Розкрито соціально-економічні та політичні фактори, які сприяли формуванню недержавного сектора вищої школи, висвітлено об'єктивні та суб'єктивні труднощі, які заважали даному процесу. Встановлено, що недержавна вища освіта в новітній час продовжує та збагачує вікові традиції українського народу в галузі освітньої діяльності, сприяє подоланню глибокої кризи, в якій опинилася українська вища школа за радянських часів. Визначено основні етапи розвитку недержавної вищої школи. Зроблено висновок про наростання процесу зближення та конвергенції недержавної та державної вищої школи України, формування у цьому контексті єдиного освітнього простору держави.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена аналізу державного регулювання сфери культури в Україні. Розкрито сутність проблеми державного регулювання сфери культури в Україні, що полягає в тому, що під час власного становлення й розвитку держава Україна до певної міри забезпечувала реальну свободу творчості, матеріально-фінансову підтримку творцям національно-культурної духовності, одночасно сприяючи формуванню нової культурної інфраструктури, що відповідало умовам ринкової економіки, принципам демократії та меті творення громадянського суспільства, але на теперішній час не вирішила головної проблеми державного регулювання сфери культури в Україні – повноцінного задоволення культурних потреб населення України.Стосовно цілеспрямованого впливу компетентних державних органів, що має на меті збереження стабільності, відносної постійності, упорядкованості суспільних відносин у культурній сфері, збереження культурної спадщини та духовних цінностей українського народу та всього людства, соціальний захист населення, визнано, що Україна потребує більш інтенсивної адаптації української системи державного управління до якісного рівня міжнародного стандарту в галузі державного управління культурою.Відзначено, що дослідження державного регулювання сфери культури в Україні в підсумку приводить до визнання високого потенціалу системної тенденції до розвитку державного регулювання сфери культури через удосконалення існуючих та розробку нових його механізмів.Обґрунтовано основні напрями підвищення якості державного регулювання сфери культури на загальнодержавному та регіональному (Запорізький регіон) рівнях^UThe dissertation is devoted to the analysis of state regulation in the sphere of culture in Ukraine. It is revealed that the essence of the problem of state regulation of culture in Ukraine is that during its formation and development the state of Ukraine to some extent provided real freedom of creativity, material and financial support to creators of national and cultural spirituality, while contributing to the formation of new cultural infrastructure and that met the conditions of a market economy, the principles of democracy and the purpose of creating civil society, but as for now it has not been solved the main problem of state regulation of culture in Ukraine, that is the problem of full satisfaction of cultural needs of the population of Ukraine.Regarding the purposeful influence of the competent state bodies, aimed at maintaining stability, relative stability, orderliness of social relations in the cultural sphere, preservation of cultural heritage and spiritual values of the Ukrainian people and all mankind, social protection, it was declared that Ukraine needs more intensive adaptation of the Ukrainian system public administration to the quality level of the international standard in the sphere of public culture management.It is noted that the study of state regulation of culture in Ukraine ultimately leads to the recognition of the high potential of the systemic trend towards the development of state regulation of culture through the improvement of existing and development of new mechanisms.The definition of the main directions of improving the quality of state regulation of the cultural sphere at the national and regional, in relation to the Zaporozhzhya region, levels is substantiated

В дисертаційній роботі розглянуто комунікаційні процеси в системі державного управління як об'єкт наукового дослідження. Охарактеризовано особливості функціонування внутрішніх зв'язків із громадськістю в системі державного управління. Визначено взаємозв'язок зовнішнього й внутрішнього іміджу органів державної влади.Розглянуто стан використання сучасних інформаційних PR-технологій у реалізації комунікаційної функції державного управління. Визначено можливість застосування функціонального підходу до зв'язків із громадськістю в системі державного управління.Запропоновано шляхи оптимізації внутрішніх зв'язків із громадськістю як чинника вдосконалення комунікаційного механізму державного управління. Розроблено напрями вдосконалення державного регулювання механізмів медіакомунікації в контексті формування громадської думки та інформаційної безпеки^UIn the dissertation the author proposes a scientific and practical approach to improving the image of public authorities, which shows the direct impact of the image of a civil servant on the image of the public body as a whole. The application of the approach involves the analysis of the components of the image of both parties; establishment of negative factors influencing the image of a civil servant and a state institution; development of methods to improve the image of the first subject.Improved the mechanism of public relations in the system of public administration, which is presented in the form of a combination of internal and external PR-tools on the formation of public opinion (taking into account its characteristics in Public Relations), which directly affects the quality of activities and image state power.Important factors influencing the formation of the image of a state authority or local self-government have been identified. First of all, it is the image of a service or product offered by a government organization. The second factor is the image that is formed in the field of management and the distribution of finances. The third factor in the image of the body of state power and local self-government is its image as an employer, which reflects the general policy of management in relation to employees. The fourth factor is the participation of the government body in the implementation of social policy, how actively it participates in the implementation of social programs to support vulnerable groups in public life. And the last factor is the activity of the body covering its activities in the mass media