Наведено результати теоретичних досліджень проблем співвідношення етнічних і релігійних феноменів, зроблено філософський аналіз вітчизняних здобутків їх осмислення, які засвідчили, що онтологічний, феноменологічний, структурно-функціональний взаємозв'язок релігії та етносу має давню історію, зумовлює появу синкретичних етнорелігійних явищ, які посідають чільне місце в житті народів і постійно проявляють себе в міжнаціональних і міждержавних відносинах, виступають активним чинником світового суспільного процесу, й водночас є предметом дослідження нової галузі релігієзнавства - етнології релігії.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним релігієзнавчо-філософським дослідженням дивергентних процесів, їхніх внутрішніх та зовнішніх причин у пізньо-протестантських конфесіях України другої половини ХХ – початку ХХІ століття. На основі дослідження значного об'єму філософських, богословських та історичних джерел та досліджень запропоновано концептуалізоване визначення дивергентних процесів, визначено методології, які дозволяють дослідити процеси з точки зору релігієзнавчої науки як невід'ємну складову релігійної системи, що на рівних із конвергентними процесами забезпечує її динамічну рівновагу, вказати на їхній універсальний характер. Робота аналізує зовнішні та внутрішні чинники, які зумовлюють та підтримують варіативність та плюральність пізньопротестантських організацій України як за радянської доби, так і часів незалежності Української держави, аналізує їхній характер та форми прояву – як засоби виживання і як засоби розвитку та трансформації.Ключові слова: пізньопротестантські конфесії, баптизм, адвентизм, п'яти-десят¬ництво, дивергентні процеси, реформації, трансформація, адаптація, релігійне дисидентство.^UDissertation is a comprehensive religious and philosophical study of divergent processes, their internal and external causes in the late Protestant denominations of Ukraine in the second half of the XXth – the beginning of the XXIst century. On the basis of the study of a considerable volume of philosophical, theological and historical sources and researches, a conceptualized definition of divergent processes was proposed. Divergent processes are meant as one of the processes of self-organization of a complex open system, which is religion, an inherent system centrifugal process characterized by a reaction to closure, conservation of the current state of the religious system, resulting in the development of the maximum possible set of options and solutions leading to its transformation and renewal. These processes are considered to be specific and logical structural components of any system development, a tool for religious system's dynamic equilibrium maintaining, which can manifest itself either as a tool for the ideological and institutional separation of new formations from the maternal tradition or as a means of adaptation and preservation. The specificity of divergent processes consists in the fact that it is not only about changes in the institutional or organizational order (that one can fix as divisions, splits, reforms, updates, etc.), and above all about conceptual, dogmatic, ideological shifts that can formalize institutional features, and may exist unformed in this way.Proposed research analyzes the external and internal factors that determine and support the variability and plurality of the late Protestant organizations of Ukraine both in the Soviet era and during the independence of the Ukrainian state, studies their character and forms of manifestation as means of survival as well as development and transformation.It's shown that nature and quality of divergent processes in confessions of late Protestantism in Ukraine and in the world depends on external and internal factors. The external factors of these processes are the state of the sociopolitical environment in which a specific religious confession is. The internal factors of divergent processes, respectively, are the activities of specific people, i.e. religious leaders, their personal ambitions or conflicts, disagreement with doctrinal, liturgical, behavioral norms, any other moments of the organizational life of the religious community, which often occurs in response to the change of group doctrines, liturgy, and/or the degree of severity, that is, the liberalization or fundamentalization of the mainstream doctrine, the change of generations of believers and church leaders, the level of their general education, the depth of the irrational principles of its own religious tradition, openness to the world and society, the availability of alternative means of legitimating. In the Soviet times, the model of divergent processes for Baptists, Pentecostals and Adventists is similar. In the independent Ukraine there are specific features reduced to the questions of doctrine and organizational and institutional identity of each of the above-mentioned late Protestant denominations. Also, in addition to external divergence, there is an internal divergence on the basis of the attitude and belonging to the new Ukrainian identity, or the preservation and reproduction of it as the old Soviet or post-Soviet.Key words: late Protestant denominations, Baptism, Adventism, Pentecostalism, divergent processes, reforms, transformation, adaptation, religious dissidence.

В дисертації досліджується роль релігії і церкви в процесах національної ідентифікації українців за кордоном. Проаналізовані різноманітні підходи у вивченні історії і сьогоденні української діаспори. Запропоновані релевантні методологічні підходи, які дають можливість з'ясувати природу і суть діаспорної релігійної ідентичності, типологізувати релігійну ідентичність діаспорян за хронологією, соціально-культурними мотивами та конфесійними ознаками. З'ясовані загальні закономірності впливу релігії на формування свідомості і способів життєдіяльності українських переселенців на різних етапах їхньої міграційної історії. Визначені маркери української діаспорної ідентичності та характерні ознаки діаспорної релігійності на основі виокремлення їх типів та особливостей вияву. Окреслено сучасний стан української релігійної діаспори. Розглядаються проблеми, які постають перед українськими церквами за кордоном в новітню добу. Намічені перспективи оживлення духовного життя як діаспорян, так і нової хвилі емігрантів з України. Пропонуються ініційовані українськими церквами та громадськими організаціями конструктивні стратегії збереження і розвитку українців за кордоном.^UThis dissertation investigates the role of religion and church in the process of national identification of Ukrainians abroad. Various approaches are analyzed to study history and present of the Ukrainian diaspora. The proposed methodology makes it possible to clarify the nature and essence of expatriate religious identity, to typologize the religious identity of diasporas by chronology (inherited / acquired), by socio-cultural motives (assimilation / integrational), and by the denominational division (traditional / non-traditional). Based on the characteristics of all waves of migration (economic, political, mixed) of Ukrainians abroad, the specific role of churches for each of these waves is determined including accompanying, informative, integrative, communicative, identification, etc. Using the denominational maps of foreign Ukrainians, the geography of the spread of Ukrainian Christianity in the diaspora, its church manifestations are presented. Historical facts of activity of religious organizations on preservation of Ukrainianness of the Ukrainian diaspora are resulted. The role of prominent church figures – the Orthodox Metropolitan Hilarion Ogienko and the Greek Catholic Patriarch Joseph Slipyi is discussed for the ethno-denominational consolidation and identification of expatriate Ukrainians. The significance of religious organizations is revealed which, in addition to the function of integrators on the basis of religion, were the founders of various non-religious institutions (societies, associations, clubs, schools, unions, circles, ensembles, magazines and publishers, etc.). Thus, the churches joined in the preservation of the native language, historical memory, Ukrainian traditions and customs both in church and religious life and in the context of everyday life. Religious everyday life for Ukrainians in the diaspora consists of a set of experiences, ideas, and social behavior that reflect the religious views of both the religious community and its individual members. Religious everyday life can also include manifestations of collective and individual forms of religiosity, which contain both Ukrainian and specifically diasporic features. The crucial importance of Christian institutions in the integration of the Ukrainian world abroad is postulated. The general regularities of the influence of religion on the formation of consciousness and ways of life of Ukrainian migrants at different stages of their migration history are clarified. Markers of Ukrainian diaspora identity and characteristic features of diaspora religiosity are determined. The current state of the Ukrainian religious diaspora, influenced by the various waves of emigration, is outlined. The Ukrainian diaspora differs from members of other diaspora communities: despite its social heterogeneity, bilingualism, and multiculturality, it is considered a "mobilized diaspora," primarily because of the Ukrainian churches have long gathered Ukrainians and taught Ukrainian traditions and language - not so much to deny other values as to assert one's own. The problems facing Ukrainian churches abroad in modern times are discussed. Prospects for the revival of the spiritual life of both diasporas and a new wave of emigrants from Ukraine are outlined. Constructive preserve and develop Ukrainian World strategies initiated by Ukrainian churches and public organizations are proposed.