Дисертація присвячена питанням тромболітичної та антиоксидантної терапії гострого інфаркту міокарду. Виявлена більш виражена клінічна ефективність тканинного активатору плазміногена в порівнянні з стрептокіназою в поєднанні з антиоксидантом тріметазідін. Однак, застосування тріметазідіну дозволяє зменшити частоту розвитку ускладнень інфаркту міокарда, в особливості фібриляцій шлуночків. Виявлені значні вагання показників реологічних властивостей крові після введення стрептокінази, зв'язані із зміною концентрації фібриногену. З'ясовано, що тріметазідін покращує реологічні властивості крові більше при ізольованому застосуванні, ніж в поєднанні з тромболітиком. В роботі доведена антиоксидантна активність тріметазідіну та визначена доцільність застосування тріметазідіну в гострій стадії інфаркту міокарда.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена розсіяному склерозу та енцефаломієліту у дітей. Вивчені особливості дебюту, ранні прояви, перебіг і прогноз розсіяного склерозу у дітей, його зв'язок з ретробульбарним невритом зорового нерва. Описані сучасні клінічні форми розсіяного енцефаломієліту у дітей. Приведені дані додаткових методів дослідження при розсіяному склерозі та енцефаломієліті: комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії, зорових викликаних потенціалів, а також імунологічних та імуногенетичних досліджень. Відображені особливості імунологічного стану в залежності від стадії розсіяного склерозу, порівняні з хворими на енцефаломієліт, відображена динаміка імунологічних показників у процесі перебігу розсіяного склерозу. Виявлені імуногенетичні особливості розсіяного склерозу з початком в дитячому віці і особливості його перебігу в залежності від сполучення HLA-антигенів у фенотипі. Запропоновано алгоритм обстеження при підозрі на розсіяний склероз у дітей. Визначено коло захворювань, з якими необхідно диференціювати розсіяний склероз. Обгрунтовані підходи до терапії і показані особливості лікування розсіяного склерозу та енцефаломієліту у дітей. Приведені дані вивчення катамнезу хворих на розсіяний склероз та енцефаломієліт.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності антимікобактеріальної хіміотерапії хворих на хронічний туберкульоз легень. Проведено рандомізоване дослідження хворих, які виділяли чутливі, монорезистентні, полірезистентні та мультирезистентні мікобактерії туберкульозу (МБТ). Вивчено частоту та профіль медикаментозної резистентності МБТ. Відзначено, ща у хворих дана резистентність до протитуберкульозних препаратів першого ряду становить 79,7 % до етіонаміду, канаміцину та фторхінолонів - відповідно у 26,4, 30,8 та 25,1 % хворих, що значно обмежує їх використання в режимах хіміотерапії та є підставою до удосконалення зазначених режимів з включенням циклосерину, клартитроміцину, капреоміцину та фторхінолону. Доведено, що вдосконалені режими антимікобактеріальної терапії підвищили на 20,8 % ефективність лікування туберкульозу за показником припинення бактеріовиділення та на 22,4 % зменшили частоту побічних реакцій від фторхінолонів.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено роль збудників чуми м'ясоїдних, лептоспірозу, герпесу, токсоплазмозу, неоспорозу, Лайм бореліозу та бруцельозу в розвитку епілепсії невідомого походження в собак. Висловлено припущення про непряму імунологічно опосередковану роль антигенного навантаження організму в розвитку епілепсії собак, що доводить достовірність даних щодо хибного кола взаємовідношень імунної системи та епілептогенезу.Доведено протиепілептичну ефективність комплексу амінокислот лейцину, валіну, ізолейцину, гліцину і похідного цистеїну таурину при пероральному застосуванні за епілепсії невідомого походження в собак.Крім того, в роботі представлено дані щодо розробленого і запатентованого активного скальпового електроду для проведення неінвазивної електроенцефалографії в собак.Під час проведення досліджень протягом 2 місяців вищевказані амінокислоти і таурин з терапевтичною метою застосовували 9 собакам з діагнозом «епілепсія невідомого походження». Зазначені речовини задавали перорально кожних 8 год у порівну розділених на три частини добових дозах: L-лейцин – 150 мг/кг; L-ізолейцин – 275 мг/кг; L-валін – 240 мг/кг; гліцин – 300 мг/кг; таурин – 240 мг/кг.За допомогою іонообмінної рідинної хроматографії проаналізовано зміни вмісту амінокислот в амінокислотному пулі крові та лікворі хворих собак до, через 1 та 2 місяці лікування.Терапевтичну ефективність комплексу амінокислот і таурину визначали, спостерігаючи за зміною частоти епілептичних нападів та проводячи якісний і кількісний (з використанням швидкого перетворення Фур'є) аналіз електроенцефалограм в ході їх візуального аналізу.Через місяць лікування собак потужності дельта, тета та альфа ритмів знизилися, а потужність бета ритму підвищилася порівняно з даними до лікування.Клінічно протиепілептична ефективність комплексу амінокислот і таурину проявлялася подовженням інтеріктального періоду в 2–3 рази в 37,5 % собак та усуненням явища кластеризації.Тривалість клінічної ефективності застосованої терапії була обмежена в часі і складала 35–48 діб. Це обумовлено компенсаторними механізмами обміну білків, що призвели до відновлення молярних співвідношень між амінокислотами в пулі крові, внаслідок чого відновилися молярні співвідношення амінокислот у центральній нервовій системі.^UThe thesis highlights the results of the research regarding the role of such diseases as canine distemper, leptospirosis, herpes types 1 and 2, toxoplasmosis, neosporosis, Lyme borreliosis and brucellosis in pathogenesis of canine «unknown cause epilepsy» (IVETF, 2015). The hypothesis of indirect immunologically caused influence of infectious and invasive agents on epileptogenesis in dogs is expressed, as well as the support of the veracity of the data on the relationship between the immune system and epileptogenesis as an amplifying feedback loop.In the thesis results proving the therapeutic efficacy of such amino acids as leucine, valine, isoleucine, glycine and taurine (cysteine derivative) administrated orally are presented.Also, data on elaborated active scalp electrode for canine electroencephalography are provided.During 2 months above mentioned substances were administrated to eight dogs that were diagnosed as having unknown cause epilepsy in such daily doses per kilogram divided equally in order to be given every 8 h: L-leucine – 150 mg, L-isoleucine – 275 mg; L-valine – 240 mg; glycine – 300 mg; taurine (cysteine derivative) – 240 mg.Performing ion exchange liquid chromatography changes taking place after 1 and 2 months in the dogs' blood amino acid pool and cerebrospinal fluid in case of exogenous amino acid overload were analyzed.The therapeutic efficacy of mentioned composition was estimated by monitoring seizure frequency, qualitative and quantitative electroencephalography (QEEG) using fast Fourier transformation (FFT) to the frequency range of delta, theta, alpha and beta bands. After one-month treatment the frequency ranges of delta, theta and alpha bands lowered whereas the frequency of beta band became higher comparing with pretreatment data.Clinically antiepileptic effect of amino acid composition was represented by the prolongation of interictal periods per 2 to 3 times in 37.5 % of dogs and by elimination of cluster seizures. The therapeutic efficacy period was short (approximately 35–48 days). To our opinion it was due to compensatory mechanisms of protein metabolism that were represented by partial amino acid molar ratio stabilization in amino acid blood pool.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.33 — медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія. — Одеський національний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2021.У дисертації розв'язано важливу й актуальну проблему сучасної гепатології, яка стосується оптимізації лікування хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) із супутньою неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП). На основі комплексного обстеження хворих було доведено, що пацієнти з ХВГС, які досягли стійкої вірусологічної відповіді, знаходяться в групі ризику, що пов'язано з коморбідною патологією печінки, яка виходить на перший план після елімінації вірусу та призводить до подальшого прогресування фіброзу і формування цирозу печінки. На основі експериментального дослідження вивчено вплив суспензії бентоніту та мінеральних вод різного хімічного складу щодо функціонального та морфологічного стану печінки щурів із моделлю експериментальної НАЖХП. Встановлено, що під впливом обраних чинників покращуютьсядетоксикаційна та білокутворювальна функції печінки, стан ліпідного та вуглеводного обмінів на тлі зменшення запальних процесів у печінці. У хворих на ХВГС із супутньою НАЖХП, у яких після курсу противірусної терапії відбулась елімінація вірусу гепатиту С, встановлена ефективність наступного етапу терапії — застосування маломінералізованої кремнієвої гідрокарбонатної натрієвої мінеральної води у подвоєному дозуванні, «сухих» вуглекислих ванн, бентоніту, що підтверженонормалізацією показників цитолітичного та холестатичного синдромів, відновленням ліпідного та вуглеводного обмінів, нормалізацією профілю адипокінів, позитивним впливом на фібротичні зміни печінкової тканини та стеатоз печінки, відновленням якісного та кількісного складу мікрофлори кишечнику, підвищенням якості життя хворих.Встановлено позитивний вплив диференційованого застосування надвисокочастотної терапії, вітафонтерапії, маломінералізованої кремнієвої гідрокарбонатної натрієвої мінеральної води у хворих на ХВГС із супутньою НАЖХП, які отримували альфа-2b інтерферон та рибавірин щодо запобігання розвитку побічних ефектів стандартної противірусної терапії, прискорення та стабілізації біохімічної відповіді, підвищення рівня вірусологічної відповіді та якості життя хворих.Проведені експериментальні, клінічні, лабораторні та інструментальні дослідження дозволили розробити та запропонувати методи лікування (мінеральна вода у подвоєному дозуванні, «сухі» вуглекислі ванни, бентоніт) НАЖХП, яка залишається у хворих на ХВГС після успішної елімінації вірусу і може призводити до подальшого розвитку стеатогепатиту та фіброзу печінки.Ключові слова: хронічний вірусний гепатит С, неалкогольна жирова хвороба печінки, противірусна терапія, вірусологічна відповідь, мінеральна вода, надвисокочастотна терапія, вітафонтерапія, «сухі» вуглекислі ванни, бентоніт.^UThesis for the Doctor of Medical Sciences Degree by specialty 14.01.33 — Medical Rehabilitation, Physiotherapy and Balneology. — The Odesa National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Odesa, 2021.The thesis solves an important and topical problem of modern hepatology, which concerns the optimization of treatment of patients with chronic viral hepatitis C (CHC) with concomitant non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD). Based on a comprehensive examination of patients, it was proved that patients with CHC who have achieved a stable virological response are at risk because ofcomorbid liver disease, which comes to the fore after the elimination of the virus and leads to further progression of fibrosis and liver cirrhosis. Based on the experimental study, the effect of a suspension of bentonite and mineral waters of different chemical composition on the functional and morphological state of the liver of rats with the model of experimental NAFLD was studied. It is established that under the influence of selected factors the detoxification and protein-forming functions of the liver, the state of lipid and carbohydrate metabolism improves against the background of reduced inflammatory processes in the liver. In patients with CHC with concomitant NAFLD, who had elimination of hepatitis C virus after the course of antiviral therapy, the effectiveness of thenext stage of therapy — the use of low-mineralized silicon hydrocarbonate sodium mineral water in double dosage, “dry” carbon dioxide baths, bentonite, which is confirmed by normalization of the indicators of cytolytic and cholestatic syndrome, restoration of lipid and carbohydrate metabolism, normalization of the profile of adipokines, a positive effect on fibrotic changes in liver tissue and liver steatosis, restoration of qualitative and quantitative composition of the intestinal microflora, improving the quality of life of patients. The positive effect of the use of ultrahigh-frequency therapy, vitafon therapy, low-mineralized silicon hydrocarbonate sodium mineral water in patients with CHC with concomitant NAFLD who received standard antiviral therapy (alpha-2b interferon and ribavirin) for prevention of side effects of a standard antiviral therapy, improvement and stabilization of the biochemical response, increasing the level of virological response and quality of life of patients. The expediency of using mineral water, ultrahigh-frequency therapy and vitafon therapy in patients with CHC during the period of receiving standard antiviral therapy (alpha-2b and ribavirin) to improve its tolerability, increase the number of virological response, preventing side effects of antiviral disease (flulikesyndrome, anemia, leukocytopenia, thrombocytopenia). Experimental studies on the NAFLD model in animals, clinical, laboratoryand instrumental studies have allowed to develop and propose treatment methods (mineral water in double dosage, “dry” carbon dioxide baths, bentonite) NAFLD, which remains in patients with CHC after virus elimination and can lead to further development of steatohepatitis and liver fibrosis.Key words: chronic viral hepatitis C, non-alcoholic fatty liver disease, antiviral therapy, virological response, mineral water, ultra-high frequency therapy, vitafon therapy, “dry” carbonic baths, bentonite.

Запропоновано науково обгрунтований підхід до комплексного лікування хворих на гострий пакреатит (ГП) з використанням ендолімфатичної медикаментозної терапії, колоносанації та імунокорекції. На підставі об'єктивних критеріїв (токсичності та ферментативної активності крові, бактеріальної транслокації) доведено позитивний вплив ендолімфатичної медикаментозної терапії, колоносанації та імунокорекції на динаміку патологічного процесу у хворих на ГП. Показано позитивний вплив запропонованого профілактично-лікувального алгоритму (ендолімфатичної медикаментозної терапії, колоносанації й імунокорекції) на імунологічний стан хворих на ГП. Надано оцінку ролі транслокації кишкової мікрофлори у розвитку інфікованого панкреонекрозу. Патогенетично обгрунтовано оптимальні терміни хірургічного втручання й удосконалено технічні аспекти виконання панкреатсеквестрнекректомії.

  Скачати повний текст

Доведено обтяжувальний вплив аутоімунного тиреоїдиту (АТ) на перебіг клімактеричного синдрому, стан вегетативної нервової системи (ВНС), структурно-функціональний стан кісткової тканини у жінок з хірургічною та природною менопаузою. Установлено вплив АТ на імунологічну реактивність жінки менопаузального віку, не враховуючи типу менопаузи. Доведено взаємозв'язок рівня антимікросомальних антитіл з вмістом прогестерону. Доведено, що жінки клімактеричного віку, які страждають на АТ, особливо на тлі хірургічної менопаузи, становлять групу ризику тяжкого та тривалого перебігу клімактеричного синдрому, розвитку метаболічних порушень (остеопорозу, серцево-судинних захворювань) вже у ранньому постменопаузальному періоді, що поглиблюються зі зростанням його тривалості. Запропоновано новий підхід до діагностики, профілактики та лікування менопаузальних порушень у жінок з АТ. Доведено доцільність застосування естроген-гестагенної терапії у жінок з клімактеричним синдромом на тлі АТ для редукції симптоматики клімактеричного синдрому, гармонізації ВНС, гормонального гомеостазу, профілактики порушень кісткової тканини, стабілізації аутоімунного процесу в щитовидній залозі, особливо у жінок з хірургічною менопаузою. Запропоновано лікувальні комплекси з використанням патогенетично-обгрунтованих препаратів замісної гормональної терапії та засобів негормональної дії (вегетостабілізувальна терапія та препарати кальцію), які забезпечують зниження частоти та ступеня вираженості ранніх і пізніх постменопаузальних порушень, сприяють профілактиці постменопаузального остеопорозу й аутоімунної тиреоїдної патології.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі клінічного матеріалу (лікування 119-ти хворих на рак молочної залози (РМЗ)) розроблено вірогідно ефективний метод паліативного лікування пацієнток з первинно-неоперабельними формами РМЗ. З використанням результатів вивчення токсичності поліхіміотерапії за різних шляхів введення показано вірогідно більш низьку токсичність у разі використання селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії. За результатами дослідження кількісних характеристик гематологічної токсичності виявлено статистично значимі (p = 0,002) відмінності, за цього медіанне значення ступеня токсичності у дослідній групі відповідало двом, а у контрольній групі - трьом. Показано, що якість життя підвищується після лікування пацієнток контрольної (p = 0,008) та дослідної груп. Ризик прогресування захворювання для хворих дослідженої групи у порівнянні з контрольною зменшується щодо відношення ризиків у 3,4 (довірчого інтервалу 1,4 - 8,4) раза (розходження статистично значиме, p = 0,01).

  Скачати повний текст

Обстежено 346 хворих з гнійно-запальними захворюваннями придатків матки (ГЗЗПМ). Доведено необхідність враховування факторів ризику, які сприяють виникненню ГЗЗПМ (вік, фах, перенесені і супутні захворювання, аборти та патологічні пологи в анамнезі). Проаналізовано дані лейкограми, імунологічної реактивності організму, дані клітинного, гуморального імунітету і неспецифічної реактивності організму (47 хворих). Встановлено, що сумарний вплив клініко-анамнестичних факторів складає 19,52%. Для профілактики ускладнень і реабілітації хворих в післяопераційному періоді розроблена і обгрунтована комплексна біоактиваційна терапія, яка складається із біогальванізації і біофореза в поєднанні з стимуляцією акупунктурних зон.

  Скачати повний текст

Визначено домінування дистимічно-дисфоричної симптоматики з надцінною ідеєю бути в грі, тривогою, депресією, почуттям провини, формальністю суджень, декларативним визнанням своєї провини, показним каяттям. У розвитку патологічної схильності до азартних ігор (ПСАІ) виокремлено дві стадії: субкомпенсації та декомпенсації. Встановлено, що у формуванні ПСАІ, на відміну від інших форм адитивної поведінки, обов'язковою є нооетична складова, яка виражається в наявності екзистенційного вакууму, відсутності цілей у житті, незадоволення власним життям. Визначено, що делінквентні тенденції, низький рівень соціального контролю та негармонійні характерологічні та дезадаптивні особистісні особливості сприяють розвитку та реалізації адиктивної поведінки у формі ПСАІ. Ідентифіковано біологічні, психологічні та психосоціальні чинники ризику розвитку ПСАІ, які ранжовані за інтенсивністю впливу на предиспонуючі, сприяючі та підтримуючі та диференційовані на загальні та специфічні саме для розвитку ПСАІ. Обгрунтовано модель лікувально-реабілітаційної допомоги особам із ПСАІ, яка складається з трьох етапів: діагностичного, активної терапії та підтримувальної терапії та соціальної реабілітації. Розроблено систему комплексного лікування та реабілітації ПСАІ, що поєднує два базових напрямки: психофармакологічний та психотерапевтичний та ефективність доведена річним спостереженням.

  Скачати повний текст

Розроблено новий метод умовно-рефлекторної терапії, спрямований на пригнічення ейфорійної дії наркотику. Запропоновано оригінальну методику визначення домінуючих мотивів зловживання опіатами та з її використанням виявлено особливості мотиваційної сфери хворих на опійну наркоманію, оцінено їх значущість у кількісному вимірі (індекс мотиваційного напруження). Уперше визначено вплив застосування умовно-рефлекторної терапії для усунення наслідків дії патологічних мотивів, які спонукали до вживання опіатів. З'ясовано кореляційний зв'язок між рівнями мотиваційної напруженості зловживання опіатами та тривогою, а також вплив комплексу мотивів у хворих на опійну наркоманію на їх самопочуття, активність, настрій. Установлено співвідношення між станом емоційної сфери (тривожної, депресивної симптоматики) та мотиваційними характеристиками особистості. Уперше у структурі умовно-рефлекторної терапії розроблено та впроваджено до практики комплекс додаткових психокорекційних і соціально-реабілітаційних заходів, що враховує динаміку мотиваційної складової залежності.

  Скачати повний текст

Розглянуто оптимальний варіант інтенсивної терапії гепатоспланхнічної ішемії та проаналізовано її наслідки у потерпілих з політравмою. Визначено ефективність емпіричної реоксигенації загальної дії у потерпілих першої групи та з внутрішньопросвітковим ентеральним застосуванням перфторану у потерпілих другої групи.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на піодермії з урахуванням стану периферичного кровообігу, мікробного пейзажу шкіри, визначення їх ролі у розвитку патологічного процесу, шляхом застосування диференційованої терапії.Доведено, що у хворих на гострі піодермії як поверхневого, так і гострого характеру спостерігаються тотожні зміни периферичного кровообігу, котрі полягають у збереженні функціональних можливостей васкуляризації в підпахвовій і поверхневій стегновій артеріях і порушенні її стану в плечовій, підколінній, ліктьовій, променевій, передній і задній великоберцовій артеріях, тобто мають ознаки сегментарності.Показано, що у хворих на хронічні піодермії, незалежно від клінічного перебігу інфекції, відбуваються тотальні зміни васкуляризації як верхніх, так і нижніх кінцівок, котрі полягають в уповільненні Vps і Ved, S/D-дисбалансі, пригніченні опірності судин і їх пульсаційній інертності.З'ясовано, що домінуючим учасником мікробних асоціацій у вогнищах ураження при гнійничкових процесах на шкірі виступає S.aureus.Під спостереженням знаходились 111 хворих на піодермії (69 чоловіків і 42 жінки) у віці від 16 до 64 років. Групу контролю становили 15 здорових осіб, різних за статтю та віком.Більшість хворих раніше лікувались у медичних закладах або самостійно стандартизованими засобами та методами. Ефективність терапії була незначною, тимчасовою або відсутньою.ДС периферичного кровообігу проведено у 103 хворих людей. Досліджувались підпахвова, плечова, ліктьова, променева, поверхнева стегнова, підколінна, передня та задня великоберцові артерії. Визначались Vps, Ved, S/D, PI, RI. В групу контролю відібрано 15 здорових осіб.У якості засобів, коригуючих стан периферичного кровообігу та, відповідно, сприяючих усуненню клінічних проявів піодермій, було застосовано нафтидрофурил («Енелбін 100-Ретард») і стандартизований екстракт Гінкго білоби («Білобіл»), котрі володіють вазомодулюючою активністю. З метою уточнення їх впливу на васкуляризацію проведений аналіз доцільності їх призначення у порівнянні з використанням лише стандартизованої терапії. Тому, всі хворі були розподілені на 2 групи (порівняльну та основну), співставимі за клінічним перебігом інфекції. Порівняльний контингент склали 45 пацієнтів (14 – з стафілококовим імпетиго, 15 – з хронічними поверхневими піодерміями та 16 – з хронічними глибокими піодерміями). Ці хворі отримували лише стандартизоване лікування згідно інструктивно-методичних рекомендацій, а саме: цефазолін, доксициклін, «Рибомуніл», метилурацил, хімотрипсин, пекорутин, місцево – «Бактробан», «Фузідерм», аплікації чистого іхтіолу, метилурацилова та солкосерилова мазі.Проведене після терапії дослідження стану периферичного кровообігу засвідчило відсутність цілеспрямованого коригуючого впливу стандартизованого лікування на васкуляризацію, як верхніх, так і нижніх кінцівок.Основну групу склали 58 хворих. У 15 з них діагностовані фурункули, у 21 – хронічні поверхневі, а у 22 – хронічні глибокі піодермії. Цей контингент пацієнтів отримував наведену вище стандартизовану терапію та нафтидрофурил. Хворим з хронічними (як поверхневими, так і глибокими) піодерміями додатково, послідовно, у якості протирецидивного засобу, призначався стандартизований екстракт Гінкго білоби.Встановлено, що у хворих на фурункули основної групи досягнутий відчутний вазомодулюючий ефект. Зокрема, в підпахвовій і поверхневій стегновій артеріях як швидкісні, так й індексні показники зберігали свої референтні значення. В той же час, в плечовій, ліктьовій, променевій, підколінній, передній і задній великоберцові артеріях Vps, Ved, S/D, RI та РІ піддавались вірогідній корекції, сягаючи контрольних величин. При хронічних поверхневих піодерміях на верхніх кінцівках ці показники також набували фізіологічних значень. Але, відбувалось певне уповільнення, незважаючи на достовірність корекції, стану кровообігу усіх ділянок нижніх кінцівок. Тотожні вірогідні зміни реєструвались і у пацієнтів з хронічними, глибокими піодерміями.Аналіз клінічної ефективності запропонованої диференційованої терапії показав більш обнадійливі результати її призначення у порівнянні із застосуванням лише стандартизованих засобів. Так, «клінічне одужання» було досягнуто в усіх 15(100,0%) хворих на фурункули, у 15(71,4%) осіб з хронічним поверхневим та у 13(59,1%) – з хронічними глибокими піодерміям. «Значне покращення» відмічалось у 6(28,6%) пацієнтів з хронічними поверхневими та у 8(36,4%) – з хронічними глибокими піодерміями.Отже, диференційована терапія дозволяє істотно підвищити ефективність лікування хворих на піодермії за рахунок цілеспрямованого коригуючого впливу на стан периферичного кровообігу та, відповідно, клінічний перебіг патологічного процесу.^UThe dissertation is devoted to increase of efficiency of treatment of patients with pyoderma, taking into account the state of peripheral circulation, microbial landscape of the skin, determination of their role in the development of pathological process, using differentiated therapy.It is proved that in patients with acute pyoderma, both superficial and acute, there are identical changes in the peripheral circulation, which consist in preserving the functional possibilities of vascularization in the submandibular and superficial femoral arteries and in violation of its condition in the shoulder, popliteal, elbow, radial, anterior and posterior large-cell arteries, that is, they have signs of segmentation.It is shown that patients with chronic pyoderma, regardless of clinical course of infection, undergo total changes in vascularization of both upper and lower extremities, which consist in slowing down Vps and Ved, S / D imbalance, suppression of vascular resistance and their pulsation inertia.It was revealed that S.aureus acts as the dominant participant of microbial associations in the foci of lesions with pustular processes on the skin.Under observation, there were 111 patients with pyoderma (69 men and 42 women) aged 16-64 years. The control group comprised 15 healthy individuals, gender-specific.Most patients were previously treated in medical institutions or on their own by standardized means and methods. The effectiveness of the therapy was negligible, temporary or absent.DC peripheral blood flow was performed in 103 patients under observation. The subfamily, shoulder, elbow, radial, superficial femur, popliteal, anterior and posterior large hematopoietic arteries were studied. Vps, Ved, S / D, PI, RI were determined. The control group was formed by 15 healthy individuals.As a means of adjusting the state of peripheral circulation and, accordingly, contributing to the elimination of clinical manifestations of pyoderma, naftirofuryl ("Enelbin 100-Retard") and standardized extract of Ginkgo biloba ("Bilobyl"), which have vasodilatory activity, were used. In order to clarify their effect on vascularization, an analysis of the appropriateness of their purpose was made comparing with the use of standardized therapy alone. Therefore, the observed patients were divided into 2 groups (comparative and basic), comparable to the clinical course of the infection. The comparative contingent was 45 patients (14 with staphylococcal impetigo, 15 with chronic superficial pyoderma and 16 with chronic deep pyodermia). These patients received only standardized treatment in accordance with the guidelines, namely: cefazolin, doxycycline, "Ribomunil", methyluratsil, chymotrypsin, pecorutin, locally - "Bactroban", "Fusiderm", applications of pure ichthyol, methyluratsilum and solcoserilum ointment.The post-therapy investigation of the state of peripheral circulation revealed a lack of targeted corrective effect of standardized treatment on vascularization, both upper and lower extremities.The main group consisted of 58 patients. In 15 of them, boils were diagnosed, 21 were chronic superficial, and 22 were chronic deep pyoderma. This contingent of patients received the above standardized therapy and naphthyrrofuryl. Patients with chronic (both superficial and deep) piodermia additionally, consistently, as against a relapse, a standardized extract of Ginkgo biloba was prescribed.It was established that patients with boils of the main group achieved a significant vasodilating effect. In particular, in the submandibular and superficial femoral arteries, both high-speed and index values retained their reference values. At the same time, Vps, Ved, S / D, RI and RI in the shoulder, elbow, radial, popliteal, anterior and posterior vesicle arteries were subject to probable correction, reaching control values. In chronic superficial pyoderma on the upper extremities, these indicators also acquired physiological values. However, there was a certain slowdown, despite the accuracy of the correction, blood circulation of all sections of the lower extremities. These probable changes were registered in patients with chronic, deep pyoderma.The analysis of the clinical efficacy of the proposed differentiated therapy showed more encouraging results of its appointment compared with the use of only standardized means. Thus, "clinical recovery" was achieved in all 15 (100.0%) patients with boils, in 15 (71.4%) persons with chronic superficial and in 13 (59.1%) - with chronic deep pyoderma. "Significant improvement" was noted in 6 (28.6%) patients with chronic superficial and in 8 (36.4%) patients with chronic deep piodermia.Thus, differentiated therapy can significantly improve the efficiency of treatment of patients with pyoderma due to targeted corrective effect on the state of peripheral circulation and, accordingly, the clinical course of the pathological process.

Наведено теоретичне узагальнення та рішення наукової задачі щодо вивчення відмінностей клініко-імунологічного перебігу бронхіальної астми (БА), апоптозу імунокомпетентних клітин і цитокінового статусу у дітей залежно від рівня фізичного розвитку. Відзначено, що у хворих на БА і дисгармонійним розвитком рівень Annexin V вищий (у 8,2 рази порівняно з контрольною групою, в групі гармонійно розвинених дітей в 4,7 рази), посилення апоптозу на основі супресорних лімфоцитів. Доведено, що терапія антигомотоксичних препаратів призвела до більш значущого приросту значень показника ростового чинника в основній групі, більш виражених позитивних зрушень показників клітинного і гуморального імунітету дітей основної групи. За результатами катамнестичних досліджень показано, що в групі хворих, які одержували антигомотоксичну терапію, більш тривала ремісія БА.

  Скачати повний текст

Шляхом комплексного клініко-лабораторного дослідження встановлено та вивчено вікові особливості прояву та ступеня інтенсивності синдрому ендогенної інтоксикації та його складових у хворих на псоріаз семи груп віком від 8-ми місяців до 82-х років. Визначено зміни за віком активності церулоплазміну, активності супероксиддисмутази, еритроцитарного індексу ендогенної інтоксикації, рівня вмісту молекул середньої маси, електроседиментаційного потенціалу, вмісту малонового діальдегіду, вмісту гідроперекисів ліпідів, цитохімічної активності ферментів, а саме: сукцинатдегідрогенази, мієлопероксидази у крові хворих на псоріаз. Проаналізовано рівень концентрації гомоцистеїну у плазмі крові, залежність його вмісту від віку хворих та вивчено його значущість у патогенезі псоріазу. За результатами клініко-лабораторних досліджень вивчено інформаційно-індексні показники ендотоксикозу з урахуванням установлених між ними прямопропорційних і оберненопропорційних зв'язків). Дані показники можна використовувати як діагностичні критерії для визначення прогресування, стабілізації, контролю ефективності лікування у хворих на псоріаз різних вікових груп. Розроблено та застосовано комплексну дезинтоксикаційну коригувальну терапію з використанням силіксу, спіруліни та гіпоглютенової дієти для лікування таких хворих, доведено її ефективність у порівнянні з традиційною терапією.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано структуру психопатологічних проявів у хворих на депресивні та тривожно-депресивні розлади на основі реалізації комплексного (клініко-психопатологічного, клініко-анамнестичного, психометричного, нейропсихологічного та нейрофізіологічного) підходу. Вдосконалено лікувально-діагностичну допомогу даній категорії хворих. Запропоновано схему диференційованого призначення ноотропних препаратів для додаткової терапії когнітивних порушень за депресивних розладів, а також розроблено метод кількісної кваліфікації ступеня вираженості когнітивних порушень, що дозволяє оцінити функціональний стан правопівкулевих структур головного мозку в процесі терапії.

  Скачати повний текст