Досліджено процеси формування психіки дітей з аномаліями зору та виявлено чинники, що обумовлюють її становлення. Розглянуто особливості структури дефекту, способи формування його компенсації, а також запропоновано шляхи становлення особистості дитини з обмеженими візуальними можливостями як інтеріорізоване ставлення до нього найближчого оточення. Вперше запропоновано використання експериментально-генетичного методу у системі шкіл тифлологічної спрямованості, на підставі основних положень якого обгрунтовано необхідність об'єднанння прийомів психокорекції та навчання. Наведено технологічну схему корекції психічної діяльності учнів молодших класів спеціалізованих шкіл-інтернатів для сліпих та слабозорих дітей на прикладі планування навчального процесу з іноземної мов, а також серію завдань, що складають технологічну схему психокорекційного навчання. Надано оцінку його успішності на підставі порівняння об'єктивних кількісних та якісних характеристик когнітивних і особистісно-характерологічних особливостей діяльності учнів з глибокими аномаліями функціонування зорової системи. На підставі проведених досліджень розроблено методичні рекомендації (для психологів, педагогів та батьків) щодо забезпечення гармонійного розвитку молодших школярів з вадами зору.

  Скачати повний текст

Вивчено ідіолект І.Драча за особливостями структури, семантики та функціонального значення зафіксованих у поетичних текстах метафоричних структур. Здійснено аналіз структурно-синтаксичних типів метафор з урахуванням ключових слів у поетичному дискурсі митця та визначено тенденції індивідуально-авторського мовотворення. Виявлено характерні для поетичного мовомислення автора іменникові метафори, зокрема, генітивні образні структури, конструкції з метафоричним іменником-прикладкою та з іменником, що виконує роль іменної частини присудка. Відзначено стилістичні навантаження прикметникових і дієслівних метафоричних сполук. Здійснено аналіз простих, ускладнених і складних метафоричних сполук. Досліджено роль ключових слів як семантичних центрів індивідуально-авторських метафор.

  Скачати повний текст

Визначено стан гормонального статусу в обстежених жінок з гіпотиреозом і встановлено взаємозв'язок виявлених змін з характером клінічних проявів анемії вагітних. Проведено комплексне дослідження імунного статусу вагітних з тиреопривною анемією, проаналізовано його роль у патогенезі захворювання. Вивчено стан перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) у плазмі крові вагітних жінок з гіпотиреозом. Охарактеризовано стан показників системи гемостазу у вагітних з тиреопривною анемією. На підставі проведених досліджень гормонального, імунного статусу, показників інтенсивності процесів ПОЛ, стану системи гемостазу визначено показання до корекції виявлених порушень у комплексі лікувальних заходів тиреопривної анемії вагітних. Розглянуто вплив рослинного комплексу біологічно активних речовин скутекс на імунний статус, процеси ПОЛ - АОСЗ і систему гемостазу у вагітних з тиреопривною анемією.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним науковим дослідженням теоретичних аспектів інституту врегулювання цивільного спору за участю судді як нового процесуального інституту та вироблення пропозицій, спрямованих на ефективне удосконалення цивільного процесуального законодавства в частині оптимізації цивільного судочинства при вирішенні цивільно-правових спорів в Україні. Під час мирного врегулювання цивільного спору вбачається законодавча можливість осіб врегулювати спір в межах права, а не вирішити його у загальному судовому порядку на підставі конкретних правових норм і у суворій відповідності норм цивільного процесуального законодавства. Окрім усвідомлення сторонами справедливості рішення, побічним, але не менш жаданим позитивним наслідком врегулювання цивільного спору за участю судді є розвиток у суспільстві культури злагоди та розвантаження судів для судової системи.У першому розділі «Теоретичні засади дослідження проблем врегулювання спору за участю судді серед примирних процедур цивільного судочинства України» досліджується становлення процедури врегулювання цивільного спору за участю судді в цивільному судочинстві України, а також мета, функції та принципи цієї процесуальної процедури. Підкреслюється, що застосування примирних процедур у цивільному процесі слід розглядати як прояв принципу диспозитивності, згідно із яким кожна сторона спору повинна мати право обирати варіанти врегулювання конфлікту і використовувати арсенал наданих законом і звичаями ділового обігу можливостей: від повномасштабної процедури судового захисту у загальному чи спрощеному порядку (залежно від обставин справи); третейського розгляду спору (якщо законодавство дозволяє передати спір на розгляд третейського суду); переговори (претензійні дії) і узгоджувальні процедури, що передують зверненню до суду; медіація; досудове врегулювання спору за участю судді, мирова угода в цивільному процесі тощо. Доведено, що врегулювання цивільного спору як новий інститут цивільного процесуального права покликаний максимально сприяти сторонам оперативно врегулювати цивільний спір, що виник між ними, не на підставі чіткого слідування правовим і процесуальним процедурам, а в межах права з урахуванням позицій сторін за допомогою спеціального висококваліфікованого суб'єкта – судді, який проводитиме відповідне його врегулювання. Доведено, що конфіденційність виступає базовим принципом порядку (процедури) врегулювання цивільного спору за участю судді. Суддя в жодному випадку не передає інформацію, отриману ним від однієї сторони другій. Його функція інша – сприяти врегулюванню спору, роз'яснювати предмет доказування та наводити наявну судову практику, однак фактично мирити і проводити переговори, спрямовані на примирення сторін як медіатор, суддя не уповноважений, оскільки така ситуація може у подальшому трактуватися як приставання на позицію однієї із сторін і є порушенням конституційного принципу неупередженості судді. Другий розділ «Підстави проведення врегулювання цивільного спору за участю судді» присвячений зʼясуванню ключових елементів досліджуваної процедури: умов проведення, ролі судді та визначення кола учасників врегулювання цивільного спору за участю судді. Доведено, що врегулювання спору за участю судді можливо застосовувати виключно у справах позовного провадження як загального так і спрощеного. Справи наказного провадження про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір, або справи окремого провадження не можуть бути розглянуті за допомогою процедури врегулювання спору, оскільки при їх розгляді відсутній спір про право. Також встановлено, що категорії справ, у яких мирові угоди не можуть бути затверджені судом, а відтак процедура врегулювання спору на може застосовуватися: щодо підстав нікчемності правочинів, умов та порядку визнання батьківства, справ про визнання заповіту недійсним тощо.У третьому розділі «Здійснення процедури врегулювання цивільного спору за участю судді» розкривається динаміка процедури врегулювання цивільного спору за участю судді, а саме: дослідження специфіки проведення спільних і закритих нарад як форм проведення врегулювання спору за участю судді в цивільному процесі; прикладні питання в забезпеченні конфіденційності під час проведення процедури врегулювання цивільного спору за участю судді, а також темпоральні аспекти проведення і припинення процедури врегулювання цивільного спору за участю судді. Доведено, що сам процес мирного врегулювання не потребує детальної процесуальної процедурної регламентації та встановлення системи доказових правил, оскільки вони основані на врегулюванні цивільного спору самими сторонами шляхом узгодження інтересів одна одної, спільного пошуку можливих варіантів припинення розбіжностей і здійснення взаємних поступок, та спрямовані на досягнення сторонами взаємоприйнятної або взаємовигідної угоди з приводу спору, що між ними існує.^UThe dissertation is a complex scientific research of theoretical aspects of civil dispute settlement with the participation of a judge as a new procedural institute and development of proposals aimed at effective improvement of civil procedural legislation in terms of optimizing civil proceedings in resolving civil disputes in Ukraine. During the peaceful settlement of a civil dispute, there is a legislative possibility for individuals to settle a dispute within the law, rather than resolving it in a court on the basis of specific legal norms and in strict accordance with the rules of civil procedural law. In addition to the parties' awareness of the fairness of the decision, a minor but positive consequence of the settlement of a civil dispute with the participation of a judge is the development of a culture of agreement in society and the unloading of courts for the judiciary system.The first section "Theoretical principles of research on dispute settlement with the participation of a judge among the conciliation procedures of civil proceedings in Ukraine" examines the formation of civil dispute resolution with the participation of a judge in civil proceedings in Ukraine, as well as the purpose, functions and principles of this procedure. It is emphasized that the application of conciliation procedures in civil proceedings should be seen as a display of the principle of dispositiveness, according to which each party to the dispute should have the right to choose options for resolving the conflict and use the arsenal of legal and customary options: from a full-scale judicial proceeding procedure in a general or simplified manner (depending on the circumstances of the case); arbitration of the dispute (if the law allows to transfer the dispute to arbitration); negotiations (claims) and conciliation procedures prior to the court proceeding; mediation; pre-trial settlement of a dispute with the participation of a judge, peaceful settlement in civil proceedings, etc. It is proven that the settlement of civil disputes as a new institute of civil procedural law is designed to maximize assistance to the parties to promptly resolve civil disputes between them, not on the basis of strict legal and procedural procedures, but within the law, taking into account the positions of the parties with the participation of the highly qualified subject - the judge who will conduct an appropriate settlement.The second section "Grounds for the settlement of civil disputes with the participation of a judge" is devoted to clarifying the key elements of the procedure: the conditions, the role of the judge and determining the range of participants in the settlement of civil disputes with the participation of a judge. It is proven that the settlement of a dispute with the participation of a judge can be applied only in cases of lawsuit proceedings, both general and simplified. Cases of injunctive proceedings for the recovery of small sums of money in respect of which there is no dispute, or cases of separate proceedings may not be a part of the dispute settlement procedure, because in their consideration there is no dispute about the right. It is also established that the categories of cases in which the peaceful settlements cannot be approved by the court, and therefore the dispute settlement procedure can not be applied: on the grounds of nullity of transactions, conditions and procedure for recognition of paternity, cases on invalidation of wills, etc.The third section "Implementation of the procedure for settling a civil dispute with the participation of a judge" reveals the dynamics of the procedure for settling a civil dispute with a judge, namely: study of the specifics of joint and closed meetings as forms of dispute resolution with a judge in civil proceedings; applied issues in ensuring confidentiality during the procedure for settling a civil dispute with the participation of a judge, as well as the temporal aspects of conducting and terminating the procedure for settling a civil dispute with the participation of a judge.It is proven that the peaceful process itself does not require detailed procedural regulations and the establishment of a system of evidentiary rules, as they are based on the settlement of civil disputes by the parties by reconciling interests, joint search for possible options for resolving differences and mutual concessions, directed on finding a mutually acceptable or mutually beneficial agreement on a dispute that exists between them.