Розроблено лінеаризовану модель асинхронного генератора (АГ) з керованим збудженням як ланки систем автоматичного керування (САК), яка відрізняється від існуючих тим, що для цього використана реальна реакція АГ на зміну ємності самозбудження та дає змогу вдосконалити аналіз впливу на АГ збурень у каналах швидкості обертання, струму збудження та навантаження. Запропоновано будувати САК напруги АГ з самозбудженням як двоконтурні, з введенням додатково контуру регулювання струму тиристорного компенсатора реактивної потужності, що дає змогу підвищити надійність та якість енергопостачання. Створено математичні моделі автономних асинхронних генераторних установок (ААГУ) з керованим збудженням, які враховують нелінійність характеристики асинхронної машини, дискретність тиристорних перетворювачів і дають змогу вдосконалити дослідження електромагнітних та електромеханічних процесів у різних режимах роботи, зокрема: самозбудження, несиметричних та аварійних. Уперше запропоновано вводити в САК напруги АГ гнучкий зворотний зв'язок за вихідною потужністю та використовувати тиристорний компенсатор реактивної потужності не лише для регулювання напруги, але й для демпфування динамічних моментів у системі рушій - генератор, що дозволяє сповільнити її втомлюванісне руйнування. Розвинуто принцип зонного керування для побудови САК напруги ААГУ з урахуванням особливостей впливу випадкових збурень у каналі навантаження, що спричиняє суттєве зниження дисперсії коливань напруги на її виході.

  Скачати повний текст

Визначено особливості клінічного перебігу пухлин великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДК), можливості ендоскопічного ультразвукового дослідження у діагностиці новоутворень ВСДК. Визначено фактори ризику виникнення ранніх післяопераційних ускладнень, розроблено шляхи їх профілактки. Обгрунтовано показання щодо проведенння передоперацйної біліарної декомпресії у хворих з новоутвореннями ВСДК, ускладненими обтураційною жовтяницею. Установлено радикальність локальної резекції пухлин ВСДК за наявності доброякісних і злоякісних новоутворень без лімфатогенного метастазування й інвазії пухлиною підшлункової залози. Відзначено переваги пілроозберігальної панкреатодуоденальної резекції та локальної резекції пухлини у порівнянні зі стандартною методикою панкреатодуоденальної резекції у хворих з новоутовореннями ВСКД, зокрема кращі показники якості життя хворих після операції.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування відкритих переломів нижньої щелепи та зниження частоти посттравматичних ускладнень гнійно-запального характеру. На підставі ретроспективного вивчення архівних матеріалів та власних клініко-лабораторних досліджень проаналізовано причини та чинники ризику виникнення ускладнень з установленням рівнів їх значимості. Вивчено зміни імунної системи та перекисного окиснення ліпідів у хворих з зазначеними переломами, одержано нові дані про патогенетичні механізми, що створюють умови для уповільнення та якісної зміни регенераторного процесу. Розроблено та науково обгрунтовано спосіб лікування травматичних переломів нижньої щелепи з застосуванням озонотерапії. Експериментально показано, що застосування озону сприяє прискоренню перебігу репаративного остеогенезу та зниженню частоти травматичного остеомієліту. Доведено, що озон здатен ефективно впливати на основні ланки патогенезу ускладнень, сприяє покращанню показників клітинного та місцевого імунітету, а також викликає активацію антиоксидантної системи та знижує кількість мікроорганізмів порожнини рота у хворих з переломами нижньої щелепи. Показано, що включення озону до комплексного лікування зазначених хворих дає змогу прискорити динаміку клінічних симптомів, темпи консолідації уламків, а також вірогідно знизити частоту ускладнень у посттравматичному періоді.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено науково-методичні підходи та практичні рекомендації щодо оцінки та прогнозування неплатоспроможності підприємств. Створено методику оцінки та прогнозування банкрутства підприємств, використання якої сприяє своєчасному виявленню фази неплатоспроможності. На базі використання синергетичного підходу та термінологічного апарату інституту банкрутства розроблено теоретичні засади формування моделі життєвого циклу підприємства, застосування якої сприяє підвищенню об'єктивності результатів прогнозування неплатоспроможності підприємства. Удосконалено окремі положення теорії побудови системи фінансових показників, які на відміну від існуючих враховують цикл кругообігу капіталу та сприяють об'єктивному визначенню неплатоспроможності підприємств. На базі використання кластерного та дискримінантного аналізу створено методи виявлення неплатоспроможності підприємств, застосування яких сприяє попередженню фази банкрутства. Здійснено структуризацію підприємств залежно від їх фінансового стану. Уточнено і розмежовано зміст понять "інститут банкрутства", "банкрутство", "неспроможність", "неплатоспрожмність" і "платоспроможність" та побудовано моделі життєвого циклу підприємства.

  Скачати повний текст

Одержано нові дані щодо особливостей клінічного перебігу гіперестезії дентину (ГП) за умов захворювань тканин пародонта. Установлено кореляційні зв'язки між показниками, що характеризують тяжкіть ГД, і об'єктивними пародонтальними індексами. Уточнено системні та локальні фактори ризику, що визначають тяжкість ГД, установлено рівень значимості кожного. Розвинуто уявлення про характер морфологічних змін у твердих тканинах зубів у разі ГД. З'ясовано наявність безпосереднього взаємозв'язку між втратою епітеліального зубо-ясенного прикріплення та ступенем оголення дентину. На підставі результатів комплексного вивчення встановлено характер змін мінерального обміну у ротовій рідині, твердих тканинах зубів і кістковій тканині за ГД у пацієнтів з захворюванням пардонта та вивчено їх взаємозв'язки. Визначено, що чинником зазначених порушень є локальний метаболічний ацидоз, який є спільним компонентом патогенезу ГД і генералізованого пародонтиту. На підставі ультразвукової денситомерії, у жінок у період вагітності та лактації встановлено взаємозв'язок між структурно-функціональним станом кісткової тканини та виникненням і прогресуванням ГД з захворювань тканин пародонта. Патогенетично обгрунтовано, розроблено та впроваджено до клінічної практики диференційовані схеми лікування ГД різної тяжкості, що виникає на тлі хронічного катарального гінгівіту та генералізованого пародонтиту різного ступеня. На базі клінічних і лабораторних методів доведено їх ефективність у найближчі та віддалені строки (до 3-х років).

  Скачати повний текст

Уперше встановлено роль хламідофільної інфекції в патогенезі інфаркту міокарда (ІМ) та нестабільної стенокардії (НС). У хворих на ІМ і НС проведено комплексну оцінку клітинного, гуморального та неспецифічного імунітету, системи гемостазу, вивчено взаємозв'язок між ними. Досліджено поширеність антихламідофільних антитіл за серологічними критеріями гострого, хронічного та персистуючого інфекційного процесу. Установлено, що ІМ і НС в інфікованих хворих виникають за меншої кількості класичних факторів ризику ішемічної хвороби серця у молодому віці та мають ускладнений перебіг, на відміну від неінфікованих пацієнтів. Уперше описано зміни імунної реактивності та параметрів гемостазу у хворих на ІМ і НС у поєднанні з гострою або хронічною та персистуючою хламідофільною інфекцією. Доведено, що у розвитку порушень клітинного та гуморального імунітету, а також гемостазіологічних зрушень у хворих на ІМ і НС значну роль відіграє інфікування Chlamydophila pneumoniae.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуальної проблеми стоматології та щелепно-лицевої хірургії ‒ підвищення ефективності хірургічного лікування та реабілітації хворих з переломами голівки нижньої щелепи (ПГНЩ) шляхом розробки нових методів остеосинтезу з використанням CAD/CAM технологій та пацієнтспецифічних фіксаторів.Дослідження були направлені на аналіз топографічних характеристик ПГНЩ, визначення біомеханічно-несприятливих типів переломів, створення нових систем для їх відкритої репозиції та фіксації, розробку біомеханічно-обґрунтованих підходів до хірургічного лікування ПГНЩ з використанням CAD/CAM технологій та пацієнт-специфічних фіксаторів. Програма дослідження складалася з 2 етапів: експериментального та клінічного. На першому етапі було вивчено загальні закономірності біомеханічної поведінки систем «фіксатор-кістка» при ПГНЩ, а також визначено жорсткість і міцність різних типів фіксаторів у змінних умовах деформування. Так, в натурному експерименті на сухих трупних щелепах людини проведено порівняння традиційних систем фіксації, що використовують при остеосинтезі голівки нижньої щелепи (НЩ) (титанові гвинти, біорезорбтивні піни та Т-подібні пластини). Відмінною особливістю проведених досліджень було відтворення різних типів деформування, що відповідали реальним умовам навантаження НЩ у відповідних фазах жувального циклу. В подальшому із використанням методу імітаційного комп'ютерного моделювання було удосконалено елементи фіксуючих конструкцій та вивчено їх біомеханічні характеристики в складному напружено-деформованому стані.Отримані в експерименті дані лягли в основу розробки нових підходів до лікування ПГНЩ із використанням комп'ютерних методів діагностики, планування і реалізації хірургічних втручань в рамках повного цифрового протоколу. Ефективність запропонованих підходів була вивчена в проспективному контрольованому дослідженні, проведеному у 42 пацієнтів з 50 ПГНЩ. В ході експериментальних досліджень було встановлено, що традиційні титанові бікортикальні гвинти забезпечують найвищу жорсткість і міцність фіксації при навантаженні в сагітальній та фронтальній площинах: 46,9±31,37 та 36,92±20,34 Н/мм, відповідно. Фіксація за допомогою біорезорбтивних пінів продемонструвала меншу жорсткість як при сагітальному (29,07±9,03 Н/мм), так і при фронтальному навантаженні (39,3±16,6 Н/мм). Найменшу жорсткість було виявлено при фіксації фрагментів голівки НЩ Т-подібною титановою мініпластиною: 10,9±10 Н/мм – при сагітальному та 17,9±10,11 Н/мм – при фронтальному навантаженні. Фіксація одним гвинтом чи піном, незалежно від використаного матеріалу, не була стійкою до деформації кручення. Натомість, жорсткість Т-подібних пластин на кручення була досить великою і, в середньому, становила 518,3±111,9 Н*мм/Рад. У реальних клінічних умовах кручення може бути ефективно компенсовано нерівностями поверхні перелому та силою тертя між фрагментами лишень в біомеханічно-сприятливих випадках, в іншому разі, для стабілізації даного виду деформації доцільно застосовувати поєднання бікортикальних позиціонуючих гвинтів з міні- та мікропластинами.В подальшому, за допомогою методів 3D-візуалізації та комп'ютерної симуляції було досліджено топографо-анатомічні особливості різних типів ПГНЩ та запропоновано анатомо-функціональну концепцію дизайну, виготовлення та застосування хірургічних шаблонів і пацієнтспецифічних фіксаторів в хірургічному лікуванні пацієнтів цієї категорії на основі цифрового протоколу.^UThe dissertation presents a theoretical basis and practical solution to the actual problem of dentistry and maxillofacial surgery - improving the efficacy of surgical treatment and rehabilitation of patients with fractures of the condylar head (CHF) of the mandible by developing new methods of osteosynthesis using CAD / CAM technology and patient-specific fixators.The research was aimed at analyzing the topographic characteristics of CHF, determining biomechanically unfavorable types of fractures, creating new systems for their open reduction and fixation, as well as at development of biomechanically-based approaches to surgical treatment of CHF using CAD / CAM technologies and patient-specific fixators.The research program consisted of 2 stages: experimental and clinical. At the first stage, the general principles of the biomechanical behavior of the “fixator-bone” systems in CHF were studied, as well as the rigidity and strength of different types of fixators in variable deformation conditions. Thus, in experiment on dry human cadaver mandibles, a comparison of traditional fixation systems used in osteosynthesis of the mandibular head (titanium screws, bioresorptive pins and T-shaped plates) was performed. A distinctive feature of the research was the reproduction of different types of deformation, which corresponded to the real conditions of the mandibular load in the relevant phases of the masticatory cycle. Subsequently, using the method of simulation computer modeling, the elements of fixing structures were improved and their biomechanical characteristics in a complex stress-strain state were studied.The data obtained in the experiment formed the basis for the development of the new approaches to the treatment of CHF with the use of computer methods of diagnosis, planning and implementation of surgical interventions in accordance to a complete digital protocol. The efficacy of the developed approaches was studied in a prospective controlled study conducted in 42 patients with 50 CHF.In the experimental studies, it was found out that traditional titanium bicortical screws provide the highest rigidity and strength of fixation under the load in the sagittal and frontal planes: 46.9 ± 31.37 and 36.92 ± 20.34 N / mm, respectively. Fixation with bioresorptive pins showed less rigidity at both sagittal (29.07 ± 9.03 N / mm) and frontal load (39.3 ± 16.6 N / mm). The lowest rigidity was found when fixing the fragments of the mandibular head with a T-shaped titanium miniplate: 10.9 ± 10 N / mm - in sagittal and 17.9 ± 10.11 N / mm – in frontal loading. Fixation with one screw or pin, regardless of the material used, was not resistant to torsional deformation. Instead, the torsional rigidity of the T-plates was quite high and averaged 518.3 ± 111.9 N * mm / Rad. In real clinical conditions, torsion can be effectively compensated by fracture surface irregularities and friction force between fragments only in biomechanically favorable cases; otherwise, to stabilize this type of deformation, it is advisable to use a combination of bicortical positioning screws with mini- and microplates.Subsequently, the methods of 3D-visualization and computer simulation were used to study the topographic and anatomical features of different types of CHF and new anatomical and functional concept of design, manufacturing and usage of the surgical guides and patient-specific fixators in treatment of this category of patients, based on digital protocol was proposed.

У дисертації наведено наукове обґрунтування і практичне вирішення однієї з актуальних задач щелепно-лицьової хірургії: підвищення ефективності реконструкції ВЩ при її травматичних переломах шляхом розробки та обґрунтування концепції їх хірургічного лікування із застосуванням методів комп'ютерного моделювання та удосконалених способів функціонально-стабільного остеосинтезу, залежно від особливостей анатомічної будови ушкодженої кістки.За даними літератури травматичні пошкодження КСЗО становлять до 70 % від всіх переломів лицевого черепа у пацієнтів з поєднаною черепно– щелепно–лицевою травмою та політравмою. Науковці пов'язують значні складнощі в лікуванні пацієнтів цієї категорії, високу частоту післяопераційних ускладнень та незадовільних результатів із особливостями топографічної анатомії та архітектоніки КСЗО. Відомо, що ВЩ є невід'ємною частиною єдиного анатомо-функціонального комплексу нерухомих кісток лицевого черепу разом із вилицевими, назо-етмоїдальними комплексами, лемішем, кістками орбіти, піднебінною кісткою. Унікальна анатомічна будова КСЗО забезпечує сприйняття та перерозподіл жувального навантаження, підтримку і фіксацію верхнього зубного ряду в правильному оклюзійному співвідношенні, вони є опорою для жувальних м'язів та м'язів м'якого піднебіння, створюючи умови для повноцінного жування, ковтання та мови, беруть участь в утворенні орбіт, порожнини носа, біляносових пазух та підскроневої ямки та здійснюють захисну функцію. Це реалізується значною мірою за рахунок потовщення компактного шару кістки з характерною орієнтацією остенів на ділянках, що сприймають найбільші навантаження – контрфорсах. При травмі система контрфорсів руйнується за складним механізмом, що є до кінця не вивченим. Чинниками, які впливають на характер руйнування КСЗО є різні за природою, швидкістю дії, величиною, напрямком і ділянкою прикладання сили, а також особливості їх анатомічної будови, а саме ступінь пневматизації, що визначає співвідношення між об'ємом повітроносних порожнин та кісткових структур. Проведені дослідження були направлені на аналіз топографічних характеристик ПВЩ в залежності від особливостей будови та архітектоніки КСЗО, визначення біомеханічно – несприятливих типів ПВЩ, обґрунтування способів хірургічного лікування з використанням кісткових ауотрансплантатів для відновлення цілісності вертикальних контрфорсів ВЩ. Програма даного дослідження складалася з чотирьох етапів та передбачала її послідовне виконання із наступним узагальненням з позиції системного підходу.^UThe dissertation presents a scientific substantiation and practical solution of one of the actual problems of maxillofacial surgery: increasing the efficiency of maxillary reconstruction in its traumatic fractures by developing the concept of their surgical treatment using computer modeling algorithms and improved methods of functionally stable osteosynthesis, depending on features of the anatomical structure of the damaged bone.According to the literary data, traumatic injuries of the mid-facial bones account for up to 70 % of all fractures of the facial skull in patients with combined cranio-maxillofacial trauma and polytrauma. Scientists explain significant difficulties in the treatment of patients in this category, high frequency of postoperative complications and unsatisfactory results with the features of the topographic anatomy and architecture of the mid-facial bones.It is known that the maxilla is an integral part of a single anatomical and functional complex of immobile bones of the facial skull, along with the zygomatic, naso-ethmoid-orbital complexes, nasal septum, orbital bones, palatine bone. The unique anatomical structure of mid-facial bones provides perception and redistribution of masticatory loading, support and fixing of the upper teeth in the correct occlusal position, they also provide a support for masticatory muscles and muscles of a soft palate, creating conditions for mastication, swallowing and speech, participate in the formation of orbits, nasal cavity, sinuses and subtemporal fossa, and perform a protective function as well.This is realized mostly due to the thickening of the compact bone layer with the specific orientation of the ostheons in the most loaded areas - buttresses. In case of injury, the system of buttresses is destroyed by a complex mechanism that is not fully understood. Factors influencing the nature of mid-face bones destruction are external forces different in nature, speed, magnitude, direction and area of application, as well as peculiarities of the anatomical structure of mid-facial bones, especially the degree of pneumatization, which determines the relationship between the volume of air cavities and bone structures.The present study aimed at the analysis of topographic characteristics of maxillary fractures depending on anatomical structure and architecture of the mid-facial bones, definition of biomechanically - unfavorable types of maxillary fractures, substantiation of methods for surgical treatment with the use of autologous bone grafts for restoration of integrity of the vertical buttresses in the mid-facial area.The research program consisted of four stages with their sequential implementation, followed by generalization from the standpoint based on a systemic approach.

У дисертації наведено наукове обґрунтування і практичне вирішення однієї з актуальних задач щелепно-лицевої хірургії: підвищення ефективності лікування хворих з посттравматичними та післяопераційними дефектами нижньої щелепи (ДНЩ) за рахунок використання удосконалених методів комп'ютерного моделювання та CAD/CAM технології. Дефекти і деформації лицевого черепу, що виникають внаслідок травматичних ушкоджень, хірургічних втручань, вроджених вад розвитку, пухлин та інфекційних процесів супроводжуються виразним естетичним та функціональним дефіцитом і часто потребують складних багатоетапних реконструктивних втручань. Відомо, що основним завданням їх комплексного лікування є відновлення анатомічної форми та функції ураженої щелепи. Для цього застосовують кісткові аутотрансплантати, імплантати з титану та інших біоінертних матеріалів: ендопротези, преформовані пластини, стандартні та індивідуалізовані фіксуючі пристрої, тканинно-інженерні еквіваленти, різноманітні прийоми кісткової пластики. Ці методи, однак, виявляються недостатньо ефективними в значному відсотку випадків у зв'язку із виключною складністю відновлення анатомічної форми ураженої кістки, її топографічних співвідношень та функціональних зв'язків з оточуючими структурами. В останні роки особливий інтерес науковців і клініцистів викликає можливість застосування віртуальної симуляції, комп'ютерного моделювання та CAD/CAM технології в хірургічному лікуванні цієї категорії хворих. Так, застосування пацієнто-специфічних імплантатів (PSI), виготовлених на основі CAD/CAM технології, розглядають як сучасну альтернативу традиційним методам кісткової пластики, що дозволяє не лише зменшити тривалість, етапність, травматичність та складність хірургічного втручання, але й покращити його результати. В рамках цифрового протоколу реконструкції нижньої щелепи (НЩ) за останні роки запропоновано велику кількість технічних рішень, що можуть суттєво відрізнятися з клінічної, фізико-механічної та біологічної точок зору. Віддалені результати їх застосування часто є недослідженими, а кількість рандомізованих досліджень по вивченню клінічної ефективності залишається обмеженою. При ДНЩ зі складною топографією застосування стандартизованих підходів і традиційних алгоритмів не дозволяють точно відтворити анатомію ураженої кістки, а існуючі хірургічні та біологічні обмеження вимагають урахування клінічних особливостей випадку і адаптації дизайну конструкції до наявної ситуації.Проведені дослідження були направлені на клініко-анатомічне та біомеханічне обґрунтування удосконалених методів моделювання, виготовлення та інтраопераційного застосування пацієнто-специфічних конструкцій для збільшення точності відновлення анатомічних структур, покращення функціональних результатів, зменшення тривалості та етапності лікування, частоти інтра- і постопераційних ускладнень. В ході виконання роботи нами було проведено серію клінічних та інструментальних досліджень, а також біомеханічних експериментів на імітаційних комп'ютерних моделях із метою розробки методологічних підходів та оптимізації дизайну PSI для заміщення ДНЩ, а також визначено клінічну ефективність та границі їх застосування. Матеріалом дослідження було 60 хворих з ДНЩ, які проходили лікування на базі Центру щелепно-лицевої хірургії та стоматології Київської обласної клінічної лікарні в період 2015-2020 рр. Вік хворих коливався від 16 до 82 років, і в середньому становив 40,9±14,6 років. Серед всіх обстежених чоловіки склали 40 %. Причини виникнення дефектів були: сегментарні або субтотальні резекції НЩ з приводу доброякісних пухлин – 41 % та злоякісних новоутворень – 16,7 %, високоенергетична травма – 7 %, вади розвитку – 1,9 %, остеонекрози різного ґенезу – 16,7 %, дефекти гілки НЩ після лікування кісткових анкілозів – 16,7 %. Дефекти поширювались на фронтальний відділ НЩ у 28,3% пацієнтів, на дистальний відділ тіла (з одного чи двох боків) – у 80 %, на ділянку гілки – у 77 %. Дефекти, локалізовані в межах однієї ділянки, відзначали в 33,9 % випадків, в межах 2 анатомічних ділянок – в 50 %, в межах 3 і більше анатомічних ділянок – в 16,1 %.^UIn present dissertation the scientific substantiation and practical solution to one of the urgent problems of the Maxillofacial Surgery is presented: improving the efficiency of treatment of patients with post-traumatic and postoperative defects of the mandible, by the use of advanced computer modeling methods and CAD/CAM technologies.Defects and deformation of the facial skull, resulting from traumatic injury, surgeries, inherited defects, cancer and infection processes are associated with distinct aesthetic and functional deficits and often require complex multistage reconstructive s interventions. It is known that the main task of combine treatment of patients with mandibular defects is to restore the anatomical shape and function of the affected jaw. For this purpose, bone autografts, implants of titanium and other bioinert materials, implants, preformed plates, standard and customized fixators, tissue engineering equivalents and various techniques of bone plastics are used. These methods, however, are not effective in a significant percentage of cases, due to the extreme difficulty of restoring the anatomical shape of the affected bone, its topographic and functional relationships with surrounding structures. In recent years, significant interest among scientists and clinicians is attracted by the possibility to use virtual simulation, computer modeling and CAD / CAM technology in the surgical treatment of this category of patients. Thus, the use of patient-specific implants (PSI) manufactured on the base of CAD / CAM technology is considered as a modern alternative to traditional methods of bone grafting, which not only reduces the duration, stages, invasiveness and complexity of surgery, but also improves its results. Within the framework of the digital protocol of mandibular reconstruction in recent years, a large number of technical solutions have been proposed that may differ significantly from clinical, mechanical and biological points of view. The long-term results of their use often need the further investigations, and the number of randomized trials to study clinical efficacy remains limited. In mandibular defects with complex topography, the use of standardized approaches and algorithms do not allow to reproduce accurately the anatomy of the affected bone, and existing surgical and biological limitations. So, it requires consideration of clinical features and adaptation of the design to the existing situation. The present research was aimed at clinical, anatomical and biomechanical substantiation of advanced methods of modeling, manufacturing and intraoperative use of patient-specific constructions to increase the accuracy of anatomical structures restoration, improve functional results, reduce duration of treatment, and frequency of intra- and postoperative complications. In the course of our research we conducted a series of clinical and instrumental studies, as well as biomechanical experiments on simulated computer models to develop methodological approaches and optimize the design of PSI to replace mandibular defects, as well as to determine clinical efficacy and application limits. Material of the study included 60 patients with mandibular defects, treated at the Center for Maxillofacial Surgery and Dentistry of Kyiv Regional Hospital during the period 2015-2020 years. Age of the patients ranged from 16 to 82 years, and on average was 40,9 ± 14,6 years. Among all surveyed, men accounted for 40%. The causes of defects were: segmental or subtotal resections of the mandible for benign tumors - 41% and malignant neoplasms - 16.7%, high-energy trauma - 7%, malformations - 1.9%, osteonecroses of various origin - 16.7%, defects of mandibular ramus after the treatment of bone ankylosis - 16.7%. Defects spread to the frontal part of the mandible in 28.3% of patients, to the distal part of the body (on one or two sides) - in 80%, to the branch - in 77%. Defects localized within one site, were noted in 33.9% of cases, within 2 anatomical sites - 50%, within 3 and more anatomical sites - 16.1%.

У дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуальної проблеми ‒ підвищення ефективності хірургічного лікування та реабілітації пацієнтів з травматичними переломами нижньої щелепи (ПНЩ) шляхом розробки та обґрунтування нових методів остеосинтезу з використанням фіксаторів з низькомодульного β-Zr-Ti-Nb сплаву. За даними літератури ПНЩ є найбільш поширеним видом переломів кісток лицевого черепу, що становлять від 42% до 85%, і вражають переважно чоловіків працездатного віку. Хоча побиття внаслідок міжособистісних конфліктів залишається основною причиною ПНЩ, існує тенденція до збільшення важкої високоенергетичної травми внаслідок ДТП, виробничих процесів, військових травм. ПНЩ асоційовані із тривалою непрацездатністю, а також розвитком стійких порушень зовнішності, функцій жування, ковтання і мови. Основним методом лікування травматичних ПНЩ є відкрита репозиція та внутрішня фіксація (ORIF). Для їх проведення запропоновано велику кількість фіксаторів, що відрізняються за формою, розміром та конструктивними особливостями. Найбільш поширеними з них є накісні титанові пластини, та фіксуючі шурупи, які використовують у 65-90% постраждалих цієї категорії, та є «золотим стандартом» серед систем фіксації при переломах щелепи не є абсолютно інертними та відрізняються від кісткової тканини за своїми фізико- механічними властивостями. Це призводить до низки негативних ефектів, таких к металоз та ефект «екранування» напружень і негативно позначається на ефективності лікування в цілому. Одним із перспективних напрямків удосконалення систем для остеосинтезу та подолання існуючих недоліків є застосування фіксаторів із низько-модульних біоінертних сплавів з покращеними характеристиками. Програма даного дослідження складалася з 3 етапів, при послідовному виконанні яких було застосовано загальноклінічні, рентгенологічні (в тому числі томографічні), біомеханічні методи, рентгенівську спектроскопію, растрову електронну мікроскопію, а також методи статистичного аналізу. На завершальному етапі було проведено узагальнення отриманих даних та формування практичних рекомендацій.^UThe dissertation presents a theoretical justification and a practical solution to the current problem: increasing the effectiveness of surgical treatment and rehabilitation of traumatic mandibular fractures by developing and substantiating new methods of osteosynthesis using low-modulus β-Zr-Ti-Nb alloy fixators. According to the literature, mandibular fracture is the most common type of facial skull fracture and ranges from 42% to 85% of all. Mandibular fractures mainly affect working-age men. Although assault remains the main cause of mandibular fractures, the number of severe high-energy injuries, obtained in road accidents, industrial processes, and military conflicts gradually increases. Mandibular fractures always cause a long-term disability associated with considerable esthetic disfigurement, a decrease in the masticatory and swallowing functions, and speech deterioration. Open reduction and internal fixation (ORIF) is the main method of mandibular fracture treatment. Numerous types of fixators, which differ in shape, size, and design features, are suggested. Titanium plates and screws are considered to be gold-standard fixators and are used in 65-90% of patients with mandibular fractures. However, titanium fixators are not devoid of certain negative effects such as metallosis and stress- shielding. The promising direction of osteosynthesis systems improvement, which allows overcoming existing shortcomings, is the usage of fixators made of low-modulus bioinert alloys with improved characteristics. The study consisted of 3 stages, in which clinical, radiological (including tomographic), biomechanical, X-ray spectroscopy, scanning electron microscopy, and statistical analysis methods were used. At the final stage, clinical recommendations were developed, according to the obtained and summarized data.