Проаналізовано чоловічий та жіночий дискурси на матеріалі любовної поезії Д.Павличка та Л.Костенко. Інтимну лірику розглянуто як засіб утвердження гуманістичних цінностей. Визначено особливості чоловічого та жіночого осягнення любові. Розкрито відбиту у слові вікову та статеву динаміку переживань закоханих ліричних героїв. Крізь призму об'єктивно існуючих опозицій виявлено аспекти співвідношення раціонального та емоційного, еротичного та морального у ліриці любові. Розкрито художні особливості творення образів ліричних суб'єктів та об'ктів кохання. Висвітлено філософські аспекти плинності інтимних почуттів. Обгрунтовано цілісність натури ліричних героїв. Встановлено, що інтимна лірика Д.Павличка та Л.Костенко відображає своєрідне поєднання двох докорінних суперечностей життя однієї особистості. Зазначено, що водночас спостерігається яскраве домінування маскулінної природи у ліриці Д.Павличка та фемінної - у ліриці Л.Костенко.

  Скачати повний текст

Об'єкт: стратегії статусної поведінки як соціально-психологічний феномен; мета: теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити асертивність як соціально-психологічний механізм вибору стратегій статусної поведінки студентською молоддю; методи: аналіз, синтез, узагальнення наукових даних з проблеми дослідження, систематизація та інтерпретація наукових матеріалів, анкетування, контент-аналізування, узагальнення отриманих результатів; новизна: розроблено та операціоналізовано структурно-функціональну модель асертивності як механізму вибору стратегій статусної поведінки студентською молоддю; визначено структурні складові асертивності: когнітивний, емоційно-регулятивний, конативний; визначено специфіку проявів статусності у студентської молоді; результати дослідження: виявлено взаємозв'язки між компонентами асертивності та стратегіями статусної поведінки у студентської молоді; галузь: психологія.^UObject: strategies of status behavior as a socio-psychological phenomenon; objective: to theoretically substantiate and empirically investigate assertiveness as a socio-psychological mechanism for choosing strategies for status behavior by students; methods: analysis, synthesis, generalization of scientific data on the research problem, systematization and interpretation of scientific materials, questionnaires, content analysis, generalization of the results obtained; novelty: a structural and functional model of assertiveness as a mechanism for choosing strategies for status behavior by students is developed and operationalized; structural components of assertiveness are determined: cognitive, emotional-regulatory, conative; the specifics of status manifestations in students are determined; results of the study: the relationship between the components of assertiveness and strategies of status behavior in students is revealed; industry: psychology.

Розглянуто проблеми порівняльного аналізу індивідуально-авторських модифікацій "вічного" сюжету про Дон Жуана у творчості Дж.Байрона, О.Пушкіна, Лесі Українки. Доведено, що в індивідуально-авторських інтерпретаціях "вічного" сюжету про Дон Жуана, що належать Дж.Байрону. О.Пушкіну, Лесі Українці головну роль відіграє психологія автора як творця власних інтенцій у моделюванні "можливих світів" "вічного" сюжету. Визначено, що вихідні версії сюжету (на аван- та прототекстуальному рівні) за індивідуально-авторської інтерпретації не мають репрезентативного характеру. Літературна обробка легенди про Дон Жуана у творчому осмисленні Дж.Байрона, О.Пушкіна та Лесі Українки відбувається залежно від авторських творчих та ідейних позицій, які коригуються архетипними уявленнями та історико-культурними реаліями епохи.

  Скачати повний текст

Одним з понять, пов'язаних з вербальним текстом, який має свої специфічні якості, є «наратив», що розуміється як сукупність пов'язаних між собою подій або вражень (як реальних, так і уявних, у тому рахунку художніх), що складають художній текст оповідного характеру. Наративом вважається також процес презентації художнього тексту наративного характеру – як літературного, так і іншої мистецької природи. Вивчення наративного як особливої властивості (або комплексу властивостей) вокального музичного твору з наративним текстом, його потенціалу, виконавської специфіки та особливостей сприйняття слухачем, буде актуально як в теоретичному, так і в практичному напрямах. Необхідність залучення до наукового обігу виконавського музикознавства теорії наративу обумовлена прямими проявами культурно-детермінованих психологічних установок в області як композиторської творчості, так і музичного виконавства. Отже, затребуваність теми дисертації обумовлена: теоретичною і практичною необхідністю специфізації наративної теорії на ґрунті вокально-виконавської інтерпретації; наявністю у композиторській та виконавській практиці різних з точки зору прояву наративу музичних жанрів, а також пов'язаних з ними актуальних питань виконавського втілення та інтерпретації в умовах сьогоднішньої культурної ситуації, яка позначена надзвичайним різноманіттям музичних стилів та жанрів, проблемами актуалізації академічного музичного мистецтва для сучасної публіки, питаннями розвитку музичної науки, зокрема, у взаємодії з іншими сферами гуманітарних знань; відсутністю в науковому дискурсі з питань вокального мистецтва системної розробки аспектів заявленої теми. У процесі розгортання логіки дослідження були задіяні наукові джерела з таких напрямків музичної науки і гуманітаристики: теорії і практики вокального мистецтва в історичному і методологічному аспектах; теорії музичної інтерпретації в аспектах музичного мислення, жанру, стилю і форми в музиці, виконавської процесу, зокрема, в ретрансляції на вокально-виконавську творчість; історико-культурологічних та музикознавчих теорій, пов'язаних з композиторською творчістю в області вокальної; мовознавчої, філософської, психологічної, зокрема, наративної проблематики. У дослідженні представлена наративна теорія як частина музикознавчого апарату. У дисертації вперше визначено наратив як концепт гуманітарних наук (мовознавство, психологія, філософія) в аспекті певних передумов його залучення до науки про музику; введено до наукового обігу музикознавства ряд наукових джерел з наратології, які збагачують уявлення про основні тенденції та проблематику гуманітаристики; виявлено специфіку вокально-виконавського мистецтва як сфери задіяння теорії наративу; охарактеризовані наративні жанри камерно-вокальної та вокально-сценічної музики; висвітлені интерпретаційно результативні закономірності музично-виконавського процесу крізь призму наративу як жанрової ідентифікації; запропонована когнітивна модель наративно-виконавського аналізу інтерпретаційної діяльності вокаліста, створена на основі авторської класифікації проявів наративу; диференційовані і термінологічно визначені шляхом екстраполяції основних термінів і понять наративної теорії на музикознавчий понятійний апарат фактори наративно-виконавської драматургії, які у своїй взаємодії, спрямованій виконавцем, обумовлюють певний художній результат; розглянута наративна складова у виконавських трактуваннях окремих творів наративних жанрів, а саме балади та опери; визначено пріоритетні напрямки подальшого дослідження специфіки наративу у музичному мистецтві (семантичний, функціонально-структурний, жанровий, виконавський). Підсумовуючи основні характеристики наративності, ми визначаємо, що в галузі музики наративність слід розуміти як особливу якість музичного твору, зокрема, вокального, що спирається на оповідальність (як вербальну, так і досягнуту засобами музичної виразності).^UOne of the concepts associated with a verbal text, which has its own specific qualities, is the "narrative", which is understood as a set of related events or impressions (both real and imaginary, including artistic ones), which make up artistic text of a narrative nature. The narrative is also considered as the process of presentation of an artistic text of a narrative nature – both literary and of another artistic nature. The study of the narrative as a special property (or set of properties) of a vocal musical composition with a narrative text, its potential, performing specifics and peculiarities of the listener's perception, will be relevant in both theoretical and practical areas.The need to involve the narrative theory in the scientific circulation of performing musicology is stipulated by the direct manifestations of culturally determined psychological attitudes in the field of both compositional creativity and musical performance. Thus, the demand for the topic of the dissertation is stipulated by: the theoretical and practical necessity of specification of the narrative theory on the basis of vocal-performing interpretation; the presence in the compositional and performing practice of different musical genres in terms of narrative manifestation, as well as the related relevant issues of performing embodiment and interpretation in today's cultural situation, which is marked by an extraordinary variety of musical styles and genres, problems of academic music art actualization for the modern public, issues of the development of music science, in particular, in interaction with other spheres of humanitarian knowledge; the lack of systematic development of aspects of the stated topic in the scientific discourse on the issues of vocal art. In the process of unfolding the logic of the study, scientific sources from the following areas of music science and the humanities have been involved: the theory and practice of vocal art in historical and methodological aspects; theories of musical interpretation in aspects of musical thinking, genre, style and form in music, performance process, in particular, in retransmission to vocal-performance creativity; historical-cultural and musicological theories related to composer's creative work in the field of vocal, linguistic, philosophical, psychological, in particular, narrative issues. The study presents the narrative theory as part of the musicological apparatus. For the first time the dissertation defines the narrative as a concept of the humanities (linguistics, psychology, and philosophy) in terms of certain prerequisites for its involvement in the science of music; a number of scientific sources on narratology, which enrich the idea of the main tendencies and problems of the humanities, have been introduced into the scientific circulation of musicology; the specifics of vocal-performing art as a sphere of using the narrative theory have been revealed; the narrative genres of chamber-vocal and vocal-stage music are characterized; the interpretatively effective regularities of the musical-performing process have been highlighted through the prism of the narrative as a genre identification; the cognitive model of the narrative-performing analysis of the vocalist's interpretative activity, created on the basis of the author's classification of the narrative manifestations, is proposed; we have differentiated and terminologically determined by extrapolating the basic terms and concepts of the narrative theory to the musicological conceptual apparatus of the factors of narrative-performing dramaturgy, which in their interaction, directed by the performer, determine a certain artistic result; the narrative component in the performing interpretations of individual compositions of narrative genres, namely the ballad and the opera, has been considered; we have also identified the priority directions for further study of the specifics of the narrative in the art of music (semantic, functional-structural, genre, and performing ones). Summarizing the main characteristics of the narrative, we determine that in the field of music the narrative should be understood as a special quality of a musical composition, in particular, the vocal one, based on the narrative nature (both verbal and the one achieved by means of musical expression).

Дисертацію присвячено вивченню комунікативних особливостей жінки-керівника загальноосвітнього навчального закладу та їх впливу на ефективність її управлінської діяльності, а також визначенню можливостей їх урахування з метою підвищення ефективності роботи директора школи. Розроблено теоретико-методичні засади дослідження комунікативних якостей керівників шкіл з урахуванням фактора статі. Виявлено інтегральну характеристику управлінської взаємодії директорів шкіл - комунікативне ядро. На основі експерименту обгрунтовано вплив комунікативних якостей керівників різної статі на ефективність їх управлінської діяльності. Розроблено й апробовано спецкурс "Психологія статевих відмінностей керівників загальноосвітніх закладів системи загальної середньої освіти", цикл лекцій, практичних (семінарських) занять і тематичних дискусій, інші програмно-методичні матеріали з метою урахування фактора статі у процесі перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних педагогічних працівників освіти, зокрема, жінок - директорів шкіл.

  Скачати повний текст

Об'єкт – тілесний локус контролю як психічний феномен тілесного Я особистості в юнацькому віці; мета – визначити гендерні особливості тілесного локусу контролю у структурі тілесного Я у юнацькому віці; новизна – вперше концептуалізовано та операціоналізовано поняття тілесного локусу контролю; вперше виявлені типологічні особливості тілесного локусу контролю, що відбивають різне співвідношення параметрів інтернальності у сфері здоров'я та хвороби, краси та зовнішності, харчової поведінки, сексу і фізичної активності та спорту; вперше виявлені особливості розвитку тілесного локусу контролю у жінок та чоловіків в залежності від міри їх фізичної активності та включеності у спортивну діяльність, тютюнової поведінки, ставлення до здоров'я та специфіки майбутньої професійної діяльності; розширені уявлення про тілесність чоловіків та жінок через встановлення зв'язку тілесного локусу контролю із гендерною ідентичністю та статеворольовим симптомокомплексом особистості; розширені уявлення про психоемоційні стани особистості в умовах пандемії COVID 19 в залежності від особливостей тілесного локусу контролю; дістали подальшого розвитку засоби психодіагностики сфери тілесності особистості та засоби розвитку тілесного Я осіб юнацького віку; результати – розроблено й апробовано комплекс методик психодіагностики тілесного Я та система засобів психологічного супроводу розвитку тілесної інтернальності. Результати можуть бути використані в школах і закладах вищої освіти під час створення умов для активізації механізмів та підвищення рівня сформованості компонентів інтернальності в осіб з екстернальним локусом контролю, а також розвиток їх готовності до адекватного сприйняття своєї зовнішності, позитивного ставлення до свого здоров'я, фізичної активності. Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес закладів вищої освіти України; галузь – психологія.^UObject – the bodily locus of control as a mental phenomenon of the bodily Self of the individual in adolescence; goal – to determine the gender characteristics of the bodily locus of control in the structure of the bodily Self in adolescence; novelty –the concept of bodily locus of control has been conceptualized and operationalized for the first time; typological features of the bodily locus of control, reflecting the different ratio of internality parameters in the field of health and disease, beauty and appearance, eating behavior, sex and physical activity and sports, has been discovered for the first time; the peculiarities of the development of the bodily locus of control in women and men depending on the degree of their physical activity and involvement in sports, tobacco behavior, attitude to health and the specifics of future professional activity, has been discovered for the first time; ideas about the corporeality of men and women through the connection of the bodily locus of control with gender identity and gender-role symptom complex of the individual have been expanded; ideas about the psycho-emotional states of the individual in a pandemic COVID 19 depending on the characteristics of the bodily locus of control have been expanded; means of psychodiagnostics in the field of physicality of the individual and means of development of the bodily Self of adolescents have been received further development; results – a set of methods of psychodiagnostics of the bodily Self and a system of means of psychological support for the development of bodily internality have been developed and tested. The results can be used in schools and institutions of higher education in creating conditions for activating mechanisms and increasing the level of formation of internal components in people with external locus of control, as well as developing their willingness to adequately perceive their appearance, positive attitude to their health, physical activity. The results of the dissertation research have been introduced into the educational process of higher education institutions of Ukraine; area – psychology.

Вивчено особливості формування першого враження в різних статевих групах. Розглянуто чинники, які зумовлюють зміст і структуру соціально-перцептивного образу незнайомої людини, особливу увагу приділено виявам гендерної специфіки в об'єкта та суб'єкта сприймання. Емпірично встановлено, що формування першого враження в різних статевих групах студентської молоді має свої особливості. Виявлено кореляцію між особливостями побудови соціально-перцептивного образу незнайомої людини та рівнем вираженості маскулінних/фемінних рис у перцепієнтів. За результатами дослідження розроблено навчальний спецкурс "Психологія соціальної перцепції: гендерні аспекти", експериментальне впровадження якого сприяє розвитку перцептивних складових соціального інтелекту та дає змогу підвищити точність першого враження.

  Скачати повний текст

Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій.Обґрунтовано концептуальні засади формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій. Визначено критерії та показники рівнів сформованості соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів, розроблено відповідний діагностичний інструментарій. Створено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено дидактичну систему формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій.Об'єкт дослідження – процес навчання студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів.Предмет дослідження – формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій.Мета дослідження – розробити, обґрунтувати й експериментально перевірити дидактичну систему формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій.Методи дослідження: теоретичні - аналіз і узагальнення сучасної літератури для розробки й упровадження в освітній процес авторської дидактичної системи формування соціальної компетентності; синтез, моделювання для систематизації та узагальнення інформації про об'єкт дослідження; емпіричні - анкетування, тестування, психолого-педагогічне спостереження для діагностики рівня сформованості соціальної компетентності; бесіди, опитування, педагогічне тестування, експертне оцінювання для з'ясування найбільш важливих показників сформованості соціальної компетентності в здобувачів освіти; педагогічний експеримент, що проводився з метою перевірки гіпотези; математичної статистики для опрацьовування експериментальних даних.Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: уперше обґрунтовано концептуальні засади формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій (концептуальні ідеї, наукові підходи й принципи, які стали підґрунтям для розробки й забезпечення результативності дидактичної системи). Створено на теоретичному рівні та перевірено шляхом проведення педагогічного експерименту дидактичну систему, що є поєднанням цільового (загальна мета та система супідрядних їй цілей), концептуального (основні положення системного, особистісного, особистісно-зорієнтованого, компетентнісного підходів, загальнодидактичних і специфічних принципів досліджуваного процесу), змістовно-технологічного (описує та формує компоненти соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей: мотиваційно-світоглядний, когнітивний, діяльнісно-операційний, особистісно-рефлексійний; визначає найефективніші ігрові технології; дидактико-методичне забезпечення та поетапне формування соціальної компетентності, що визначається програмою та змістом навчальних дисциплін, а також розкриває дидактичні умови її результативності), контрольно-оцінного (критерії, показники, рівні сформованості соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей та результат дослідження) блоків.Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та впровадженні в освітній процес студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів: дидактико-методичного забезпечення процесу формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей засобами ігрових технологій під час вивчення предметів психолого-педагогічного спрямування, презентованого у вигляді робочих програм навчальних дисциплін, дидактичних засобів навчання, методичних рекомендацій до спецкурсів (внесено зміни у варіативну частину навчального плану підготовки студентів гуманітарних спеціальностей із галузей знань 03 – гуманітарні науки: 035 – філологія; 032 – історія та археологія, 033 – філософія, 034 – культурологія; модифіковано навчально-методичні комплекси дисциплін: «Педагогіка», «Основи педагогіки», «Педагогіка та методика виховної роботи» й «Основи педагогіки та методики виховної роботи», «Культура педагогічного спілкування», «Педагогіка вищої школи», «Педагогіка і психологія вищої школи»; видано монографію з теми роботи; розроблено й упроваджено авторський спецкурс «Педагогічна інноватика»).^UThe dissertation is a theoretical and experimental research on the formation of social competencess of humanitarian students at classical universities by means of game technologies.The paper contains a conceptual bases for the formation of social competences of students by means of game technologies. It determines the criteria and indicators of the levels of social competence formation of students and develops appropriate diagnostic tools.Object of the research: the process of educating humanitarian students of classical universities.Scope of the research: the formation of their social competences through game technologies.Aim of the research: to develop, substantiate and experimentally test the didactic system of forming social competences of humanitarian students of classical universities by means of game technologies.Methods of the research: the theoretical - analysis and summarization of modern literature to develop and apply in the educational process the author's didactic system of formation of social competences; synthesis and modelling to summarise information about the object of study; the empirical - questionnaires, testing, psychological and pedagogical observation to diagnose the level of formation of social competences; interviews, surveys, pedagogical testing and expert assessment to determine the most important indicators of the formation of students' social competences. The pedagogical experiment was conducted to test the hypothesis, while the mathematical statistics methods were used to process the experimental data.Academic novelty of the gained results is that this is the first time when:the author grounded for the first time a conceptual bases for the formation of social competences of students by means of game technologies (incl. conceptual ideas, scientific approaches and principles which became the basis for development and maintenance of the efficiency of didactic system). The didactic system was created at the theoretical level and tested by means of a pedagogical experiment, which is a combination of the following sections:- the target (the purpose is the formation of students' social competences by means of game technologies and the system of subordinate goals), conceptual (basic provisions of the system, personality, personality and personality), general didactic and specific principles of the study process);- the content-technological (describes and forms the components of social competences of students of humanities: motivational-outlook, cognitive, activity-operational, personality-reflection; determines the most effective game technologies;- the control and evaluation (criteria, indicators, social competence level of students of humanities and the result of the research it) blocks.The paper also does the following:- develops a modified variant of combining the types of activities of humanitarian students of classical universities (the educational, self-educational, scientific-research, practical);- specifies the motivational, semantic, procedural, personality-evaluation criteria, indicators and diagnostic apparatus necessary for determining the levels of social competence of humanitarian students by means of game technologies.The practical significance of the obtained results is in the development and implementation in the educational process of humanitarian students of classical universities of the didactic and methodological support of the process of formation of their social competences by means of game technologies in the study of subjects of psychological and pedagogical direction, represented by work plans for courses taught, teaching aids, and methodological recommendations for special courses (changes were made to the variational part of the syllabus for the preparation of humanitarian students of the following specialties in specialization 03 (humanities): 035 - philology, 032 - history and archeology, 033 - philosophy, 034 - cultural studies). The author modified work plans of the following study disciplines: “Pedagogy”, “Basics of Pedagogy”, “Pedagogy and Methodology of Educational Work”, “Fundamentals of Pedagogy and Methods of Educational Work”, “Culture of Educational Communication”, “Pedagogy of Higher School”, “Pedagogy and Psychology of Higher School”. The author published the monograph and developed and implemented the special course “Pedagogical Innovation”.

Розроблено історико-філософську класифікацію та визначено сутність концептуальних засад екзистенціальної психології Р.Мея, А.Маслоу та К.Роджерса, яка у сучасній гуманітарній науці претендує на роль прикладної філософії - філософії психології. Визначено специфіку екзистенціальної психології як феномена постекзистенціалістського мислення, показано її відмінність від західноєвропоейських концепцій екзистенціального аналізу Л.Бінсвангера, Dasein-аналізу А.Босса та логотерапії Л.Франка. Проведено дослідження процесу формування екзистенціальної психології як обопільного руху подолання методологічних проблем у контраверсійних психологічних вченнях XIX - XX ст. Розкрито можливості застосування у формуванні теоретико-світоглядної бази психології та психотерапії розробок С.Кіркегора, К.Ясперса та Ж.-П.Сартра.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та емпіричне вивченняважливої наукової проблеми емоційного інтелекту як чинника професійноїсамореалізації фахівців державної служби зайнятості.З урахуванням підходів, які існують в соціальній, організаційній таекономічній психології, аналізу зарубіжної та вітчизняної літератури, удисертації визначено, насамперед, теоретико-методологічні засадидослідження проблеми емоційного інтелекту та професійної самореалізаціїфахівців державної служби зайнятості.Розкрито сутність емоційного інтелекту як багатогранногопсихологічного феномену, який є сукупністю емоційно-інтелектуальнихздібностей, що забезпечують розуміння емоційної інформації (як власної так іінших людей), управління власними емоційними переживаннями(саморегуляція) та здійснення конструктивного впливу на емоційний станінших людей. Систематизовано передумови формування та розвиткуемоційного інтелекту особистості, серед яких виокремлено: біологічні, вікові,соціальні та професійно-формувальні. Розглянуто структуру емоційногоінтелекту: як співвідношення когнітивного, емоційного та поведінковогокомпонентів; в залежності від вектору спрямованості та ієрархічності розвиткуздібностей; за локальністю відображення; у відповідності до характерологічнихособливостей особистості.Визначено, що основними складовими емоційного інтелекту виступаютьздібності до розуміння власних емоцій та емоцій інших людей, а також вмінняуправляти власними емоціями та здійснювати вплив на емоції інших людей.Виділено основні функції емоційного інтелекту: регулятивну, завдяки якій відбувається регуляція емоційної та поведінкової активності; адаптивну, якапроявляється в активізації адаптаційного потенціалу особистості;стресозахисну, яка сприяє запобіганню та подоланню стресу.Розкрито сутність та особливості професійної самореалізаціїособистості, як індивідуального, циклічного, динамічного та безупинногопроцесу реалізації особистісного потенціалу людини в професійній діяльності.Виявлено, що здебільшого професійна самореалізація особистостірозглядається як процес особистісно-професійного розвитку та передбачаєпроходження певних етапів.Наукова новизна та теоретичне значення роботи полягає в тому, щовперше: визначено рівень емоційного інтелекту фахівців ДСЗ та проаналізованойого соціально-демографічні та професійні особливості; визначено рівень тапроаналізовано соціально-демографічні та професійні особливості професійноїсамореалізації фахівців ДСЗ; проаналізовано особливості взаємозв'язкуемоційного інтелекту та компонентів професійної самореалізації фахівців ДСЗ; визначено роль емоційного інтелекту у професійній самореалізації фахівцівДСЗ; розроблено та апробовано тренінгову програму розвитку емоційногоінтелекту для підвищення рівня професійної самореалізації фахівців ДСЗ;уточнено зміст та структуру професійної самореалізації фахівців ДСЗ;розширено характеристику професійної діяльності фахівців ДСЗУ; поглибленоуявлення про особливості міжособистісної взаємодії «фахівець-клієнт» уконтексті професійної діяльності фахівців ДСЗ.Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці тавпровадженні тренінгової програми розвитку емоційного інтелекту фахівцівдержавної служби зайнятості для підвищення їх професійної самореалізації, якасприяє підвищенню рівня емоційної обізнаності фахівців, розвитку здібностейдо розуміння та усвідомлення емоційної інформації (власної та інших людей);розвитку вмінь щодо управління власними емоційними станами (емоційноїсаморегуляції); оволодінню системою знань та вмінь щодо конструктивноговпливу на емоційний стан інших людей (конструктивної взаємодії з клієнтамислужби зайнятості). Матеріали дослідження можуть бути використані: а) приорганізації професійного навчання фахівців ДСЗ; б) у розробці індивідуальнихпрограм особистісно-професійного розвитку фахівців ДСЗ в районних філіях тавідділеннях служби зайнятості; в) при підготовці психологів до роботи зфахівцями ДСЗ, спрямованої на підвищення їх професійності; г) у навчальнихдисциплінах «Організаційна психологія», «Психологія праці» тощо.^UThe scientific novelty and theoretical significance of the work lies in the factthat for the first time: the level of emotional intelligence of specialists of The StateEmployment Servicehas been determined and its socio-demographic and professionalfeatures have been analyzed; the level and socio-demographic and professionalfeatures of professional self-realization of specialists of The State EmploymentService have been determined; the peculiarities of the relationship between emotionalintelligence and components of professional self-realization of specialists of TheState Employment Service have been analyzed; the role of emotional intelligence inthe professional self-realization of specialists of The State Employment Service hasbeen determined; it has been developed and tested a training program for thedevelopment of emotional intelligence to increase the level of professional selfrealization of specialists of The State Employment Service; the content and structureof professional self-realization of specialists of The State Employment Service havebeen specified; the description of professional activity of specialists of The StateEmployment Service of Ukraine specialists has been expanded; understanding of thepeculiarities of interpersonal interaction «specialist-client» in the context of theprofessional activities of specialists of The State Employment Service has beendeepened.The practical significance of the research results is in the development andimplementation of a training program for the development of emotional intelligenceof specialists of the state employment service to increase their professional selfrealization, which helps to increase the level of emotional awareness of specialists,development of understanding and awareness of emotional information; developmentof skills to manage their own emotional states (emotional self-regulation); masteringthe system of knowledge and skills for constructive influence on the emotional stateof other people (constructive interaction with clients of the employment service).Research materials can be used: a) in the organization of professional training ofspecialists of The State Employment Service; b) in the development of individualprograms of personal and professional development of specialists of The StateEmployment Service in district branches and offices of the employment service; c) inpreparing psychologists to work with specialists of The State Employment Serviceaimed at improving their professionalism; d) in the disciplines "OrganizationalPsychology", «Psychology of Work», etc.

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні й аналізі особливостей забезпечення гендерної рівності в системі органів державної влади України та розробленні практичних рекомендацій щодо їх використання.Визначено, що система органів державної влади в Україні істотно трансформувалась в умовах історичного розвитку країни у напрямі представницької, учасницької та гендерної (паритетної) демократії, що спрямовує її діяльність на формування гуманістичної свідомості суспільства.Охарактеризовано базові індикатори гендерної рівності відповідно до світового досвіду та шляхи їх забезпечення в Україні з огляду на потреби подальшого демократичного розвитку держави і гендерної політики, зокрема, такі як подолання гендерних стереотипів, вдосконалення чинного законодавства, розвиток освіти, культури, науки, інформаційного простору.У першому розділі дисертації «Теоретичний аналіз проблем гендерної рівності в системі органів державної влади» охарактеризовано сутність системи органів державної влада, що включає законодавчі, виконавчі, судові інституції,які є взаємозалежними і наділеними повноваженнями щодо забезпечення гендерної рівності (паритетності); визначено ступінь розроблення наукової проблеми в політології та споріднених гуманітарних галузях знань – публічне управління, філософія, психологія, педагогіка та ін.; уточнено понятійне поле дослідження, яке сприяло розмежуванню понять «гендер» і «стать» тауточненню поняття «забезпечення гендерної рівності в системі органів державної влади».^UThis dissertation has the most current scientific knowledge, which lies in a theoretically grounded analysis of the features of ensuring gender equality in the system of government bodies and detailed practical recommendations regarding their use.It is indicated that the system of bodies of state power in Ukraine was completely transformed in the minds of the historical development of the region by directly representative, participatory and gender (parity) democracy, which has a direct effect on the formation humanistic evidence of marriage.The basic indicators of gender equality are characterized in line with the world's knowledge and security in Ukraine, looking at the needs of the further democratic development of the state and gender policy, including gender stereotypes, in thoroughness of orderly legislation, developments in education, culture, science, and information space.The first section of the dissertation, “Theoretical analysis of the problems of gender equality in the system of government bodies,” describes the essence of the system of government bodies, which includes legislators, bishops, and judicial institutions, which are mutually dependent and endowed with important fac tors to ensure gender equality (parity); the stage of decomposition of the scientific problem in political science and controversial humanities of knowledge is determined ­ public administration, philosophy, psychology, pedagogy, etc.; The conceptual field of investigation has been clarified, as it has created a distinction between understanding “gender” and “becoming” and clarification of the concept of “ensuring gender equality in the system of government bodies.”

Висвітлено суть концепції "наукової естетики" Т. Манро. З'ясовано, що естетичні погляди Т. Манро сформувались на основі дослідження та переосмислення ним принципів класичної естетики, а також на підгрунті некласичної естетичної свідомості, що відобразилось у проекті застосування наукових методів дослідження естетичного феномену, в ідеї двопредметності естетики, зближенні естетики з психологією, у спробі уточнити й окреслити її поняттєво-категоріальний апарат і твердій позиції щодо необхідності залучення наукових методів інших дисциплін. Виявлено значний вплив на творчість Т. Манро філософсько-естетичних поглядів О. Конта, Г. Спенсера, Дж. Дьюї, М. Дессуара, А. Річардса та Ч. Огдена. Опрацьовано науковий доробок Т. Манро, а також інші джерела, що стосуються життя та творчості американського естетика та показано, що основні положення концепції "наукової естетики" Т. Манро визначаються через поняття "двопредметність", "естетична морфологія", "естетична психологія", "редефініція терміна", "досвід", "форма", "естетичне сприйняття", "художня творчість", "факт", "експериментальна естетика", "конфігурація", "оцінка", "формула художнього", "естетична ситуація". Доведено значний вплив естетичної концепції Т. Манро на формування культуротвірного процесу у західноєвропейських країнах та в Україні.

  Скачати повний текст

Пилявець Н.І. Когнітивні стилі особистості як чинник формування самозбережувальної поведінки студентської молоді. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії за спеціальністю 053 Психологія. – Хмельницький національний університет, Хмельницький, 2023.Дисертацію присвячено теоретичному та емпіричному вивченню впливу когнітивних стилів особистості на формування самозбережувальної поведінки студентської молоді. За результатами аналізу наукової літератури визначено, що найбільш опрацьованим поняття «самозбережувальна поведінка» є з точки зору демографії та соціальної психології. В той же час прагнення сприяти підвищенню рівня самозбереження кожного члена суспільства диктує необхідність розуміння мотиваційних, когнітивних, емоційних та соціальних аспектів, які впливають на рішення та дії людини щодо її власної безпеки та захисту. Отже, актуальним є дослідження цього поняття в світлі психології особистості та психології індивідуальних відмінностей. Важливим є те, що саме такий підхід є найменш розробленим, не дивлячись на його актуальність. Крім того, доцільним є вивчення цього поняття в контексті студентської молоді, оскільки саме в молоді роки відбувається сприймання і засвоєння певних норм та зразків поведінки, усвідомлення потреб і мотивів, визначення ціннісних орієнтацій, інтересів і уявлень, які впливають на все подальше життя. Представлено основні аспекти дослідження самозбережувальної поведінки в психології. Найважливішими з них є: визначення понять «самозбереження» та «самозбережувальна поведінка», визначення ролі особистості як суб’єкта самозбереження та стратегії самозбережувальної поведінки, чинники які впливають на формування здоров'язбережувальної та самозбережувальної поведінки.Встановлено, що когнітивні стилі особистості, які характеризують індивідуальні способи прийому та переробки інформації від навколишнього світу і забезпечують тим самим зв'язок між оточенням і особистістю, є одним із чинників поведінки, в тому числі, поведінки, спрямованої на самозбереження.Здійснено огляд сучасних тенденцій в дослідженні когнітивних стилів особистості, основними з яких є: уявлення про природу когнітивних стилів, їх становлення та особливості прояву, положення про зв’язок когнітивних стилів з особистісними характеристиками, з професійною та навчальною діяльністю. Визначено, що дослідження впливу когнітивних стилів на поведінку людини залишається важливим і актуальним напрямом наукових пошуків сьогодення. В контексті даного дослідження зазначено, що розуміння ступеня впливу когнітивних стилів на самозбережувальну поведінку дасть можливість більш ефективно впливати на її формування у студентської молоді. Визначено основні ознаки поведінки людини, що характеризують її як суб’єкта самозбереження: мотивація до збереження здоров’я і покращення якості життя, дотримання правил особистої гігієни (здоровий спосіб життя), схильність брати на себе відповідальність за свої вчинки, самореалізація і життєстійкість. Визначено рівні сформованості самозбережувальної поведінки студентської молоді (високий, достатній, середній та низький рівні) та виявлено вплив когнітивних стилів особистості як на окремі ознаки самозбережувальної поведінки, так і на рівень її сформованості. Виокремлено стилі самозбережувальної поведінки студентів (оптимальний, інертний, невизначений, недоцільний). Виявлено статистично значущі відмінності в особливостях прояву когнітивних стилів студентів, які демонструють різні стилі самозбережувальної поведінки за показниками аналітичності-холістичності, рефлексивності-імпульсивності та толерантності до невизначеності. Розроблено модель формування самозбережувальної поведінки особистості студента, яка стала основою програми соціально-психологічного тренінгу формування та корекції самозбережувальної поведінки студентів. Мета тренінгу - дослідити та усвідомити причини й механізми формування стилю поведінки кожного учасника; сформувати вищий рівень відповідальності за себе та свої вчинки, сприяти корекції небажаних поведінкових проявів і формуванню оптимального стилю самозбережувальної поведінки студентів. Аналіз результатів, отриманих після впровадження соціально-психологічного тренінгу формування та корекції самозбережувальної поведінки студентів, дає можливість зробити висновок про її ефективність.За результатами теоретичного та емпіричного вивчення проблеми формування самозбережувальної поведінки студентської молоді розроблено практичні рекомендації для молодих людей, які бажають піклуватися про власне здоров'я і добробут, розвивати навички самозбереження.^UPyliavets N.I. Cognitive styles of the individual as a factor in the formation of self-preservation behavior of student youth. – Qualifying scientific work on manuscript rights.Dissertation for obtaining higher education for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 053 Psychology. – Khmelnytskyi National University, Khmelnytskyi, 2023.The dissertation is devoted to the theoretical and empirical study of the influence of the cognitive styles of the individual on the formation of self-preservation behavior of student youth.According to the results of the analysis of the scientific literature, it was determined that the most elaborated concept of "self-preservation behavior" is from the point of view of demography and social psychology. At the same time, the desire to contribute to increasing the level of self-preservation of each member of society dictates the need to understand the motivational, cognitive, emotional and social aspects that influence a person's decisions and actions regarding his own safety and protection. Therefore, the study of this concept in the light of personality psychology and the psychology of individual differences is relevant. It is important that this approach is the least developed, despite its relevance. In addition, it is appropriate to study this concept in the context of student youth, since it is during youth that the perception and assimilation of certain norms and patterns of behavior, the awareness of needs and motives, the determination of value orientations, interests and ideas that affect the entire subsequent life take place.The main aspects of the study of self-preservation behavior in psychology are presented. The most important of them are: the definition of the concepts of "self-preservation" and "self-preservation behavior", the definition of the role of the individual as a subject of self-preservation and the strategy of self-preservation behavior, factors that influence the formation of health-preservation and self-preservation behavior.It has been established that the cognitive styles of the individual, which characterize individual ways of receiving and processing information from the surrounding world and thus ensure the connection between the environment and the individual, are one of the factors of behavior, including behavior aimed at self-preservation.An overview of modern trends in the study of cognitive styles of personality was carried out, the main ones of which are: ideas about the nature of cognitive styles, their formation and peculiarities of manifestation, provisions on the connection of cognitive styles with personal characteristics, with professional and educational activities. It was determined that the study of the influence of cognitive styles on human behavior remains an important and relevant direction of scientific research today. In the context of this study, it is stated that understanding the degree of influence of cognitive styles on self-preservation behavior will provide an opportunity to more effectively influence its formation among student youth.The main signs of human behavior that characterize it as a subject of self-preservation are identified: motivation to preserve health and improve the quality of life, compliance with the rules of personal hygiene (healthy lifestyle), tendency to take responsibility for one's actions, self-realization and vitality.

Дисертація присвячена розробленню системної концепції середовища державної політики, обґрунтуванню механізму впливу складників середовища на вироблення державної політики та перспективних підходів і напрямів врахування цього впливу в практиці державного управління в Україні.Виокремлено історичні етапи розвитку концептуальних уявлень про середовище як детермінанту людської життєдіяльності, що знайшли відображення у концепціях географічного детермінізму (XVIII – перша пол. ХІХ ст.), просторового середовища (друга пол. ХІХ ст.), природного та історичного ареалу (20-30-ті рр. ХХ ст.), антропо¬космізму (кін. ХІХ – 30-40-і рр. ХХ ст.), міського середовища (20-40-і рр. ХХ ст.), дифузіоністській (20-40-і рр. ХХ ст.), цивілізаційній (40-60-ті рр. ХХ ст.), середовищного реалізму (70-ті рр. ХХ ст.), інструмен¬талізму (80-ті рр. ХХ ст), інвайронмен¬талізму (70-80-ті рр. ХХ ст.).Узагальнено теоретичні уявлення про середовище у різних сферах сучасного наукового знання, згідно з якими воно розуміється як: усе оточення об’єкта дослідження (філософія); фізичний простір (фізика); сукупність природних умов (географія); сукупність суспільних умов, впливів, людського оточення та міжособистісних взаємодій (соціологія); матеріальні та духовні умови життєдіяльності людини (теорія комунікацій); предметно-просторове оточення, що є визначальним чинником людської поведінки (психологія); штучно спроектоване предметно-просторове життєве оточення (архітектура, дизайн); сукупність умов формування та розвитку особистості (педагогіка); віртуально-інформаційна реальність (комп’ютерні науки); простір взаємодії між виробником і споживачем (маркетинг, PR).Удосконалено понятійний апарат аналізу державної політики у аспекті розуміння її середовища, зокрема, визначено наступні базові поняття: - "середовище державної політики" – цілісна сукупність об’єктивних та змінних умов, чинників, елементів реальності, у якій розгортається державна політика, яка здійснює взаємовплив із державною політикою та у сучасних реаліях включає два рівні – державний (макросередовище) та глобальний (мегасередовище); - "макросередовище державної політики" – суспільний простір у межах території відповідної держави, що характеризується особливостями організації влади, сукупністю інститутів, видів діяльності та комунікацій, природно-географічним та штучно створеним матеріальним оточенням, історико-культурними та духовно-ціннісними умовами; - "мегасередовище державної політики" – глобальний простір, що включає організаційні структури, природні, штучно створені та суспільні явища, процеси і умови планетарного масштабу.На основі наведених базових понять розроблено системну концепцію середовища державної політики, що поділяє його на макросередовище (державний рівень), компонентами якого є фізичне, політичне, державно-управлінське, економічне, соціальне, гуманітарне та інформаційне середовище, а також мегасередовище (глобальне оточення держави), поділене на глобальне економічне, політичне та соціогуманітарне середовище. Запропонована концепція є системним відображенням середовища державної політики, що охоплює всі сфери суспільства та чітко виділяє державний (макросередовище) та глобальний (мегасередовище) рівні зазначеного середовища. При цьому, на відміну від інших досліджень, в макросередовищі розмежовані політичне та державно-управлінське середовище, а також виокремлені гуманітарне та інформаційне середовище, а мегасередовище структуроване та деталізоване за складниками. Виходячи з описаної концепції, побудовано загальну матрицю характеристик середовища державної політики, що відображає його повну структуру у вигляді низки груп характеристик макро- та мегасередовища.Ключові слова: вироблення державної політики, середовище державної політики, макросередовище державної політики, глобальне середовище державної політики, взаємодія органів державної влади з суспільним середовищем, механізми впливу середовища на державну політику, ризик-менеджмент, прогнозні та стратегічні документи щодо державної політики.^UThe thesis is devoted to the development of a systemic conception of state policy environment, substantiation of the mechanism of influence of environmental components on the оf state policymaking and promising approaches and directions for consideration this influence in practice of state governance in Ukraine.The historical stages of evolution of the conceptual representation about environment as the determinant of human vital activity are outlined in the form of following conceptions: geographic determinism (XVIII – first half XIX century); spatial environment (second half XIX century); natural and historical areal (20-30th XX century); anthropic cosmism (end of XIX – 30-40th XX century); urban environment (20-40th XX century); diffusional (20-40th XX century); civilizational (40-60th XX century); environmental realism (70th XX century); instrumentalism (80th XX century); environmentalism (70-80th XX century).The theoretical representations about environment in different spheres of the modern scientific knowledge are generalized. According to these representations the environment is thought as follows: all of surrounding object of research (philosophy); physical space (physics); set of natural conditions (geography); set of social conditions, influences, humanitarian surrounding and interpersonal interactions (sociology); material and spiritual conditions of human vital activity (communication theory); body-space environment as determinant of human behavior (psychology); artificially designed body-space lifetime environment (architecture, design); set of conditions for formation and development of individual (pedagogic science); virtual information reality (computer science); interaction space between manufacturer and consumer (marketing, PR).The conceptual apparatus for state policy analysis is improved in the aspect of understanding the environment. In particular, the following basic notions are defined:- "environment of state policy" – the a complete set of objective and variable conditions, factors, elements of reality, in which state policy unfolds, which interacts with state policy and in modern realities includes two levels – the state (macro environment) and global (mega environment);- "macro environment of state policy" – the space of society limited by territory of appropriate state which characterized by peculiarities of authority organization, system of institutions, kinds of activity and communications, natural-geographic and artificially designed surrounding, historical, cultural, spiritual and valuable conditions;- "mega environment of state policy" – the global space including organizational structures, natural, artificially designed and social phenomena, processes and conditions of world scale.Proceeding from these basic notions the systemic conception of environment of state policy is worked out. The conception divides this environment into macro environment (state level) consisting of physical, political, governance, economic, social, humanitarian, informational environment, and mega environment (global surrounding of state) divided into global economic, political, socio-humanitarian environment. Proposed conception is the systemic representation of environment of state policy covering all spheres of society and dividing clearly the state level (macro environment) and the global level (mega environment) in specified environment. In contrast to other researches, the conception separates political and governance macro environment, distinguish humanitarian and informational macro environment, and also it make detailed structure of the components of mega environment. Proceeding from described conception the general matrix of characteristics of state policy environment is designed. The matrix represents full structure of this environment as groups set of characteristics of macro and mega environment.The approaches to understanding main components of the macro environment of state policy are proposed. These approaches represent systemically political, economic and physical environment, separate clearly two main components of physical environment (natural-geographic and societal), divide social and humanitarian environment, represent social environment as dynamic two-level structure (general and involved environment), distinguish humanitarian environment (which include valuably-behavioral and institutional component), governance environment (represented by formal and unformal institutions), informational environment (set of appropriate subjects, technical systems, resources and technologies).Key words: state policymaking, environment of state policy, macro environment of state policy, global environment of state policy, interaction between state authorities and society environment, mechanisms of environmental influence on state policy, risk management, prospective and strategic documents of state policy.

Об'єкт – розвиток метакогнітивної активності у структурі академічної саморегуляції студентів; мета – теоретичне обґрунтування та емпірична верифікація моделі мотиваційних чинників розвитку метакогнітивної активності у структурі академічної саморегуляції студентів; новизна – вперше обґрунтовано поняття метакогнітивної активності студентів та визначено її показники, а саме: прийняття імпліцитних теорій інтелекту «збагаченої особистості» та «нарощуваного інтелекту», метакогнітивні знання, метакогнітивну включеність у діяльність та рефлексивність; вперше показано, що метакогнітивна активність входить до структурі академічної саморегуляції студентів та є чинником її розвитку; вперше показано відсутність значущих позитивних змін в оцінках більшості показників метакогнітивної активності студентів в освітньому процесі та нелінійну динаміку показника «самооцінка навчання» у структурі метакогнітивної активності; вперше теоретично обґрунтовано та емпірично верифіковано модель мотиваційних чинників розвитку метакогнітивної активності, яка містить загальні та професійні мотиви; вперше доведено, що оптимізація мотиваційної сфери є чинником розвитку метакогнітивної активності у структурі академічної саморегуляції студентів; розширено уявлення про провідну роль метакогнітивної активності як інтрапсихічного механізму управління когнітивною діяльністю в урегулюванні метакогнітивних процесів; розширені уявлення про психологічні особливості студентського віку як сенситивного для розвитку метакогнітивних процесів; дістали подальшого розвитку засоби психологічного впливу, спрямовані на розвиток особистісної та пізнавальної сфери; вдосконалено засоби розвитку метакогнітивної активності у структурі академічної саморегуляції студентів у закладах вищої освіти; результати – розроблено й апробовано програму навчально-розвивального тренінгу з розвитку метакогнітивної активності та загальної й професійної мотивації. Результати можуть бути використані при розробці навчальних курсів для здобувачів спеціальності «Психологія». Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес закладів вищої освіти України; галузь – психологія.^UObject – development of metacognitive activity in the structure of academic self-regulation of students; goal – theoretical justification and empirical verification of the model of motivational factors of development of metacognitive activity in the structure of academic self-regulation of students; novelty – the concept of metacognitive activity of students is justified and its indicators are determined for the first time, namely: adoption of implicit theories of intelligence of an "enriched personality" and "enhanced intelligence", metacognitive knowledge, metacognitive inclusion in activity and reflexivity; it has been shown for the first time that metacognitive activity is part of the structure of academic self-regulation of students and is a factor in its development; the absence of significant positive changes in the estimates of most indicators of student metacognitive activity in the educational process and the non-linear dynamics of the "self-assessment of learning" indicator in the structure of metacognitive activity is shown for the first time; model of motivational factors of development of metacognitive activity, which contains general and professional motives, is theoretically justified and empirically verified for the first time; it has been proved for the first time that optimization of the motivational sphere is a factor in the development of metacognitive activity in the structure of academic self-regulation of students; understanding of the leading role of metacognitive activity as an intrapsychic mechanism of cognitive activity management in the settlement of metacognitive processes is expanded; ideas about the psychological features of student age as sensitive for the development of metacognitive processes is extended; means of psychological influence aimed at the development of the personal and cognitive sphere are received further development; means of developing metacognitive activity in the structure of academic self-regulation of students in higher educational institutions have been improved; results – a program of educational and developmental training on the development of metacognitive activity and general and professional motivation has been developed and tested. The results can be used in the development of training courses for applicants in the specialty "Psychology". The results of the dissertation study have been introduced into the educational process of higher educational institutions of Ukraine; area – psychology.

Дисертація є комплексним дослідженням неоміфологізмів у живописній творчості випускників НОАМА у 1980–1990-х років. Головна мета дослідження – вивчити сюжети, теми, образи і символи у живописі випускників Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, які були створені у 1980–1990-х роках та стали частиною національного міфу, тобто усталилися в культурно-мистецькому просторі та зчитуються як питомо українські.Визначено, що питанню неоміфологізму та зв’язкам національних міфів із мистецтвом присвячено чимало праць, проте ступінь вивченості питання в українському мистецтвознавстві залишається невичерпним. Тематика не розглядалася комплексно, із залученням наукових розвідок суміжних дисциплін. Застосування міжгалузевого та контекстуального методів дослідження проявило перспективність дослідження та нові потенційні вектори, адже культурні міфи та національні міфологеми в мистецтві знаходяться на перетині таких галузей, як-от філософія, культурологія, образотворче мистецтво, мистецтвознавство, соціологія, психологія, а також нових галузей, як реклама та дизайн.Актуалізують тему і новітні наукові розвідки, здійснені за суміжними темами, а також достатня часова дистанція, яка дозволяє прослідкувати генезис ключових образів і символів та дає можливість визначити, які з них інтегрувалися в національну культуру й увійшли до сучасного українського міфу, а які були лише тимчасовим явищем. У дисертації визначено основні теми, символи, сюжети та образи, до яких зверталися київські художники на початку Незалежності, працюючи над національними темами. Це у свою чергу виявило не лише істинні патерни національної культури, а також проявило нав’язані радянським минулим стереотипи.Схарактеризовано типологію провідних жіночих образів, котрі сприймаються українським етносом як національні символи й тепер належать до культурного коду нації.Визначені головні джерела, до яких зверталися художники задля формування нової образно-пластичної мови. У прагненні повернути в мистецький дискурс власну історію та культуру художники жанрового живопису вдавалися до переосмислення тем і формальних ознак попередніх епох (особливо авангарду, українського бароко, давньоруського мистецтва доби Київської Русі та трипільських орнаментів) і народного мистецтва (передусім декоративно-ужиткового, особливо вишивки, ткацтва, лозоплетіння та гончарства).Встановлено роль сакрального мистецтва та окремих сюжетів у формуванні київського живопису наприкінці ХХ століття та значимість майстерні храмової культури під керівництвом М. А. Стороженка.Обґрунтовано провідну роль окремих символів як культурних кодів етносу (земля, ґрунт, глина, колесо, дім, мати, козак, кінь, дерево, степ, трипільський орнамент), які формують національну міфологію.Доведено, що національні травми займають важливе місце в культурі українського етносу, а також вплинули на формування самоідентифікації та стали частиною національного міфу. Наприкінці ХХ століття у живописній практиці сформувалися образи, якими послуговуються митці, звертаючись до окремих драматичних подій, які належать до національних травм, зокрема для зображення Голодомору 1932–1933 років.Практичне значення отриманих результатів полягає в узагальненні та систематизації строкатого розмаїття тем, ідей, сюжетів та образів на полотнах художників різних стилістичних та ідейних напрямів, з яких формувалося сучасне українське образотворче мистецтво. Міжгалузева тематика та отримані результати відкривають широкий потенціал можливостей застосування для підготовки навчальних матеріалів, практичного використання в галузях образотворчого мистецтва, мистецтвознавства, філософії, культурології, соціології, психології, а також в інших мистецьких дослідженнях.^UThe dissertation is a comprehensive study of neo-mythologism in the painting of NAOMA graduates in the 1980s and 1990s. The scientific task of the thesis is to systematize and typologize images and symbols in the works of Kyiv painters of the late 20th century of various directions, to analyze the key sources that artists turned to in the formation of a new Ukrainian figurative and plastic language; assess the role of national cultural heritage in the formation of neomythologism in the late 20th century.It has been found that many works have been devoted to the issue of neomythologism and the relationship of national myths to art, but the degree of study of this issue in Ukrainian art history remains insufficient. The topic has not been comprehensively addressed by incorporating scientific research from related disciplines. The use of interdisciplinary and contextual research methods has revealed the perspectives of the study and new potential vectors, since cultural myths and national mythologies in art are at the intersection of fields such as philosophy, cultural studies, fine arts, art history, sociology, psychology, as well as new fields such as advertising and design.The latest scientific research on related topics also brings the issue up to date, as well as sufficient time distance, which allows us to trace the genesis of key images and symbols, and to determine which of them have been integrated into the national culture and entered the modern Ukrainian myth, and which were only a temporary phenomenon. The typology of the leading female images, which are perceived by the Ukrainian ethnic group as national symbols and now belong to the nation's cultural code, is characterized.The main sources used by artists to form a new figurative and plastic language are identified. In an effort to bring their own history and culture back into the artistic discourse, artists of genre painting resorted to rethinking the themes and formal features of previous eras (especially avant-garde, Ukrainian Baroque, ancient Rus’ art of the Kyivan Rus’ period, and Trypillian ornaments) and folk art (primarily decorative and applied art, especially embroidery, weaving, wickerwork, and pottery).The role of sacred art and individual subjects in the formation of Kyiv painting in the late 20th century and the importance of the workshop of sacred painting under the direction of M. A. Storozhenko are established.The author substantiates the leading role of certain symbols as cultural codes of the ethnic group (land, soil, clay, wheel, house, mother, Cossack, horse, tree, steppe, Trypillian ornament), which form the national mythology.The paper has proved that national traumas occupy an important place in the culture of the Ukrainian ethnos and have also influenced the formation of self-identity and have become part of the national myth. At the end of the 20th century, the practice of painting created images that artists used to refer to certain dramatic events that were considered national traumas. In particular to illustrate Holodomor of 1932-1933.The practical significance of the obtained results was in the generalization and systematization of a colorful variety of themes, ideas, plots and images on the canvases of artists of various stylistic and ideological trends, from which modern Ukrainian fine art was formed. The interdisciplinary topic and the obtained results open up a wide potential of application opportunities for the preparation of educational materials, practical use in the fields of fine arts, art history, philosophy, cultural studies, sociology, psychology, as well as in other art studies.

  Скачати повний текст

Досліджено "Театральний роман" М.Булгакова у контексті категорій "психологія творчості", "літературний психологізм", "театральний психологізм" та "жанрова своєрідність" роману. Проведено всебічний аналіз твору й узагальнено його ідейно-художні особливості - поєднання психологізму й іронії, фантастики та філософії. Охарактеризовано жанр даного твору як автобіографічного психолого-іронічного роману з елементами візіонерського наповнення. Розглянуто концепцію світу й людини в "Театральному романі" та проблему "людина й творчість" як її складову, наголошено на значущості позитивних і негативних наслідків пошуку таємниць буття. Показано, що внутрішній інтенціональний сюжет об'єднує етапи літературної та театральної творчості, містифікацію двійництва та самодублювання читача. У романі створено художню модель творця, який живе у вигаданому театральному світі та сприймає його як міф. Визначено структуру й функціонування міфа в "Театральному романі": від захопленості театральним життям до викриття його руйнівної ритуальності.

  Скачати повний текст

Об'єкт професійна Я-концепція особистості; мета: вивчення шляхом порівняльного аналізу психологічного змісту професійної Я-концепції студентів педагогічних закладів вищої освіти та вчителів загальноосвітніх шкіл та розробка на цій основі тренінгової програми розвитку професійної Я-концепції майбутніх вчителів; методи: аналіз, синтез, узагальнення наукових даних з проблеми дослідження, систематизація та інтерпретація наукових матеріалів, контент-аналізування, порівняльний аналіз, узагальнення отриманих результатів; новизна: теоретично обґрунтовано та емпірично доведено правомірність використання порівняльного аналізу професійної Я-концепції студентів та вчителів з метою визначення цільових орієнтирів розвитку професійної Я-концепції майбутнього педагога; уперше розроблено модель розвитку професійної Я-концепції майбутнього педагога, що включає: когнітивну, оціночну, поведінкову, мотиваційну, духовно-ціннісну складові; одержали подальший теоретичний розвиток та емпірично підтверджені ідея про співвіднесеність розвитку професійної Я-концепції із етами професійного становлення людини як суб'єкта праці; уточнено уявлення про психологічний зміст професійної Я-концепції майбутнього педагога та критерії її позитивних характеристик; поглиблено уявлення про можливості оптимізації та розвитку змісту та структури професійної Я-концепції майбутнього педагога шляхом використання інтегративного тренінгу; результати дослідження: розроблено модель професійної Я-концепції майбутнього педагога; визначено структурні складові професійної Я-концепції майбутнього педагога, до яких віднесено такі компоненти: когнітивний, поведінковий, оцінний, мотиваційний, духовно-ціннісний; виокремлено психологічні чинники (ціннісні орієнтації, соціальні стосунки, особистісна самоактуалізація); порівняно професійну Я-концепцію вчителів, які працюють у школах, та студентів, які навчаються на педагогічних спеціальностях у закладах вищої освіти та виявлено розбіжності в кількісних та змістовних характеристиках структурних компонентів професійної Я-концепції студентів – майбутніх педагогів та вчителів; запропоновано програму інтегративного тренінгу з розвитку професійної Я-концепції майбутніх педагогів; галузь: психологія.^UObject – professional Self-conception; goal: the studying of professional Self-conception context among the students of higher educational establishments and secondary school teachers by means of comparative analysis and development of a training program of professional Self-conception evolution of future teachers on its basis; methods: analysis, synthesis, summarizing of scientific data of the problem of the research, systematization and interpretation of scientific materials, content-analysis, comparative analysis, summarizing of the findings; novelty: theoretically grounded and empirically proved the validity of application of comparative analysis of professional Self-conception of students and teachers with the aim of identifying purposeful guidelines of future teacher's professional Self-conception development; a model of future teacher's professional Self-conception development is designed for the first time, and it includes: cognitive, evaluative, behavioural, motivational, components of cultural wealth; further theoretical development and empirical proof is given to an idea of correlation of professional Self-conception development with stages of professional advancement of a person as a labour subject; the concept of psychological content of future teacher's professional Self-conception is extended as well as the criteria of its positive characteristics; the understanding of optimization possibilities and a development of content and structure of future teacher's professional Self-conception is extended by way of integrative training application; the results of the research: a model of future teacher's professional Self-conception is developed; structural components of future teacher's professional Self-conception are identified, to which the following components are attributed: cognitive, behavioural, evaluative, motivational, cultural wealth; psychological factors (value understanding, social relations, personal self-actualization); teachers' professional Self-conception, who work at schools, as well as the students', who specialize in teacher training disciplines at universities, are compared and there has been found differences in quantitative and contentive characteristics of structural components of students' professional Self-conception – future educators and teachers; a program of integrative training of future teachers' professional Self-conception development is proposed; branch: psychology.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 – психологія діяльності в особливих умовах. – Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. – Київ, 2021.Дисертацію присвячено дослідженню проблеми психічної саморегуляції майбутніх магістрів військового управління у процесі їх практичної підготовки.У роботі визначено сутність і структуру здатності до психічної саморегуляції майбутніх МВУ, компонентами якої є ціннісно-мотиваційний, когнітивний, емоційно-вольовий, поведінково-діяльнісний, комунікативний і суб'єктний. Розроблено та обґрунтовано структурно-функціональну модель, що містить цільовий (мета), компонентний (компоненти здатності до психічної саморегуляції), діагностичний (критерії, показники, методики), розвивальний (тренінгова програма) і результативний блоки, а також тренінгову програму розвитку здатності до психічної саморегуляції у майбутніх МВУ, навчальні теми якої узгоджено за змістом із компонентами здатності до психічної саморегуляції майбутніх МВУ.Ключові слова: здатність, психічна саморегуляція, структурно-функціональна модель, тренінгова програма, магістри військового управління.^UThesis for a candidate degree in psychological sciences in specialty 19.00.09 – psychology of activities in specific conditions. – National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi. – Kyiv, 2021.The thesis theoretically analyzes and practically solves the scientific problem of establishing peculiarities of psychic self-regulation development of the future Masters of Command and Control in the process of practical training. The results of the research turned out to be successful in fulfilling the tasks and enabled the following conclusions. After theoretical analysis and generalization of the scientific sources it defines psychic self-regulation of the future Masters of Command and Control as the aimed conscious self-management of psychic processes, states and behavior according to the professionally significant goals, values, urgent needs, professional and moral motives that improve their psychic abilities and emotional state, provide the success of the military professional activity in general and in particular taking managerial decisions. It proves that the basis for the psychic self-regulation of the future Masters of Command and Control in the process of practical training in military academies is the developed ability to psychic self-regulation defined as a complex integrative professionally significant formation providing their capability of performing psychic self-regulation of psychic processes, states and behavior by means of self-management in order to provide successful military professional activity according to the goals and projected results. Based on the researchers' approaches to the phenomenon of self-regulation it establishes that the structure of the ability to psychic self-regulation includes the following elements: 1) axiological-motivational element is characterized by professional orientation, intention to the professional activity in different professional situations, ability to motivate oneself for their fulfillment, keeping values of the military professional activity; 2) behavioral and activity element identifies personality, professional and psychological preparedness to the professional actions in everyday and extreme (combat) situations of the military service; 3) communicative element is the possession of the self-control and psychic self-regulation culture during communication, ability to control one's own actions and behaviour in different military professional communicative situations, skills of solving and resolving conflicts occurring during the military service; 4) cognitive element is defined by the ability of attentive observation, effective memory, non-standard thinking, self-study etc.; 5) emotions and will include psychological resilience as the ability to emotional and willing self-regulation, ability to act quietly and confidently in psychologically hard, emotionally intense, dangerous and high-demand situations of the service (combat) activity; 6) subjective element is the core one in the whole structure including the ability to consciously control one's own internal world, oneself, mood, behavior and professional activity as well as the ability to reflect. The thesis presents a structural and functional model of the development of the psychic self-regulation ability of the future Masters of Command and Control in the process of practical training containing such blocks as aims (goals), components (abilities of psychic self-regulation), diagnosis (methodologies), development (training program) and results. It also proves psychological instruments for testing ability to psychic self-regulation of the future Masters of Command and Control in the process of their practical training. Key words: ability, psychic self-regulation, structural and functional model, training program, Masters of Command and Control.