Розглянуто проблеми формування у кримінальному праві України інституту потерпілого. Досліджено нормативні, теоретичні та практичні передумови введення та розвитку даного інституту у вітчизняному кримінальному праві. Визначено кримінально-правовий зміст поняття "потерпілий", який співвідноситься з відповідними поняттями кримінально-процесуального права та кримінології. Встановлено ознаки потерпілого як основного структурного елемента об'єкта злочину. Розкрито сутність інституту потерпілого, охарактеризовано його основні елементи. Визначено права потерпілого щодо відшкодування йому шкоди, заподіяної злочином. Запропоновано зміни до ст. 65 КК України, спрямовані на врахування позиції потерпілого щодо меж та обсягів кримінальної відповідальності. Розглянуто вплив поведінки потерпілого на розвиток ситуації вчинення злочину у випадку свідомого підвищення рівня небезпеки, яка загрожує потерпілому та сприяє скоєнню злочину, обгрунтовано доцільність розгляду даної обставини як такої, що пом'якшує покарання винному. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до КК України, пов'язані з реалізацією норм інституту потерпілого у кримінальному праві.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний правовий аналіз теоретичних і практичних питань, пов'язаних з інформацією як об'єктом цивільно-правових відносин. Розглянуто інформаційне законодавство, визначено інформацію як об'єкт цивільного права, висвітлено її види та характерні ознаки. Зазначено щодо необхідності удосконалення інформаційного законодавства та подальшого його розвитку на приватних засадах. Досліджено інформаційні правовідносини, зокрема розглянуто їх зміст та види. Комплексно досліджено право на інформацію, а також договір на її передачу, зокрема питання про визначення його місця в системі зобов'язального права України й особливості укладення. Висвітлено питання щодо захисту права на інформацію, висунуто науково-теоретичні пропозиції та рекомендації щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок порушення права на інформацію.

  Скачати повний текст

Досліджено історичні передумови встановлення відповідальності за ухилення від сплати податків у національному законодавстві й у законодавстві окремих зарубіжних країн. Визначено чинники детермінації ухилення від сплати ПДВ та його незаконного відшкодування, які розподіляються на загальні і спеціальні. Охарактеризовано адміністративію-правові заходи протидії ухиленню від сплати ПДВ та його незаконному відшкодуванню, до яких віднесено адміністративне запобігання, адміністративне припинення й організаційно - правові заходи.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню проблем, пов’язаних із арештом майна, як важливим засобом забезпечення кримінального провадження, та формулювання на його основі науково обґрунтованих практичних і методичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства і практики його застосування.За результатами аналізу наукових джерел встановлено, що здебільшого розглядалися окремі питання арешту майна в рамках чинного КПК. Доведено, що необхідно переглянути існуючу концепцію повноважень слідчого, прокурора, наділивши їх більшими повноваженнями в процесі накладення попереднього арешту на майно, розширити процесуальні можливості обшуку, виїмки для встановлення майна, на яке може бути накладено арешт. Потребує вдосконалення процесуальний статус потерпілого, як активного учасника кримінального процесу в частині його права вимагати від слідчого, прокурора встановлення майна, на яке може бути накладено арешт та реалізації інших його прав. Саме відсутність належного процесуального статусу слідчого, прокурора, потерпілого у кримінальному процесі в інституті арешту майна, ускладнена процедура арешту на майно у рамках чинного КПК України та необхідністю втілення пропозицій обґрунтовується своєчасність, актуальність, а також наукове та практичне значення дисертаційного дослідження.Наявні статистичні відомості показують, що в цілому стан протидії злочинності не в повній мірі відповідає потребам сьогодення, і як наслідок, незначна сума відшкодування матеріальних збитків. Окремими з умов цього стану є неналежне нормативно-правове забезпечення правоохоронної діяльності та практика правозастосування кримінального процесуального законодавства. Це в свою чергу тягне за собою не встановлення майна та не накладання на нього арешту, порушення майнових прав потерпілих.За результатами дослідження автором визначено історичний генезис становлення та розвитку інституту арешту майна у кримінальному процесі на території України. Надане авторське поняття арешту майна, яке включає в себе тимчасову, до скасування у встановленому КПК порядку заборону на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого у кримінальному провадженні в наявності достатньо підстав та розумних підозр вважати, що воно може бути використано для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливого штрафу, конфіскації майна та підлягає спеціальній конфіскації.Визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також тимчасову заборону передачі або руху майна або тимчасову заборону володіння чи управління майном. Запропоновано, що слідчий за клопотанням потерпілого, цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов’язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальному провадженні цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, можливої конфіскації майна та можливого штрафу. Під час проведення дослідження обґрунтовано потребу виключення з КПК положення про необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів так як чинна редакція ч. 1 ст. 170 КПК «Накладення арешту на майно» виходить за рамки змісту Директиви Європейського Парламенту та Ради від 3 квітня 2014 року № 2014/42/ЄС «Про заморожування та конфіскацію засобів вчинення злочинів та доходів від злочинної діяльності у Європейському Союзі», Міжнародних стандартів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення.Автором доведено, що одними з способів виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт, є обшук, а також за певних обставин і тимчасовий доступ до речей і документів, запропоновано під час проведенням обшуку слідчим, прокурорам надати повноваження накладення попереднього арешту на майно. Запропоновано, що у невідкладних випадках, коли своєчасне оформлення слідчим, прокурором постанови про проведення обшуку не представляється можливим, а через зволікання розшукувані предмети або документи можуть бути знищені, приховані або пошкоджені або ж особа, яка розшукується може сховатися, слідчий може провести обшук за згодою прокурора. У цьому випадку слідчий, не пізніше ніж на наступний робочий день після провадження обшуку повідомляє слідчого суддю з пред’явленням матеріалів, які обґрунтовують необхідність і невідкладність слідчої дії, а також протоколу слідчої дії. Слідчий суддя перевіряє законність і обґрунтованість обшуку. Автором висловлена пропозиція, що слідчий за погодженням з прокурором, прокурор, на підставі мотивованої постанови має право провести виїмку речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження, а також майна, яке підлягає арешту, якщо відомо, де або у кого знаходиться конкретний речі, документи, майно і немає необхідності їх розшукувати, або ж вони знаходиться в публічно доступних місцях.^UThe dissertation is dedicated to the study of problems related to the seizure of property as an important means of ensuring criminal proceedings, and the formulation of scientifically based practical and methodical recommendations on the improvement of the current criminal procedural legislation and the practice of its application.According to the results of the analysis of scientific sources, it was established that, for the most part, separate issues of seizure of property were considered within the framework of the current Code of Criminal Procedure. It has been proven that it is necessary to revise the existing concept of powers of the investigator, the prosecutor, giving them greater powers in the process of imposing a preliminary arrest on property, expanding the procedural possibilities of search and seizure to establish property that may be subject to arrest. The procedural status of the victim, as an active participant in the criminal process, needs to be improved in terms of his right to demand from the investigator, the prosecutor, the identification of property that can be seized and the realization of his other rights. It is the lack of proper procedural status of the investigator, prosecutor, the victim in the criminal process in the institute of property seizure, the complicated procedure of seizure of property within the framework of the current Code of Criminal Procedure of Ukraine and the need to implement the proposals that justify the timeliness, relevance, as well as the scientific and practical significance of the dissertation research.Available statistical information shows that, in general, the state of combating crime does not fully meet the needs of today, and as a result, the amount of compensation for material losses is insignificant. Separate from the conditions of this state are the inadequate normative and legal support of law enforcement activities and the practice of law enforcement of criminal procedural legislation. This, in turn, entails failure to establish property and failure to seize it, violation of property rights of the victims.Based on the results of the research, the author determined the historical genesis of the establishment and development of the institution of property seizure in criminal proceedings on the territory of Ukraine. The author's concept of seizure of property is given, which consists in the description of the property and includes a temporary ban on the alienation, disposition and/or use of property, until it is canceled in accordance with the procedure established by the Code of Criminal Procedure, regarding which in the criminal proceedings there are sufficient grounds and reasonable suspicions to believe that it can be used to secure a civil lawsuit, recovery from a legal entity of received illegal benefits, a possible fine, confiscation of property and is subject to special confiscation.It is determined that the purpose of seizure of property is to prevent the possibility of its concealment, damage, spoilage, destruction, transformation, alienation, as well as a temporary ban on the transfer or movement of property or a temporary ban on possession or management of property. It is proposed that the investigator, at the request of the victim, the civil plaintiff or on his own initiative, is obliged to take measures to secure the civil claim declared in the criminal proceedings, as well as a possible future civil claim, possible confiscation of property and a possible fine.During the research, the need to exclude from the Code of Criminal Procedure the provision on the need to seize property for the purpose of preserving material evidence was substantiated, as the current wording of Part 1 of Article 170 of the Code of Criminal Procedure "Imposing seizure of property" goes beyond the content of the Directive of the European Parliament and the Council of April 3, 2014 No. 2014/42/EU "On the freezing and confiscation of the means of committing crimes and the proceeds of criminal activities in the European Union", International standards for combating money laundering, terrorist financing and proliferation of weapons of mass destruction.The author has proven that one of the ways to identify and search for property that can be seized is a search, as well as under certain circumstances and temporary access to things and documents, it is suggested that during the search, investigators and prosecutors be given the authority to impose a preliminary seizure on property.

Розкрито сутність поняття, основні ознаки, принципи та функції юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства України. Досліджено особливості встановлення цивільно-правової, дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності у сфері використання, управління й охорони лісів України. Обгрунтовано підстави та порядок застосування кримінально-правової відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України. Розглянуто підстави та порядок відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства України. Розроблено пропозиції щодо удосконалення положень про встановлення юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України.

  Скачати повний текст

Досліджуються питання захисту порушених злочином майнових та інших прав потерпілих, зокрема, відшкодування завданої злочином шкоди потерпілому з власної ініціативи суду в кримінальному процесі України. Значна увага приділена аналізу правової природи та процесуальних підстав відшкодування завданої злочином шкоди за ініціативою суду в кримінальному процесі. Сформульовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення законодавства і судової практики по відшкодуванню завданої злочином шкоди за ініціативою суду в кримінальному процесі України.

  Скачати повний текст

Досліджено захист цивільних прав та інтересів шляхом відшкодування збитків на підставі актів цивільного законодавства, судової практики та наукових праць з питань цивільно-правового захисту та цивільно-правової відповідальності. Відшкодування збитків розглянуто як спосіб захисту цивільних прав і захід цивільно-правової відповідальності в сукупності. Досліджено особливості правовідносин цивільно-правового захисту шляхом відшкодування збитків. Запропоновано нові погляди на умови відшкодування збитків, в тому числі поведінку особи, яка має право на відшкодування збитків, та причинно-наслідковий зв'язок. Критично оцінено принцип повного відшкодування збитків у цивільному праві України, співвідношення обсягу та розміру збитків.

  Скачати повний текст

Досліджено поняття та зміст інституту моральної (немайнової) шкоди в доктрині, законодавстві та судовій практиці України та іноземних країн з урахуванням історичних аспектів становлення та розвитку інституту та сучасних тенденцій. Досліджено колізійні та матеріально-правові питання застосування та визначено тенденції розвитку інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві. Проведено порівняльно-правовий аналіз норм даного інституту в українських та іноземних доктринах, законодавстві та судовій практиці. Виявлено особливості застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди в делікатних, а також договірних відносинах. Проаналізовано питання оцінки розміру моральної (немайнової) шкоди в іноземній та українській судовій практиці.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням відшкодування моральної шкоди при порушенні немайнових прав у соціальних мережах.У межах дисертаційного дослідження здійснено комплексний аналіз законодавства та судової практики з питань відшкодування моральної шкоди при порушенні немайнових прав у соціальних мережах.Визначено, що правова природа соціальних мереж є новим і дуже динамічним феноменом сучасного суспільства. В роботі було виокремлено основні проблеми правового характеру щодо їх використання, пов'язані з їх стрімким розвитком, а саме: відсутність нормативно-правової бази регулювання відносин у цій сфері, а також положень щодо захисту персональних даних, захисту честі, гідності та ділової репутації як фізичних, так і юридичних осіб, спростування недостовірної інформації тощо порушених у соціальних мережах. Чинні українські та міжнародні нормативно-правові акти містять лише окремі положення щодо врегулювання зазначених відносин та не вирішують усіх вищезазначених питань, а отже потребують значних доповнень. Акцентовано увагу на тому, що майбутнє правове регулювання має в першу чергу вирішувати приватноправові питання функціонування соціальних мереж, а не завдання патріотичного виховання і національної політики.Зазначено, що нині основними тенденціями розвитку інституту відшкодування моральної шкоди є рух у напрямі подолання концептуальних протиріч щодо засад такого інституту й прогалин у регулюванні. До таких проблем, зокрема, можна зарахувати: визначення розміру компенсації, суб'єктного складу, підстав виникнення деліктних відносин, що виникають при порушенні немайнових прав у соціальних мережах тощо.Обґрунтована необхідність впровадження в практику судів прийняття в якості доказів інших засобів доказування (скріншотів, аудіо і відеозаписів, огляд спірної інформації сторінки соціальної мережі) як належного способу збору і фіксації доказів порушень у соціальних мережах.З'ясовано, що з метою коректного визначення розміру компенсації моральної шкоди існує необхідність закріплення на законодавчому рівні обов'язкового характеру зверненню позивача у справах про відшкодування моральної шкоди за отриманням судово-психологічної експертизи.^UThe dissertation is the first in the national science of civil law special comprehensive study of compensation for non-pecuniary damage in case of violation of non-property rights on social media.A comprehensive analysis of legislation and law enforcement practices on compensation for non-pecuniary damage caused in social media was conducted in this research.It is determined that the legal nature of social media is a new and very dynamic phenomenon of modern society. The dissertation highlighted the main legal problems regarding the use of social media, related to their rapid development, namely: the lack of legal framework for regulating relations in this area, provisions for personal data protection, protection of honor, dignity and business reputation of individuals and legal entities, refutation of inaccurate information, etc. violated on social media. Existing Ukrainian and international regulations contain only certain provisions for the settlement of these relations and do not address all of the above issues, and therefore require significant additions. It was emphasized that the future legal regulation should primarily address private law issues of social media, rather than the task of patriotic education and national policy.It is noted that currently the main trends in the development of the institution of compensation for non-pecuniary damage are the movement towards overcoming conceptual contradictions regarding the principles of such an institution and gaps in its regulation. Such problems include, in particular, determining the amount of compensation, the subject composition, the grounds for the emergence of tort relations that arise in violation of non-property rights in social networks, etc.There is a need to introduce in the practice of courts the adoption as evidence of other means of proof (screenshots, audio and video recordings, review of controversial information on the social network page) as an appropriate way to collect and record evidence of violations in social networks.It was found that in order to correctly determine the amount of compensation for non-pecuniary damage, there is a need to enshrine in law the mandatory nature of the plaintiff's application for compensation for non-pecuniary damage after obtaining a forensic psychological examination.

На підставі дослідження існуючих у правовій літературі визначень поняття моральної шкоди запропоновано визначення моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав. Виділено активну та пасивну, просту та складну, первинну та похідну (вторинну) моральну шкоду . Визначено й обгрунтовано зміст специфічних властивостей моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав, які у своїй сукупності відбивають її своєрідність. Сформульовано визначення відповідальності власника або уповноваженого ним органу за заподіяну моральну шкоду як його моральної відповідальності, вираженої у грошовій або іншій матеріальній формі, яка має компенсаційно-штрафний характер, стягується на користь працівника та набуває чинності у випадку порушення його законних трудових прав. З'ясовано підстави, за яких власник не вважається винним у заподіянні моральної шкоди. Досліджено змішану форму вини та розроблено рекомендації щодо її впливу на визначення розміру заподіяної працівникові моральної шкоди.

  Скачати повний текст

Досліджено суть морального зносу технологічного обладнання, шляхи його відшкодування та усунення. Удосконалено існуючі класифікації морального зносу та відновлення основних виробничих фондів. Виявлено та систематизовано фактори, що впливають на рівень і швидкість накопичення морального зносу. Розроблено спосіб визначення строків корисного використання технологічного обладнання з урахуванням фізичного та морального зносу всіх родів за конкретних умов його використання. Запропоновано визначення морального зносу III роду як втрати суспільної корисності та ринкової вартості спеціального обладнання внаслідок зникнення потреби у продукції, що виготовляється за його допомогою. Розроблено метод визначення строків корисного використання об'єктів активної частини основних виробничих фондів. Наведено спосіб обчислення рівня фактичного зносу технологічного обладнання підприємств машинобудування.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості відшкодування державної шкоди, заподіяної злочином. Розглянуто засади українського цивільного законодавства, що регулює інститут відшкодування державою шкоди особі, яка потерпіла від злочину. Досліджено правову природу відносин, що виникають внаслідок завдання шкоди злочином, а також відшкодування шкоди державою. Виділено характерні ознаки зобов'язань держави, що виникають за зазначених умов. Проаналізовано підстави й умови відшкодування державою шкоди особі, що потерпіла від злочину. Розглянуто особливості реального механізму відшкодування державою такої шкоди. Сформульовано теоретичні висновки з досліджених питань і практичні пропозиції, спрямовані на вдосконалення інституту відшукодування державою шкоди особі, що потерпіла від злочину.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження інституту недоговірних відносин з відшкодування шкоди, завданої службовими особами органів внутрішніх справ та визначено напрями його правового забезпечення. Розглянуто елементи, причини виникнення та правову природу відносин з відшкодування шкоди, завданої службовими особами ОВС. Розкрито зміст понять "службова особа", "посадова особа", "правомірна шкода", "відповідальність без вини". Визначено співвідношення загальних і спеціальних норм, що регулюють відносини з відшкодування шкоди, завданої службовими особами органів внутрішніх справ. Розглянуто особливості підстав виникнення даних відносин та випадки правомірного завдання шкоди, наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.

  Скачати повний текст

Проаналізовано формування та розвиток інституту, норми якого регулюють відшкодування шкоди, що виникла у взаємозв'язку з рятуванням майна іншої фізичної або юиридичної особи. Узагальнено та систематизовано положення норм цивільного законодавства України, що стосуються відшкодування такої шкоди. Обгрунтовано теоретичну логічність та практичну доцільність формування у вітчизняному цивільному законодавстві концепції відшкодування шкоди, завданої особі, яка вчиняла дії, спрямовані на відвернення загрози цивільним правам та інтересам іншої фізичної або юридичної особи. Досліджено формування у сучасному цивільному праві України диференційованої за суб'єктивними й об'єктивними критеріями системи зобов'язань, що виникають у взаємозв'язку з рятуванням майна іншої особи. Проведено аналіз існування подібних за суттю і зовнішніми ознаками інститутів: зобов'язання, що виникають у взаємозв'яку з завданням каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи та зобов'язання, що виникають у взаємозв'язку з завданням шкоди майну фізичної або юридичної особи внаслідок рятування нею майна іншої особи. Виявлено особливості ставлення регресних вимог до осіб, винних у завданні шкоди здоров'ю або життю рятувальника. Сфомульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичні засади зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди малолітніми правопорушниками. Розкрито сутність поняття та типологію даних зобов'язань. Наведено загальну характеристику зобов'язань, що виникають вналідок заподіяння шкоди малолітніми, визначено їх місце в системі зобов'язань. Проаналізовано особливості суб'єктів зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, а також специфіку підстав (умови) їх виникнення. Розглянуто категорії протиправності поведінки батьків як підстави виникнення зазначених зобов'язань. Запропоновано визначення поняття вини батьків та інших осіб у виникненні шкоди, що завдана малолітніми. Наведено пропозиції щодо удосконалення норм чинного законодавства та узгодження положень Цивільного кодексу й сімейного законодавства України.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним науковим дослідженням відшкодування шкоди, завданої медичним працівником в порядку цивільного судочинства.Сфера надання медичної допомоги та медичних послуг є надзвичайно затребуваною з боку пацієнтів, це пов’язане не тільки із їїзначущістю та важливістю для кожної людини, а також із низкою тих проблем, які постійно виникають в процесі надання, споживання, фінансування та оцінки якості медичної допомоги та відповідних медичних послуг. Особливо важливим видається забезпечення реального захисту прав пацієнтів з огляду на чисельні випадки заподіяння різних видів та обсягів шкоди медичними працівниками своїм пацієнтам в процесі виконання ними своїх професійних обов’язків.Відносини у сфері надання медичних послуг, враховуючи їх специфіку, регулюються різними галузями права (цивільним,господарським, трудовим, правом соціального забезпечення, фінансовим, адміністративним, медичним, кримінальним та процесуальними галузями права). Таким чином, сфера медичної діяльності охоплює різні за видами, змістом та наслідками правовідносини які, з одного боку, регулюються нормами різних галузей права, але з іншого – є нерозривнимиправовідносинами, що комплексно регулюються різними галузями права.^UThe dissertation is a comprehensive scientific study of the procedure for claiming compensation for damage caused by a healthcare worker within civil proceedings, as well as in the course of enforcement of a court decision.The healthcare and medical service industry is in great demand by patients, not only because of its significance and importance for each person, but also because of a number of issues that constantly arise in providing, consuming, financing, and assessing the quality of healthcare and related medical services. It is particularly important to ensure real protection of patients' rights in view of the numerous cases involving various types and amounts of damage caused by healthcare workers to their patients in performing theirprofessional duties.Given their specific nature, relations in the field of healthcare services are regulated by various branches of law (civil, commercial, labour, social security, financial, administrative, criminal, and procedural law). Thus, the field of medical activity covers legal relations of different types content, and consequences, which, on the one hand, are regulated by the rules of different branches of law, but on the other hand, are inseparable legal relations that are comprehensively regulated by different branches of law.

З'ясовано актуальні проблеми компенсації шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання та досудового слідства у системі ОВС України, галузевої природи цих правовідносин, досліджено конкретні проблеми та перспективи розвитку інституту відшкодування такої шкоди. Наведено рекомендації щодо удосконалення законодавчої регламентації та компенсації шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання та досудового слідства в системі ОВС України. Обгрунтовано правову суть обов'язку держави стосовно відшкодування зазначеної шкоди. Визначено джерела формування державних коштів, за рахунок яких проводиться відшкодування. Внесено пропозиції щодо вдосконалення інституту правовідносин, що виникають у результаті відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання та досудового слідства в системі ОВС України, визначення її мінімального розміру. Обгрунтовано необхідність розширення переліку підстав відшкодування.

  Скачати повний текст

Досліджено й обгрунтовано теоретичні основи зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду. Проаналізовано суть поняття, типологію та зміст зазначених зобов'язань. Увагу приділено загальній характеристиці таких зобов'язань, визначено їх місце в системі зобов'язань. Розглянуто особливості суб'єктів зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, а також специфіку підстав (умов) їх виникнення. Детально проаналізовано категорії незаконності рішень, дій чи бездіяльності суду як підстави виникнення зазначених зобов'язань, порядок і обсяг відшкодування шкоди, завданої цими суб'єктами. Наведено пропозиції стосовно вдосконалення норм чинного законодавства й узгодження положень Цивільного кодексу України, а також цивільного процесуального й адміністративного процесуального законодавства України.

  Скачати повний текст

Здійснено аналіз суб'єктного складу зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових та службових осіб органів податкової служби України. Досліджено характерні ознаки безпосереднього заподіювача шкоди, що не є суб'єктом зобов'язання. Акцентовано увагу на розгляд питань про конкретний механізм та джерела відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю службових осіб органів Державної податкової служби України. Зроблено висновок, що відповідно до ст. 1174 ЦК України держава відповідає за своїми цивільно-правовими зобов'язаннями на загальних підставах перед фізичними та юридичними особами усім належним їй майном, але реальнішим об'єктом для стягнення з боку кредиторів держави залишаються тільки кошти бюджету, за умови, що такі витрати законодавчо передбачені та фактично виділені.

  Скачати повний текст

Проаналізовано майнові та немайнові авторські права, внаслідок неправомірного використання яких завдається шкода їх власникам. Розкрито поняття та сутність категорії "неправомірне використання авторських прав" і визначено її ознаки. Запропоновано класифікацію порушень авторських прав з урахуванням різних критеріїв. Проаналізовано такі випадки неправомірного використання авторських прав, як плагіат, піратство та контрафакція, а також ввезення та вивезення з митної території об'єктів авторського права та суміжних прав. Визначено загальні та спеціальні критерії, як мають враховуватись під час визначення розміру майнової та немайнової шкоди, завданої неправомірним використанням авторських прав. Обгрунтовано необхідність закріплення на законодавчому рівні мінімального розміру немайнової шкоди, завданої неправомірним використанням авторським прав.

  Скачати повний текст