Дисертація є першим комплексним узагальнюючим дослідженням, присвяченим історії розвитку культу Деметри в Боспорській державі впродовж VI–I ст. до н.е. Було упорядковано і систематизовано потужну джерельну базу археологічних матеріалів та інших даних, створено каталог найбільш виразних теракот богині та її дочки на Боспорі. Розроблено оригінальну типологію об'ємних статуеток і протом Деметри й Кори-Персефони, що суттєво спрощує і оптимізує роботу з цією групою джерел, визначено основні іконографічні типи Деметри та Кори-Персефони. Конкретизовано періоди розвитку культу богині землеробства на Боспорі, продемонстровано цей процес в історичній динаміці. Розглянуто місце культу в державному пантеоні, родинній релігії та поховальному обряді. Встановлено, що присутність варварських племен у складі Боспорської держави не мала вирішального впливу на шанування Деметри, особливо в архаїчний та класичний часи. Пріоритет античних релігійних норм і традицій у культі Деметри зберігався протягом VI–I ст. до н.е.^UThis dissertation is devoted to the study of the cult of Demeter in the Bosporus of pre-Roman times.The dissertation is the first comprehensive generalized research devoted to the history of the development of the cult of Demeter in the Bosporan Kingdom during the VI–I centuries BC. A powerful source database of archaeological materials and other data has been organized and systematized, a catalogue of the most expressive terracottas of the goddess and her daughter in the Bosporus has been created.An original typology of three-dimensional statuettes and protomes of Demeter and Kore-Persephone has been developed. It significantly simplifies and optimizes work with this group of sources. The main iconographic types of Demeter and Kore-Persephone have been identified.The periods of development of the cult of the goddess of agriculture in the Bosporus are concretized and this process is demonstrated in the historical dynamics. The place of the cult in the state pantheon, family religion and funeral rite is considered. It is determined that the presence of barbarian tribes in the Bosporus state did not have a decisive influence on the worship of Demeter, especially in the Archaic and Classical periods. System analysis of the archaeological materials, taking into account the general tendencies of Greek religion, social, political and economic processes on the territory of Bosporus, allowed specifying separate periods of development of the Bosporan cult of Demeter, identifying both the overall dynamics of this process and key trends for selected periods.

У дисертації з'ясовано історіографічні, теоретико-методологічні та практично-емпіричні атрибути охоплення, структурування, систематизації і порівняння еволюції, чинників, параметрів, процедур, регламентацій, складових і наслідків історичних й чинних етапів становлення та розвитку систем й органів місцевого самоврядування, локального суспільно-політичного процесу і адміністративно-територіального устрою в умовах спершу централізації, а згодом децентралізації влади у Республіці Польща й Україні. Це реалізовано внаслідок розв'язання ключових дослідницьких завдань, зокрема: оцінювання історіографії тематики місцевого самоврядування і місцевого розвитку в умовах децентралізації влади у Польщі та Україні, в тому числі на тлі особливостей становлення і поступу означеної проблематики у регіонах Центрально-Східної та Східної Європи; систематизації понятійних, концептуальних та загалом теоретико-методологічних засад і підходів до дослідження тематики сутності, видів, моделей, структури, легітимності, розвитку, повноважень, функціоналу та відповідальності місцевого самоврядування в умовах демократизації і розмаїтості форм, типів й ефектів децентралізації влади; з'ясування і порівняння особливостей та наслідків децентралізації влади у рамках процесів становлення, поступу і чинного стану розвитку засад формування й уповноваженості системи та органів місцевого самоврядування і складових адміністративно-територіального устрою у Польщі та їхнього впливу на Україну; структурування виявів, практик і показників ефективності передачі державних повноважень «згори вниз» за наслідками децентралізації влади та їхнього впливу на формування і функціонування місцевого самоврядування як на рівні громад у Польщі й Україні, так і на подальше збільшення ефективності децентралізації влади, місцевого самоврядування й місцевої політики у нашій країні.У дисертації встановлено і доведено, що чим більш успішною, демократизованою та євроінтегрованою є та чи інша країна або частина світу, тим більш розвиненою та запозичуваною у ній є теорія і практика місцевого самоврядування у контексті децентралізації влади, чим забезпечується географічне і геополітичне (але поступово послаблюване й вирівнювальне) переважання умовних «Заходу» над «Сходом» (зокрема Західної Європи над Центрально-Східною і Східною та Центрально-Східної Європи над Східною). Саме тому аргументовано, що місцеве самоврядування та децентралізація влади – це фільтри локальних інтересів, мобілізатори й промоутери інституційних, соціально-економічних і демократичних реформ та цінностей тощо.На цій підставі продемонстровано, що деякі громади характеризуються низькою стабільністю і високою інституційною ефективністю, а деякі навпаки, хоч усереднено кращою є ситуація зі стабільністю, а не ефективністю громад у виконанні базових завдань. Існує часткова залежність між інституційною ефективністю місцевого самоврядування в громадах й стабільним виконанням ними поставлених функцій і завдань. При цьому, у Польщі, на відміну від України, успішність реформ місцевого самоврядування та децентралізації влади зумовлена їхнім швидким ініціюванням та реалізацією відразу після краху режиму «реального соціалізму», бо майже автоматично встановлено, а згодом імплементовано впливовий функціонал громад, навіть попри спроби рецентралізації влади. Крім того, у Польщі на рівні громад (але не на вищому рівні) традиційно (фактично і формально) властива персоналізація політики через деполітизацію, департизацію і технократизацію, а в Україні – персоналізація політики через політизацію, партизацію і регіоналізацію, через що довіра до влади на рівні громад є вищою у першій країні, а не в другій.Хоча водночас аргументовано, що найкращої, універсальної і єдиної моделі децентралізації влади не існує, а натомість конкретні моделі розвитку місцевого самоврядування треба виробляти з огляду на особливості соціального, економічного, політичного, культурного, історичного і навіть географічного розвитку, але крізь призму їхнього охоплення засобами політичної, адміністративної і фіскальної децентралізації влади та в рамках політичного й інституційного дизайну і умов соціально-економічного розвитку. Адже децентралізація влади змінює відносини влади між місцевими жителями, органами місцевого самоврядування, надавачами послуг та вищими/центральними рівнями урядування, а тому динамічно, а не статично встановлює нові чи модифікує чинні правила політичної гри та міжінституційних відносин.^UThe dissertation clarifies historiographical, theoretical, methodological, practical and empirical attributes of coverage, structuring, systematization and comparison of evolution, factors, parameters, procedures, regulations, components and consequences of historical and current stages of the formation and development of local government systems and bodies, local socio-political process and administrative-territorial structure in the conditions of primary centralization and later decentralization of power in the Republic of Poland and Ukraine. This is due to the solution of key research tasks, in particular: assessment of the historiography of local government and local development in the context of decentralization of power in Poland and Ukraine, including at the background of the peculiarities of the formation and progress of these issues in the regions of East-Central and Eastern Europe; systematization of categorical, conceptual and generally theoretical and methodological principles and approaches to the study of the essence, types, models, structure, legitimacy, development, powers, functionality and responsibility of local government in the conditions of democratization and variety of forms, types and effects of decentralization of power; elucidation and comparison of features and consequences of decentralization of power within the processes of formation, progress and current state of development of the principles of formation and authorization of the system and bodies of local government and the components of administrative-territorial organization in Poland and their impact on Ukraine; structuring the manifestations, practices and indicators of the efficiency of transfer of state powers «from top to bottom» as a result of decentralization of power and their impact on the formation and functioning of local government at the communities' level in Poland and Ukraine as well as on further increase of the effectiveness of decentralization of power, local government and local politics in Ukraine.The dissertation proved that the more successful, democratized and integrated to the European Union is a country or a part of the world, the more developed and borrowed in it is the theory and practice of local government in the context of decentralization of power, thus providing geographical and geopolitical (but gradually weakened and equalizing one) dominance of the conditional «West» over the conditional «East» (including Western Europe over East-Central and Eastern Europe and East-Central Europe over Eastern Europe). That is why it is argued that local government and decentralization of power are filters of local interests, mobilizers and promoters of institutional, socio-economic and democratic reforms and values, etc.Based on this, it was demonstrated that some communities are characterized by low stability and high institutional efficiency, and some communities – on the contrary, although the situation with stability is better on average than the situation with the efficiency of communities in performing basic tasks. There is a partial relationship between the institutional effectiveness of local government in communities and the stable performance of their functions and tasks. Thus, the success of local government reforms and decentralization of power in Poland, unlike in Ukraine, is due to their rapid initiation and implementation immediately after the collapse of the regime of «real socialism», because given these the influential function of communities was almost automatically established and subsequently implemented, even despite the attempts to recentralize power. In addition, Poland at the community level (but not at the higher levels) is traditionally (actually and formally) characterized by the personalization of politics through depoliticization, departization and technocratization, and Ukraine – by the personalization of politics through politicization, partization and regionalization, as a result the level of trust in governance at the community level is higher in the first country than in the second.Although it was argued that there is no the best, universal and unified model of decentralization of power, but instead specific models of local government and development should be established taking into account the peculiarities of social, economic, political, cultural, historical and even geographical development, but through the prism of their coverage by the means of political, administrative and fiscal decentralization of power and in the framework of political and institutional design and the conditions of socio-economic development. Since decentralization of power changes the power relations between locals, bodies of local governments, service providers and higher/central levels of governance, and therefore dynamically rather than statically establishes new or modifies the existing rules of the political game and inter-institutional relations.

Об'єкт дослідження – регіональний інтелектуальний простір Південної України 1840–1860-х рр. у контексті загальноросійської суспільної думки. Мета дослідження – визначення місця та ролі творчості та діяльності М.Б. Гєрсєванова у регіональному та загальноросійському інтелектуальному контексті. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові методи (аналіз та синтез, порівняння, узагальнення) та методи історичних наук: історико-типологічний, проблемно-хронологічний, історико-генетичний, історико-системний, історико-порівняльний. Наукова новизна визначена тим, що вперше комплексно розглянуто та проаналізовано творчий доробок катеринославського публіциста М.Б. Гєрсєванова. У досліджені вперше було: проведено аналіз історіографічної традиції висвітлення особи та діяльності М.Б. Гєрсєванова; здійснено реконструкцію біографії М.Б. Гєрсєванова; принципово розширено бібліографію праць М.Б. Гєрсєванова; суттєво змінено уявлення про інтелектуальну ситуацію на Катеринославщині в середині ХІХ ст.; на прикладі М.Б. Гєрсєванова продемонстровано значимість провінційної публіцистики для формування регіонального інтелектуального середовища; уточнено картину загальноросійської суспільно-політичної та господарської дискусії 1840–1860-х рр. Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані при написанні монографій і статей, для розробки загальних курсів з інтелектуальної історії України, історії культури, військової справи, регіональної історії та краєзнавства. Сфера використання: навчальний процес.^UThe object of the research is the regional intellectual space of Southern Ukraine in the 1840s and 1860s in the context of all-Russian public opinion. The purpose of the research is to determine the place and the role of Gersevanov's oeuvre and public activity in the regional and all-Russian intellectual context. The methodological basis of the study were general scientific methods (analysis and synthesis, comparison, generalization) and methods of historical sciences: historical-typological, problem-chronological, historical-genetic, historical-systemic, historical-comparative. The scientific novelty is determined by the fact that for the first time the creative work of the Katerinoslav publicist was comprehensively considered and analyzed. In the research for the first time was: an analysis of the historiographical tradition of coverage of the person and activities of M. Gersevanov; carried out the reconstruction of the M. Gersevanov's biography; bibliography of M. Gersevanov's works were expanded; the perception of the intellectual situation in the Katerinoslav region in the middle of the 19th century was significantly changed; the complex of actual social, social and economic, spiritual and cultural problems and inquiries of the provincial educated community is defined; on the example of the Gersevanov's work the importance of provincial journalism for the formation of a regional intellectual environment was demonstrated; the picture of the all-Russian socio-political and economic discussion of 1840-1860 was specified. Practical value: results of research can be used at writing of monographs and articles, for development of the general courses on intellectual history of Ukraine and the Russian empire, history of culture, military affairs, regional history and local history. Field of application: educational process.

Дисертація присвячена розробці кримінологічних засад протидії кримінальному радикалізму в установах виконання покарань на основі комплексної його кримінологічної характеристики, опису і пояснення стану, особливостей детермінаційного комплексу, напрямів і заходів обструкції. Визначено сутність та сформовано поняття радикалізму як соціальної практики відмежування та опозиціонування, яка виходить із заперечення наявного порядку (правового, політичного, економічного, морального тощо) та установки на зміну засновків суспільного співжиття, що реалізується через умовно інтенсивну активність щодо конструювання альтернативного порядку і його діяльнісну або символічну онтологізацію (вузьке бачення радикалізму); як антропологічно постійного прояву боротьби зі соціальною ентропією через невдоволення культурою, феномен цілеспрямованого, провокованого й конструйованого вивільнення соціальної енергії у напрямі суттєвих змін (відміни) культури на підставі передзаданого (установочного) мислення (широке бачення радикалізму). В індивідуальному вимірі радикалізм запропоновано розуміти як акт діалогічного існування у соціально-бунтівній формі, що переживається в особистісній установці на боротьбу, проявлену у контекстуально зумовленому, маніфестуючому максимальному згущенні волі до зміни самого цього контексту і реалізації проєкту свого майбутнього.Здійснено класифікацію радикалізму, надано опис і пояснення його видів. За домінуючою екзистенцією (кримінолого-екзистенціальний підхід) виділено та охарактеризовано 9 його видів: самоактуалізаційний, мегалотимний, ізотимний, солідаризаційний, танатофобний, ресентиментарний, свободо-центруючий свободо-елімінуючий та ігровий.В залежності від домінуючої у радикальному акті установки виділено та охарактеризовано радикалізм буттєвий (акціоністський) та привласнюючий (експансіоністський). В залежності від ступеня раціональності мотивування радикальних дій – раціонально-ідеологічний та невротичний. За критерієм часоорієнтування – ретроградний (реакційний, консервативний) та футурорадикалізм. В залежності від соціально-рольової спрямованості та функціональної приналежності радикала в системі соціальної діяльності – соціально-паразитичний та соціально-домінантний. За критерієм тієї ідеології, що покладається в основу обґрунтування радикальних дій, відповідного цілепокладання – радикалізм релігійний, світсько-політичний, побутовий, кримінально-субкультурний.Охарактеризовано феномен кримінального радикалізму в установах виконання покарань. Виділено два функціональні блоки кримінального радикалізму серед ув’язнених: 1) ендогенний, спрямований на зміну комунікативних параметрів середовища засуджених (протягом 2016–2022 рр. зареєстровано 8 умисних вбивств, 22 умисних тяжких тілесних ушкоджень, 51 випадок встановлення або поширення злочинного впливу); 2) екзогенний, спрямований проти адміністрації установ виконання покарань (ст. ст. 147, 258, 294, 342, 345, 348, 349, 391, 392 КК України); на прояви екзогенного кримінального радикалізму припадає 22,5 % від загальної кількості зареєстрованих випадків злісної непокори (ст. 391 КК України), 50 % погроз або насильства щодо працівників правоохоронних органів (с. 345 КК України) та опору (ст. 342 КК України), 100 % – решта категорій. Встановлено, що близько 80 % умисних вбивств серед засуджених вчиняються з використанням холодної зброї або предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень; 20 % – через завдання численних ударів руками та ногами (більш ніж 95 % таких випадків – групове побиття); 95,6 % – у робочі дні; 88,5 % – у житлових зонах, 8 % – у виробничих зонах, 3,5 % – у ДІЗО і ПКТ; 9 з 10 осіб злочинців перебували на профілактичних обліках як злісні порушники режиму у виправних колоніях. Удосконалено кримінологічне розуміння природи бунтів у виправних колоніях, які характеризуються підвищеною суспільною небезпечністю, здатністю не лише дестабілізувати ситуацію в установі виконання покарань, а й суспільно-політичну ситуацію в регіоні держави або в цілій країні; за 6 років (2016–2021 р.) зареєстровано 23 бунти різного масштабу та інтенсивності (у 2022 р. сталося ще принаймні 3 бунти).Встановлено, що радикалізм серед персоналу установ виконання покарань має кримінально-правові межі, визначені складами кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 115, 121, 122, 127, 365 КК України, які вчиняються на службі та щодо ув’язнених.^UThe dissertation is devoted to the development of criminological principles of combating criminal radicalism in penal institutions on the basis of its comprehensive criminological characteristics, description and explanation of the state, features of the deterministic complex, directions and measures of obstruction. The essence of radicalism is defined and the concept of radicalism is formed as a social practice of separation and opposition, which comes from the denial of the existing order (legal, political, economic, moral, etc.) and the attitude to change the foundations of social coexistence, which is realized through conditionally intensive activity in the construction of an alternative order and its active existence or symbolic ontologization (a narrow vision of radicalism); as an anthropologically permanent manifestation of the struggle against social entropy due to dissatisfaction with culture, the phenomenon of purposeful, provoked and constructed release of social energy in the direction of significant changes (removal) of culture on the basis of predetermined (establishment) thinking (broad vision of radicalism). In the individual dimension, radicalism is proposed to be understood as an act of dialogic existence in a socially-rebellious form, which is experienced in a personal attitude to struggle, manifested in a contextually conditioned, manifesting maximum concentration of the will to change this very context and realize the project of one's future.A classification of radicalism was carried out, a description and explanation of its types was provided. According to the dominant existence (criminological-existential approach), 9 of its types are distinguished and characterized: self-actualizing, megalothymic, isothymic, solidarizing, thanatophobic, resentful, free-centered, free-eliminating, and playful.Depending on the attitude dominant in the radical act, essential (actionist) and appropriating (expansionist) radicalism is distinguished and characterized. Depending on the degree of rationality, the motivation for radical actions is rational-ideological and neurotic. According to the criterion of time orientation – retrograde (reactionary, conservative) and futuro-radicalism. Depending on the socio-role orientation and functional affiliation of the radical in the system of social activity – socially parasitic and socially dominant. According to the criterion of that ideology, which is the basis of the justification of radical actions, the corresponding goal setting – radicalism is religious, secular-political, common, criminal-subcultural.The phenomenon of criminal radicalism in penal institutions is characterized. Two functional blocks of criminal radicalism among prisoners are singled out: 1) endogenous, aimed at changing the communicative parameters of the convicts' environment (during 2016–2022, 8 intentional murders, 22 intentional grievous bodily harms, 51 cases of establishing or spreading criminal influence were registered); 2) exogenous, directed against the administration of penal institutions (Articles 147, 258, 294, 342, 345, 348, 349, 391, 392 of the Criminal Code of Ukraine); manifestations of exogenous criminal radicalism account for 22,5 % of the total number of registered cases of malicious disobedience (Article 391 of the Criminal Code of Ukraine), 50 % of threats or violence against law enforcement officers (Page 345 of the Criminal Code of Ukraine) and resistance (Article 342 of the Criminal Code of Ukraine), 100 % – the rest of the categories.It has been established that about 80 % of intentional murders among convicts are committed with the use of cold weapons or objects specially adapted for inflicting bodily harm; 20 % – due to the task of numerous blows with hands and feet (more than 95 % of such cases are group beatings); 95,6 % – on working days; 88.5% – in residential zones, 8 % – in industrial zones, 3.5 % – in punishment rooms for prisoners; 9 out of 10 criminals were on preventive records as malicious violators of the regime in correctional colonies. Improved criminological understanding of the nature of riots in correctional colonies, which are characterized by increased social danger, the ability not only to destabilize the situation in the institution of execution of punishments, but also the socio-political situation in the region of the state or in the entire country; in 6 years (2016–2021), 23 riots of varying scale and intensity were registered (at least 3 more riots occurred in 2022).It has been established that radicalism among the staff of penal institutions has criminal-legal limits determined by the composition of criminal offenses provided for in Art. Art. 115, 121, 122, 127, 365 of the Criminal Code of Ukraine, which are committed in the service and in relation to prisoners.

У дослідженні проаналізовано наукові підходи до визначення дискреційних повноважень як суду, так і владних органів. На підставі компаративістського підходу визначено обмежений та формалізований характер дискреційних повноважень як законодавчо визначених повноважень приймати рішення у межах юридичної норми, порівняно із розсудом, який серед іншого може вчинятися на підставі суджень суб’єкта правозастосування, оцінки виняткових обставин та за відсутності чітко визначених правових підстав. За підсумками наданої критичної оцінки чинного вітчизняного законодавства виявлено неповне нормативне відображення існуючого інституту із врахуванням його практичних аспектів, оскільки його прикладне використання опереджає теоретичне та законодавче підґрунтя. Завдяки дослідженню проблемних аспектів, перешкоджаючих закріпленню цього поняття на рівні нормативно-правового регулювання, аргументовано, що дискреційні повноваження та розсуд дійсно є достатньо спорідненими поняттями, але мають різні за своїм значенням відтінки, які можуть відігравати важливу роль у подальшому становленні цього інституту в українському праві через необхідність врахування основної ідеї судового розсуду щодо можливості суду виносити незалежне та об’єктивне судження під час ухвалення рішень у процесі та за результатами розгляду справи у випадках, які представлені перед ними, маючи дозвіл на розгляд конкретних, іноді унікальних обставин кожного випадку та приймати обґрунтовані і законні рішення, які можуть бути не пов’язані з жорсткими формулюваннями юридичних норм. З огляду на що запропоновано розглядати судову дискрецію (розсуд) як складний інтелектуально-вольовий процес, який вчиняється за допомогою наявної кваліфікації, з огляду на проведений аналіз та власні судження суб’єкта правозастосування, які мають не порушувати права заявники, не суперечити закону та юридичним принципам і зважати на суспільні інтереси. З огляду на проведений аналіз запропоновано власну дефініцію судового розсуду через призму адміністративного судочинства, зокрема, визначено, що розсуд суду – процесуальна можливість або право суду легітимно обирати належний спосіб, форму та порядок дій для відновлення порушених прав та свобод учасників процесу під час вирішення правового спору із дотриманням процесуальних вимог, на підставі власного судження у рамках всебічного, повного, об’єктивного дослідження та оцінки (виняткових) обставин справи, виходячи із правових принципів та загальних засад судочинства^UThe research analyzes scientific approaches to defining discretionary powers of both court and public authorities. Based on the comparative approach, the author defines the limited and formalized nature of discretionary powers as legally defined powers to make decisions within the legal norm, as compared to judicial discretion, which, among other things, can be exercised based on the judgment of the legal subject, assessment of exceptional circumstances, and in the absence of clearly defined legal grounds.Based on the results of the critical assessment of the current national legislation, the author reveals an incomplete normative reflection of the existing institution with due regard for its practical aspects, since its applied use is ahead of its theoretical and legislative basis. Through the study of the problematic aspects which impede the consolidation of this concept at the level of legal regulation, the author argues that discretionary powers and discretion are indeed quite related concepts, but have different shades of meaning which may play an important role in the further development of this institution in Ukrainian law due to the need to take into account the basic idea of judicial discretion as regards the ability of a court to make an independent and objective judgment when making decisions in the course of and based on the results of a court proceeding. With this in mind, the author proposes to consider judicial discretion (discretion) as a complex intellectual and volitional process which is exercised with the help of the available qualifications, taking into account the analysis and the law enforcement entity's own judgment, which should not violate the applicant's rights, not contradict the law and legal principles, and take into account the public interest.The author proposes her own definition of judicial discretion through the prism of administrative proceedings. In particular, it is determined that judicial discretion is the procedural capability or right of the court to legitimately select the appropriate manner, form, and sequence of actions to restore the violated rights and freedoms of the process participants when resolving a legal dispute. This is done while adhering to procedural requirements, relying on the court's own judgment, within the framework of a comprehensive, thorough, and objective examination and evaluation of (exceptional) circumstances of the case. It is guided by legal principles and the general principles of judicial procedure. Unique features of judicial discretion specific to administrative courts have been identified, including: 1) legal grounds for application; 2) a specialized subject within the scope of the powers (functions) of judicial authority; 3) the authority to verify compliance with procedural requirements by public authorities, assess the legality and justification of their decisions, arising from the subject of administrative-legal relations; 4) the procedural nature of judicial discretion; 5) decision-making based on factual circumstances and evidence. The procedural scope of judicial discretion provided by the Code of Administrative Judicial Procedure of Ukraine has been examined in detail, taking into account specific categories of cases and exclusive powers regarding judicial oversight of the enforcement of court decisions.The limits for the exercise of discretionary powers by administrative courts are proposed to include: 1) the tasks and legal principles of administrative judicial procedure defined in Article 2 of the Code of Administrative Judicial Procedure of Ukraine; 2) public interest; 3) the prohibition of discrimination and violations of rights; 4) the limits of jurisdiction (proportionality); 5) the appeal of decisions.It is noted that the development of the institution of judicial discretion is impossible without addressing its corrupt elements, which affect the real outcomes of court decisions and fail to promote the efficient and transparent functioning of newly formed judicial governance bodies. Considering this, innovative mechanisms to counter corruption in the judicial system are proposed, including: 1) the implementation of digital technologies for court management and judicial processes; 2) providing the courts with additional guarantees of independence from political pressure; 3) cooperation with international law enforcement agencies in the implementation of joint effective mechanisms for the extradition of judges who are held accountable for corruption crimes to the territory of Ukraine; 4) active engagement of civil society as an additional means of public oversight in the resolution of cases on the merits or in the obligation for the court to consider the public's position by introducing online voting during the case consideration before making a final decision.

Робота присвячена всебічному дослідженню накопиченого корпусу джерел, систематизації та аналізу всіх наявних поховальних пам'яток зрубної культури Північного Приазов'я, спрямованому на виявлення їх локальної специфіки, визначення місця цих старожитностей в системі зрубної культурної області та узагальнення отриманих даних з метою розв'язання проблем регіональної культуроґенези.Висвітлено основні етапи розкопок некрополів зрубної культури Північного Приазов'я та накопичення джерельної бази. Створено загальний реєстр поховальних пам'яток зрубної культури регіону, упорядковано й систематизовано джерельну базу. Наведено всебічну формалізовано-статистичну характеристику поховальних пам'яток зрубної культури Приазов'я та характеристику матеріальної культури за даними некрополів.Створено періодизацію поховальних пам'яток зрубної культури Північного Приазов'я, визначено їх відносну та абсолютну хронологію. Зроблено зіставлення пам'яток Північного Приазов'я зі зрубними старожитностями інших регіонів, визначено їх місце в системі зрубної культурної області. Зроблена спроба побудови моделі регіональної культуроґенези.^UThe thesis is devoted to the comprehensive research of the accumulated bulk of sources, systematization and analysis of all existing funerary complexes belonging to the Timber-grave culture of the Northern Azov Sea region. It aims at identifying their local specific features, determining the role of these antiquities within the system of the regional Timber-grave culture and generalizing the obtained data in order to solve the problems of the regional culture development. The thesis uses information concerning 1515 burials originating from 235 mound and ground burial places. It elucidates the basic stages of necropolises' excavations and source base accumulation. The research presents the created general registry of the funerary complexes of the region's Timber-grave culture as well as arranged and systematized source base. The comprehensive formalized statistical characterization of the funerary complexes and the characteristics of the material culture based on the necropolises' data are given. On the basis of comparative stratigraphy and typological analysis of ritual and inventory complex there were determined three chronological stages (early, developed and late) that correspond to the main stages of the Timber-grave culture of the Northern Azov Sea region's development. The thesis presents the detailed characterization of the funerary structures. Despite some regional features of the funeral ritual conditioned by the natural and geographical factors the Azov Sea region's structures reflect the general traditions typical of all the Timber-grave culture of the region. It provides information as to the ways of treating the remains of the dead. The most frequent burial form was individual corpse placement (inhumation) in the twisted position on the left side with the elbows bent and raised to the face or chest of a dead person. The thesis presents the characteristics of the most frequent category of the funerary inventory of the Timber-grave culture that is of pottery. The basis of the ceramic complex characterization was morphological indices or functional characteristics of the items. It was determined that crockery underwent certain qualitative transformations in space and time that revealed themselves in the form and proportion of the items, clay recipe, surface processing and ornamentation. It examines non-ceramic items from the burial grounds of the Northern Azov Sea region. The items made of wood, stone, bone and horn known due to burial grounds excavations were designed to serve the productive and sacral spheres of the Timber-grave population's life. It presents the characterization of the metal items included in the inventory of the Timber-grave culture's burial places. Determination of the absolute dates of the Timber-grave necropolises was carried out by means of correlation between three main indicators: traditional chronology of the Northern Azov Sea region Timber-grave culture complexes, radiocarbon chronology of the Azov Sea region / The Black Sea coast, chronology of the previous and following stages. The period of the Northern Azov Sea region Timber-grave culture covers 1700 – 1200 BC. The thesis presents the attempt to construct the model of the regional culture development. Regarding cultural and historical aspect we associate appearance of the Timber-grave culture in the Northern Azov Sea region with spread of the complexes of Pokrovsk type carriers and with the active participation of autochthonous population of Babyne culture. During the final stage of the culture development there was shift away from the traditional funeral rite that inevitably caused loss of cultural identity. In the archeological aspect it led to disappearance of the culture as a phenomenon. The complexes of the Northern Azov Sea region and the Timber-grave antiquities of other regions were compared, their role in the regional Timber-grave culture system was determined.

Дисертація присвячена комплексній кримінологічній характеристиці злочинності в оборонно-промисловому комплексі України, розробці заходів протидії її відтворенню. Доведено, що оборонно-промисловий комплекс України є простором поєднання особливих, зумовлених як галузевою специфікою, так і загальноекономічними, а також культурно-психологічними чинниками, явищ і процесів, структур і функцій, їх станів, проявленої в них соціальної діяльності, що можуть бути ідентифіковані як детермінанти злочинності, злочинність як така, а також як інструменти зниження інтенсивності відтворення кримінальних проявів. В результаті наданої структурно-функціональної характеристики оборонно-промислового комплексу останній визначений як ресурсне поле розгортання кримінальних практик у сфері економіки та як об'єкт деструктивного впливу, організованого іноземними суб'єктами.^UThe dissertation is devoted to the complex criminological characteristics of crimes in the defense-industrial complex of Ukraine, developing of prevention measures. It is proved that the defense-industrial complex of Ukraine is a space of combination of special, due to both industry specifics and general economic, as well as cultural and psychological factors, phenomena and processes, structures and functions, their states, social activities manifested in them, which can be identified as determinants of crime, criminality, also as tools to reduce the intensity of reproduction of crimes. As a result of the given structural and functional characteristics of the defense-industrial complex, the latter is defined as a resource field for the development of criminal practices in the economic sphere and as an object of destructive influence organized by foreign actors

Дисертаційна робота присвячена дослідженню проблеми вдосконалення професійної підготовки майбутніх психологів шляхом формування їхньої риторичної компетентності. На основі аналізу теоретико-методологічних підходів і психолого-педагогічних засад риторичної освіти, вивчення особливостей викладання риторики в закладах вищої світи, а також дослідження провідних риторичних аспектів професійної діяльності практичних психологів визначено сутність, зміст і структуру формування риторичної компетентності майбутніх психологів, специфічні принципи реалізації цього процесу, уточнено критерії, показники і рівні сформованості їхньої риторичної компетентності. Побудована й упроваджена модель формування риторичної компетентності майбутніх психологів у закладах вищої освіти (концептуально-методологічний, змістовий, суб'єктний, організаційно-діяльнісний і оцінно-результативний блоки). Обґрунтовані педагогічні умови ефективної риторичної підготовки майбутніх психологів у ЗВО – комплекс науково-методичних заходів, які забезпечують їхню ефективну риторичну підготовку у ЗВО. Методика формування риторичної компетентності студентів спеціальності «Психологія» поєднує елементи колективного, кооперативного, тренінгового та професійно ситуативного навчання, новітні освітні технології, які містять сучасні інтерактивні методи розвитку риторичних знань, умінь і навичок відповідно до теми і мети кожного заняття. Доведено, що реалізація запропонованих інновацій суттєво покращує процес риторичної підготовки, підвищує якісні показники і динаміку формування риторичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної освіти.^UThe thesis is devoted to the study of the problem of improving future psychologists' professional training by forming their rhetorical competence. Based on the analysis of theoretical and methodological approaches (systemic, humanistic, personality-oriented, communicative, activity, competence and context ones) and the psychological and pedagogical principles of rhetorical education, the study of teaching rhetoric at higher schools, as well as the study of leading rhetorical aspects of professional activities of practical psychologists, the author defines the essence, content and structure of future psychologists' rhetorical competence formation, specific principles of rhetorical training (historicity and continuity, mental and speech activity, dialogism, pedagogical partnership, reflectivity, creative text creation, integration of rhetorical and psychological knowledge and skills), as well as, the indicators and levels of rhetorical competence formation.The structural components of future psychologists' rhetorical competence formation and their constituent were determined, namely: motivational and value component (axiological, needs motivating, ethical and spiritual constituents); information and cognitive component (mental, cognitive, information constituents); functional and activity component (speech, connective and operational, creative, expressive and emotional constituents); professional and adaptive component (perceptual and reactive, reflexive, psycholinguistic constituents), which reflect multidimensionality of professionally oriented rhetorical activity of psychologists and determine all the areas of speech and rhetorical training in the process of psychologists' professional education at higher schools. It is concluded that psychologists' rhetorical competence is an important component of their professionalism, an integrated combination of rhetoric knowledge, perfect rhetorical skills, a set of personal oratory qualities that determine the ability to create consciously, pronounce the address text in accordance with the purpose and situation of public speech, resorting to rhetorical means to communicate productively in the professional sphere, to understand clients adequately, to interact optimally with individuals and groups of people in need of psychological assistance. In order to improve the process of rhetorical competence formation, a pedagogical model of future psychologists' rhetorical competence formation at higher schools (conceptual and methodological, content, subjective, organizational-activity and evaluation-effective blocks) was developed and implemented and pedagogical conditions of its implementation were substantiated, namely the development of motivational and value sphere of personality in relation to rhetorical competence as a component of psychologists' professional training; the improvement and expansion of the content of students-psychologists' rhetorical training taking into account the components of rhetorical competence; the introduction and application of modern technologies of students-psychologists' rhetorical training into the educational process; the integration of rhetorical knowledge, skills and abilities into specialized (professionally-oriented) training of psychologists.The author's methods of forming masters' rhetorical competence («Psychology» specialty) take into account the provision that students' rhetorical training should be carried out taking into consideration the specifics of the chosen profession. The methods consist of several stages, during which students' rhetorical competence is consistently formed and developed: awareness, development, actualization, and adaptation. Methods of forming masters' rhetorical competence («Psychology» specialty) combines the elements of collective, cooperative, training and professional situational learning, the latest learning technologies that contain modern interactive methods of developing rhetorical knowledge, skills and abilities in accordance with the theme and purpose of each lesson. The experimental verification showed that the implementation of the suggested innovations significantly improves future psychologists' rhetorical competence, and increases the quality indicators and the dynamics of rhetorical competence formation.

Проведено комплексне теоретико-прикладне дослідження взаємодії місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування на сучасному етапі державотворення. Досліджено етапи становлення публічної влади на місцевому рівні у контексті їх взаємодії. Визначено сутність управлінської діяльності місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, обгрунтовано теоретичні засади їх взаємодії. Доведено необхідність наукового дослідження змісту управлінської діяльності органів виконавчої влади на місцевому рівні у контексті взаємодії з органами місцевого самоврядування. Проаналізовано стан реалізації та перспективи розвитку інституту делегованих повноважень в Україні. Делегування повноважень розглянуто як один із способів встановлення компетенції місцевих органів влади, що є важливим правовим інститутом децентралізації публічної влади.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості господарської діяльності Михайлівського Золотоверхого монастиря в 1620 - 1786 рр., передумови та причини активного економічного розвитку обителі. Висвітлено особливості формування земельного фонду святині та з'ясовано внесок монастиря у розвиток сільськогосподарського виробництва та промисловості України. З'ясовано основні зміни у становищі монастирських підданих у зазначений період та визначено основні форми залежності селян від монастирської адміністрації. Досліджено вплив діяльності настоятелів Михайлівського Золотоверхого монастиря на суспільно-політичний, науковий і культурний розвиток українського суспільства.

  Скачати повний текст

Доповнено класифікацію видів венчурних підприємств і венчурних фондів. Запропоновано визначення основних категорій венчурного підприємництва. Виявлено й ідентифіковано форми даного підприємництва у вітчизняному машинобудівному комплексі. Розроблено методичні рекомендації щодо аналізу та вибору напрямів інноваційної діяльності, форм організації венчурної діяльності на базі тривимірної моделі та двофакторних матриць вибору венчурних проектів і стратегій їх реалізації. Запропоновано методичні рекомендації щодо оцінювання та вибору потенційних індивідуальних та інституційних інвесторів інноваційними підприємствами. Розвинуто методичні рекомендації щодо оцінювання економічної ефективності венчурного фінансування проектів, а також стосовно вдосконалення планування й організування внутрішніх венчурів на великих машинобудівних підприємствах.

  Скачати повний текст

Висвітлено теоретичні засади когнітивно-ономасіологічного аналізу мотивації. Розглянуто особливості прислівникової номінації у російській мові у зв'язку з семантичними та граматичними ознаками прислівника. Досліджено різновиди пропозитивно-диктумної мотивації відсубстантивних прислівників у російській мові. Проаналізовано особливості асоціативно-термінальної мотивації російських відсубстантивних прислівників та їх функціональні властивості у тексті. Описано когнітивні кореляції модусно мотивованих відсубстантивних прислівників. Всебічно охарактеризовано мотиваційну специфіку російських відсубстантивних прислівників-полісемантів з огляду на функціонування та процеси вторинного позначення.

  Скачати повний текст

Розглянуто принцип наступності в системі "вищі професійні училища (ВПУ) - вищі заклади освіти (ВЗО)" (машинобудівний профіль). Наведено концептуальні засади наступності знань у ступеневій професійній освіті, які включають ступеневу побудову (багаторівневість) професійної освіти, використання комплексу напрямів здійснення наступності та дотримання її педагогічних умов. Розроблено структурну модель наступності в ступеневій професійній підготовці фахівців машинобудівного профілю. Викладено методику реалізації наступності у професійній підготовці фахівців машинобудівного профілю в системі "ВПУ - вищі заклади освіти", встановлено критерії ефективності її застосування. У контексті вимог наступності запропоновано шляхи удосконалення змісту, форм організації та методів навчання на різних етапах професійної підготовки.

  Скачати повний текст

З'ясовано соціально-економічні та культурні передумови формування мережі спеціалізованих бібліотек для сліпих. Визначено основні етапи та перспективні тенденції розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення людей з вадами зору. Виявлено специфіку їх обслуговування. Розроблено програму організації бібліотечної справи для зазначених осіб.

  Скачати повний текст

На підставі результатів проведених досліджень вивчено можливості застосування ендоскопічної асистуючої мікрохірургічної техніки в оперативному лікуванні фронто-базальних ушкоджень (ФБУ). Розроблено методики малоінвазивних втручань з використанням ендоскопічної мікрохірургічної техніки за різних видів ФБУ. Відпрацьовано технічні прийоми використання жорстких ендоскопів та застосування різних видів ендоскопічної мікрохірургічної техніки.

  Скачати повний текст

Розкрито вплив виборів на продуктивне розв'язання соціальних конфліктів у конкретній історичній ситуації. Досліджено основні чинники, що впливають на перебіг і результати електоральної взаємодії, загальне та відмінне між соціогруповою структурою суспільства та електоральними масивами, виявлено роль демократичних механізмів, суб'єктної структури та ресурсів електоральної взаємодії, виборчих технологій. На підставі розробленого підходу здійснено конкретно-історичний аналіз українських виборів у 1998 р. і 2002 р.

  Скачати повний текст

Проаналізовано математичні моделі, розроблено числово-аналітичну методику та алгоритми розв'язання задач математичного моделювання та оптимізації руху антропоморфних крокуючих систем з активними і пасивними керуваннями та нестаціонарними дискретно-неперервними обмеженнями на фазові координати і керування. Запропонована методика грунтується на використанні експериментальних даних біомеханічних досліджень ходи людини, параметризації незалежно варійованих функцій кубічними згладжувальними сплайнами та числових методах нелінійного математичного програмування. Висвітлено задачі комп'ютерного моделювання та оптимізації ходи людини в нормі та з протезованою гомілкою на підставі даних експериментальних досліджень, а також задачу сукупної оптимізації режимів руху і конструктивних параметрів пасивних приводів двоногого крокуючого робота. Визначено умови еквівалентності досліджуваних задач, наведено їх розв'язки за допомогою єдиної числово-аналітичної методики.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження окиснювально-антиоксидантного гомеостазу у дітей з різними клінічними формами вегетативних дисфункцій (ВД). Викладено дані щодо інтенсифікації процесів вільнорадикального окиснення ліпідів і зменшення ефективності антиоксидантних систем у дітей з ВД, що проявляються, насамперед, порушенням жирнокислотного спектра біологічних об'єктів, зокрема зниженням вмісту поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) у клітинних мембранах, а також високою (за даними біохемілюмінісценції) активністю вільнорадикального окиснення. За даними ЕПР-спектроскопії встановлено патологічну відмінність рівня вмісту та якісних характеристик спектрів церулоплазміну та трансферину, які залежать від клінічної форми ВД. Розкрито відмінності у порушенні жирнокислотного спектра залежно від вихідного вегетативного тонусу, зокрема найвищий рівень пероксидного окиснення ліпідів у дітей з симпатикотонією, що відображалось у виразному дефіциті ПНЖК. Зазначено, що зміни жирнокислотного спектра поту, плазми крові й еритроцитарних мембран у дітей, які відносяться до категорії "постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС", вказують на те, що вони перебувають у стані глибокого пероксидного стресу. Запропоновано призначення ліків з антиоксидантною дією з урахуванням активності вільнорадикальних реакцій і стану антиоксидатних систем.

  Скачати повний текст

Запропоновано визначення, індикатори та способи вимірювання урядової стабільності. Проаналізовано інституційні характеристики урядів конкретних країн. Визначено співвідношення урядової стабільності та відповідальності. Проведено порівняльне дослідження стабільності різних типів урядів. З'ясовано залежність урядової стабільності від систем державного правління. Окреслено вплив партійних систем, сили, ідеології та систем парламентського голосування на урядову стабільність. Визначено співвідношення типів виборчих систем з урядовою стабільністю. Здійснено виміри міністерської стабільності конкретних країн.

  Скачати повний текст

Визначено сутність категорій "державне регулювання економіки", "механізм державного регулювання економіки". Систематизовано інструментарій макроекономічного регулювання. Обгрунтовано концепцію державного регулювання трансформаційної економіки України. Запропоновано модель досягнення макростабілізації й економічного підйому в країні, що передбачає комплексний вплив держави на сукупний попит і його компоненти за допомогою бюджетних і монетарних важелів регулювання.

  Скачати повний текст