Дисертацію присвячено питанням культурологічного фундаменту художніх новацій XX століття. На прикладі музики розроблено концепцію аконфліктності як системоутворюючого логічного і естетичного фундаменту ряду композиторських технік і аконфліктної драматургії як самостійного типу музичної драматургії. Це дозволило з позитивних позицій оцінити процеси кардинальних змін образомовних складових у європейській (за художньою традицією) музиці XX століття, виявити їх еволюційну закономірність. Дослідження розширює уявлення щодо конфліктності в європейській культурі постренессансу. Водночас розроблено ряд питань культурологічного характеру, висвітлючих стан найважливіших духовно-художніх течій XX століття, зокрема у слов'янській культурі, котрі грунтуються на ідеях аконфліктності.

  Скачати повний текст

У дисертації доведена спорідненість світоглядних основ античних сковородинівських педагогичних ідей, охарактеризовано процес творчого опрацювання Г.С. Сковородою античних епістолярних та драматургічних методів виховання, калокагатії, сократівського діалогу, психагогії. У дисертації розробляється елліно-сковородинівська концепція освіти.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена проблемі "шекспіризма" творчості видатного російського поета і прозаїка ХХ століття Б.Пастернака. Визначається сутність шекспірівського впливу на оригінальну творчість Пастернака, виявляються основні теми, образи і мотиви творів Шекспіра, що знайшли відгук в поезії та прозі російського письменника. Роман Пастернака "Доктор Живаго" вперше аналізується в контексті впливу шекспірівської поезії і драматургії на оригінальну творчість Пастернака. Одержані внаслідок дослідження висновки свідчать про те, що Шекспір зіграв важливу роль у творчій еволюції російського письменника, у формуванні його світогляду і естетики, збагатив поезію і прозу Пастернака новими темами, образами і мотивами. Яскравий самобутній талант Пастернака сприяв тому, що, навіяні шекспірівською поезією образи і мотиви, як правило, одержували у нього подальший, глибоко оригінальний розвиток.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному літературознавстві досліджено жанрово-стильову специфіку вессекського циклу оповідань Т. Гарді в контексті розвитку англійської літератури XIX - початку XX ст. Охарактеризовано форми реалізації циклічності в малій прозі письменника, монодіалогічної структури образу розповідача, процес і принципи утворення жанрової моделі синкретичного типу. Увагу приділено виявленню принципів творення вторинної реальності (світу Вессексу), моделювання монодіалогічної структури образу розповідача у творах, особливостям тематичного структурування творів збірок, опрацюванню тем оповідань. Створення світу Вессексу є результатом втілення авторської системи міфологізації реальної дійсності. Аналіз авторської системи використання елементів фольклорно-казкових, біблійних і класичних літературних сюжетів, звернень до античної міфології та драматургії, місцевих легенд, дозволив розширити уявлення про поетику малої прози Т. Гарді.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується проблема жанроутворення в драмі як літературному роді. Жанроутворюючим фактором визнається категорія пафосу як авторської оцінки. Простежується специфіка драми як роду літератури у взаємозв'язку із пафосом та його вплив на визначення типу конфлікту драматургічного твору. Автор пропонує концепцію жанрів драматургічної спадшини М.Булгакова та визначає специфіку жанрів п'єс драматурга у зв'язку із особливостями його світовідчуття, що впливає на пафос творів.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні та методико-практичні засади виконавського аналізу музичного твору, визначено його пріоритетні напрями (стильовий, жанровий, фактурний, емоційно-драматургічний). Встановлено, що виконавський аналіз займає особливе місце в системі музично-теоретичних процедур і має свою специфіку як окремий, спеціальний вид досліження музичного твору, спрямований на його виконавську інтерпретацію. У процесі розгляду виконавського аналізу та його об'єкта (твору) застосовано системно-структурний (зокрема, порівняльний), функціональний та історико-типологічний підходи. Запропоновано визначення поняття "виконавський аналіз" та типологію його основних алгоритмів, які включають аналіз емоційних вражень та їх естетичні оцінки ("емоційно-естетичну програму"), а також програму "змістового поля" твору та її відображення у драматургії, рокриття й аргументацію його художнього генезису (жанрово-стильовий комплекс), побудову виконавського "фактурного плану" та створення моделі майбутньої інтерпретації. Результати наукового дослідження використано у виконавській і педагогічній діяльності під час роботи над інтерпретацією фортепіанних творів різних жанрів і стилів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано віршовану творчість для дітей М. Підгірянки, О. Олеся, М. Вороного в аспектах педагогічної спрямованості та поетикальної майстерності. З'ясовано місце пісні та музики у поезії М. Підгірянки, охарактеризовано виховні концепти та художні особливості віршиків поетеси у контексті їх жанрової специфіки та діалогічних засад. Проаналізовано драматичну казку "В чужому пір'ю", особливу увагу приділено сюжету та його параболізації, образу перекинчика та драматургічній майстерності авторки. Образ квітів у ліриці О. Олеся інтерпретовано у контексті дитячого сприймання. Охарактеризовано провідні педагогічні мотиви лірики та вірошованих казок, розкрито їх естетичну оригінальність. Книгу "Княжа Україна" розглянуто як художньо-навчальний феномен літератури для підлітків. Проведено дослідження ліро-епічних творів М. Вороного, запропоновано інтерпретацію поеми "Євшан-зілля" на філософському, психологічному, ейдетичному, хронотопічному рівнях авторської художньої рецепції літописної легенди. Охарактеризовано образ панни у ліриці поета, громадські та віталістичні аспекти мотиву юнацтва.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему взаємодії національних вокальних шкіл щодо формування методу педагогічної та творчої діяльності вокалістів одеської школи. Підкреслено грунтовність російсько-українських, італійських і німецьких традицій в становленні концепції функціональної регістрової змінності вибудови виразних можливостей співацького голосу, яка склалася в педагогів і виконавців Одеської консерваторії. На матеріалі оперних партій досліджено зміст технологічної теорії перехідних тонів і психолого-педагогічного вчення про примарний тон. Охарактеризовано партії з кантат І.С.Баха, опер В.А.Моцарта, Р.Вагнера, Дж.Верді, М.Глінки, П.Чайковського, Б.Лятошинського, М.Лисенка, К.Данькевича, В.Губаренка, що дозволяє узагальнити певні думки стосовно виявлення вокальної драматургії функціональної змінності регістрів співацького голосу. Запропоновано результати дослідження механізму функціональної взаємодії регістрових показників співацького голосу.

  Скачати повний текст

Висвітлено різні аспекти театральної діяльності Г.М. Хоткевича як цілісного явища. Уперше подано загальну характеристику драматургічного доробку митця, проаналізовано його друковані та рукописні твори. Відтворено історію написання, видання та сценічного втілення драматичних творів Г.М. Хоткевича. Установлено факти звернення різноманітних театрів і аматорських гуртків до творчості драматурга. З'ясовано творчі контакти та співпрацю митця з різноманітними театральними колективами та визначними діячами театру. Розглянуто діяльність театральних колективів під керівництвом Г.М. Хоткевича як відображення ідеї окремого покоління митців щодо створення "народного театру". Оцінено критичну діяльність митця, досліджено його наукові роботи з історії театру. Розкрито засади та принципи театральної діяльності Г.М. Хоткевича, його погляди на театральне мистецтво, на яких базується концепція та модель театру.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується драматургія В.Винниченка через призму художнього осмислення проблем духовного буття особистості у перехідні історичні моменти, морально-етичні аспекти взаємин людини і суспільної моралі.

  Скачати повний текст

За методологією дискурс-аналізу досліджено процес формування сценічної культури в Україні в останній третині XIX ст. і на початку XX ст. як вияв дискурсивної практики стилю реалізму. Виявлено художню специфіку українського інваріанту "великого" стилю реалізму у зіставленні з його інонаціональними варіантами, сформульовано європейський і український порядки реалістичного дискурсу. Зазначено, що дискурсивна практика українського реалізму визначається у драматургічній і сценічній площинах, що дозволяє повною мірою окреслити феномен вітчизняної "нової" драми та сформованого на її основі "нового" (режисерського) театру. Визначено феноменологічні особливості українського драматургічного та сценічного стильових інваріантів натуралізму, неореалізму, неоромантизму, символізму, які корелюють з ідейно-естетичним комплексом драматичного доробку І. Франка, Лесі Українки та В. Винниченка та коригуються шляхом аналізу його сценічного відображення у 1890 - 1910-х рр.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Комплексно розглянуто камерно-вокальну музику в світлі проблем діалогістики, виявлено елементи діалогу на різних рівнях музичного цілого від макро- до мікроструктур. Запропоновано типологію діалогів у вокальній партії. Розроблено новий підхід до розгляду камерно-вокальних творів, що базується на принципах діалогістики. Оприлюднено модель аналізу образно-інтонаційних та композиційно-драматургійних параметрів діалогічності у творах для голосу та фортепіано. Визначено роль елементів діалогізування в організаційнії форми, їх конструктивне та смислове значення у системі виразових засобів та ансамблевого музикування.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено походження та функціонування діалогу у філософських і літературних концепціях від античності до модернізму та з'ясовано значення діалогічної природи мовлення як засобу спілкування в контексті драматичного діалогу. На підставі дослідження особливостей рецепції Лесею Українкою європейської літературної традиції виявлено форми міжлітературної взаємодії: через перекладацьку діяльність, літературно-критичні праці та художню творчість. Доведено, що знайомство з європейською літературою відгукнулося багатьма інспіраціями у творчості Лесі Українки (В. Шекспір, Дж. Байрон, М. Метерлінк, Г. Гауптман). Дослідження драматичних творів показало, що письменниця створила кілька типів драм, у яких реалізовано провідні художні тенденції літератури кінця XIX - початку XX століть (неоромантизм, символізм, неокласицизм). Враховуючи синтез філософської традиції діалогу, концепцій "драми ідей" та "драми для читання" в драматургії Лесі Українки, твори письменниці визначені як драма-діалог.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми осмислення драматургії М.І.Цвєтаєвої на сучасному етапі. Висвітлено підсумки та напрямки вивчення творчості поетеси, а також основні підходи та методи дослідження ліричної драми. Досліджено біографічні засади циклу, ідею героїчного театру і "романтизм" М.І.Цвєтаєвої. Проведено аналіз циклу "Романтика" і традицій російської поетичної драми. Метафізику любові та творчості подано як внутрішній сюжет "Романтики", а Диптих про Казанову ("Пригода", "Фенікс") - як ліричну серцеву шкалу. Романтичні п'єси М.І.Цвєтаєвої розглянуто на тлі ліричних циклів 1910-х рр. і "класичних" драм 1924 - 1928 рр. Досліджено відображення колізій "Романтики" у пізній прозі поетеси (на прикладі "Повісті про Сонечку)."

  Скачати повний текст

Розкрито специфіку української еміграційної драматургії середини ХХ ст. Проаналізовано п'єси О. Бабія, І. Багряного, Л. Коваленко, Ю. Косача, І. Костецького, І. Чолгана, А. Юриняка в контексті традицій національної літератури та філософсько-мистецьких впливів у західноєвропейській культурі. Досліджено проблеми абсурдності людського існування, безгрунтів'я. Визначено поетикальні особливості драм, зокрема, авторських жанрових рішень, способів зображення образів дійових осіб, ролі ремарок, сюжетно-композиційної організації творів.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості процесів розвитку європейської та американської драматичної поезії, а також театральної практики XX ст. Виокремлено елементи останніх, які дають змогу стверджувати щодо наявності бурхливого відродження специфічного феномена драматургії - синкретичного метавиду мистецтв, видовищних за своєю суттю. Проаналізовано історичні й екзистенційні особливості функціонування витвору драматичної поезії у культурному універсумі як природному контейнері синкретичних утворень. Значну увагу приділено позалітературним якостям драматичного твору, яких він набуває у процесі інтеграції до багатовимірного простору культурної практики. Сценічний, кінематографічний і національно-культурний розвиток-трансфомацію визначено як його саморозвиток, природну та закономірну розбудову специфічних рис його літературної природи. Явище драматургії розглянуто у культурному контексті, грунтуючись на художніх традиціях різних видів мистецтва, канонах суб- і контракультурних утворень певної ойкумени, елементах провідних філософських учень, які детермінували духовний клімат конкретної країни за певної історичної доби. Детально проаналізовано випадки міжкультурної трансформації витворів драматургії як прикладів їх якісно нового саморозвитку, взаємопов'язаного зі зміною рецептивної парадигми твору та типологічної природи літературного та театрального мистецтв у системі канонів конкретного культурного середовища.

  Скачати повний текст

Вперше визначено жанрову специфіку драматургії В.Винниченка та етапи його драматургійної творчої еволюції, яка характеризується, в основному, жанровими змінами у творчості митця, який зарекомендував себе майстром інтелектуальної драми та мелодрами, героїко-психологічної драми, сатиричної комедії, трагедії. Зазначено, що п'єси Винниченка відзначаються жанровою багатогранністю, однак, завдяки превалюванню певного жанрового аспекту вони набувають особливої структурної цілісності. З урахуванням попередніх досліджень визначено основні риси індивідуального художнього стилю Винниченка-драматурга, суголосного суттєвим мистецьким тенденціям доби та зроблено спробу осмислення характеру цілісності багатогранного стилю автора. Натуралістична точність у його драматургії підноситься до символістської таємничості, передусім, за допомогою парадоксального поєднання засобів експресіонізму та імпресіонізму, певною мірою сюрреалізму, у драматургії письменника виразне також передчуття мистецьких можливостей театру й абсурду. Встановлено, що поєднати різноманітні стильові стихії автору найчастіше вдається завдяки наголосу на ігровій стихії драматичної дії, вигадливому використанню принципу "театр у театрі".

  Скачати повний текст

Досліджено драматургічну спадщину І. Сургучова, репрезетовану етапними для його художньої еволюції п'єсами "Торговельний дім" (1913), "Осінні скрипки" (1915) та "Ріки вавилонські" (1921). На підставі вивчення поетики та семантики цих творів з'ясовано, що І.Сургучов-драматург у своїх новаціях орієнтується на традиції І. Тургенєва, Л. Толстого, А. Чехова, М. Горького, а також концепції вітчизняного та європейського літературного модернізму. Зроблено інтерпретацію п'єс І. Сургучова з урахуванням символізації художньої картини світу, зверенення до біблійних і літературних претекстів, суб'єктивації драматургічних колізій і визначено основні принципи синкретичного типу мислення письменника. Зроблено висновок, що художня свідомість І. Сургучова характеризується відкритістю як до суспільно-історичної реальності, так і до буттєвих проблем існування світу та людини.

  Скачати повний текст