З'ясовано вплив конфесійного чинника на процеси формування національної ідентичності та зміцнення демократичних засад української державності. Запропоновано політологічне визначення поняття державно-церковних відносин як сукупності форм суспільно-політичних, правових, економічних і морально-етичних норм і зв'язків між інститутами держави та церкви релігійними центрами, управліннями, об'єднаннями, рухами, братствами, діяльність яких регламентується та регулюється конституційними й іншими нормативними актами, а також загальнолюдськими моральними принципами, традиційно усталеними для даної країни або народу звичаями. З використанням методу історичної реконструкції висвітлено еволюцію форм взаємодії органів державної влади та церковних установ на території України протягом різних етапів становлення та розвитку державних інституцій країни. На підставі системного підходу та теоретичного узагальнення тенденцій розвитку державно-церковних відносин здійснено їх моделювання в історичному та сучасному аспектах. Визначено пріоритети державної політики у сфері міжцерковних відносин і взаємодії церкви та держави.

  Скачати повний текст

Відтворено масштаби та характер освітньої місії митрополита П. Городецького, зокрема розкрито його роль в піднесенні рівня духовної освіти в Київській єпархії, в розширенні мережі початкових, у тому числі, парафіяльних, народних і недільних шкіл. Визначено основні складові й особливості благодійної діяльності митрополита П. Городецького. Показано процес формування системи благочинних інституцій Київської єпархії, складовими якої стали церкви та монастирі, православні братства та товаристава. Проаналізовано місіонерську діяльність П. Городецького, спрямовану на зміцнення позицій православ'я в Україні та протидію впливам римо-католицьких, сектантських та інших конкурентних РПЦ громад віруючих.

  Скачати повний текст

Висвітлено етапи становлення, часткової стагнації та розвитку громадських товариств Волині у другій половині XIX - на початку XX ст. Здійснено їх класифікацію за основними функціями й напрямами організаційної, просвітницької та культурної діяльності. Обгрунтовано та визначено основні напрями, зміст, форми й методи освітньо-виховної роботи в закладах для дітей та дорослих. Охарактеризовано роль громадських товариств, церковних братств, приватних осіб у підвищенні культурно-освітнього рівня волинського населення. Узагальнено педагогічні й методичні засади даної діяльності громадських товариств Волині означеного періоду, а також розвинено здобутки попередніх досліджень стосовно їх місця в загальноукраїнському просвітницько-педагогічному русі другої половини XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджуються і аналізуються фактори, які зумовили активізацію розвитку педагогічної думки на західноукраїнських землях в ХVI - XVII століттях. Дослідженням встановлено, що саме братства і їх школи виступили як осередки національної самоорганізації і української національної школи.

  Скачати повний текст

Досліджено торговельно-економічну діяльність грецького купецтва в Україні у другій половині XVII - XIX ст. Визначено історичні умови та чинники, які впливали на розгортання торговельної активності греків, охарактеризовано її політико-правове забезпечення Гетьманською державою та Російською імперією. Розкрито характер, напрями та результативність торгівлі греків Ніжина. Показано вплив торговельного чинника на процеси самоорганізації та автоматизації, структурування купецького загалу у рамках Ніжинського грецького братства. З'ясовано специфіку одеського грецького купецтва. Доведено, що особливості молодого портового міста та господарська спеціалізація регіону зумовили орієнтацію греків-купців Одеси на експорт зерна, що здійснювався за посередництва великих торгових домів. Визначено соціокультурну роль греків Одеси, показано їх участь у суспільно-політичному, культурному житті міста. Визначено місце підприємницької та торговельно-посередницької діяльності маріупольських купців-греків в економіці Північного Приазов'я. Проведено порівняльний аналіз грецьких купецьких спільнот Ніжина, Одеси та Північного Приазов'я, а також установлено їх роль у розвитку торгівлі в Україні.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення значної кількості наукових джерел уперше комплексно досліджено основні тенденції та напрямки розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині протягом другої половини XVII - початку XX ст. Проаналізовано внесок українських дослідників, місцевої церковної періодики, князя чернігівського, Братства святого Михайла, Чернігівської церковно-археологічної комісії та Чернігівського церковно-археологічного товариства у процес вивчення та популяризації церковної історії краю. Визначено й охарактеризовано основні етапи становлення та розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині. Відзначено необхідність детального вивчення та використання наукової спадщини місцевих дослідників церковної старовини на сучасному етапі розвитку історичної науки та краєзнавчих досліджень в Україні.

  Скачати повний текст

Висвітлено головні напрями та зміст церковно-краєзнавчого руху з урахуванням місцевої специфіки та загальнодержавного контексту. Досліджено церковно-краєзнавчий аспект у діяльності Полтавського губернського статистичного комітету, Полтавської вченої архівної комісії, Полтавського церковного історико-археологічного комітету, місцевих церковних братств. Проаналізовано їх вагомі здобутки на ниві церковно-історичного краєзнавства й оцінено вплив на становлення та розвиток церковно-краєзнавчих студій у регіоні. Визначено коло учасників церковно-краєзнавчого руху, серед яких провідна роль належить І. Павловському та В. Пархоменку. Наголошено, що науково-дослідницька діяльність цих видатних вчених стала визначальною для розвитку церковно-історичного краєзнавства у регіоні.

  Скачати повний текст

Роботу присвячено реконструкції соціальної доктрини масонства та висвітлення її філософських засад в контексті масонської парадигми. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в соціально-філософському ракурсі експліковані та представлені у синтетичній єдності філософські засади соціальної доктрини масонства як комплекс ідей, норм, цінностей, що базуються на синтезуванні здобутків піфагорійської традиції, руху розенкрейцерів, Християнської Кабали, вчень ідеологів масонства, в тому числі Й. Г. Фіхте та А. Пайка. Автором сформульовані в цілісному вигляді базисні змістовні складові соціальної доктрини масонства: віра у соціальний прогрес на основі будування моральної, вільної, емансипованої «досконалої людини», в раціональну гармонізацію всього соціокультурного буття через істинну науку і освіту, віра у Вищу Сутність / Великого Архітектора Всесвіту як гаранта гармонійного «будівництва» суспільства; впевненість в тому, що головна місія людини – реалізація Божественного «будівничого плану світу», боротьба з соціальною ентропією – «OrdoAbChao»; масонське братство – взірець для створення ідеального майбутнього суспільства вільних націй, найкращий інструмент «будівництва-обтесування». Виділені основні етапи формування масонської парадигми в Україні, проаналізований вплив масонської системи цінностей та орієнтацій на українську соціальну дійсність.^UThis work is dedicated to a reconstruction of the social doctrine of Freemasonry and the elucidation of its philosophical foundations in the context of the Masonic paradigm. The relevance of the present work lies in the constantly growing interest in the activities ofthe Freemasons and the demand for a complex, multi-level philosophical assimilation of the sociocultural phenomenon of Freemasonry from the point of view of its historical genesis and modern transformations in connection with this. The object of research is the social doctrine of Freemasonry as found in the totality of historical sources, stages of development and modern transmutations. The subject of this work is the philosophical foundations of the social doctrine of Freemasonry, which are reflected in its system of conceptions of its own goals and the function of the socio-historical development of humanity. The academic novelty of the results obtained through the research lies in the fact that this is the first time that the philosophical foundation of the social doctrine of Freemasonry as a complex of ideas, norms and values founded through a synthesis of the achievements of the ythagorean tradition, the Rosicrucian movement, Christian Kabbalah, and the doctrines of the ideologues of Freemasonry, including Johann Gottlieb Fichte and Albert Pike, has been explicated and presented in a synthetic totality. The basic substantive components are stated by the author in comprehensive form: a belief in social progress, founded on the development of a moral, free, emancipated ‘complete human', in the rational harmonisation of all socio-cultural existence through true science and education, a belief in a Supreme Being / The Grand Architect of the Universe; certainty in the fact that man's principal mission is the realisation of the Divine ‘construction plan for the world', the fight with social entropy: ‘Ordo Ab Chao'; the Masonic Brotherhood is a model for the creation of an ideal future society of free nations, the best instrument for ‘construction and smoothing'. The main stages of the formation of the Masonic paradigm in Ukraine are detailed, and the influence of the Masonic system of values and orientations on Ukrainian social reality is analysed.

Прослідковано передумови становлення кобзарства, що бере початок від мистецтва народних співців-боянів періоду Київської Русі. Охарактеризовано основні етапи розвитку кобзарського мистецтва: кобзарство часів Козацької держави (XVI - XVIII ст.). Розглянуто діяльність братств як центрів професійної кобзарської освіти в Україні (Богодухівське братство, центр кобзарства в Мені). Визначено роль української інтелігенції, а також теоретиків і практиків кобзарського мистецтва в розвитку його традицій (XIX - початок XX ст.). Проаналізовано реформаторську діяльність Г.Хоткевича в справі пропаганди професійних засад кобзарського мистецтва (створення наукової, методичної та виконавської бази).

  Скачати повний текст

Досліджено тенденції, напрямки, історіографічні закономірності вивчення історії грецьких громад України у XIX - на початку XXI ст. Виділено історичні етапи вивчення проблеми. З'ясовано особливості підходів до історії греків Ніжина та Північного Приазов'я, якими користувалися дослідники XIX - початку XXI ст. Розглянуто місце відповідної тематики у загальноісторичних студіях, її підпорядкованість більш широким тематичним контекстам. Висвітлено оцінки важливих подій в історії грецьких громад - питань формування Ніжинського грецького братства, відносин громади з гетьманською та імперською владою, торгівельної діяльності братчиків, переселення греків з Кримського півострова до Північного Приазов'я. З'ясовано високий ступінь кореляції дослідницького пошуку з державними ідеологічними настановами за радянських часів. Охарактеризовано класову концепцію історії маріупольських греків, розроблену вченими у 1920 - 1930-х рр. Увагу приділено науковим дослідженням К. Харламповича з історії ніжинських греків. Розкрито умови активізації елліністичних досліжень у незалежній Україні, їх оформлення в інституціалізований результативний напрям вітчизняної історіографії. Проаналізовано основні тематичні та методологічні пріоритети сучасних українських істориків-елліністів щодо дослідженої проблеми.

  Скачати повний текст

У роботі прослідковано процес формування мережі римо-католицьких монастирів на Волині. Вивчений матеріал дозволив стверджувати, що наприкінці XVIII століття в межах Луцько-Житомирської дієцезії діяло 53 римо-католицькі монастирі (з них 48 чоловічі і 5 жіночі). Переважно вони знаходились у містах і містечках західних і південних повітів Волинської губернії, що було зумовлено густотою населення та локалізацією резиденцій магнатів, котрі домінували серед фундаторів чернечих осередків. Найбільше монастирів виникло у XVII столітті, – 28, дещо менше у XVІІІ столітті – 16. Чисельну перевагу мали домініканці та кармеліти (відповідно 13 і 12 монастирів); дещо менше було бернардинських монастирів (8), францисканських (6), ордену тринітаріїв (5). Інші чернечі ордени (капуцини, августинці, піари, реформати, бригідки, шаритки) були представлені на Волині двома-трьома осідками.Основу життя монастиря становила духовна діяльність, яка передбачала утримування парафій при монастирських костелах або роботу у парафіях, де бракувало священників. На початку ХІХ століття з 53 монастирів Луцько-Житомирської дієцезії парафії мали 36 монастирів. Упродовж першої половини ХІХ століття спостерігався чисельний приріст парафіян монастирських парафій. Місцями паломництва вірян стали Луцький домініканський монастир і Бердичівський монастир босих кармелітів, де були чудотворні ікони Божої Матері, короновані у XVIII столітті. При монастирських костелах діяли релігійні братства або розарії (останні характерні переважно для домініканських монастирів), які активізували участь пастви у духовному житті дієцезії, були однією з форм зав'язків ченців із зовнішнім світом, оскільки статути багатьох орденів передбачали жорстку аскезу для чернецтва.У дослідженні також розкрито функціонування шкіл при монастирях. Зроблено висновок, що волинські католицькі осідки відігравали важливу роль в поширенні шкільної освіти до початку 1830-х років. Монастирі утримували як парафіяльні, так і повітові школи, навчальний процес у яких опирався на освітні традиції, закладені Едукаційною комісією останньої третини XVIII століття. У 1803 році у Луцьку відбулося зібрання римо-католицького духовенства, на якому монастирі зобов'язали утримувати початкові школи або виділяти кошти на їх функціонування. Опрацьовані джерела дали підстави стверджувати, що школи діяли при 33 римо-католицьких монастирях Луцько-Житомирської дієцезії упродовж перших трьох десятиліть ХІХ століття. У парафіяльних школах учили читати і писати польською мовою та арифметики. До шкіл повітового рівня належали школи при монастирях піарів у Дубровиці та Межиріччі Корецькому, босих кармелітів у Бердичеві, а також при тринітарському у Берестечку. Учні були дітьми місцевої шляхти, зрідка – унійних священиків. Цілковита ліквідація монастирських шкіл відбулась після Листопадового повстання 1830 року. У дисертації проаналізовано тематичний та жанровий репертуар монастирських бібліотек. З'ясовано, що бібліотека була невід'ємним атрибутом кожного монастиря. Функції бібліотеки не зводились до суто освітніх. Лише частина літератури у книгозбірнях була призначена для забезпечення навчального процесу, зміст решти книг передбачав задоволення інтелектуальних потреб чернецтва. У дисертації бібліотеки розглядаються, як невід'ємна частина монастирської культури. Монастирське господарство було складовою традиційної господарської культури Волині. У роботі з'ясовано матеріальне забезпечення монастирів, розкриті основні галузі господарства, які розвивались у монастирських фільварках. Зроблено висновок, що ченці у свої маєтках використовували як вільнонайману працю місцевого люду, так і послуговувались працею залежних селян, розміри панщини яких були зафіксовані в інвентарях та візитаціях. Економічна діяльність монастирів базувалась переважно на екстенсивних методах господарювання із слабо розвиненою агрикультурою.У дисертації проаналізовано нормативно-правові акти Російської імперії, які окреслювали поле функціонування Римо-Католицької Церкви в державі. Виділено основні етапи у правовому регулюванні діяльності римо-католицьких монастирів, що переважно збігалися з роками правління російських монархів. Зроблено висновок, що російське законодавство було спрямоване на вироблення такої форми управління усією конфесією, яка склалася щодо Православної Церкви, повністю підпорядкованої державі разом з усіма своїми інституціями. Внаслідок такої правової політики поступово руйнувалися усталені віками традиції внутрішнього життя римо-католицьких монастирів. Жорстких утисків католицькі ченці зазнали за правління імператора Миколи І, який використав як привід Листопадове повстання 1830 року для видання указів про ліквідацію 35 римо-католицьких монастирів у Луцько-Житомирській дієцезії, закриття повітових шкіл при усіх монастирях, передачу власності римо-католицьких монастирів державі і переведення духовенства на державну пенсію із поділом монастирів на штатні та заштатні.^UThe process of forming a network of Roman Catholic monasteries in Volyn was observed in the work. The studied material allowed to assert that at the end of the XVIII century there were 53 Roman Catholic monasteries within the Lutsk-Zhytomyr Dioceses (48 of them were male and 5 were female). They were mostly located in the cities and towns of the western and southern districts of the Volyn province what was caused by population density and the location of the residences of magnates who dominated among the founders of monastic centres. Most monasteries appeared in the XVII century – 28, a little less in the XVIII century – 16. The Dominicans and the Carmelites had a numerical advantage – 13 and 12 monasteries, respectively; there were slightly fewer Bernardine monasteries (8), Franciscans (6), and the Trinitarian order (5). Other monastic orders (Capuchins, Augustinians, Piarists, Reformates, Bridgettines, Charities).The basis of the life of the monastery was a spiritual activity which involved maintaining parishes at the monastery churches or work in parishes where there was a lack of priests. At the early XIX century, out of 53 monasteries of the Lutsk-Zhytomyr Dioceses, 36 monasteries had parishes. During the first half of the XIX century there was a numerical increase in the number of parishioners of monastic parishes. The places of pilgrimage for the faithful became the Lutsk Dominican Monastery and the Berdychiv Monastery of the Discalced Carmelites where there were miraculous icons of the Mother of God crowned in the XVIII century. Religious brotherhoods and rosaries functioned at the monastic churches; the last ones were inherent predominantly Dominican monasteries which had intensified the participation of the flock in the Dioceses` spiritual life and were a form of monks' contacts with the outside world because of the statutes of many orders provided for strict asceticism.It was concluded that the Volyn Catholic centres played an important role in the spread of school education until the early 1830s. The monasteries maintained both parish and district schools the educational process of which was based on the educational traditions established by the Commission of National Education in the last third of the XVIII century. In 1803, a meeting of the Roman Catholic clergy took place in Lutsk and obliged the monasteries to maintain primary schools or allocate funds for their functioning. The studied sources gave reasons to claim that the schools functioned at 33 Roman Catholic monasteries of the Lutsk-Zhytomyr Dioceses during the first three decades of the XIX century.It is noted that the monasteries had hospitals as the institutions that were a manifestation of the charitable activities of the monks. The brothers of the monasteries cared for the sick, the elderly and orphans. The monasteries of Bonifratris and Charities specialized in the maintenance of hospitals what was their main obedience.The thematic and genre repertoire of monastic libraries was analysed in the dissertation. The library was found to be an integral part of every monastery. The functions of the library were not reduced only to educational. Just part of the literature in these book collections was intended to ensure the educational process, the content of the rest of the books provided for the satisfaction of intellectual needs of the monks. Libraries are considered an integral part of monastic culture.The monastery farm was a component of the traditional economic culture of Volyn. The material support of the monasteries was clarified in the work; the main industries that developed in the monastery farms were shown. It was concluded that in their estates the monks used both the free labour of the local people and the labour of dependent peasants the size of whose serfdom was recorded in inventories and visitations. The legal acts of the Russian Empire which outlined the field of functioning of the Roman Catholic Church in the state were analysed in the dissertation. The main stages of the legal regulation of the functioning of Roman Catholic monasteries which mostly coincided with the years of rule of Russian monarchs were given off. It was concluded that the Russian legislation was aimed at developing such a form of government of all denominations which had developed concerning to the Orthodox Church fully subordinated to the state together with all its institutions. As a result of such a legal policy, the centuries-old traditions of the internal life of Roman Catholic monasteries were gradually destroyed. Catholic monks were severely persecuted during the reign of Emperor Nicholas I who used the November Uprising of 1830 as an excuse to issue decrees to liquidate some Roman Catholic monasteries, close district schools at all monasteries, and confiscation property of Roman Catholic monasteries to the treasury and transfer of the clergy to the state pension with the division of monasteries into ordinary and extraordinary.

Проаналізовано утворення й еволюцію німецьких колоній у Північному Лівобережжі України другої половини XVIII - першій половині XIX ст. Показано характер земельних відносин, соціодемографічний розвиток Біловезьких аграрних колоній, їх внесок у сільське господарство регіону. Досліджено особливості соціального та релігійного устрою колонії гутерівського братства, його господарську діяльність, загострення соціальних протиріч. Вивчено систему управління та самоврядування в колоніях, особливості судоустрою та поведінки колоністів. Показано, що колоністи внесли досить різноманітний європейський досвід господарювання та норм життя, відігравали важливу роль у розвитку сільського господарства та промисловості регіону.

  Скачати повний текст

У дисертації уперше комплексно проаналізовано історію вивчення православних братств Київської митрополії XVI–XVIII ст. в українській, польській та російській історичній думці XIX – початку XXI ст. Дослідження покликане сформувати загальне уявлення про те, як накопичувалися знання, формувалися теорії, виникали й поширювалися стереотипи у вивченні православних братств та явища братського руху. У роботі проаналізовано історіографічну базу, показано специфіку джерельної основи дослідження, а також висвітлено теоретико-методологічні підходи наукового пошуку. Комплексно досліджено представлення в історіографії питань постання та еволюції православних мирянських об'єднань. Здійснено всебічний огляд того, як у науковій історичній літературі XIX – початку XXI ст. висвітлювалася участь православних братств у релігійному, суспільно-політичному, економічному та культурному житті XVI–XVIII ст.^UIn the dissertation the history of studying of orthodox fraternities of the Kiev metropolitanate of XVI–XVIII cc. is comprehensively analyzed for the first time in Ukrainian, Polish and Russian historical thought of the XIX – the beginning XXI cc. The research is created to form a general idea of how knowledge was accumulated, theories were formed, stereotypes arose and spread in the study of Orthodox fraternities and the phenomenon of the fraternal movement.The study contains an analysis of the historiographical base of the study and scientific works of Polish, Ukrainian and Russian historians, the use of which was significant in this work. The principles and methods of scientific research used to implement the problems are highlighted.The representation in historiography of the issues of the rise and evolution of Orthodox secular associations has been comprehensively studied. Theories of the genesis of Orthodox church fraternities are analyzed. The interpretation of the concepts of “fraternity” and “fraternal movement” in the historiography of the XIX – the beginning XXI cc. is traced. The process of accumulation of knowledge of legalization and structural and organizational design of lay organizations in the historiography of the XIX–XXI cc. is studied.A comprehensive review of how in the scientific historical literature of the XIX – the beginning XXI cc. the participation of Orthodox fraternities in the religious, socio-political, economic and cultural life of the XVI–XVIII cc. was covered. Peculiarities of interpretation of issues related to social and national-political activity of lay organizations are clarified. The degree of study in historiography of economic and charitable activities of Orthodox fraternities is outlined. The study of the participation of lay organizations in the spiritual life of the Ukrainians and their involvement in various cultural processes is studied.

Вперше на основі етнографічних публікацій львівської преси 1811 - 1848 рр. досліджено основні аспекти традиційно-побутової культури українців Галичини: господарську діяльність, окремі складові матеріальної та духовної культури, громадський побут. У контексті вивчення ролі церкви у громадському житті розкрито роль церковних братств та духовенства у боротьбі за тверезий спосіб життя галицького селянства 40-х рр. XIX ст., визначено внесок тогочасної преси у вивчення культури та побуту українського етносу.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним дослідженням, у якому розглянуто вплив реформаційних течій на запровадження багатоголосої музики в українській духовній культурі. Розкрито історичні та соціокультурні чинники розквіту української духовної літератури в XVІ–XVII ст. Автором розроблена хронологія еволюції українських церковно-співочих збірників з ХІ до середини XVIІ ст. за видами нотацій. Проведена авторська розшифровка і порівняльний аналіз невменних та фітних знаків із співочих азбук XVІ–XVII ст. Проаналізовано іноземні та українські музично-теоретичні трактати XV–XVIІ ст., які були поширені на українських теренах. Запропоновано авторську періодизацію поширення багатоголосої музики. Досліджено та доповнено життєписи українських співаків, композиторів та теоретиків багатоголосої музики.Ключові слова: багатоголоса музика, реформація, музичні трактати, нотація, музичні капели, церковно-співочі збірники, церковні братства, співочі азбуки.^UThe dissertation is complex research in which the reformation currents and their influence on the introduction of polyphonic music in the Ukrainian spiritual culture are considered.This process later created the conditions for the formation of the Kyiv notation, which absorbed the basics of choral and mensural notation and partially preserved certain elements of the square neumatic notation.Historical and socio-cultural factors of the Ukrainian spiritual literature flourishing in the 16th–17th centuries are revealed. During this period, Western European secular and spiritual literature was actively spread.These works were adapted in the Ukrainian-speaking environment and later there were their own adaptations and editions of these publications.In the absence of a single spiritual center in the country, regional spiritual centers were formed, which led to the variability of liturgical genres.An important place among them was occupied by manuscript church-singing books of the Ukrainian Orthodox Church. The author developed a chronology of the Ukrainian church-singing collections' evolution from the 11th to the middle of the 17th century by types of notation from ecphonetic and neumatic to line staff notation.Indicated time frames in this periodization reflect the active phases of each notation's use in the musical culture of the Ukrainian people.The author carried out a decipherment and comparative analysis of neumes and fitas signs from the singing alphabets of the 16th–17th centuries.Paleographic analysis of the singing alphabets made it possible to identify certain patterns, find common features and differences with other singing alphabets.During the research, characteristic features were identified in the formation of singing alphabets.In the process of the research, neume signs were divided into four groups: the first group is signs that have no varieties; the second – those that have several varieties; the third – those that have their own specific groups; the fourth – consists of groups and subgroups.Each of these groups has compound characters, which are formed from their union with the addition of special marks and pointing signs. Analysis of cinnabar pitch pointing signs in the singing alphabets made it possible to identify two main groups of neumatic signs.The first group includes neumatic signs that have pitch pointers of one pitch group. The second group includes neumatic signs, which include cinnabar pitch pointing signs from different pitch groups and, accordingly, have a wider range of sound.Foreign and Ukrainian music-theoretical treatises of the 15th–17th centuries, which were distributed on Ukrainian territory, have been analyzed. Theoretical treatises had two types: someof them were a kind of multiauthored collection of music knowledge, others concerned special issues.The attention of music theorists was focused on two main groups of issues: the genesis, definition and classification of music and the educational and ethical role of music. In their treatises, Polish and Western Ukrainian theorists tried to adapt European innovations to their ancient musical foundations.The main theoretical and practical issues included mensural notation and the theory of counterpoint. It has been established that these manuscripts and printed theoretical treatises were closely connected with their practical use in the secular and spiritual life of society. Many of the theoretical treatises became textbooks, which were used during training, primarily in educational theological institutions.The periodization of the polyphonic music distribution in Ukraine has been proposed. Three periods have been identified: the first is acquaintance with Western European polyphonic singing due to the spread of reformation currents; the second is the popularization of polyphonic music by secular chapels and Protestant schools and churches; the third period was the introduction of polyphonic singing in Orthodox worship by church fraternities with the support of the Eastern patriarchs.The biographies of Ukrainian singers, composers and theorists of polyphonic music have been researched and supplemented. The author managed to gather scattered information and testimonies and add new facts to the biographies of singers, composers and theorists of polyphonic singing. A list of Ukrainian singers, composers and theorists who introduced polyphonic music and Kyiv notation on Ukrainian soil and in Muscovy was found and compiled from ancient manuscripts and royal charters.Keywords: polyphonic music, reformation, musical treatises, notation, musical chapels, church-singing collections, church fraternities, singing alphabets.

Охарактеризовано основні етапи розвитку церковного благодійництва та доброчинства у визначений період, розкрито особливості, напрямки та форми діяльності Православної церкви. З'ясовано роль православних монастирів у здійсненні благодійництва та доброчинності. Розкрито динаміку розвитку церковно-парафіяльних опікунств і православних братств, визначено специфіку функціонування та фінансування благодійних товариств та установ Православної церкви під час воєн і лихоліть. З'ясовано внесок православного відомства у розвиток освіти Чернігівщини.

  Скачати повний текст

Вивчено основні етапи загальної еволюції функцій та різновидів труби. Розглянуто духове виконавство й освіту в Києві від стародавніх часів до сьогодення, обгрунтовано наявність давніх вітчизняних традицій гри на духових інструментах, досліджено діяльність оркестрів Київського військового корпусу, а також, так званих, "братств" або "цехів" - перших осередків фахового духового виконавства та музичного зібрання в Україні, кріпацьких капелій та оркестрів у панських маєтках України кінця XVII - XIX ст. Висвітлено діяльність музичних навчальних закладів Києва з часу їх заснування, а також яскравих представників Київської школи, від попередників і засновників до наступних визначних музикантів. Визначено роль та наведено принципи методики професора В.М.Яблонського - одного з фундаторів і багаторічного лідера Київської школи, розглянуто роль його учнів та послівників І.М.Кобця та М.В.Бердиєва в утвердженні та розширенні традицій даної школи. Проведено порівняльний аналіз сучасного стану розвитку вітчизняного та зарубіжного виконавства та педагогіки в цій галузі музичного мистецтва.

  Скачати повний текст

Вивчено соціально-демографічний склад духовенства, розглянуто проблему матеріального забезпечення кліру та чернецтва. З'ясовано умови становлення самосвідомості православного духовенства. Проаналізовано діяльність православних братств і піклувань, визначено сфери їх впливу в Україні у 1917 - 1920 рр. Розкрито основні напрями та роль просвітницької діяльності священнослужителів, визначено зміст благодійницької діяльності духовенства. Встановлено, що активність благодійницької діяльності священнослужителів залежала від політичної спрямованості певних державних утворень на території України. Доведено, що духовенство було активним учасником суспільного процесу.

  Скачати повний текст

Досліджено концепцію українського культурницького націоналізму як націоналізму "недержавної" нації в контексті процесів самовизначення європейських народів. Проаналізовано провідні концепції походження та типології націоналізму, зокрема, висвітлено сутність культурницького націоналізму й особливості його прояву в європейських країнах. Виділено чинники становлення та фактори розвитку культурницького націоналізму в Україні, прослідковано генезу утвердження його ідей у працях діячів української духовної культури - Кирило-Мефодіївського братства, громадівців, І.Франка, Л.Українки, М.Грушевського, С.Рудницького. Наголошено на духовно-релігійних факторах формування національної свідомості в Галичині та визначено найважливішщі чинники, що впливали на утвердження концепції українського культурницького націоналізму.

  Скачати повний текст

Досліджено громадсько-політичну діяльність фундатора й ідеолога самостійницької течії в українському національному русі кінця XIX - початку XX ст. М.Міхновського (1873 - 1924 рр.). На підставі широкої джерельної бази та завдяки історіографії здійснено цілісний системний аналіз основних напрямків і форм його суспільної активності у різні історичні переходи, зокрема, його участь у "Братстві Тарасівців" у 1890-х рр., а також державотворчі зусилля у добу УНР. Значну увагу приділено особливостям його тактики за різних історичних обставин та стабільної послідовності у реалізації стратегічної мети самостійницького руху - побудові суверенної, соборної, демократичної Української держави. Показано, що надаючи пріоритет вирішенню національного питання, М.Міхновський не вважав його самоціллю, а лише засобом побудови розвинутого соціально справедливого демократичного суспільства. Наголошено, що радикалізм діяча мав переважно конструктивний характер. Зазначено, що досвід ідеологічної, просвітницько-пропагандистської, практично-організаційної діяльності М.Міхновського повинен бути критично переосмислений і врахований у практиці суспільних трансформацій сучасної України.

  Скачати повний текст