Вперше проаналізовано витоки української духовної культури у творчій спадщині М. Брайчевського. Висвітлено основні етапи життя та діяльності ученого з метою визначення пріоритетних напрямів його наукових досліджень. Розглянуто концепцію етногенезу українського народу, розроблену М. Брайчевським, проаналізовано археологічні культури, зокрема черняхівську, та писемні пам'ятки. Доведено, що метод фіксації поступової зміни культур у часі на конкретній території дозволяє реконструювати процес еволюції культурних типів у даному регіоні, ствердити або заперечити безперевність і спадковість культурного розвитку. Досліджено процеси становлення й утвердження християнства, появу перших зразків світської художньої літератури у творчій спадщині науковця. Вивчено документи особового архівного фонду ученого, що стосуються його культурознавчої діяльності. З'ясовано, що у наукових працях М. Брайчевський вживав такі терміни: "український" - у дослідженнях ранньої та сердньовічної історії України, "українські племена", "українська державність" - у контексті Антського царства, "Україна - Русь" стосовно X - XI ст., "українське королівство", "друге українське королівство" - під час вивчення історії України XIII ст.

  Скачати повний текст

Досліджено один з найважливіших періодів історії українського козацтва, коли відбулось його становлення як недержавних збройних сил українського народу і воно появилось на міжнародній арені як самостійний віськово-політичний фактор, з чим мусили рахуватися всі сусідні країни. На основі нових джерел розглянуто боротьбу козаків проти Османської імперії і Кримського ханства, походи в Молдавію їх участь у війнах Великого кн. Литовського і Речі Посполитої проти Московського царства, взаємовідносини козацтва і влади. Велику увагу приділено дипломатичним проблемам, які через діяльність козацтва виникали у Польщі в стосунках з Кримом, Туреччиною і Молдавією, першим спробам встановлення контактів козацтва з урядами європейських країн. Події висвітлено в широкому контексті історії Великого Кордону і міжнародних відносин другої половини XVI ст.

  Скачати повний текст

Запропоновано визначення поняття "здоровий спосіб життя", розкрито його обсяг і співвідношення з поняттям "фізична культура". Установлено соціальні витоки юридичних норм, які регулювали відносини, пов'язані з фізичною культурою та здоровим способом життя українського народу, - народні вірування, обряди, норми моралі, етнографічно-побутові чинники. Визначено, що формування та розвиток норм звичаєвого права, які регламентували фізичну культуру, санітарно-гігієнічні заходи як умови здорового способу життя на українських землях, відбувалося у поєднанні елементів західноєвропейської та східноєвропейської традицій. Виявлено еволюцію в регулюванні фізичної підготовки, санітарії та гігієни в середовищі українського народу від норм звичаєвого права до законодавчих актів. Показано значення регулювання суспільних відносин, пов'язаних з фізичною культурою та здоровим способом життя українського народу. Відзначено, що у XVIII - на початку XX ст. його правосвідомість у сфері санітарії та гігієни, фізичної культури та спорту була дуже високою, що зумовило проведення урядом Московського царства, а з першої чверті XVIII ст. - Російської імперії, у складі якої перебувала значна частина України, до законодавчого врегулювання санітарно-гігієнічних проблем, за умов великої загрози пошестей, врегулювання санітарно-гігієнічних заходів було винятково важливим чинником загального комплексу адміністративно-правових відносин. За результатами компаративного аналізу правового регулювання фізичної культури, спорту та здорового способу життя на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій показано недостатність правотворчих заходів держав щодо підтримки фізичної культури та спорту, що існуючі прогалини в законодавчому регулюванні були змушені заповнюватися корпоративними нормами, які активно діяли у спортивних та фізкультурних товариствах, що підвищувало їх роль.

  Скачати повний текст

Досліджено давньоєгипетські міфи та їх сюжети, що стосуються проблеми світобудови на підставі змісту тексту та ілюстрацій 17-ї глави "Книги Мертвих" ("Нове царство") з залученням додаткових джерел (письмових і образотворчих), а також порівняльно-релігієзнавчого матеріалу. За результатами дослідження реконструйовано та інтерпретовано важливі сюжети глави, пов'язані з космогонією та міфологічною історією становлення всесвіту, зокрема сюжети про створення та гріхопадіння, як завершальну фазу космогонії, виявлено космографічність відображення темпоральних категорій. Розглянуто час, місце та умови створення даної глави. На підставі одержаних результатів установлено її призначення як путівника по потойбічному світу (Дуату).

  Скачати повний текст

Визначено, що прикордонне становище Боспорського царства на краю середземноморських цивілізацій та великого поясу степу вимагало постійного маневрування між натиском степових кочівників та Імперією, але Боспор на останньому етапі свого існування не міг активно протистояти натиску варварських орд. В результаті боспоряни були вимушені постійно шукати союзників і грати на протиріччях між ромеями та варварами. Таке балансування було можливим тільки за умов рівнозначності сил між Імперією та кочівниками. Проаналізовано, що, якщо у другій половині ІІІ - V ст. Боспорське царство ще знаходило сили на збереження номінального суверенітету, то у VI - VII ст. воно не тільки втрачає незалежність, але й припиняє існувати, обмежившись у розмірах до одного візантійського провінційного містечка на місці колишньої столиці великого царства. Встановлено, що протягом всього періоду напади варварів призвели не тільки до колапсу Боспору, але й до неухильного зменшення чисельності боспорських греків. Результатом цього історичного процесу, внаслідок взаємопроникнення різних культурно-цивілізаційних світів, стало руйнування античної Боспорської держави, зникнення боспорських греків і зародження нового типу цивілізації.

  Скачати повний текст

Досліджено місце єгипетського жрецтва в суспільній та адміністративній структурі Єгипту доби Давнього Царства. Розглянуто особливості виникнення, організації та функціонування в суспільній структурі різних видів єгипетських жерців. Доведено, що більшість жерців у Давньому Царстві служили культу царя, який займав чільне місце в релігійній системі. На підставі аналізу чиновницьких титулатур та інших видів джерел охарактеризовано категорії жерців семів, херігебів, гему-нечер, уабів та гему-ка. Показано, що жрецтво Єгипту доби Давнього Царства ще не сформувалось як єдиний суспільний прошарок, кожна з даних категорій мала свою історію походження та займала певну нішу в адміністративній структурі та соціумі.

  Скачати повний текст

Досліджено основоположні принципи філософії історії Августина Блаженного в контексті світової історико-філософської традиції. Проаналізовано античне та середньовічне тлумачення історичного процесу. Розглянуто основні історіософські концепти Отця Церкви. Проаналізовано положення августинівської концепції "Царства Божого" та "царства земного". У контексті августинівської історіософської рефлексії вивчено особливості вирішення мислителем проблеми часу. Доведено, що найбільш суттєвим принципом філософії історії Августина Блаженого є утвердження єдності людської історії.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві проведено комплексне дослідження поетики іншості у прозі А. Камю. Проаналізовано романи "Щаслива смерть", "Чума", "Перша людина", повісті "Сторонній", "Падіння", збірки новел "Вигнання і Царство", а також есе, п'єси, критичні статті, записники та листування. На підставі вивчення творів А. Камю у контексті феноменологічно-екзистенціалістської теорії іншості виявлено основні поетикальні константи образу Іншого, які реалізуються на наративному, часопросторовому рівнях камюзіанського тексту та на рівні тілесної репрезентації персонажів. Розглянуто основні наративні прийоми створення іншості у прозі А. Камю - множинну фокалізацію та металепсис. Досліджено притаманний Іншому часопростір: хронотоп порога, який конкретизується у часопросторах європейських столиць і вікна (балкона), а також часопросторову відсутність. Встановлено модуси тілесного оприявлення іншості у камюзіанському тексті: етичний і візуальний аспекти тілесності. Зроблено висновок, що лише врахування різнорівневих виявів іншості уможливлює достатню інтерпретаційну повноту цього феномену у творчості французького письменника.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості розвитку польського національного руху у межах Російської імперії у період між першою російською революцією та початком Першої світової війни. Проаналізовано політику царської влади щодо поляків наприкінці XIX - на початку XX cт., визначено основні напрямки руху за самовизначення Царства Польського. Розглянуто політику польських і російських політичних партій щодо "польського питання", висвітлено еволюцію поглядів щодо даної проблеми з боку імперської влади. Досліджено ідеологію, форми та методи діяльності учасників визвольного руху. Проаналізовано діяльність поляків у Державній Думі Росії. У польському національному русі у досліджений період виділено проросійський, націоналістичний та соціалістичний напрями, з яких останній поєднався з націоналістичним. Досліджено процес утворення та діяльності культурно-освітніх організацій національного спрямування, показано їх значення та вплив на громадсько-політичне життя Росії. Зроблено висновок про зміну орієнтації ряду польских політичних сил як причини зміни ідеології та розколу національного руху поляків на початку XX ст.

  Скачати повний текст

Показано, що у період з I ст. до н. е. до початку I ст. н. е. більшість вірменських царів прагнула налагодити стосунки з римлянами. За допомогою союзу з Римом царі Великої Вірменії намагалися протистояти зростаючій експансії Парфії. Відзначено, що менш послідовною політикою була політика Риму стосовно вірменського царства. Гней Помпей перетворив царство Тіграна II з ворожої на дружню державу, однак Марк Ліціній Красс та Марк Антоній порушили союзні відносини з Артаваздом II. Август спробував повернутися до традиційно дружньої політики стосовно Вірменії, але потім був змушений відкрито втрутитись у внутрішні справи союзної держави. Зроблено висновок, що у даний період Велика Вірменія перетворилася на другорядну державу. Політика Риму в другій половині I ст. до н.е. сприяла посиленню сепаратистських настроїв серед вірменської знаті. Занепад Великої Вірменії негативно відбився на політиці римлян у регіоні, тому що вони втратили надійного союзника та були змушені постійно піклуватися про забезпечення свого впливу у Вірменії.

  Скачати повний текст

На базі маловідомих і опублікованих джерел, а також аналізу давньої та сучасної літератури комплексно досліджено процес розвитку демократичних тенденцій у Запорізькій Січі та Гетьманщині. На підставі аналізу здобутків історіографії різних років зроблено висновок, що вчені недостатньо приділяли увагу демократичним тенденціям в українському суспільстві доби Гетьманщини. Зазначено, що у період Гетьменщини існувала тенденція обмеження козацьких вольностей в запорізькому суспільстві. Як причини цього явища визначено тиск Московського царства, а також намагання нової еліти ліквідувати залишки народознавства. Розглянуто елементи демократизації, що існували в Запорізькій Січі та Гетьманшині. Але цей демакратизм був не наявним. Підкреслено, що деякі дослідники навіть негативно оцінюють демократичні відносини у Запорізькій Січі, наголошуючи, що це не властиве самій людській природі, а тому і розвиток подальших подій (доба Руїни, суперечки у козацькому війську, падіння козацької держави був передбаченим. З'ясовано вплив на процеси розвитку демократичних тенденцій у степових народів, донському козацтві та християнських сусідів. Проаналізовано демократичні традиції за часів Гетьманщини та здійснено спробу грунтовного висвітлення політики окремих гетьманів та їх впливу на розвиток демократичних тенденцій.

  Скачати повний текст

Проаналізовано форми вираження історіософської концепції у трилогії Д.С.Мережковського "Царство Звіра". Визначено місце даного твору в системі циклів письменника. Досліджено вплив історіософської концепції Д.С.Мережковського на розвиток російської літератури початку XX ст., зокрема, розглянуто процес засвоєння філософських і художніх досягнень письменника В.Брюсовим і М.Алдановим. Виявлено й охарактеризовано особливості внутрішньожанрового різновиду роману. Визначено джерела формування історіософської концепції Д.С.Мережковського. Розкрито специфіку та функції стилізації. Розглянуто особливості формування мотивів (дзеркала, свічі, двійництва, влади, змови), а також міфологічні, фольклорні, релігійні та літературні джерела образності, досліджено феномен усвідомлюваних сновидінь.

  Скачати повний текст

Досліджено умови формування, процес утворення, укомплектування та перебування на українських теренах протягом листопада 1917 р. - червня 1918 р. Польського війська. З'ясовано, що його формування на українських землях відбувалося шляхом полонізації (передачі полякам існуючих російських військових частин) і створення нових польських частин на російських Румунському та Південно-Західному фронтах у листопаді 1917 р. - лютому 1918 р. Сформовані таким чином другий і третій Польські корпуси внаслідок розкладу російської армії були позбавлені верховного російського командування та стали частиною Польських військ на Сході - фактично польської армії в еміграції, оскільки основна чатина Польщі (Царство Польське) перебувало під окупацією Німеччини й Австро-Угорщини. Вивчено процес доукомплектування Польських військ в Україні протягом 1918 р., а також спроби врегулювання умов перебування на території Української Народної Республіки й Української держави. Розглянуто поступове роззброєння польських військових формувань після введення в Україну військ Німеччини й Австро-Угорщини у квітні - червні 1918 р. Висвітлено роль польських військових формувань в Україні у боротьбі поляків за незалежність і відбудову збройних сил під час Першої світової війни.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню скляного посуду в техніці сердечника з Північного Причорномор'я. Джерельну базу роботи складають археологічні матеріали (603 екз.), тексти античних авторів, лапідарні написи та зображення на творах образотворчого мистецтва. Автором була розроблена ієрархічна типологія сердечникового посуду регіону вивчення та послідовно визначено хронологію окремих типів за знахідками в датованих контекстах. Це заклало підвалини для історичного синтезу наявних відомостей про динаміку надходжень, типологічну варіативність, побутування флаконів в різних сферах античної культури. Виокремлено етапи функціонування скляного посуду закритих форм в античних містах Північного Причорномор'я, описані відмінності в типологічній структурі імпортів до Ольвії та до Боспорського царства. Доведено, що скляний посуд мав широкий спектр соціально-знакових функцій в античності.^UThe urgent need for comprehensive study of core-formed vessels from North Black Sea area defined the relevance of this study. The study is based on the archaeological materials (603 vessels and their fragments), texts of ancient authors, lapidary inscriptions and images depicted on some works of fine art. The author developed a hierarchical typology of core-formed vessels in the study region and determined the chronology of every type taking into account finds in dated contexts. This laid the foundation for a historical synthesis of the available data on the dynamics of imports, typological variability and long persistence of core-formed bottles in various fields of ancient culture.The author defined the stages of existence of glassware of closed forms in ancient cities of the Northern Black Sea Coast: 1) 515/510 – 480/475 years BCE – formation of the core-formed industry, when individual artisans created non-numerous peculiar work of practical arts in the framework of two "production schools "А" and "B"; 2) 480/475 – 425/415 years BCE – an apex of the industry, the production reach "manufactural scale" of mass production of vessels of well-defined types belonging to schools "B" and "C"; 3) 375/350 – 300/275 years BCE – the production is resumed after a certain hiatus with a new set of shapes and styles, the small series of vessels are produced for some certain regions of consumption in the framework of the school "D"; 4) 275/250 – 150 years BCE – the industry survived a visible decline in the early IIIrd century BCE and is resurrected with a simplified set of types belonging to styles of the school "D"; 5) 150 years BCE – 10 years CE – the industry of core-formed vessels had been slowly dying out by replacement of cheaper vessels done by pipe-blowing. The study revealed differences in the typological structure of imports in Olbia and in the Bosporus kingdom. It is clear that they had different ways of acquisition of glass-ware in VI – I centuries BCE, probably related to regional political and economic configurations of the time. The author carried out an analysis of written and lapidary evidence in order to show that core-formed glass vessels were treated as precious stones and like the latter were valued by weight. The study has proved that glassware had a wide range of socially significant functions in antiquity. It was utilized in dwelling contexts of ordinary citizens, in trading points at agora as well as it was a constant part of burial goods, a ritual utensil and votive gift in temples and sanctuaries.

У дисертації, сфокусувавшись на християнстві, досліджується трансформація апокаліптичних ідей та сюжетів у сучасних наративах як відповідь на виклики глобалізованого світу. Застосовано методології дослідження апокаліптичних наративів на основі історичних, соціологічних, філософських, літературознавчих та релігієзнавчих розвідок, де особлива увага приділяється міждисциплінарному підходу. У межах християнської наративної традиції на підставі дослідження конфесійної, художньої та біблієзнавчої літератури з апокаліптичної тематики класифіковано ядро наративу – позачасова актуальність новозавітнього апокаліптичного пророцтва («Об'явлення Івана Богослова»), а також периферійні (маргінальні) структури – доля останніх днів, Тисячолітнє Царство, символічні образи.Обґрунтовано поліваріантність християнської есхатології та досліджено конфесійну специфіку апокаліптичних уявлень у світлі сучасних проблем. Визначено, що серед головних факторів ризику планетарно-цивілізаційного масштабу, до яких найчастіше звертаються богослови, є такі проблеми: війни, хвороби, проблеми навколишнього середовища.Розглянуто сучасні вітчизняні та зарубіжні біблійні дослідження з проблеми інтерпретації Апокаліпсису, в яких зосереджується увага на інтерпретаційних підходах розуміння Апокаліпсису (футуристичний, претеристичний, історичний, символічний). Доведено, що трансформація апокаліптичних ідей та сюжетів у сучасних наративах зумовлена реакцією на виклики сучасності, з одного боку, та апокаліптичною свідомістю та постмодерністською тенденцією – з іншого.Констатовано, що конверсія апокаліптичних мотивів в постмодерній, глобалізованій маскультурі, виводить Апокаліпсис поза дослідницькі принципи, притаманні герменевтиці, екзегетиці, за межі філософських, релігієзнавчих підходів та відходить навіть від сфери духовності, перетворюючи на бренд, зрештою закладаючи основу для експлуатації природніх людських емоцій і страхів.Доведено, що сучасна християнська свідомість відійшла від первісного розуміння кінця світу, у свою чергу, сучасні кінцесвітні інтерпретації все більше віртуалізуються та модернізуються, тим самим впливаючи на соціум.^UThe dissertation, focusing on Christianity, studies the transformation of apocalyptic ideas and plots in modern narratives as a response to the challenges of the globalizing world. The methodologies of the study of apocalyptic narratives are applied based on historical, sociological, philosophical, literary, and religious studies, where special attention is paid to the interdisciplinary approach. The study examines the Book of Revelation by St. John the Theologian as a matrix that generates new narratives. After all, the symbols and images of the Apocalypse underwent modifications over time and were embodied in various forms in the globalized world, which constituted the subject field of the research. Without claiming to be an exhaustive analysis of traditional apocalypticism, the study focuses on those transformations that were represented by the apocalyptic reflections of the late twentieth and early twenty-first centuries.The polyvariance of Christian eschatology is substantiated and the confessional specificity of apocalyptic ideas is investigated in the light of modern problems, where the fact is important that the Catholic and Orthodox Churches use the dogma of the Second Coming of Jesus Christ, the resurrection of the dead, and the life of the world to come, and within the Protestant denominations and neo-Christian trends, the understanding of the end of the current world has different variability. It is determined that the confessional interpretation of the Book of Revelation by St. John the Theologian represents the individual author's reflection because the awareness of the apocalyptic problem is significantly influenced by pluralism as an important element of the religious consciousness of a modern man.It is determined that among the main risk factors of a planetary-civilizational scale to which theologians most often turn are the following problems: wars, diseases, and environmental problems. It is stated that the Christian civilization throughout its history has experienced a large number of outbursts of apocalyptic expectations, which became the key to instilling fear and hysteria. Eschatological tensions became a certain method of manipulating people, in order to retain power not only by the supremacy of the church but also by secular power, which was often linked to the church hierarchy by multiple ties.The modern Ukrainian and foreign biblical studies on the problem of interpretation of the Apocalypse are considered, in which attention is focused on interpretive approaches to understanding the Apocalypse (futuristic, preteristic, historical, and symbolic).It is proved that the transformation of apocalyptic ideas and plots in modern narratives is due to the reaction to the challenges of modernity, on the one hand, and apocalyptic consciousness and postmodern tendency, on the other hand. It is stated that the conversion of apocalyptic motives in the postmodern, globalized mass culture takes the Apocalypse beyond the research principles inherent in hermeneutics, exegesis, beyond philosophical, religious approaches and even moves away from the sphere of spirituality, turning into a brand, ultimately laying the foundation for the exploitation of natural human emotions and fears.Within the Christian narrative tradition, based on the study of confessional, fiction, and biblical literature on apocalyptic topics, the core of the narrative is classified – the timeless relevance of New Testament apocalyptic prophecy (the Book of Revelation by St. John the Theologian), as well as peripheral (marginal) structures – the destiny of the last days, the Millennial Kingdom, and symbolic images.It is stated that in the scientific discourse of modern Ukraine, the circle of people interested in this issue has expanded and includes philosophers, religious scholars, theologians, biblical scholars, and literary critics. Ukraine is in a protracted crisis period caused by a number of events – from the Chernobyl accident, the collapse of the Soviet Union, economic and political instability – to military aggression in the east of the country, the spread of coronavirus infection, as a result of which philosophical and religious discourse produce new forms of visionaries of the end of the world.It has been proven that modern Christian consciousness has moved away from the original understanding of the end of the world, and for non-believers, it has never been based on the primary source, in turn, modern interpretations of the end of the world are increasingly virtualized and modernized, thus influencing the society.

Дисертація є комплексним міждисциплінарним аналізом трансформації еклезіологічної думки в умовах якісних і кількісних змін у відносинах Церкви з державою. На прикладі подій у Росії у XX ст. встановлено основні закономірності розвитку визначення поняття «Церква» у православній еклезіології російських богословів, зокрема пряму залежність формування еклезіологічних поглядів від характеру та ступеня близькості відносин Православної Церкви з тим чи іншим політичним режимом, а також від ступеню протистояння з державними структурами чи відсутності відносин з державою. Було встановлено, що тісний зв'язок з державою призводить до тенденційних викривлень еклезіології. Державою підтримувалося визначення Церкви як квазі-держави, задля просування релігійно-політичної думки про державу як майже Церкву. Також з'ясовано, що в результаті емансипації Церкви від держави відбувається повернення до власне церковного підходу до визначення поняття Церкви (через поняття Тіла Христового, діяльної присутності у Церкві Духа Святого, Боголюдськості Церкви, поняття Любові, Царства Небесного та ін.) Розроблено базовий інструментарій (маркери), який відображає практичний вплив зафіксованих у законодавстві положень щодо Церкви на стан Церкви та державно-церковних відносин, що дозволило на об'єктивних засадах відрізнити реальний статус Церкви у державі від декларативного. На основі критеріїв оцінки місця і ролі держави у житті Церкви здійснено типологізацію ідеологічних груп російського Православ'я (богословів, окремих діячів чи груп мислителів російського Православ'я у XX ст.) та проведено компаративний аналіз трансформацій еклезіологічних поглядів цих ідеологічних груп на базі згаданих критеріїв. Проаналізовано взаємозв'язок між змінами у громадсько-політичному житті держави та змінами у еклезіології, в результаті чого було встановлено, що найбільший вплив відбувається за умов легітимного зв'язку (модель державної Церкви), або колаборації зі сторони церковних діячів (сприяння модерністським течіям у еклезіологічній думці в умовах революції та задіяння представників Церкви у розвідувальній діяльності часів «холодної війни»). Також було встановлено, що у випадку відсутності легітимного зв'язку між Церквою та державою, не утворюються стійкі моделі впливу зміни державного ладу на еклезіологічну думку Православної Церкви. Розроблено універсальну класифікацію типів держав за релігійною ознакою, що дозволяє, з одного боку, констатувати або моделювати можливі стосунки держави з Церквою або їхню відсутність у залежності від позиціонування держави за комплексом ознак (не)релігійності держави. З іншого — визначати причину і ступінь сумісності політичних режимів з певними статусами Церкви у державі.^UThe dissertation is a complex interdisciplinary analysis of the transformation of ecclesiological idea in terms of qualitative and quantitative changes in the relations between Church and State power. By the example of events in the 20-th century Russia, we have established the main patterns of development of the definition of the concept “church” in the Orthodox ecclesiology of Russian theologians, the formation of their ecclesiological views was done depending on the pattern and degree of closeness of the Orthodox Church's relations with any one political regime, as well as the degree of confrontation or lack of relations with the State. It has been ascertained that close ties with State lead to tendentious distortions of ecclesiology. The State supported determine the Church as a quasi-state, in order to promote the religious and political ideas about the State as almost the Church. It was also found out that as a result of the Church's emancipation from the State there occurred a turning-point to the ecclesiastical approach to defining the Holy Church (through the concept of the Christ's Flesh, acting presence of Holy Spirit in a Church, the theanthropic item in the Church, Love concept, Kingdom of Heaven). Basic markers have been developed for the representation of the practical impact on the Church's status and State-Church relations by fixed legislative measures as for the Church, which objectively allowed us to distinguish the real status of the Church in the State from the declarative one. Basing on the estimation criteria of the place and role of the State in the Church's life, the ideological groups of Russian Orthodoxy (theologians, individual figures or groups of thinkers of Russian Orthodoxy of the 20'th century) have been typologically classified and a comparative analysis of transformations of ecclesiological views of these ideological groups has been made with the help of above-mentioned criteria. The interrelation between changes in the socio-political life of the State and changes in ecclesiology was analysed. As a result of such a relationship it has been ascertained that the greatest influence occurs under conditions of legitimate connection (the pattern of the state Church) or collaboration by a churchdom (e.g. promotion of modernist trends among ecclesiological concepts in the period of revolution and involvement of representatives of the Church in intelligence activities during the years of “Cold War”). It has been also found out that in case when there's no legitimate connection between the Church and the State, there are no stable pattern of the impact of changes of the state system on the ecclesiological thought of the Orthodox Church. A universal classification of types of States on religious grounds has been developed, which allows to establish or model possible relations between State and Church, on the one hand, or even the absence of interrelations depending on the positioning of State on a set of signs of (non)religiosity of State, and, on the other hand — to determine the cause and degree of combinability of political regimes with certain statuses of the Church inside State.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.14 «богослов'я». — Київська православна богословська академія. Київ, 2020. Дисертація є комплексним міждисциплінарним аналізом трансформації еклезіологічної думки в умовах якісних і кількісних змін у відносинах Церкви з державою. На прикладі подій у Росії у XX ст. встановлено основні закономірності розвитку визначення поняття «Церква» у православній еклезіології російських богословів, зокрема пряму залежність формування еклезіологічних поглядів від характеру та ступеня близькості відносин Православної Церкви з тим чи іншим політичним режимом, а також від ступеню протистояння з державними структурами чи відсутності відносин з державою. Було встановлено, що тісний зв'язок з державою призводить до тенденційних викривлень еклезіології. Державою підтримувалося визначення Церкви як квазі-держави, задля просування релігійно-політичної думки про державу як майже Церкву. Також з'ясовано, що в результаті емансипації Церкви від держави відбувається повернення до власне церковного підходу до визначення поняття Церкви (через поняття Тіла Христового, діяльної присутності у Церкві Духа Святого, Боголюдськості Церкви, поняття Любові, Царства Небесного та ін.) Розроблено базовий інструментарій (маркери), який відображає практичний вплив зафіксованих у законодавстві положень щодо Церкви на стан Церкви та державно-церковних відносин, що дозволило на об'єктивних засадах відрізнити реальний статус Церкви у державі від декларативного. На основі критеріїв оцінки місця і ролі держави у житті Церкви здійснено типологізацію ідеологічних груп російського Православ'я (богословів, окремих діячів чи груп мислителів російського Православ'я у XX ст.) та проведено компаративний аналіз трансформацій еклезіологічних поглядів цих ідеологічних груп на базі згаданих критеріїв. Проаналізовано взаємозв'язок між змінами у громадсько-політичному житті держави та змінами у еклезіології, в результаті чого було встановлено, що найбільший вплив відбувається за умов легітимного зв'язку (модель державної Церкви), або колаборації зі сторони церковних діячів (сприяння модерністським течіям у еклезіологічній думці в умовах революції та задіяння представників Церкви у розвідувальній діяльності часів «холодної війни»). Також було встановлено, що у випадку відсутності легітимного зв'язку між Церквою та державою, не утворюються стійкі моделі впливу зміни державного ладу на еклезіологічну думку Православної Церкви. Розроблено універсальну класифікацію типів держав за релігійною ознакою, що дозволяє, з одного боку, констатувати або моделювати можливі стосунки держави з Церквою або їхню відсутність у залежності від позиціонування держави за комплексом ознак (не)релігійності держави. З іншого — визначати причину і ступінь сумісності політичних режимів з певними статусами Церкви у державі.^UThe dissertation is a complex interdisciplinary analysis of the transformation of ecclesiological idea in terms of qualitative and quantitative changes in the relations between Church and State power. By the example of events in the 20-th century Russia, we have established the main patterns of development of the definition of the concept “church” in the Orthodox ecclesiology of Russian theologians, the formation of their ecclesiological views was done depending on the pattern and degree of closeness of the Orthodox Church's relations with any one political regime, as well as the degree of confrontation or lack of relations with the State. It has been ascertained that close ties with State lead to tendentious distortions of ecclesiology. The State supported determine the Church as a quasi-state, in order to promote the religious and political ideas about the State as almost the Church. It was also found out that as a result of the Church's emancipation from the State there occurred a turning-point to the ecclesiastical approach to defining the Holy Church (through the concept of the Christ's Flesh, acting presence of Holy Spirit in a Church, the theanthropic item in the Church, Love concept, Kingdom of Heaven). Basic markers have been developed for the representation of the practical impact on the Church's status and State-Church relations by fixed legislative measures as for the Church, which objectively allowed us to distinguish the real status of the Church in the State from the declarative one. Basing on the estimation criteria of the place and role of the State in the Church's life, the ideological groups of Russian Orthodoxy (theologians, individual figures or groups of thinkers of Russian Orthodoxy of the 20'th century) have been typologically classified and a comparative analysis of transformations of ecclesiological views of these ideological groups has been made with the help of above-mentioned criteria. The interrelation between changes in the socio-political life of the State and changes in ecclesiology was analysed. As a result of such a relationship it has been ascertained that the greatest influence occurs under conditions of legitimate connection (the pattern of the state Church) or collaboration by a churchdom (e.g.promotion of modernist trends among ecclesiological concepts in the period of revolution and involvement of representatives of the Church in intelligence activities during the years of “Cold War”). It has been also found out that in case when there's no legitimate connection between the Church and the State, there are no stable pattern of the impact of changes of the state system on the ecclesiological thought of the Orthodox Church. A universal classification of types of States on religious grounds has been developed, which allows to establish or model possible relations between State and Church, on the one hand, or even the absence of interrelations depending on the positioning of State on a set of signs of (non)religiosity of State, and, on the other hand — to determine the cause and degree of combinability of political regimes with certain statuses of the Church inside State.

У дисертації на підставі аналізу нормативно-правових актів, чинних на українських теренах, що у досліджуваний період входили до складу Російської імперії, вітчизняної та іноземної наукової літератури, архівних документів та інших писемних джерел комплексно досліджено нормативно-правове закріплення російської імперської політики на українських землях протягом ХVIII – початку ХХ ст). У роботі здійснено теоретичне узагальнення історичного досвіду нормативно-правового закріплення російської імперської політики на українських землях (ХVIII – початок ХХ ст.). Дослідження цієї важливої наукової проблеми надало можливість обґрунтувати авторське концептуальне бачення тенденції тогочасного поширення на терени України правових традицій Московського царства. Удосконалено періодизацію розвитку нормативно-правового закріплення російської імперської політики на українських землях, де виокремлено два етапи. Наголошено, що вже з середини XVII, і особливо протягом усього наприкінці XVIII ст. землі Лівобережної України зазнавали політичних та соціально-економічних трансформацій. З'ясовано, що впроваджувані зміни були спрямовані на створення ефективного механізму централізованої абсолютистської держави. Висвітлено, що імперська політика ґрунтувалася на новому нормативному підґрунті, що докорінно змінювало статус України та відносини у різноманітних сферах державно-правового життя українського населення. Досліджено процеси активізації протягом ХVІІІ ст. політики захоплення Російською імперією територій, які належали іншим державам. Показано, що головними рисами національної політики щодо підкорених територій упродовж ХVІІІ – початку ХІХ ст. було оголошення земель підкорених народів такими, що перебувають у верховному володінні імперії; закріпачення до того часу вільного населення; надання пільг тій частині місцевої аристократії, яка погоджувалася на «вірнопідданство». Підтверджено, що наприкінці ХVІІІ ст. на українських землях, які перебували під контролем Росії, цілковито запанували соціальні, адміністративні, правові, відносини, притаманні іншим частинам імперії. Наголошено, що державно-правова політика Російської імперії в Україні протягом другої половини XVIII – початку XIX ст. пройшла істотну еволюцію – від уніфікаційних дій, загалом, притаманних правовій природі будь-якої імперії, до відверто дискримінаційних кроків проти українців, зумовлених шовіністичним спрямуванням, що супроводжував процес становлення політичної російської нації.З'ясовано, що політика, спрямована на видалення з культурного простору української мови зумовлювала й культурну імперську політику, що з 80-х років набула характеру нівелювання культурних відмінностей українців та росіян. Втім, такі аспекти скеровувались лише підзаконними нормативними актами. До того ж, суперечливими і непослідовними.Обґрунтовано, що імперська релігійна політика базувалася на аномальних, протиправних засадах невизнання права на релігійне самовизначення особи, утилітарне використання релігії, перетворення церкви на знаряддя світської політики.Доведено, що правове регулювання діяльності політичних партій пройшло шлях від повного заперечення їх права на існування до легалізації під впливом Першої російської революції. При чому, незалежно від загального спрямування державної політики, поглядів окремих фахівців імперських спецслужб, що пропонували відмежовувати опозиційні рухи від революційних, українські партії завжди рахувались серед найбільш небезпечних для цілісності держави, незалежно від їхньої дійсної чи задекларованої мети.^UIn the dissertation on the basis of the analysis of normative-legal acts operating on the Ukrainian territories which in the studied period were a part of the Russian empire, domestic and foreign scientific literature, archival documents and other written sources the normative-legal fixing of the Russian imperial policy on the Ukrainian lands during XVIII - early twentieth century).The paper provides a theoretical generalization of the historical experience of normative and legal consolidation of Russian imperial policy in the Ukrainian lands (18th - early 20th centuries). The study of this important scientific problem provided an opportunity to substantiate the author's conceptual vision of the trend of the then spread of the legal traditions of the Moscow Empire in Ukraine.The periodization of the development of normative and legal consolidation of the Russian imperial policy on the Ukrainian lands has been improved, where two stages have been singled out.It is emphasized that since the middle of the XVII, and especially throughout the late XVIII century. the lands of the Left Bank of Ukraine underwent political and socio-economic transformations.It was found that the implemented changes were aimed at creating an effective mechanism of a centralized absolutist state.It is highlighted that the imperial policy was based on a new normative basis, which radically changed the status of Ukraine and relations in various spheres of state and legal life of the Ukrainian population.The processes of activation during the eighteenth century have been studied. policies of seizure by the Russian Empire of territories belonging to other states.It is shown that the main features of the national policy on the conquered territories during the eighteenth - early nineteenth century. there was a declaration of the lands of the conquered peoples as being in the supreme possession of the empire; enslavement of the then free population; granting benefits to the part of the local aristocracy that agreed to "loyalty".It is confirmed that at the end of the eighteenth century. in the Ukrainian lands, which were under the control of Russia, completely dominated the social, administrative, legal, relations inherent in other parts of the empire.It is emphasized that the state and legal policy of the Russian Empire in Ukraine during the second half of the XVIII - early XIX centuries. has undergone a significant evolution - from unification actions, in general, inherent in the legal nature of any empire, to openly discriminatory steps against Ukrainians, due to the chauvinistic orientation that accompanied the process of becoming a political Russian nation.It was found that the policy aimed at removing the Ukrainian language from the cultural space also conditioned the cultural imperial policy, which from the 80s took on the character of leveling the cultural differences between Ukrainians and Russians. However, such aspects were guided only by bylaws. In addition, contradictory and inconsistent.It is substantiated that the imperial religious policy was based on anomalous, illegal principles of non-recognition of the right to religious self-determination, utilitarian use of religion, transformation of the church into an instrument of secular politics.It is proved that the legal regulation of the activities of political parties has gone from the complete denial of their right to exist to legalization under the influence of the First Russian Revolution. Moreover, regardless of the general direction of state policy, the views of some experts of the imperial secret services, who proposed to distinguish opposition movements from revolutionary ones, Ukrainian parties have always been considered among the most dangerous to the integrity of the state, regardless of their actual or declared purpose.

У дисертації досліджено становлення та розвиток адміністративного судочинства в Польщі у період з XVII ст. до 2003 р. Виявлено, що процес формування адміністративної юстиції Польщі мав еволюційний характер. Висвітлено стан розробленості теми, її джерельну базу та методологічну основу. Проаналізовано суб’єктів і первинні форми вирішення публічно-правових спорів у період Речі Посполитої. З’ясовано, що органи та посадові особи, компетентні у згаданих справах, були деконцентровані та розпорошені на різних шаблях судової та управлінської ієрархій. Проаналізовано формування та функціонування французької моделі адміністративного судівництва у Варшавському князівстві (1807-1815 рр.) та Польському царстві (з 1815 р. по 1867 р.). Досліджено причини, передумови й особливості формування системи адміністративного судочинства відродженої Польщі. Найвищий адміністративний трибунал у Варшаві становив центральний елемент системи адміністративної юстиції у міжвоєнний період Республіки Польща. Встановлено, що рівень визначеності правового статусу суддів Найвищого адміністративного трибуналу спочатку був низьким з огляду на непридатність колишньої нормативно-правової бази та повільне формування нового законодавства. Охарактеризовано порядок здійснення адміністративного судочинства у міжвоєнній Польщі. Аргументовано, що в соціалістичний період історії польського права відбувся регрес у розвитку адміністративного судівництва. Висвітлено утворення та діяльність Головного адміністративного суду Польщі. Заміна соціалістичного ладу в Польщі курсом на європейську демократію у 1989 р. зумовили розширення компетенції Головного адміністративного суду та зростання його активності щодо розгляду справ. На підставі проаналізованого досвіду становлення та розвитку адміністративного судочинства в Польщі запропоновано шляхи та можливості вдосконалення стану чинного законодавства України. Польський досвід адміністративного судочинства підтверджує тезу про те, що якість суддівського корпусу досягається не високими вимогами до кандидатів, а саме належним виконанням їхнього відбору. Важливим чинником розвитку адміністративної юстиції Польщі впродовж історії було те, що значна кількість суддів мали не тільки практичний, але й науковий досвід. Рекомендовано віднести функцію притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів адміністративних судів до компетенції суддів. Це дозволило б посилити та гарантувати незалежність суддівського корпусу. Компетентними у таких справах могли б стати дисциплінарні колегії, створені органами суддівського самоврядування.^UThe dissertation examines the formation and development of administrative justice in Poland in the period from the 17th century. until 2003. It was revealed that the process of formation of administrative justice in Poland had an evolutionary character. The state of development of the topic, its source base and methodological base are highlighted basis Subjects and primary forms of solving public-legal disputes during the period of the Polish-Lithuanian Commonwealth. It was found that authorities and officials persons competent in the mentioned cases were decentralized and dispersed on different sabers of judicial and administrative hierarchies. The formation and functioning of the French model is analyzed of the administrative judiciary in the Warsaw Principality (1807-1815) and to the Kingdom of Poland (from 1815 to 1867). The reasons, prerequisites, and features of the formation of the system of administrative justice in the revived Poland have been studied. The highest administrative tribunal in Warsaw was the central element of the system of administrative justice in the interwar period of the Republic of Poland. It was established that the level of certainty of the legal status of judges of the Supreme Administrative Tribunal was initially low due to the unsuitability of the former legal framework and slow formation new legislation. The procedure for conducting administrative proceedings in interwar Poland is characterized. It is argued that during the socialist period of the history of Polish law, there was a regression in the development of administrative justice. The formation and activity of the Main Administrative Court of Poland is covered. Replacing the socialist system in Poland with a European course democracy in 1989 was determined by the expansion of the competence of the Chief of the administrative court and the growth of its activity regarding the consideration of cases. Based on the analyzed experience of formation and development ways and means of administrative proceedings in Poland are proposed opportunities to improve the current legislation of Ukraine. Polish the experience of administrative proceedings confirms the thesis that quality the judicial corps is achieved not by high requirements for candidates, but precisely by the proper execution of their selection. An important factor of development of administrative justice in Poland throughout history was something that is significant number of judges had not only practical, but also scientific experience. It is recommended to attribute the attraction function to the disciplinary function responsibility of judges of administrative courts to the competence of judges. It would make it possible to strengthen and guarantee the independence of the judiciary. Disciplinary boards could become competent in such cases, created by bodies of judicial self-government.