Вивчається поліморфізм районів структурного гетерохроматину на хромосомах свиней, а також зв'язок варіабельності С-гетерохроматину з репродуктивними функціями тварин. Визначено, що носії структурно гетерогенних по С-гетерохроматину гомологічних хромосом характеризувались підвищеною життєздатністю нащадків. На клітинному рівні виявлено зв'язок структурного С-поліморфізму акроцентричних хромосом з нестабільністю генома в лейкоцитах крові свиней. Підвищена варіабельність С-гетерохроматину пов'язана з реалізацією певних типів хромосомних порушень, а також з формуванням асоціацій хромосом. Розроблено метод та обладнання для дослідження хромосом комп'ютерним способом. Для візуального аналізу С-поліморфізму акроцентричних хромосом свиней запропоновано критерії напівкількісної оцінки поліморфних С-блоків за 5-бальною шкалою. Розроблено модифікацію С-методу, яка забезпечує стабілізацію хромосомного матеріалу при С-забарвленні.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий напрям вирішення наукової задачі захисту посівів цукрових буряків, суттю якого є встановлення біологічних особливостей основних видів бур'янів в агрофітоценозі та закономірностей формування продуктивності даних буряків залежно від технологічних прийомів контролювання забур'янення за умов центрального Лісостепу України. Головним фактором, що визначає ступінь забур'янення посівів, є надходження енергії ФАР до поверхні грунту. За умов зниження рівня освітлення на 97,3 % від повного забезпечення світлом кількість бур'янів становила лише 4,8 % від максимальної. Найбільш чутливими до зниження рівня інтесивності енергетичного забезпечення є види Aarathus retroflexux L., Chenopodium album L., Solanum nigrum L. Нова система захисту посівів цукрових буряків від бур'янів, що враховує довготривале порушення у них процесів фотосинтезу, дозволяє у 2 рази та більше знизити витрати гербіцидів. У видів Gallinsoga parviflora Cav., Chenopodium album L. за умов внесення на посівах генетично модифікованих гібридів цукрових буряків гербіциду "Раундап-біо" за норм 2,0; 1,0; 0,5; 0,25; 0,125 л/га серед рослин, що вижили та дали потомство, виявлено стійкі мутанти з гіпоанеуплоїдним, гексаплоїдним і пентаплоїдним станом геному. Продуктивність посівів цукрових буряків з використанням нової системи захисту від бур'янів становила 103,3 - 104,8 %. Рентабельність її застосування гербіцидів перевищувала традиційні на 14,9 - 19,2 %.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вивченню молекулярної організації та еволюції 5S рибосомної ДНК представників триби Poeae (родина Poaceae) та таксономічному використанню цього молекулярного маркера.У першому розділі роботи представлений аналіз літературних даних щодо систематики родини Poaceae. Зокрема, описано сучасні підходи, які застосовуються у таксономії цієї родини, та наведено приклади використання як молекулярного маркера ділянок геному, що кодують 5S рибосомну РНК (або 5S рДНК). Ці ділянки належать до класу тандемно організованих повторних послідовностей і складаються з еволюційно консервативних кодувальних ділянок та мінливих спейсерів, що їх розділяють. Завдяки присутності в геномах усіх еукаріотичних організмів та наявності у її складі мінливих спейсерних ділянок, 5S рДНК з успіхом використовується для вивчення еволюції повторних послідовностей та у філогенетичних дослідженнях. Проте, молекулярна організація 5S рДНК такої великої і важливої групи рослин як родина Злакові все ще залишається вивченою дуже фрагментарно. Тому метою роботи було проаналізувати молекулярну організацію, поліморфізм та еволюцію 5S рДНК у представників найбільшої у родині Poaceae триби Poeae та оцінити можливість використання цієї ділянки геному у таксономічних дослідженнях.Для досягнення мети потрібно було вирішити наступні завдання: • Клонувати та сиквенувати 5S рДНК представників різних родів триби Poeae.• Дослідити поліморфізм та розкрити характер мінливості 5S рДНК у популяціях антарктичної рослини Deschampsia antarctica та інших видів цього роду.• Проаналізувати будову та еволюцію первинної нуклеотидної послідовності 5S рДНК представників різних родів триби Poeae.• Вивчити можливість застосування 5S рДНК в молекулярній таксономії триби Poeae. • За допомогою отриманих даних уточнити філогенетичні зв'язки представників триби Poeae.Об'єкт дослідження - структурно-функціональна організація та еволюція 5S рДНК у рослин. При виконанні дисертації застосовано набір сучасних молекулярно-генетичних та біоінформатичних методів дослідження. У роботі вперше клоновано, сиквеновано та проаналізовано молекулярну організацію, поліморфізм та еволюцію 5S рДНК у 4 видів роду Deschampsia та 14 інших представників триби Poeae. Зокрема, детально досліджено поліморфізм 5S рДНК у рослин з 19 популяцій антарктичного виду Deschampsia antarctica. Показано, що в геномі видів роду Deschampsia наявні три структурні класи 5S рДНК, два з яких мають підкласи. Три структурні класи 5S рДНК з'явились на ранній стадії видоутворення у роді, ще до дивергенції сучасних видів від спільного предку, тоді як підкласи виникли пізніше і частково є видоспецифічними. Транскрипти більшості повторів 5S рДНК всіх структурних класів роду Deschampsia здатні формувати канонічну вторинну структуру, що вказує на їх функціональну активність. Проте, деякі повтори 5S рДНК демонструють ознаки перетворення у псевдогени. Високий внутрішньогеномний поліморфізм 5S рДНК є унікальною особливістю роду Deschampsia, на відміну від високої подібності повторів 5S рДНК у геномах інших досліджених у роботі рослин. Отримані дані підтверджують гіпотези щодо виключення із складу роду Deschampsia двох видів – Avenela flexuosa та Vahlodea atropurpurea. На загал отримані результати свідчать про доцільність використання 5S рДНК для уточнення філогенетичних відносин між видами та родами триби Poeae.Результати роботи можуть бути використані для розкриття механізмів еволюції рослин в екстремальних умовах довкілля та для генотипування рослин при розробці стратегій збереження генетичного різноманіття у природоохоронній діяльності.^UThe thesis is aimed at the study of the molecular organization and evolution of 5S ribosomal DNA of the Poeae tribe members (family Poaceae) and the taxonomic application of this molecular marker.The first section of the study presents the analysis of the published information regarding the taxonomy of the Poaceae family. In particular, it describes the current approaches used in the taxonomy of this family, and provides the examples of application as a molecular marker of the genomic regions encoding 5S ribosomal RNA (or 5S rDNA). These regions belong to the class of the tandemly arranged repeated sequences and consist of evolutionarily conservative coding regions and variable spacers that separate them. Due to the occurrence of all eukaryotic organisms in the genomes and the presence of variable spacer regions in its composition, 5S rDNA has been successfully used for the investigation of the evolution of repeated sequences as well as in phylogenetic studies. However, the molecular organization of 5S rDNA of such a large and important group of plants as the family Poaceae still remains poorly investigated. Therefore, the aim of the study was to analyze the molecular organization, polymorphism and evolution of 5S rDNA in the members of the Poeae tribe, the largest one in the Poaceae family, and to evaluate the possibility of using this genomic region in taxonomic research.To achieve the aim it was necessary to solve the following tasks:• To clone and sequence 5S rDNA of different genera of the Poeae tribe.• To evaluate polymorphism and to elucidate the nature of 5S rDNA variability in populations of the Antarctic plant Deschampsia antarctica and other species of this genus.• To analyze the structure and evolution of 5S rDNA sequence in different genera of the Poeae tribe.• To assess the possibility of 5S rDNA usage in the molecular taxonomy of the Poeae tribe. • To use the obtained data for the clarification of the phylogenetic relationships in the Poeae tribe.The object of research is the structural and functional organization and evolution of 5S rDNA in plants. A set of modern molecular genetics and bioinformatics methods were used in the thesis.For the first time, the 5S rDNA repeated units were cloned and sequenced and their molecular organization, polymorphism and evolution were analyzed for 4 species of the genus Deschampsia and 14 other members of the Poeae tribe. In particular, the 5S rDNA polymorphism in plants from 19 populations of the Antarctic species Deschampsia antarctica was studied in detail. It was shown that three structural classes of 5S rDNA, two of which include subclasses, are present in the genomes of Deschampsia species. Three structural classes of 5S rDNA appeared at an early stage of speciation in the genus, before the divergence of modern species from a common ancestor, whereas the subclasses emerged later and are partially species-specific. In the genus Deschampsia, transcripts of 5S rDNA repeats of all structural classes are mostly able to form a canonical secondary structure, indicating their functional activity. However, some 5S rDNA repeats show transformation into pseudogenes. High intragenomic 5S rDNA polymorphism is a unique feature of the genus Deschampsia, in contrast to the high similarity of 5S rDNA repeats in the genomes of other studied plants. The obtained data confirms the hypotheses about the exclusion of two species, namely Avenela flexuosa and Vahlodea atropurpurea, from the genus Deschampsia. Taking everything into account, the results demonstrate the feasibility of using 5S rDNA to clarify the phylogenetic relationships between the species and the genera of the tribe Poeae.The results of the study can be used to reveal the mechanisms of plant evolution in extreme environmental conditions and in environment protection practice for plant genotyping in the development of strategies for the conservation of genetic diversity.

Вивчено епізоотологічні особливості та здійснено молекулярний аналіз штамів вірусу пташиного грипу, виділеного в Автономній Республіці Крим, Одеській, Сумській та Херсонській областях. Установлено, що циркуляцію різних штамів вірусу грипу підтримують таксономічна й екологічна гетерогенність диких, домашніх, синантропних і промислових видів птахів, що є сприятливою умовою для реасортації геномів вірусу грипу. Одержані дані щодо епізоотологічних особливостей поширення та збереження високопатогенного грипу птахів у природних водних епізоотичних вогнищах змінюють сучасні уявлення про роль гідробіонтів (хіронамід, риб) в епізоотичному процесі високопатогенного грипу птахів. З використанням даних, одержаних внаслідок проведених досліджень, розроблено та впроваджено електронну інтегральну систему контролю за спалахами пташиного грипу в Україні.

  Скачати повний текст

Розглянуто вплив різних рекомбінантних молекул, у складі яких присутній ген інсуліну людини, на зміну рівня глюкози у різних біологічних системах, а саме - у культурі клітин ссавців із штучно викликаним діабетом. За результатами проведених досліджень сконструйовано рекомбінантні молекули, які містять ген інсуліну людини та різні регуляторні послідовності - промотори, енхансери, сайти, що сприяють тривалому існуванню вектора у клітинах тощо. Визначено вплив різних молекулярних конструкцій на рівень глюкози у культурі та на рівні організму діабетичних мишей. Доведено: регуляторні послідовності геному вірусу гепатиту В здатні посилювати ефект за умов введення у модельні об'єкти гена інсуліну людини, що виражено у більш значному зниженні рівня глюкози та у зростанні тривалості даного ефекту.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Наукова робота присвячена встановленню епізоотологічної ролі рисового довгоносика (Sitophilus oryzae (Linnaeus, 1763), Coleoptera, Curculionidae) як потенційного резервуару M. bovis у процесі виникнення та поширення туберкульозу. Вивчено тривалість накопичення всередині організму комахи та виділення дисоціативної та патогенної форм мікобактерій туберкульозу в зовнішнє середовище довгоносиком. Визначено вплив пасажування через органнім жука на морфологію та біологічні властивості (культуральні, тинкторіальні, біохімічні, вірулентні) збудника. У даній роботі дослідження проводили із використанням дисоціативних (117-а та 118 пасажі) і вірулентного (пасаж №100) штамів M. bovis, які зберігались у музеї кафедри інфекційних хвороб ДДАЕУ та отриманих із них субкультур. При отриманні субкультури визначали оптимальну температуру культивування збудника. Встановили, що досліджувані штами мають стійкі властивості, які зберігаються при пересіві на свіже живильне середовище. Відмічали пришвидшення появи первинного росту субкультур 100-го пасажу в 2,1 рази, 117-а пасажу в 1,1-1,3 рази, зниження прояву росту субкультури 118-го пасажу в 2,0-2,3 рази порівняно з вихідними культурами. В отриманих субкультурах визначили життєздатність мікобактерій шляхом підрахунку колонієутворюючих одиниць і з’ясували, що вони придатні для проведення наступних етапів експерименту. Встановили здатність рисового довгоносика до механічного перенесення життєздатних мікобактерій на поверхні тіла. Дослідивши період носійства жуками збудника туберкульозу довели здатність до тривалого резервування мікобактерій у організмі комахи. Зокрема, у І серії експерименту при роботі з дисоціативним штамом протягом 50-ти діб виявляли збудник у гомогенізаті жуків та в змивах із поверхні тіла довгоносика з поступовим зниженням кількості мікробних клітин у полі зорі мікроскопа. При посіві гомогенізату інфікованих жуків на живильне середовище, прояв росту дослідних мікобактерій спостерігали лише до 30-ї доби після початку експерименту, що свідчить про втрату життєздатності мікобактерій після більш тривалого перебування в організмі жука. У ІІ серії досліду при інфікуванні рисового довгоносика вірулентним штамом мікобактерій, у мазках і гомогенізаті з жуків виявляли збудник до 30-ї доби включно, а під час мікроскопії змивів із поверхні тіла – до 20-ї доби. Аналогічно до першої серії експерименту при посіві гомогенізату на живильне середовище – прояв росту спостерігали лише в пробірках, що були засіяні на 30-ту добу експерименту. Дослідивши тривалість виділення мікобактерій та контамінацію об’єктів зовнішнього середовища рисовими довгоносиками з’ясували, що при інфікуванні дисоціативними формами M. bovis під час мікроскопічного дослідження суспензії з зерна виявляли до 12-ї доби досліду (до третьої пересадки жуків), а на живильному середовищі ріст реєстрували протягом 30-ти діб після початку експерименту (тобто до п’ятої пересадки жуків). В експерименті з патогенним штамом у гомогенізаті з жуків мікобактерії виявлені аналогічно до 12-ї доби, а прояв росту на середовищі – до 20-ї доби після інфікування. За морфологією та культуральними властивостями виділений упродовж двох серій експерименту збудник був ідентичним до вихідної культури. На кожному етапі експерименту виділені культури проходили молекулярно-генетичну ідентифікацію з підтвердженням видової належності. Генотипізацію культур проведено з використанням VNTR-методу. Доведено, що довжина фрагментів ампліконів отриманих в результаті ПЛР із праймерами, що направлені на цільові VNTR-локусу є ідентичною зі штамами M. bovis в усіх дослідних зразках. Пасажування збудника через організм рисового довгоносика не спричинило зміну геному, які можна ідентифікувати методом VNTR-генотипування, тобто кількість тандемних повторів у варіабельних локусах залишилась без зміни. Досліджуючи біохімічні властивості дослідних культур встановили, що пасажування мікобактерій через рисового довгоносика сприяє збільшенню ферментативної активності. Результати дисертаційної роботи можна використовувати в науково- дослідницькій роботі кафедр та в освітньому процесі для підготовки фахівців зі спеціальності 211 «Ветеринарна медицина», при виділенні мікобактерій туберкульозу в науково-дослідних установах і плануванні заходів діагностики, боротьби та профілактики туберкульозу.^UThe scientific work is devoted to the establishment of the epizootological role of rice weevil (Sitophilus oryzae (Linnaeus, 1763), Coleoptera, Curculionidae) as a potential reservoir of M. bovis in the process of emergence and spread of tuberculosis. The duration of accumulation inside the insect body and the release of dissociative and pathogenic forms of mycobacteria tuberculosis into the environment by the weevil was studied. The effect of passage through the organism of the weevil on the morphology and biological properties (culture, tinctorial, biochemical, virulence) of the pathogen was determined. In the present study, the research was conducted using dissociative (117 and 118 passages) and virulent (passage №100) strains of M. bovis stored in the museum of the Department of Infectious Diseases of the State Academy of Environmental Health and the subcultures obtained from them. The optimal temperature of cultivation of the pathogen was determined upon obtaining the subculture. It was found that the studied strains have stable properties that are preserved when inoculated into fresh culture medium. The acceleration of the primary growth of subcultures of the 100th passage by 2.1 times, 117th passage by 1.1-1.3 times, and a decrease in the growth of subculture 118th passage by 2.0-2.3 times compared to the original cultures were noted. The viability of mycobacteria was determined in the obtained subcultures by counting colony-forming units and found that they were suitable for the next stages of the experiment. The ability of the rice weevil to mechanically transfer viable mycobacteria on the body surface was determined. By studying the period of carriage of the tuberculosis pathogen by the beetles, we proved the ability to store mycobacteria in the insect's body for a long time. In particular, in the first series of the experiment, when working with a dissociative strain for 50 days, the pathogen was detected in the homogenized beetle fluid and in the flushes from the surface of the weevil's body with a gradual decrease in the number of microbial cells in the microscope field of view. When sowing the homogenized homogenate of infected beetles on the nutrient medium, the growth of the experimental mycobacteria was observed only by day 30 after the start of the experiment, indicating a loss of viability of mycobacteria after a longer stay in the beetle's body. In the second series of the experiment, when rice weevil was infected with a virulent strain of mycobacteria, the pathogen was detected in smears and homogenized beetle fluid up to day 30 inclusive, and during microscopy of body surface washings - up to day 20. Similarly to the first series of the experiment, when the homogenized material was inoculated on the culture medium, growth was observed only in the tubes inoculated on the 30th day of the experiment. After studying the duration of mycobacterial isolation and contamination of environmental objects by rice weevils, it was found that during infection with dissociative forms of M. bovis, during microscopic examination, grain suspensions were detected by day 12 of the experiment (up to the third transplantation of beetles), and growth on the nutrient medium was recorded within 30 days after the start of the experiment (i.e., up to the fifth transplantation of beetles). In the experiment with the pathogenic strain, mycobacteria were detected in the homogenized beetle homogenate similarly up to day 12, and growth on the medium was detected up to day 20 after infection. In terms of morphology and culture properties, the pathogen isolated during the two series of the experiment was identical to the original culture. At each stage of the experiment, the isolated cultures were subjected to molecular genetic identification with confirmation of species affiliation. Genotyping of the cultures was performed using the VNTR method. It was proved that the length of amplicon fragments obtained as a result of PCR with primers targeting the VNTR locus was identical to the M. bovis strains in all the experimental samples. The passage of the pathogen through the rice weevil organism did not cause genome changes that can be identified by VNTR genotyping, i.e., the number of tandem repeats in the variable loci remained unchanged. Investigating the biochemical properties of the experimental cultures, it was found that the passage of mycobacteria through the rice weevil increases enzymatic activity. The results of the dissertation can be used in the research work of the departments and in the educational process for the training of specialists in the specialty 211 "Veterinary Medicine", in the isolation of mycobacteria of tuberculosis .

Досліджено біологічні властивості ізоляторів фагів, поширених в агроценозах України. Встановлено динаміку чисельності конкуруючих бактеріофагів у природному агроценозі, а також динаміку декількох популяцій фагів антагоністичних до різних бактерій, що одночасно зустрічаються в оточуючому середовищі. У складі білків фагів виявлено загальні антигенні детермінанти, досліджено їх поліпептидний склад. Встановлено, що геноми фагів представлені двонитковою ДНК, яка характеризується відсутністю фрагментованості в структурі. Запропоновано модифікований метод виділення ДНК, який дозволяє швидко та ефективно з отриманих ізоляторів виділяти нуклеїнові кислоти одночасно для великої кількості проб без застосування фенолу. Створено лабораторну колекцію ізоляторів фагів (понад 400 зразків), виділених з агроценозів.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота висвітлює підходи метаболічної інженерії задля виявлення нових закономірностей у регулюванні біосинтезу рибофлавіну флавіногенними дріжджами Candida famata та подальшого застосування цих знань з метою створення стабільних суперпродуцентів цієї сполуки.Рибофлавін (вітамін В2, або лактофлавін) відіграє важливу роль у метаболізмі живих організмів. Він є попередником флавінових кофакторів флавінмононуклеотиду (ФМН) та флавінаденіндинуклеотиду (ФАД). Зниження концентрації вітаміну В2 призводить до інгібування проліферації клітин, до запальних захворювань, таких як інфекційні запалення шкіри, хейліти, глосит, сепсису, катаракта та мігрені.У промисловій продукції рибофлавіну дріжджі, як одноклітинні еукаріоти, мають вагомі переваги у біотехнологічних процесах порівняно із грибами та бактеріями. Розробка методів трансформації та запровадження метаболічної інженерії для модифікації геному цих організмів вже довели існування цікавого та перспективного напряму дослідження. Тому метою цієї роботи була ідентифікація та дослідження принципів дії нових чинників, залучених у процеси біосинтезу рибофлавіну флавіногенними дріжджами Candida famata.Нами сконструювано штами дріжджів C. famata із пошкодженим геном синтезу субодиниці вакуолярної АТФ-ази (аденозонтрифосфатаза). Отримання делеційного мутанта дозволило продемонструвати, що ген VMA1 здійснює регуляторний вплив на утворення рибофлавіну досліджуваними дріжджами. У перерахунку на грам біомаси, отриманий штам продукує у 27 разів більше рибофлавіну, ніж вихідний штам. Крім того, ці дріжджі проявляли чутливий до температури фенотип. Ріст та флавіногенез штаму значно погіршилися при культивуванні за температури 35°C. Однак, одночасно вдалося з’ясувати, що батьківський штам C. famata є більш термотолерантним і, у відповідь на підвищенні температури, розпочинає синтезувати більше рибофлавіну, ніж при рості за 28°C. Нами вивчено питання впливу промоторів гена SEF1 із різних, флавіногенних та нефлавіногенних, дріжджових організмів на ініціацію утворення рибофлавіну. Встановлено, що промотори SEF1 із флавіногенних дріжджів C. albicans та, меншою мірою, C. tropicalis, злиті з ВРЗ гена SEF1 із C. famata, впливають на здатність до відновлення надпродукції рибофлавіну у sef1Δ. Цей метод надекспресії гена допоміг підвищити рівень синтезу метаболіта у 20 разів.Завдяки додатковому посиленню експресії гена GND1 вдалося підвищити вміст рибофлавіну у культуральній рідині у 2; 1,5 та 1,3 рази, порівняно із вихідними штамами L20105, AF-4 та BRP. Ми також показали, що надекспресія гена ZWF1, навпаки, інгібує біосинтез рибофлавіну та ростові процеси загалом. У дисертаційній роботі вперше показано позитивний ефект дерепресії гена 6-фосфоглюконатдегідрогенази на синтез вітаміну B2 флавіногенними дріжджами.Мутанти, що мали надекспресію обидвох генів ПФШ, а саме L20105/ZWF1/GND1, AF-4/ZWF1/GND1 та BRP/ZWF1/GND1 характеризувалися лише мінорним збільшенням кількості флавінів (не більше ніж у 1,05 рази, порівняно із батьківськими штамами). Виявлено, що надекспресія гена SOL3 також здатна впливати на надсинтез рибофлавіну. Хоча цей позитивний вплив дуже незначний (збільшення виходу вітаміну на один грам біомаси від 1,05 до 1,5 разів), проте розкриває ще ширший потенціал обраного напрямку дослідження. Отже, надекспресія гена SOL3 у комбінації з GND1 та/або ZWF1 може привести до значно більшого накопичення рибофлавінового попередника Ру5Ф, а отже, ще більше стимулювати утворення рибофлавіну. Ми також підтвердили, що мутантам із індукованою експресією гена фермента 6-фосфоглюконатдегідрогенази властиво синтезувати ще більші кількості рибофлавіну на середовищі з лактозою як єдиним джерелом Карбону. Так, вирощування штамів на молочній сироватці, в якій лактоза є єдиним джерелом вуглецю, сприяло ще більш інтенсивному утворенню вітаміну B2. Загалом зміна середовища культивування дозволила збільшити рівень синтезу у 1,4; 1,7 та 1,7 для штамів L20105/GND1, AF-4/GND1 та BRP/GND1, порівняно із синтезом на мінеральному середовищі з глюкозою. Ми вперше дослідили локалізацію білка-екскретази Rfe1 (RiboFlavin Excretase) у дріжджів C. famata. Прикріплення флуоресцентної мітки до цього білка дозволило виявити, що Rfe1 знаходиться у плазматичній мембрані. Показали, що цей протеїн не функціонує у ядрі.Викладені дані експериментальних досліджень є значущими для розуміння певних механізмів контролю над біосинтезом рибофлавіну. На щастя, у сучасному світі відбувається поступове виявлення дослідниками нових регуляторних чинників флавіногенезу. Наш вклад у цей поступ є важливим та може, в подальшому, сприяти створенню нових стабільних надпродуцентів рибофлавіну, а отже, підвищити рентабельність виробничих процесів. Зокрема, використання сироватки як субстрату для росту штамів дає ширші можливості зробити процес дешевшим і сприятливим для збереження стану навколишнього середовища, оскільки сироватка, зазвичай, утворюється як відходи молочної промисловості.^UThis dissertation clarifies metabolic engineering applications to reveal new correlations of regulation in riboflavin synthesis by flavinogenic yeasts Candida famata. The data can be further applied to create stable superproducers of riboflavin.Riboflavin (vitamin B2, or lactoflavin) plays a crucial role in the metabolism of living organisms. It is a precursor of flavin cofactors flavin mononucleotide (FMN) and flavinadine dinucleotide (FAD). Decreased concentration of vitamin B2 in cells leads to inhibition of their proliferation, inflammatory diseases such as infectious skin inflammation, cheilitis, glossitis, sepsis, cataracts, and migraines.Yeasts, as unicellular eukaryotes, have significant prerogatives in biotechnological processes compared to fungi and bacteria. The genome modification of these organisms by using metabolic engineering has already shown the existence of an interesting and promising area of research. Thus, the aim of this work is to identify and study the principles of action of new factors involved in the biosynthesis of riboflavin by the flavinogenic yeast C. famata.We have constructed the C. famata strains with a damaged gene for the synthesis of the vacuolar ATPase subunit. Obtaining deletion mutants allowed us to demonstrate that the VMA1 gene has a regulatory effect on the formation of riboflavin by them. The resulting strain produces 27 times more riboflavin than the original strain by one gram of cells. These yeasts showed a temperature-sensitive phenotype. The growth and flavinogenesis of the strain deteriorated significantly when cultivated at 35°C. It was found that the parental strain of C. famata is more thermotolerant and, in response to increasing temperature, starts to synthesize more riboflavin than when grown at 28 °C. We also examine the influence of SEF1 gene promoters from flavinogenic and non-flavinogenic yeasts on the initiation of riboflavin formation. We found that SEF1 promoters from the flavinogenic yeast C. albicans and, to a lesser extent, the non-flavinogenic yeast C. tropicalis, fused to the ORF of the SEF1 gene from C. famata, affect the ability to restore riboflavin overproduction in sef1Δ. This method of overexpression of the gene allowed to increase in the level of metabolite synthesis by 20 times.We have discovered that due to additional enhancement of GND1 gene expression it is possible to increase the content of riboflavin in the culture fluid by 2, 1.5 and 1.3-fold, compared to the original strains L20105, AF-4 and BRP. We have shown that overexpression of the ZWF1 gene inhibits riboflavin biosynthesis and growth processes of mutants. For the first time we describe the positive effect of derepression of the 6-phosphogluconate dehydrogenase gene on the synthesis of riboflavin by flavinogenic yeast was shown. Mutants that overexpressed both genes of PPP, namely L20105/ZWF1/GND1, AF-4/ZWF1/GND1 and BRP/ZWF1/GND1 were characterized only by a minor increase in the content of flavins (no more than 1.05 times compared to the parent strains).We found that overexpression of the SOL3 gene can also affect riboflavin oversynthesis. The increase in vitamin yield per gram of biomass from 1.05 to 1.5 times. This data suggests that overexpression of the SOL3 gene in combination with GND1 and/or ZWF1 may lead to significantly greater accumulation of the riboflavin precursor Ru5P, and thus further stimulate riboflavin production. We also confirmed that mutants with induced gene expression of the enzyme 6-phosphogluconate dehydrogenase tend to synthesize even greater amounts of riboflavin on a medium with lactose as a single source of carbon. Thus, the cultivation of strains on milk whey, in which lactose is the only source of carbon, contributed to an even more intense formation of vitamin B2. In general, changes in the culture medium allowed to increase the level of synthesis by 1.4, 1.7 and 1.7 for strains L20105/GND1, AF-4/GND1 and BRP/GND1, compared to synthesis on mineral medium with glucose. We were first, who investigated the localization of the transporter protein Rfe1 (RiboFlavin Excretase) in the yeast C. famata. Binding a fluorescent label to this protein revealed that Rfe1 is located in the plasma membrane. We have proven that Rfe1 does not function in the nucleus.The presented experimental data are important for understanding certain mechanisms of control over riboflavin biosynthesis. Fortunately, in the modern world, researchers are gradually discovering new regulatory factors of flavinogenesis. Our contribution to this progress is important and may, in the future, contribute to the creation of new stable overproducers of riboflavin, and thus increase the profitability of production processes. In particular, the application of whey as a substrate for the growth of strains provides greater opportunities to make the process cheaper and more environmentally friendly as the whey is usually disposed of as waste from the dairy industry.

Роботу присвячено вирішенню питання, чи можуть включення чужинного хроматину (інтрогресії) до стабільного консолідованого геному викликати (епі)генетичні зміни у резидентному геномі. Дослідження виконано на лініях пшениці м'якої з інтрогресіями від трьох видів егілопсу. Показано, що перманентна фенотипна нестабільність деяких з них за ознаками морфології та молекулярного фенотипу (електрофоретичні спектри білків та ПЛР-апліконів) пов'язана з (епі)генетичною нестабільністю цитологічно стабільних гексаплоїдних ліній. На експериментальних моделях, гліадинових спектрах інтрогресивних ліній та спектрах бета-амілази, доведено, що фенотипні зміни викликаються змінами у нуклеотидних послідовностях генів через рух ретротранспозонів та експансію мікросателітних повторів. Генетичний аналіз інтрогресивних ліній за деякими ознаками привів до ідентифікації нових генів чужинного походження. Головним його результатом стало доведення необхідності характеризувати компоненти схрещування та гібриди F1 за картиною поведінки хромосом в мейозі. Без цієї інформації не можна побудувати адекватну модель успадкування ознаки.^UThe work is dedicated to solving the question if alien chromatin inclusions (introgressions) to a stable consolidated genome can cause (epi)genetic changes in the resident genome. The research was performed on common wheat introgressive lines, derived from the cross of common wheat cultivar Aurora Triticum aestivum (AABBDD) (♂) with wheat-Aegilops artificially developed genome substituted amphidiploids with genome structure AABBXX. In amphidiploids AABB is tetraploid component of Aurora genome, and XX subgenome is a genome of species Aegilops speltoides (SS) in Aurodes, Ae. sharonensis (SshSsh) in Aurosis, and Ae. umbellulata (UU) in Aurolata. The lines were developed and characterized for homeological identity of their introgressions of different amount and quality in the 90's. During some time of observation, it became obvious that beside stable lines, that demonstrated the same characteristics from generation to generation, there were also lines that were permanently changing for one or several traits, while remaining 42-chromosome. The assumption was made that their phenotypic instability was correlated with processes occurring in their genomes, and which were triggered by the hybrid nature of the genomes. Introgressive lines, both stable and variable, were studied for their karyotypes, and no difference among two groups of lines was identified. The lines were studied using biochemical (genes of storage proteins and enzymes), morphological (presence/absence of awns, mature glume color, spike shape, glume rigidity, pit on the glume base, glume hairiness) traits, and spectra of PCR products obtained with primers to transposons and SSR loci, specific to chromosomes of particular homeological group or chromosome specific. Comparative study of electrophoretic spectra of proteins and PCR products has shown that variability observed in generations of amphidiploids and introgressive lines is an integral feature of wheat plants with genomes of hybrid origin, and (epi)genetic changes occurring in hybrid genomes are the basis of this variability. This was demonstrated on two models: changes in gliadin spectra of introgressive lines and beta-amylase spectra are accompanied by changes in nucleotide sequences of genes. These changes can be caused by transposon activity, which can be localized directly in the gene (β-Amy), or in the intergenic region (Gli); and also by expansion of microsatellite repeats coding Glutamine (Gli). The main question of this research is: what is the real cause of this burst of variability observed in progenies of hybrid genomes: the presence of alien chromatin in their genomes, which is directly involved in the control of traits that we consider introgressed, or whether the changes arise in the chromatin of the resident genome. This question should be answered in favor of the latter assumption. Stability of the resident genome is disturbed by the molecular processes, which are triggered by the bringing together of different constant consolidated genomes in one hybrid genome. This mechanism of variability increase in introgressive progeny has great potential, as variability of plants of introgressive origin goes beyond the limits defined by the output genomes.Genetic analysis of introgressive lines for the trait of leaf sheath edge hairiness, presence awns, mature glume color, and powdery mildew resistance, led to the determination of genetic control of these traits in introgressive lines with alien genes, and identification of new genes: Hs-Ssh, Awn1, Bg2, introduced to the genomes of wheat lines from Aegilops species. The main result of this part of the research is the opinion that genetic analysis of introgressive lines does not give adequate results without careful study of cross components as to their genome structures, and hybrids of different populations – regarding features of transmission of the studied traits to their progeny in connection with this structure. For modeling of patterns of inheritance in terms of ratios of volumes of phenotypic classes, it is very important to have information about possibilities of formation of aneuploid gametes with reduced functionality and zygotes with limited viability, variability of progeny viability in segregating populations on different stages of ontogenesis. This information can be obtained through interpretation of chromosome configurations in M1 PMC of F1 hybrid. Development of an adequate model of inheritance requires performance of diallel crossings, and their results will serve to cross-check the model's accuracy.

Вивчено антирадикальні та антиоксидантні властивості природних та синтетичних фенолів і N-вмісних гетероциклів, досліджено їх взаємозв'язок зі структурними й енергетичними параметрами даних молекул. Визначено антирадикальні й антиоксидантні властивості групи одно- та двоядерних фенолів, а також N-вмісних гетероциклів з класів піридинкарбонових кислот, 1,4-дигідропіридинів, природних N-вмісних гетероцилків, а також S-похідних хіназолінів. Встановлено наявність позитивних корелятивних взаємозв'язків між значеннями антиоксидантної активності досліджуваних сполук та енергією активації, константами швидкості утворення та енергією резонансу вільнорадикальних форм відповідних сполук. Серед нових сполук - S-похідних хіназолінів за результатами використання комплексу фармакологічних, біохімічних і квантово-хімічних методів відібрано найбільш потужний антиоксидант - сполуку NC-109, для якої проведено дослідження цитопротекторної дії in vitro на моделі хімічного ураження клітин печінки тетрахлорметаном. Показано високу антиоксидантну активність сполуки NC-109, досліджено її мембраностабілізуючі та геномопротекторні ефекти. З'ясовано, що введення сполуки NC-109 щурам, отруєним тетрахлорметаном, сприяє корекції заряду поверхні мембран ЕР та структури білків. Доведено, що гепатопротекторні ефекти сполуки NC-109 не поступаються стандартному фенольному антиоксиданту іонолу.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив ювенільного гормону на ступінь політенії гігантських хромосом Drosophila melanogaster, пуфову активність політенних хромосом, прояв деяких кількісних ознак та зміну біоелектричних властивостей клітинних ядер слинних залоз. На підставі одержаних результатів уточнено сучасні наукові уявлення щодо механізмів регуляції окремих стадій онтогенезу комах. Вперше на політенних хромосомах слинних залоз Drosophila melanogaster у дослідах in vitro виявлено ряд пуфів, які специфічно реагують на аналог ювенільного гормону - метопрен, що збігається з впливом гормону in vivo. Вперше встановлено вплив метопрену на ендоредуплікацію політенних хромосом і прояв кількісних ознак дрозофіли. Виявлено стимулюючий ефект даного гормону на показник ступеня політенії хромосом, маси тіла імаго та теплостійкість дрозофіли. Показано залежність даних ефектів від генотипу мух і концентрації гормону у поживному середовищі. З'ясовано, що за умов регуляції диференційної активності генів ювенільний гормон також впливає на ступінь помноження геному, регулюючи функцію ендоредуплікації політенних хромосом. Вперше одержано дані про вплив метопрену на біоелектричні властивості клітинних ядер дрозофіли in vitro. Показано, що дія ювенільного гормону на пуфінг та ендоредуплікацію політенних хромосом відбувається за низьких значень електрокінетичного потенціалу клітинних ядер.

  Скачати повний текст

Побудовано верхні та нижні похибки байєсівської процедури розпізнавання для незалежних ознак. Одержано оцінки у вигляді поліному залежно від входу задачі (розмірів класів навчаючої вибірки, кількості ознак та числа значень ознак). Верхня та нижня оцінки похибки є точними та відрізняються на абсолютну константу. Зроблено висновок, що байєсівська процедура розпізнавання є оптимальною на незалежних ознаках. Показано, що байєсівські процедури розпізнавання можна застосовувати на об'єктах, що описуються моделями ланцюгів Маркова. Для цього досліджено поведінку оцінок нестаціонарних перехідних ймовірностей. Показано, що оцінки перехідних ймовірностей, побудованих у вигляді частот, асимптотично нормальні, одержано дисперсії та коваріації цього межового розподілу. Доведено, що оцінки похибки байєсівської процедури розпізнавання на ланцюгах Маркова в асимптотиці збігаються з оцінками похибки на незалежних ознаках. З застосуванням байєсівської процедури розпізнавання здійснено прогнозування вторинної структури білка. Доведено необхідність за одержаною на вході амінокислотною послідовністю та за послідовностями з відомими вторинними структурами визначити вторинну структуру вихідної послідовності. За цього для визначення вторинної структури білка здійснюється послідовне визначення вторинної структури кожної амінокислоти, що входить до його складу.розпізнавання на ланцюгах Маркова. Амінокислотна послідовність білка описувалась нестаціонарним ланцюгом Маркова з 20-ма станами (кожен стан відповідає певному типу амінокислотних залишків). Перехідні ймовірності оцінено за навчаючими вибірками, в їх якості використано інформацію з відкритих баз даних генетичної інформації NCBI. Середня точність розпізнавання, підрахована на множині з 23 000 білків, перевищує 80 %. Як приклад наведено результати розпізнавання вторинної структури певних білків, а саме: гемоглобіну людини, лізоциму людини, білків ВІЛ p17 та p24. У процесі дослідження відповідності амінокислотних послідовностей білків моделям ланцюгів Маркова проаналізовано понад 50-ти геномів бактерій і рослин. Показано, що у геномах цих організмів мають місце закономірності комплементарності за одним з ланцюжків ДНК.

  Скачати повний текст

Встановлено, що висока проліферативна активність епітелію шийки матки імовірно обумовлена властивостями ВПЛ та неспецифічним запальним процесом, який може бути фактором, що ініціює РШМ. Встановлено, що сполучення інтеграції ВПЛ 16-го типу та зниженого АІ є однією з умов прогресування передраку шийки матки в мікро- та інвазивний рак. Доведено, що наявність інтеграції ВПЛ 16-го типу в геном у хворих з дисплазією I - III ст. і Ca in situ потребує більш радикальних методів лікування, оскільки органозберігальні методи призводять до частого виникнення рецидивів. Виявлено, що використання препаратів інтерферону (в дозах, рекомендованих для лікування ВПЛ інфекції) є ефективним лише для лікування хворих з епісомальною формою ВПЛ. Виявлено, що дані засоби не впливають на ефективність лікування хворих з ВПЛ, інтегрованим в геном клітини.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена комплексному дозиметричному забезпеченню аналітичних епідеміологічних досліджень віддалених біологічних ефектів опромінення учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на Чорнобильській АЕС і представлена циклом наукових праць, опублікованих у наукових виданнях першого та другого квартилів (Q1 і Q2) відповідно до класифікації SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports. Цикл робіт, що виносяться на захист, містить докладний опис розробки та реалізації новітніх методівретроспективного визначення доз суб'єктів аналітичних епідеміологічних досліджень, спрямованих на оцінювання коефіцієнтів ризиків виникнення віддалених стохастичних ефектів іонізуючого випромінювання. Результати українсько-американського дослідження апарата ока у когорті УЛНА 1986–1987 рр. вперше показали значно вищу, ніж вважалося раніше, радіочутливість кришталика та ймовірну відсутність порогу виникнення катаракти. Цей здобуток вплинув на світову систему радіаційного захисту, зокрема, його наслідком став перегляд (зниження) рішенням МКРЗ ліміту еквівалентної дози зовнішнього опромінення кришталика ока для персоналу категорії А у 7,5 разів – від 150 мЗв на рік до 20 мЗв на рік. Новий ліміт дози на кришталик був включений 2011 року до нових Міжнародних основних норм безпеки для захисту від іонізуючих випромінювань та безпеки джерел випромінювання МАГАТЕ та введений у дію для країн-членів Європейського Союзу директивою ЄВРАТОМ № 2013/59/EURATOM від 05.12.2013. Одержані результати реконструкції доз опромінення молочної залози були використані у дослідженні особливостей канцерогенезу молочної залози у жінокучасниць ЛНА і дозволили виявити функціональну роль біологічних маркерів у відповіді на пошкодження ДНК та прогресуванні пухлини. Отримані результати реконструкції доз опромінення ґонад батьківсуб'єктів українсько-американського проекту дослідження генетичних ефектів опромінення серед учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в Україні дозволили дослідити, чи мають діти, народжені від батьків, які зазналирадіаційного впливу, більшу кількість мутацій de novo зародкової лінії (DNM). Секвенування всього генома для 130 дітей (1987–2002 р.н.) та їхніх батьків не виявило збільшення частоти, зміни розподілу або типів DNM у нащадків опромінених батьків порівняно з попередніми дослідженнями серед населення в цілому. Не виявлено підвищення загальної кількості DNM ані в залежності від кумулятивної дози опромінення на гонади батька, ні в залежності від дози на гонади матері.^UThe thesis is devoted to complex dosimetric support of analytical epidemiological studies of long-term biological effects among cleanup workersexposed due to the Chornobyl accident. The thesis presents a series of the research papers published in scientific journals of the first and second quartiles (Q1 and Q2) according to the bibliometric indicators database of the SCImago Journal & Country Rank or Journal Citation Reports. The series of papers submitted for the defense contains a detailed description of the development and implementation of the new methods of retrospective dose assessment for subjects of analytical epidemiological studies of risk factors for long-term stochastic effects of ionizing radiation. The results of the Ukrainian-American ocular study in the cohort of Chornobyl cleanup workers in 1986–1987 for the first time showed a much higher radiosensitivity of the lens and a probable absence of a cataract threshold. This achievement affected the global radiation protection system, in particular, it resulted in the ICRP decision on a revision (7.5 times reduction) of the equivalent dose limit of external irradiation of the lens for Category A personnel - from 150 mSv per year to 20 mSv per year. The new lens dose limit was included in 2011 in the new International Basic Safety Standards for Ionizing Radiation Protection and the Safety of IAEA Radiation Sources and was introduced for EU Member States by Euratom Directive № 2013/59 / EURATOM of 05.12.2013. The results of reconstruction of breast exposure were used in the study of breast carcinogenesis in women participating in Chornobyl cleanup and revealed the functional role of biological markers in response to DNA damage and tumor progression. The results of reconstruction of gonadal doses for parents-subjects of the Ukrainian-American study of transgenerational effects of exposure to ionizing radiation due to the Chornobyl accident in Ukraine allowed to investigate whether children born to parents exposed to radiation have more de novo embryonic mutations. lines (DNM). Sequencing of the entire genome for 130 children (born 1987–2002) and their parents did not reveal an increase in the frequency, distribution, or types of DNM in the offspring of irradiated parents compared to previous studies in the general population. No increase in total DNM was detected either depending on the cumulative radiation dose to the father's gonads or depending on the dose to the mother's gonads.

У дисертації розкрито нові дані щодо структури популяції черевоногого молюска N. concinna для острівної системи Аргентинських островів, Західна Антарктика. Встановлено закономірності розповсюдження молюска з урахуванням морфологічної та генетичної структури популяції. Реконструйовано філогенію представників роду Nacella, встановлено можливі регіони походження і шляхи поширення. Поділ популяції молюсків на літоральний та субліторальний морфотипи не підтверджений. Розподіл популяції N. concinna на різних підводних ландшафтах демонструє різні закономірності між морфометричними параметрами раковини, вагою молюска та глибиною. У деяких ландшафтах правило Фостера, щодо залежності розмірів від енергетичних ресурсів, не виконується. N. concinna заселяє всі доступні ландшафти, утворює популяцію з високою фенотиповою пластичністю, яка включає три морфотипи за скульптурою раковини, і становить багатий ресурс в дослідженій акваторії. Молекулярно-філогенетичний аналіз за мітохондріальними 12S, 16S, CO1 генами і ядерним геном 28S показав належність трьох морфотипів N. concinna, виділених за морфологією раковини, до одного виду. Філогенетичні реконструкції продемонстрували близькі зв'язки N. concinna з нацеллідами Вогняної Землі і субантарктичних островів. Показано філогенетичні зв'язки нацеллід з Patellogastropoda тропічних та помірних вод Атлантичного океану. Встановлено, що нацелліди є автохтонами Антарктики. Ймовірним місцем первинного видоутворення за молекулярними годинниками є Кергеленське плато і межа Антарктичного півострова та Вогняної Землі, що пов'язані з прадавньою тріасовою фауною півдня Гондвани. Молекулярно-генетичний баркодинг за фрагментом гену 16S показав приналежність асоційованої з N. concinna мікробіоти до протеобактерій (Pseudoalteromonas, Psychrobacter, Shewanella, Cobetia, Psychromonas), бактероїдів (Bizionia) та фірмікут (Oceanobacillus). Реконструкція філогенетичних зв'язків молюск-асоційованої мікрофлори показала їх спорідненість з бактеріями Арктичного регіону і можливий біполярний характер їх поширення. Показано, що асоційовані з N. concinna мікробіота не може слугувати філогенетичним маркером еволюційних процесів, однак може бути використана у якості екологічного маркера підводних ландшафтів і субпопуляцій молюску.^UThe thesis is dedicated to new data on the population structure of the gastropod mollusk N. concinna for the entire island system of the Argentine Islands, West Antarctica. Patterns of limpet distribution in this water area taking into account the morphological and genetic population structure. The phylogeny of the genus Nacella and possible regions of origin and distribution are reconstructed. The division of the mollusk population into littoral and sublittoral morphotypes has not been confirmed for the water area of the studied island system. The distribution of the N. concinna population in underwater landscapes does not have clear patterns between the morphometric parameters of the shell, the weight of the mollusk and the depth. In some cases, Foster's rule regarding the dependence of size on energy resources may not be followed. N. concinna inhabits all available landscapes, forms a population with high phenotypic plasticity, which includes three morphotypes of shell sculpture, and is a rich resource in the study area. Molecular phylogenetic analysis of mitochondrial 12S, 16S, CO1 genes and nuclear 28S gene showed that three morphotypes (selected by the shell morphology) belong to the same species N. concinna in the Wilhelm archipelago water area, West Antarctica. Phylogenetic reconstructions have shown close relationships between N. concinna and the nacellids of Tierra del Fuego and sub-Antarctic islands. Phylogenetic relationships of nacellids with Patellogastropoda of tropical and temperate Atlantic Ocean waters are shown. It is established that the nacellids are indigenous to Antarctica. The Kerguelen Plateau and the boundary of the Antarctic Peninsula and Tierra del Fuego, which are associated with the ancient Triassic fauna of southern Gondwana, are likely sites of primary speciation by molecular clock. Molecular genetic barcoding of the 16S gene fragment showed that the N. concinna-associated microbiota belonged to Proteobacteria (Pseudoalteromonas, Psychrobacter, Shewanella, Cobetia, Psychromonas), Bacteroidetes (Bizionia) and Firmicutes (Oceanobacillus). Reconstruction of the phylogenetic relationships of mollusk-associated microflora showed their affinity to bacteria in the Arctic region and the possible bipolar nature of their spread. It has been shown that the microbiota associated with N. concinna cannot serve as a phylogenetic marker of evolutionary processes, but can be used as an ecological marker of underwater landscapes and mollusk subpopulations.

Установлено відмінності у реакції гібридів шовковичного шовкопряда та вихідних батьківських форм на електромагнітний вплив, а саме: більшу стійкість гібридів за показниками неспецифічної стійкості та продуктивності, що матиме практичне та теоретичне значення для розкриття природи гетерозису. Показано позитивні кореляції між змінами ембріональної терморезистентності та кількісними ознаками після надвисокочастотного (НВЧ) та лазерного впливу, запропоновано методику прогнозу стимулювальної дії опромінення за показником ембріональної терморезистентності. Уперше виявлено вплив плоїдності геному партеноклонів шовковичного шовкопряда на ступінь і характер змін показників неспецифічної стійкості та продуктивності після лазерного впливу. Показано роль генотипу шовкопряда у визначенні ефективності партеногенетичного розвитку після дії He - Ne лазера. Визначено тривалі модифікації показників партеногенезу у наступних поколінь після лазерного опромінення за різних типів статевого розмноження. Виявлено повне затухання модифікувальної дії лазера на показники партеногенезу для шостої генерації за умови партеногенетичного розмноження. Установлено збереження модифікувального впливу НВЧ і лазерного опромінення на показники коконів наступної генерації за партеногенетичного способу розмноження.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі представлено результати порівняльного аналізу морфофізіологічних та біохімічних характеристик нових сортозразків та сортів ярого рижію (Camelina sativa) української селекції та відібрано найбільш перспективні зних. Cepeд вocьми сортозразків тa чотирьох copтiв виявлeнo виcoкoпpoдyктивнi гeнoтипи, два copти та oдин сортозразок, якi за ocнoвними мopфoмeтpичними пapaмeтpaми тa бioxiмiчним cклaдoм мaли cyттєвy пepeвaгy. Пiдiбpaнo yмoви для ввeдeння в кyльтypy in vitro та peгeнepaцiї pocлин C. sativa. Зoкpeмa, визнaчeнo вiк тa тип eкcплaнтy для eфeктивнoї peгeнepaцiї з ниx pocлин. Дocлiджeнo вплив peгyлятopiв pocтy на iндyкцiю пaгoнoyтвopeння та yкopiнeння pижiю. Здійснено генетичну трансформацію за допомогою двох методів та продемонcтровано, що Agrobacterium-опосередкована трансформація in planta є більш ефективним методом перенесення чужорідних генів в геном рижію. Трансгенну природу отриманих рослин було підтверджено за допомогою молекулярно-генетичного аналізу.^UThe study presents the results of the comparative analysis of the morpho-physiological and biochemical characteristics of new variety samples and varieties of false flax (Camelina sativa) of Ukrainian breeding, and selected the most promising ones. Among eightvariety samplesandfour varietiestherewere found the highly productive genotypes, two varieties and one variety sample which, due to their specific morphometric and their biochemical properties, are very important. Conditions for establishment of in vitro culture and shoot regeneration of C. sativa have been found. In particular, the age and type of explants for efficient plant regeneration have been determined. The influence of phytohormones on shootinduction and root development of C. sativa has been investigated. The analysis of regenerative ability of all investigated false flax genotypes was carried out. A genetic transformation was carried out using two methods and it was demonstrated that Agrobacterium-mediated transformation in planta is the most effective method for foreign genetransfer to C. sativa genome. The transgenic nature of selected plants was confirmed by molecular genetic analysis using specific primers to GUS gene.

Розглянуто проблему специфічності локалізації та експресії ендогенних ретровірусів у геномі птахів. Вперше досліджено розподіл семи груп ендогенних ретровірусів геному курки (ALV-родинні, HERV-I-родинні, EAV-HP, EAV-0, E-33, E-51, ART-CH) залежно від композиційного складу (варіювання ГЦ-вмісту) геному хазяїна. Встановлено, що локалізація провірусів є ізопікнічною, тобто ГЦ-склад провірусу близький до такого, інтегрованого у ділянку геному хазяїна. Виявлено, що частина ретровірусів групи E-33/E-51, а також ретровірус EAV-HP мають додаткові піки у неізопікнічних ділянках. Показано, що експресія ендогенних ретровірусів геному курки є тканиноспецифічною, яка може впливати на картину провірусної локалізації внаслідок реінтеграції. Вперше встановлено, що у геномі курки присутні не лише ретровіруси, споріднені з вірусом лейкозу птахів, а й такі, що споріднені з ендогенним ретровірусом людини типу I (HERV-I).

  Скачати повний текст

Наведено результати вивчення розповсюдженості та циркуляції РНК-геномних фітовірусів різних таксономічних груп (таких як Tobamovirus - ВТМ; Cucumovirus - ВОМ; Potyvirus - УВК, ВМБ; Potexvirus - ХВК; Luteovirus - ВСПБ, ВЖКЯ, Hordeivirus - ВШМЯ) в грунтах у різних екологічних умовах України та оцінено можливість виникнення епіфітотій, викликаних цими вірусами. Вперше обстежено грунти різних регіонів України на наявність антигенів фітовірусів та створено карту розповсюдженості антигенів фітовірусів різних таксономічних груп. Показано нерівномірність розповсюдження фітовірусів у обстежених областях та її залежність від характеристик грунту та ступеню антропогенного навантаження агро- та природних ценозів. Запропоновано схему відбору зразків грунту для визначення антигенів фітовірусів. Розроблено методику підготовки та проведення імуноферментного аналізу грунту. Показано, що в грунтах агроценозів спостерігається коливання концентрацій антигенів вірусів рослин з року в рік, яке залежить від рослин, що культивуються. Сформульовано загальні закономірності впливу забруднення оточуючого середовища важкими металами на віруси рослин. Така дія може призводити до виникнення нових штамів вірусів або зміни інфекційності вже існуючих. Доведено, що збільшення концентрації важких металів у грунті призводить до підвищення контамінації рослин вірусами, розвитку вірусної інфекції та, як наслідок, вторинної контамінації грунту вірусами або їх антигенами.

  Скачати повний текст