Проведено експериментальне дослідження ролі пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) у розвитку кальцинозу кровоносних судин за умов D-вітамінної інтоксикації. З'ясовано, що введення кролям високих доз ергокальциферолу (10 000 МО/кг) призводить до активації процесів ПОЛ, збільшення процентного вмісту води, об'єму імулінового простору та рівня кальцію в тканинах кровоносних судин, найбільше значення досліджуваних показників встановлено в артеріальних стінках. Виявлено зменшення активності антиоксидантних ферментів (глютатіонпероксидази, супроксиддисмутази, каталази) в артеріях та її зростання в стінці вен внаслідок дії токсичних доз вітаміну D, що може бути однією з причин більшої резистентності вен до розвитку ушкодження. Встановлено, що фармакологічні агенти, які обмежують ушкодження стінки кровоносних судин (токоферол), що проявляється в зниженні рівня продуктів ПОЛ, води та об'єму інулінового простору не впливають на рівень кальцію в них, а чинники, які пригнічують відкладання кальцію (натрієвої солі етан-1-гідрокси-1, 1-дифосфонової кислоти) не впливають на показники, що характеризують ушкодження. Експериментально доведено відсутність прямого патогенетичного зв'язку між процесами ушкодження судинної стінки та її кальцифікацією за умов гіпервітамінозу D.

  Скачати повний текст

Досліджено перекладацький прийом лексичної модуляції в англо-українських перекладах художьої прози. Лексична модуляція грунтується на переформулюванні висловлення, яке можна досягти, змінивши аспект сприйняття об'єкта дійсності. До видів лексичної модуляції належать лексико-семантичні трансформації генералізації, конкретизації, логічного розвитку й антономічного перекладу. Розкрито потенціал лексичної модуляції для досягнення адекватності перекладу. Описано форми використання цього прийому. Запропоновано класифікацію видів лексичної модуляції. Виявлено природу і механізм дії кожного з її видів. Сформульовано причини, що зумовлюють застосування лексичної модуляції в англо-українському художньому перекладі.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано підходи до підвищення ефективності лікування хворих на змішану кандидо-герпетичну урогенітальну інфекцію. Наведено дані про клініко-анамнестичні особливості, етіологічні фактори запального процесу, супутню патологію з використанням сучасних методів діагностики у 120-ти жінок, хворих на урогенітальний кандидоз, серед яких у 90-та була діагностована герпесвірусна інфекція. У групі порівняння обстежено 30 хворих тільки на герпесвірусну інфекцію. У динаміці спостереження визначено стан неспецифічних факторів захисту, активності нейтрофілів, показників клітинного та гуморального імунітету, а також рівень фактора некрозу пухлин-alpha, alpha-інтерферону, секреторного імунглобуліну класу A у крові та вагінальному вмісті, диференційовані показання до призначення терапії шляхом порівняльного аналізу клінічних особливостей, перебігу захворювання, етіологічних факторів і стану імунного статусу. Виділено різні рівні клініко-лабораторних порушень у обстежених хворих, відповідно до яких об'єднали хворих на мікст-інфекцію у конкретні клініко-терапевтичні групи. Розроблено методику індивідуалізованої комплексної терапії з диференційованим призначенням специфічних засобів, патогенетичних препаратів, а також місцевих лікарських форм, що дозволило за відсутності ускладнень і небажаних ефектів одержати у дослідній групі хворих на мікст-інфекцію на 30 - 32-й день лікування виразний терапевтичний ефект, зменшити кількість рецидивів герпесвірусної інфекції протягом року у 2,1 раза, а також тривалість з 6,7 до 3,3 днів, досягти клініко-лабораторного одужання від кандидозу у 86,9 % хворих, за цього у 3,2 раза скоротити кількість рецидивів.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню впливу поліморфних варіантів гена ектонуклеотид пірофосфатази/фосфодіестерази 1 (ENPP1) (rs997509 та rs1044498) на розвиток цукрового діабету 2-го типу. Установлено, що в представників української популяції існує зв'язок між частотою генотипів за поліморфними сайтами rs997509 та rs1044498 і ризиком розвитку ЦД 2-го типу. Носії мінорного Т-алеля (rs997509) мають удвічі більшу ймовірність захворюваності на цукровий діабет, ніж гомозиготи за основним С-алелем. Зазначений ризик зростає в осіб жіночої статі, пацієнтів із надмірною вагою, ожирінням та артеріальною гіпертензією. Установлено, що серед осіб старше 75 років, носіїв мінорного Т-алеля, ризик виникнення діабету в 4,5 раза вищий порівняно з гомозиготами за основним С-алелем. Ризик розвитку ЦД 2-го типу в носіїв мінорного Q-алеля (rs1044498) y 1,4 раза вищий, ніж у носіїв основного К-алеля. Зазначений ризик зростає в осіб жіночої статі. Аналіз поєднаного впливу засвідчив, що гаплотип СT за досліджуваними поліморфізмами гена ENPP1 пов'язаний із підвищеним ризиком розвитку ЦД 2-го типу, а гаплотип АC, навпаки, має протективне значення. Поєднання в однієї особи з ІМТ ≥ 25 кг/м2 носійства мінорного Т-алеля поліморфізму 1-го інтрона та одного з варіантів генотипів K/K, K/Q або Q/Q за поліморфізмом 4-го екзона досліджуваного гена є значущим предиктором підвищеного ризику розвитку цукрового діабету 2-го типу.^UThesis is dedicated to the study of of the ectonucleotide pyrophosphatase/phosphodiesterase 1 (ENPP1) polymorphic variants impact on the development of type 2 diabetes mellitus (T2DM). The ENPP1 gene (rs997509-, rs1044498-polymorphism) is associated with the development of type 2 diabetes mellitus in the Ukrainian populationThe influence of ENPP1 gene polymorphic variants on the development of type 2 diabetes mellitus has age-specific features. It was discovered that among people older than 75 years, carriers of the minor T-allele by rs997509-polymorphism, have 4.5 times (OR = 4,561; CI = 1,040–20,014) higher the risk of diabetes than homozygotes for the main C-allele. As a result of our studies, we found that among women with CT-genotype by rs997509 polymorphism the risk of developing diabetes is 3 times higher (P = 0.031; OR = 3.038). Analysis within the dominant model (KQ/QQ vs K/K) of inheritance by rs1044498 polymorphism has also revealed the association of this polymorphic locus with the risk of diabetes in women (P = 0.033; OR = 1.750). Studying the association of gene polymorphic variants of the ENPP1 with the development of type 2 diabetes mellitus and its risk factors, we found out that there is a significant difference in the distribution of genotypes by ENPP1 gene rs997509-polymorphism among obese individuals in diabetes and control groups (Р = 0.024). It was discovered that in obese carriers of the minor T-allele the risk of developing type 2 diabetes is much higher than in homozygotes with the main C-allele (OR = 3.230; P = 0.023). The combination in one individual with a BMI ≥ 25 kg/m2 of the minor T-allele of the 1st intron polymorphism and one of the variants of genotypes K/K, K/Q or Q/Q by the 4th exon polymorphism of the studied gene is a significant predictor of increased risk development of type 2 diabetes.