Узагальнено історичний розвиток нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю. Проведено класифікацію адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин, в основу якої покладено об'єкт посягання. Конкретизовано функції адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин, в результаті чого обгрунтовано наявність економічної й організаційної функції. Удосконалено дефініції "адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю", "адміністративний проступок у сфері трудових правовідносин", "провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян". Процедуру виявлення та фіксації адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин. Дістало подальшого розвитку обгрунтування доцільності розширення повноважень професійних спілок щодо проведення громадського контролю за дотриманням законодавства про працю.

  Скачати повний текст

Досліджено правову природу адміністративних стягнень. Визначено місце адміністративних стягнень у системі заходів адміністративного примусу та в інституті адміністративної відповідальності. Співвіднесено поняття "адміністративний примус", "адміністративна відповідальність", "адміністративно-правова санкція", "адміністративне стягнення" та запропоновано авторське визначення останнього. Проаналізовано характерні ознаки адміністративних стягнень, які дозволяють провести відмежування їх від інших адміністративно-правових санкцій. Виокремлено комплекс характерних ознак, за якими серед широкого кола правових санкцій (у тому числі й економічних), передбачених чинним законодавством, можна виділити адміністративно-правові, та обгрунтовувати їх родову належність до адміністративних стягнень. Наведено додаткову аргументацію з питання віднесення юридичних осіб до суб'єктів адміністративної відповідальності. Аргументовано необхідність розмежування правових понять "адміністративне правопорушення" та "адміністративний проступок", а також запропоновано авторське бачення проблематики. Значну увагу приділено деяким аспектам відмежування основних і додаткових стягнень. Висвітлено питання належного законодавчого закріплення принципів застосування адміністративних стягнень. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства з урахуванням результатів проведеного дослідження.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано поняття адміністративної відповідальності працівників податкової міліції, запропоновано поняття відповідальності даних працівників за адміністративні проступки. Доведено недоцільність застосування до працівників податкової міліції окремих видів адміністративних стягнень, а саме: виправних робіт і адміністративного арешту. Розглянуто питання щодо порядку реалізації дисциплінарної відповідальності за адміністративні проступки як особливого дисциплінарного провадження, яке містить стадії: порушення справи про адміністративний проступок уповноваженою особою органу державного керування; порушення дисциплінарного провадження про адміністративний проступок; дисциплінарної перевірки (розслідування); розгляду дисциплінарної справи і винесення рішення; виконання рішення стосовно справи; перегляду рішення щодо скарги, а також перегляду рішення про порядок нагляду. Висвітлено фактичні та юридичні підстави притягнення працівників податкової міліції до дисциплінарної відповідальності. Визначено суть поняття "дисциплінарна відповідальність". Розглянуто обставини, що виключають дисциплінарне впровадження стосовно працівника податкової міліції.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні та правові засади дисциплінарного провадження в ОВС. Сформульовано його поняття та принципи, визначено структуру та суб'єкти дисциплінарного провадження в ОВС. Приділено увагу характеристиці стадій дисциплінарного провадження, до яких віднесено: порушення дисциплінарного провадження, службове розслідування, розгляд справи про дисциплінарний проступок і прийняття рішення, оскарження рішення про застосування заходів дисциплінарного впливу, виконання рішення про застосування заходів дисциплінарного впливу. Визначено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання дисциплінарного провадження в ОВС.

  Скачати повний текст

Розроблено рекомендації щодо вдосконалення законності та дисципліни в діяльності органів виконавчої влади. Визначено "законність" як точне дотримання громадянами, об'єднаннями громадян та юридичними особами Конституції та законів України, а також виконання та використання законів та інших нормативно-правових актів з боку посадових осіб. Визначено місце законності та дисципліни в діяльності органів виконавчої влади. Проаналізовано основні нормативно-правові акти їх забезпечення в діяльності органів виконавчої влади та вимог законності щодо їх діяльності. Обгрунтовано необхідність створення Міністерства державної служби України, прийняття законів України "Про Дисциплінарний статут державної служби" та "Про контрольну та наглядову діяльність органів виконавчої влади в Україні".

  Скачати повний текст

Розглянуто питання щодо поняття та правової природи інституту адміністративної відповідальності, ознак та складу адміністративного правопорушення, системи та складу органів адміністративної юрисдикції, адміністративних стягнень. Запропоновано ряд заходів щодо вдосконалення законодавства в галузі адмінвідповідальності, зокрема, розмежування понять "адміністративне правопорушення" та "адміністративний проступок", прийняття нового кодифікованого акту в даній сфері, а також внесення змін до існуючого законодавства.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження політичної герменевтики як перспективного засобу здобуття нових вірогідних знань щодо об'єктів політичної сфери. Визначено галузевий, дисциплінарний і предметний рівні обгрунтування політичної герменевтики як методу політологічного дослідження. Розкрито сутність понять політичної герменевтики, інтерпретації політичних текстів, герменевтичного аналізу політичного дискурсу. Визначено предметну сферу застосування політичної герменевтики як сферу інтенційних мотивацій сенсоутворення політико-текстуальної реальності. Результати фундаментальної філософської теорії інтерпретації застосовано у предметному полі політичної науки, зокрема, обгрунтовано базові засади ототожнення суб'єкта політологічного дослідження з його об'єктом на основі включення дослідника до реального або реконструйованого контексту політичного життя. Визначено передумови та мотивацію використання політичної герменевтики у політологічному дослідженні.

  Скачати повний текст

Із урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини трудового права, вимог чинного законодавства та правозастосовної практики обгрунтовано теоретичні положення щодо дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ (ОВС) України. Запропоновано визначення поняття "службова дисципліна" в ОВС. Проаналізовано основні підходи щодо розуміння категорії "дисциплінарна відповідальність", визначено принципи її правового регулювання й основні відмінності від інших видів юридичної відповідальності. Обгрунтовано підстави й умови дисциплінарної відповідальності. Сформульовано визначення поняття "дисциплінарний проступок в ОВС", охарактеризовано його ознаки. Визначено шляхи удосконалення системи дисциплінарних стягнень в ОВС. Розглянуто стадії дисциплінарного провадження в ОВС. Розроблено науково-практичні рекомендації та пропозиції щодо удосконалення законодавства та правозастосовної практики у сфері регулювання службової дисципліни в ОВС України.

  Скачати повний текст

Досліджено нормативно-правові акти, які регламентують укладення, зміну та припинення трудового договору з працівниками середніх загальноосвітніх шкіл. Уточнено встановлені вимоги допуску до заняття педагогічною діяльністю, порядок укладення трудового договору з педагогічними працівниками, розглянуто особливості укладення окремих видів трудових договорів з педагогічними працівниками (контракт, сумісництво, трудовий договір з молодими спеціалістами). Проаналізовано порядок зміни трудового договору з педагогічними працівниками та вплив результатів атестації на зміну умов трудового договору. Уточнено порядок розірвання трудового договору з ініціативи педагогічного працівника, з ініціативи керівників середніх загальноосвітніх шкіл. Розкрито правовий зміст поняття "аморальний проступок працівника, що виконує виховні функції". Вивчено судову практику трудових спорів у середніх загальноосвітніх школах. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання з'ясованості працівників означеної категорії, а також щодо внесення змін та доповнень до окремих статей КЗпП України, Законів "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Положення про порядок наймання та звільнення педагогічних і науково-педагогічних працівників тощо.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено процеси формування та функціонування персоналу митних органів України, а також стан їх правового забезпечення й організації. Визначено шляхи вдосконалення. Зазначено, що дані процеси характеризуються як основні засоби реалізації державної кадрової політики та кадрової політики Державної митної служби України. Проаналізовано, систематизовано й уточнено понятійний апарат, зокрема основі терміни щодо роботи з персоналом у митних органах України. Сформульовано висновки та рекомендації, спрямовані на вдосконалення нормативно-правового регулювання процесів відбору, оцінювання, розстановки, адаптації, підвищення рівня професіоналізму та дисципліни персоналу. Визначено правові й організаційні засади поетапного формування системи психологічного забезпечення, діяльність якої спрямована на підвищення ефективності функціонування митних органів. Розроблено пропозиції, враховані в Законі України "Про Дисциплінарний статут митної служби України".

  Скачати повний текст

Визначено формування нового дослідницького напряму - правової ювеналістики (науки ювенального права). Зроблено висновок щодо наявності патерналістської, протекціоністської та автономістської доктрин ювенального права та їх поєднання в Україні. Зазначено, що ювенально-правове регулювання мало історичний розвиток в українському праві. З урахуванням комплексного критерію галузевого поділу системи права України зроблено висновок про наявність галузі ювенального права, виявлено та проаналізовано його джерела, принципи, функції, систему, зв'язок з мораллю, релігією, політикою. Розглянуто ювенально-правові відносини. Введено поняття "ювенальний статус", "ювенальний проступок", "ювенальна відповідальність". Проаналізовано концептуальні моделі ювенальної юстиції та омбудсмана з прав дитини. Наведено концептуальну модель ювенальної юстиції. Для України запропоновано її плюралістичну відновну модель.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права. – Хмельницький університет управління і права, Хмельницький, 2019.У дисертації з філософсько-правових позицій розглянуто сучасну вітчизняну кримінально-правову політику у сфері покарань. Доведено, що кримінально-правова політика як соціальне явище детермінується конкретним соціокультурним контекстом та конкретизує панівну систему цінностей. Проаналізовано чинні нормативно-правові акти в сфері кримінально-правової політики. Доведено, що система покарань є правовою базою, на якій ґрунтується каральна політика держави щодо застосування покарання за вчинені злочини. Разом з цим, ця система не має здатності самостійно відновлювати втрачені елементи, вони можуть бути заповнені лише завдяки зовнішньому втручанню, яке детермінується змінами у світогляді та соціально-економічному житті.Запропоновано авторське визначення кримінально-правової політики у сфері покарання як підвиду кримінально-правової політики, спрямованого на вироблення та формулювання ідей і тактичних завдань, форм, методів і механізму дії кримінального покарання на злочин з метою зменшення його негативного впливу на розвиток соціальних процесів.Досліджено сучасні тенденції формування та розвитку вітчизняної кримінально-правової політики у сфері покарань з урахуванням світоглядних змін в сучасному світі та особливостей транзитивного українського суспільства. Розкрито формування, концептуальні підходи, основні принципи та зміст кримінально-правової політики у сфері покарань. Ключові слова: кримінально-правова політика, покарання, кримінальний проступок, злочин, відповідальність, гуманізм, декриміналізація, інтеграція, сепаратизм, тероризм.^UThesis for the degree of candidate of sciences, speciality 12.00.12 Philosophy of Law. – The Khmelnytsky University of Management and Law, Khmelnytsky, 2019.The modern state criminal-policy in the field of penalties is reviewed in the dissertation on philosophical and legal positions. The scientific and theoretical study of the phenomenon of criminal law among European thinkers (and domestic ones in particular) was articulated much later than this phenomenon appeared. The philosophical and legal study of the essence of criminal law in the field of penalties is possible in the mainstream of modern humanities with the application of modern methodological approaches. Therefore, the most effective methodological approach is the socio-cultural approach, which makes it possible to analyse criminal law as a phenomenon of a specific socio-cultural space, taking into account national, historical, cultural and ideological features of a particular society.Criminal policy in the field of penalties is one of the priority directions of the modern Ukraine development, which seeks to join the European structures in order to create a European legal state with a high standard of living, culture and democracy. In its turn, political and legal integration into the European Union can only be achieved because of the formation of new ideological characteristics of the Ukrainian society, which also affects the peculiarities of the criminal law policy, each of its subspecies should be aimed at ensuring the rights and freedoms of the individual. The necessity of philosophical and legal comprehension of the phenomenon of criminal-law policy in the field of penalties is caused by the ambiguity and multidimensionality of this political and legal phenomenon, the content and forms of which are determined by a specific socio-cultural context. The scientific work focuses on the disclosure of the basic concepts and principles of modern political and legal policy in the field of penalties, as well as on the content of this type of policy. The meaningful content of the concept of «criminal-law policy in the field of penalties» as one of the types of state-power activities is determined by the specific socio-cultural context and the specification of the prevailing system of values.

Дисертацію присвячено розгляду особливостей кримінальної відповідальності за ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків, котре є одним із широко розповсюджених кримінальних правопорушень, яке являє собою яскравий приклад соціально-небезпечного та морально неприпустимого нехтування людиною/громадянином своїми природними, фундаментальними соціально-правовими та морально-етичними обов'язками, та вчинення якого відтворює віково-зрілістнісний та соціально-психологічний вимір особистості самого потенційного правопорушника. Автором зазначено, що серед низки причин кримінально-правового, кримінологічного та іншого характеру, які актуалізують нагальну, повсякчасну необхідність та очевидну раціональність криміналізації зазначеного діяння, найголовнішою, безперечно, виступає відносно висока вірогідність виникнення низки суттєвих загроз для життя, безпеки та здоров'я непрацездатних батьків. Доведено, що злісне та свідоме ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків містить очевидні ознаки та складові поняття кримінально-протиправних діянь та небезпечних наслідків, попри те, що за такого ухилення часто не відбувається те чи інше активне та свідоме зазіхання на життя, здоров'я та фізичну недоторканність потенційних жертв такого правопорушення – непрацездатних батьків, батьків-інвалідів тощо. Таке ухилення підлягає кримінальному переслідуванню та покаранню, враховуючи навіть те, що воно може бути опосередковано виключно такими поведінковими чинниками як повна байдужість, відсутність належної уваги до непрацездатних батьків, безвідповідальне ставлення до них, а не свідомою злою волею та протиправною навмисністю. Однак це не скасовує, як відомо, поняття інституту норм про кримінальну відповідальність за той чи інший вид кримінально-протиправної бездіяльності, байдужості, безвідповідальності.Ключові слова: кримінальна відповідальність, непрацездатні батьки, кримінальний проступок, злісне ухилення, безпорадний стан, пеналізація, пробація, аліментні зобов'язання, покарання.^UThe dissertation is devoted to the peculiarities of criminal liability for evasion of maintenance for incapacitated parents, which is one of the widespread criminal offenses, that is a clear example of socially dangerous and morally unacceptable neglect of a person / citizen of their natural, fundamental social and moral ethical responsibilities, the commission of which reproduces the age-maturity and socio- psychological dimension of the personality of the potential offender. The author notes that among a number of reasons of criminal law, criminological and other nature, which actualizes the urgent, constant necessity and obvious rationality of criminalization of this act, the most important, undoubtedly, is the relatively high probability of a number significant threats to life, safety and health of the parents. The author gives his own vision of objective and subjective signs of the crime provided by Art. 165 of the Criminal Code of Ukraine, some definitions have been improved. It is concluded that malicious and deliberate evasion of payment for the maintenance for incapacitated parents contains obvious signs and components of the concepts of criminal acts and criminal consequences, despite the fact that such evasion often does not occur this or that active and deliberate criminal encroachment on life, health and the physical integrity of potential victims of such offenses - incapacitated parents, disabled parents, etc. Such evasion is subject to criminal prosecution and punishment, even if it can be mediated solely by such behavioral factors as complete indifference, lack of proper attention to incapacitated parents, irresponsible treatment of them, and not deliberate malice and criminal intent.Keywords: criminal liability, incapacitated parents, offence, malicious evasion, helplessness, penalty, probation, alimony obligations, punishment.

У дисертації сформульовано авторське визначення поняття "адміністративно-деліктні відносини у сфері використання та охорониприродних ресурсів": урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, з вчинення адміністративного делікту, його виявлення, розслідування, притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та перегляд рішення, які виникають, змінюються або припиняються під час посягання на встановлений порядок охорони та використання всіх наявних вичерпних, невичерпних, відновлюваних, невідновлювальних та відносно відновлюваних компонентів навколишнього середовища, основне призначення яких з матеріального погляду є забезпечення необхідними благами суспільства через безпосередню розумову та фізичну діяльність конкретних людей, задіяних в їх використанні. Сформульовані за наслідками наукового дослідження положення наукової новизни та всі результати роботи отримані на підставі особистого вивчення та аналізу теоретичних і законодавчих положень, практикиправозастосування. Окремі висновки містять конкретні пропозиції з оптимізації чинного адміністративно-деліктного законодавства, а саме: необхідності прийняття "Адміністративно-деліктного кодексу України" з закріпленням таких ключових дефініцій: “адміністративний проступок”, "адміністративна відповідальність", "принципи адміністративно-деліктних відносин", "суб'єкт адміністративно-деліктних відносин"; класифікація, організаційно-правові засади діяльності суб'єктів адміністративно-деліктних відносин, тощо; прийняття державної та регіональних програм попередження адміністративної деліктності у сфері використання та охорони природних ресурсів ззазначенням заходів політичного, економічного та соціального характеру попередження адміністративних деліктів у сфері використання та охорони природних ресурсів.^UThe dissertation formulates the author 's definition of "administrative-tort relations in the field of use and protection of natural resources" as regulated by the rules of administrative law public relations, the commission of administrative tort, its detection, investigation, prosecution and review of decisions that arise, change or cease during the encroachment on the established order of protection and use of all existing exhaustive,inexhaustible, renewable, non-renewable and relatively renewable components of the environment, the main purpose of which from a material point of view is to provide the necessary benefits to society through direct mental and physical activity in their use. Emphasis is placed on the need to reformat this model for prevention. Prevention of administrative delinquency in the use and protection of natural resources is definedas organizational and legal activities of social direction of public authorities, public organizations and individuals through the use of a range of educational, economic, social and other measures aimed at identifying causes and conditions of violations of use and protection natural resources, elimination of factors conducive to the formation of anti-social attitude of the person, administrative tort as a social phenomenon,respecting the rights and freedoms of citizens during such activities. The provisions of scientific novelty are formulated as a result of scientific research and all the results of the work are obtained on the basis of personal study and analysis of theoretical and legislative provisions, law enforcement practice. Some conclusions contain specific proposals for optimizing the current administrative-tort legislation, namely: the need toadopt the "Administrative-delict code of Ukraine" taking into account the following key concepts: "administrative misconduct", "administrative liability", "principles of administrative-delict relations", "subject of administrative-delict relations"; classification, organizational and legal bases of activity of subjects of administrativedelict relations, etc.; - adoption of state and regional programs to prevent administrative offenses in the field of use and protection of natural resources, indicating the measures of political, economic and social nature to prevent administrative offenses in the field of use and protection of natural resources.

Дисертація висвітлює особливості еволюції гендеру на історико-культурному матеріалі транзитивних (кризових) епох через проблематизацію та асиміляцію гендерних інверсій та інваріантів культурною владою. Обґрунтовано, що гендерні інверсії та інваріанти, наявні у соціокультурних практиках, виконують функції акумуляції, проблематизації і трансляції нового культурного досвіду в контексті соціокультурних трансформацій. Встановлено, що для більшості носіїв культурної традиції гендерні інверсії становлять відхилення від існуючих гендерних стандартів і культурних норм, вступають у конфлікт / боротьбу з ними та є революційними щодо пануючого дискурсу. У періоди змін культурної парадигми зростає «критична маса» гендерних інверсій та інваріантів, що призводить до трансформації гендерних стандартів.Категорію «культурна влада» уточнено з огляду на теоретичні розробки П. Бурдьє та М. Фуко та розглянуто в аспекті ментально-символічних настанов культури. Дослідження показало, що культурна влада має символічний та дисциплінарний характер, легітимізує контроль культури над особистістю через систему певних приписів та обмежень. Це особливо актуально в періоди кризи культурної парадигми, коли зміни в культурній системі призводять до невідповідності традиційних гендерних стандартів викликам соціокультурної реальності. Історичні та культурні шляхи подолання культурної влади над гендером розглядаються через різні варіації культурного конструкту андрогіна, до яких зводяться гендерні інверсії та інваріанти.Дисертаційне дослідження актуалізує проблему вивчення сучасних мистецьких практик (зокрема, українського мистецтва) як способів подолання культурної влади над гендером. Простежено основні напрями осмислення та презентації гендерних інверсій, зокрема інверсій тіла, у мистецьких та соціокультурних практиках кінця ХХ - початку ХХІ ст. Встановлено, що в сучасній культурі трансформація гендерних норм та поява низки інверсій та інваріантів поширюються в ситуації множинної ідентичності та кризи ідентичності взагалі. Ключові слова: гендер, гендерна інверсія, гендерний інваріант, культурна влада, гендерний стандарт, андрогін, андрогінія, соціальний андрогін, тілесність, гендер-бендінг, транзитивні епохи, традиція і новація.^UThe dissertation highlights the features of the evolution of gender on a historical and cultural material of transitive (crisis) epochs through the problematization and assimilation of gender inversions and invariants by the culture power. It has been showed that gender inversions and invariants, which exist in socio-cultural practices, fulfill the functions of accumulation, transmission and problematizing the new cultural experience in the context of socio-cultural transformations. For most of carriers of the cultural tradition gender inversions are have deviations from the gender and cultural standards existing in the society, come into conflict / struggle with them, and are revolutionary in relation to the ruling discourse. During the periods of changes of the cultural paradigm, the “critical mass” of gender inversions and invariants grows, that leads to the transformations of gender standards.The category of “cultural power”, arising from the theoretical developments of P. Bourdieu and M. Foucault, is considered in the mental-symbolic aspect of culture. The research made clear that the cultural power has a symbolic and disciplinary character, legitimizing the control of culture over the personality through a system of certain prescriptions and restrictions. It is especially revealed in the periods of crisis of the cultural paradigm, when the changes in the cultural system lead to inconsistencies of traditional gender standards with the challenges of socio-cultural reality. Historical and cultural ways of overcoming the cultural power over gender are considered through various variations of the cultural construct of androgyny, to which gender inversions and invariants are reduced.The dissertation actualizes the problem of studying actual artistic practices (in particular Ukrainian art) as ways of overcoming the cultural power over gender. The analysis made it possible to identify the main areas of understanding and presentation of gender inversions, in particular body inversions, in the artistic and socio-cultural practices of the late 20 - early 21 centuries. It has been found that in today's culture the transformation of gender norms and the appearance of a great deal of inversions and invariants spread out in the situation of multiple identity and crisis of identity in general.Key words: gender, gender inversion, gender invariant, cultural power, gender standard, androgyny, androgynism, social androgyny, corporeality, gender-bending, transitive epochs, tradition and innovation.

Дисертацію присвячено розгляду особливостей запобігання хуліганству в Україні. Автор вказує, що з розвитком суспільних відносин, окремі приписи кримінального законодавства було піддано змінам та доповненням. Не обійшли стороною такі зміни й ст. 296 чинного Кримінального кодексу України, що були обумовлені як суто предметною необхідністю, спрямованою на зміцнення кримінально-правової охорони публічного порядку, так і системними варіаціями у галузі кримінального права, пов'язаними із необхідністю імплементації у чинне законодавства таких юридичних категорій як «кримінальне правопорушення» та «кримінальний проступок». На сьогодні за чинним КК України хуліганство є кримінальним правопорушенням, що поділяється на види: кримінальний проступок (ч. 1 ст. 296 КК України), так і злочин (ч.ч. 2-4 ст. 296 КК України). З урахуванням особливостей призначення нормативних приписів кримінального законодавства України, що забороняють хуліганські дії, у системі кримінально-правового регулювання автором визначено систему обставин соціальної обумовленості кримінально-правової заборони хуліганських дій: історичні (відповідність історичним традиціям або змінам у суспільному житті); прогностичні (наявність можливості запобігання суспільно небезпечним діянням кримінально-правовими засобами, суспільна корисність та кримінально політична адекватність криміналізації (співрозмірність позитивних і негативних наслідків кримінально-правової заборони), наявність ресурсів для здійснення кримінального переслідування осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння); техніко-юридичні (системно-правова несуперечливість, чіткість і ясність мови, повнота і ненадмірність кримінально-правової заборони). В дослідженні автором доводиться думка про те, що кримінально-правова заборона хуліганських дій на рівні існування ст. 296 КК України, не у повній мірі соціально обумовлена.^UThe thesis is devoted to consideration the peculiarities of prevention of hooliganism in Ukraine. The author points out that the certain provisions of criminal law have been changed and supplemented due to the development of public relations. The changes of the Art. 296 of Criminal Code of Ukraine were caused by substantive need to strengthen criminal protection of public order, and systematic variations of criminal law to implement such legal categories as «criminal offense» and «criminal fault». Presently, according to the current Criminal Code of Ukraine hooliganism is regarded as a criminal offense that is divided into criminal fault (part 1, Art. 296 of Criminal Code of Ukraine), and crime (parts 2-4, Art. 296 of Criminal Code of Ukraine). The author points out the system of social circumstances, which prohibit hooliganism, according to criminal legislation of Ukraine. Among them, he defines the following types: historical (traditions or changes in social life); prognostic (preventing socially dangerous acts by means of criminal law), public utility and political adequacy of criminalization (positive and negative consequences of prohibition by criminal law); resources for criminal prosecution of persons who committed socially dangerous acts; technical and legal (systematic and legal consistency, clarity of speech, completeness and non-redundancy of prohibition by criminal law).In the study, the author argues that the criminal prohibition of hooliganism in the Art.296 of Criminal Code of Ukraine is not fully conditioned.

Дисертація є першим в українській науці кримінального права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем кримінально-правової охорони особи від домашнього насильства.У дисертації запропоновано якісно нову цілісну законодавчу модель кримінальної заборони домашнього насильства, шляхом градації рівня суспільної небезпеки даного діяння на кримінальний проступок, який має місце в разі вчинення несистематичного домашнього насильства з настанням відповідних наслідків для потерпілого, основний склад – злочин, який передбачає вчинення домашнього насильства щодо двох чи більше осіб або систематично та відповідні наслідки, а також кваліфікований та особливо кваліфікований склади – у разі настання більш тяжких наслідків, де поняття систематичності та тяжких наслідків розкривається у примітці до статті.На підставі аналізу теоретичних розробок запропоновано визначення поняття кримінально-правової охорони особи від домашнього насильства, як комплексу кримінально-правових засобів (кримінальне законодавство) та методів кримінально-правової політики (криміналізація та декриміналізація, пеналізація та депеналізація), які визначаються шляхом нормативного регулювання й упорядкування суспільних відносин та спрямовані на забезпечення ефективного захисту особи від домашнього насильства та мінімізацію проявів таких протиправних посягань.Аргументовано, що кримінально-правова охорона особи від домашнього насильства є складовою державної охорони сім’ї, що цілком узгоджується з принципом невтручання у приватне життя.Встановлено, що кримінально-правова охорона особи від домашнього насильства в період дії воєнного стану потребує підвищеної уваги, в силу того, що особи, які найчастіше є жертвами домашнього насильства (жінки та діти) належать до цивільного населення, які в періоди збройних конфліктів потребують особливої охорони.На основі аналізу української доктрини із зазначеної та суміжних проблематик, виокремлено етапи науково-теоретичного становлення питань кримінально-правової охорони особи від домашнього насильства у вітчизняній науці кримінального права: період становлення наукового інтересу, коли домашнє насильство не становило самостійного предмета дослідження (з 1991 р.); період активізації наукових пошуків та нормативного закріплення категорії «насильство в сім’ї» (з 2001 р., від дати прийняття Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»); період дослідження «домашнього насильства» як одного із проявів «гендерно зумовленого насильства», а також закріплення кримінально-правової заборони домашнього насильства (з 2017 р., від дати прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»); сучасний період (з 2022 р., від дати ратифікації Верховою Радою України Стамбульської конвенції), який характеризується активними науковими пошуками, застосуванням передового міжнародного та європейського досвіду з метою належної кримінально-правової охорони особи від домашнього насильства в умовах воєнного стану. Обґрунтовано, що ключовими характеристиками правової охорони особи від проявів домашнього насильства відповідно до положень міжнародно-правових документів є невід’ємність прав людини, невідворотність відповідальності, недопустимість дискримінації, превентивна дія, державна відповідальність за протидію домашньому насильству.^UThe thesis proposes a qualitatively new holistic legislative model of the criminal prohibition of domestic violence by grading the level of public danger of the act into a criminal offense that occurs in the case of non-systematic domestic violence with the onset of corresponding consequences for the victim. The main structure is a crime that involves relatively two or more persons or systematically and corresponding consequences, as well as qualified and especially qualified personnel, in the event of more severe consequences, where the concept of systematicity and severe consequences is defined in a note to the article.Based on the analysis of theoretical developments, a definition of the concept of criminal legal protection of a person from domestic violence is proposed as a complex of criminal legal means (criminal legislation) and methods of criminal legal policy (criminalization and decriminalization, penalization and depenalization), which are determined through normative regulation and streamlining public relations and are aimed at ensuring effective protection of individuals from domestic violence and minimizing the manifestations of such unlawful attacks.It is argued that the criminal legal protection of a person from domestic violence is an integral part of the state protection of the family, which is fully consistent with the principle of non-interference in private life.It has been established that the criminal legal protection of a person from domestic violence during martial law requires increased attention, since persons who are most often victims of domestic violence (women and children) belong to the civilian population during periods of armed conflicts and require special protection. Based on the analysis of the Ukrainian doctrine on this and related issues, the stages of scientific and theoretical development of issues of criminal legal protection of individuals from domestic violence in the domestic science of criminal law are highlighted: the period of formation of scientific interest, when domestic violence was not an independent subject of research (since 1991); the period of intensification of scientific research and normative consolidation of the category “domestic violence” (since 2001, from the date of adoption of the Law of Ukraine “On the Prevention of Domestic Violence”); the period of research into “domestic violence” as one of the manifestations of “gender-based violence”, as well as the consolidation of the criminal law prohibition of domestic violence (since 2017, from the date of adoption of the Law of Ukraine “On Preventing and Combating Domestic Violence”); the modern period (from 2022, from the date of ratification of the Istanbul Convention by the Verkhovna Rada of Ukraine), characterized by active scientific research, the application of best international and European practices for the purpose of adequate criminal legal protection of individuals from domestic violence under martial law.It is proven that the key characteristics of the legal protection of a person from manifestations of domestic violence in accordance with the provisions of international legal documents are: the inalienability of human rights; the inevitability of responsibility; the inadmissibility of discrimination; preventive action; and state responsibility for combating domestic violence.

Дисертацію присвячено кримінологічному дослідженню домашнього насильства та негативних тенденцій у його розвитку в умовах Харківського регіону, розробці нових і конкретизації існуючих заходів загальносоціального й спеціально-кримінологічного запобігання та протидії йому на основі виявлених детермінаційних чинників. У дисертації надано характеристику соціально-економічних та інших ознак Харківського регіону, які ілюструють можливість вивчення детермінаційних чинників домашнього насильства на його прикладі із подальшим застосуванням результатів дослідження на території всієї України. Помітне зростання кількості сімей, які проживають без офіційної реєстрації шлюбних відносин та збільшення випадків розлучень на території Харківського регіону укріплює постулати безвідповідального ставлення до родинних зобов’язань. Безробіття негативно впливає на сімейні відносини. Бідність, неможливість забезпечити своїх дітей речами першої необхідності є конфліктогенними факторами, які сприяють вчиненню домашнього насильства в регіоні та всій країні. Достатньо стабільні показники насильницької злочинності та низький ступінь виявлення правопорушників вкотре підтверджують необхідність розробки заходів запобігання і протидії на основі матеріалів Харківського регіону.?При дослідженні стану домашнього насильства в Харківському регіоні було виділено такі особливості. За період 2016 – 2021 років кількість зареєстрованих випадків вчинення домашнього насильства збільшилась майже вдвічі. На нашу думку, невпинне зростання динаміки домашнього насильства в Харківському регіоні та Україні є закономірним наслідком криміналізації домашнього насильства, створення спеціалізованих підрозділів у складі Національної поліції України та карантинних обмежень, введених внаслідок пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19. У 2020 році відмічено тенденцію до збільшення кількості засуджених осіб за вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством. У більшості досліджених випадків спостерігається поєднання двох форм домашнього насильства (фізичного і психологічного) та вчинення домашнього насильства переважно у вечірній і нічний час доби. Характерна для домашнього насильства приватність підтверджена вчиненням злочину в межах місця проживання жертви чи кривдника (84 %). З’ясовано, що майже половину фактів вчинення домашнього насильства кваліфіковано як проступок, котрий передбачено ст. 125 Кримінального кодексу України «Умисне легке тілесне ушкодження» та лише 4 % за спеціальною ст. 1261 «Домашнє насильство». Домашнє насильство у Харківському регіоні відзначається середнім рівнем латентності.У дисертації надано типовий портрет кривдника – це особа чоловічої статі, від 35 до 39 років, з середньою освітою, у якого переважно відсутнє постійне місце роботи, або який має тимчасовий заробіток, перебуває в офіційних або фактичних шлюбних відносинах, та який вчинив домашнє насильство. Систему детермінант домашнього насильства досліджено за трьома рівнями: макрорівнем, мезорівнем та мікрорівнем. На макрорівні вчиненню домашнього насильства сприяють: соціально-економічна нестабільність в державі; триваючі збройні конфлікти; достатньо високий рівень безробіття в регіоні; стереотипні патріархальні соціальні переконання та слабкі темпи утвердження гендерної рівності. Мезорівень представлений: негативним впливом девіантної поведінки у батьківській сім’ї кривдника на формування його особистості; відсутність власного житла та необхідність уживатися в одному приміщенні з іншими родинами; ворожим ставленням батьків до пари своєї дитини та їх систематичне втручання в життя подружжя; алкогольна / наркотична залежність членів сім’ї. Індивідуальний рівень чинників включає в себе: агресивність та запальний характер кривдника; наслідки впливу попередніх судимостей засуджених і їх перебування певний час в установах виконання покарань; занижена або завищена самооцінка аб’юзера і як наслідок ревнощі з його боку та бажання самоствердитись за рахунок більш слабшої близької особи. За результатами проведеного дослідження представлено комплекс заходів загальносоціального запобігання домашньому насильству, котрі спрямовано на: стабілізацію соціально-економічного становища регіону шляхом зменшення рівня безробіття та алкоголізації населення; підвищення правової культури суспільства; забезпечення належної ресоціалізації осіб, звільнених з місць несвободи, та впровадження різних форм державної та регіональної підтримки інституту сім’ї. ?Заходи спеціально-кримінологічного запобігання домашньому насильству в Харківському регіоні розроблено з урахуванням детермінаційного комплексу чинників за трьома напрямами: кримінологічної профілактики, відвернення та припинення кримінальних правопорушень.^UThe dissertation is devoted to the criminological study of domestic violence and its negative development trends in the conditions of the Kharkiv region, the development of new and specification of existing measures of general social and special criminological prevention and countermeasures based on the identified determining factors that cause the emergence and development of this criminal phenomenon.?The dissertation provides a description of the socio-economic and other characteristics of the Kharkiv region, which illustrate the possibility of studying the determinants of domestic violence on the example of the Kharkiv region and applying the results of the study to the entire country, since its features are manifested in almost every settlement of Ukraine. A significant increase in the number of families living without official registration of marriage relations and an increase in the number of divorces in the territory of the Kharkiv region reinforces the postulates of an irresponsible attitude towards family obligations. Unemployment negatively affects family relations. Poverty, the inability to provide one's children with basic necessities are conflict-causing factors that contribute to the perpetration of domestic violence in the region and the entire country. Sufficiently stable indicators of violent crime and the low degree of detection of offenders once again confirm the need to develop prevention and countermeasures based on the materials of the Kharkiv region.?When investigating the state of domestic violence in the Kharkiv region, the following features were highlighted. During the period 2016 - 2021, the number of registered cases of domestic violence almost doubled. In our opinion, the constant growth of the dynamics of domestic violence in the Kharkiv region and Ukraine is a natural consequence of the criminalization of domestic violence, the creation of specialized units within the National Police of Ukraine and quarantine restrictions introduced as a result of the acute respiratory disease pandemic COVID-19. In 2020, a trend towards an increase in the number of persons convicted of criminal offenses related to family violence was noted in the Kharkiv region.?There is a combination of two forms of domestic violence and it was committed in the evening and at night in most investigated criminal cases. It was found that almost half of the cases of domestic violence were classified as a misdemeanor, which is provided for in Art. 125 of the Criminal Code of Ukraine «Intentional minor bodily injury» and only 4% under special Art. 1261 of the Criminal Code of Ukraine «Domestic violence». Domestic violence in the Kharkiv region is characterized by an average level of latency.?The dissertation provides a typical portrait of the abuser - he is a male person, aged 35 to 39, with a secondary education, who mostly does not have a permanent job, or who has a temporary job, is in an official or de facto marital relationship, and who committed domestic violence.?The system of determinants of domestic violence in the Kharkiv region was studied at three levels: macro level, meso level and micro level (individual level). At the macro level, the perpetration of domestic violence is facilitated by: socio-economic instability in the state; active armed conflicts; sufficiently high level of unemployment in the region; stereotypical patriarchal social beliefs and weak pace of establishing gender equality. The meso level is represented by: the negative impact of deviant behavior in the abuser’s parental family on the formation of his personality; lack of own housing and the need to get along in the same room with other families; the hostile attitude of parents towards their child's couple and their systematic interference in the lives of spouses; alcohol / drug addiction of family members. The individual level includes: aggressiveness and hot-tempered nature of the abuser; the consequences of the influence of previous convictions of convicts and their stay for a certain time in institutions for the execution of punishments; underestimated or overestimated self-esteem of the abuser and, as a result, jealousy on his part and the desire to assert himself at the expense of a weaker loved one. ?Based on the results of the research, a set of measures for general social prevention of domestic violence is presented, which are aimed at: stabilizing the socio-economic situation of the region by reducing the level of unemployment and alcoholism of the population; improving the legal culture of society; ensuring the proper resocialization of persons released from prisons and implementing various forms of state and regional support for the institution of the family. ?Measures of special criminological prevention of domestic violence were developed taking into account a deterministic set of factors in three directions: criminological prophylactic measures, prevention and termination of criminal offenses.

Дисертація присвячена розробці комплексної характеристики правових наслідків вчинення кримінальних проступків та формуванню на цій підставі пропозицій щодо удосконалення кримінального законодавства.Кримінальний проступок визначено як конкретну поведінка особи, її діяння (дії чи бездіяльності), яке має бути вольове, свідоме, проявляється в активній поведінці людини, або в її бездіяльності і спрямоване на кримінальне порушення суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. До ознак кримінальних проступків відносяться: суспільна небезпечність, винність, протиправність, деліктоздатність. Сформовано систему аргументів на користь позиції щодо необхідності збереження формально-матеріального визначення кримінального правопорушення взагалі та кримінального проступку, зокрема; доведено, що без врахування, обґрунтування, розлогого доказування й визначення суспільної небезпечності діяння неможливо адекватно реалізувати кримінально-правову політику; неврахування об’єктивної суспільної небезпечності діяння як базової підстави для криміналізації криє в собі ризики посилення недемократичних тенденцій, використання кримінально-правової політики у корпоративних інтересах політичного істеблішменту, сприяння зачиненості влади щодо громадського контролю.Оцінка суспільної небезпечності діяння, яке визнається кримінальним проступком, залежить від: а) об’єкта посягання, його вагомості та значення; б) шкоди, заподіяної протиправним діянням; в) способу вчинення суспільно-небезпечного діяння; г) мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення. Впровадження інституту кримінальних проступків було викликано необхідністю врегулювання реалізації положень Кримінального процесуального кодексу України стосовно особливостей досудового розслідування кримінальних проступків, які були передбачені в КПК України, а також реальною потребою у гуманізації кримінального законодавства. Здійснено аналіз структури кримінального законодавства України та визначене місце розміщення кримінальних проступків у структурі КК України. Статті про кримінальні проступки розміщені в усіх двадцяти розділах Особливої частини КК України з урахуванням класифікації кримінальних правопорушень залежно від їх ступеня тяжкості. Проаналізовано інститут кримінальних проступків, як правове явище, що характеризує гуманізацію кримінального закону на принципах законності, рівності громадян перед законом, демократизму, справедливості, невідворотності покарання, гуманному ставленні до людини. Встановлено, що принцип гуманізму в кримінальному праві полягає у визнанні людини, як найвищої цінності. Принцип гуманізму базується на гуманному ставленні до людини, охоплює як інтереси потерпілого, так і особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, він переслідує мету захисту інтересів громадян від протиправних посягань.Кримінальний проступок необхідно розмежовувати з іншими кримінальними правопорушеннями – злочинними (менш тяжкими, тяжкими, особливо тяжкими). Підставою для розмежування є ступінь суспільної небезпечності діяння (дії чи бездіяльності), визнаного кримінальними правопорушеннями. Удосконалено наукове розуміння суспільної небезпечності як підстави криміналізації діянь у виді кримінальних проступків, що може розумітися як об’єктивна здатність діяння заподіювати істотну шкоду охоронюваному законом соціальному благу; доведено, що пеналізація кримінальних проступків є процесом вторинним, узалежненим від криміналізації; визначення діяння як кримінального проступку має закладатися в процесі криміналізації. Кримінальний проступок визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї поведінки (дії чи бездіяльності), передбачала чи могла передбачити її кримінально-шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання таких наслідків. Кримінальний проступок буде визнаний як вчинений з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачила можливість настання кримінально-шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно чи байдуже розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливість настання шкідливих наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Виявлено, описано та аргументовано системність кримінально-правових норм, в яких закріплені ознаки складів кримінальних проступків, центруючим елементом якої є ідея гуманізації кримінально-правової політики України, наближення її до цивілізаційних стандартів країн-членів Європейського Союзу, а також оптимізація діяльності правоохоронних органів й підвищення ефективності кримінально-правового регулювання.^UThe dissertation is devoted to the development of a comprehensive description of the legal consequences of committing criminal offenses and to the formation of proposals for the improvement of criminal legislation on this basis.A criminal misdemeanor is defined as a specific behavior of a person, his action (action or inaction), which must be voluntary, conscious, manifested in the active behavior of a person, or in his inaction and aimed at criminal violation of social relations protected by criminal law. The signs of criminal misdemeanors include: social danger, guilt, illegality, capacity for delict. A system of arguments in favor of the position regarding the need to preserve the formal and material definition of a criminal offense in general and a criminal misdemeanor, in particular, has been formed; it has been proven that without taking into account, substantiation, reasonable proof and determination of the social danger of the act, it is impossible to adequately implement the criminal law policy; disregarding the objective public danger of an act as a basic basis for criminalization carries the risks of strengthening undemocratic tendencies, using criminal law policy in the corporate interests of the political establishment, and promoting the closure of the authorities in relation to public control. Assessment of the public danger of an act recognized as a criminal offense depends on: a) the object of the offense, its gravity and significance; b) damage caused by an illegal act; c) the method of committing a socially dangerous act; d) the motive and purpose of committing a criminal offense.The introduction of the institute of criminal misdemeanors was caused by the need to regulate the implementation of the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine regarding the features of the pre-trial investigation of criminal misdemeanors, which were provided for in the Criminal Procedure Code of Ukraine, as well as the real need to humanize criminal legislation.An analysis of the structure of the criminal legislation of Ukraine was carried out and the location of criminal misdemeanors in the structure of the Criminal Code of Ukraine was determined. Articles on criminal offenses are placed in all twenty chapters of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, taking into account the classification of criminal offenses depending on their severity.The institution of criminal misdemeanors is analyzed as a legal phenomenon that characterizes the humanization of the criminal law based on the principles of legality, equality of citizens before the law, democracy, justice, inevitability of punishment, humane treatment of people. It has been established that the principle of humanism in criminal law consists in recognizing a person as the highest value. The principle of humanism is based on a humane attitude to a person, covers both the interests of the victim and the person who committed a criminal offense, it pursues the goal of protecting the interests of citizens from illegal encroachments.A criminal misdemeanor must be distinguished from other criminal offenses - felonies (less serious, serious, especially serious). The basis for the distinction is the degree of social danger of an act (action or inaction) recognized as a criminal offense. The scientific understanding of social danger as a basis for the criminalization of actions as criminal misdemeanors has been improved, which can be understood as the objective ability of an action to cause significant harm to social welfare protected by law; it has been proven that criminalization of criminal offenses is a secondary process dependent on criminalization; the definition of an act as a criminal misdemeanor must be established in the process of criminalization.A criminal misdemeanor is defined as committed intentionally, when the person who committed it was aware of the illegal nature of his behavior (action or inaction), predicted or could have predicted its criminally harmful consequences and desired them or knowingly allowed such consequences to occur.A criminal misdemeanor will be recognized as committed due to negligence, when the person who committed it, foresaw the possibility of the occurrence of criminally harmful consequences of his action or inaction, but recklessly or indifferently counted on their aversion or did not foresee the possibility of the occurrence of harmful consequences, although he should and could have predict.The systematicity of criminal law norms, in which the features of the composition of criminal misdemeanors are fixed, the central element of which is the idea of humanizing the criminal law policy of Ukraine, bringing it closer to the civilizational standards of the member states of the European Union, as well as optimizing the activities of law enforcement agencies and increasing effectiveness of criminal law regulation.

Дисертаційну роботу присвячено визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правового статусу керівника Державного бюро розслідувань як суб’єкта забезпечення дисципліни та законності, розробленню теоретичних і практичних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення адміністративного законодавства у відповідній сфері.Аргументовано, що законність та дисципліна в діяльності Державного бюро розслідувань є запорукою того, що запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, які належать до компетенції цього відомства, відбуватимуться виключно в нормативно встановлених межах. Узагальнено, що значення забезпечення дисципліни та законності в Державному бюро розслідувань можна розглядати у двох контекстах: по-перше, з точки зору забезпечення ефективного внутрішнього функціонування ДБР як правоохоронного органу, адже дотримання дисципліни та законності: а) сприяє ефективному виконанню службовцями посадових обов’язків; б) є важливим превентивним заходом для вчинення правопорушень посадовими особами; в) створює сприятливі умови для формування професійного та згуртованого колективу; г) є важливим зовнішнім чинником забезпечення ефективного функціонування ДБР як правоохоронного органу, від роботи якого безпосередньо залежить забезпечення й захист прав та свобод людини і громадянина, а також ефективність запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до підслідності ДБР.Доведено, що система суб’єктів забезпечення дисципліни та законності в Державному бюро розслідувань є досить розгалуженою, а кожен із них володіє своїм, особливим правовим статусом. Водночас обґрунтовано, що одне з ключових місць у системі досліджуваних суб’єктів займає саме керівник Державного бюро розслідувань. Зазначене пояснюється тим, що саме він: по-перше, володіє широким інструментарієм, який надає йому можливість здійснювати управлінський та дисциплінарний вплив на особовий склад органів та підрозділів ДБР; по-друге, на відміну від багатьох інших суб’єктів, керівник безпосередньо керує органами та підрозділами ДБР, а отже, має більше можливостей для оперативного вирішення поточних завдань у сфері забезпечення законності та дисципліни; по-третє, здійснює безпосередній, поточний та систематичний контроль за станом роботи підпорядкованих органів та підрозділів, що дає змогу попереджати та своєчасно виявляти і припиняти порушення службової дисципліни підпорядкованих йому осіб; по-четверте, застосовує заходи дисциплінарних стягнень до службовців, які порушили трудову дисципліну; по-п’яте, проводить просвітницьку роботу серед підпорядкованого йому колективу, що є важливим превентивним засобом забезпечення дисципліни та законності в службовій діяльності.Встановлено, що у системі правових засад забезпечення дисципліни та законності в Державному бюро розслідувань ключове місце належить нормам адміністративного права, адже саме за допомогою останніх: по-перше, визначаються загальні засади функціонування Державного бюро розслідувань, зокрема, його правовий статус, структура, система управління тощо; по-друге, закріплюються ключові повноваження (сукупність прав та обов’язків) керівного складу та інших працівників ДБР; по-третє, встановлюються завдання, функції, компетенція керівників Державного бюро розслідувань; по-четверте, визначаються форми, методи, а також межі, в яких може здійснювати свою діяльність керівники ДБР; по-п’яте, окреслюються межі юридичної відповідальності керівника ДБР як суб’єкта забезпечення дисципліни та законності.До завдань керівника як суб’єкта забезпечення законності та дисципліни в Державному бюро розслідувань віднесені: а) організація кадрової роботи, спрямованої на формування якісного кадрового складу ДБР; б) створення умов для реалізації посадовими особами ДБР наданих їм повноважень для реалізації ключових завдань і функцій ДБР; в) проведення просвітницької та роз’яснювальної роботи серед службовців Державного бюро розслідувань, що, у свою чергу, дозволяє сформувати високий рівень поваги до прав, свобод та інтересів людини і громадянина, а також усвідомлення цінності та значимості своєї діяльності; г) здійснення постійного нагляду та контролю за діяльністю всіх структурних підрозділів ДБР та кожного його окремого працівника; ґ) координації всіх внутрішніх управлінських, адміністративних, соціальних та інших процесів усередині організаційної структури ДБР для забезпечення їх неухильної відповідності вимогам відомчого законодавства; д) здійснення інноваційної діяльності, спрямованої на вдосконалення заходів та процедур, пов’язаних із забезпеченням дисципліни та законності в ДБР, ураховуючи сучасні надбання науки та техніки; є) оцінка та аналіз стану і результатів роботи органів, підрозділів, а також кожного окремого працівника Державного бюро розслідувань.^UThe thesis is devoted to defining the essence and disclosing the peculiarities of the administrative and legal status of the Head of the State Bureau of Investigation as a subject of ensuring discipline and legality, and to developing theoretical and practical proposals and recommendations for improving administrative legislation in the relevant area.It has been argued that legality and discipline in the activities of the State Bureau of Investigation are the key to ensuring that the prevention, detection, suppression, disclosure and investigation of crimes within the competence of this agency will take place exclusively within the statutory limits.The author has summarised that the importance of ensuring discipline and legality in the State Bureau of Investigation can be seen in two contexts: first, in terms of ensuring the effective internal functioning of the SBI as a law enforcement agency, since compliance with discipline and legality: a) contributes to the effective performance of official duties by employees; b) is an important preventive measure against offences committed by officials; c) creates favourable conditions for the formation of a professional and cohesive team; d) is an important external factor in ensuring the effective functioning of the SBI as a law enforcement agency, the work of which directly affects the provision and protection of human and civil rights and freedoms, as well as the effectiveness of prevention, detection, suppression, detection and investigation of crimes under the SBI's jurisdiction.It has been proved that the system of subjects ensuring discipline and legality in the State Bureau of Investigation is quite extensive, and each of them has its own special legal status. At the same time, it has been substantiated that one of the key places in the system of the subjects under study is occupied by the Head of the State Bureau of Investigation. This can be explained by the fact that it is the head who: firstly, has a wide range of tools that enable him/her to exercise managerial and disciplinary influence on the SBI staff; secondly, unlike many other subjects, the head directly manages the SBI staff and units, and therefore has more opportunities to promptly solve current tasks in the area of ensuring lawfulness and discipline; thirdly, it exercises direct, ongoing and systematic control over the work of subordinate bodies and units, which makes it possible to prevent and timely detect and stop violations of official discipline by persons subordinate to it; fourthly, it applies disciplinary measures to employees who have violated labour discipline; fifthly, it conducts educational work among its subordinate staff, which is an important preventive measure to ensure discipline and legality in official activities.The author has established that in the system of legal framework for ensuring discipline and legality in the State Bureau of Investigation, the key place belongs to administrative law, since it is the latter which: firstly, defines the general principles of the State Bureau of Investigation, in particular, its legal status, structure, management system, etc.; secondly, establishes the key powers (a set of rights and obligations) of the SBI management and other employees; thirdly, it establishes the tasks, functions, and competence of the SBI heads; fourthly, it defines the forms, methods, and limits within which the SBI heads may carry out their activities; fifthly, it outlines the limits of legal responsibility of the SBI head as a subject of discipline and law enforcement.The tasks of the Head as a subject of ensuring lawfulness and discipline in the State Bureau of Investigation include: a) organisation of personnel work aimed at forming high-quality SBI staff; b) creation of conditions for SBI officials to exercise their powers to perform key tasks and functions of the SBI; c) conducting educational and awareness-raising activities among SBI employees, which, in turn, allows for a high level of respect for the rights, freedoms and interests of human and citizens, as well as awareness of the value and significance of their activities; d) exercising constant supervision and control over the activities of all SBI structural units and each of its individual employees; e) coordinating all internal management, administrative, social and other processes within the SBI organisational structure to ensure; e) carrying out innovative activities aimed at improving measures and procedures related to ensuring discipline and legality in the SBI, taking into account modern scientific and technical achievements; f) assessing and analysing the state and performance of the SBI's bodies, units and each individual employee.