Наведено результати вивчення впливу згодовування трав'яного борошна різних строків зберігання на ефективність використання каротину та продуктивність поросят-сисунів і відлучених поросят. Досліджено фактичні коефіцієнти перетравності поживних речовин раціонів, до складу яких було введено люцернове трав'яне борошно різних строків зберігання. Наведено експериментальний матеріал, одержаний за результатами визначення ефективності використання каротину свіжовиготовленого трав'яного борошна та борошна, як зберігалось 12 міс. Базуючись на одержаних даних, є доцільною теза - під час проведення розрахунків A-вітамінної активності каротину трав'яного борошна для поросят після від'ємного періоду 1 мг каротину свіжовиготовленого борошна еквівалентний 88 МО, а трав'яного борошна, яке зберігалось протягом року - 109 МО.

  Скачати повний текст

Комплексно проаналізовано інститут набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, висвітлено процес становлення та розвиток дослідженого інституту. Визначено суть понять "зобов'язання з набуття", "збереження майна без достатньої правової підстави", а також їх правову природу, об'єктивні та суб'єктивні умови виникнення. Запропоновано класифікацію та проаналізовано види зобов'язань у контексті дослідженої проблеми. Наведено перелік майна, яке не підлягає поверненню як набуття. Проаналізовано питання співвідношення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави з іншими цивільно-правовими засобами захисту права власності. Запропоновано рекомендації для вдосконалення чинного цивільного законодавства.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено особливості соматотипу, компонентного складу, площі поверхні та індексів маси тіла у жінок з генітальним ендометріозом центральноукраїнської геногеографічної зони. Проаналізовано характеристики анамнезу та специфіку клінічного перебігу даної патології на базі вивчення конституціональних параметрів. Досліджено типові прояви гормональних розладів у разі генітального ендометріозу з урахуванням основних фенотипових показників людського організму. За допомогою методу доплерографії визначено особливості кровоплину у судинах репродуктивних органів за генітального ендометріозу залежно від антропологічних даних і розроблено математичні моделі прогнозу виникнення та перебігу даної патології.

  Скачати повний текст

Досліджено суть інвестування, визначено роль інвестицій у розвитку сільськогосподарського виробництва за умов переходу до ринкової економіки. Визначено економічний зміст і значення поняття "спеціальна (вільна) економічна зона". Проаналізовано сучасний стан івестування сільського господарства, обгрунтовано напрямки підтримки інвестиційних рішень в аграрних господарствах. Запропоновано алгоритм проведення інвестування сільського виробництва. Визначено ефективність залучення іноземних інвестицій. Наведено заходи щодо зниження ризиків від реалізації інвестиційних проектів і вдосконалено організаційно-економічний механізм залучення інвестицій з урахуванням економічної та екологічної безпеки регіону. Запроваджено новий коефіцієнт оцінки ступеня ризику інвестиційного проекту.

  Скачати повний текст

Досліджено податкову політику російського царату в українському селі як складову частину внутрішньоекономічної політики уряду Російської імперії у другій половині XIX - на початку XX ст. Охарактеризовано податкові платежі, грошові та натуральні повинності українського селянства, досліджено рівень податкового тягаря, з'ясовано основні причини накопичення недосплат з селянських платежів. Досліджено основні напрямки реформування податкової системи в Російській імперії та їх реалізацію в українських губерніях. Проаналізовано еволюцію соціально-економічної та суспільно-політичної думки в Російській імперії стосовно системи оподаткування. Вивчено процес утворення та діяльність податкових органів в українських губерніях Російської імперії.

  Скачати повний текст

Апробовано методологію синтезу процесів і об'єктів у матеріальних потоках транспорту тверних рідин, що забезпечує вибір раціонального варіанта функціонування транспорту та його складових частин, з урахуванням зниження енерговитрат і забезпечення захисту навколишнього середовища. Встановлено фактори й особливості транспорту твердних рідин, які впливають на його розвиток, запропоновано принципи, моделі та алгоритми синтезу процесів і об'єктів у його матеріальних потоках. Розроблено методи оцінки та зниження шкідливих впливів транспорту на навколишнє середовище на різних етапах його функціонування, встановлено найбільш техногенно небезпечні елементи для їх комплексного усунення.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним науковим дослідженням теоретичних аспектів інституту врегулювання цивільного спору за участю судді як нового процесуального інституту та вироблення пропозицій, спрямованих на ефективне удосконалення цивільного процесуального законодавства в частині оптимізації цивільного судочинства при вирішенні цивільно-правових спорів в Україні. Під час мирного врегулювання цивільного спору вбачається законодавча можливість осіб врегулювати спір в межах права, а не вирішити його у загальному судовому порядку на підставі конкретних правових норм і у суворій відповідності норм цивільного процесуального законодавства. Окрім усвідомлення сторонами справедливості рішення, побічним, але не менш жаданим позитивним наслідком врегулювання цивільного спору за участю судді є розвиток у суспільстві культури злагоди та розвантаження судів для судової системи.У першому розділі «Теоретичні засади дослідження проблем врегулювання спору за участю судді серед примирних процедур цивільного судочинства України» досліджується становлення процедури врегулювання цивільного спору за участю судді в цивільному судочинстві України, а також мета, функції та принципи цієї процесуальної процедури. Підкреслюється, що застосування примирних процедур у цивільному процесі слід розглядати як прояв принципу диспозитивності, згідно із яким кожна сторона спору повинна мати право обирати варіанти врегулювання конфлікту і використовувати арсенал наданих законом і звичаями ділового обігу можливостей: від повномасштабної процедури судового захисту у загальному чи спрощеному порядку (залежно від обставин справи); третейського розгляду спору (якщо законодавство дозволяє передати спір на розгляд третейського суду); переговори (претензійні дії) і узгоджувальні процедури, що передують зверненню до суду; медіація; досудове врегулювання спору за участю судді, мирова угода в цивільному процесі тощо. Доведено, що врегулювання цивільного спору як новий інститут цивільного процесуального права покликаний максимально сприяти сторонам оперативно врегулювати цивільний спір, що виник між ними, не на підставі чіткого слідування правовим і процесуальним процедурам, а в межах права з урахуванням позицій сторін за допомогою спеціального висококваліфікованого суб'єкта – судді, який проводитиме відповідне його врегулювання. Доведено, що конфіденційність виступає базовим принципом порядку (процедури) врегулювання цивільного спору за участю судді. Суддя в жодному випадку не передає інформацію, отриману ним від однієї сторони другій. Його функція інша – сприяти врегулюванню спору, роз'яснювати предмет доказування та наводити наявну судову практику, однак фактично мирити і проводити переговори, спрямовані на примирення сторін як медіатор, суддя не уповноважений, оскільки така ситуація може у подальшому трактуватися як приставання на позицію однієї із сторін і є порушенням конституційного принципу неупередженості судді. Другий розділ «Підстави проведення врегулювання цивільного спору за участю судді» присвячений зʼясуванню ключових елементів досліджуваної процедури: умов проведення, ролі судді та визначення кола учасників врегулювання цивільного спору за участю судді. Доведено, що врегулювання спору за участю судді можливо застосовувати виключно у справах позовного провадження як загального так і спрощеного. Справи наказного провадження про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір, або справи окремого провадження не можуть бути розглянуті за допомогою процедури врегулювання спору, оскільки при їх розгляді відсутній спір про право. Також встановлено, що категорії справ, у яких мирові угоди не можуть бути затверджені судом, а відтак процедура врегулювання спору на може застосовуватися: щодо підстав нікчемності правочинів, умов та порядку визнання батьківства, справ про визнання заповіту недійсним тощо.У третьому розділі «Здійснення процедури врегулювання цивільного спору за участю судді» розкривається динаміка процедури врегулювання цивільного спору за участю судді, а саме: дослідження специфіки проведення спільних і закритих нарад як форм проведення врегулювання спору за участю судді в цивільному процесі; прикладні питання в забезпеченні конфіденційності під час проведення процедури врегулювання цивільного спору за участю судді, а також темпоральні аспекти проведення і припинення процедури врегулювання цивільного спору за участю судді. Доведено, що сам процес мирного врегулювання не потребує детальної процесуальної процедурної регламентації та встановлення системи доказових правил, оскільки вони основані на врегулюванні цивільного спору самими сторонами шляхом узгодження інтересів одна одної, спільного пошуку можливих варіантів припинення розбіжностей і здійснення взаємних поступок, та спрямовані на досягнення сторонами взаємоприйнятної або взаємовигідної угоди з приводу спору, що між ними існує.^UThe dissertation is a complex scientific research of theoretical aspects of civil dispute settlement with the participation of a judge as a new procedural institute and development of proposals aimed at effective improvement of civil procedural legislation in terms of optimizing civil proceedings in resolving civil disputes in Ukraine. During the peaceful settlement of a civil dispute, there is a legislative possibility for individuals to settle a dispute within the law, rather than resolving it in a court on the basis of specific legal norms and in strict accordance with the rules of civil procedural law. In addition to the parties' awareness of the fairness of the decision, a minor but positive consequence of the settlement of a civil dispute with the participation of a judge is the development of a culture of agreement in society and the unloading of courts for the judiciary system.The first section "Theoretical principles of research on dispute settlement with the participation of a judge among the conciliation procedures of civil proceedings in Ukraine" examines the formation of civil dispute resolution with the participation of a judge in civil proceedings in Ukraine, as well as the purpose, functions and principles of this procedure. It is emphasized that the application of conciliation procedures in civil proceedings should be seen as a display of the principle of dispositiveness, according to which each party to the dispute should have the right to choose options for resolving the conflict and use the arsenal of legal and customary options: from a full-scale judicial proceeding procedure in a general or simplified manner (depending on the circumstances of the case); arbitration of the dispute (if the law allows to transfer the dispute to arbitration); negotiations (claims) and conciliation procedures prior to the court proceeding; mediation; pre-trial settlement of a dispute with the participation of a judge, peaceful settlement in civil proceedings, etc. It is proven that the settlement of civil disputes as a new institute of civil procedural law is designed to maximize assistance to the parties to promptly resolve civil disputes between them, not on the basis of strict legal and procedural procedures, but within the law, taking into account the positions of the parties with the participation of the highly qualified subject - the judge who will conduct an appropriate settlement.The second section "Grounds for the settlement of civil disputes with the participation of a judge" is devoted to clarifying the key elements of the procedure: the conditions, the role of the judge and determining the range of participants in the settlement of civil disputes with the participation of a judge. It is proven that the settlement of a dispute with the participation of a judge can be applied only in cases of lawsuit proceedings, both general and simplified. Cases of injunctive proceedings for the recovery of small sums of money in respect of which there is no dispute, or cases of separate proceedings may not be a part of the dispute settlement procedure, because in their consideration there is no dispute about the right. It is also established that the categories of cases in which the peaceful settlements cannot be approved by the court, and therefore the dispute settlement procedure can not be applied: on the grounds of nullity of transactions, conditions and procedure for recognition of paternity, cases on invalidation of wills, etc.The third section "Implementation of the procedure for settling a civil dispute with the participation of a judge" reveals the dynamics of the procedure for settling a civil dispute with a judge, namely: study of the specifics of joint and closed meetings as forms of dispute resolution with a judge in civil proceedings; applied issues in ensuring confidentiality during the procedure for settling a civil dispute with the participation of a judge, as well as the temporal aspects of conducting and terminating the procedure for settling a civil dispute with the participation of a judge.It is proven that the peaceful process itself does not require detailed procedural regulations and the establishment of a system of evidentiary rules, as they are based on the settlement of civil disputes by the parties by reconciling interests, joint search for possible options for resolving differences and mutual concessions, directed on finding a mutually acceptable or mutually beneficial agreement on a dispute that exists between them.

Дисертація складається із трьох розділів, розподілених на одинандцять підрозділів, у яких розгляд розпочинається зі зʼясування теоретичних підходів до розуміння категорії «ефективний спосіб судового захисту» у приватному праві через розкриття підстав та порядку визначення судом способу судового захисту приватного права та інтересу і завершується обґрунтуванням авторських моделей визначення ефективного захисту приватних прав та інтересів в окремих категоріях справ на підставі вивчення матеріалів рішень судів різних інстанцій цивільної та, в деяких випадках, господарської юрисдикцій. У першому розділі «Теоретичні підходи до розуміння категорії «ефективний спосіб судового захисту» у приватному праві» здійснено дослідження розвитку категорії «ефективний спосіб судового захисту» у приватному праві України Сформована авторська дефініція правової категорії «визначення судом ефективного способу захисту» – це процесуальна дія суду, що здійснюється на стадії правової кваліфікації спірних відносин і полягає в оцінці викладеної у позові вимоги на предмет її «ефективності» при вирішенні питання належності (адекватності) обраного позивачем способу захисту приватного права або інтересу та відображенні надалі цієї вимоги у резолютивній частині рішення суду. Також запропоновано авторське визначення правової категорії «спосіб захисту, який не суперечить закону». Завершується перший розділ дисертації обґрунтуванням легітимних обмежень судової дискреції в механізмі ефективних засобів юридичного захисту в практиці Європейського суду з прав людини (цивільний аспект). Другий розділ «Підстави та порядок визначення судом способу судового захисту приватного права та інтересу» містить три підрозділи, в межах яких, зокрема, встановлено вимоги ефективного захисту права у процесуальних документах із позиції сторін цивільного процесу. Доведено, що позов повинен містити належне правове обґрунтування вимог відповідними нормами матеріального права, проте суд за принципом jura novit curia («суд знає закони») самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, що не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Вироблено єдиний процесуальний механізм визначення судом ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права та інтересу, який може бути використаний як алгоритм (дорожня карта) застосування ч. 2 ст. 5 ЦПК судами й носіями суб'єктивних приватних прав та інтересів. У третьому розділі «Визначення ефективного захисту приватних прав та інтересів в окремих категоріях справ», який складається із чотирьох підрозділів і присвячений формуванню авторських моделей визначення ефективного захисту приватного права, окреслено ефективні способи захисту прав та інтересів у земельних спорах. Доведено, що сучасний стан розвитку правового інструментарію, наданого власникам суб'єктивних прав для захисту прав власності та землекористування у земельних відносинах, у тому числі новелою цивільного судочинства – «визначення судом ефективного способу захисту, що не суперечить закону», свідчить про те, що власники та землекористувачі земельних ділянок поряд із традиційними критеріями обрання судових способів захисту законності та належності також повинні враховувати критерії «ефективності» та «співмірності (пропорційності)». Зроблено висновок, що доктрини «компенсація (відшкодування)» за практикою ЄСПЛ у розумінні ст. 13 ЄКПЛ та «компенсація (відшкодування)» у розумінні ст. 1 П № 1 є абсолютно різними за своєю сутністю, спрямовані на гарантування змістовно різних конвенційних прав, а тому потребують окремого тлумачення та обов'язкового обґрунтування умов їх застосування у вітчизняній правозастосовній сфері.^UThe thesis consists of three chapters, divided into five subdivisions, in which the consideration begins with elucidation of theoretical approaches to the understanding of the category of "effective way of judicial protection" in private law through the disclosure of the grounds and procedure for court determination of the way of judicial protection of private right and interest and ends with substantiation of author's models of determination of effective protection of private rights and interests in certain categories of cases based on the study of materials of decisions of courts of different instances of civil and, in some cases commercial jurisdiction. The first chapter "Theoretical approaches to the understanding of the category" of effective remedy "in private law" studies the development of the category "effective remedy" in Ukrainian private law. It was proved that often there is a low level of legal technique in formulation of claims. The author's definition of the legal category "court determination of an effective way of protection" is a procedural action of the court, which is carried out at the stage of legal qualification of disputed relations and consists in assessing the claim set out in the claim for its "effectiveness" in deciding the issue of belonging (adequacy) of the method of protection of private right or interest selected by the plaintiff and further reflecting this claim in the operative part of the court decision. Also the author offers the definition of the legal category "a way of protection which isn't contrary to the law". The first section of the dissertation concludes with a substantiation of the legitimate limitations of judicial discretion in the mechanism of effective remedies in the practice of the European Court of Human Rights (civil aspect).The second section "The grounds and procedure for the court to determine the method of judicial protection of a private right and interest" contains three divisions, within which, in particular, the requirements of effective protection of the right in procedural documents from the position of the parties to civil proceedings are established.It is proved that the claim must contain an adequate legal basis for the claims by the relevant norms of substantive law, but the court according to the principle of jura novit curia ("the court knows the laws"), independently carries out legal qualification of disputed legal relations and applies for decision exactly those norms of material law, the subject of regulation of which is the relevant legal relations, does not lead to a change in the subject of claim and / or the method of protection chosen by the plaintiff.Produced a single procedural mechanism for the court to determine an effective way to protect violated, unrecognized or disputed private right and interest, which can be used as an algorithm (roadmap) of application of Part 2 of Art. 5 of the Civil Procedural Code by courts and holders of subjective private rights and interests. In the third chapter "Definition of effective protection of private rights and interests in separate categories of cases" which consists of four divisions and is devoted to formation of author's models of definition of effective protection of private law, effective ways of protection of the rights and interests in land disputes are defined. It is proved, that the modern condition of the legal toolkit given to owners of the subjective rights for protection of the rights of ownership and land use in land relations, including a novelty of civil legal proceedings - "definition by court of an effective way of protection, not contradiction to law", testifies that owners and land users along with traditional criteria of a choice of judicial ways of protection of legality and belonging should consider criteria "efficiency" and "proportionality.It is concluded that the doctrines "compensation (redress)" in the ECHR's understanding of Art. 13 ECHR and "compensation (redress)" in the understanding of Art. 1 of the Protocol 1 are completely different in nature and are aimed at ensuring substantively different convention rights, and therefore require a separate interpretation and mandatory substantiation of the conditions of their application in the domestic law enforcement sphere.

Дисертаційна робота присвячена вивченню особливостей виникнення і перебігу безпліддя у жінок в аспекті покращення прогнозування успішності імплантації ембріону при заплідненні in vitro та використання покрокового, патогенетично-обґрунтованого алгоритму лікувально-діагностичних заходів.Рецидивуюча невдача імплантації є важливою причиною звичної невдачі при заплідненні in vitro. Відомі методи діагностики не завжди дозволяють визначити причину невдачі імплантації, оскільки етіо–патогенетична складова безпліддя залишається невідомою. Тому, впровадження нових методик лікування безпліддя та прогнозування успішності імплантації допомогло б встановити набір стандартизованих тестів, які дозволять виконати попередню оцінку кожній пацієнтці та визначати підхід до лікування кожного окремого випадку.Метою даної роботи є визначення особливостей патогенезу невдачі імплантації на підставі поглибленого вивчення імунних і молекулярних механізмів з обґрунтуванням нових підходів до лікувально–діагностичних заходів.Завдання дослідження:1. Визначити структуру гінекологічної захворюваності серед пацієнток із невдачею імплантації.2. Системно вивчити фактори, що сприяють невдачі імплантації.3. Оцінити роль молекулярних антитіл проти білків теплового шоку, маркерів клітинного стресу різної специфічності з можливістю їх накопичення при невдачі імплантації.4. Розробити нову концепцію патогенезу рецидивуючої невдалої імплантації на основі системного клініко–імунологічно–біохімічного аналізу.5. Дослідити клінічну ефективність запропонованого покрокового, патогенетично-обґрунтованого алгоритму лікувально-діагностичних заходів у пацієнток із невдалою імплантацією для зниження кількості випадків рецидивуючої невдачі імплантації.^UThe dissertation is devoted to the study of the peculiarities of the occurrence and course of infertility in women in terms of improving the prediction of the success of embryo implantation during in vitro fertilization and the use of step-by-step, pathogenesis-based algorithm of therapeutic and diagnostic measures.Recurrent implantation failure is an important cause of habitual in vitro fertilization failure. Known diagnostic methods do not always determine the cause of implantation failure, as the etiopathogenetic component of infertility remains unknown. Therefore, the introduction of new methods of infertility treatment and prediction of implantation success would help to establish a set of standardized tests that will allow a preliminary assessment of each patient and determine the approach for treatment in each case.This work aims to determine the features of the pathogenesis of implantation failure based on an in-depth study of immune and molecular mechanisms with the justification of new approaches to therapeutic and diagnostic interventions.Objectives of the study:1. To determine the structure of gynaecological morbidity among patients with implantation failure.2. Systematically study the factors that contribute to implant failure.3. To evaluate the role of molecular antibodies against heat shock proteins, markers of cellular stress of different specificity with the possibility of their accumulation in case of implantation failure.4. To develop a new concept of the pathogenesis of recurrent unsuccessful implantation based on systemic clinical-immunological-biochemical analysis.5. To investigate the clinical effectiveness of the proposed step-by-step, pathogenesis-based algorithm of therapeutic and diagnostic measures in patients with failed implantation to reduce the number of cases of recurrent implantation failure.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням теоретичних засад і порядку застосування судами норм Конституції як норм прямої дії з огляду на наявну практику судів адміністративної, господарської і цивільної юрисдикцій та вироблення на цій основі висновків, практичних пропозицій і конкретних рекомендацій для ефективного судового захисту прав приватних осіб.Дисертація складається із трьох розділів, розподілених на дев’ять підрозділів, у яких дослідження розпочинається зі з’ясування теоретичних засад застосування норм Конституції як норм прямої дії судами адміністративної, господарської та цивільної юрисдикцій, через визначення й формування підстав і передумов застосування норм Конституції як норм прямої дії цими ж судами, та завершується формуванням авторських підходів оптимізації порядку застосування судами адміністративної, господарської та цивільної юрисдикцій досліджуваних норм як норм прямої дії.Об’єктом дослідження є адміністративні процесуальні, господарські процесуальні та цивільні процесуальні правовідносини, у межах яких застосовуються норми Конституції України як норми прямої дії. Предметом дослідження є застосування судами України норм Конституції України як норм прямої дії (за матеріалами практики судів адміністративної, господарської та цивільної юрисдикцій). Теоретико-методологічну основу дослідження становить система філософських, загальнонаукових і спеціальних методів, призначених для отримання об’єктивних, достовірних результатів, зокрема: онтологічний, аксіологічний, інтегративний, системний, герменевтичний, прогностичний, компаративний, формально-логічний, догматичний, емпіричний та прагматичний. Емпіричну базу дослідження склали результати вивчення понад 300 судових рішень (ухвал, постанов, рішень судів), у яких суди вирішували питання щодо застосування норм Конституції як норм прямої дії, а також рішення КСУ та ЄСПЛ.У першому розділі «Теоретичні засади застосування норм Конституції України як норм прямої дії судами адміністративної, господарської та цивільної юрисдикцій» висвітлено стан наукової розробки проблеми застосування судами норм Конституції України як норм прямої дії та вибір методології дослідження; розкрито сутність й форми прямої дії і безпосереднього застосування норм Конституції України судами різних юрисдикцій; з’ясовано та проілюстровано досвід країн континентальної й загальної систем права щодо підстав і порядку застосування норм Конституції загальними судами.Другий розділ «Підстави і передумови застосування норм Конституції України як норм прямої дії судами адміністративної, господарської та цивільної юрисдикцій» містить три підрозділи, у межах яких, зокрема, розкрито потребу в застосуванні норм Конституції України під час здійснення судочинства судами цивільної та господарської юрисдикцій; виокремлено підходи адміністративних судів у застосуванні норм Конституції України як норм прямої дії та з’ясовано специфіку застосування судами норм Конституції України у взаємозв’язку із рішеннями Європейського суду з прав людини.Розділ ІІІ «Оптимізація порядку застосування судами адміністративної, господарської та цивільної юрисдикцій норм Конституції України як норм прямої дії» має складну структуру і поділений на три підрозділи, перший із яких у свою чергу містить три пункти. У розділі розкрито особливості процесуальних дій суду щодо обрання норми Конституції України чи іншої норми права, відповідно до якої суд вирішує справу, процесуальні дії судів у провадженнях за виключними обставинами після визнання Конституційним Судом України закону неконституційним та змодельовані авторські перспективи оптимізації належної правової процедури в застосуванні норм Конституції України як норм прямої дії судами різних юрисдикцій.^UThe dissertation is a comprehensive scientific research of the theoretical foundations and procedure of the application of the norms of the Constitution by the courts as norms of direct action, based on the existing practice of the courts of administrative, commercial and civil jurisdictions, and the development of conclusions, practical proposals and specific recommendations on this basis for the effective judicial protection of the rights of private individuals.The dissertation consists of three sections, divided into nine subsections, in which the research begins with the clarification of the theoretical foundations of the application of the norms of the Constitution of Ukraine as norms of direct action by the courts of administrative, commercial and civil jurisdictions, through the definition and formation of the grounds and prerequisites of the application of the norms of the Constitution as norms of direct action by the same courts and ends with the formation of authors’ approaches of optimizing the procedure for the application by courts of administrative, commercial and civil jurisdictions of the studied norms as norms of direct action.The object of the study is the administrative procedural, commercial procedural and civil procedural legal relations, within which the norms of the Constitution of Ukraine are applied as norms of direct action. The subject of the study is the application of the norms of the Constitution of Ukraine as norms of direct action (based on the practice of courts of administrative, commercial and civil jurisdictions) by the courts of Ukraine.The theoretical and methodological basis of the research is a system of philosophical, general scientific and special methods reached to obtain objective, reliable results, in particular: ontological, axiological, integrative, systemic, hermeneutic, prognostic, comparative, formally logical, dogmatic, empirical and pragmatic. The empirical basis of the study was made up of the results of studying more than 300 judgments, where the courts solved the problem of the application of the norms of the Constitution as norms of direct action, as well as the judgments of the Supreme Court of Ukraine and the ECHR.In the first chapter «Theoretical principles of the application of the norms of the Constitution of Ukraine as norms of direct action by courts of administrative, commercial and civil jurisdictions» the state of scientific development of the problem of the application of the norms of the Constitution of Ukraine as norms of direct action by courts and the choice of research methodology is highlighted; the essence and forms of direct action and direct application of the norms of the Constitution of Ukraine by courts of various jurisdictions are revealed; the experience of countries in the continental and common legal systems regarding the grounds and procedure of applying the norms of the Constitution by general courts is clarified and illustrated.The second section «Grounds and prerequisites of the application of the norms of the Constitution of Ukraine as norms of direct action by courts of administrative, commercial and civil jurisdiction» consists of three subsections, where, in particular, the need of the application of the norms of the Constitution of Ukraine during the implementation of judicial proceedings by courts of civil and commercial jurisdiction is disclosed; the approaches of administrative courts in the application of the norm of the Constitution of Ukraine as norms of direct action are highlighted, the specifics of the application of the norms of the Constitution of Ukraine by the courts in conjunction with the judgments of the European Court of Human Rights are clarified.Section 3 «Optimization of the procedure of the application by courts of administrative, commercial and civil jurisdiction of the norms of the Constitution of Ukraine as norms of direct action» has a complex structure and is divided into three subsections, the first of which contains three points in its turn. The section reveals the peculiarities of the court’s procedural actions regarding the selection of a norm of the Constitution of Ukraine or another norm of law, according to which the court resolves the case, procedural actions of the courts in proceedings in exceptional circumstances after the Constitutional Court of Ukraine recognized the law as unconstitutional, and modeled the author’s prospects for optimizing the proper legal procedure in the application of the norms of the Constitution of Ukraine as norms of direct action by courts of different jurisdictions.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням теоретичних засад іпорядку примусового виконання ухвал у цивільних справах, форм і способівсприяння суду у процесі практичного виконання судових ухвал.Забезпечення державою виконання судового рішення у визначеному закономпорядку (ч. 2 ст. 1291 Конституції України), у тому числі через створення відповіднихнаціональних процесуальних і організаційно-правових механізмів, зокрема, системиорганів і визначення осіб, які здійснюють діяльність по виконанню судових рішень, єпоказником практичної сатисфакції, якої прагне особа, що звертається до суду зметою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свободчи інтересів шляхом неупередженого та своєчасного розгляду й вирішення цивільнихсправ (ст. 2 ЦПК України). На шляху здійснення судового захисту й отриманнясудового рішення, що є обов’язковим до виконання (ч. 1 ст. 1291 КонституціїУкраїни), нерідко виникають проблеми, які ускладнюють як процес розгляду судомцивільної справи, так і віддаляють ухвалення правосудного рішення по суті справи.Такі проблеми хоч і вважаються супутніми, зазвичай можуть перешкоджатипровадженню у справі (зокрема, потреба в забезпеченні доказів, судово-психіатричній експертизі, у приводі свідка, необхідність проведення дослідженняфактів застосування насильства та вжиття потрібних заходів для забезпеченнябезпеки особи згідно законодавства тощо), тому мають бути вирішені судом під часосновного розгляду цивільної справи шляхом постановлення судових рішень ізпроцесуальних питань – ухвал суду. Ухвали суду постановляються із процесуальнихпитань, пов’язаних із здійсненням правосуддя у справі, є найпоширенішими видамисудових рішень, і, згідно з ч. 1 ст. 1291 Конституції України, також як вид судовогорішення є обов’язковими до виконання. Від своєчасності виконання ухвал залежитьповнота, усебічність, оперативність й об’єктивність судового розгляду тазабезпечення поновлення порушених прав фізичних та юридичних осіб.Вивчення сучасних проблем доступу до правосуддя в умовах воєнного часу,наслідків здійснення правосуддя в умовах пандемії та інших викликів у судовійсистемі, піднімають на високий рівень проблему невиконання постановлених ухвалсудів, що вимагає задіяння в цьому процесі примусового механізму. До цієїпроцедури часто залучаються не тільки державні і приватні виконавці, а й іншіоргани, на які покладається обов’язок реалізації заходів забезпечення примусовоговиконання судового рішення, що ускладнює процес примусового виконання ухвалсудів та забезпечення судового контролю за виконанням судових рішень.Широке коло питань концептуального й прикладного характеру в частині самепримусового порядку виконання ухвал судів при розгляді цивільних справ насьогодні все ще залишається відкритим і створює ризики практичної неможливостісвоєчасного й повного розгляду та вирішення цивільних справ неупередженим судом.Також нерозв’язаність заявленої проблеми може зводити нанівець конституційнігарантії захисту прав судом та обов’язковості судового рішення, що в підсумку нетільки нівелює значення Основного Закону України як такого, а й знецінює авторитетсудової влади у зв’язку зі втратою довіри саме до неї з боку громадян. Відсутністькомплексного розуміння теоретичних і практичних проблем примусового виконанняухвал у цивільних справах потребує самостійного наукового дослідження зурахуванням професійного суддівського досвіду автора, що підкреслює актуальністьобраної теми дисертації.Дисертація складається із трьох розділів, розподілених на десять підрозділів, уяких дослідження розпочинається зі з’ясування теоретичних засад примусовоговиконання ухвал суду в цивільних справах, через визначення поняття, класифікаціїсудових ухвал, історичної ретроспективи їх виконання та завершується формуваннямавторських підходів до оптимізації та законодавчого регулювання порядкупримусового виконання ухвал суду в цивільних справах.Об’єктом дослідження є цивільні процесуальні правовідносини, що виникаютьу процесі примусового виконання ухвал суду в цивільних справах. Предметомдослідження є примусове виконання ухвал у цивільних справах.^UThe dissertation is devoted to research of the theoretical foundations and procedurefor the enforcement of court rulings in civil cases, forms and methods of court facilitationin the process of practical enforcement of court decisions.Ensuring that the state enforces a court decision in accordance with the procedureestablished by law (part 2 of Article 1291 of the Constitution of Ukraine) is an indicator ofpractical satisfaction of the person who appeals to court to effectively protect violated,unrecognised or disputed rights, freedoms or interests through impartial and timelyconsideration and resolution of civil cases (Article 2 of the Civil Procedure Code ofUkraine).This is implemented by means of creating of appropriate national procedural andorganisational and legal mechanisms, including a system of agencies and persons engagedin the enforcement of court decisions.Problems often arise in the process of court protection realization and obtaining abinding court decision (part 1 of Article 1291 of the Constitution of Ukraine). It complicatesboth the process of civil proceeding and delays the judgement on the merits of the case.Such problems, although considered related, can usually interfere with theproceedings (e.g. the need to provide evidence, forensic psychiatric examination, witnesses,the need to investigate the use of violence and take the necessary measures to ensure thesafety of a person in accordance with the law, etc.), and therefore must be resolved by thecourt during the main consideration of the civil case by issuing court decisions on proceduralissues - court rulings. Court rulings are issued on procedural issues related to theadministration of justice in a case, are the most common types of court decisions, and,according to part 1 of Article 1291 of the Constitution of Ukraine, are also binding as a typeof court decision. The timely execution of court rulings affects the completeness,comprehensiveness, efficiency and objectivity of the trial and the restoration of the violatedrights of individuals and legal entities.The current problems of access to justice in wartime, the consequences of the justicein a pandemic, and other challenges in the judicial system raise the problem of non-enforcement of court rulings to a high level, which requires the use of an enforcementmechanism in this process. This procedure often involves not only public and privateexecutives, but also other institutions that are charged with taking measures to ensure theenforcement of a court decision. This complicates the process of enforcing court rulings andensuring judicial control over the enforcement of court decisions.A wide range of conceptual and practical issues related to the enforcement of courtrulings in civil cases still remain unsolved. This creates the risk of practical impossibility oftimely and complete civil proceedings and judgements by an unbiased court. In addition, ifthis problem stays unresolved, it may negate the constitutional guarantees of right protectionby courts and the binding nature of court decisions, which will not only diminish theimportance of the Basic Law of Ukraine, but also devalue the authority of the judiciary dueto the loss of public trust in it. The lack of a comprehensive understanding of the theoreticaland practical issues of enforcement of judgments in civil cases requires an independentscientific study, taking into account the author's professional judicial experience, whichdetermines the relevance of the chosen research theme.The dissertation consists of three chapters divided into ten subchapters. The paperfocuses on the theoretical foundations of the court rulings enforcement in civil cases,provides a definition of the concept, classification of court rulings, and historicalretrospective of their enforcement, and presents the author's own approaches to optimisationand legislative regulation of the procedure for enforcement of court rulings in civil cases.The object of the study is civil procedural legal relations arising in the course of courtrulings enforcement in civil cases. The subject of the study is the enforcement of courtrulings in civil cases.