Розкрито зміст поняття, визначено характерні ознаки й особливості правового регулювання розлучення в Україні протягом XX ст. та на сучасному етапі розвитку законодавчої бази. Обгрунтовано необхідність створення нового підходу щодо регулювання шлюбно-сімейних відносин та удосконалення юридичного інструментарію для їх оформлення. Проаналізовано правове регулювання процесу розлучення у більш широкому значенні, ніж розірвання шлюбу, з урахуванням чинних норм сімейного, цивільно-процесуального законодавства та законодавства, що регулює діяльність органів РАЦС. Визначено зміст поняття, форм і видів розлучення. Розкрито сутність і досліджено розвиток інституту розлучення. Розглянуто порядок реалізації права на розлучення за чинним законодавством України. Показано особливості встановлення правового статусу подружжя в процесі та після реалізації права на розлучення у сімейному праві України. Визначено загальні й особливі тенденції у правовому регулюванні розлучення на різних етапах розвитку суспільства. Здійснено дослідження інституту розлучення в історичному розвитку. Проведено порівняльне вивчення особливостей правового регулювання розлучення на різних етапах розвитку правової системи держави. Послідовно проаналізовано поняття та види розлучення, розглянуто його особливості залежно від виду шлюбу. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення окремих норм сімейного, цивільно-процесуального законодавства та законодавства про органи РАЦС.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний історико-теоретичний аналіз становлення та розвитку правового становища заміжньої жінки в різних країнах від стародавнього до Новітнього часів. Зроблено узагальнююче дослідження таких способів укладання шлюбу, як викрадення, купівля, розглянуто місце дочки в сім'ї як доказ первісного безправного становища заміжньої жінки, а також з'ясовано наслідки невільного та вільного шлюбу, які дають змогу вивчити роль договору в розробці сімейного права. Встановлено становище жінки як предмет договору. Розглянуто правове становище заміжньої жінки у зв'язку зі спільністю та роздільністю майна подружжя, яке виявляє особисте становище дружини та вдови-опікунки. Проаналізовано фактори, які вплинули на покращання правового становища заміжньої жінки, в тому числі розлучення.

  Скачати повний текст

Встановлено напрямки реакцій карбенів ряду 1,2,4-триазола з карбодіімідами: з алкіларилкарбодіімідами одержуються 5-амідино-1,2,4-триазоли з дифенілкарбодіімідом 1,2,4-триазоло-спіро-імідазолідин. Вперше показано, що стабільні гетероароматичні 1,2,4-триазол-5-ілідени здатні реагувати з естерною функцією малонового естеру з утворенням цвіттерйонних сполук - 1-алкіл-3,4-діарил-1,2,4-фиазолій-5-(2-карбо-егоксивиніл-1-оксидів. Знайдене перетворення є першою карбеновою версією реакції Кляйзена. Прямою дією 1-трет-бутил-3,4-ціарил-1,2,4-фиазол-5-іліденів на солі міді(І), нікелю та паладію одержано відповідні біскарбенові комплекси солей металів. Вперше знайдено карбеноїдні перетворення мезойонної сполуки - 1,4-дифеніл-1,2,4-триазолій-З-феніліміду. У разі депротонування трет-бугоксидом калію за присутності кисню відбувається оксидація проміжного імідокарбену з утворенням 1,3-дифеніл-2-фенілазоамідину. Реакції мезойону з сіркою дають відповідний триазолтіон, а з бепзилідепмалононітрилом - продукт приєднання - 3-феніламіно-1,4-дифеніл-1,2,4-триазолій-5-(1,1-диціано-2-фенілетанід). З солями міді(І) утворюються відповідні моно- і біскарбенові комплекси. Встановлено, що йодид біс-(І-треш-бутил-3-феніл-4-и-бромфеніл-1.2,4-триазол-5-іліден)паладію проявляє каталітичні властивості у разі використання його в реакції дегалогенування галогенароматичних сполук.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим у вітчизняній науці конституційного правакомплексним дослідженням, в якому запропонована авторська концепція реформування пасивного виборчого права, а також модернізація активного виборчого права в сучасному суспільстві з урахуванням міжнародного досвіду провідних демократичних країн світу.У межах дослідження сконцентровано увагу на питаннях аналізу правового регулювання виборчих цензів під час народного волевиявлення. Визначено, що категорія «виборчих прав» є комплексною та включає в собі різні права, а не тільки активне та пасивне виборче право, що дало змогу розглянути виборчі цензи в цілісній взаємозалежній системі виборчого права та надати їм правову характеристику.У дослідженні розглядається історична еволюція виборчих цензів як таких, що мали дискримінаційний характер, еволюціонували та отримали місце в сучасній республіканській формі правління української держави. Здійснений аналіз історії формування виборчих цензів у виборчому праві як України, так і зарубіжних країн, дає підстави говорити про їх розлогий перелік, який сформувався у відповідності до суспільних вимог та індивідуальної відповідальності громадян та суспільства в цілому, рівень розвитку правової держави на кожному історичному етапі.Поряд із цим, дослідження розвиває тему класифікації сучасних виборчих цензів у правовій доктрині за різними критеріями, з’ясовуючи, що сьогодні можна говорити про використання в українському виборчому праві таких виборчих цензів, як: ценз громадянства, віковий ценз, ценз дієздатності, ценз осілості, мовний ценз, ценз судимості та фінансовий ценз.У дисертаційному досліджені також приділена окрема увага становищу процедурних цензів, які були розглянуті як у практичному аспекті, так і в правовій доктрині України та світі. Зокрема, було з’ясовано, що процедурні цензи представляють собою нормативно-правові процедури реалізації активного і (або) пасивного виборчого права, обставлені цілим рядом свідомо нездійсненних або важких у виконанні умов. До процедурних цензів можна віднести обмеження як активного, так і пасивного виборчого права, що виникають під час проходження певної процедури під час реалізації виборчих прав, що не встановлена нормами прямої дії, тобто Конституцією України, але при цьому може значно обмежити коло осіб, які мають право приймати участь у таких виборах.Наприклад, зобов’язання щодо внесення грошової застави під час реалізації пасивного виборчого права кандидатами на виборні посади, або зобов’язання висунення кандидата на виборчу посаду саме політичною партію у зв’язку із скасуванням інституту самовисування для виборів народних депутатів України, а також для певних категорій місцевих виборів, можна визнати в правовій доктрині як «процедурні цензи».У дослідженні охарактеризоване становище активного виборчого права в Україні, а також сучасні виклики народного волевиявлення, з яким стикаються виборці. У зв’язку з чим були запропоновані перспективи розвитку активного виборчого права як з боку автоматизації процесу голосування, так і з боку організації компетентними органами виборчого процесу в цілому.^UThe dissertation is the first complex study in the domestic science of constitutional law, in which the author's concept of reforming the passive electoral law, as well as the modernization of the active electoral law in modern society, taking into account the international experience of the leading democratic countries of the world, is proposed.Within the framework of the study, attention is focused on the issues of analysis of the legal regulation of electoral qualifications during popular expression of will. It was determined that the category of "voting rights" is complex and includes various rights, not only active and passive suffrage, which made it possible to consider electoral censors in an integral, interdependent system of electoral law and to provide them with a legal characterization.The study examines the historical evolution of electoral qualifications as those that had a discriminatory nature, evolved and received a place in the modern republican form of government of the Ukrainian state. The analysis of the history of the formation of electoral qualifications in the electoral law of both Ukraine and foreign countries gives reason to talk about their extensive list, which was formed in accordance with social requirements and individual responsibility of citizens andsociety as a whole, the level of development of the rule of law at each historical stage.Along with this, the study develops the topic of classification of modern election qualifications in legal doctrine according to various criteria, finding out that today it is possible to talk about the use of such election qualifications in Ukrainian electoral law as: citizenship qualification; age qualification; qualification of legal capacity; residency qualification; language qualification; criminal record and financial qualification.The study also paid special attention to the situation of procedural qualifications, which were considered both in a practical aspect and in the legal doctrine of Ukraine and the world. In particular, it was found that procedural censures are normative-legal procedures for the implementation of active and (or) passive electoral rights, furnished with a number of deliberately impossible or difficult to fulfill conditions. Procedural qualifications can include restrictions on both active and passive rights that arise during a certain procedure during the exercise of electoral rights, which is not established by the norms of direct action, that is, by the Constitution of Ukraine, but at the same time can significantly limit the circle of persons who have the right participate in such elections.For example, the obligation to make a monetary deposit during the exercise of the passive right to vote by candidates for elective positions, or the obligation to nominate a candidate for an elective position by a political party in connection with the abolition of the institution of self-nomination for the elections of People's Deputies of Ukraine, as well as for certain categories of local elections, it is possible to recognize in the legal doctrine as "procedural censors".The study characterizes the state of active suffrage in Ukraine, as well as the modern challenges of popular will that voters face. In connection with this, prospects for the development of active suffrage were proposed, both from the point of view of the automation of the voting process, and from the point of view of the organization of the election process as a whole by competent bodies.

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням правових наслідків припинення шлюбу за законодавством України та окремих країннн ЄС.У дисертації визначено методологію дослідження та здійснено огляд літератури за темою дисертаційного дослідження. Розглянуто становлення та розвиток законодавства щодо правових наслідків припинення шлюбу за законодавством України та окремих країн ЄС, а також надано характеристику правовідносин, що виникають із припинення шлюбу.Визначено поняття та правова природа припинення шлюбу як способу захисту прав подружжя, що виявило бажання припинити шлюбу. Досліджено припинення шлюбу в Україні та окремих країнах ЄС як підставу виникнення правових наслідків.Автором запропоновано під інститутом припинення шлюбу розуміти сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо підстав та форм припинення шлюбу, правових наслідків припинення шлюбу, порядку здійснення особистих немайнових прав та обов’язків подружжя, а також прав та обов’язків батьків та дітей на етапі розгляду та вирішення питання припинення шлюбу та застосування різноманітних процедур, спрямованих на збереження сім’ї.Визначено поняття припинення шлюбу в Україні та окремих країнах ЄС, а також досліджено порядок та підстави припинення шлюбу в Україні та окремих країнах ЄС. У зв’язку з чим автором запропоновано врегулювати питання розірвання шлюбу із військовослужбовцем, який/яка2перебувають у полоні, що має стати додатковою гарантією забезпечення прав військовослужбовців ЗСУ, національної гвардії, національної поліції, СБУ, ДПСУ, ДСНС, членів формувань територіальної оборони та інших воєнізованих формувань, шляхом запровадження заборони розірвання шлюбу до його/її повернення з полону або встановлення фактів, що засвідчують про його/її смерть або зникнення безвісти.У дисертації визначено, що припинення шлюбу за своєю природою є способом захисту прав подружжя, що є складним юридичним складом, який включає сукупність юридичних фактів, дій, спрямованих на забезпечення та захист особистих немайнових та майнових прав подружжя, які мають намір припинити шлюб. При цьому складається дві групи правових відносин: організаційні, пов'язані з поданням заяви про припинення шлюбу, та процесуальні, які виникають при безпосередньому припиненні шлюбу в юрисдикційних органах.^UDissertation for the Doctor of Philosophy degree; specialty 081 "Law". – National University "Odesa Law Academy", Odesa, 2023.The dissertation is the first in the domestic science of civil law, a special comprehensive study of the legal consequences of the termination of marriage under the legislation of Ukraine and certain EU countries.The research methodology is defined in the dissertation and a review of the literature on the topic of the dissertation research is carried out. The formation and development of legislation regarding the legal consequences of the termination of marriage under the legislation of Ukraine and certain EU countries are considered, as well as the characteristics of legal relations arising from the termination of marriage are provided.The concept and legal nature of termination of marriage as a way of protecting the rights of spouses who expressed a desire to terminate marriage are defined. Termination of marriage in Ukraine and certain EU countries as a basis for legal consequences was studied.The author suggested that the institution of termination of marriage should be understood as a set of legal norms that regulate relations regarding the grounds and forms of termination of marriage, the legal consequences of termination of marriage, the procedure for exercising personal non-property rights and obligations of spouses, as well as the rights and obligations of parents and children at the stage of consideration and solving the issue of ending the marriage and applying various procedures aimed at preserving the family.The concept of termination of marriage in Ukraine and certain EU countries is defined, as well as the procedure and grounds for termination of marriage in9Ukraine and individual EU countries are investigated. In connection with this, the author proposed to settle the issue of divorce with a military serviceman who is in captivity, which should become an additional guarantee of ensuring the rights of servicemen of the Armed Forces of Ukraine, National Guard, National Police, Security Service of Ukraine, State Border Service of Ukraine, State Service of Ukraine for Emergency Situations, members of territorial defense formations and others paramilitary formations, by introducing a ban on divorce until his/her return from captivity or establishment of facts testifying to his/her death or disappearance.