Розглянуто основні художньо-естетичні тенденції європейського літературного Просвітництва у порівняльному висвітленні. На підставі аналізу типологічних закономірностей літературного процесу цієї доби виділено три парадигми художнього мислення - класичну, конвергентну й амальгамну, що дозволяє розглянути історичний розвиток різних національних моделей Просвітництва. Розглянуто основні тенденції просвітницького дискурсу у кожній парадигмі, які розрізняються характером становлення ідейно-художнього комплексу Просвітництва, системою жанрів, стильових ознак, особливостями переходу одних літературних напрямів у інші, тяглістю просвітницького канону. Запропоновано підхід, який дозволяє по-новому оцінити місце української літератури Просвітництва у системі інших європейських літератур, окреслити специфіку розвитку у ній певних художніх напрямів, а саме: рококо, просвітницький класицизм, просвітницький реалізм і сентименталізм, які внаслідок своєї амальгамності сформували своєрідну систему художнього освоєння світу та людини у XVIII - першій половині XIX ст.

  Скачати повний текст