Проведено естетико-мистецтвознавчий аналіз абстракціонізму як непересічного явища культури ХХ ст. Досліджено, що абстрактне мистецтво було відповіддю на принципово нові культуротворчі процеси на межі ХІХ - ХХ ст., серед яких виокремлено низку нетрадиційних філософських ідей - неопозитивізм, психоаналіз, інтуїтивізм, антропософія, - трансформацію науково-технічних досягнень у сферу мистецтва. Проаналізовано художню та теоретичну спадщину В.Кандинського. Описано процес формування творчої індивідуальності митця і виокремлено ті ідеї, які мають вагоме теоретичне значення в розвитку сучасного мистецтва (специфіка творчого процесу, колір як "емоційний тонус" твору, іконографія в мистецтві ХХ ст., синтез мистецтв та синестезія). Висвітлено вплив творчості та теоретичних ідей Кандинського на розвиток українського мистецтва ХХ ст.

  Скачати повний текст

Вперше проведено системне дослідження нового типу синкретизму художньої образності (СХО), акумульованого передмодерною літературною свідомістю. Українську прозу другої половини XIX - початку XX ст. вперше розглянуто у широкому синхронному та діахронному контекстах з урахуванням її синкретичних властивостей. Визначено концептуальні параметри СХО в літературі, простежено генезу його теоретичних і текстологічних моделей. Проведено дослідження категорії СХО у контексті рецептивної естетики. Доведено, що СХО базується на поліфонії, асоціативності, динамічності, синестетичності художнього образу. Визначено іманентні особливості СХО та зроблено висновок про співзвучність творчих інтенцій українського письменства загальноєвропейським пошукам другої половини XIX - початку XX ст. Досліджено взаємодію компонентів структури тексту в аспекті їх синкретичності. Охарактеризовано типи та модифікації синкретизму в українській прозі другої половини XIX ст. Вперше доведено, що синкретизм є одним з чинників, які визначають художню довершеність української прози досліджуваного періоду.

  Скачати повний текст

Вивчено жанрову поетику російського композитора другої половини XX ст. М. Сидельникова (1930 - 1992 рр.) в аспекті музичних і літературних жанрових областей. Розкрито суть поняття жанрової поетики як домінантного принципу мислення композитора. Розглянуто сучасні теорії щодо поняття "жанр" стосовно наявності у музичній практиці множини. Створено типологію взаємодії жанрів з урахуванням її нового виду - жанрової конкуренції, притаманну творчості композитора. Визначено, що художня реалізація основного принципу жанроутворення М. Сидельникова зумовлена естетико-світоглядною позицією, суттю якої було збагнення універсального та реалізованого композитором через символ лабіринту. Проаналізовано його твори основних періодів творчості - концерт для дванадцяти солістів "Російські казки" (1968 р.), хорова кантата "Таємні розмови" (1975 р.), вокальний цикл на вірші В. Хлєбнікова "У країні осоки та незабудок" (1978 р.), роман-симфонія для фортепіано соло "Лабіринти" (1992 р.) та виявлено основний принцип жанрової поетики, який запропоновано розглядати як жанровий парадокс. Проаналізовано механізм дії жанрового парадоксу та розроблено його поняття як авторської стратегії побудови художньої цілісності, що грунтується на конкуренції жанрових множин.

  Скачати повний текст

Наведено поняття "зміст художнього твору", а також методологію аналізу симфонії. Запропоновано системне трактування категорій "узагальненість - конкретність", з метою цілісного сприйняття симфонії подано тлумачення узагальненості. Розроблено ієрархію категорій, універсальних і специфічних понять філософії, естетики, музикознавства з використанням дедуктивного та індуктивного методів пізнання загального закону взаємодії понять "загальне" й "одиничне". Виявлено художні та виховні властивості симфонії як чинники аксіологічного аспекту змісту. Категорії "історичне - логічне" визначено як узагальнення-оцінку змісту симфонії: як соціального феномена (історичного); цілісної художньої композиції (логічного). Цілісність і системність методології аналізу симфонії здійснено завдяки взаємодії понять "соціально-моральний ідеал", "пізнання - оцінка", "естетичний ідеал". Зазначено, що відображення дії цих понять у свідомості реципієнта є першоосновою здатності до об'єктивного сприйняття змісту твору й естетичного судження про нього. Досліджено процеси досягнення "естетичного ідеалу" як художньої мети шляхом системи чинників та носіїв стильових властивостей симфонії. Створено критерійні засади обгрунтування всіх параметрів жанрово-видових характеристик симфонії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано генологічні джерела поезії київських митців-неокласиків О.Бургардта, М.Драй-Хмари, М.Зерова, М.Рильського, П.Филиповича. Проведено паралелі між двома феноменами класицистичного типу: українською неокласикою та античним класицизмом. Визначено типологічні сходження в літературно-мистецькому житті Риму "золотого віку" Августа II (I ст. до н.е. - I ст. н.е.) та України 1920-х рр. періоду "розстріляного Відродження", розглянуто основні аспекти естетико-поетологічної спадкоємності. Проаналізовано проблему трансформації в оригінальній поезії неокласиків таких античних жанрів, як елегія, епіграма, ідилія та жанрів панегіричної типології. Визначено та досліджено основні напрямки трансформації жанрів античної лірики: стилізацію (оду); карнавально-сміхову стилізацію та пародію (епітафію, елегію); наслідування (епіталаму, сколій, мім, буколіку); архаїзуючі інновації - суміщення античної жанрової домінанти з "молодшими" жанрами сонета (у випадку елегії) та сонетоїда (епіграми); інтерсеміотичну інтерпретацію жанрів - включення нелітературних дискурсів (архітектурного, скульптурного) у текст літературного твору (екфрасис).

  Скачати повний текст

Розглянуто психоаналітичну модель художньої творчості (ХТ) та визначено модифікаційні процеси післяфрейдівського періоду. Викладено типологію ХТ ("невротичний" - "шизофренічний" типи) та сформовано "портрет" митця у контексті "невротичної особистості нашого часу": "відсторонена особистість", неприйняття почуттів, усамітнене життя, "страх невизнання", аскетизм, "творча совість" на основі досліджень представників "глибинної" психології (К.-Г. Юнг) і неофрейдизму (К. Хорні, Е. Фромм). Розкрито значення патографії як засобу виявлення прихованих мотивів і стимулів ХТ. Вивчено український психоаналітичний досвід, що за сучасних умов сконцентрований на проблемах естетики психоаналізу, ХТ в контексті видової специфіки мистецтва та патографії.

  Скачати повний текст

Виявлено синкретизм власне поетичного, живописного та музичного начал, взаємопроникнення прийомів у поетиці І.Северянина. Встановлено, що синестетичність є основним фактором формування структури поетичного образу. Проведено паралелі між естетикою лірики поета та живописом кінця XIX - початку XX ст. (російського та західноєвропейсього). Вперше здійснено аналіз живописно-зображального начала в творчості літератора, докладно розглянуто особливості відтворення пейзажу, портрету, інтер'єра, колористики, а також своєрідно перенесені до поетичної сфери живописні прийоми, що в них застосовуються. Розглянуто музичність лірики митця - від звуків до музичних асоціацій, виділено віршовий твір ("Друга симфонія"), композиція якого створена відповідно до законів сонатно-симфонічної форми. Досліджено психологізм, визначено основні особливості структури образів і прийомів художньої типізації. Визначено вплив скандинавського імпресіонизму на лірику І.Северянина.

  Скачати повний текст

Досліджено, що ідейно-естетичне поле прози митця охоплює культурний і природний, свідомий і підсвідомий, соціально-історичний і морально-психологічний, побутовий і буттєвий виміри людського життя, які завжди взаємозумовлені та майстерно пов'язані між собою. З'ясовано, що письменник намагався всебічно зобразити окрему індивідуальність з її складним внутрішнім світом на тлі сучасної йому дійсності. Визначено, що аналіз поетики прозових творів М. Івченка на двох основних рівнях - хронотоп і психологізм засвідчив перехід письменника від реалістичної парадигми української літератури XIX ст. до естетики модернізму, яка реалізувалася у творчості митця через виразну імпресіоністичну стильову домінанту.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено виявленню специфіки естетичної природи інтерсуб'єктивності та розкриттю історичної динаміки становлення інтерсуб'єктивності як засобу подолання обмеженості "філософії суб'єкта". У новоєвропейській філософії від Р.Декарта до К.Маркса, а також сутність "комунікативного повороту" в сучасній європейській філософії. Виявлено естетичний потенціал інтерсуб'єктивності шляхом аплікації концепції "суб'єктивної" та "інтерсуб'єктивної" парадигм (В.Хьосле) в історії філософії до історії естетичної теорії. Ця аплікація є продуктивною, оскільки дозволяє розкрити нові принципи класифікації естетичних теорій 18 - 20 ст. Проведено ретельний аналіз естетичної площини "суб'єктивної" та "інтерсуб'єктивної" парадигм, наведено їх принципові характеристики, на прикладі конкретних концепцій (психоаналітичної та аналітико-психологічної) розкрито їх історичне значення. Особливу увагу приділено аналізу інтерсуб'єктивних детермінант процесів художньої творчості та сприйняття художнього твору, який проведено шляхом застосування великого обсягу фактичного матеріалу та прикладів.

  Скачати повний текст

Досліджено художню рецепцію, інтертекстуальність та інтерпретацію образу гетьмана І. Виговського в українській літературі. Проаналізовано вплив історіографії на художню інтерпретацію історичних подій і постатей. Досліджено твори усної народної творчості та української літератури XVII - XXI ст., що зображають історичне минуле України, зокрема період козаччини: думи, історичні пісні, козацькі літописи Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка, "Історію русів", а також Й. Єрлича та Софоновича, твори П. Загребельного, Я. Качури, А. Кащенка, В. Кожелянка, В. Кулаковського, П. Куліша, М. Лазорського, І. Ле, Б. Лепкого, О. Лупія, Д. Міщенка, Д. Мордовця, Ю. Мушкетика, І. Нечуя-Левицького, І. Павліхи, П. Панча, О. Пахучого, Н. Рибака, Я. Славутича, О. Соколовського, М. Старицького, Ю. Тиса, А. Чайковського, В. Чемериса. На підставі вивчення еволюції образу гетьмана І. Виговського в українській літературі, зроблено висновок, що протягом століть він зазнавав суттєвих змін. З'ясовано, що в літературі незалежної України даний образ набуває багатогранності, що пов'язано з аналітико-психологічним освоєнням дійсності письменниками, суб'єктивно-авторським баченням теми, поглибленням проблематики та використанням останніх досягнень історичної науки, естетики та психології.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування й практичне вирішення наукового завдання щодо розвитку естетичної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у фаховій підготовці. У процесі наукового пошуку виявлено, обґрунтовано педагогічні умови розвитку естетичної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у фаховій підготовці; розроблено й теоретично обґрунтовано структурно-функціональну модель розвитку естетичної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, яка містить комплекс взаємозв'язаних блоків; визначено поняття «естетична компетентність майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти» як здатність до естетичного сприймання, переживання, оцінювання та перетворення світу за законами краси, сформованість естетичного ідеалу, смаку, цінностей, наявність розвинених естетичних почуттів, суджень, знань у галузі естетики, дошкільної педагогіки і психології та вмінь застосовувати їх в естетичному вихованні дітей; структуру естетичної компетентності майбутніх вихователів у складі мотиваційного, особистісного, когнітивного, діяльнісного, рефлексивного компонентів, однойменні їм критерії; удосконалено зміст, навчально-методичне забезпечення фахової підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти в умовах закладу вищої освіти.^UThe dissertation deals with the theoretical substantiation and practical solution of the scientific task of developing aesthetic competence of preschool education institutions teachers in their professional training. In the theses the pedagogical conditions of developing the aesthetic competence of intending preschool education institutions teachers in their professional training were revealed and substantiated; the structural-functional model of developing the aesthetic competence of intending educators of preschool education institutions containing the complex of interconned blocks, was developed and theoretically substantiated; the concept of “aesthetic competence of intending educators of preschool education” was defined as the ability to aesthetic perception, experience, evaluation and transformation of the world according to the laws of beauty, forming aesthetic ideal, taste, values, possessing developed aesthetic feelings, judgments, knowledge in aesthetics, preschool pedagogy and psychology and skills to apply them in the aesthetic education of children; the structure of aesthetic the competence of intending educators in the composition of motivational, personal, cognitive, activity, reflective components (with the same criteria); the content, educational and methodical support of professional training of intending preschool education institutions teachers in their professional training in the conditions of the higher education institution were improved.

Розглянуто проблеми розвитку балетмейстерського мистецтва й утвердження українського сценічного танцю у контексті поступу європейської художньої культури першої третини XX ст. На підставі дослідження складних процесів розвитку європейської хореографії та становлення українського танцювального мистецтва та балетного театру в естетико-філософському, культурологічному й історичному аспектах відображено вплив на них таких напрямків художньої культури межі XIX - XX ст., як імпресіонізм та експресіонізм. Звернення до названих напрямків з погляду стилю як структурно-типологічної категорії мистецтва дозволило розглянути основні естетичні категорії хореографічного мистецтва - "зображальне" та "виражальне", які зумовили розвиток світового хореографічного мистецтва та українського сценічного танцю даного періоду. На підставі обгрунтування поняття "стиль" та поглибленого аналізу танцювальної структури творів українських балетмейстерів 1910 - 1930-х рр. виявлено внутрішні стилеутворювальні елементи національного народного танцю - його системи знакових абстракцій.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання стосовно культурно-виховної ролі книги за умов формування інформаційного суспільства. З'ясовано історико-теоретичні проблеми формування книги як естетико-культурного чинника. Досліджено емоційні та естетичні мотиви читання та критерії оцінок творів художньої літератури, створено культурно-виховну модель актуалізації книги у виховному процесі.

  Скачати повний текст

Вивчено історію становлення гуманістичного світоставлення в добу італійського Відродження. Значну увагу приділено розгляду впливу італійського гуманізму на естетико-мистецтвознавчі пошуки в Німечині, Англії та Україні. З'ясовано роль естетичного виховання в процесі гуманізації особи, що зумовило звернення до проблеми традиції, яку розглянуто з урахуванням специфіки трансформаційного процесу: традиція- спадкоємність - новаторство - епігонство. Досліджено проблеми масової та естетичної свідомості, її структуру та співвіднесеність з антропологічним підходом. Значну увагу приділено розробці системи "пояснювальних понять", які дають змогу поглибити змістовність форм і заходів естетичного виховання. Проблему естетичного виховання проаналізовано з широким використанням досвіду мистецтва, з урахуванням його видової специфіки, що дає змогу, базуючись на принципі теоретико-практичного паритету, трансформувати проблему естетичної свідомості, міжнаукової інтеграції у художню практику та зробити висновок щодо вагомості виховного потенціалу мистецтва.

  Скачати повний текст

Досліджено аспект втілення феномену Й.В. Гете в художній свідомості та творчості Р. Вагнера на основі спорідненості їх світогляду й образно-смислових констант. З метою з'ясування суті спілкування композитора з особистістю та творчістю поета здійснено розгляд читацького інтересу Р. Вагнера, його авторефолексії, перетворення ідей, споріднених з гетевськими, в оперній творчості, їх інтерпретації в "Фауст-увертюрі" та смисловій аурі "П'яти віршів Матільди Везендонк". З використанням методологічного підходу до естетичних і творчих здобутків Р. Вагнера та Й.В. Гете у естетико-світоглядному та культурному контексті з'ясовано їх спорідненість з багатьох питань високого пізнавального рівня, зокрема, єдність натур- і культурфілософських поглядів, ідеї неподільного простору культури. На підставі аналізу проведених паралелей показано, що у творі "Фауст-увертюра" сфокусовано світоглядні та художні пошуки композитора у загальноестетичному та специфічно інтонаційному аспектах. Це дозволяє сприймати її як інтонаційно-смислове та драматургічне зерно спадщини композитора.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування художнього стилю неоромантизму в середовищі письменників-вісниківців, які об'єднувалися навколо націоналістичного журналу "Вісник" (у 1922 - 1932 рр. - "Літературно-науковий вісник"), що виходив у Львові за редакцією критика і політичного ідеолога Д. Донцова у 1922 - 1939 рр. Обгрунтовано необхідність поняття "вісниківство" як такого, що повніше та точніше пояснює культурне та літературне явище, якиим була різноманітна творчість співробітників "Вісника": істориків, філософів, політичних ідеологів, культурологів, критиків, письменників, мистецтвознавців, соціологів, етнографів. Вісниківський неоромантизм був течією у масштабному комплексі художніх явищ у напрямі неоромантизму в українській літературі кінця XIX - першої половини XX ст. Рекомендовано поняття "Празька школа" використовувати для означення підтечії у вісниківстві - творчості кількох письменників-неоромантиків, які менше політизували свою творчість. Відзначено роль Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Ольжича, О. Теліги, Ю. Липи, Ю. Клена, "пражан" - Н. Лівицької-Холодної, О. Лятуринської, М. Чирського, Зореслава, І. Ірлявського. Зазначено, що світогляд неоромантиків-націоналістів формувався на засадах філософії ірраціоналізму та волюнтаризму. Тому вони не сприймали ні позитивістських теорій народництва (побутового реалізму - в літературі), ні раціоналістично-експериментаторських аспектів естетики модернізму (декаденства й авангардизму - в літературі); у творчості орієнтувалися на європейських неоромантиків і парнасців - К. Гамсуна, Р. Кіплінга, П. Валері, Ш. Морра, Ж. Ередіа, А. Сюллі-Прюдома та ін., засвоїли водночас деякі моменти деякі моменти стилю модернізму від європейських і російських символістів. Тому їх можна назвати "консервативними модерністами". Велике значення для вісниківців мала християнська духовність, навіть католицизм, вони глибоко засвоїли естетику та поетику українського неокласицизму. Показано своєрідний синтез неокласики та неоромантики в їх творчості. Зазначено, що центральною особливістю їх поетики є оригінальна художня неоготика, тобто рекультивація традиційного європейського героїзму та містицизму, монументалізму й аристократичної вишуканості в мистецтві. Проведений систематичний аналіз творчості вісниківців дає змогу повніше представити літературний процес української еміграції та Галичини в міжвоєнний період, визначити його особливості, тенденції, пріоритети.

  Скачати повний текст

Визначено роль музичної естетики як важливого компонента у формуванні постмодерністської теорії Тексту. Досліджено, що естетика музичного постмодернізму (ЕМП) створює концепцію музичного твору як тексту та потребує застосування певних методологічних принципів, а саме методів текстового аналізу Р.Барта, М.Фуко та деконструкції Ж.Дерріда. Доведено, що колажність репрезентує постмодерністську ідею інтертекстуальності, відбиває постмодерністське прагнення до естетизації дійсності (концепція світового концерту К.Штокгаузена, явища конкретної музики М.Кагеля, К.Штокгаузена). Визначено, що ЕМП втілює принципи онтологічної концепції мистецтва пізнього М.Гайдеггера, яким обгрунтовано необхідність аналізу мистецтва в аспекті істини буття, а художнього твору - у контексті здійснення істини. Розглянуто концепцію іронії М.Кагеля у контексті теорії іронії Р.Рорті, Ж.Дерріда, Ф.Джеймсона, Ч.Дженкса. Висвітлено зв'язки між естетичними принципами постмодернізму та східними теоріями мистецтва у контексті діалогу Захід - Схід. Розкрито специфіку часопростору у постмодерністських творах відкритих форм.

  Скачати повний текст

Розглянуто іміджмейкерство як феномен масової культури, його суть, поліфункціональність, особливості. Це явище досліджено у галузі соціальної та загальної психології, політології, маркетингу. Відзначено, що сфера культурної діяльності, мистецтва, де імідж-технології необхідні для дослідження сучасного культурно-митецького життя, потребує глибинного вивчення. Це галузь, завдяки якій розвивається сучасний арт-ринок. Особливістю цієї роботи є дослідження імідж-образу як різновиду художньої творчості. Розглянуто специфіку іміджмейкерської естетики в інформаційно-комунікативних технологіях XX ст., принципи створення та стильові особливості імідж-образу. Виявлено, що у комунікативних схемах, на яких грунтується сучасна культура, естетична виразність форми орієнтує їх зміст на привабливість споживання інформаційної складової, яка містить сучасне товарне виробництво, що доводить виконання естетичним функції замінника справжнього культурного спілкування, фактично імітуючи його.

  Скачати повний текст

Системно досліджено творчість Т. Осьмачки у контексті експресіонізму й екзистенціалізму. З урахуванням факту, що творчий набуток письменника належить до "повернутої" спадщини, проаналізовано рецепцію творчості митця материковою (1920-х рр.) й еміграційною критикою. Охарактеризовано стан її вивчення сучасним вітчизняним літературнознавством. Зазначено про неоднозначність наукової думки щодо сприйняття Осьмачки-людини та митця й актуалізовано психоаналітичні підходи до вивчення творчої індивідуальності письменника, що посилило увагу до його літературно-критичної спадщини. Проаналізовано етстетичні та світоглядні засади митця. Розглянуто питання формування експресіоністичної свідомості в Україні. Охарактеризовано творчість П. Тичини та М. Бажана 1920-х рр. у контексті поетики експресіонізму. Досліджено домінанти стилю поетичної та прозової спадщини Т. Осмачки та доведено, що вони повною мірою відповідають естетико-філософським параметрам експресіонізму та мають виразно націнальну специфіку. Спостережено стильовий синкретизм митця, зокрема, поєднання елементів поетики експресіонізму, символізму, неокласицизму, сюрреалізму. Проаналізовано екзистенційну суть творчості Т. Осьмачки. Простежено органічність у стилі письменника національних і європейських культурних традицій.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні вияви модерністського новаторства та загальні особливості модифікації художнього тексту у модернізмі. Розглянуто чинники формування творчого феномену, загальні проблеми естетики та письменницького світогляду В. Вулф. Виявлено й осмислено на прикладі романів В. Вулф "Пані Деловей", "До маяка" та "Орландо" модерністські концепції художньої творчості письменниці. Введено невідомі чи маловідомі в українському літературознавстві есе, листи, щоденники В. Вулф, які увиразнюють її творчу спадщину. Використано значну кількість іншомовних джерел.

  Скачати повний текст