Розглянуто проблему лікування хворих на флегмони щелепно-лицьової ділянки (ЩЛД). Вивчено перебіг та загоювання гнійних ран м'яких тканин ЩЛД у трьох клінічних групах хворих, у кожній по 30 пацієнтів: чоловіків та жінок, віком від 18-ти до 60-ти років без супутньої соматичної патології. У всіх групах спостерігалась різна локалізація вогнища запалення, з його поширенням на одну та дві ділянки; ураження однієї анатомічної ділянки спостерігалось у 31,1 % хворих, двох ділянок - у 68,9 %; у 72,2 % виявлено одонтогенні флегмони; у 27,8 % - неодонтогенні флегмони, зокрема, у 14,5 % - остеофлегмони, у 10 % - аденофлегмони, у 3,3 % випадків зустрічались гнілосно-некротичні форми; переважала піднижньощелепна локалізація флегмон (у 53,8 % випадків). Розкрито особливе значення у патогенезі даного захворювання процесу зниження реактивності організму та порушення регуляції імунної відповіді у разі гнійної інфекції. Запропоновано новий патогенетично обгрунтований спосіб лікування флегмону ЩЛД з використанням препарату лімфоміозот H. Встановлено, що в результаті застосування даного способу лікування флегмон ЩЛД спостерігається швидше очищення рани від гнійного ексудату і загоєння вторинним натягненням, з менш вираженими проявами інтоксикації, скороченням післяопераційного періоду, який перебігав без ускладнень; підвищувалась активність показників клітинної і гуморальної ланок імунітету. За результатами проведених досліджень у разі флегмонів ЩЛД, для підвищення резистентності організму та скорочення термінів лікування показано застосування лімфоміозоту H безпосередньо перед хірургічним втручанням та після нього, до зникнення клінічних проявів захворювання.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми діагностики, клініки та лікування вегетативних дисфункцій, які виникають у жінок на фоні хронічних запальних хвороб внутрішніх статевих органів. Узагальнено результати клініко-неврологічних, психологічних, інструментальних обстежень гінекологічних хворих з різноманітними проявами ураження периферичного відділу вегетативної нервової системи. Визначено особливості вегетативних дисфункцій за зазначених хвороб як специфічного больового синдрому за наявності іритативних вогнищ та різних рівнів больової аферентації. Відзначено схильність больових феноменів до пароксизмального перебігу. Розроблено схему комплексного поетапного лікування вісцеральної вегетативної патології з застосуванням фармако-фізіотерапевтичного комплексу та пелоїдотерапії. Показано перевагу запропонованого способу лікування у порівнянні з роздільним проведенням фізіо-, пелоїдо- та медикаментозної терапії.

  Скачати повний текст

Досліджено питання прогнозування клінічного перебігу та вибору лікувальної тактики у разі раку статевого члена на підставі аналізу факторів прогнозу. Вивчено тривалість анамнезу, розмір пухлини, форму росту, ступінь анаплазії пухлини, наявність метастазів у регіональних лімфатичних вузлах. Розроблено та впроваджено у практику оригінальну шкалу оцінювання факторів прогнозу раку статевого члена, які визначаються на підставі комплексного клініко-морфологічного обстеження. Доведено доцільність урахування даних факторів під час вибору індивідуальної тактики лікування раку статевого члена (органозберігальна або аргановіносна операція, об'єм і час виконання лімфаденектомії). На ранніх стадіях захворювання показано ефективність застосування тактики збереження органа, яка не впливає на радикальність лікування та не погіршує прогноз. Виявлено, що у хворих з високим ризиком метастазування в регіональні лімфатичні вузли одночасно з радикальним видаленням первинного вогнища необхідно виконувати двобічну пахвинно-стегнову лімфаденектомію. Встановлено, що найбільш ефективним методом лікування раку статевого члена є комбіноване та комплексне лікування, яке включає хірургічне втручання, хіміотерапію та/або променеву терапію. Розроблено й апробовано алгоритми лікування хворих з різними стадіями раку статевого члена.

  Скачати повний текст

На значному клінічному матеріалі (проведено обстеження 143-х пацієнтів) досліджено особливості форм гемангіоматозу печінки, локалізації та розповсюдженості патологічного процесу. Виділено три групи пацієнтів: 110 (76,9 %) - з поодинокими (солітарними) гемангіомами, 26 (18,2 %) - з множинно-вогнищевою формою гемангіоматозу (від 2 до 4-х новоутворень в одній або двох долях печінки діаметром не менше 3 - 4 см, розмірами найбільшого вузла не менше 5 см), 7 (4,9 %) - з тотальним ураженням органа. Встановлено безпосередній вплив даних ознак на вибір хірургічної тактики. Здійснено оцінку методів лікування на основі аналізу інтра- та післяопераційних ускладнень, доведено пріоритетність виконання анатомічної резекції та енуклеації гемангіоми. Обгрунтовано показання щодо виконання кожного виду оперативного втручання та застосування комбінованих методів лікування, зокрема мініінвазивних. Встановлено, що розроблений алгоритм лікування гемангіоматозу печінки сприяє зменшенню частоти інтра-, післяопераційних ускладнень до 12,3 %, а летальності - до 0,7 %.

  Скачати повний текст

Уперше у трьох природно-кліматичних зонах вивчено фауну й екологію іксодових кліщів, що паразитують на вівцях у Криму. Визначено шляхи розселення інсодид і формування нових кліщових вогнищ. Виявлено процес переходу епізоотичних вогнищ у латентні і навпаки. Вивчено біолого-екологічні особливості кліща Rhipicephalus bursa - основного переносника збудників бабезіозів та анаплазмозу овець у Криму. Визначено строки активності цього кліща у природі залежно від метеорологічних показників. Уточнено певні дані епізоотології бабезіозів й анаплазмозу овець. Досліджено акарицидні властивості нових піретроїдів, які раніше не використовувались у тваринництві. Розроблено раціональну схему боротьби з іксодовими кліщами залежно від біологічних особливостей переносника.

  Скачати повний текст

З застосуванням етапного та комплексного підходів проаналізовано вікові особливості стану мозкової, системної та інтракардіальної гемодинаміки у практично здорових людей, у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) та пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт на фоні АГ. Вивчено та розширено уявлення про механізми розвитку цереброваскулярних розладів на фоні АГ за даними ультразвукової допплерографії та ехокардіографії. Виявлено, що у хворих, які перенесли ішемічний інсульт на фоні АГ зміни церебральної гемодинаміки, шляхи компенсаторно-колатерального кровообігу визначаються віком і локалізацією вогнища ішемії. Встановлено вікові особливості структури кореляційних зв'язків між показниками церебральної та системної, інтракардіальної гемодинаміки у хворих на ішемічний інсульт на фоні АГ, які залежать від локалізації вогнища ішемії. Показано необхідність комплексного обстеження хворих з цереброваскулярною патологією на фоні АГ з метою оптимізації лікування та профілактики інсульту.

  Скачати повний текст

Розроблено новий метод регіональної внутрішньоартеріальної антибіотикотерапії з використанням автологічних еритроцитарних тіней-носіїв. Встановлено, що регіональне внутрішньоартеріальне введення лікарської речовини, яка попередньо включалась у еритроцитарні тіні, призводить до накопичення останньої у ділянці гнійно-некротичного вогнища. Доведено ефективність запропонованого методу антибіотикотерапії у комплексному лікуванні гнійно-некротичного ураження діабетичної стопи.

  Скачати повний текст

Отримано вихідні дані для розрахунку несучої здатності каркасних статично невизначних залізобетонних будівель на сучасних програмних комплексах. Наведено методику розрахунку вогнестійкості монолітних каркасних будівель з урахуванням фізичної нелінійності бетону й арматури за умов нагрівання й охолодження. Проведено за розробленою методикою числові дослідження напружено-деформованого стану статично невизначних залізобетонних конструкцій з урахуванням впливу локального нагрівання на міцність сусідніх елементів, впливу обсягу вогнищ пожежі, їх розташування, розрахункових схем каркасів, та їх просторової роботи. Апробовано оптимальні, з урахуванням вогнестійкості, розрахункові схеми багатоповерхових будівель. Проведено експериментальні дослідження напружено-деформованого стану статично невизначних залізобетонних конструкцій. Впроваджен пропозиції щодо розрахунку вогнестійкості монолітних залізобетонних конструкцій з новими видами арматури.Результати досліджень упроваджено під час розробки нової серії попередньо напружених залізобетонних 9-ти метрових пустотних плит, армованих стрижневою арматурою класу А500С і А400С, вивчення міцності стиків, що зварюються, та спільної роботи з бетоном на ЗБК-5 Харкова, а також використано під час підготовки інструктивних документів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемам діагностики та лікування вогнищевих уражень печінки (ВУП). Досліджено ефективність сучасних методів діагностики ВУП у 389 хворих і запропоновано діагностичну програму, що складається з двох етапів. Провідне місце у встановленні діагнозу на першому етапі обстеження залишається за ультрасонографією. З урахуванням складності диференційної діагностики тканинних уражень, виникає потреба у використанні на другому етапі прицільної пункційної біопсії, комп'ютерної томографії, імуноферментних досліджень. Встановлення нозологічного та топічного діагнозу ВУП допомагає вибрати оптимальну тактику лікування. Опрацьовано комплексну програму лікування ВУП. Визначено критерії відбору хворих для малоінвазивного та хірургічного лікування. Запропоновано методику умовно-радикального лікування метастатичного раку печінки - поверствової високочастотної термодеструкції, ефективність якої обгрунтовано морфологічними дослідженнями. На підставі аналізу ефективності методів обстеження і лікування створено діагностично-лікувальний алгоритм для ВУП. Основні результати роботи сприятимуть покращанню виявлення ВУП та допоможуть у виборі методу лікування для різних нозологій.

  Скачати повний текст

Наведено дані про ефекти пригнічення транскраніальною магнітною стимуляцією (ТМС) вогнищ епілептичної активності головного мозку щурів. Вивчено особливості клінічних проявів залежно від форми епілепсії, встановлено можливості їх використання для диференціальної діагностики. На підставі розробленої схеми оцінки координаторної сфери у хворих з даною патологією встановлено кореляційний зв'язок між ступенем мозочкової дисфункції і резистентною до антиконвульсантів формою епілепсії. Виявлено стан активації або пригнічення неспецифічних серединних структур головного мозку хворих за результатами електроенцефалографічного дослідження. Встановлено порушення метаболічного контуру цереброваскулярної реактивності. Запропоновано комбінований метод лікування хворих на резистентну до антиконвульсантів епілепсію.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено церебральну гемодинаміку, біоелектричну активність головного мозку та їх взаємовпливи у хворих похилого віку у ранньому відновному періоді атеротромботичного інсульту у каротидному басейні. У хворих на інсульт з урахуванням півкульної локалізації ішемічного вогнища встановлено особливості компенсаторних механізмів у системі постінсультної реорганізації мозку під впливом магнітолазерної терапії, іпідакрину. У хворих з локалізацією інсульту в лівій гемісфері більш виражені зміни мозкового кровотоку й електрогенезу мозку під впливом магнітолазерної терапії, іпідакрину, ніж у хворих з локалізацією вогнища у правій гемісфері, а також наявна більш виражена зміна показників церебральної гемодинаміки й електроенцефалографії у порівнянні з контрольною групою. Стандартне медикаментозне лікування іпідакрином, магнітолазерною терапією більш ефективне та важливе для медичної реабілітації хворих похилого віку, що перенесли ішемічний інсульт, оскільки сприяє відновленню функціональної активності морфологічно збережених, але тимчасово дезорганізованих нейронів (згідно з даними електроенцефалографії) та підвищує ефективність реабілітації. Ефективність такої комплексної медичної реабілітації грунтується на застосуванні методів з різними механізмами дії, а саме: магнітолазерна терапія більшою мірою впливає на біоелекричну активність головного мозку, іпідакрин - на показники церебральної гемодинаміки.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив дисплазій прецеребральних судин на церебральну гемодинаміку та перебіг розсіяного склерозу (РС). Розроблено ефективні діагностичні заходи. Оптимізовано підходи до лікувальної тактики хворих на РС. Досліджено анатомоморфологічні особливості пре- й інтрацеребральних судин у хворих на РС. Показано, що 63,64 % хворих на РС мають патологію цих судин у вигляді патологічної звивитості, гіпо- й аплазій. Визначено, що у хворих на РС виникають гемодинамічні порушення у вигляді ангіоспазму, гіперперфузії каротидного басейну, венозного перевантаження, які значною мірою виражені у хворих з патологією пре- й інтрацеребральних судин. Досліжено особливості клінічного перебігу РС у таких хворих. Доведено, що у хворих на РС, які мають патологію пре- й інтацеребральних судин на 41 % частіше розвивається полісимптомний дебют захворювання, а тяжкість захворювання на 20,6 % вища, ніж у хворих без цієї патології. Встановлено, що у хворих на РС з патолоогією пре- й інтрацеребральних судин на 12 % частіше виникає первинно-прогресуюча і на 15 % вторинно-прогресуюча форми захворювання. Показано, що у хворих на РС з дисплазіями пре- й інтрацеребральних судин найчастіше вогнища демієлінізації локалізуються у відділах мозку, які одержують живлення з системи внутрішньої сонної артерії, що відповідає результатам кольорового триплексного сканування й ультразвукової доплерографії, на підставі яких виявлено найбільш значущі гемодинамічні порушення в каротидному басейні. Обгрунтовано клінічну ефективність лікування хворих на РС з застосуванням пентоксифіліну.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання покращення діагностики та лікування епілепсії у дітей раннього віку, що мають вроджені вади розвитку головного мозку за результатами клінічного та клініко-інструментального обстеження. Вперше на основі комплексного дослідження з застосуванням високоінформативного методу магніто-резонансної томографії визначено взаємозв'язок вроджених вад розвитку центрально-нервової системи та тяжкості протікання і терапії епілепсії у хворих дітей з вродженими аномаліями мозку. Вивчено особливості клінічного перебігу вад розвитку головного мозку (ліссенцефалії, гетерокопії, фокальної кіркової дисплазії та полімікрогірії, дизгенезії мозолистого тіла, аномалій мозочка), їх вплив на виникнення епілепсії у дітей раннього віку. Проаналізовано вплив різних функціонально-структурних аномалій головного мозку на зародження епілепсії та частоту припадків, їх тип та тривалість. Досліджено особливості електричної активності та структури головного мозку з аномаліями розвитку. Висвітлено ефективність лікування епілепсії за різних мальформацій мозку. Встановлено, що епілептичні припадки достовірно корелюють з тяжкістю хвороби. Виявлено, що частота та поліморфність епілептичних припадків залежить від поширеності аномалії структури головного мозку. Доведено, що вогнища патологічної активності на електроенцефалографії під час локальних аномалій (гетеротопій, фокальної кіркової дисплазії) відображали локалізацію структурних змін головного мозку. Визначено базисну антиепілептичну терапію у вигляді комбінацій двох та більше препаратів. Вироблено загальні діагностичні критерії щодо вад розвитку головного мозку у дітей, хворих на епілепсію.

  Скачати повний текст

Установлено раніше невідомі механізми гематологічних механізмів хронізації запалення. Показано, що первинно вони характеризуються більш значною тривалістю нейтрофільної та посиленням Т-лімфоцитарної інфільтрації, яка передує макрофагальній та фібробластичній реакціям. За цього значною мірою знижується експресія у вогнищі CD54-, а особливо, CD44-антигенів, стає інтенсивнішою експресія CD11c-, CD31- та CD61-антигенів, відбуваються повторні активація гемопоезу та вихід лейкоцитів у кров, фазні зміни D-позитивності у кістковому мозку, підвищення кількості CD11c+ -, CD3+ -, CD4+ -, CD25+ -, CD45RA+ -клітин, а також спостерігаються початкове зниження активності нейтрофілів і лімфоцитів й підвищення активності моноцитів крові, у подальшому - зменшення активності моноцитів і підвищення активності лімфоцитів, зростання потреби й нестача колонієстимулювальних факторів (КСФ). Базуючись на цих результатах, уперше експериментально показано можливість застосування гемомодуляторів для профілактики та лікування хронізації запалення (ХЗ), доведено ефективність застосування гранулоцитарного КСФ та розкрито механізми його протизапальної дії у разі ХЗ, взаємопов'язаних зі збільшенням продукції функціонально активних лейкоцитів.

  Скачати повний текст

Уперше у вітчизняній ветеринарній хірургії теоретично та клініко-експериментально обгрунтовано патогенетичну роль системи гемостазу у розвитку хірургічної інфекції у собак та розроблено ефективні методи її корекції з застосуванням мазей на гідрофільній основі, тіотриазоліну та пентоксифіліну. Доведено, що у собак з хірургічною інфекцією зміни гемостазіологічних параметрів залежать не лише від характеру та величини травми, а й від видового складу ранової мікрофлори. Установлено, що у разі інфікування ран анаеробними та грамнегативними мікроорганізмами істотно порушується метаболізм фібриногену (одночасне накопичення в плазмі крові розчинного фібрину ат продуктів розщеплення фібрину/фібриногену), знижується активність природних антикоагулянтів та фібринолізу, що зумовлює коагулопатію та ускладнений перебіг гнійно-запального процесу. Водночас, за умов інфікування асоціаціями грампозитивних мікробів розвивається помірна гіперкоагуляція, цілком контрольована антикоагулянтами. Доведено діагностичну та прогностичну цінність у випадку хірургічної інфекції у собак фібриногену, розчинного фібрину, фактора XIII, антитромбіну-III, тканинного активатора плазміногену. У разі сприятливого перебігу кількість метаболітів фібриногену динамічно знижується, а активність фактора XIII і антитромбіну -III - підвищується. Установлено, що пік активності фактора XIII і тканинного активатора плазміногену має місце у періоді інтенсивного формування грануляційного бар'єра. Одержано дані щодо бактерицидних властивостей нейтрофілів та динаміки циркулюючих імунних комплексів у випадку хірургічної інфекції у собак. Виявлено, що у період інтенсивних деструктивних змін у тканинах знижується бактерицидний потенціал мікрофагів та накопичуються у кровоносному руслі імунні комплекси, що зумловлює неповноцінність біологічних бар'єрів, особливо у разі анаеробної та грамнегативної ранової інфекції. Обгрунтовано й апробовано раціональні та ефективні засоби лікування хірургічної інфекції у собак: багатокомпонентні мазі на гідрофільній основі, які прискорюють очищення гнійно-запальних вогнищ та формування повноцінного грануляційного бар'єра, завдяки чому відбувається нормалізація гемостазіологічних показників та неспецифічної імунологічної реактивності; тіотриазолін та пентоксифілін, які сприяють швидкій нормалізації метаболізму фібриногену, активності мієлопероксидази, кількості лізоциму та імунних комплексів, зростанню фактора XIII і антитромбіну-III.

  Скачати повний текст

Визначено патофізологічні механізми несприятливого перебігу гострого інфаркту міокарда (ГІМ) у хворих похилого та старечого віку на підставі результатів комплесного оцінювання порушення коагуляційно-тромбоцитарного гемостазу, функції ендотелію, активації системного запалення на базі даних обстеження 512-ти хворих на ГІМ: 191-го - віком до 65-ти років, 156-ти - віком 65 - 74 роки та 165-ти - старше 74-х років. Визначено патофізіологічні особливості порушення регуляції коагуляційного гемостазу та функції ендотелію у хворих на ГІМ віком 65 - 74 роки та старше 74-х років, які характеризуються більшим підвищенням рівнів спонтанної та індукованої агрегації тромбоцитів, зростанням прокоагулянтного потенціалу плазми, значними порушеннями судинно-рухової активності ендотелію. З'ясовано, що порушення гемокоагуляційного гемостазу у хворих віком старше 74-х років зумовлені значною активацією прокоагулянтних факторів і глибоким пригніченням системи фібринолізу, а також суттєвим зменшенням інгібіторів згортання (системи антитромбін III - протеїн C). Визначено роль активації локальної запальної відповіді на утворення вогнища ураження в міокарді у розвитку погіршання внутрішньосерцевої динаміки та прогресування патологічного післяінфарктного ремоделювання у похилому та старечому віці. Визначено основні біохімічні фактори прогнозування ризику несприятливого перебігу ГІМ у хворих даного віку в однорічний термін. Визначено особливості впливу фібринолітичних антикоагулянтних і ендотелійкоригувальних препаратів на патофізіологічні процеси розвитку ускладнень ГІМ у хворих віком 65 - 74 роки та старше 74-х років. Протягом року після інфаркту досліджено послідовність відновлення взаємозв'язків між порушеною функцією ендотелію та коагуляційно-тромбоцитарними факторами гемостазу внаслідок розробленої терапії у хворих на ГІМ похилого та старечого віку.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на гострі запальні захворювання придатків матки (ГЗЗПМ). Вивчено форми ГЗЗПМ у структурі гострої гінекологічної патології. Одержано сучасні характеристики аеробної та анаеробної неклостридіальної мікрофлори як етіологічного чинника ГЗЗПМ. Установлено, що більш, ніж у половині випадків (54,2 %) у разі ГЗЗПМ у вогнищі запалення присутні асоціації аеробно-анаеробних збудників, до складу якого входить від двох до чотирьох бактерій, за цього бактеріальний синергізм є провідною етіологічною формою неклостридіальної анаеробної інфекції. Проаналізовано особливості змін рівнів білків гострої фази запалення (alpha 1-антитрипсину та alpha 2-макроглобуліну) як об'єктивних критеріїв оцінювання тяжкості перебігу й ефективності лікування хворих на ГЗЗПМ. Удосконалено діагностично-лікувальну тактику та визначено ефективність сучасних антибактеріальних засобів, лапароскопічних і традиційних оперативних технологій, що дозволило досягнути повного одужання у 87,5 % пацієнток, скоротити терміни перебування в стаціонарі, зменшити кількість післяопераційних ускладнень з 8,3 % до 3,7 %.

  Скачати повний текст

Досліджено питання формування й функціонування популяцій інвазійних рослин в антропонізованих екосистемах, пов'язаних з агросферою. Шляхом детального аналізу автотрофної ланки степових екосистем за градієнтом деградації - від природоохоронних (заповідники) до повністю трансформованих (агроекосистеми) досліджено синекологію цих угруповань. Показано, що з посиленням порушеності рослинного покриву знижується кількість еколого-ценотичних груп видів, видова різноманітність, маса рослинних решток у грунті та вологість останнього. На підставі результатів дослідження демекології інвазійних видів-експлерентів показано, що за нових умов дані рослини набувають рис віолентності, що дає змогу їм витісняти місцеві види та на 1 - 3 роки затримувати прогресивну сукцесію в антропізованих екосистемах, які є частиною агроландшафту. Зазначено, що агресивність інвазійних видів зумовлена взаємодією чинників: відсутністю консументів, високою алелопатичною активністю, меншою чутливість до загущення та впливу фітофагів. Виявлено два типи субстратегії експлерентів - детермінантні (Д) й індетермінантні (ІД) види, наведено їх характеристику. Показано, що завдяки цим субстратегіям інвазійні рослини мають додаткові переваги в заміщенні менш шкодочинних аборигенних видів. Виявлено значну видову різноманітність карантинного бур'яну Ambrosia artemisiifolia L. На прикладі цього виду показано, як наявність гетеркарпії та континуума форм дає змогу йому займати гіперпростір ніш у місцезростаннях і формувати досить стійкі угруповання. Грунтуючись на результатах синекологічних досліджень, розроблено метод фітоценотичного контролю адвентивних видів у двох основних варіантах - підбір і створення на вогнищах заносних бур'янів штучних фітоценозів із багаторічних трав та стійких до вторгнення адвентивних видів однорічних культур, а також для Д-видів бур'янів - пізнє скошування травостою останніх (в період бутонізації). Установлено, що цей прийом сприяє швидкому відновленню місцевих видів, які самі витісняють чужинні види. Відзначено, що застосування фітоценотичного контролю в плодових садах, агрофітоценозах польових культур та на закрайках полів сприяє підвищенню буферних властивостей агросистем, очищенню грунту від насіннєвих зачатків бур'янів, зниженню враження плодових культур хворобами та шкідниками й захисту полів, що не вкриті снігом, за умов створення на закрайках останніх екологічного каркасу з багаторічних травосумішок, від вторгнення чужинних видів.

  Скачати повний текст

Уперше показано, що прогрів верхньої мантії супроводжується утворенням шарів часткового плавлення з верхньою межею на глибині близько 250-ти км, які є гравітаційно стійкими, тому що густина розплавів у них не менша за густину твердої фази. Розроблено модель теплової нестійкості зони знижених сейсмічних швидкостей у центральній Європі як зони часткового плавлення з верхнею межею поблизу рівня інверсії густин (РІГ). Одержано оцінки характерних масштабів і часів нестійкості та показано, що вони узгоджуються з результатами спостережень. Установлено, що джерелами кімберлітового магматизму є шари часткового плавлення, що майже цілком лежать глибше за РІГ. Вперше запропоновано геодинамічну модель походження кімберлітів. Здобуто нові розв'язки для тріщини Дагдейла - Баренблатта розтягу та зсуву. Продемонстровано, що для неї існує макроскопічний параметр, який має розмірність довжини - так звану критичну довжину, що є природним масштабом. Розроблено модель підготовки землетрусів інтрузивного типу та з'ясовано умови, за яких тріщина гідро/магморозриву може спричинити утворення сейсмогенної кінцевої тріщини зсуву. Зазначено, що передбачення моделі, включаючи існування зростаючого поверхневого купола над магматичною камерою, специфічний вигляд механізму вогнища землетрусу та сильна залежність сейсмічної енергії від глибини гіпоцентру, спостерігаються у природі. Добуто нові точні розв'язки для напружень і зміщень у пружному напівпросторі, що викликаються накачкою круглої горизонтальної тріщини гідро/магморозриву. Доведено, що дані рішення дозволяють виконувати інтерпретацію сучасних високоточних супутникових геодезичних спостережень.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у разі пухлин півкуль головного мозку спостерігаються всі види епінападів, які залежать від внутрішньо-, між- та дольової локалізації пухлин, що обумовлює появу в одного і того ж хворого декількох видів нападів. Зазначено, що у разі супратенторіальних пухлин головного мозку найчастіше спостерігаються генералізовані судомні напади, що за гістологічною структурою переважають анапластичні астроцитоми, за локалізацією - ураження лобової та скроневої ділянок головного мозку. Комплексне обстеження хворих (ЕЕГ, КТ, МРТ) дозволяє уточнити локалізацію пухлин, їх поширеність, що є важливим для вибору тактики хірургічного лікування. Доведено, що латералізація пухлинного процесу впливає на клінічний перебіг і результат захворювання. Зазначено, що латералізація пухлинного процесу впливає на клінічний перебіг і результат захворювання. Визначено, що післяопераційний період у хворих з лівобічною локалізацією пухлин перебігає важче, виявляється більша кількість відновлених епінападів (70,31 %), ніж за правобічної локалізації (29,69 %). Встановлено, що однією з основних причин відновлення епінападів в післяопераційному періоді є продовжений ріст пухлин. Патоморфологічні та клініко-нейрофізіологічні особливості епілептогенно-епілептичного комплексу у хворих з супратенторіальними пухлинами головного мозку переважно визначають тактику хірургічного лікування - ступінь радикальності видалення пухлини та розміри резекції кори в зоні епілептичного вогнища. Розроблено алгоритм лікування епісиндрому у хворих з пухлинами головного мозку супратенторіальної локалізації з рекомендаціями для використання в лікувальній практиці.

  Скачати повний текст