Описано методики визначення пестицидів: Гранстару, Базаграну, Рексу, Цикоцелю в грунті та озимих пшениці, житі та тритікале методами тонкошарової хроматографії (ТШХ), за допомогою яких встановлено динаміку вмісту та деградації пестицидів у грунті та рослинах за умов застосування різних технологій вирощування зернових культур. На підставі класифікації пестицидів за полярністю обгрунтовано застосування тонкошарової хроматографії для визначення пестицидів та розроблено методи визначення залишкової кількості пестицидів у системі грунт - рослина на рівнях 0,001 - 0,01 мг/кг, що значно нижче допустимих рівнів пестицидів. Доведено, що інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур сприяють підвищенню швидкості розпаду пестицидів і знижують забруднення довкілля. Відзначено, що ризик застосування пестицидів на варіантах з ресурсоощадною, базовою та енергонасиченою технологіями за агроекологічним індексом оцінюється як мало небезпечний, на контролі - середньо небезпечний. За агроекологічним індексом, який оцінюється як середньо небезпечний, контроль за фактичним вмістом пестицидів у продуктах урожаю та об'єктах агроекосистеми є обов'язковим.

  Скачати повний текст

На підставі аналітичного огляду літературних джерел уточнено поняття "управлінське рішення", удосконалено їх класифікацію. Встановлено, що методична база прийняття управлінських рішень на вуглевидобувних підприємствах базується на несистемному обліку витрат і результатів, недостатньо структурованій організації робіт із розробки та визначення економічної ефективності рішень. Зазначено, що у методиках відсутні підходи до формування сукупності даних рішень, що забезпечують досягнення цілей функціонування підприємства. З'ясовано, що більшість вуглевидобувних підприємств працюють збитково навіть з урахуванням державної фінансової підтримки. Розроблено організаційно-економічний механізм формування комплексу управлінських рішень щодо розвитку даних підприємств, спрямованих на більш повне та ефективне використання внутрішньовиробничих, ринкових і державних можливостей для досягнення беззбиткової роботи та подальший їх розвиток. Доведено, що використання даного механізму дозволяє підвищити якість управлінської праці, мобілізувати керівників і фахівців на подолання проблемних ситуацій та на цій основі забезпечити розвиток виробництва вугільної продукції та підвищення його ефективності.

  Скачати повний текст