Вперше виявлено факти зміни вмісту прозапальних простагладинів (ПГЕ-2) і цитокінів (ІЛ-1б, ФНП-ф, ІЛ-6), протизапальних інтерлейкінів (ІЛ-2, ІЛ-4) у крові пацієнтів з різних ступенів важкості гострого та хронічного запалення біляносових пазух. Досліджено вплив різних методів лікування (хірургічного та консервативного), інгібіції циклооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти та блокади Н-1 рецепторів гістаміну, імуномодуляції на вміст у крові досліджуваних медіаторів запалення. За методом кореляційно-регресійного аналізу з використанням інформативних імунологічних, біохімічних і фізико-хімічних показників крові вперше отримано прогностичні рівняння для оцінки важкості запального процесу біляносових пазух і патогенетичного вибору методу його лікування. За методом кореляційно-регресійного аналізу доведено й апробовано стандартні загальнопатологічні типи цитокінової реакції системної запальної відповіді на флогогенний агент залежно від ступеня важкості запалення біляносових пазух: гіперергічний, нормергічний, гіпергічний, а також гіпергічний, близький до анергічного.

  Скачати повний текст

Досліджено питання профілактики тяжких стресових ускладнень внаслідок реакції організму на операційну травму за умов радикальних операцій з приводу раку шлунка та підшлункової залози. Вивчено патогенез тяжких негнійно-септичних ускладнень: гострого післяопераційного панкреатиту, панкреанекрозу, утворення стресових виразок порожнистих органів, що призводять до кровотеч і перфорацій, спричинених генералізованою вазоконстрикцією та ішемією органів черевної порожнини внаслідок переподразнення симпатичної нервової системи. Запропоновано профілактичний засіб цих ускладнень за методом пролонгованої регіонарної симпатичної блокади, що здійснюється алкоголізацією черевних нервів під час оперативного втручання. З метою вивчення впливу регіонарної симпатичної блокади на кровотік в органах черевної порожнини виконано реографію підшлункової залози. Виявлено значне поліпшення показників кровотоку в підшлунковій залозі в групі хворих, яким було виконано алкоголізацію черевних нервів. Вивчено характер післяопераційних ускладнень і летальність у двох групах хворих: з алкоголізацією черевних нервів (448 спостережень) і без неї (549 спостережень).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження 23-х здорових добровольців у стані функціонального спокою, гострого ноцицептивного впливу та використання запропонованих малоінвазивних блокад лідокаїном. Зроблено висновок, що гостра больова імпульсація викликає складну комплексну відповідь, яка має симпатоадреналову спрямованість вегетативних реакцій, викликає напруження механізмів антиноцицептивної системи та характеризується деякою асиметрією функціональних змін, яка визначається зоною сегментарної іннервації, що знаходиться під дією ноцицептивного впливу. Встановлено, що запропоновані блокади лідокаїном стабілізують загальний вегетативний статус, зменшують напругу симпатичного відділу вегетативної нервової системи, дозволяють коригувати сегментарні вегетативні функції, підвищують сенсорні межі у зоні блокади. Обстежено 87 хворих з політравмою і травматичними ушкодженнями у зоні сегментарної іннервації каудальніше Th-5 з домінуванням травми тазу, хребта, нижніх кінцівок та органів черевної порожнини. Доведено ефективність застосування усіх розроблених варіантів блокад. З'ясовано, що ректальне введення лідокаїну ізольовано (у разі ушкоджень тазу та хребта) або в комбінації з гальванізацією зони сегментарної іннеравації ушкодженої кінцівки (у разі ушкодження нижніх кінцівок), а також електрофоретичне введення лідокаїну (у разі ушкоджень органів черевної порожнини) набувають усіх властивостей сегментарних блокад, забезпечують якісну корекцію больового синдрому й обумовлених ним змін і порушень функціонального стану організму. Доведено, що запропоновані блокади неінвазивні, відзначаються простотою виконання, включають можливість технічних ускладнень, зменшують поліпрогмазію, прискорюють ранню реабілітацію, підвищують якість життя хворих.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню нових фундаментальних явищ, якi виникають внаслідок електромеханiчного зв’язку в мезоскопiчних системах на основi рухомої квантової точки.Використовуючи метод матриці густини, описано транспортні характеристики одномолекулярного транзистора, якi виникають завдяки нерiвноважнiй когерентнiй вiброннiй пiдсистемi. Наведено та проаналiзовано результати аналітичних та чисельних розрахунків вольт-амперних характеристик (ВАХ). Встановлено відповідність між ВАХ, отриманими в припущенні, що вiбронна пiдсистема перебуває в когерентному (нерiвноважному) станi, та франк-кондонiвськими сходинками для вiбронiв у рівноважному станi. Показано, що, на відміну від теорії Франка-Кондона, у випадку когерентних вiбронiв сходинки на вольт-амперних характеристиках є нерегулярними. Більш того, для когерентного стану вiбронiв струм насичення виникає при значно менших тягнучих напругах. Останній факт може бути вирiшальним в експериментах, якi вимагають роботи в режимі зняття поляронної блокади, тобто максимальних струмів.У роботі також отримана та проаналізована заплутаність, яка виникає між електронними та механічними ступенями свободи в надпровідному нано-електромеханiчному пристрої. Показано, що початковий чистий стан еволюціонує до стану, представленого заплутаністю між двома станами кубiту та двома когерентними станами механічного резонатора. Запропоновано специфічний протокол маніпуляції тягнучою напругою, який призводить до утворення заплутаності між двома станами зарядового кубiта i двома станами типу "Schrödinger cat" (суперпозиція двох когерентних станів), починаючи з чистого стану. Розглянутий протокол завдяки своїй простотi може бути ефективно реалізований в експериментах з кодуванням квантової інформації з електронних станів кубiту до когерентних (зокрема, так званих "cat states") наномеханiчного резонатора.?Також у роботі досліджено квантову динаміку гібридної наноелектромеханiчної системи на основi вуглецевої нанотрубки, що виникає завдяки надпровідному ефекту близькості. Для такої системи знайдено області нестійкості та отримано явище самонасичення, що виникають як результат делокалiзацiї куперiвських пар. За допомогою методу матриці густини отримано ефект охолодження до основного стану наномеханiчних коливань для даної наноелектромеханiчної системи, де електромеханiчний зв’язок має квантову природу — виникає внаслідок ефекту близькості.^UThis dissertation is devoted to the study of new fundamental phenomena arising from electromechanical coupling in mesoscopic systems based on a movable quantum dot.Using the density matrix approximation, the transport properties of a single-molecule transistor arising from a non-equilibrium coherent vibronic subsystem are described. The results of analytical and numerical calculations of the current-voltage characteristics (I-V) are presented and analyzed. The correspondence between the I-Vs obtained under the assumption that the vibronic subsystem is in a coherent (non-equilibrium) state and the Frank-Condon steps for vibronic systems in equilibrium is established. It is shown that, in contrast to the Frank-Condon theory, in the case of coherent vibrons, the steps on the current-voltage characteristics are irregular. Moreover, for the coherent state of the vibrons, the saturation current occurs at much lower values of bias voltages. The latter fact can be decisive in experiments requiring operation in the mode of polaron blockade removal, i.e., maximum currents.The entanglement that arises between electronic and mechanical degrees of freedom in a superconducting nanoelectromechanical device is also obtained and analyzed. It is shown that the initial pure state evolves to a state represented by the entanglement between two qubit states and two coherent states of the mechanical resonator. A specific protocol of manipulation of the bias voltage is proposed, which leads to the formation of entanglement between two states of the charge qubit and two states of the "Schrödinger cat" (superposition of two coherent states), starting from the pure state. Due to its simplicity, the considered protocol can be effectively implemented in experiments with encoding quantum information from the electronic states of the qubit to the coherent states (in particular, the so-called "cat states") of a nanomechanical resonator.?Also, the quantum dynamics of a hybrid nanoelectromechanical system based on a carbon nanotube arising from the superconducting proximity effect is investigated. For such a system, the regions of instability are found and the phenomenon of self-saturation arising from the delocalization of Cooper pairs is obtained. Using the density matrix approximation, the effect of ground-state cooling of nanomechanical vibrations for this nanoelectromechanical system, where the electromechanical coupling is of quantum nature, arising from the proximity effect, is obtained.

Вирішено проблему патофізіології - встановлено механізми порушення загоєння ран шкіри у діабетичних хворих і визначено нові напрями корекції дізрегенерації тканин. Клініко-лабораторні, біохімічні, імуноферментні та морфологічні дослідження у 212 хворих із синдромом діабетичної стопи (СДС) показали, що загоєння ран залежить від реактивності організму та проявляється зміною сенситивності рецепторів і стану внутрішньоклітинних сигнальних систем клітин-учасниць запалення. Детермінантою незагоєння ран за умов СДС є пригнічення фагоцитарної активності, кисень-залежного метаболізму нейтрофілів, дискоординація їх цитокінової продукції. Дисфункція моноцитів у хворих з незагоєнням ран обумовлена зниженням активності iNOS та відповіді на ЛПС, яке визначає порушення механізмів обмеження запалення, прогресуючу альтерацію тканин шкіри, пригнічення ангіогенезу та реакції міофібробластів. Зміна функціонального стану тромбоцитів за умов СДС пов'язана з гіперсенситивністю рецепторів I-го типу до ангіотензину П рецепторів, посиленням ефектів протеїнкінази C і фосфодіестерази 5 (ФДЕ-5). В експериментах, виконаних на 100 щурах з моделлю стрептозотоцинового діабету, доведено, що блокада рецепторів I-го типу до ангіотензину П рецепторів обмежує альтерацію й інфільтрацію дерми. Основний морфогенетичний ефект інгібітору ФДЕ-5 полягає у стимуляції проліферації ендотелію, фібробластів, кератиноцитів епідермісу.

  Скачати повний текст

Вивчено функціональні зв'язки між епіфізом і гонадами на тлі блокади або стимуляції адренергічних, дофамінергічних і серотонінергічних систем головного мозку, ін'єкцій тестостерону та мелатоніну, а також у разі епіфізектомії та гонадектомії під час статевого дозрівання самців Gallus domesticus. Установлено прямий позитивний зв'язок між епіфізом і гонадами птахів. Показано спад функціональної активності пінеальної залози після гонадектомії. Зазначено, що введення мелатоніну та тестостерону по-різному впливає на функціональну активність епіфіза та гіпоталамо-гіпофізарно-гонадного комплексу птахів, залежно від дози та часу введення.

  Скачати повний текст

Досліджено роль NO та мітохондріальної пори (МП) у регуляції кровотоку, силових і кисневих параметрів роботи литкового м'яза за умов короткочасного навантаження та моделювання м'язового втомлення. У дослідах на собаках за короткочасної стимуляції показано, що блокада синтезу NO та індуковане феніларсиноксидом (ФАО) відкриття МП мають якісно подібні результати: пригнічення функціональної гіперемії, виразне падіння сили м'язових скорочень та істотне зменшення ефективності використання кисню працюючим литковим м'язом. За цього у сироватці венозної крові зареєстровано значну концентрацію мітохондріального фактора (МФ) - маркера відкриття МП. За цього премедикація нітропрусидом натрію значною мірою попереджала активацію МП та пригнічення функціонального стану працюючого м'яза, що відбувалися за дії ФАО, а тривале навантаження литкового м'яза за контрольних умов призводило до виразного пригнічення силових і кисневих показників роботи - розвитку втомлення, що супроводжувалося відкриттям МП. На підставі результатів дослідів з попереднім введенням блокаторів відкриття МП циклоспорину А та мелатоніну доведено, що МП відіграє значну роль у розвитку втомлення скелетного м'яза. Відзначено, що, у порівнянні з контрольною групою тварин, попереднє введення блокатора NOS істотно пригнічує вихідний функціональний стан м'яза, потенціює відкриття МП, що призводить до більш виразного зменшення сили та ефективності використання кисню литковим м'язом. Премедикація донором NO, як і попереднє короткочасне навантаження (прекондиціонування) запобігали втомленню м'яза, зменшуючи чутливість МП до дії індукторів. Зроблено висновок, що NO-залежна регуляція сили та ефективності використання кисню працюючим скелетним м'язом реалізується внаслідок модулювального впливу NO на чутливість МП до відкриття.

  Скачати повний текст

Наведено результати порівняльної оцінки протоколів традиційного знеболення опіоїдами, запобіжної аналгезії нестероїдними протизапальними препаратами і клофеліном або кетаміном і регіонарної правосторонньої субплевральної аналгезії у 131-го хворого похилого віку після лапароскопічних операцій. Установлено, що у таких хворих самооцінка післяопераційного болю менше, ніж її вегетативні прояви у вигляді ішемії міокарда, життєвонебезпечних аритмій, порушень гемодинаміки та кисневого режиму. Виявлено стійкі кореляційні зв'язки між інтенсивністю післяопераційного болю, кількістю аритмій, частотою серцевих скорочень і систолічним артеріальним тиском. Доведено, що для усунення післяопераційного болю в осіб похилого віку з серцевою недостатністю I - II функціонального класу (ФК) за NYHA після лапароскопічних операцій необхідно застосування запобіжної аналгезії з використанням нестероїдних протизапальних препаратів, кетаміну та клофеліну. Обгрунтовано використання правосторонньої субплевральної блокади як компонента післяопераційної аналгезії для зниження ризику виникнення життєво небезпечних порушень ритму серця й ішемії міокарда в осіб похилого віку з ХСН III - IV ФК за NYHA.

  Скачати повний текст

Досліджено питання діагностики та лікування допечінкової форми портальної гіпертензії (ПГ). На підставі клінічного аналізу 53-х хворих вивчено зміни портопечінкової гемодинаміки та її зв'язок з центральною у хворих з допечінковою ПГ після кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка. Запропоновано діагностичний алгоритм у процесі визначення виду та рівня допечінкової блокади портального кровоплину. Проаналізовано вплив карліосумісної допилєграфії на стабільність та вірогідність результатів портопечінкової гемодинаміки у даних хворих. Введено у суть поняття локалізації допечінкової портальної гіпертензії "поширену" форму, що дозволяє визначити метод хірургічного лікування (ХЛ). Запропоновано критерії вибору способу ХЛ залежно від виду та рівня блокади портального кровоплину та етапність надання допомоги. Впроваджено у клінічну практичну діяльність ендоваскулярні хірургічні втручання з емболізацією лівої шлункової вени.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю14.01.11 – «Кардіологія» (22 – Охорона здоров’я). – Національний університетохорони здоров'я України імені П. Л. Шупика, МОЗ України, Київ, 2023.У структурі захворюваності, смертності та інвалідизації дорослогонаселення світу провідне місце продовжують займати серцево-судиннізахворювання (ССЗ). Статистика свідчить про щорічну смертність у межах17,8 млн осіб унаслідок кардіоваскулярної патології за даними Global Burden ofdisease study. В першу чергу це стосується ішемічної хвороби серця (ІХС) – 50%та інсульту – 35%.Підвищений артеріальний тиск (АТ) – найважливіший модифікованийфактор, що впливає на прогресування та розвиток ускладнень ІХС. Поєднаннягіпертонічної хвороби (ГХ) та ІХС – найбільш поширене у населення старшоговіку, що погіршує стан хворих. В Україні близько третини дорослого населеннямає артеріальну гіпертензію (АГ), а недостатня ефективність лікування цієїхвороби залишається актуальною національною проблемою. Оскільки розвитокАГ асоціюється з активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи(РААС), блокада цієї системи за допомогою антигіпертензивної терапії здатнапривести до зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (ССУ).3У дисертаційній роботі викладено підхід до оптимізації методівфармакологічної корекції клініко-гемодинамічних ускладнень у хворих на АГ зІХС, ПІК за допомогою фіксованої комбінованої терапії АК з блокаторамиРААС.Для досягнення мети, спостереження за пацієнтами проводилосяпротягом 12 місяців, що включало загальноклінічне обстеження, вимірюванняофісного АТ, добовий моніторинг АТ (ДМАТ), еходоплерографічнедослідження, для оцінки впливу фіксованих комбінацій на внутрішньосерцевугемодинаміку, моніторинг комбінованої кінцевої точки: кардіо-васкулярнасмерть, повторний ІМ, перекутане коронарне втручання (ПКВ), АКШ, ТІА,інсульт, госпіталізація з приводу серцевої недостатності (СН).Робота виконувалась із урахуванням положень Гельсинської деклараціїщодо етичних принципів у дослідженнях за участю людей. Науково-досліднаробота проводилась як відкрите, контрольоване, порівняльне дослідження упаралельних групах. З усіма учасниками дослідження були підписаніінформовані згоди. Дизайн дослідження був затверджений комісією з питаньетики Національного університету охорони здоров'я України іменіП. Л. Шупика.Було проведено обстеження 108 пацієнтів з ІХС, ПІК, ГХ, діагноз якихвстановлювався згідно з настановами Європейського КардіологічногоТовариства на підставі відповідних скарг, даних анамнезу, фізикальногообстеження та результатів загальноклінічних, лабораторних таінструментальних методів обстеження.Обстежених пацієнтів поділили на дві групи: перша група - 50 хворих наІХС, ПІК, ГХ, які на тлі базової терапії отримували фіксовану комбінацію4амлодипіну з лізиноприлом; друга група – 58 хворих на ІХС, ПІК, ГХ, котріотримували базову терапію та фіксовану комбінацію амлодипіну з валсартаном.Початкові дози фіксованих комбінацій препаратів (АК + іАПФ та АК + БРА 2)визначали індивідуально залежно від добового профілю АТ із наступнимтитруванням і досягненням добової дози амлодипіну 10 мг із лізиноприлом 20 мгна добу або амлодипіну 10 мг із валсартаном 160 мг на добу.Аналізуючи показники офісного АТ і результати добового моніторуванняАТ, не виявили статистично значущу різницю у групах пацієнтів, які отримувалиамлодипін із лізиноприлом та амлодипін із валсартаном. Під час детальногоаналізу показників пацієнтів віком ≤65 років із цільовим рівнем АТ менше ніж130/80 мм рт. ст. встановили більший відсоток хворих із цільовим АТ у групі, щоотримувала амлодипін із лізиноприлом (χ2 = 3,52, р = 0,046). У результаті аналізукінцевих точок показано позитивний вплив на прогноз комбінації амлодипіну злізиноприлом порівняно з комбінацією амлодипіну з валсартаном (р = 0,007) дляхворих на ІХС, ПІК, ГХ.^UDissertation for obtaining of the Philosophy Doctor degree of in the field ofknowledge 22 specialty - Health Care, in speciality 14.01.11 - Cardiology. – ShupykNational Healthcare University of Ukraine, Ministry of Health of Ukraine, Kyiv, 2023.6Cardiovascular diseases (CVDs) continue to occupy a leading place in thestructure of morbidity, mortality and disability of the world's adult population. Statisticshows an annual mortality rate of 17.8 million people as a result of cardiovascularpathology according to the Global Burden of Disease Study. This primarily concernscoronary heart disease (CHD) – 50% and stroke – 35%.Elevated blood pressure (BP) is the most important modified factor thatinfluences the progression and development of complications of coronary heartdisease. Arterial hypertension (AH) and CHD combined are the most common in theolder population, which worsens the condition of patients. AH affects about a third ofthe adult population in Ukraine, and the lack of effective treatment remains an urgentnational problem it. Since hypertension development is associated with activation ofthe renin-angiotensin-aldosterone system (RAAS), BP-lowering treatment is used toblockade this system and can lead to a reduction in cardiovascular (CVA)complications developing risk.The dissertation describes an approach to optimize methods of pharmacologicalcorrection of clinical and hemodynamic complications in patients with AH, CHD, postinfarction cardiosclerosis (PIC) using fixed combined therapy of CCB and RASblockers.Patients were follow-up for 12 months to achieve the goal, including generalclinical examination, office BP measurements, 24-hour BP monitoring,echodopplerography, to evaluate the effect of fixed combinations on intracardiachemodynamics, monitoring of the composite endpoint: cardiovascular death, repeatedMI, percutaneous coronary intervention (PCI), CABG, TIA, stroke, hospitalization forheart failure (HF).7The research work was carried out taking into account of ethical principles forresearch with the participation of people (Helsinki Declaration) and was conducted asan open, controlled, comparative study in parallel groups. Informed consent was signedwith all participants of the study. The design of the study was approved by the ShupykNational Healthcare University of Ukraine Ethics Commission.The study examined 108 patients with CHD, PIC and AH whose diagnosis wasestablished according to European Society of Cardiology guidelines on the basis ofrelevant complaints, anamnesis, physical examination data and results of generalclinical, laboratory and instrumental methods of examination.Patients were divided into two groups. The first group patients (n = 50) wereassigned to receive a fixed combination of lisinopril and amlodipine (10 mg and 5 mg,respectively), and the second group patients (n = 58) were treated with a fixedcombination of valsartan and amlodipine (160 mg and 5 mg, respectively).No statistically significant differences were found in the analysis of officeblood pressure and 24-hour blood pressure monitoring between amlodipine withlisinopril and amlodipine with valsartan groups. The detailed analysis revealed agreater percentage of patients with target blood pressure below 130/80 mm Hg amongthose under 65 years of age receiving amlodipine with lisinopril (χ2 = 3.52; P = 0.046).The better prognostic value of the fixed combination of amlodipine with lisinoprilcompared to the combination of amlodipine with valsartan (P = 0.007) wasdemonstrated by the endpoint analysis.

Вивчено центральні механізми циркадіанних ритмів у щурів, а також роль шишкоподібної залози в механізмах корекції відхилень морфологічного та функціонального стану структур фотоперіодичної системи щурів за різної тривалості фотоперіоду. Проаналізовано ефекти постійного освітлення та тривалої темряви на хрономорфологічний і ультраструктурний стан супрахіазматичних ядер (СХЯ) та паравентрикулярних ядер (ПВЯ) гіпоталамуса, гіпокама, надниркових залоз, тісно пов'язаних з організацією та реалізацією циркадіанної ритміки. Вивчено щільність мелатонінових рецепторів у СХЯ гіпоталамуса, гіпокамі залежно від періоду доби й у випадку блокади пейсмекера циркадіанних ритмів. Доведено, що індикатором раннього десинхронозу центральних механізмів циркадіанних ритмів головного мозку щурів є порушення експресії гена швидкової функціональної відповідності c-fos і детермінованого ним імуноспецифічного білка c-Fos у пейсмекерних нейронах СХЯ і кортикотропін-рилізинг-гормонопродукувальних і вазопресин-синтезувальних суб'ядрах ПВЯ гіпоталамуса у разі зміни фотоперіоду. Вперше розкрито морфометричний і функціональний стан СХЯ, а також кортикотропін-рилізинг-синтезувальних медіальних дрібноклітинних суб'ядер і вазопресин-продукувальних латеральних великоклітинних суб'ядер ПВЯ гіпоталамуса в нормі та у випадку гіпер- і гіпофункції шишкоподібної залози. Встановлено тісні кореляційні зв'язки між морфофункціональними перебудовами СХЯ та нонапептидергічних нейросекреторних популяцій суб'ядер ПВЯ гіпоталамуса на фоні зміненої тривалості циклу світло-темрява в різні періоди доби.

  Скачати повний текст

З використанням хроноритмологічного методу уперше досліджено циркадіанну організацію екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функцій нирок за умов індометацинової блокади синтезу простагландинів (ПГ) на тлі різної функціональної активності шишкоподібного тіла (ШТ). Уперше з'ясовано роль ПГ у регуляції хроноритмів основних функцій нирок. Установлено, що ПГ є важливим автокоїдним фактором регуляції хроноритмів досліджуваних ренальних функцій. Установлено, що введення індометацину в дозі 5,0 мг/кг маси тіла блокує синтез ПГ, викликає інверсію хроноритмів екскреції іонів натрію з високим середньодобовим рівнем, підвищує дистальний транспорт катіона, гальмує мезор діурезу, швидкості клубочкової фільтрації та екскреції іонів калію, спричинює азотемію, протеїнурію, порушує виділення кислот, що титруються, й аміаку впродовж доби. Уперше показано, що ефекти індометацинової блокади синтезу ПГ залежать від функціональної активності ШТ. Установлено, введення індометацину в дозі 5,0 мг/кг маси тіла за умов гіпофункції ШТ призводить до виражених змін інтегральних характеристик хроноритмів досліджуваних показників функціонального стану нирок у порівнянні з блокадою синтезу ПГ на тлі гіперфункції органа.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості функціональної відповіді нирок на навантаження солями натрію, калію у щурів, що знаходились на гіпо- та гіпернатрієвому раціоні, а також на навантаження м'ясним білком у людей з реєстрацією ниркового функціонального резерву. Встановлено, що у здорових людей після вживання білка змінюється величина діурезу, екскреції креатиніну, калію, аміаку, кислот, що титруються, нітратів, нітритів та їх концентрацій. Запропоноване навантаження викликає збільшення кліренсу ендогенного креатиніну, що є наслідком включення ниркового резерву. Хронічна блокада синтезу оксиду азоту у щурів порушує функціональний стан нирок та блокаду ниркового функціонального резерву.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості ремоделювання міокарда лівого шлуночка (ЛШ) в постінфарктному періоді захворювання, характеру розвитку хронічної серцевої недостатності (ХСН) у хворих в залежності від структурно-функціональних і електрофізіологічних особливостей ремоделювання серця, можливі шляхи її корекції бета-адреноблокаторами (метопрололом, карведілолом, бісопрололом). Висвітлено зв'язок кардіальних гормонів на процеси ремоделювання міокарда ЛШ та їх участь в патогенетичних механізмах розвитку ХСН. Встановлено значення патогенетичних механізмів ХСН на ранніх стадіях її розвитку, гіпертрофії міокарда ЛШ, діастолічної дисфункції міокарда, зниження скоротливої здатності лівого передсердя. Показано, що в походження ремоделювання міокарда ЛШ важливе місце належить активації нейрогуморальних індикаторів симпато-адреналової системи (САС), ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) і активації мозкового натрійуретичного пептиду, збільшення концентрації яких в плазмі периферичної венозної крові прямо корелює зі ступенем гіпертрофії міокарда, а також важкістю ХСН і величиною фракції викиду (ФВ). Обгрунтовано методи медикаментозної корекції ХСН, які основані на використанні цілеспрямованої блокади дії САС і РААС (бета-адреноблокаторів). Показано, що позитивні фармакодинамічні ефекти цих препаратів проявляються в зменшенні ступені гіпертрофії міокарда ЛШ і збільшенні внеску в систолу ЛШ, що призводить до покращання систолічної функції та реалізується в збільшенні ФВ.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано й експериментально апробовано методи діагностики нефротичного синдрому у високопродуктивних корів і телят, хворих на колібактеріоз. Вивчено показники функціонального стану нирок у клінічно здорових високопродуктивних корів і телят першого місяця життя. Досліджено ступінь поширення та механізми розвитку нефротичного та гепаторенального синдромів у високопродуктивних корів. Запропоновано методи діагностики нефротичного синдрому на підставі визначення вмісту креатиніну у сечі та крові, сечовини та білка в сечі, розрахунків коефіцієнта реабсорбції, концентраційного індексу креатиніну та фактора концентрації сечовини. Обгрунтовано доцільність використання як діагностичних критеріїв визначення гепаторенального синдрому у високопродуктивних корів таких чинників, як гіперпротеїнемія, гіпоальбумінемія, позитивних результатів колоїдно-осадових проб, протеїнурії, глюкозурії, зниженого вмісту креатиніну та сечовини в сечі, збільшення відношення білок/креатинін, зменшення показника у 100 % корів концентраційного індексу креатиніну та коефіцієнта канальцевої реабсорбції. Вивчено вплив паранефральної новокаїнової блокади на функціональний стан нирок у комплексному лікуванні високопродуктивних корів з ознаками гепаторенального синдрому. Експериментально обгрунтовано критерії діагностики нефротичного синдрому в телят, хворих на колібактеріоз. Встановлено позитивний вплив урсоліту в комплексній схемі лікування даної патології у хворих тварин.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вирішенню актуального завдання сучасної патофізіології – вивченню механізмів розвитку мікроангіопатії сітківки за умов хронічної гіперглікемії та обґрунтуванню нового шляху її патогенетичної корекції – застосуванню блокади тирозинових протеїнкіназ. Обґрунтування вибору теми дослідження. Поширеність цукрового діабету (ЦД) та його ускладнень, зокрема – діабетичної ретинопатії (ДР) в усьому світі останніми роками суттєво збільшується (P. Saeedi et al., 2019; T.Y. Wong & C. Sabanayagam, 2020). На даний час ДР вважають прогресуючим тканинноспецифічним нейроваскулярним ускладненням ЦД зі складним багатофакторним патогенезом, яке характеризується судинним ураженням сітківки за типом мікроангіопатії, дисфункцією нейронів та призводить до слабобачення або сліпоти (W. Wang &, A.C.Y. Lo, 2018). Сучасна класифікація ДР заснована на клінічно видимих мікросудинних змінах сітківки (M.D. Abramoff et al., 2018). Мікроангіопатія формується вже на ранніх стадіях ДР, починаючись із зменшення числа перицитів, потовщення базальної мембрани судин та збільшення її проникності (C. Roy & D. Kim, 2021). При прогресуванні ДР виникає оклюзія мікросудин та утворення неперфузованих зон з ішемією, гіпоксією та інфарктами у шарах нервових волокон (Y. Zhu et al., 2021). Активуються асоційовані з гіпоксією проангіогенні фактори, в першу чергу гіпоксіяіндуцибельний фактор-1 (HIF-1), васкулоендотеліальний фактор росту судин (VEGF), що супроводжується нейрозапаленням, судинною ?гіперпроникністю ?та ?неоваскуляризацією сітківки/склоподібного тіла (A. Uemura et al., 2021). Суттєве значення мають також апоптоз та запалення, що залучають до процесу мікро- та макроглію (C.M. Troy & Y.Y. Jean, 2015). Нещодавно відкрите новий клас мембранних рецепторів, які використовують тирозинові протеїнкінази, що здатні фосфорилювати білки за гідроксильними групами тирозину (S. Gavi et al.,, 2006; I.N. Maruyama, 2014). Рецептори тирозинкіназ активують декілька сигнальних каскадів (M.A. Lemmon & J. Schlessinger, 2010) і, в тому числі, експресію VEGF (G. Pearson et al., 2001). Таким чином, комплексний аналіз молекулярних, клітинних та імунологічних механізмів ДР дозволяє припустити можливість застосування прямих інгібіторів тирозинових протеїнкіназ (і, у тому числі, іматинібу) як нових імуномодулюючих препаратів для корекції мікроангіопатії при ДР.^UThe dissertation is dedicated to the solution of the current task of modern pathophysiology – the study of the mechanisms of the retinal microangiopathy development under conditions of chronic hyperglycemia and the justification of a new way of its pathogenetic correction – the application of tyrosine protein kinase blockade. Justification of the choice of research topic. The prevalence of diabetes mellitus (DM) and its complications, in particular diabetic retinopathy (DR), has been increasing significantly throughout the world in recent years (P. Saeedi et al., 2019; T.Y. Wong & C. Sabanayagam, 2020). Currently, DR is considered a progressive tissue-specific neurovascular complication of DM with a complex multifactorial pathogenesis, which is characterized by microangiopathy-type retinal vascular damage, neuronal dysfunction, and leads to low vision or blindness (W. Wang &, A.C.Y. Lo, 2018). The current classification of DR stages is based on clinically visible retinal microvascular changes (M.D. Abramoff et al., 2018). Microangiopathy is formed already in the early stages of DR, starting with a decrease in the number of pericytes, thickening of the basal membrane of vessels and an increase in its permeability (C. Roy & D. Kim, 2021). In the progression of DR, there is occlusion of microvessels and the formation of non-perfused zones with ischemia, hypoxia, and infarctions in the layers of nerve fibers (Y. Zhu et al., 2021). Proangiogenic factors associated with hypoxia are activated, primarily hypoxiainducible factor-1 (HIF-1), vascular endothelial growth factor (VEGF), which is accompanied by neuroinflammation, vascular hyperpermeability and retinal/vitreous neovascularization (A. Uemura et al., 2021) . Apoptosis and inflammation are also important, which is important for the recruitment of micro- and macroglia (C.M. Troy & Y.Y. Jean, 2015). Recently, a new class of membrane receptors was discovered that use tyrosine protein kinases capable of phosphorylating proteins on tyrosine hydroxyl groups (S. Gavi et al., 2006; I.N. Maruyama, 2014). Tyrosine kinase receptors activate several signaling cascades (M.A. Lemmon & J. Schlessinger, 2010) and, including, VEGF expression (G. Pearson et al., 2001). Thus, a comprehensive analysis of molecular, cellular and immunological mechanisms of DR suggests the possibility of using direct inhibitors of protein tyrosine kinases (including imatinib) as new immunomodulatory drugs for the correction of microangiopathy in DR.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі наведено клініко-патогенетичне обґрунтування прогностичного впливу цукрового діабету 2 типу на перебіг хронічної серцевої недостатності та лікувальну тактику пацієнтів з імплантацією електрокардіостимулятора.Результати свідчать, що в прогресуванні даної коморбідної патології, визначається суттєве ремоделювання морфофункціонального стану серцевого м'язу. Цукровий діабет 2 типу призводив до значного збільшення об'ємів та розмірів лівого шлуночка. Функціональні параметри лівого шлуночка корелювали з показниками метаболізму глюкози, що підтвердило вплив глюкоземії на скоротний міокард шлуночків.Було визначено незалежні предиктори відповіді на імплантацію ЕКС у обстежених пацієнтів: тип АВ-блокади, ІХС та стадія АГ, фронтальний та горизонтальний кути α та якісна характеристика ФВ ЛШ. Відповідь на імплантацію ЕКС в осіб із супутнім ЦД 2-го типу залежіть від збереженості фракції викиду, лікування β-адреноблокаторами та гіпоглікемічними препаратами (дапагліфлозином).^UIn the dissertation the clinical and pathogenetic substantiation of prognostic influence of type 2 diabetes mellitus on the course of chronic heart failure, pathogenetic features and treatment tactics in patients with implantation of a permanent pacemaker are given.The obtained results show that in of progression of comorbid pathology, a significant involvement of remodeling of the morphofunctional state of the heart muscle is determined. Type 2 diabetes had a significant effect on the increase in left ventricular volume and size in the examined patients. It was determined that the functional parameters of the left ventricle correlate with glucose metabolism indices, which determines the effect of glucose on the contractile myocardium of the ventricles.The probability of a response to the implantation of pacemaker in patients with concomitant type 2 diabetes depends on the degree of preservation of the left ventricular ejection fraction, the presence in the therapeutic regimen of β-blockers and hypoglycemic drugs (dapagliflozin).

  Скачати повний текст