Висвітлено особливості функціонування агіографічних мотивів у "житії" жінки-святої (Жанна д'Арк) та створення агіографічної ієрархії в життєписі італійського поета. Встановлено причини трансформації традиційних житійних мотивів, виявлено співвідношення рис жанрових різновидів житія та патерика. Уточнено уявлення щодо своєрідності літературної біографії російського Зарубіжжя.

  Скачати повний текст

Розроблено соціально-філософську концепцію біографії як соціокультурного феномену, що характеризує індивідуально-особистісний вимір соціального буття та культури. Обгрунтовано теоретико-методологічну базу його дослідження у соціальній філософії та міждисциплінарному полі соціогуманітарного знання. Проаналізовано теоретичні засади, пізнавальні можливості та межі біографічного підходу у соціальній філософії та соціогуманітарному знанні в цілому. Запропоновано модель і стратегію соціально-філософського аналізу біографії, що передбачає вихід на рівень соціальної онтології. Біографію у різноманітності своїх форм і типів проаналізовано як культурну інваріанту й універсалію соціокультурного буття, як сутнісний вираз вихідної саморефлексивності, герменевтичноті та наративності життя, механізм репрезентації індивідуально-особистісного начала культури в його конкретній історичності й унікальності. Сформульовано визначення феномену біографії як результату "персоналізації" надіндивідуальних соціокультурних норм, цінностей, зразків та як засобу універсалізації персонально-унікальних смислів. Проаналізовано проблематику "нового біографізму" як відображення антропологічного повороту у сучасній філософії та гуманітаристиці. Доведено, що "новий біографізм/автобіографізм" часто є неартикульованим, латентним елементом багатьох сучасних філософских концепцій, в яких відкрито продемонстровано відторгнення від "біографічного методу" у його класичних зразках і позитивістських модифікаціях. Розроблено методологічну базу науково-теоретичного представлення феномену біографії у синтетичній єдності соціальної онтології, соціальної феноменології та методології гуманітарного знання. Біографічний/автобіографічний аспект досліджено як одну з найважливіших складових такої синтезувальної архітектоніки. Показано, що біографічна спрямованість є способом утримання проблемно-тематичної єдності Humanities, теоретико-концептуальним гарантом якої здатна виступати соціальна філософія.

  Скачати повний текст

Доведено, що "вмонтовування" життєпису Н. Суровцової у загальний контекст суспільно-політичного та культурного життя 1910-х - першої половини 1980-х рр. відкриває значні дослідницькі перспективи. Зазначено, що біографія містить кілька якісно відмінних і навіть контрастуючих між собою діб, епох, періодів: українське національне відродження на межі XIX й початку XX ст., нелегальна та напівлегальна політична діяльність української свідомої молоді, що у неї доволі рано ангажувалася Н. Суровцова тощо.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено історико-героїчні перекази як цілісну систему. Зібрано й проаналізовано значний за обсягом матеріал, який нагромаджувався впродовж століть і становить національний фольклорний фонд. Уперше в українській фольклористиці висвітлено історію України від найдавніших часів до початку XX ст., а саме: княжі часи; боротьбу українців з монголо-татарськими та турецько-османськими поневолювачами; козацько-гетьманську добу; гайдамаччину та опришківство. На базі усних джерел з'ясовано роль та місце видатних осіб в історичному процесі. Висвітлено теоретичні питання щодо поетики жанру. Значну увагу приділено функціональній природі жанру, зокрема, ролі вимислу та його впливу на жанр, показано, яким чином формується фольклорна біографія героя, а також значення простору й часу. Розглянуто жанрову своєрідність естетичної категорії героїчного в історичних переказах. Значну увагу приділено системі художніх засобів вираження.

  Скачати повний текст

Досліджено інтелектуальну біографію, педагогічну, громадську та наукову діяльність одного з видатних вчених, академіка ВУАН К. В. Харламповича (1870 - 1932 рр.). Визначено основні періоди житгя та творчості вченого, проаналізовано матеріали слідчої справи та з'ясовано безпідставність висунутих проти нього звинувачень. Досліджено соціокультурне оточення та наукові зв'язки дослідника, характер професійних і приватних стосунків між ним та його колегами по цеху. Проаналізовано сфери наукових інтересів та історичних поглядів К. В. Харламповича.

  Скачати повний текст

Проведено типологічне дослідження творчих індивідуальностей Л. Первомайського й А. Тарковського та їх літературної спадщини, зокрема поезії. На підставі його результатів і досвіду літературознавців-компаративістів сформульовано торетико-методологічні засади компаративних студій для зіставлення творчих особистостей цих митців та їх різножанрової спадщини. Проаналізовано вплив фактора національної ідентичності на життєві та творчі орієнтири Л. Первомайського й А. Тарковського. Здійснено компаративні зіставлення основних граней їх творчої діяльності (поезії, перекладу, прози, театру, сатири, епістолярію). Розглянуто типологічні паралелі. Виявлено спільне та відмінне в життєвих і творчих біографіях Л. Первомайського й А. Тарковського, їх світоглядних засадах, психологічних портретах. Висвітлено естетичні та творчі пошуки обох митців у контексті літературного процесу XX ст. Проведено комплексний порівняльний аналіз їх поетичних дискурсів, з'ясовано зв'язки з "неокласицистичною", екзистенціалістсько-філософською, сковородинською традиціями.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження інтертекстуальних елементів у поезії І.Калинця, які функціонують у тексті як метафоричні вирази. Творчий доробок поета розглянуто як цілісну структуру, підпорядковану одній ідеї - побудові текстуального простору для існування ідеальної України. Зроблено висновок, що інтертекстуальні елементи є засобом для руйнування навколишньої реальності та будівельним матеріалом для формування текстової. З'ясовано, що у перших збірках митець намагається створити замкнений у минулому світ на підставі використання інтертекстуальних зв'язків різного типу з фольклором, слов'янськими міфами, біографіями українських культурних діячів. Подальший творчий період характеризується усвідомленням екзистенціального відчуження від світу та поступовим витісненням реальності у текстовий простір. Встановлено, що основним прийомом є квазіінтертекстуальність і використання як передтекстів публіцистичних статей і документів. З'ясовано, що у другій частині творчого доробку, написаного в ув'язненні, поет створює текстовий простір у географічному, історичному, аудіовізуальному та символьному аспектах з використанням різноманітних типів інтертекстуальних зв'язків, зокрема інтермедіальних. З'ясовано, що передтекстами є легенди, казки, твори української літератури, а також скульптурні й архітектурні витвори, живописні полотна українських та європейських майстрів, знаки зодіаку, букви й числа.

  Скачати повний текст

Досліджено модифікації жанру біографії у творчості П. Акройда (на матеріалі творів "Останній заповіт Оскара Уайльда", "Чаттертон", "Мільтон в Америці"). Наприкінці XX - початку XXI ст. особливу роль у розвитку жанру бографії відігравало залучення біографічних жанроформ до парадигми постмодернізму. Зазначено, що однією з найважливіших модифікацій біографії є піджанр "письменник як герой". Відзначено про особливе місце П. Акройду у використанні цього піджанру. Його першою спробою поєднати жанри біографії та роману був "Останній заповіт Оскара Уайльда". Основним прийомом побудови твору є пастиш, за допомогою якого автор створив лінгвістичну маску Оскара Уайльда. Зроблено висновок, що твір є "черевомовною" біографією. У "Чаттертоні" сюжет побудований навколо спроби біографа-аматора Уїчвуда знайти правду про Чаттертона, тобто застосована жанрова модифікація є "романом про біографа". У "Мільтоні в Америці" П. Акройд відкинув умовності біографічного письма й обрав жанр постмодерністської зміненої історії. Зазначено, що біографія письменника була для П. Акройда підставою для написання постмодерністських історіографічних романів, пов'язаних з жанром біографії.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу історіографії стосовно теми дослідження, певних джерел, наукового доробку О.Г. Лотоцького визначено необхідність комплексного дослідження його творчої спадщини. Встановлено зв'язок наукових студій історика з його громадсько-політичною діяльністю. Висвітлено педагогічну й організаційну діяльність науковця. Для висвітлення еволюції світогляду О.Г. Лотоцького, його історичних поглядів, громадянсько-політичної позиції проаналізовано його праці з історії Церкви, духовної освіти, публіцистичні статті, біографічні нариси. З'ясовано внесок дослідника та значення його наукових праць у розробку різних проблем історії України та визначено перспективи використання творчого доробку вченого.

  Скачати повний текст

Досліджено співвідношення фактичного й особистісного в українській документально-художній прозі кінця XX ст. Мемуарна та біографічна література представлені як складний процес, що перебуває у безперервному русі та розвитку. З використанням історико-теоретичних праць вітчизняних і зарубіжних літературознавців проаналізовано малодосліджені українські та біографічні твори. Акцентовано увагу на тому, що документально-художній прозі властиве гармонічне поєднання документальної достовірності й особистісного начала. Досліджено суб'єктивний чинник як невід'ємну рису літератури non fiction. З'ясовано шляхи реалізації особистісного начала безпосередньо у тексті. Виявлено спільні та відмінні параметри суб'єктивності у творах-спогадах і творах-біографіях. Установлено градацію суб'єктивного чинника у документально-художній прозі.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена опису раніш недослідженого матеріалу про педагогічну діяльність М.Р.Завадського. Подана повна біографія педагога, розкриті філософські, естетичні, релігійні основи його світогляду. У дисертації проаналізовано погляди М.Р.Завадського на загальні й окремі питання теорії навчання і виховання, описуються положення концепції педагога про розвиток початкової та середньої освіти. Показана роль М.Р.Завадського як просвітителя, оригінального мислителя, популяризатора педагогічних ідей і реформатора системи освіти. У роботі проаналізовано статті, підручники, циркуляри і законопроекти, написані педагогом, а також подана бібліографія його праць.

  Скачати повний текст

Уперше досліджено взаємопроникнення та взаємодію двох протилежних традицій (Срібного віку та духовного реалізму, що базується на засадах святоотцівської та давньоруської літератур і досвіді російської класики) в емігрантській прозі Б. Зайцева. Розкрито сутність поняття "духовний реалізм", розглянуто його основні ознаки (створення образу автора на підставі принципу самоприменшення, відмова від психологізму, поліфонічність оповіді). На підставі вивчення еволюції художніх принципів письменника вперше розглянуто наповнення зайцевського імпресіонізму новим ідейним змістом. Розкрито своєрідність поетики духовного реалізму письменника, показано його тісний зв'язок з імпресіонізмом. Наведено нові відомості про особливості засвоєння агіографічної традиції в емігрантській творчості письменника. Доведено, що одним із джерел паломницьких нарисів "Валаам" стала книга "Валаамский монастырь и его подвижники" (Санкт-Петербург, 1864). З'ясовано, що прототипом Ретизанова з повісті "Голубая звезда" був А. Бєлий. Висвітлено ставлення Б. Зайцева до панівних ідей Срібного віку, систематизовано ознаки імпресіоністичної манери письменника. Простежено еволюцію творчого методу Б. Зайцева від пантеїзму та неореалізму до православ'я та духовного реалізму. Досліджено досвід реконструкції церковних жанрів у прозі Б. Зайцева, розглянуто вплив агіографічного канону на всіх рівнях оповіді. Доведено, що нові художні принципи Б. Зайцева (авторське самоприменшення, поліфонізм, звуження сфери психологізму) є виявом не жанрової специфіки, а цілісного творчого методу, оскільки дані засоби використовуються у творах різних жанрів - у романах і белетризованих біографіях.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості формування та становлення української біографічної прози першої половини XX ст. Особливу увагу приділено комплексному аналізу жанрової специфіки творів В.Петрова ("Аліна і Костомаров" та "Романи Куліша"), С.Васильченка ("Широкий шлях"), О.Ільченка ("Петербурзька осінь") та Л.Смілянського ("Михайло Коцюбинський"). Досліджено проблемні питання формування біографічного наджанру. Конкретизовано зміст понять "біографічна повість", "художня біографія", "художня вигадка", "здогад". З'ясовано вплив "літературної політики" на формування біографічного твору першої половини XX ст. Досліджено специфіку літературного напрямку та виділено два жанрові різновиди біографічної прози першої половини XX ст. Проаналізовано особливості творів нарисового характеру та своєрідні ознаки біографічної прози традиційного художнього типу.

  Скачати повний текст

Актуальність зумовлена необхідністю опису та переосмислення історичного досвіду становлення і розвитку методики навчання французької мови у Галичині (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.) шляхом аналізу конкретно-історичного матеріалу що стосувався адміністративних, соціальних, освітніх процесів, які відбувалися на Галицьких землях, а також потребою оновлення процесу підготовки студентів, магістрантів, аспірантів шляхом уведення нових наукових та архівних джерел, дотичних до історії методики навчання французької мови на обраній території та в окреслених хронологічних межах. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в науці про методику навчання іноземних мов всебічно досліджено становлення і розвиток методики навчання французької мови у Галичині впродовж 1867–1939 рр.; охарактеризовано історико-соціальні та освітньо-організаційні передумови становлення і розвитку методики навчання французької мови; обґрунтовано періодизацію методики навчання французької мови; висвітлено процес навчання французької мови; визначено та уточнено методичні підходи, принципи, методи навчання французької мови у Галичині впродовж досліджуваного періоду; до наукового обігу введено маловідомі та невідомі архівні документи; проаналізовано історичні факти, дотичні до становлення і розвитку методики навчання французької мови у Галичині (друга половина ХІХ – перша половина ХХ століття). Обґрунтований методологічний інструментарій дослідження, окреслено джерельну базу та представлено підходи до визначення етапів становлення і розвитку методики навчання французької мови у Галичині (1867–1939 рр.); розглянуто і проаналізовано навчальні програми, плани, річні шкільні звіти та підручники з французької мови; окреслено особливості реалізації методів навчання французької мови у Галичині впродовж досліджуваного історико-хронологічного періоду. Дослідження виконано з використанням підходів, методів і принципів чотирьох рівнів: філософського, загальнонаукового, конкретно-наукового та технологічного. Відповідно до обраних критеріїв установлено основні етапи становлення та розвитку методики навчання французької мови у Галичині у 1867–1939 рр.: І етап – 1867–1890 рр. – становлення методики навчання французької мови; ІІ етап – 1890–1939 рр. – розвиток методики навчання французької мови.У період становлення методики навчання французької мови в різних типах шкіл Галичини дисципліна «Французька мова» була виключно предметом за вибором. В межах виокремленого хронологічного періоду існували навчальні плани та щорічні шкільні звіти, в яких наявна вибіркова дисципліна «Французька мова». Метою навчання французької мови було знання граматики, вміння перекладати невеликі речення та тексти з та на французьку мову, а також здатність читання художньої літератури французькою мовою. Встановлено, що провідними було проголошено перекладні методи навчання французької мови, а саме граматико-перекладний та текстуально-перекладний. Внаслідок детального аналізу планів, звітів та підручників доведено, що навчання французької мови у Галичині у період 1867–1890 рр. провадилося на основі концептуально-методичних засад граматико-перекладного та текстуально-перекладного методів. Реалізація цих методів ґрунтувалася на мовному підході з дотриманням основних дидактичних та методичних принципів. Другий етап (1890–1939 рр.) вважається періодом розвитку методики навчання французької мови у Галичині. Цей історичний період ознаменувався проведенням реформ у галузі освіти, спрямованих на розвиток та вдосконалення системи освіти. Дисципліна «Французька мова» набуває характеру обов'язкової дисципліни. Метою навчання французької мови у школах та гімназіях Галичини було розуміння повідомлень французькою мовою, вільне висловлювання в усній та письмовій формах у межах знайомих тем та ситуацій повсякденного спілкування, читання текстів французькою мовою, ознайомлення учнів із кращими зразками французької художньої літератури, а також біографіями видатних французьких письменників та поетів. У старших класах передбачалося читання текстів у галузі науки та техніки. Проаналізовані навчальні програми, плани, шкільні звіти та підручники з французької мови засвідчили використання прямого методу навчання іноземних мов. Навчання французької мови здійснювалося на основі мовного та мовленнєвого підходів, принципі міжкультурної взаємодії, базувалося на дотриманні дидактичних і методичних принципів. Досліджено, що прогресивними на той час рекомендаціями було використання драматизації на уроках французької мови, а також прослуховування грамофонних записів з уривками французької мови для тренування правильної вимови. Окрім того, педагоги використовували кіноплівку із зображенням рухів мовного апарату при вимові французьких звуків. Виявлено, що особливістю використання прямого методу навчання французької мови у Галичині було небажання педагогів повністю відмовлятися від теорії мови, а саме граматики та фонетики.^UThe relevance is due to the need to describe and rethink the historical experience of formation and development of methods of teaching French in Galicia (second half of XIX - first half of XX century.) By analyzing specific historical material relating to administrative, social, educational processes that took place in Galicia. also the need to update the process of training students, undergraduates, graduate students by introducing new scientific and archival sources related to the history of methods of teaching French in the selected area and within the defined chronological boundaries.The scientific novelty of the study is that for the first time in the science of methods of teaching foreign languages ​​comprehensively studied the formation and development of methods of teaching French in Galicia during 1867-1939; historical-social and educational-organizational preconditions of formation and development of methods of teaching French are characterized; periodization of French language teaching methods is substantiated; the process of learning French is covered; defined and clarified methodological approaches, principles, methods of teaching French in Galicia during the study period; little-known and unknown archival documents were introduced into scientific circulation; historical facts concerning the formation and development of methods of teaching French in Galicia (second half of the nineteenth - first half of the twentieth century) are analyzed.The methodological tools of the research are substantiated, the source base is outlined and the approaches to determining the stages of formation and development of the methods of teaching French in Galicia (1867–1939) are presented; curricula, plans, annual school reports and textbooks in French were considered and analyzed; features of realization of methods of teaching French in Galicia during the studied historical and chronological period are outlined. According to the selected criteria, the main stages of formation and development of methods of teaching French in Galicia in 1867-1939: Stage I - 1867-1890 - the formation of methods of teaching French; Stage II - 1890-1939 - development of methods of teaching French.During the formation of the methodology of teaching French in different types of schools in Galicia, the discipline of "French" was exclusively a subject of choice. Within the selected chronological period, there were curricula and annual school reports in which the elective subject "French" was available. The aim of teaching French was knowledge of grammar, the ability to translate short sentences and texts from and into French, as well as the ability to read fiction in French. It is established that translation methods of teaching French, namely grammar-translation and text-translation, were declared the leading ones.As a result of a detailed analysis of plans, reports and textbooks, it is proved that the teaching of French in Galicia in the period 1867-1890 was carried out on the basis of conceptual and methodological principles of grammatical translation and textual translation methods. The implementation of these methods was based on the language approach in compliance with the basic didactic and methodological principles.The second stage (1890–1939) is considered to be the period of development of the methodology of teaching French in Galicia. This historic period was marked by reforms in the field of education aimed at developing and improving the education system.The French language discipline becomes a compulsory subject.The purpose of teaching French in schools and gymnasiums of Galicia was to understand messages in French, free speech in oral and written forms within familiar topics and situations of everyday communication, reading texts in French, acquainting students with the best examples of French fiction and biographies of prominent French writers and poets. In the senior classes reading of texts in the field of science and technology was provided.Analyzed curricula, plans, school reports and textbooks in French showed the use of a direct method of teaching foreign languages. The teaching of French was carried out on the basis of language and speech approaches, the principle of intercultural interaction, was based on adherence to didactic and methodological principles.It was investigated that the progressive recommendations at that time were the use of dramatization in French lessons, as well as listening to gramophone records with excerpts from French to train correct pronunciation. In addition, teachers used film depicting the movements of the speech apparatus when pronouncing French sounds.It was found that the peculiarity of using the direct method of teaching French in Galicia was the reluctance of teachers to completely abandon the theory of language, namely grammar and phonetics.

Біліченко Т. М. Проблеми початкової математичної освіти у спадщині М. В. Богдановича (1925 – 2006 рр.) ‒ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 – Освітні, педагогічні науки. Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, Глухів, 2020.Дисертаційну роботу присвячено вирішенню наукового завдання, яке полягає у всебічному висвітленні педагогічної спадщини та науково-методичної діяльності М. Богдановича в галузі навчання математики в початковій школі задля збагачення знання про розвиток початкової освіти в Україні в другій половині ХХ ст. та виокремлення положень і рекомендацій ученого, які невтратили актуальності. У першому розділі «Наукова біографія М. Богдановича на тлі розвитку вітчизняної початкової математичної освіти» реконструйовано наукову біографію М. Богдановича, виокремлено й схарактеризовано основні періоди його наукової діяльності. У другому розділі «Внесок М. Богдановича в розвиток змісту початкової математичної освіти» схарактеризовано основні досягнення вченого у галузі формування змісту початкової математичної освіти у ході освітніх трансформацій на трьох основних етапах цього процесу. У третьому розділі «Напрацювання М. Богдановича в галузі методики викладання математики в початковій школі» окреслено внесок М. Богдановича в удосконалення методики викладання математики в початкових класах, виокремлено розроблені ним інноваційні види навчальної літератури, які значно збагатили вітчизняну методику викладання в початковій школі.^UBilichenko T. M. Problems of initial mathematical education in M. V. Bohdanovych heritage (1925-2006) - Qualifying scientific work on the rights of the manuscript. The dissertation for the Doctor of Philosophy degree in the specialty 011 Educational, pedagogical sciences. Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University, Hlukhiv, 2020. The dissertation is devoted to solving a scientific problem, which consists in comprehensive coverage of pedagogical heritage and scientific and methodological activities of M. Bogdanovich in the field of teaching mathematics in primary school to enrich knowledge about the development of primary education in Ukraine in the second half of the twentieth century and highlighting the provisions and recommendations of the scientist, which have not lost relevance. In the first chapter "Scientific biography of M. Bogdanovich against the background of the development of domestic primary mathematics education" the scientific biography of M. Bogdanovich is reconstructed, the main periods of his scientific activity are highlighted and characterized. The second chapter "M. Bogdanovich's contribution to the development of the content of primary mathematics education" describes the main achievements of the scientist in the field of forming the content of primary mathematics education during educational transformations at the three main stages of this process. The third chapter "M. Bogdanovich's work in the field of methods of teaching mathematics in primary school" outlines M. Bogdanovich's contribution to improving the methods of teaching mathematics in primary school, highlights the innovative types of educational literature developed by him, which significantly enriched domestic methods of teaching in primary school.

Дисертація є першим у вітчизняній та зарубіжній історіографії комплексним аналізом біографії українського ліберального автора та публіциста Михайла Рудницького (1889–1975). Робота порушує проблему, яка ще не отримала систематичного розгляду у вітчизняній та світовій історіографії – феномену українського лібералізму крізь призму біографії Михайла Рудницького – відомого літератора, перекладача, публіциста, журналіста та педагога, що походив зі змішаної за походженням українсько-єврейської сім'ї. Культурний аспект у розгляді лібералізму на українських теренах є малодослідженим, а роль митців та культурних діячів у цьому процесі тривалий час була поза увагою наукових студій в Україні. Дослідження базоване на широкій джерельній базі, яка включає велику кількість неопублікованих матеріалів з українських та північноамериканських архівосховищ. Результати дослідження і застосовані в ньому методологічні підходи можуть бути використані під час вивчення історії української культури XX ст., для написання узагальнюючих праць про західноукраїнську інтелігенцію в XX ст., біографічних працях та при укладанні навчальних нормативних і спеціальних курсів у закладах освіти України.^UThis dissertation is the first systematic study of the biography of the Ukrainian liberal author and publicist Mykhailo Rudnytskyi (1889-1975). The research raises an issue that has not yet received systematic consideration in historiography – the phenomenon of Ukrainian liberalism through the prism of the biography of Mykhailo Rudnytskyi – a well-known writer, translator, publicist, journalist, and educator from a mixed Ukrainian-Jewish family. The cultural aspect in the consideration of liberalism in Ukraine is poorly understood, and the role of artists and cultural figures in this process has long been overlooked by research studies in Ukraine. The study is based on an extensive source base, including numerous unpublished materials from Ukrainian and North American archives. The results of the research and methodological approaches used in it can be used in studying the history of Ukrainian culture of the XX century, to write generalizing works on Western Ukrainian intelligentsia in the XX century, biographical works, and in compiling educational normative and special courses in educational institutions of Ukraine.

Дисертаційне дослідження присвячене постаті австрійського композитора, музичного критика й філософа, педагога й піаніста Йозефа Маркса (1882–1964). У його творчому доробку — багато камерно-інструментальних, симфонічних та хорових опусів, а також понад 150 камерно-вокальних творів. Досвідчений піаніст і концертмейстер, Й. Маркс збагатив скарбницю світового фортепіанного репертуару двома фортепіанними концертами («Романтичний концерт» мі мажор і Три п’єси для фортепіано з оркестром «Castelli Romani»), фортепіанними циклами «Шість п’єс для фортепіано» та «Історії метеликів», а також низкою окремих фортепіанних п’єс.Визначено, що останніми десятиліттями розпочався справжній сплеск зацікавленості творчістю Й. Маркса в концертних аудиторіях і в науково-дослідній сфері. Після смерті композитора його творча спадщина була майже забута навіть на батьківщині (за винятком камерно-вокальних творів), проте в 1990 х роках на афіші повернулися обидва фортепіанні концерти, «Осіння симфонія», камерно-інструментальні й хорові опуси. Сучасні музикознавці А. Хольцер, В. Маріхарт, К. Мора та інші продовжили дослідження доробку Й. Маркса, розпочате у працях його учнів А. Лісса та Е. Верби ще за життя композитора.З’ясовано, що в Україні творчість Й. Маркса досі практично не була об’єктом дослідження. Однак митець залишив помітний слід в історії української музики: серед його учнів — такі яскраві українські музиканти, як композитор і піаніст Н. Нижанківський, скрипаль і композитор Р. Придаткевич, перша українська композиторка С. Туркевич-Лукіянович, піаніст-віртуоз і композитор Т. Микиша. Вокальні твори Й. Маркса протягом десятиліть є в репертуарі українських співаків. З 2017 року автор цієї дисертації став першим в Україні виконавцем ряду фортепіанних і камерно-інструментальних творів Й. Маркса. Тож дослідження й популяризація спадщини цього австрійського композитора в Україні є доцільними і своєчасними. Вивчення доробку Й. Маркса розширює наші уявлення про культурно-мистецьку ситуацію в Австрії першої половини минулого століття, розкриває нові аспекти історії фортепіанної та камерної музики у ХХ ст., сприяє залученню актуальної наукової проблематики співвідношення традицій і новаторства, пізнього романтизму, модернізму, музичного юґендштилю тощо.Вперше у вітчизняному музикознавстві представлена деталізована біографія Й. Маркса з аналізом основних життєвих та творчих етапів. Охарактеризовані всі сфери творчої діяльності митця: композиторська, музично-теоретична, музично-критична, педагогічна та суспільно-культурна. Виявлено, що як випускник філософського факультету Університету Ґрацу та учень А. Майнонга, Й. Маркс сформував власну чітку систему філософсько-естетичних поглядів, яку послідовно обстоював протягом життя. Митець став автором одного з перших теоретичних досліджень психології сприйняття звуку і тональності, яку вважав універсальним законом. Й. Маркс один із найвизначніших викладачів композиції ХХ століття: за сорок років із його класу вийшли понад 1250 учнів з різних країн світу.Визначені причини передчасного завершення композиторської діяльності (1946, за 18 років до смерті) і тривалого забуття доробку Й. Маркса. Насамперед це консерватизм та усталеність музично-естетичних поглядів, що мало-помалу віддалили його від актуальних тенденцій розвитку західноєвропейського музичного мистецтва. Також це частковий збіг естетичних поглядів митця з культурною ідеологією нацистської партії, що стало причиною упереджених звинувачень у співпраці з нацистським урядом. Значну увагу приділено проблемі діяльності Й. Маркса в межах культурної політики Третього Рейху: доведено, що митець був змушений продовжувати свою творчу та суспільну роботу, однак не поділяв і не підтримував нацистську ідеологію. Життєвий шлях Й. Маркса відображає багатоплановість аспектів творчого існування митця першої половини ХХ століття.Окреслені естетичні засади творчості Й. Маркса. Акцентовано на проблематиці зв’язків творчості композитора з національними особливостями австрійського мистецького менталітету. Показано, що традиціоналізм Маркса та його однодумців мав дві складові: культурно-політичну («охорона традицій» як наріжне питання культурно-мистецької політики тогочасної Австрії) та естетично-психологічну (страх перед «руйнівними» новаціями авангардистів). Творча та суспільно-культурна діяльність Й. Маркса була спрямована на підтримку світового авторитету Австрії як «культурної наддержави». Називаючи себе «романтичним реалістом», митець визначив своєю естетичною метою збереження традицій тональної музики, плекання ідеалів краси, витонченості та гармонії в мистецтві.^UThe dissertation study is devoted to the personality of the Austrian composer, music critic and philosopher, teacher and pianist Joseph Marx (1882–1964). The creative heritage of the composer includes a significant number of chamber, symphonic and choral opuses, as well as more than 150 vocal works. A brilliant pianist and concertmaster, J. Marx enriched the treasury of the world piano repertoire with two piano concertos (“Romantic Concerto” in E major and Three Pieces for Piano with Orchestra “Castelli Romani”), piano cycles “Six Pieces for Piano” and “Stories of butterflies”, as well as a number of separate piano pieces.It has been defined that in recent decades there has been a revival of interest in J. Marx’s work in concert halls and in the scientific and research area. After the composer’s death, his legacy was almost forgotten even in his homeland (with the exception of chamber and vocal works), but in the 1990s both piano concerts, “Autumn Symphony”, chamber and choral opuses returned to the repertoire. Works of modern musicologists A. Holzer, W. Marihart, C. Mora and others continued the study of J. Marx’s work, begun by his students A. Liess and E. Werba during the composer’s lifetime.It has been established that in Ukraine the work of J. Marx has hardly been the object of research until today. At the same time, the artist left an important influence on the history of Ukrainian music: among his students are such bright Ukrainian musicians like the composer and pianist N. Nyzhankivskyi, the violinist and composer R. Prydatkevych, the first Ukrainian woman composer S. Turkevich-Lukiyanovych, the virtuoso pianist and composer T. Mykysha. The vocal works of J. Marx have been a part of the repertoire of Ukrainian vocalists for decades. Since 2017, the author of this dissertation became the first performer of a number of piano and chamber-instrumental works by J. Marx in Ukraine. Therefore, the research and popularization of the legacy of this Austrian composer in Ukraine is appropriate and timely. The study of the work of J. Marx expands our knowledge of the cultural and artistic situation in Austria in the first half of the last century, reveals new aspects of the history of piano and chamber music in the 20th century, contributes to the involvement of current scientific issues of the relationship between tradition and innovation, late romanticism, modernism, the musical Jugendstil, etc. For the first time in Ukrainian musicology, a detailed biography of J. Marx with an analysis of the main life and creative stages is presented. All spheres of the artist’s creative activity are characterized: compositional, theoretical, critical, pedagogical and socio-cultural. It has been established that as a graduate of the Faculty of Philosophy of the University of Graz and a student of A. Meinong, J. Marx formed his own clear system of philosophical and aesthetic views, which he consistently followed throughout his life. The artist was the author of one of the first theoretical studies of the psychology of sound perception and tonality, which he considered a universal law. J. Marx was one of the most prominent composition teachers of the 20th century: over 1,250 students from different countries of the world graduated from his class in forty years.The reasons for the untimely completion of the composer’s professional work (1946, 18 years before his death) and the long-term oblivion of J. Marx’s work have been determined. First of all, it is conservatism and static musical and aesthetic views, which gradually distanced the composer from the current trends in the development of Western European musical art. It was also a partial coincidence of the artist’s aesthetic views with the cultural ideology of the Nazi party, which led to prejudicial accusations of collaboration with the Nazi government. Considerable attention is paid to the problem of J. Marx’s activity within the cultural policy of the Third Reich: it is proved that the artist was forced to continue his creative and social work, but did not share or support the Nazi ideology. The life path of J. Marx reflects the diverse aspects of the artist’s creative existence in the first half of the 20th century.The aesthetic principles of J. Marx’s work are outlined. Emphasis is placed on the problems of connections between the composer’s work and the national characteristics of the Austrian artistic mentality. It is shown that the traditionalism of Marx and his like-minded people had two components: cultural and political (“protection of traditions” as a cornerstone of the cultural and artistic policy of Austria at that time) and aesthetic and psychological (fear of the “destructive” innovations of the avant-garde). J. Marx’s creative and socio-cultural activities were aimed at supporting the world authority of Austria as a “cultural superpower”.

Дисертаційна робота є системним науковим історичним дослідженням, у якому на основі аналізу комплексу репрезентативних джерел і застосування сучасних методологічних засад вивчено творчу спадщину видатного вченого та популяризатора науки й освіти України професора Костянтина Володимировича Дубняка (1890–1948). Висвітлено його життєвий шлях, просвітницько-педагогічну, краєзнавчу, економічну, бібліографічну, видавничу, лексикографічну, теоретико-методичну і спеціалізовану дослідницьку діяльність і внесок в організаційну розбудову функціонування окремих напрямів вітчизняної науки.Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків. У вступі обґрунтовано актуальність теми, відображено зв’язок із науковими програмами, планами і темами. Визначено мету та завдання, об’єкт і предмет, хронологічні й територіальні межі, наукову новизну і практичне спрямування здобутих результатів. Розкрито особистий внесок здобувача, наведено дані щодо апробації результатів, кількість публікацій, подано структуру дисертації.Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській історіографії на документальній основі здійснено всебічне, комплексне вивчення творчої біографії, науково-організаційної та педагогічної діяльності професора К.В. Дубняка. Визначено найважливіші чинники становлення його як науковця. Серед них: родинне й освітянське оточення, підтримання прогресивних поглядів попередників, широкі наукові та проукраїнські інтереси. Запропоновано періодизацію професійної діяльності в галузевих установах, визначено роки найбільш активної творчої діяльності вченого – «київського» і «харківського» періодів. Проведено історико-науковий аналіз здобутків ученого за основними напрямами його творчих напрацювань у вітчизняній науці, передусім у теоретико-методичній і спеціалізованій дослідницькій діяльності, внесок в організаційну розбудову функціонування СГНКУ та ін.У контексті комплексного дослідження персоналізований підхід дозволив визначити найважливіші етапи розвитку дотичних наукових напрямів галузі природничих, економічних і гуманітарних наук, надати історії вітчизняної науки й техніки початку ХХ ст. портретної характеристики, актуалізувати людиновимірні аспекти пошукової роботи. Відповідно до цього визначено завдання вивчення наукової спадщини визнаного українського вченого професора К.В. Дубняка у системі вказаних наук 20-х років ХХ ст., де він проявив себе особливо активно. Наукова біографія професора К.В. Дубняка вперше стала об’єктом комплексного дисертаційного дослідження. Аналіз стану наукової розробки основоположних питань теми дисертаційної роботи засвідчив відсутність системних фундаментальних досліджень. Доведено, що опубліковані праці лише фрагментарно розкривають життєвий і творчий шлях, а також доробок ученого. За результатами аналізу джерельної бази вдалося з’ясувати значення концептуальних засад наукової спадщини К.В. Дубняка для становлення і розвитку природознавчої і, насамперед, аграрної науки, освіти та бібліографії в Україні.Визначено основні події життя і простежено творчу долю К.В. Дубняка у контексті історичних і суспільних умов у країні перших десятиліть ХХ ст. Проаналізовано чинники, що вплинули на формування особистісно-індивідуального потенціалу, громадянських поглядів і наукових переконань ученого. Досліджено його просвітницьку діяльність та основні віхи приватного життя. Вперше встановлено, що у вченого був син Костянтин, доля якого розчинилася у вирі сфабрикованих каральними органами політичних процесів 30-х рр. ХХ ст. Вперше здійснено авторську періодизацію науково-педагогічних студій професора К.В. Дубняка. Встановлено його активну професійну позицію у пошуку інноваційних шляхів подальшого розвитку освітньої думки на Полтавщині, Ставропіллі, Київщині та Харківщині. Закладені ним основні принципи щодо розвитку галузі й нині залишаються затребуваними з точки зору навчально-виховного, науково-практичного, культурно-освітнього значення за умов європейських сподівань держави, як один із визначальних чинників формування національної свідомості.^UThis thesis is a systemic scientific historical study about the creative heritage of the prominent scientist and the popularizer of science and education of Ukraine Professor K.V. Dubniak (1890–1948). It based on the analysis of the complex of representative sources and the use of modern methodological principles. Our focus is on Dubniak’s life path, educational-pedagogical, ethnographic, economic, bibliographic, publishing, lexicographic, organizational, methodological and scientific activities and contribution to the development of domestic scientific thought.The thesis consists of an introduction, three chapters and conclusions, list of sources and literature and applications. The introduction substantiates the relevance, reflects the connection with scientific programs, plans and topics. The purpose and tasks, object and subject, chronological and territorial borders, scientific novelty and practical direction of the obtained results are determined. The applicant’s personal contribution is offered. The author gives the data on approbation of results and a number of publications. The thesis’s scientific novelty is a comprehensive study of scientific biography, scientific-organizational and pedagogical activities of Professor K.V. Dubniak on a documentary basis for the first time in Ukrainian historiography. We have found the rare documents and identified the most important factors of the scientist’s formation. Among them are family and educational environment, support of the progressive views of his predecessors and broad scientific and pro-Ukrainian interests. In addition, we have proposed the periodization of his professional activity in the branch institutions. We have determined the most productive years of the scientist’s creative activity as «Kyiv» and «Kharkiv» periods. The historical-scientific analysis of creative achievements of the scientist in the main directions of his scientific works is carried out. Personalized approach allowed identifying the most important stages in the development of scientific areas in the domestic scientific thought, primarily in theoretical-methodical and specialized research activities, contribution to the organizational development of the functioning of the Agricultural Scientific Committee of Ukraine, etc.In the context of comprehensive research, a personalized approach made it possible to determine the most important stages of the development of related scientific directions in the natural, economic and humanitarian sciences, to provide the history of domestic science and technology of the beginning of the 20th century with portrait characteristics, to actualize the human-dimensional aspects of research work. We have done the task to study the scientific heritage of the recognized Ukrainian scientist Professor K.V. Dubniak in the system of these sciences in the 20’s of the XX century, where he was particularly active.The scientific biography of Professor K.V. Dubniak became the object of dissertation research for the first. Analysis of the current state of scientific development of the fundamental problems of the thesis showed the lack of comprehensive basic research, and published works only partially, fragmentarily reveal the life and creative path of the scientist. According to the results of the analysis of the source base, we have established that together they had allowed achieving the goal of the dissertation research – to show the importance of the conceptual foundations of the Professor K.V. Dubniak’s scientific heritage for the development of agricultural science, education and bibliography of Ukraine.It is determined the main events of life and the creative destiny in the context of historical and social conditions of the first decades of the XX century. We have analyzed the factors that influenced the formation of personal and individual potential, civic views and scientific beliefs. Particular attention is given to the scientist’s educational activity and private life are investigated. We first established that Professor K.V. Dubniak had a son Kost. Almost all information about his further fate was lost in the vortex of the repressive thirties of the XX century.For the first, we presented our own periodization of Professor K.V. Dubniak’s scientific and pedagogical studies. It has established his active professional position in the search for innovative ways of developing pedagogical thought in Poltava, Stavropol, Kyiv and Kharkiv regions. His contribution to the development of this science still have important educational, scientific-practical, cultural and educational significance in the context of building an independent state, which was and remains one of the determining factors in the formation of national consciousness.

Дисертація присвячена проєкту метафізики по той бік Абсолюту Юрія Мамлєєва як ідеологічному виправданню рашизму і трансгресивним стратегіям Безодні як способам виходу за межі людського. ?Мамлєєвська біографія та творчий корпус постають яскравим прикладом ідеологічно-філософського міту, що має на меті формування дискурсу виключності Росії та її історичного месіанства. Імперські наративи набувають у творчості Мамлєєва як художнього, так і філософського виразу, їх осердям стає те, що визначається як метафізика по той бік Абсолюту — уявлення про існування Безодні, що пропонує трансгресивні стратегії виходу до сфери не-людського поза божественною компетенцією. ?Метою дисертаційної роботи є осмислення мамлєєвського міту та трансгресивних стратегій Безодні як метафізики по той бік Абсолюту, а також визначення дієвих шляхів їх демітологізації та нейтралізації. В роботі відповідно до поставленої мети визначено п’ять завдань:— дослідити біографію Юрія Мамлєєва та систематизувати корпус його творів у контексті демітологізації; — визначити ключові особливості мамлєєвської метафізики по той бік Абсолюту й віднайти приховані впливи європейської метафізики на її формування;— провести порівняльний аналіз Безодні Юрія Мамлєєва, світу-без-нас спекулятивного реалізму, Ніщо Мартіна Гайдеґґера та внутрішнього досвіду Жоржа Батая; — означити ключові особливості трансгресивних стратегій Безодні;— визначити основні загрози метафізики по той бік Абсолюту та встановити шляхи їх усунення.Мамлєєвський міт спирається на три більш загальні міти: «русскій мір», «русскую ідєю» і «заґадочную русскую душу», які постають фундаментом рашизму як політичної релігії. Основою загальної систематизації мамлєєвського корпусу запропоновано п’ять стрижневих метатем: Безодня, утризм, Росія, Таємниця та смерть. Застосування поняття «метатеми» як інструменту систематизації дозволяє гармонійно поєднати літературний та філософський аспекти творчості Мамлєєва. Для упорядкування філософії Юрія Мамлєєва запропоновано використовувати поняття «анти-тріади деструкції» («утризм» — «Безодня» — «Росія»), котре демонструє неузгодженість та непослідовність мамлєєвських філософських ідей. Тотальне нарцисичне Я утризму заперечує фігуру Іншого та унеможливлює функціонування інших складових мамлєєвської філософії.Коріння ідеї Безодні чітко простежується в традиції негативної теології. Метафізичні координати, які визначають підвалини Безодні — Абсолют та Ніщо. «Принцип ночі» Безодні запропонований Мамлєєвим не є унікальним, він посилається на уявлення про божественний морок, Божество (Gottheit) та сферу принципового незнання. Поняття «Безодні» (Ungrund) як темної безосновності Мамлєєв запозичує в Якоба Беме, а потім виносить його за межі Абсолюту, як це робить Бердяєв із трансцендентною свободою. Антропологія Безодні містить у собі принципове протиріччя: з одного боку, Мамлєєв наголошує на тому, що богореалізація є необхідним етапом руху до Безодні, а з іншого, полишає можливі манівці, котрі здатні Абсолют ігнорувати. Три такі манівці означені Мамлєєвим дискурсивно в роботах «Доля буття» та «Росія Вічна» — негації, безпредметна позаонтологічна туга та Росія. І один неодноразово зображується в художній прозі — випадок.Демітологізовано вчення Мамлєєва про сім основних метафізичних якостей (концентр) Росії. Встановлено тотожність мислення російського суспільства та його влади, що обумовлює неможливість їх розмежування в сучасній політичній ситуації. Українськими поточними завданнями постають: захист загальнолюдського як сокровенного та культивація уваги до тендітних речей. Окреслено проблемне поле радикальної трансгресивності як нескінченність процесу відсування меж. Порівняно мамлєєвську метафізику по той бік Абсолюту та внутрішній досвід Жоржа Батая: визначено аспекти конверсії, комунікації та відповідальності як присутні в інтерпретації трансгресивності Батая та відсутні в Мамлєєва. Запропоновано в якості топологічних альтернатив до Безодні концепцію інших та проміжних просторів.^UThe dissertation is devoted to the Yuri Mamleyev`s project of metaphysics beyond the Absolute as an ideological justification of ruscism and also to the transgressive strategies of the Abyss as ways to transcend human boundaries. The Mamleyev`s biography and artistic body of work serve as a vivid example of an ideological-philosophical myth aimed at shaping a discourse of Russia's exclusivity and historical messianism. Within Mamleyev's body of work, imperial narratives find expression in both artistic and philosophical forms with their core being what is defined as a metaphysics beyond the Absolute — conception of the existence of the Abyss, suggesting transgressive strategies for venturing into the realm of non-human beyond the divine competence.The dissertation aim is to comprehend the Mamleyev`s myth and the transgressive strategies of the Abyss as a metaphysics beyond the Absolute, as well as to identify effective paths for their demythologization and neutralization. In accordance with the goal, the work identifies five tasks:— to explore Yuri Mamleyev's biography and systematically categorize his body of work within the context of demythologization;— to identify the key characteristics of Mamleyev's metaphysics beyond the Absolute and uncover hidden influences of European metaphysics on its formation;— to conduct a comparative analysis of Mamleyev's Abyss, speculative realism philosophy, Martin Heidegger`s Nothingness and Georges Bataille's inner experience;— to delineate the key features of the transgressive strategies of the Abyss;— to determine the primary threats of the metaphysics beyond the Absolute and establish strategies for their elimination;The mamleyevian myth is rooted in three more overarching ideological constructs: "russkij mir", "russkaya ideya" and "zagadochnaya russkaya dusha", which underpin ruscism as a political religion.We propose to base the overarching systematization of Mamleyev's corpus on a set of five central metathemes: Abyss, utrism, Russia, Mystery and Death. Using the concept of “metathemes” as an organizational tool allows us to connect both the literary and philosophical dimensions within Mamleyev's body of work harmoniously. To organize Yuri Mamleyev's philosophy, we suggest using the idea of “the anti-triad of destruction” (“utrism” — “Abyss” — “Russia”), which highlights the inconsistency and lack of coherence in Mamleyev's philosophical ideas. The total narcissistic Self of utrism negates the figure of the Other and impedes the functioning of other components of Mamleyev's philosophy.The concept of the Abyss finds its clear origins in the tradition of negative theology. Metaphysical coordinates, which determine the foundations of Abyss — Absolute and Nothingness. The “principle of night” of Abyss, proposed by Mamleyev, is not unique — it refers to conceptions of divine obscurity, the Godhead (Gottheit) and the realm of fundamental unknowability. Mamleyev derives the concept of “Abyss” (Ungrund) as a dark groundlessness from Jakob Böhme and later he transcends it beyond the Absolute, as Berdyaev does with transcendent freedom. The anthropology of the Abyss contains a fundamental contradiction: on one hand, Mamleyev emphasizes that God-realization is a necessary stage in the movement towards the Abyss, while on the other hand, he leaves open maneuvers capable of bypassing the Absolute. Three such maneuvers are outlined by Mamleyev discursively in works such as “The Fate of Being” and “Eternal Russia” — negations, non-objective beyond-ontological yearning and Russia. One is repeatedly portrayed in his fiction — the accident.In the research, we have conducted a demythologization of Mamleyev's doctrine on the seven core metaphysical qualities (concentre) of Russia, exposing their purely ideological nature. We also have established the congruence between the thinking of Russian society and its authorities, which makes it difficult to distinguish between them within the context of the contemporary political situation. Current Ukrainian objectives include safeguarding the universal as the meaningful and cultivating attention to delicate matters. The problematic realm of radical transgressiveness is delineated as the infinite process of boundary displacement. A comparison between Mamleyev's metaphysics beyond the Absolute and Georges Bataille's inner experience has been conducted: aspects of conversion, communication, and responsibility have been defined as present in Bataille's interpretation of transgressiveness but absent in Mamleyev's thought. As a topological alternative to the Abyss, we proposed the concept of other spaces and liminal spaces.