У дисертації охарактеризовано еволюційні зміни поселенської та адміністративної структури регіону. З'ясовано, що сільське господарство розвивалось повільно, але значні зрушення відбувались у розвитку ремесел, торгівлі. У суспільному житті констатовано ранній розвиток державності, тривале зберігання князівською верствою провідних позицій, зростання майнової нерівності та поступове посилення ролі дрібних землевласників. Відзначено, що культура Волині поступово еволюціонувала від класично давньоруської до європейської.^UThe dissertation describes the evolutionary changes in the settlement and administrative structure of the region. It was found that agriculture was developing slowly, but significant changes took place in the development of crafts and trade. In public life, the early development of statehood, the long-term preservation of the leading positions of the princely stratum, the growth of property inequality and the gradual strengthening of the role of small landowners have been noted. It is noted that Volyn culture gradually evolved from classically ancient Russ to European.

Дисертація присвячена дослідженню збірки «Ключ розуміння» Йоаникія Ґалятовського в контексті українського барокового проповідництва – як своєрідного дискурсу його раннього (перша пол. XVII ст.) і зрілого періодів. На основі детального текстуального аналізу виокремлено жанрово-семантичні, структурно-композиційні особливості стилю, а також розглянуто риторику й герменевтику казань Йоаникія Ґалятовського. Стиль бароко закріпив в українській літературі новий тип проповіді, яка з погляду і форми, і змісту не подібна до зразків візантійської та давньої української гомілетичних моделей. У період найбільшого розквіту жанру проповіді збірка «Ключ розуміння» Йоаникія Ґалятовського символізує вершини не лише індивідуальної творчости, але й загалом барокового проповідництва. Поруч з такими ж взірцевими майстрами слова проповіднику вдається зберігати позицію першості в духовному світлі української літератури другої пол. XVII ст. Підпорядкованість великої кількості джерел Святому Письму дозволяє стверджувати, що барокове проповідництво тримається на Божому Слові, що найяскравіше представлено в представлених авторах. Образний світ «Ключа розуміння» постає на основі множинності інтерпретативних кодів, розуміння яких письменник закріплює у текстах своїх казань. Виразне інтелектуальне явище літературної традиції бароко випливає з метафоричної стратегії Йоаникія Ґалятовського. Автор вживає метафори та аналогії зі сфери довколишнього середовища та людського досвіду, надаючи духовним сутностям раціонального обґрунтування та сповідуючи принцип античної риторики – пояснювати речі невідомі через відомі. Герменевтична модель чотирьох сенсів виявляє перевагу духовного методу інтерпретації. Герменевтика «Ключа розуміння» постає крізь призму мовлення – у «живому слові». Наділене усіма елементами риторичного переконування, висловлюванням стає, як і увесь текст проповіді, типовим літературним твором XVII століття, що в рецептивній перспективі відкриває широкий спектр літературознавчих викликів. Один із них – виявлення творчої манери проповідей Йоаникія Ґалятовського.^UThe dissertation is devoted to research of the collection "Key of Understanding" by Ioanikiy Galiatovsky in the context of Ukrainian baroque preaching – as a kind of discourse in its early and mature periods. Galiatovsky’s sermons are considered in the categories of tradition and novelty and are presented in the discourse of early and mature Baroque preaching. The genre-semantic, structural-compositional features of the style are singled out on the basis of a detailed textual analysis, and the rhetoric and hermeneutics of Ioanikiy Galiatovsky’s sermons are considered. The Baroque style established a new type of sermon in Ukrainian literature, which in terms of both form and content is not similar to Byzantine and ancient Ukrainian homiletic models. In the period of the greatest flourishing of the sermon genre, the collection “The Key of Understanding” by Ioanikiy Galiatovskyi symbolizes the peaks not only of individual creativity, but also of baroque preaching in general. Next to the same exemplary masters of the word, the preacher manages to maintain the position of primacy in the spiritual light of Ukrainian literature of the second half of the 17th century. The subordination of a large number of sources to the Holy Scriptures allows us to assert that baroque preaching rests on God's Word, which is most vividly presented in the presented authors. The figurative world of «The Key of Understanding» appears on the basis of a plurality of interpretive codes, the understanding of which the writer enshrines in the texts of his sermons. The expressive intellectual phenomenon of the Baroque literary tradition follows from the metaphorical strategy of Ioanikiy Galiatovskyi. The author uses metaphors and analogies from the field of environment and human experience, giving the spiritual essences a rational justification and professing the principle of ancient rhetoric – to explain the unknown through the known. The hermeneutic model of the four senses reveals the superiority of the spiritual method of interpretation. The hermeneutics of «The Key of Understanding» appears through the prism of the rhetoric of speech – in the «living word». The statement which is endowed with all the elements of rhetorical persuasion becomes a typical literary work of the 17th century like the whole text of the sermon, and in the receptive perspective opens a wide range of literary challenges. One of them is the discovery of the creative manner of Ioanikiy Galiatovskyi sermons.

Дисертація присвячена дослідженню культурної пам'яті як чинника формування національної ідентичності, яка відображена в народно-пісенних практиках Полтавщини. У роботі здійснено огляд наукових праць, присвячених дослідженню культурної пам'яті та ідентичності. Здійснено теоретичне осмислення понять «культурна пам'ять», «регіональна ідентичність», «національна ідентичність», «народно-пісенна практика» і «регіоніка», з'ясовано особливості їх трактування у різних наукових дискурсах. Зазначено, що народно-пісенні практики відіграють культуротворчу роль у формуванні регіональної ідентичності, оскільки тісно пов'язані з історичним буттям етносу та особливостями його генези. Розглянуто історико-культурні передумови формування пісенної культури Полтавщини, зокрема фольклорні засади пісенної творчості та сучасне культурно-мистецьке середовище Полтавського краю. Визначено, що народно-пісенні практики існують із давніх часів, вони сформувалися на основі старовинних обрядових пісень і є відображенням світогляду людини, її ставлення до природи та навколишніх явищ. З'ясовано, що значний внесок у фольклорну складову музичної культури Полтавщини ХVIII–ХІХ століть зробили братства незрячих старців-музикантів, діяльність яких сприяла започаткуванню національної ідентичності. Подано коротку характеристику колективів Полтавщини та окремих виконавців, а також вихідців з полтавського краю, які пропагують народно-пісенну творчість в Україні та за її межами, тим самим підтримуючи українські діаспори. Окреслено способи репрезентації ідентичності народно-пісенними засобами. Обґрунтовано значущість народно-пісенних практик для формування національної ідентичності. З'ясовано внесок представників української діаспори, вихідців із Полтавщини, у розвиток української культури шляхом збереження, створення нових і пропагування народної пісні в межах кордонів інших держав. Виявлено, що чималу роль у формуванні української нації відіграв Т.Г. Шевченко, який заклав основи сучасної української мови, використовуючи елементи народних пісень, книжкову мову старих авторів та селянське просторіччя та зобразив українців незалежною нацією. Простежено гендерний дискурс в українських народних піснях, зокрема відображається роль жінки (її зовнішності, віку, рис характеру, соціального статусу) у формуванні культурної пам'яті та національної ідентичності. У дисертації вперше в культурології обґрунтовано роль культурної пам'яті крізь призму народно-пісенної творчості, як чинника формування національної ідентичності, яка полягає у реактуалізації культурно-історичного минулого нації. Звернення до першоджерел, зокрема народної пісні, уможливлює механізм збереження національної цілісності, трансформуючись через емоційну складову пісенного виконавства в культурну пам'ять, яка формує власне ідентичність. Культурна пам'ять у поєднанні з опредмеченим в ній історичним досвідом у результаті становитимуть основу національної ідентичності. Поглиблено понятійно-категоріальний інструментарій культурологічного дослідження, зокрема уточнено поняття «культурна пам'ять», «національна ідентичність», «регіональна ідентичність» і «регіоніка». Введено поняття «мовчазна пам'ять» і «глибинність культурної пам'яті». Мовчазну пам'ять трактуємо як інформаційно-символічні змісти, образи минулого, які законсервовані у часі, побутують лише на родинному рівні, зберігаючи свою цінність і сакральний зміст. Глибину культурної пам'яті розглядаємо через символізм музично-поетичного полотна, яку можна виміряти кількістю писемних першоджерел, зафіксованих носіїв, які підтверджують наші дослідницькі теорії. Виявлено формуючі чинники пісенної культури Полтавщини та їх вплив на національну ідентичність. Визначальним чинником інтенсивного розвитку культури досліджуваного регіону стали народно-пісенні практики. Наголошено на необхідності відродження витоків пісенної культури – як важливого фактору розвитку сучасної, освіченої особистості. Ключові слова: культурна пам'ять, регіональна культура, національна ідентичність, регіональна ідентичність, мовчазна пам'ять, народна пісня, українська фольклористика, регіоніка, народно-пісенні практики, Полтавщина, фольклор.^UThe dissertation is devoted to the research of cultural memory as a factor of formation of national identity, which is reflected in the folk song practices of Poltava region. The paper reviews scientific works devoted to the study of cultural memory and identity. The theoretical comprehension of the concepts of “cultural memory” and “regional identity”, “national identity”, “folk song practice” and “regionalism”; the features of their interpretation in scientific sources are clarified. Attention is focused on the relationship between these concepts. It is noted that folk song practices play a cultural and creative role in the formation of regional identity, since it is closely related to the historical development of the ethnos and its genesis. The historical and cultural preconditions of formation of song culture of Poltava region, in particular folklore bases of formation of song creativity and modern cultural and artistic environment of Poltava region are considered. It is determined that folk song practices have existed since ancient times, they were formed on the basis of ancient ritual songs and are a reflection of a person's worldview, his attitude to nature and environmental phenomena. It was found that a significant contribution to the folklore component of the musical culture of Poltava region of the 18th-19th centuries was made by the brotherhoods of the blind elders-musicians, whose activities contributed to the establishment of the national identity. A brief description of the groups of Poltava region and individual performers, as well as people from the Poltava region, who promote folk songs in Ukraine and abroad, thereby supporting the Ukrainian Diasporas. The ways of expressing identity by folk songs are outlined. The significance of folk song practices for the formation of national identity is substantiated. The contribution of representatives of the Ukrainian Diaspora, natives of Poltava region, to the development of Ukrainian culture by preserving, creating new and promoting folk songs within the borders of other states has been clarified. It is revealed that a significant role in the formation of the Ukrainian nation was played by T.G. Shevchenko, who laid the foundations of the modern Ukrainian language, using elements of folk songs, the literary language of old authors and peasant commonplace, and portrayed Ukrainians as an independent nation. The gender discourse in Ukrainian folk songs is traced; in particular, the role of women (her appearance, age, character traits, social status) and songs in the formation of cultural memory and national identity is reflected. In the dissertation, for the first time in cultural studies, substantiates the role of cultural memory through the prism of folk songs, as a factor in the formation of national identity, which consists in the re-actualization of the cultural and historical past of the nation, is perceived distorted and preserved fragmentarily. The appeal to primary source, in particular the folk song, makes a mechanism for the preservation of national integrity, transforming through the emotional component of song performance into cultural memory, which forms the identity itself. Cultural memory combined with historical experience will result in national identity and conscious being. The conceptual and categorical toolkit of culturological research have been deepened, in particular, the concepts of “cultural memory”, “national identity”, “regional identity” and “regionalism” has been clarified. The concept “silent memory” and “depth of cultural memory” have been introduced. We interpret the silent memory, as information-symbolic meanings, the images of the past, preserved in time, exist only at the family level, preserving their value and sacred meaning. We consider the depth of cultural memory through the symbolism of the musical and poetic canvas, which can be measured by the number of written primary sources, recorded carriers, confirming our research theories. The formative factors of the song culture of Poltava region and their influence on the national identity are revealed. Folk-song practices became the determining factor of intensive development of culture of the studied region. Emphasis is placed on the need to revive the origins of song culture – as an important factor in the development of modern, educated personality.Key words: cultural memory, regional culture, national identity, silent memory, folk song, Ukrainian folklore, regional studies, folk song practices, Poltava region, folklore.

У дисертації здійснено лінгвокультурологічний аналіз семантичних модифікацій лексикону українських текстів Біблії ХІХ-ХХ століть: «Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту» (пер. П. Куліша, І. Левицького, І. Пулюя), «Євангеліє» (пер. П. Морачевського), «Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту» (пер. І. Огієнка), «Святе Письмо Старого та Нового Завіту» (пер. І. Хоменка), «Біблія» (четвертий повний переклад з давньогрецької мови ієромонаха о. Рафаїла (Р. Турконяка)).Схарактеризовано в діахронно-синхронному ракурсі динаміку лексико- семантичних процесів у релевантних для дослідження тематичних групах біблійного тексту: «теонімні номінації», «назви людини», «назви духовних осіб», «назви частин тіла людини (соматизми)», «назви родів занять», «назви хвороб», «назви тварин», «назви грошових одиниць».Практичне значення дисертації полягає в тому, що низка її положень може бути використана при викладанні курсів лінгвістичної інтерпретації тексту, стилістики, лексикології сучасної української мови, спецкурсів з етнолінгвістики, лінгвокультурології. Матеріали і результати стануть у нагоді в лексикографічній практиці, для підготовки навчальної та методичної літератури з лексикології та історії української мови.Лінгвістичні (лінгвокультурні, лінгвокультурологічні) особливості українських перекладів розглянуто в контексті релігієзнавчих, філософських студій, що дало змогу виявити специфічні риси національних перекладацьких традицій, зумовлених конфесійними та лінгвістичними чинниками, осмислити біблеїзми як лінгвокультурологічні одиниці.Схарактеризовано специфіку лінгвокультурологічного аналізу біблійного тексту; проаналізовано сучасні напрями лінгвістичного дослідження біблійного тексту; обґрунтовано методику дослідження тематичних груп лексики українських перекладів Біблії; встановлено механізм і характер трансформацій у лексичному складі виділених тематичних груп; визначено особливості семантичних модифікацій у текстах українських версій Біблії: відповідність/невідповідність вираження мовних засобів тексту-першоджерела та українських перекладів в аналізованих контекстах, виявлено оказіональні значення лексем, простежено парадигматичні відношення у лексиконах українських версій Біблії.Дослідження здійснено на лексичному матеріалі виділених тематичних груп, у яких виявлено семантичні, стилістичні, культурологічні особливості. Поняття «тематична група» розглядається як сукупність слів, що позначають предмети або поняття, об'єднані на основі позамовної дійсності. Підставою для викремлення тематичної групи слугує сукупність предметів або явищ зовнішнього світу зі спільною ознакою. Важливим її показником слугує різнотипність мовних відношень між лексичними одиницями, наявність позамовних зв'язків, на основі яких здійснюється об'єднання. У тематичну групу входять слова, кореляція між якими ґрунтується передусім не на основі інтралінгвальних лексико-семантичних відношень, а на екстралінгвальних. У цьому полягає принципова відмінність тематичної групи від лексико- семантичної групи, в основі якої лежать внутрішні мовні зв'язки слів. Позаяк у тематичні групи організовуються цілі «відрізки дійсності», в мові існує велика кількість тематичних множин, які відображають національно забарвлену мовну картину світу, є носіями культурної інформації.Лексика розглянутих тематичних груп в українських версіях Біблії демонструє динаміку лексико-семантичних змін, зумовлену передовсім різними часовими періодами, стильовими особливостями в системі координат «біблеїзм - загальновживана лексика - лексика обмеженого використання».Українські переклади Біблії ХІХ-ХХ століть - якісно новий етап розвитку релігійного стилю української літературної мови, який засвідчує повноцінність функціонування української мови, цілком придатної для релігійного вжитку. Загалом українськомовні біблійні тексти збагатили лексико-семантичний та фразеологічний фонд національної мови, продемонстрували багатство її виражальних можливостей, ввели українську мову в загальноєвропейський культурний простір.Ключові слова: лінгвокультурологічний аналіз, українські версії Біблії, семантика, біблеїзм, тематична група, парадигматика, синтагматика, переклад.^UIn the thesis the author has carried out the linguoculturological analysis of the lexicon semantic modifications in the Ukrainian texts of the Bible of the nineteenthtwentieth centuries: “The Holy Scriptures of the Old and New Testaments” (translated by P. Kulish, I. Levytskyi, I. Puliuy), “The Gospel” (translated by P. Morachevskyi) , “The Bible, or the Books of the Holy Scriptures of the Old and New Testaments” (translated by I. Ohiyenko), “The Holy Scriptures of the Old and New Testaments” (translated by I. Khomenko), “The Bible” (the fourth complete translation from the Old Greek language of Hieromonk Rafayil (Father R. Turkoniak)). The dynamics of lexico-semantic processes in research relevant thematic groups of the biblical text have been characterised in the diachronic and synchronic perspective: “theonymic nominations”, “names of a human being”, “names of the clergy”, “names of parts of the human body” (somatysms), “names of occupations”, “names of diseases”, “names of animals”, “names of monetary units”. It has been stated in the research that methodological foundations of modern linguistics, the study of language and speech–thinking processes which man operates in his practical and cognitive activity, are based on anthropocentric paradigm, which predetermines the study of the cultural factor in language, the growth and interest in interaction issues of language and culture, the desire to cognise the peculiarities of religious communication in different cultures and the necessity to establish the nature and mechanisms of changes in the texts of the Bible, determined by the influence of cultural factors. It has been established that a linguoculturological research is cognitive in essence, and therefore can be based in its cultural segment mainly on the background (historical and cultural) information of the source language and the target language (as in our case), since the linguoculturological analysis differs from the cultural one on the fact that it investigates primarily linguistic units analysing denotativesignificative (conceptual) values. On the basis of the linguoculturological approach the author has determined the peculiarities of historical and modern linguistic facts reflected in Ukrainian biblical texts of the nineteenth-twentieth centuries, has described its structure, a broad historical and cultural analysis of genres, linguistic means for expressing semantics of these texts. Linguistic (linguocultural, linguoculturological) peculiarities of Ukrainian translations have been considered in the context of religious and philosophical researches, which allowed revealing specific features of national translation traditions, due to confessional and linguistic factors, comprehending biblical expressions as linguoculturological units that have not only linguistic content but also retain cultural-national information in time. The dissertation deals with the linguoculturological peculiarities of lexical units in Ukrainian biblical texts in diachronic and synchronic aspect: the author has described the specifics of linguoculturological analysis of the biblical text; has analysed modern directions of the linguistic research of the biblical text; has substantiated the methodology of thematic groups research of lexicon of biblical Ukrainian translations; has established the mechanism and nature of changes in the lexical composition of the selected thematic groups; has determined peculiarities of linguistic modifications in the texts of the Ukrainian versions of the Bible: correspondence / inconsistency of expressing language means in the source text and Ukrainian translations in analysed contexts, as well as in identical contexts in the Ukrainian versions of the Bibles; has displayed occasional meanings of lexemes and followed paradigmatic relations. Keywords: a linguoculturological analysis, Ukrainian versions of the Bible, semantics, a biblical expression, a thematic group, paradigmatics, syntagmatics.

Робота присвячена вивченню інтерпретацій європейської камерно-вокальної музики у контексті кроскультурної взаємодії китайського виконавства з мистецькими традиціями Заходу. Актуальність теми дисертації обумовлена маловивченістю творчості відомих сучасних китайських співаків ¬ представників одночасно декількох виконавських шкіл та традицій (китайських, європейських, американських), а також європейської складової їх репертуару як важливого чинника академізації китайського камерно-вокального мистецтва.Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше: представлене камерно-вокальне виконавство сучасного Китаю як цілісне явище, яке ґрунтується на взаємодії національних та іншокультурних чинників; систематизовані дані щодо творчості сучасних китайських співаків, які представляють різні напрямки у сфері китайської камерно-вокальної творчості; здійснено аналіз китайських інтерпретацій європейської камерно-вокальної музики широкого історико-стильового діапазону (від доби Ренесансу до опусів ХХ століття ); введена до українського музикознавчого обігу аналітика низки камерно-вокальних творів (романси Дж. Верді, С. Барбера та Д. Лігеті). Дістали подальшого розвитку: алгоритм інтерпретаційного аналізу камерно-вокальної музики (здійснено його структурування та доповнення); наукові концепції, пов’язані з вивченням проблематики інтерпретації вокальної музики (В. Москаленка, О. Катрич, Л. Шаповалової, І. Сухленко).Обрана методологія дослідження, що спирається на поєднання історичного, стильового та жанрового методу, інтерпретологічного підходу та компаративного аналізу, дозволила прослідкувати особливості розвитку камерно-вокального виконавства Китаю; визначити характеристики виконавського стилю китайських співаків; дослідити особливості камерно-вокального репертуару китайських виконавців та виявити відмінності в інтерпретаціях китайських та європейських музикантів.Обґрунтовано вплив кроскультурної комунікації «Схід–Захід» на сферу камерно-вокального виконавства в Китаї. Визначено, що відмінні виконавські стратегії та кар’єрний успіх обумовлені насамперед унікальним індивідуальним досвідом співаків, творчість яких знаходиться в зоні міжкультурної взаємодії. Розглянуто камерно-вокальний твір як основу інтерпретаторської діяльності співака, що транслює не тільки жанрово-стильві характеристики, а й загальні європейські традиції камерного співу, які неодмінно впливають на творчість виконавця будь-якої національно-співацької традиції. Зазначено, що ступінь стильової відповідності виконання напряму залежить від обізнаності музиканта у традиціях камерного співу європейського типу, наявності відповідних професійних і мовних навичок, міжнародного навчального та виконавського досвіду. Охарактеризовано проблеми, які постають при виконанні європейської академічної музики китайськими співаками, серед яких: постановка голосних звуків, дикція, гучність, знання іноземних мов тощо.Виявлено поступовість процесу зростання рівня камерно-вокальної культури Китаю на сучасному етапі як наслідок асиміляції традицій європейського вокального мистецтва у східному культурному середовищі. Чинники кроскультурної взаємодії позначено у процесах, пов’язаних з: діяльністю китайських консерваторій та академій як головних осередків адаптації західної манери співу; заснуванням та проведенням регулярних спеціалізованих конкурсів й фестивалів; розбудовою концертних майданчиків в Китаї; поглибленням закордонного навчального та виконавського досвіду талановитих китайських співаків. Такі події справляють позитивний ефект на поширення європейського камерно-вокального репертуару та засвідчують зростаючий інтерес серед населення до відмінних культурних традицій. Водночас вказано на недостатність фінансування з боку держави такого роду подій та повільну трансформацію смаків широкого загалу.Зазначено, що історія камерного співу в Китаї має давнє коріння, хоча камерно-вокальні твори європейського зразка з’явилися в китайському мистецтві тільки у минулому столітті. Камерно-вокальний стиль співу існував в китайській культурі «поміж» інших більш масштабних стилів, жанрів та форм, при чому феномени камерно-вокального музикування європейського і традиційного китайського зразків виявились дуже подібними у сенсі гармонічного поєднання поезії та музики і цільового призначення – для виконання у невеликому відокремленому приміщенні. Жанрово-стильова панорама європейського репертуару китайських співаків демонструє їх вподобання та тяжіння до певних зразків: ренесансних та барокових пісень, народних пісень (оригінальних або стилізованих) та романсів із супроводом фортепіано або невеликого інструментального ансамблю, до яких відносяться солоспіви, lied, канцони та інші жанрові форми від романтичної доби до сьогодення. Визначено, що найбільш популярними у китайських виконавців є камерно-вокальні твори композиторів-романтиків, твори яких характеризуються чіткими композиційними структурами та ясними стилістичними параметрами (Ф. Шуберт, Ф. Мендельсон, Й. Брамс).^UThe dissertation is devoted to the study of interpretations of European chamber vocal music in the context of cross-cultural interaction of Chinese performance with the artistic traditions of the West. The relevance of the dissertation’s topic is due to the lack of study of the work of famous modern Chinese singers, that represent several performing schools and traditions (Chinese, European, American), as well as the European component of their repertoire as an important factor in the academization of Chinese chamber vocal art.The scientific novelty of the thesis lies in the fact that it is for the first time: presented the chamber-vocal performance of modern China as a holistic phenomenon based on the interaction of national and foreign cultural factors; systematized data o’ver the creativity of modern Chinese singers, that represent various directions in the field of Chinese chamber and vocal creativity; analysed Chinese interpretations of European chamber and vocal music of a wide historical and stylistic range (from the Renaissance to the opuses of the 20th century); was introduced to the Ukrainian musicology analysis of a number of chamber vocal pieces (romances by G. Verdi, S. Barber and D. Ligeti). Also were further developed: an algorithm for the interpretive analysis of chamber and vocal music (its was structured and added); scientific concepts related to the study of the problems of interpretation of vocal music (V. Moskalenko, O. Katrych, L. Shapovalova, I. Suhlenko).The selected research methodology, which is based on a combination of historical, stylistic and genre methods, an interpretive approach and comparative analysis, made it possible to follow the peculiarities of the development of chamber and vocal performance in China; determine the characteristics of the performance style of Chinese singers; to investigate the peculiarities of the chamber and vocal repertoire of Chinese performers and to identify differences in the interpretations of Chinese and European musicians.It is substantiated the influence of cross-cultural communication "East-West" on the field of chamber and vocal performance in China. It was determined that excellent performance strategies and career success are due primarily to the unique individual experience of singers whose creativity lays in the zone of intercultural interaction. A chamber vocal pieces is considered as the basis of the singer's interpretive activity, which conveys not only genre-stylistic characteristics, but also general European traditions of chamber singing, which inevitably influence on the performer practice of any national singing tradition. It is noted that the degree of stylistic conformity of the performance depends on the musician's comprehension of the traditions of European-style chamber singing, the availability of appropriate professional and language skills, international educational and performance experience. There are characterized the problems that arise in the performance of European academic music by Chinese singers such as production of vowel sounds, diction, loudness, knowledge of foreign languages, etc.It is revealed that the process of the growth of the level of chamber-vocal culture of China at the modern stage has gradual character. It is understood as a result of the assimilation of the traditions of European vocal art in the eastern cultural environment. There are indicated different factors of cross-cultural interaction in the processes such as activity of Chinese conservatories and academies (that are considered as main centers of adaptation of the Western manner of singing); establishment and holding of regular specialized competitions and festivals; development of concert platforms in China; deepening the overseas educational and performance experience of talented Chinese singers. Such events have a positive effect on the spread of the European chamber vocal repertoire and show the growing interest Chinese people to the different cultural traditions. At the same time, it is pointed out the insufficient official financing of such events and the slow transformation of the tastes of the public.It is noted that the history of chamber singing in China has ancient roots, although European-style chamber vocal pieces appeared in Chinese art only in the last century. The chamber-vocal style of singing existed in Chinese culture among other larger styles, genres and forms. The phenomena of chamber vocal music are very similar in European and Chinese art. It is considered as harmonious combination of poetry and music, being performed in a small separate room.

Дисертація присвячена комплексному висвітленню західних, зокрема європейських, впливів та похідних від цього процесів стильових конотацій у китайській фортепіанній музиці кінця XX – початку XXI ст. Творчість провідних композиторів Китаю розглядається у контексті естетичного ландшафту стильових змін, що відбувалися у Західній культурі та імпліцитно входили до азійської музичної культури через. У роботі розглянуто історію входження західної музичної культури до Китаю та проаналізовано соціальні та політичні аспекти. Розглянуто фортепіанні композиції китайських композиторів, що дозволило вивчити особливості творчого підходу китайських композиторів до роботи з національним та міжнаціональним музичним матеріалом. Дослідження стилістичних напрямків у фортепіанній музиці трактовано з позицією потенційної популяризації китайської музичної культури як вагомої складової шляхів популяризації музичного спадку китайських композиторів і сприяє розвитку інтересу до цього виду мистецтва. Розглянуто генезу музичного комунікативного простору між сходом і заходом, яке стало підґрунтям для конотації музичних стилів, що виявилося результатом взаємодії декількох важливих чинників.Висвітлено, основні механізми взаємодії східної та західної культур, а саме впровадження основ вищої музичної освіти, орієнтованої на провідні європейські консерваторії, отримання освіти у європейських закладах освіти.Висвітлено, що перша половина XX століття в музичній культурі Китаю являє собою період балансування на межі «свого» та «чужого». У контексті розгляду романтизму в музиці були проаналізовані два підходи до сприйняття та відбиття реальності – конкретно-достовірний та аксіологічний, ціннісно-утворюючий. Отримані результати свідчать про те, що аксіологічний підхід був переважаючим у романтичному мистецтві. Охарактеризовано основні стилістичні напрямки та композиційні техніки у фортепіанній музиці другої половини ХХ-початку XXI ст., серед яких авангард, сонорність, серійність, серіальність, алеаторику та постмодерністські тенденції. Визначено особливе місце постмодернізм як потужної складової у творчості китайських композиторів, де він слугує як спосіб відкриття нових інтерпретаційних можливостей та експериментів. Філософська складова постмодернізму проявляється у творчості Чжао Сяошена через використання авторського методу тайцзи, що базується на давньокитайській філософсько-естетичній системі. Проаналізовано фортепіанні твори китайських композиторів з позиції конотації стилів у контексті розвитку китайської фортепіанної музики та поєднання у ній різних музичних традицій. Розглянуто сонатну творчість Чу Ванхуа, Джан Чао і Тан Дуна з позицій постмодернізму та проаналізовано еклектичні риси у руйнуванні традиційних жанрово-смислових цінностей європейського циклу та відмову від традиційних діалектичних підходів.^UIt discusses the main subject and scope of the work, which is dedicated to exploring the Western, particularly European, influences and stylistic connotations in Chinese piano music from the late 20th to early 21st centuries. The text seems well-structured and clearly conveys the central theme of the dissertation. The work examines the history of the entry of Western musical culture into China and analyzes its social and political aspects. It is emphasized that the piano music of Chinese composers is highly relevant as a subject of research for several objective reasons. This is due to the significant volume of musical works that have accumulated over the century-long history of piano music development in China, enabling a detailed analysis and the identification of common stylistic features. The piano compositions by Chinese composers were studied, which allowed for an exploration of the peculiarities of Chinese composers' creative approaches to working with both national and international musical material. The study of stylistic trends in piano music is approached from the perspective of the potential popularization of Chinese musical culture as an important component in promoting the musical heritage of Chinese composers, contributing to the development of interest in this art form. The genesis of the musical communicative space between the East and the West was examined, forming the foundation for the confluence of musical styles resulting from the interaction of several significant factors. Particular emphasis is given to the role of missionary activity as a key driver of the integration of Western culture into Chinese music. The primary mechanisms of interaction between Eastern and Western cultures are highlighted, particularly the introduction of fundamental principles of higher musical education, with a focus on leading European conservatories, and the enrollment of students in European educational institutions. The text goes on to characterize the main stylistic trends and compositional techniques in piano music from the latter half of the 20th century to the early 21st century. These include avant-garde, sonority, serialism, aleatoric composition, and postmodern trends. The activation of the Chinese avant-garde movement began in the 1980s, directly influenced by Western ideas acquired through the training of Chinese musicians abroad and educational initiatives within China. Neo-folkloric tendencies are observed in the works of composers such as Chen I and Zhou Long, who incorporate elements of archaic national music and folk motifs. Some composers, notably Chen Qigan, incorporate post-avant-garde elements into their work. Serial and serialist techniques can be found in the compositions of Chen I, Pan Zhimin, and Chen Mingzhi, reflecting the influence of avant-garde trends. Sonority is a notable feature in Luo Zhongzhong's work, while aleatoric composition is prevalent in the music of Gao Ping, Tang Dong, and Cao Guangping. An important characteristic of modern Chinese music is its incorporation of different styles and techniques within a single composition. Aleatory techniques, involving random or stochastic elements in music, are employed to a lesser extent and in a more limited fashion, typically in isolated segments of works that utilize avant-garde techniques. This adds an experimental and unexpected dimension to some parts of the compositions. Postmodernism also plays a significant role in the works of Chinese composers, serving as a means to explore new interpretive possibilities and experimentations. The philosophical dimension of postmodernism is exemplified in Zhao Xiaosheng's work through the incorporation of the author's tai chi method, based on ancient Chinese philosophical and aesthetic principles. These various stylistic trends and compositional techniques bear witness to the adaptability and development of Chinese piano music in response to global musical influences. The piano compositions of Chinese composers are examined from the perspective of their stylistic connotations within the context of the evolution of Chinese piano music, which encompasses a fusion of diverse musical traditions. Among the compositions analyzed, Wang Lisan's piano sonatina (1957) is considered a pivotal work that significantly shaped the direction of Chinese piano music. The incorporation of serial techniques in the piano compositions of Chinese composers like Chen Mingzhi, Yao Henglu, and Cao Guangping is defined as a result of merging the symbolic meaning of natural space with modern European compositional techniques. The sonatas composed by Chu Wanhua, Zhang Chao, and Tang Dong are examined through the lens of postmodernism and their eclectic features in challenging traditional genre-semantic values inherent in the European cycle. Additionally, their rejection of traditional dialectical approaches is analyzed.

Розкрито зміст, сутнісні ознаки й особливості системи виховання Давньої Греції, досліджено її теоретичне обгрунтування в античній філософії. Висвітлено історію зародження та розвитку античної філософії. З'ясовано, що антична філософська думка у своїй спробі збагнути сутність людини як тілесно-духовної істоти визначила виключно важливі й необхідні фактори та передумови її духовного, фізичного й особистісного розвитку, який відбувається під впливом виховного процесу. Розкрито зміст і специфіку виховних моделей, сформуваних в Афінах та у Спарті, проаналізовано їх теоретичне обгрунтування у старогрецькій філософії. Розкрито історичне значення виховних ідей античної цивілізації, зокрема, показано їх вплив на подальший розвиток світової педагогічної думки.

  Скачати повний текст

Розглянуто структуру просторово-часових уявлень давньоруського хронотопу. Визначено місце сакрального центру в системі просторово-часових уявлень давньоруської культури. Конкретизовано розуміння сакрального центру представниками книжної культури давньої Русі на прикладі уявлення про земний рай, Єрусалим - виокремлених смислових топосів зовнішнього просторового виміру. Проаналізовано генезу уявлень про сакральний центр книжної культури Давньої Русі на прикладі розуміння Києва - виокремленого смислового топосу внутрішнього виміру. Висвітлено особливості давньоруського паломництва, яке є своєрідним кроскультурним екзистенційним способом створення сприятливих умов для спілкування людини зі священним і змінює її релігійно-моральний статус. Показано можливість осмилювати актуальні проблеми сучасного українського суспільства та культури з залученням спадщини середньовічної вітчизняної думки.

  Скачати повний текст

Розкрито феномен українських ікон св. Миколи, виявлено їх національну своєрідність. Виявлено, що іконографічна та художньоподібна система українських ікон св. Миколи мала безперервний шлях розвитку, зберігала упродовж століть основи візантійської культури та мистецькі традиції давнього Києва, збагачені суттєво переосмисленими елементами західноєвропейського малярства. Зроблено спробу узагальнити найважливіші мистецтвознавчі спостереження та напрацювання в контексті розкриття закономірностей і принципів формування пам'яток з клеймами.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано підходи до проблеми ірраціонального пізнання у західноєвропейській філософській думці. Охарактеризовано особливості ірраціонального пізнання, специфіку його ролі та проявів у процесі становлення та розвитку української філософської думки. Доведено, що звернення до ірраціонального пізнання у філософській культурі України випливає із специфіки національно-ментального критерію та психічних особливостей українського характеру та сягає своїм корінням античного та давньоукраїнського міфологічного світогляду. Простежено посилення уваги до ірраціонального пізнання у християнізованій філософській думці Києворуської доби та у період українського Відродження із акцентом на містичність, символічність, трансцендентність. Обгрунтовано визначальну роль філософського вчення Г.Сковороди в утвердженні уваги до ірраціонального, де особливими засобами пізнання є "серце", "натхнення", "споріднена праця". Встановлено, що традиція ірраціонального простежується і у романтичному світогляді М.Гоголя, М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченко, О.Потебні, П.Юркевича, Лесі Українки, де пізнання це - духовне зусилля, робота душі, глибокі внутрішньо-моральні переживання, яке здійснюється через символічно-містичне бачення, інтуїтивне відчуття, екзистенціально-межове сприйняття.

  Скачати повний текст

Досліджено релігійний феномен ісіхазму - містичного вчення, спрямованого на вдосконалення людини та практику богопізнання. У контексті історіософського аналізу зроблено порівняльну характеристику ідей візантійського, києво-руського та московського ісіхазму. Проаналізовано вплив ісіхазму на тип східнослов'янського філософування. Візантійський ісіхазм сформовано на грунті взаємодії патристичного богослов'я та аскетичного напрямку, що призвело до створення універсального вчення про "обожнення" людини. Перетворення досягалося шляхом містичної практики "розумної молитви", через виховання в подвижнику всеохоплюючої любові до Бога та цілого світу. Догматичним виразом прагнення людини до поєднання зі світом постав культ Св. Трійці. Давньоруський ісіхазм не став офіційною ідеологією церкви, що суттєво зменшило його вплив на культуру.

  Скачати повний текст

Систематизовано праці вітчизняної та зарубіжної історіографії, в яких проаналізовано особливості суспільно-політичного та культурно-освітнього становища польської меншини в УРСР. Доведено, що міжвоєнна радянська історіографія мала виразне пропагандистське спрямування. Дослідження польської меншини були табуйовані в СРСР до середини 1980-х рр. Поляків УРСР/СРСР у II Речі Посполитій вивчали спеціалізовані установи й окремі дослідники радянської етнополітики. У ПНР історія поляків СРСР і УРСР 1920 - 1930-х рр. системно не досліджувалася, проте вивчалися окремі фрагменти ширшої проблеми (комуністична польська еміграція в СРСР, польськомовна преса). Репресії тоталітарного режиму проти поляків СРСР в УРСР були етапом російської імперської політики, спрямованої на деполонізацію "східних кресів" давньої Речі Посполитої. Становище Римсько-католицької церкви (РКЦ) і владну політику щодо неї в СРСР міжвоєнної доби проаналізували у II Речі Посополитій католицькі автори, згуртовані довкола часописів "Przeglad Powszexhny" та "Oriens". У ПНР вивчення історії РКЦ на підрадянських теренах тривало, значною мірою активізувавшись у III Речі посполитій. У вітчизняній історіографії вивчення РКЦ в УРСР 1920 - 1930-х рр. започатковано наприкінці 1980-х рр. На сучасному етапі дослідження історії польської національної меншини УРСР 1920 - 1930-х рр. здійснюється у новому контексті. Оприлюднений за останнє п'ятнадцятиріччя джерельний матеріал, спогади, численні розвідки з окремих проблем, наявність поодиноких узагальнювальних праць дозволили висунути питання про створення синтетичної пісумкової монографії з історії поляків України зазначеного періоду.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено основні тенденції історіографії нумізматики України періоду середньовіччя, що відбувалися у XIX - XX ст. Виділено етапи становлення наукової нумізматики в нашій країні, проаналізовано концептуальні та методологічні засади середньовічної нумізматики України, а також розглянуто її розвиток - від вчення про монети у XIX ст. до науки. Розкрито проблеми грошового обігу у першій половині XX ст. та спеціальної історичної дисципліни у другій половині XX ст. Висвітлено процес наукової атрибуції та класифікації середньовічних монет вітчизняної емісії (давньоруських, галицько-руських, пізньосередньовічних київських, а також новгород-сіверських, джучидських і генуезько-кримських монет). Виявлено напрями, які є малоз'ясованими в історіографії: емісію подільських півгрошиків, литовських монет типу "колюмна" у Луцьку та контрамаркування монет.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблеми історіографії трипільської культури кінця XX - початку XXI ст. Визначено основні етапи та періоди розвитку триліллєзнавчих студій. Проаналізовано особливості розвитку вітчизняної історичної науки, встановлено причини появи суперечливих точок зору в процесі інтерпретації різних аспектів вивчення трипільської культури. Розглянуто специфіку висвітлення даної культури в контексті давньої історії України за узагальнюючими працями та навчальною літературою. Увагу приділено аналізу праць, в яких неадекватно висвітлено трипільську культуру.

  Скачати повний текст

Здійснено системний соціально-філософський аналіз історіософських ідей, відображених у книжній культурі Київської Русі, в межах категоріальної структури мислення цієї доби. Визначено етапи та особливості процесу становлення філософсько-історичного мислення в давньоруському суспільстві. На прикладі розвитку основних історіософських категорій показано його специфічні особливості, прослідковано головні тенденції формування та напрямки трансформації історіософських поглядів населення даної епохи. Типологізовано історіософські ідеї, представлені категоріями "простір", "час", "сенс життя" та визначальні риси нового архетипу мислення за відмінностями їх змісту. Охарактеризовано вплив особливостей східнохристиянського православного світосприймання на зміст і структуру філософсько-історичної парадигми давньоруського суспільства.

  Скачати повний текст

Дисертація є філософським дослідженням язичницької релігійності слов'янської людності давньої України в аспекті виявлення в ній образів надприродного. В контексті аналітичних можливостей історіософського підходу, його принципів та критеріїв осмислення досліджується феномен надприродного в його сутнісних рисах та історичних формах. Визначаються суб'єкт уявлень про надприродне та предметне поле їх аналізу. Виділяються демоністичний та теїстичний рівні в процесі становлення і розгортання язичницьких вірувань та уявлень. Аналізуються сутність та форми демоністичних образів надприродного та уособлювальний зміст і функціональні можливості його теїстичних образів.

  Скачати повний текст

Досліджено історію акцентуації українських дієприслівників теперішнього часу на -чи та дієприслівників минулого часу на -ши/-вши від пізньопраслов'янського періоду до сучасного. Детально проаналізовано випадки розбіжностей у наголошуванні дієприслівників у давніх пам'ятках і в сучасній українській літературній мові на підставі вивчення 20-ти українських акцентованих пам'яток XVI - XVIII ст., наукових праць з діалектології, в яких наводиться наголошення дієприслівників, а також старих і сучасних словників української мови.

  Скачати повний текст

Уперше у лінгвістичній історіографії розкрито теоретичні та методологічні проблеми дослідження історії фонологічних систем східнослов'янських мов у студіях мовознавців другої половини XIX - початку XXI ст. (у взаємозв'язку з генезисом і еволюцією історичної фонології). Досліджено витоки історичної фонології східнослов'янських мов в історико-фонетичних студіях Харківської, Лейпцизької, Московської, Казанської та Женевської лінгвістичних шкіл. Розвинуто теоретико-методологічну базу історичної фонології, зокрема, істричної фонології східнослов'янських мов у дослідженнях учених Празької лінгвістичної школи, Московської та Санкт-Петербурзької фонологічних шкіл, а також у концепціях окремих лінгвістів, зокрема, А. Мартіне, Є.Д. Поливанова, Н. ван Вейка, В.К. Журавльова, Ю.А. Бурмистровича. Проаналізовано роботи стосовно питань "передісторії" фонологічних систем східнослов'янських мов, зокрема, протослов'янського діалекту індоєвропейської прамови та праслов'янської мови. Висвітлено особливості "давньоруського періоду" в історії фонологічних систем східнослов'янських мов і становлення фонологічних систем української, російської та білоруської мов.

  Скачати повний текст

Досліджується історія становлення синтетичних та аналітичних форм майбутнього часу в українській мові на матеріалі писемних пам'яток різних жанрів XI-XVIII ст. Проаналізовано інфінітивні сполуки та форми, які вживалися для позначення майбутньої дії у давньоукраїнській та староукраїнській мові, простежуються основні тенденції розвитку дієслівних форм майбутнього часу в українській мові.

  Скачати повний текст