вплив. Зазначено про необхідність сприяння практичної участі студентів у вивченні народної побутової культури шляхом залучення їх до творчої діяльності на всіх етапах організації, підготовки та проведення художньо-трудової діяльності.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено особливості впливу фактора соціальної стратифікації на парфумерно-косметичний неймінг. Встановлено особливості неймінгового простору та основні риси парфумерно-косметичних назв. Визначена структурна організація та функціональне навантаження номінативних складників назв номінативного комплексу парфумерно-косметичних товарів, що є носіями ознак соціальної стратифікації. Досліджено склад номінативного регістру, залученого для утворення цих назв. Розглянуто сукупність мотиваційних ознак, характерних для номінації парфумерно-косметичних товарів. Виокремлено шляхи вербалізації ознак соціальної стратифікації, які реалізуються шляхом залучення як семантичних індикаторів, так і символів-маркерів. З'ясовано роль елементів різних семіотичних систем та способи їхньої взаємодії, що призводить до неймінгової синергії, а також проявів мультимодальності.^UThe thesis gives insight into the realization of perfume and cosmetic naming which reflects the social stratification aspect. The research focuses on the peculiarities of naming and main features of perfume and cosmetic names.Perfume and cosmetic names verbalize all peculiarities, qualities, individual characteristics of the goods. These names create the naming space consisting of four nominative components: brand, basic, genitive, functional-descriptive names. It is the basic nominative component that reflects the main part of information about the perfumes and cosmetic goods.This basic nominative component is verbalized by a word, phrase and sentence. Phrases prevail in the basic component verbalization. The basic nominative components are formed by proper names, common names, borrowings and occasional word coinages. Proper names are divided into person names and place names. Common names can be streamed into nine lexico-semantic groups: social realities, psycho-emotional state, unreal world phenomena, cognizing, objects of real world, colour, botanical terminology, zoological names, temporal markers.

У дисертаційній роботі розвинуто теоретичні положення та удосконалено методичне забезпечення формування стратегічного потенціалу будівельнихпідприємств. Уточнено зміст і сутність поняття стратегічного потенціалу підприємства за рахунок виділення інформаційної, технологічної та людської складових, конкретизації видів відповідно цілям, завданням та етапам стратегії розвитку: неявний (прихований) на етапі ініціації, бажаний (перспективний) на етапі мотивації, наявний в етапах планування, реалізації та контролю. Систематизовано інструментарій формування стратегічного потенціалу підприємства.Запропоновано методичне забезпечення аналізу процесів розвитку підприємств будівельної галузі та стану їх стратегічного потенціалу, що включає сукупність методів, критеріїв, показників, етапів за визначеною структурно-логічноюпослідовністю:«проблеми розвитку» - «ідентифікація форм стратегічного потенціалу» -«стратегії розвитку» - «інструментарій формування стратегічного потенціалу» -«використання стратегічного потенціалу в стратегіях розвитку». Розроблено методичний підхід до формування стратегічного потенціалу будівельного підприємства, що базується на положенні взаємозумовленості між цілями розвитку, видами стратегічного потенціалу відповідно етапам стратегії, інструментарію його формування та принципах проактивності, ініціативності та креативності, узгодженості, готовності та соціальної відповідальності.^UThe thesis further developed theoretical provisions and improved methodological support for the formation of strategic potential of construction enterprises.A conceptual apparatus has been formed based on a synthesis of approaches of theories of organizational development, strategic management, competitive advantages, and concepts of strategic change. The substantive characteristics of the strategic potential, types, stages and instruments of formation have been clarified. According to the author's interpretation of strategic potential, technological, humanand informational components and types are identified regarding the stages of the strategy of change -implicit (hidden) at the initiation stage, desired (prospective) at the motivational stage and evident at the planning, implementation and control stages.It is well established that the composition of the strategic capacity-building toolkit is determined by the objectives at the stages of the development strategy. Methodological support has been developed for the analysis of the development processes of enterprises in the construction industry and the state of their strategic potential, which represents a set of methods, criteria, indicators and stages of structural and logical sequence, respectively: «Development Problems» - «Identification of Forms of Strategic Potential» - «Development Strategy» - «Strategic Capacity Building Tool» - «Use of Strategic Potential in Development Strategies». The analysis and evaluation of factors contributing to the formation of the strategic potential of construction enterprises have been carried out, and relevant strategies for the development of building enterprises have been defined, as well as specific tools and organizational forms of their implementation. The results of the analysis provided a basis for improving methodological support for the formation and evaluation of strategic potential of construction enterprises.

Дисертацію присвячено дослідженню лінгвальних, структурних іфункціонально-прагматичних ознак текстів традиційної (шаблонної) тапостмодерної (загадкової) статичної соціальної реклами Великої Британії таНімеччини, окресленню персуазивності текстів соціальної реклами на тематикуактуальних соціальних проблем.Актуальність дослідження соціальної реклами як дискурсу тасоціокультурного феномену в системі масової комунікації зумовленанеобхідністю подальшого вивчення особливостей національних менталітетів,ефективного використання вербальних і невербальних засобів комунікації зметою переконання, феноменів зворотнього зв'язку та впливу на масовусвідомість. Глобальні проблеми, так само як культура, цінності, суспільнополітичний та економічний розвиток країн, мають своє відображення в тематицісоціальної реклами, персуазивних стратегіях, які в ній використовуються, таемоційному складнику. За допомогою компаративного аналізу соціальноїреклами Великої Британії та Німеччини в дисертації досліджено норми тацінності, емоційність та стереотипи, що спостерігаються у відповіднихлінгвокультурних спільнотах. Актуальність теми роботи пов'язана, зокрема, зіспрямованістю сучасних лінгвістичних студій на системне й інтегративневивчення мовних одиниць у поєднанні з невербальними засобами в текстахсоціальної реклами, а також на дослідження лексико-семантичних, стилістичних,структурних, прагматичних, семіотичних особливостей таких текстів.^UThe thesis analyzes linguistic, structural, and functional-pragmatic aspects oftraditional (linear) and postmodern (enigmatic) static public service advertising (PSA)in Great Britain and Germany, reveals the persuasive potential of PSA on current socialproblems.The relevance of the PSA study as discourse and socio-cultural phenomenonwithin mass communication is predetermined by the demand of advanced research inthe peculiarities of national mentalities, effective use of verbal and non-verbal meansof communication with persuasive intent, phenomena of feedback and influence onmass consciousness. Global issues, together with cultural agenda, values, sociopolitical and economic development of countries, are represented in the PSA theme,applied persuasive strategies, and emotionality. Comparative analysis of British andGerman PSA reveals norms, values, emotionality, and stereotypes peculiar to therespective linguo-cultural communities. The importance of the dissertation is alsodefined by the orientation of modern linguistic studies on the systematic and integrativeresearch of verbal means in combination with non-verbal means in the PSA posters, aswell as on the research of lexical-semantic, stylistic, structural, pragmatic, and semioticpeculiarities of these texts.

Дисертаційне дослідження присвячене аналізу особливостей цивільних правовідносин щодо персональних даних та вирішення комплексу теоретичних і практичних проблем, пов'язаних із цивільно-правовими аспектами статики та динаміки персональних даних; розроблення конкретних пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання цивільних відносин, пов'язаних із персональними даними. У першому розділі зазначено, що персональні дані є нематеріальними благами, оскільки не належать до предметів матеріального світу, не мають матеріальної (фізичної) субстанції, не мають геометричних форм, розмірів, кольору тощо. Попри нематеріальну природу персональні дані можуть бути збережені на матеріальних носіях (у формі картотек персональних даних) або відображені в електронному вигляді (база персональних даних в електронній формі). При цьому персональні дані, будучи інформацією, водночас виступають об'єктом особистих немайнових прав (особистим немайновим благом). Персональні дані як особисте немайнове благо характеризується немайновою природою, хоча, в силу сучасного рівня розвитку матеріальної та духовної культури, соціально-економічних відносин та інформаційного простору, об'єктивно можуть набувати майнової цінності. При цьому відомості про фізичну особу самі по собі залишаються немайновими благами, оскільки не створюються в процесі виробництва та не мають грошової оцінки. Майнова же цінність персональних даних може бути обумовлена особистістю індивіда (наприклад, загальновідомої особи) або створюватись в процесі їх обробки.У другому розділі наголошено, що право на персональні дані належить до основоположних прав людини, прояв якого в цивільних правовідносинах обґрунтований теорією горизонтальної дії прав людини. Законодавство повинно забезпечувати пропорційність між правом на персональні дані та правом на свободу висловлювання думок та інформації, у тому числі, щодо обробки персональних даних для журналістських цілей та академічної, художньої та літературної свободи.У третьому розділі зазначено, що згода суб'єкта персональних даних є проявом можливості вільно визначати свою поведінку в сфері особистого життя, яка спрямована уповноважити володільця персональних даних на їх подальшу обробку та забезпечує контроль суб'єкта персональних даних за їх обробкою.^UThesis for a Philosophy Doctor Degree in specialty 081 Law. Leonid Yuzkov Khmelnytskyi University of Management and Law of Khmelnytskyi Regional Rada, Khmelnytskyi, 2021. The thesis is dedicated to analysis of peculiarities of Civil and Law Relationships on Personal Data, and to resolving of complex of theoretical and practical issues that are related to Civil and Law aspects of statics and dynamics of Personal Data. Development of specific suggests and recommendations on improvement of Law regulation of Civil and Law Relationships in the field of Personal Data are included into the subject of the thesis too.There is emphasized in introduction, that acceleration of informatization processes acquires extraordinary features in current Postmodern Civilization. Digital innovation changes a quality of society life and, moreover, impacts on the following stage of human evolution. Formation of new feature of «digital» human personality is caused by radical changes; and it only deepens various aspects of the protection of her freedom, inviolability and dignity. Significance of safety and protection of information flows and data bases that are formed by them is growing. The first section states that Personal Data are intangible assets as they are not a part of tangible world, do not have material (physical) substance, and do not have geometric shapes, sizes, colors, etc. Simultaneously with intangible nature, Personal Data can be saved on tangible media (as a Personal Data files) or displayed electronically (Personal Data Digital Base). At the same time, Personal Data are an object of Personal Intangible Rights (Personal Intangible Assets) as they are information. Personal Data as Personal Intangible Assets has intangible nature; however, they can objectively acquire property value according to current level of development of tangible and intangible culture, social and economic relationships and informational space. Herewith, information about an individual in itself remains an intangible asset as they are not created in the process of production and do not have money value. Tangible value can be caused by personality of a person (for instant, well-known person) or can be created at the processing of Personal Data. Despite the inseparability of Personal Data as Personal Intangible Assets, they are characterized as isolated with the help of Data Object (information about a specific individual), quantitative and qualitative Data Content (composition of Personal Data which are in processing), and external form (electronic form and / or files). Personal Data are included into objective Intangible Assets that are expressed as an objective form accessible to the human senses. Objectivity shows an external – as for subject – character of Personal Data. In turn, the objectified form of Personal Data creates opportunity of its using separated from a person-holder (Personal Data Subject). The mentioned above indicates the separation of such data.Personal Data as Personal Intangible Assets has such features: 1) separation; 2) objectivity; 3) separation of Personal Data Rights; 4) economic value; 5) have features of goods; 6) ability to be involved into economic turnover. There is concluding that concept of «Personal Data» meets European standards declared in international legislation, in general. Herewith, concept of «Personal Data» in national legislation is involved from Directive 95/46 /EU. The composition of the concept of «Personal Data» consists of four signs. They are: 1) information or a set of information (including any information about a person); 2) Personal Data are related directly or indirectly to individual («about individual»); 3) a subject of Personal Data is a person regardless of his / her citizenship, permanent residence or other legal relationship with the state; an individual is identified (in a group of persons he / she is «distinguished» from other members of the group or can be specifically identified based on the circumstances of each case); 5) personal information acquires the legal regime of Personal Data with the beginning of Personal Data Processing. Personal Data Processing is any action or set of actions, such as collection, registration, accumulation, storage, adaptation, change, renewal, use and distribution (distribution, sale, transfer), depersonalization, destruction of Personal Data, including with the use of information (automated) systems.

У дисертації проведено комплексне дослідження парадигми юридико-правового розуміння інституту адвокатури. Сферу дослідження концепції розуміння інституту адвокатури запропоновано розглядати крізь призму таких підходів: підходи до розуміння адвокатури за функціональним призначенням; підходи до розуміння адвокатури крізь еволюційний дискурс; підходи до розуміння адвокатури за допомогою аналізування внутрішнього законодавства держав; підходи до розуміння адвокатури крізь призму міжнародних стандартів.Запропоновано авторське визначення правової категорії «адвокат», під яким необхідно розуміти особу, яка набула спеціальних знань, навичок і умінь та уповноважена чинним законодавством надавати правову допомогу кожному, хто до неї звернеться, в тому числі на безоплатній основі.Сформульовано власне визначення стандартів адвокатської діяльності, під яким слід розуміти сукупність нормативно-правових регуляторів, які включають в себе вимоги, що мають принципове значення для провадження ефективної, справедливої та якісної правової допомоги. Виокремлено основні ролі, якими оперує адвокат в соціумі, а саме: адвокат як посередник; адвокат як захисник людських справ; адвокат як обізнаний.Аргументовано, що під доступом до адвокатської діяльності слід розуміти сукупність процесуально послідовних дій, які включають в себе перевірку знань, навичок та умінь особи, яка виявила намір очолити правозахисний інститут суспільства, що провадяться на засадах незалежності, безсторонності та справедливості.Резюмовано, що із парадигми доступу до правозахисної діяльності випливає низка процедурних елементів, які її взаємно доповнюють. Йдеться про стадії доступу до адвокатської діяльності, під якими автор пропонує розуміти нормативно-урегульовані процедурні елементи, основною метою яких є реалізація права особи на отримання права на зайняття адвокатською діяльністю. Узагальнюючи міжнародний та вітчизняний досвід (США, Німеччина, Велика Британія, Франція, Чехія, Японія, Бельгія, Китай, Австралія), стадії доступу до адвокатської діяльності визначено під кутом таких факторів: освітній фактор, значення якого полягає у здобутті особою певного рівня освіти; кваліфікаційний фактор, основна увага якого зосереджується навколо здобутої особою кваліфікації; випробувальний фактор, який полягає у проходженні особою спеціальної підготовки у вигляді іспитів, тестування тощо з метою виявлення рівня володіння останньою практичними навичками та уміннями із застосування законодавства та отримання свідоцтва, яке засвідчує право особи на зайняття адвокатською діяльністю; фактор «відстоювання», сутність якого полягає у необхідності особи після отримання нею свідоцтва про права на зайняття адвокатською діяльністю пройти процедуру підвищення кваліфікації, закріплення отриманих знань на практиці, іншими словами, процедуру стажування у досвідчених адвокатів.Аргументовано, що під організаційно-правовими формами адвокатської діяльності слід розуміти міру суб’єктивного права адвоката, яке проявляється у можливості вибору форми його подальшої діяльності, котра спрямована на утвердження та захист прав, свобод та інтересів осіб, що провадиться у дусі поваги до законності, рівності, справедливості, а також забезпечення доступності та компетентності.В ході дослідження інноваційної політики України та зарубіжжя встановлено, що під цифровізацією адвокатської діяльності варто розуміти використання інформаційно-телекомунікаційних інструментів під час провадження незалежної професійної діяльності адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту з метою спрощення та забезпечення доступності.Автором позиціонується, що політика цифровізації адвокатської діяльності спрямована на реалізацію таких ключових моментів, як: скорочення витрат, яке в першу чергу забезпечується аутсорсингом юридичних процесів та альтернативними постачальниками юридичних послуг; адвокатурою в хмарі, тобто електронним адвокатуванням та вирішенням спорів на юридичних онлайн-платформах.Представлено загальне бачення кібербезпеки адвокатської діяльності, під якою запропоновано розуміти стан безпеки, за якого нейтралізуються будь-які посягання на інформацію, яка є предметом адвокатської діяльності, забезпечуючи конфіденційність, цілісність та доступність.Запропоновано сферу діджиталізації та цифровізації адвокатської діяльності для подальших змістовних та модернізованих досліджень, у тому числі щодо правового регулювання надання юридичних послуг, удосконалення механізму онлайн врегулювання спорів, електронного судівництва та інших нагальних питань.^UIn the dissertation work the research of constitutional and legal regulation of professional sport in Ukraine is carried out. Theoretical and practical problems of normative-legal regulation are determined and the directions of its improvement are worked out.It is investigated that economic factors have become the main prerequisite for the emergence and development of such a specific and dynamic social phenomenon as professional sports.The foreign experience of constitutional and legal regulation of professional sports is considered, the peculiarities of functioning of European, American and Asian-African models of professional sports are outlined. The constitutions and normative legal acts of the countries of the world on the subject of legal regulation of physical culture and sports are studied. At the present stage in many states there is a clear system of organization of constitutional and legal regulation of professional sports on the basis of the inclusion in the constitution of relevant provisions, which are supplemented by legislation, adopted at different levels, and regulate the life of the system of physical culture and sports in accordance with their own needs.The expediency of introducing the European model of professional sports in Ukraine is substantiated. At the same time, in order to build an effective system of constitutional and legal regulation of this area of public relations, it is necessary to rationally use the fundamental principles of the American model of professional sports.Modern and new scientific approaches to the conceptual and categorical apparatus of the Institute of Professional Sports have been identified and developed. It is pointed out that the problem of legal terminology is insufficiently regulated, the absence of definitions of the conceptual apparatus in the field of sports activities in the texts of the Constitution of Ukraine and the basic laws of foreign countries has been established.The question of classification of sport, the influence of the peculiarities of its individual varieties on the problem of defining this definition at the legislative level is considered. The comparative analysis is carried out and the characteristic features and essential differences of the categories «professional sport», «sport of higher achievements», «Olympic sport», «amateur sport» are determined. The author's definition of the concepts «sport», «professional sport», «professional athlete» is offered.Scientific approaches to the interpretation of the legal status of a person are analyzed in detail. The concept and main types of legal status of a professional athlete are substantiated. The constitutional and legal status is indicated as a source for other types of legal status of a professional athlete.The integral components of the legal status of a professional athlete have been studied - the subjective rights of a professional athlete, the legal obligations of a professional athlete and guarantees of compliance with his subjective rights and performance of legal duties. The most important constitutionally enshrined specific subjective right of professional athletes, the right to work, is analyzed.The concept of risk in law is studied. The concept of «sports risk» as a kind of social risk is analyzed; its features are clarified, the subject, object and subject are indicated. The necessity of immediate settlement of the problem of risks as a direct violation of the Constitution of Ukraine at the level of national legislation is substantiated; expediency of establishing criminal liability for doping and any actions related to it (storage, manufacture, sale, transportation, etc.).The mechanism of legal regulation of the realization of the rights of professional athletes is analyzed in detail. Restrictive measures in this area of public activity are considered. The restriction of the constitutional rights of professional athletes is pointed out.The main historically determined deterrent element of the sphere of professional sports in Ukraine - its autonomy (partial independence), which was manifested by the direct recognition at the state level of local regulations, decisions and rules of international sports NGOs.The inconsistency of local regulations with the provisions of the Constitution of Ukraine and other national legislation has been proved. The expediency of creating a separate specialized arbitration center - a permanent arbitration court in the field of sports - is substantiated. The main directions of improving the constitutional and legal regulation of professional sports in Ukraine are formulated: allocation of sports law in a separate branch of law and adoption of a special Law of Ukraine «On Professional Sports», which will form common principles and comprehensive approach to regulating relations in this area.

У дисертаційній роботі проведено дослідження особливостей реалізації принципу народовладдя в організації судової влади та здійсненні правосуддя.Встановлено, участь народу у формуванні та здійсненні правосуддя має тривалу історію, яка бере свій початок ще з стародавнього Єгипту та Месопотамії, де народ безпосередньо обирав не тільки правителя, але й представників судової влади, що здійснювали правосуддя, тим самим не тільки обмежував їх владу, але здійснював загальний контроль за їх діяльністю. Встановлено, що населення тих українських земель, що знаходились під владою литовців, так і поляків, також мало право формувати судові органи (копні суди) безпосередньо населенням, а також приймати участь у здійсненні правосуддя через народних представників, які також обирались населенням копного округу. В ході аналізу теоретичних поглядів доведено, на сучасному етапі обрання суддів саме народом є одним із демократичних шляхів формування суддівського корпусу, що має підґрунтя як із теоретичної й історичної, так і з практичної точок зору, оскільки реалізація такого права значною мірою обмежує можливість впливу на суддів з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час розгляду судом справ у публічно – правових спорах.Встановлено, що доктрина права народу здійснювати правосуддя через присяжних допомагає: 1) втіленню ідей правової держави та громадянського суспільства у сфері правосуддя; 2) підвищення правосвідомості населення та громадської активності; 3) всебічної реалізації громадянами конституційного права на управління державними справами; 4) забезпечення відкритості діяльності судді як представника судової влади; 5) підвищення авторитету суду та довіри до нього населення; 6) гарантування справедливості правосуддя; 7) зменшення можливого впливу на суддю з боку представників правоохоронних органів щодо прийняття рішення у справі; 8) зменшення корупційних ризиків.Доведено, політичні права є інструментом боротьби за всі інші права і свободи людини і громадянина, оскільки саме політичні права є необхідною умовою для реалізації будь-яких прав. Аналіз та узагальнення теоретичних наукових напрацювань дало підстави стверджувати, що саме концепція народного суверенітету і стала подальшим підґрунтям для формування права народу на організацію судової влади та здійснення правосуддя як інституту конституційного права та спеціальної форми безпосередньої демократії. На підставі аналізу конституційно-правових поглядів щодо права громадян на участь у здійсненні правосуддя, приходимо до висновку, що зазначена категорія на відміну від права народу на організацію судової влади має різний зміст в об'єктивному та суб'єктивному сенсі. Встановлено, що принципи права народу на організацію судової влади та здійснення правосуддя - це відправні начала які гармонійно об’єднують індивідуальні, групові і громадські інтереси та своєрідний вектор, який визначає напрямок розвитку ідеї народного суверенітету, що є базисом, фундаментом народовладдя, яке в свою чергу обумовлює сутність, змістове наповнення місце і функції, права народу на участь у організації судової влади та здійснення правосуддя, його субординацію, координацію та взаємозв’язок відповідно до характеру судової влади. Встановлено, що право народу на формування судової влади та здійснення правосуддя виконує: імперативну функцію (яка реалізується шляхом проведення прямих виборів громадянами держави кандидатів на посаду судді, результати яких носять обов’язків характер); регулятивну функцію (яка реалізується через такі правові інструменти з допомогою яких здійснюється співставлення волі народу і формованого ним судового органу влади, зокрема, проведення виборів, наділення імперативним мандатом, імперативність рішення представників народу-присяжних); комплексну функцію (яка поєднує імперативну та регулятивну функцію, що реалізується втому числі шляхом дострокового відкликання народного представника – судді, звітування ним перед виборцями за свою діяльність);На підставі проведеного дослідження, для реалізації в повній мірі потенціалу народовладдя в системі правосуддя, запропоновано поряд з запровадження інституту виборності суддів всіх рівнів також законодавчо забезпечити гарантію права народу на здійснення правосуддя шляхом запровадження класичної моделі суду присяжних.^UIn the dissertation, a study of the peculiarities of the implementation of the principle of people's power in the organization of judicial power and the administration of justice was carried out.It has been established that the participation of the people in the formation and implementation of justice has a long history, which dates back to ancient Egypt and Mesopotamia, where the people directly elected not only the ruler, but also representatives of the judiciary who administered justice, thereby not only limiting their power, but exercised general control over their activities.It was established that the population of those Ukrainian lands that were under the rule of Lithuanians and Poles also had the right to form judicial bodies (Konpi courts) directly by the population, as well as to participate in the administration of justice through people's representatives, who were also elected by the population of Kopni district.In the course of the analysis of theoretical views, it was proved that at the current stage, the election of judges by the people is one of the democratic ways of forming the judicial corps, which has a basis from both theoretical and historical, as well as from a practical point of view, since the realization of such a right significantly limits the possibility of influencing judges on the part of state authorities and local self-government bodies, their officials during court hearings in public legal disputes.It has been established that the doctrine of the right of the people to administer justice through a jury helps: 1) embody the ideas of the rule of law and civil society in the sphere of justice; 2) increasing legal awareness of the population and public activity; 3) comprehensive implementation by citizens of the constitutional right to manage state affairs; 4) ensuring the openness of the judge's activity as a representative of the judiciary; 5) increasing the authority of the court and the public's trust in it; 6) ensuring fairness of justice; 7) reduction of the possible influence on the judge by representatives of law enforcement agencies regarding decision-making in the case; 8) reduction of corruption risks.It has been proven that political rights are an instrument of struggle for all other rights and freedoms of a person and a citizen, since it is political rights that are a necessary condition for the realization of any rights.The analysis and generalization of theoretical scientific developments gave grounds to claim that it was the concept of popular sovereignty that became the further basis for the formation of the people's right to organize the judiciary and administer justice as an institution of constitutional law and a special form of direct democracy.Based on the analysis of constitutional and legal views on the right of citizens to participate in the administration of justice, we come to the conclusion that this category, in contrast to the right of the people to organize the judiciary, has a different meaning in an objective and subjective sense.It was established that the principles of the right of the people to organize the judiciary and administer justice are the starting points that harmoniously unite individual, group and public interests and a peculiar vector that determines the direction of development of the idea of popular sovereignty, which is the basis, the foundation of people's rule, which in its the turn determines the essence, content, place and functions, the people's rights to participate in the organization of the judiciary and the administration of justice, its subordination, coordination and relationship in accordance with the nature of the judiciary.It has been established that the right of the people to form the judiciary and administer justice performs: an imperative function (which is implemented by conducting direct elections by the citizens of the state of candidates for the position of judge, the results of which are binding in nature); the regulatory function (which is implemented through such legal instruments, which are used to compare the will of the people and the judicial authority formed by it, in particular, the holding of elections, the granting of an imperative mandate, the imperativeness of the decision of representatives of the people-jurors); a complex function (combining an imperative and a regulatory function, which is implemented, including through the early recall of a people's representative - a judge, reporting to voters on his activities);On the basis of the conducted research, in order to fully realize the potential of people's power in the justice system, it is proposed, along with the introduction of the institution of electability of judges at all levels, to ensure the legislative guarantee of the people's right to justice by introducing the classic jury trial model.

У дисертації здійснено теоретико-концептуальне обґрунтування та емпірично досліджено мовленнєву готовність дітей старшого дошкільного віку з логопатологією до умов інтегрованого навчання. Виконано комплексний системний теоретико-методологічний аналіз проблеми мовленнєвої готовності. Проаналізовано низку термінів та терміносполук, сформульовано визначення поняття «мовленнєва готовність». Виявлено педагогічну (загальну та спеціальну), психологічну (пізнавальну, інтелектуальну, мовленнєву, комунікативну, емоційно-вольову, мотиваційну, особистісну й соціальну) та фізіологічну готовність до навчання в закладах загальної середньої освіти, де базовою42складовою старшого дошкільника виступає мовленнєва готовність. Шляхом аналізу та узагальнення результатів психолого-педагогічних досліджень з позицій концепцій онтогенезу дитячого мовлення, теорій, які ґрунтуються на вченнях нативізму, діяльнісної мовленнєвої теорії, когнітивного розвитку та нейрофізіологічного підходу, висвітлено питання базових компонентів мовленнєвої готовності. Досліджено теорію психічного дизонтогенезу: розглядались її провідні положення в логопсихології; проаналізована проблематика мовленнєвої готовності дітей з особливими освітніми потребами до умов інтегрованого навчання. Ґрунтуючись на праці дослідників, окреслено психологічний (розглядався крізь призму когнітивної, мотиваційної та емоційної складових), семіотичний та діяльнісний компоненти мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку з логопатологією до умов інтегрованого навчання. Експериментальне дослідження виявило низькі показники актуального стану сформованості компонентів мовленнєвої готовності в дітей з логопатологією. Це дало підстави для окреслення логопсихологічного профілю мовленнєвої готовності (мовленнєво-прогресивного, мовленнєво-дезорганізаційного, мовленнєво-пасивного), зумовило обґрунтування комплексної корекційної логопсихологічної системи та сприяло розробці, апробації, впровадженню корекційної навчально-розвивальної програми, спрямованої на формування компонентів мовленнєвої готовності в дітей старшого дошкільного віку з логопатологією. Результати експериментального дослідження свідчили про ефективність комплексної корекційної логопсихологічної системи.^UThe dissertation provides a theoretical and conceptual substantiation and empirical study of the speech readiness of older preschool children with logopathology for integrated learning. A comprehensive systematic theoretical and methodological analysis of the problem of speech readiness is carried out. Several terms and phrases have been analysed, and the definition of "speech readiness" has been formulated. The article reveals pedagogical, psychological and physiological readiness for studying in general secondary education institutions where speech readiness is the basic component of the comprehensive development of older preschool children. By analysing and summarizing the results of psychological and pedagogical research from the standpointof the concepts of the ontogeny of children's speech, theories based on the doctrines of nativism, activity-based speech theory, cognitive development and neurophysiological approach, the issue of the basic components of speech readiness is highlighted. The theory of mental dysontogenesis is studied; its leading provisions in logopsychology are considered; the problems of speech readiness of children with special educational needs for integrated learning are analysed.Language readiness is considered through the functional system of language and speech, and the Concept of the Standard of Special Education for Preschool Children with Speech Development Disorders. Based on the doctrine of researchers, we outline the psychological (which is considered through the cognitive, motivational and emotional components), semiotic and activity basic components of speech readiness of older preschool children with logopathology for integrated learning. The systematisation of theoretical and conceptual foundations lays the basis for the empirical research model, which represents a systematic methodology for studying the actual development of the basic components of speech readiness of older preschool children with logopathology. In the course of organizing the ascertaining experiment, the purpose, tasks, methods, strategy and tactics of the experiment were determined. The following research methods are used for the ascertaining and formative experiments: organizational (comparative method); empirical (observation method, psychodiagnostic methods − conversation, test-task, projective-impressive test); data processing methods (quantitative and qualitative analysis of research materials), statistical (Student's t-criterion and Pearson's X2-criterion). The experimental results of the experimental research indicate that not all categories of children have formed their speech readiness. The highest level was observed in preschoolers with normotypical psychophysical development. Belonging to the middle level reveals their reduced motivation to learn, cognitive and speech activities, and the prevalence of emotional egocentrism, which will affect the social and educational adaptation of children.The experimental study revealed low indicators of actual development of the components of speech readiness in children with logopathology, this gave grounds for delineating the profile of speech readiness (speech-progressive, speech-disorganization, speech-passive). Preschoolers with logopathology belong to different groups. The first group (speech-progressive the profile) consists of children with isolated disorders of the semiotic component (phonetic level) and neuromotor functioning, provided that the components of the activity and psychological components are preserved. Their development corresponds to normotypical indicators. The second group (speech-disorganization the profile) of subjects includes a large percentage of respondents with excessive emotionality, uncontrolled activity, and inattention. Children need stimulating and psychological (motivational and emotional) support from peers and adults. The identified state of psychological, semiotic, and activity components is insufficient for the effective adaptation of these children to primary education. The third group of preschoolers (speech-passive the profile), in addition to specific disorders of the semiotic component, has social (does not interact with peers and adults) and personal (motivational and emotional disorders) problems. The children have impaired neuromotor (hand, oral and articulatory praxis) and intellectual (visual-motor coordination, auditory-verbal memory, verbal-spatialrepresentation, verbal-logical thinking, and verbal attention) functions, which confirms their unreadiness to adapt to the conditions of study in general secondary education. These preschoolers are in the greatest need of educational and developmental activities to form the components of language readiness.Based on conceptual and methodological provisions, a complex corrective speech-psychological system of formation of the basic components of speech readiness of older preschool children with speech logopathology