Вивчено вміст глікогену та його динаміку у тілі мідій Одеської затоки. Доведено, що вміст глікогену у тілі мідій з марікультурних колекторів у 1,8 рази вищий, ніж у мідій природних субстратів. З'ясовано, що він вірогідно зменшувався з верхньої частини колектора - 4,58 %, до нижньої - 2,68 % сирої маси. Виявлено, що вміст глікогену у зовнішніх частинах друзи вищий, ніж у внутрішніх у 1,6 - 1,8 рази. За результатами вивчення максимального вмісту глікогену у тілі мідій за літнього періоду (червень - липень) установлено, що цей вміст значно нижчий в Одеській затоці, ніж у мідій з Кримського регіону (2,98 та в 5,20 - 5,70 % сирої маси відповідно). Виявлено різницю максимальних рівнів вмісту глікогену на п'яти прибережних станціях з різним рівнем водообміну. Цей рівень послідовно зменшується від станції з вільним водообміном - 4,9 % до станції з обмеженим рівнем водобміну - 2,1 % сирої маси. Під час дослідження різних органів мідій установлено, що максимальний вміст глікогену у гонадах, а мінімальний - у зябрах. Визначено, що найбільшого рівня вміст глікогену становить на стадії статевого спокою у гонадах - 5,15 %, у гепатопанкреасі - 1,91 %, у зябрах - 1,79 % сирої маси. Мінімум цього компонента відзначено на стадії вимету в усіх органах. Сумарних ліпідів виявлено найбільше у гепатопанкреасі. В усіх органах вміст сумарних ліпідів максимальний у період дозрівання статевих продуктів на переднерестовій стадії: у гепатопанкреасі - 2,47 %, у гонадах - 1,53 % та у зябрах - 0,92 % сирої маси. Мінімум цього вмісту виявлено в усіх органах у період вимету статевих продуктів. Установлено можливість використання вмісту глікогену та сумарних ліпідів, а також супутніх показників (вмісту сирої та сухої речовини, вологи та морфо-функціональних індексів) як індикаторів стану молюсків на різних стадіях репродуктивного циклу та за різних умов мешкання.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний науковий аналіз позиції України щодо врегулювання Придністровського конфлікту протягом 1991 - 2004 рр., описано його структуру. Узагальнено теоретичні дослідження та методологічні підходи зарубіжних і вітчизняних учених щодо визначення сутності соціального конфлікту, з'ясовано, що Україна у його структурі відіграє роль країни - опосередкованого учасника, оскільки на період збройної ескалації їй були притаманні ознаки "втягнутої сторони". Проаналізовано передумови (військово-політичний аспект), динаміку, найбільш актуальні проблеми та реакцію української громади Придністров'я на процес формування позиції України щодо врегулювання Придністровського конфлікту. На підставі дослідження збройної ескалації конфлікту 1992 р. уточнено ступінь загрози втягнення України до нього, запропоновано першочергові заходи щодо її нейтралізації за умов можливої збройної ескалації. Визначено форму, зміст і ступінь загрози Придністровського конфлікту національній безпеці України. З'ясовано, що національні інтереси України у Республіці Молдова станом на 1992 р. були захищеними частково. Вперше доведено, що еволюція дій України у врегулюванні Придністровського конфлікту тривала за умов відсутності чітко визначеної державної концепції даного процесу, що обумовило виникнення прорахунків і недоліків у захисті її національних інтересів. На підставі вивчення політичного, соціально-економічного та культурного життя Придністров'я запропоновано інструменти посилення українського вливу на регіон, які водночас слід вважати частиною інструментарію політики України щодо врегулювання Придністровського конфлікту. Розроблено рекомендації щодо ефективного застосування визначених інструментів впливу України на Придністров'я.

  Скачати повний текст