Проведено теоретичне й експериментальне дослідження впливу кінематографічного відеоряду на людину. Розроблено модель механізмів такого впливу, що містить положення про психологічну специфіку кіно, особливості психологічного ефекту впливу кінематографу на глядача. Наведено класифікацію типів кінокадрів та їх монтажу. Проаналізовано імовірні механізми їх психологічного впливу. З'ясовано, що кожному з проаналізованих типів кадрів і монтажу відповідає певний тип організації психічних процесів глядача та їх споглядання. В узагальненій формі їх можна представити як "занурення" в інтенсифіковані афективні стани; задане, "рамкове" оцінювання себе; споглядання своєї суб'єктивності у межах безпосереднього досвіду. Експериментально досліджено ефективність розробленої моделі, можливість її застосування для прогнозування психологічних ефектів за сприйняття певних форм побудови кінематографічного відеоряду. Відзначено, що запропонована модель може бути використана як засіб для психологічної експертизи кінофільмів.

  Скачати повний текст

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню сучасних гримерних практик у модних інноваціях. Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному застосуванні інноваційних засобів і технологій гриму у fashion-індустрії. У представленій до захисту праці вперше: творчість художника-гримера у fashion-індустрії розглянуто як самостійний різновид діяльності в сфері дизайну; проведено наукове комплексне дослідження сучасних гримерних практик у fashion-індустрії; виявлено можливості сучасних гримерних, декоративних, постижерних засобів у реалізації інноваційних ідей візуального перетворення тілесності. Практичне значення роботи полягає у виявленні й реалізації функцій гриму у розмаїтті його проявів у модних інноваціях XXI ст., у розкритті взаємозв'язку театрального і кіно-гриму з інноваційними практиками гриму у fashion-індустрії при створенні сучасних образів. Визначено, що специфіка гриму у fashion-індустрії полягає у наслідуванні традицій та принципів театрального і кіно-гриму та застосуванні новітніх засобів beauty-індустрії. Визначено, що стосовно fashion-індустрії грим – це система художніх засобів, спрямована на зміну зовнішнього вигляду людини за рахунок перетворення первинних даних обличчя і тіла і надання їм нових зображувальних форм шляхом живописно-пластичного моделювання.З метою співставлення історичного досвіду у гримерній справі із сучасними тенденціями проаналізовано прийоми і засоби художнього гриму таких майстрів голлівудського кінематографу XX ст., як М. Фактор (експерименти з екранним гримом на прикладі роботи з акторами Г. Уолтхолом і М. Дитрих), А. Шнайдер (авторські прийоми у роботі над екранним образом М. Монро), А. де Россі (розробка гриму для екранного образу Е. Тейлор). Специфіку театрального гриму проаналізовано на прикладі образу Мавки з драми-феєрії «Лісова пісня» Л. Українки у виконанні Р. Недашківської (2012).Інновації в українській fashion-індустрії проаналізовано на прикладі гримерних розробок українських візажистів і дизайнерів С. Чайки, О. Романової, М. Скальскої, візажиста і гримера кіно С. Римакової, візажистів М. Борщєвської і Т. Антоненко. Проаналізовано практики гриму в fashion-інноваціях на прикладах подіумних образів Galliano Balmain, Margiela, Chanel, Saint Laurent, Vanessa Seward, Elie Saab. Охарактеризовано інноваційні гримерні продукти і розробки, які значно розширили можливості художника-гримера. Визначено, що сучасна beauty-індустрія додає до арсеналу гримера ряд матеріалів, засобів і технологій, завдяки яким можна демонструвати інноваційні рішення: кольорові ефекти, різнокольорові стрілки і туші, декорування (аплікація) частин обличчя блискітками, стразами, перлами; вії – накладні, нарощені, з приклеєним пір'ям; графічні елементи на обличчі; нові технології виробництва перламутру; використання силікону і винахід стійких і комфортних текстур. Ці засоби дозволяють прискорити процес нанесення гриму, пришвидшити розтушовування і позбавляють необхідності підправляти грим під час зйомки чи дійства. На основі вивчення історичного досвіду та практик розробки образів із застосуванням інноваційних технологій обґрунтовано і запропоновано алгоритм створення модного образу за такими етапами: 1) пошук ідеї, визначення концептуального змісту образу відповідно до мети; 2) пошук засобів виразності, підготовка необхідних матеріалів; 3) стилізація, виконання образу. Основні функції гриму реалізовано у практичній частині дослідження – у створенні fashion-образів із застосуванням інноваційних прийомів. Проект представлено описом і фотофіксацією: тематичних образів з використанням художньо-образних засобів гриму; святкових образів з обґрунтуванням пластично-виражальних засобів гриму; сценічних і видовищних образів із застосуванням образотворчих засобів гриму; рекламних образів, здатних впливати на думку і вибір споживача.Визначено, що через процес і результат візуального перетворення образу моделі художником-гримером, дизайнером, стилістом, фотографом, режисером, відкривається можливість по новому сприймати формування модного зразка. Дослідження гримерних практик у fashion-індустрії – актуальний напрям у мистецтвознавстві, який забезпечуватиме нові підходи до розуміння взаємозв'язку всіх елементів презентації модного продукту. Ключові слова: грим, практики гриму, fashion-індустрія, fashion-інновації, художній образ, засоби, технології, тематичний образ, святковий образ, видовищний образ.^UThe dissertation is devoted to the research of modern make-up practices in fashion innovations. The scientific novelty of the research are in the theoretical substantiation and practical application of innovative means and technologies of make-up in the fashion industry. In this work we can find for the first time the following: the creation of a make-up artist in the fashion industry is considered as an independent activity in the field of design; a comprehensive scientific study of modern make-up practices in fashion industry; the possibilities of modern make-up, decorative, post-posture means in realization of innovative ideas of visual transformation of corporeality. The practical significance of the work is to identify and implement the functions of make-up in the diversity of its manifestations in fashion innovations of the XXI century, to reveal the relationship between theater and film make-up with innovative make-up practices in the fashion industry in creating modern images. It is determined that the specifics of make-up in the fashion industry is to follow the traditions and principles of theater and film make-up and the using of the latest tools in the beauty industry. It is determined that in relation to the fashion industry, make-up is a system of artistic means aimed at changing the appearance of a person by transforming the primary data of the face and body and giving them new pictorial forms through pictorial-plastic modeling.In order to compare the historical experience in make-up with the modern trends, the techniques and means of artistic make-up of such masters of Hollywood cinema of the XX century as M. Factor (experiments with screen make-up on the example of work with actors G. Walthall and M. Dietrich), A. Schneider (author's techniques in the work on the screen image of M. Monroe), A. de Rossi (development of make-up for the screen image of E. Taylor) are analyzed.The specifics of theatrical make-up are analyzed on the example of the image of Mavka from the drama – extravaganza «Forest Song» by L. Ukrainka performed by R. Nedashkivska (2012).Innovations in the Ukrainian fashion industry are analyzed on the example of make-up works by Ukrainian make-up artists and designers S. Chaika, O. Romanova, M. Skalska, visagiste and maquillagist S. Rymakova, make-up artists M. Borshchevska and T. Antonenko. Make-up practices in fashion innovations are analyzed on the examples of catwalk images (Galliano Balmain, Margiela, Chanel, Saint Laurent, Vanessa Seward, Elie Saab). Innovative make-up products and developments are described, which have significantly expanded the possibilities of a make-up artist. It is determined that the modern beauty industry adds to the make-up arsenal of the make-up artist a number of materials, means and technologies. Thanks to them it is possible to demonstrate innovative solutions: color effects, multi-colored arrows and mascaras, decoration (application) of parts of the face with sequins, rhinestones, pearls; eyelashes – false, extended, with glued feathers; graphic elements on the face; new technologies for mother-of-pearl production; the use of silicone and the invention of stable and comfortable textures. These tools speed up the process of applying make-up, speed up shading and eliminate the need to tweak make-up during shooting or action. Based on the study of historical experience and practices of image development with the use of innovative technologies, the algorithm of creating a fashionable image is substantiated and proposed in the following stages: 1) search for an idea, determining the conceptual content of the image in accordance with the purpose; 2) search for means of expression, preparation of necessary materials; 3) stylization, execution of the image. The main functions of make-up are realized in the practical part of the research – in the creation of fashion-images with the use of innovative techniques. The project is presented by description and photo fixation: thematic images with the use of artistic and figurative means of make-up; festive images with substantiation of plastic-expressive means of make-up; stage and spectacular images with the use of visual make-up; advertising images that can influence the opinion and choice of the consumer.It is determined that through the process and result of visual transformation of the image of the model by a make-up artist, designer, stylist, photographer, director, it is possible to perceive the formation of a fashion model in a new way. The study of make-up practices in the fashion industry is a topical area in art history, which will provide new approaches to understanding the relationship of all elements of the presentation of a fashion product.Key words: make-up, make-up practices, fashion-industry, fashion-innovations, artistic image, means, technologies, thematic image, festive image, spectacular image.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню трансформацій, які мали місце у чоловічому костюмі у 1960–1970-х роках в Україні. На тлі бурхливих історичних та соціальних перемін після Другої світової війни відбуваються зміни в культурному та мистецькому житті. Так звана «павина революція» чоловічого костюма сягає і вітчизняного дизайну, що в цей час розвивається в єдиному радянському руслі. У 1960–1970-х в Україні складається дизайн, що розвивається в складних умовах внутрішнього протистояння і стає ключовим для розуміння вбрання сьогодення, адже у початковому вигляді має всі ознаки сучасної чоловічої моди.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що пропонована робота є комплексним дослідженням чоловічого костюма у фокусі ключових соціально-культурних подій протягом шістдесятих-сімдесятих років в Україні. У представленій до захисту праці вперше: досліджено український чоловічий костюм в умовах розвитку світового та радянського модного руху цієї доби; визначено дві основні поворотні точки розвитку моди, що вплинули на сучасний вигляд чоловічого вбрання; виділено і класифіковано основні стильові напрямки вітчизняного чоловічого вбрання; проведено порівняльний аналіз моделей чоловічого костюма, які були представлені у рекламних каталогах, за період 1960‒1970-х рр., що свідчать про трансформації українського чоловічого одягу, і формотворні, і колірні; проаналізовано та систематизовано хронологію образно-стильових, силуетних та колірно-фактурних трансформацій чоловічого костюма 1960–1970-х рр.; виконано авторську розробку актуальної колекції для чоловіків і жінок відповідно до сучасних модних тенденцій. У дисертаційній роботі також уточнено: історично-соціальні передумови у світі та Україні, що відбувалися перед модними трансформаціями означеного періоду; взаємозв'язок між різними галузями мистецьких практик: дизайну одягу, літератури, кінематографа тощо; регіональні особливості чоловічого вбрання в різних областях України; поняття гендера, маскулінності та фемінності щодо дизайну одягу. Набули подальшого розвитку: підходи щодо вивчення джерельної бази досліджень, що стосуються чоловічого костюма в контексті змін в моді; порівняльний аналіз перебігу модних змін чоловічого вбрання в Україні. Результати можуть бути використані в педагогічній практиці, зокрема у навчальних курсах, пов'язаних із історією вітчизняної моди та чоловічого костюма, також при підготовці фахівців у галузі дизайну. З метою виконання практичної частини дисертаційної роботи було виконано ескізи модельного ряду чоловічого та жіночого одягу на базі отриманих результатів дослідження із подальшою розробкою в матеріалі сучасної колекції одягу.Спираючись на підходи вчених і практиків, які досліджували чоловічий костюм – К. Блекмен, К. Брюард, О. Вайнштейн, Х. Еміс, Т. Кротова, Е. Холандер, – можна із упевненістю стверджувати, що чоловіча мода є унікальне культурне явище і вимагає окремого повноцінного вивчення. Було проаналізовано великий пласт робіт з історії костюма, з яких найбільш інформативними стають праці присвячені другій половині ХХ ст. На чоловічому вбранні у 1960–1970-х акцентують увагу такі вчені, як О. Лагода, Ю. Легенький, Н. Удріс, О. Шевнюк. Все більше авторів фокусують свої дослідження саме на українській моді цього періоду, з чого можна зробити висновок про однозначну актуальність обраної тематики. У дисертаційній роботі наголошено на тому, що культурно-суспільні коливання 1960–1970-х рр. корелюються зі зміною в дизайні чоловічого костюма, різні модні періоди трансформують костюм в образно-стильових напрямках і колірно-фактурно, згідно із віяннями часу. Стильові та силуетні трансформації породжують значне асортиментне розширення в чоловічому вбранні, яке підкріплюється суттєвими зрушеннями в промисловості. Проаналізовані колірні та фактурні зміни, що часто передували іншим, також стають маркерами цього періоду. Аналіз українського досвіду у трансформаціях чоловічого костюма 1960–1970-х рр. та результати практичного застосування доповнюють недостатньо вивчені області в теорії і практиці дизайну.Ключові слова: чоловічий костюм, мода 1960–1970-х рр., українська мода, денді, чоловічі образи.^UThis thesis is devoted to the study of transformations that took place in the man's costume in the 1960s–1970s in Ukraine. Against the background of apid historical and social changes after the Second World War, modifications in cultural and artistic life are taking place. In its own way, clothing design reflects the transformations in society. The so-called "peacock revolution" of the man's costume goes back to domestic design, which is currently developing in a single Soviet style. In the 1960s–1970s, Ukraine is elaborating a design that develops in difficult conditions of internal confrontation, and becomes a basis for understanding modern suit, because it has all the hallmarks of modern man's fashion in its original form. The scientific novelty of this research refers to the fact that the offered thesis is a comprehensive study of the man's costume in the focus of key social and cultural events during the sixties and seventies of the XX cent. in Ukraine. For the first time, in this presented for defense work Ukrainian man's costume of he specified period in the conditions of the world and Soviet fashion movement development is investigated; two main turning points in fashion development, that have influenced the modern look of man's clothing, are identified; basic stylistic directions of domestic man's clothing are singled out and classified; comparative analysis of the man's costume models, which were presented in advertising catalogues of the 1960s–1970s, is carried out (it indicates the processes of transformation in Ukrainian man's clothing, both formative and colour); the chronology of image style, silhouette and colour texture transformations of the man's costume in the 1960s–1970s is analysed and systematised; the author's elaboration of the actual collection for men and women in accordance with modern fashion trends was performed. In addition, the thesis specifies: historical and social preconditions in the world and in Ukraine as well, which took place before fashionable transformations of the defined period; interrelation between different branches of artistic practices: clothing design, literature, cinema etc.; features of men's clothing in different regions of Ukraine; the concept of gender, masculinity and femininity in clothing design. Further developments can be seen in approaches of studying the research source base, related to the man's costume in the context of changes in fashion, as well as in comparative analysis of modification course in men's clothing fashion in Ukraine. The results can be used in pedagogical practice, in particular, in training courses related to the history of omestic fashion, specifically the man's costume, as well as in coaching specialists in design sphere. In order to perform the practical part of this thesis, sketches of men's and women's clothing model range were elaborated on the basis of the obtained research results with further development in the material of modern clothing collection. Based on the approaches of scientists and practitioners who studied the man's costume, K. Blackman, T. Krotova, O. Weinstein, K. Bruard, H. Emis, E. Hollander, it becomes possible to state with confidence that men's fashion is a unique cultural phenomenon, and requires a separate full-fledged study. A large cohort of works on the costume history was analysed. The most informative ones are works devoted to the second half of the XX cent. Such scholars as O. Lagoda, Yu. Lehenky, N. Udris, and O. Shevnyuk focus on men's clothing in the 1960s–1970s. More and more authors focus their research interest on Ukrainian fashion of this period. All this allows to conclude that the chosen topic is unambiguous. The thesis emphasises that the cultural and social fluctuations of the 1960s–1970s correlate with the change in the man's costume design. Different periods in fashion transform the costume according to the time demands – both in image and style trends, as well as in colour and texture. Stylistic and silhouette transformations generate the considerable assortment enlargement in men's clothing, which is supported by significant shifts in the industry. The analysed colour and texture changes, that often preceded others, also become markers of this period. The analysis of Ukrainian experience in the man's costume transformations of the 1960s–1970s, and the results of practical application complement some insufficiently studied areas in the design theory and practice. Key words: the man's costume, fashion of the 1960s–1970s, Ukrainian fashion, dandy, men's images.

  Скачати повний текст

Розглянуто еволюцію зла у культурно-історичній традиції людства, розроблено концепт диявола з урахуванням змін соціокультурної парадигми другої половини ХХ ст. як багатоінтервального історико-культурного феномена. Доведено, що концепт зла застосовується у прямо протилежному напрямі, як самодостатня цінність людського буття у її руйнівній та антилюдській функції. Визначено причини використання західним кінематографом та телебаченням завуальованих і явних образів на підставі емоційної домінанти - страху. Висвітлено тенденції перенасичення сучасної культури образами зла та доведено широкомасштабне використання світовими елітами даного феномена як важливого та сильнодіючого психологічного засобу. Розкрито дегенеративну складову, що дає світовій культурі численні модифікації зла.

  Скачати повний текст

Степаненко К. С. Фольклорні традиції в українському кінематографі1960–2010-х років. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01. «Теорія та історія культури». – Київський національний університет культури і мистецтв, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2021.У дисертаційній роботі досліджено проблему функціонування фольклорних традицій в українському кінематографі 1960–2010-х років. Встановлено, що витоки українського фольклорного кіно варто шукати у творчості майстрів кіногалузі 1920–1930-х рр.: Д. Демуцького, О. Довженка, І. Кавалерідзе, В. Кричевського, І. Савченка, П. Чардіна тощо.Як мистецький феномен «фольклорне» найбільшого розвитку набуло у 1960–1970-ті рр., коли визначальною для формування стилістики в українському кіно стала поетична традиція народної культури (Б. Івченко, Ю. Іллєнко, М. Мащенко, І. Миколайчук, Л. Осика, С. Параджанов тощо).З кінця 1980-х рр. поетичний напрям у вітчизняній кіногалузі був підданий негласній забороні. Упродовж 2000–2010-х рр. з'явилися кінокартини, в яких живописний візуальний ряд, використання автентичного мистецтва сприяло відродженню фольклорної стилістики у кіномистецтві (О. Володкевич, М. Іллєнко, О. Костюк, І. Правило, Д. Сухолитко-Сабчук, В. Тихий, В. Чабанюк, Г. Яровенко тощо.Ключові слова: автентичне мистецтво, поетичне кіно, сучасний кінематограф, фольклор, народна культура.^UStepanenko K.S. Folklore traditions in the Ukrainian cinema of 1960– 2010. - Qualifying scientific work on the rights of a manuscript.Thesis for a Candidate degree in Art Criticism, speciality 26.00.01 “Theory and History of Culture”. – Kyiv National University of Culture and Arts, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2020.In the dissertation work, the problem of folklore traditions functioning in the Ukrainian cinema of 1960–2010 is investigated. It is established that the origins of Ukrainian folk cinema should be sought in the film industry masters' works of the 1920s and 1930s: D. Demutskyi, O. Dovzhenko, I. Kavaleridze, V. Krychevskyi, I. Savchenko, P. Chardin, etc.As an artistic phenomenon, “folklore” gained its greatest development in the 1960s and 1970s, when the poetic tradition of folk culture became decisive for the formation of stylistics in Ukrainian cinema (B. Ivchenko, Yu. Illienko,M. Mashchenko, I. Mykolaichuk, L. Aspen, S. Paradjanov, etc.).Since the late 1980s, the poetic trend in the domestic film industry has been tacitly banned. During the 2000s and 2010s, films appeared in which a picturesque visual series and the use of authentic art contributed to the revival of folk stylistics in cinema (O. Volodkevych, M. Illenko, O. Kostiuk, I. Pravilo, D. Sukholitko-Sabchuk.,V. Tykhyi, V. Chabaniuk, G. Yarovenko, etc.Key words: authentic art, poetic cinema, modern cinema, folklore, folk culture.

Запропоновано новий підхід, що базується на уявленнях про бісексуальну природу психології та психіки людини, розвинутих у працях з філософії, психології, соціології та медицини О. Вейнінгером, В.В. Розановим, І.С. Коном та іншими дослідниками. Зазначено, що творам, створеним жінками-кінорежисерами, поряд з виключно жіночими рисами, такими як підвищене емоційне забарвлення твору, його сентиментальність, образність, також притаманні риси, характерні чоловічому кінематографічному твору - дослідження віддалених філософських і соціальних проблем, цілісність, сувора логічність і послідовність сюжетної лінії. Проведено аналіз кінотворів у тендерному аспекті, який дозволяє віднайти в них невідомі особливості та деталі, природа яких, за розглядання в традиційному для кінознавства ключі, залишаються без пояснень. Встановлено, що існує реальна необхідність в створенні нового методу аналізу - гендерного, що дозволяє відкрити новий вимір у багатовимірному просторі, в якому є твори людського духу.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено інтертекстуальність як екстралінгвальну ознаку дискурсу сучасної української преси. Сформульовано основі положення теорії інтертекстуальності. Визначено засоби інтертекстуальності у дискурсі преси (цитата, алюзія, фреймовий репрезентант, перифраз). Проаналізовано їх семантико-стилістичні, структурно-синтаксичні та функціональні особливості. Розроблено класифікацію засобів інтертекстуальності за основними джерелами породження (фольклорними, суспільно-політичними, художньо-літературними, кінематографічними, пісенними інтертекстами). Визначено лінгвістичний аспект пара-, мета- та гіпертекстуальності у текстах друкованих засобів масової інформації початку XXI ст.

  Скачати повний текст

Висвітлено передумови та характерні для України особливості виникнення спеціальних кінонавчальних закладів. Розглянуто специфіку функціонування недержавних освітніх інституцій за різних суспільно-економічних і політичних умов. Досліджено питання зародження державної кіноосвіти. Проаналізовано діяльність державних кіноосвітніх закладів, кіноструктур у складі мистецьких навчальних установ у 1920-х рр., а також передумови та перебіг процесу підпорядкування української кінематографії союзному центрові. Вивчено історичні джерела щодо формування системи навчальних закладів української кінематографії на початку 1930-х рр.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість А.Роб-Грійє, зокрема жанр кінороману, у контексті літературного процесу другої половини XX - початку XXI ст. у Франції. Вивчено генетичні, структурні та синтетичні елементи кінороману митця, в якому відображені певні художні традиції, притаманні літературі та кінематографу XX ст. (С.Ейзенштейна, В.Шкловського, О.Довженка, А.Хічкока). Кінороман розглянуто як стильову варіацію жанру нового роману. Висвітлено взаємозв'язки письменника з модерними та постмодерними традиціями, що мають прояв у поетичній формі та стильовому довершенні кінороманів А.Роб-Грійє "Минулого року в Марієнбаді", "Безсмертна", "Поступове проникнення в насолоду", "Вас кличе Градіва".

  Скачати повний текст

Досліджено функціонування компонентів мови кіно у художньому творі. Виявлено природу реалізації кінозасобу як конструкції в тектоніці української художньої прози 1920 - 1930-х рр. На основі інтегративного зв'язку словесною мистецтва з кінематографічним проаналізовано функціональне навантаження засобів мови кіно в епічному творі. Запропоновано розуміння явища кінематографічності, акцентується тип штучної кінематографічності, що актуалізує вивчення технологічних зв'язків у художньому творі. З'ясовано, що запозичення художньою прозою сценарної, монтажної та технічної конструкції відбувається із дотриманням специфіки їх реалізації в кіно та виконує функції, спрямовані на зовні та на сам твір.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний, філософсько-естетичний аналіз російського формалізму, реконструкцію процесу його виникнення, розвитку, занепаду. Вивчено історичну динаміку ідей російської формальної школи й їх вплив на світову естетичну теорію. Проведено аналіз засадничих ідей російського формалізму: співвідношення форми та змісту в художньому творі, прийому, осторонення, релятивізму, конструктивного принципу, фотогенії, повтору та ін. Досліджено динаміку ідей російського формалізму в теоретичних надбаннях Празького структуралізму. Розглянуто формалістські ідеї у кінематографі, зокрема "фотогенію", "зміщення", "семіозис", "монтаж". Досліджено тенденції вивчення методу учнями формалістів, так званими "младоформалістами". Здійснено намір реабілітувати теорію формального методу. Доведено, що російський формалізм був і залишається одним із найважливіших джерел естетичної інновативності в ситуації кардинальних соціальних і культурних змін.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження авторського кінематографа як феномена української й світової культури, простежено його формування, розвиток та особливості функціонування в сучасному культурному просторі.Розглянуто теоретичне підґрунтя авторства в кіно. Виокремлено авторські моделі в кінематографі. Уточнено визначення дефініцій «автор в кіно», «авторське кіно». Концепцію інтелектуального кіно С. Ейзен¬штейна визначено формотворчою в сучасних кіномоделях.Досліджено явище автобіографізму в кіно. Подано типологізацію образу автора в кіно. Показані способи відображення національної ідеї в авторських кіномоделях. Виявлено складові зображальної культури авторського фільму. Розкрито специфіку авторської діяльності в екранному і сценічному просторі.Показано особливості виробництва та диcтриб'юцiї авторських фільмів. Доведено, що українське авторське кіно є засобом міжкультурного діалогу. Доведено, що визнання українськими авторськими фільмами на міжнародних кінофорумах є свідченням зростання авторитету вітчизняного кіно на міжнародній арені та сприяє інтеграції України в світовий культурний простір.^UThe work provides a comprehensive study of the author's cinema – a bright artistic and artistic phenomenon of Ukrainian and world culture, traced its formation, development and features of functioning in the modern cultural space.The theoretical basis of authorship in cinema, based on philosophical, artistic-aesthetic, historical-cultural, psychological principles of reproduction of the picture of the world, is considered. This allowed us to identify different authorial models in cinema and determine the specifics of worldviews in the reflection of reality. The definitions of «author in cinema», «director-author», «author's cinema» have been clarified. The origins of the models of authorship in cinema are traced and the specifics of the author's reproduction of reality by means of art in different epochs are analyzed. It is specified that the basic principles of the universal language of directorial cinema were laid down by L. Kuleshov and D.Vertov. S. Eisenstein's concept of intellectual cinema is defined as formative in modern cinematic models.The phenomenon of autobiography in cinema is studied, its existential nature is revealed and the emphasis is on moral and ethical dominants. The typology of the author's image in cinema according to the forms of his presentation on the screen is given. It was found that the image of the author in the film can be expressed through: presentation to the audience of their own production palette; characteristic for the director screen score of pictorial plastic; author's idea. The expediency of using the biographical dimension and the potential of the artist's self-analysis in the process of author's self-realization is proved. The moral and ethical dominants of auteur cinema are analyzed and the reproduction of various models of human relations in auteur films is traced.The ways of displaying the national idea in the author 's cinematographic models are shown. The concept of «Ukrainian model of auteur cinema» is substantiated. It was found that the use of a camera was key in the creation of the language of films of the Ukrainian model of auteur cinema. It is shown that the formation and development of cinematic language are influenced by the following factors: the nature of the author's talent and individuality; genre laws; historical patterns of the film process. The author's creativity in the screen and stage space is analyzed.The specifics and the main components of the pictorial culture of the author's film are revealed: compositional construction of the frame, dynamics of the film camera movement, shooting angles, editing strokes, sound, light, color solutions, subject-material environment of the frame, mise-en-scеne.On the example of the works of I. Bergman, A. Vaida, L. Visconti, K. Zanussi, R. V. Fassbinder, M. Forman, A. Tarkovsky, the specifics of the author's activity in the screen and stage space are revealed, which presupposes the cross-use of pictorial means, theater and cinema. It is substantiated that the peculiarities of production and distribution of auteur films are connected with the state protectionism of film production and distribution and the development of the national institute of production.The production and distribution of author's films in the context of international cooperation are analyzed. It is proved that the Ukrainian auteur cinema is able to act as an effective means of intercultural dialogue, when the production and distribution of films is carried out within the framework of international cooperation projects – coproductions, as well as with the assistance of the European Foundation «Eurymage» and the European Commission Framework Program. It is argued that participation in projects of joint international production – co-production, is a cost-effective and efficient way to develop national (including auteur) cinema. The need to form a domestic institute of production was emphasized.It is argued that the participation and awarding of Ukrainian auteur films at prestigious international film forums is evidence of the growing authority of domestic cinema in the international arena and welcomes Ukraine's integration into the world cultural space.

Досліджено процеси виникнення, розвитку та розуміння феномену культурних індустрій. Розглянуто й уточнено понятійний апарат, а також вининення поняття та його тлумачення, принципи взаємодії культурних індустрій з традиційними інститутами, особливості політики у певних країнах світу щодо культурних індустрій, стан, проблеми та перспективи розвитку культурних індустрій в Україні: книговидавництва, кінематографії, телебачення, радіо, музичної та рекламної індустрій, мережі Інтернет. Доведено, що культурна індустрія - це новітня, заснована на інформаційно-комп'ютерних технологіях форма організації виробництва предметів і послуг культурного призначення, порівнювана з соціокультурними інституціями - кооперацією, мануфактурою, фабрикою. Доведено, що в Україні попри бурхливий розвиток культурних індустрій протягом останніх 20-ти років відсутня належна увага до них урядових органів і підприємців.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси виникнення, розвитку та розуміння феномену культурних індустрій. Розглянуто й уточнено понятійний апарат, а також вининення поняття та його тлумачення, принципи взаємодії культурних індустрій з традиційними інститутами, особливості політики у певних країнах світу щодо культурних індустрій, стан, проблеми та перспективи розвитку культурних індустрій в Україні: книговидавництва, кінематографії, телебачення, радіо, музичної та рекламної індустрій, мережі Інтернет. Доведено, що культурна індустрія - це новітня, заснована на інформаційно-комп'ютерних технологіях форма організації виробництва предметів і послуг культурного призначення, порівнювана з соціокультурними інституціями - кооперацією, мануфактурою, фабрикою. Доведено, що в Україні попри бурхливий розвиток культурних індустрій протягом останніх 20-ти років відсутня належна увага до них урядових органів і підприємців.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню феномена політик образи та їхньої ролі у процесі конструювання та відтворення колективної пам'яті. Актуальність представленої теми полягає у тому, що сучасне українське суспільство характеризується стрімкими змінами у економічній, політичній, культурній, релігійній сферах. Помітно, що на місце минулих героїв приходять принципово нові постаті, що раніше або були маргіналізовані, або майже стерті з колективної пам'яті українців. Особливо помітною є героїзація жертв та бажання отримати відшкодування (моральне, матеріальне) за понесені збитки. Це ми пов'язуємо з проведенням політик образи. Даний термін ми пропонуємо використовувати як один з різновидів (більш вузький) «політик пам'яті». Він не просто вужче, але й передбачає інший характер взаємовідносин між сторонами. Власне якщо політики пам'яті направлені на регуляцію усього історичного минулого, то політики образи апелюють саме до трагічних, травмуючих епізодів з історії. Зазвичай вивчення теми образи в першу чергу відноситься до психології, в якій вона розглядається виключно в якості моделі поведінки на індивідуальному рівні. Однак у сучасних умовах образа виходить на новий, груповий рівень. Її конструюють як теорію, розповідаючи про історичні витоки конфліктів між країнами, етносами, групами. Водночас проходить впровадження політик образи у практичній сфері. Це проявляється на побутовому рівні, тому наслідком цього стає стійка неприязнь по відношенню до «кривдника». В першу чергу проведення політик образ актуальне для суспільств, які знаходяться в стані військового або політичного конфліктів.Онтологічний аспект проблемної ситуації полягає у тому, що у впровадженні політик образи можуть бути зацікавлені політичні актори, які, у тому числі, таким чином прагнуть підвищити свій рейтинг та домогтися певних політичних та економічних цілей.Гносеологічний аспект проблемної ситуації полягає в очевидному браку знань про специфіку втілення політик образи: джерела отримання інформації про подію, механізми її розповсюдження та поширення. Традиційні підходи до вивчення образи припускають уявлення про неї як про жалісливе ставлення до себе і негативне до агресора. Ми розглядаємо їх більш детально, зокрема зупиняючись на практиках конструювання образів ворога і жертви, впровадженні різноманітних символів та образів через кінематограф та простір сучасних міст. Перш за все, було проаналізовано та впорядковано теоретико-методологічні доробки, що присвячені феномену колективної пам'яті. Саме його ми вбачаємо тим фундаментом, на який спираються політики образи. Еклектичний набір концепцій було впорядковано та розглянуто з позиції критичної парадигми. Виходячи з підходу М. Хальбвакса, який є найбільш доцільним в контексті нашої роботи, підкреслюємо що події з минулого і сьогодення тісно взаємопов'язані. Завдяки виділенню ключових аспектів колективної пам'яті даний феномен описаний як набір знань про минуле, який включає в себе інформацію про спільні цінності, свята, ритуали, символи та героїв, та передається від одного покоління іншому. Далі був проведений аналіз теоретичних підходів до вивчення політик пам'яті. Проаналізовано, що політики пам'яті перш за все розглядаються дослідниками у якості соціального конструкту. І саме як їхній більш вузький різновид ми розглядаємо політики образи. Політики образи апелюють не до минулого загалом, а лише його трагічних аспектів (травм). Політики образи спрямовані на вибудову певного ставлення до подій, та обов'язково пов'язані з травмами. Тобто в контексті нашої роботи політики, направлені на згладження протиріч, не будуть релевантними, адже вони переслідують зовсім інші цілі.Виявлено, що політики образи передбачають свідомий акцент на травматичному досвіді. Вони націлені на конструювання образів ворога та жертви. Серед функцій політик образи: уніфікація суспільства, його консолідація, тощо. Це відбувається на фоні створення образу ворога, який може бути знайдений як всередині держави, так і за її межами. Разом з тим, консолідація однієї частини суспільства призводить до появи ще більшої кількості протиріч з іншою. Як наслідок, відтворення політик образи призводить по поляризації різних груп, особливо якщо в них не однаковий погляд на історичні події.^UThe dissertation is devoted to the research of the phenomenon of resentment policies and their role in the process of construction and reproduction of collective memory. The relevance of this topic resides in rapid changes in economic, political, cultural, and religious realms, which characterize modern Ukrainian society. It is noticeable that the heroes of the past are replaced by fundamentally new figures who were previously either marginalized or almost erased from the collective memory of the Ukrainians. The heroization of the victims and the desire to receive compensation (both moral and material) for the losses are especially noticeable. We associate this with the conduct of resentment policies.We suggest using this notion as one of the (narrower) varieties of «politics of memory». This notion is not only narrower, but also implies a different nature of the relationship between the parties. In fact, if the politics of memory are aimed at regulating the entire historical past, resentment policies appeal to tragic, traumatic episodes in history. Usually, the study of resentment primarily relates to psychology, in which it is considered solely as a model of behavior at the individual level. However, in modern conditions, the image reaches a new, group level. It is constructed as a theory, telling about the historical origins of conflicts between countries, ethnic and social groups,. At the same time, resentment policies are being implemented in the practical sphere. This is manifested through everyday practices, so the result is a persistent hostility towards the «offender». First of all, the conduct of resentment policies is relevant to societies that are in a state of military or political conflict.The ontological aspect of the problem situation is that political actors, which, inter alia, seek to increase their rating and achieve certain political and economic goals, may be interested in the implementation of resentment policies.The epistemological aspect of the problem situation consists in an obvious lack of knowledge about the specific of the implementation of resentment policies: sources of information about the event, the mechanisms of its spread, etc. Traditional approaches to the study of resentment consider it as a compassionate attitude towards themselves and negative towards the aggressor. We propose to study this in more detail and focus on the practices of constructing images of the enemy and the victim, the implementation of various symbols and images through cinematograph, and the space of modern cities.First of all, the theoretical and methodological achievements devoted to the phenomenon of collective memory were analyzed and organized. We see it as the foundation of resentment policies. The eclectic set of concepts was streamlined and analyzed from a critical paradigm perspective. Based on Halbwax's approach, which is the most appropriate in the context of our work, it can be emphasized that events from the past and present are closely interrelated. By highlighting key aspects of collective memory, this phenomenon is described as a set of knowledge about the past that includes information about common values, holidays, rituals, symbols, and heroes, passed down from one generation to another.Next, an analysis of theoretical approaches to the study of policies of memory was analyzed. It is analyzed that policies of memory are primarily considered by researchers as a social construct. And this is exactly their narrower variety that we view as resentment policies. Resentment policies do not refer to the past in general, but only to its tragic aspects (traumas). Resentment policies are aimed at building a certain attitude to events and are necessarily related to trauma. That is, in the context of our work, policies aimed at resolving contradictions will not be relevant, because they pursue completely different goals.It was found that resentment policies provide a conscious emphasis on traumatic experiences. They are aimed at constructing images of the enemy and the victim. Among the functions of resentment policies one can find a unification of society, its consolidation, etc. These processes are accompanied by the creating of an image of the enemy, which can be found both inside the state and abroad. However, the consolidation of one part of society leads to even more contradictions within another one. As a result, the reproduction of resentment policies leads to the polarization of different groups, especially if they do not share the same view of historical events.

Науковою проблемою представленої дисертації є дослідженнядинаміки змін у репрезентаціях гендерної ідентичності через художнєосмислення «чоловічого» та «жіночого» у візуальних мистецтвах Українипісля набуття незалежності, тобто упродовж трьох останніх десятиліть, зурахуванням оновлення етико-естетичних, соціокультурних, політичних,економічних стратегій на тлі технологічних інновацій.Період незалежності України, розпочавшись наприкінці ХХ століття,відкрив добу, що характеризується суттєвими перетвореннями всоціокультурному просторі, відмовою від звичних культурних, етичних,естетичних та інших стереотипів. Початок 1990-х став своєрідною «точкоюбіфуркації», позначивши критичний стан в політиці, ідеології, культурі знаступним переходом на інший рівень впорядкованості. У цей час новомуосмисленню піддається розуміння гендера, його не вродженої, а соціальнонабутої природи, стверджується право індивіда вільно обирати більшмаскулінні чи фемінні прояви, позиціонуючи себе в залежності відфізіологічних, психологічних та ментальних особливостей, суспільнихфункцій, «рольових» задач та інших чинників. Ця ідея, в різних їїмодальностях, помітно надихає філософів, соціологів, культурологів,митців України та західного світу, тим самим органічно вписуючи нашудержаву в контекст європейської культури.На жаль, розмитість критеріїв ґендера у перехідний періодобумовлена відсутністю посткласичних концептуальних моделей гендерноозначеної суб’єктивності, підсилена загальносвітовою тенденцією доглобальних зрушень у дослідженнях фемінного та маскулінного, ускладнюєсистемне вивчення сучасного мистецтва, перешкоджає розуміннюсвоєрідності рівночасної української візуальної культури та її місця уєвропеїзованому світі. У такий доволі непростій теоретико-методологічнійситуації запровадження гендерного підходу до вивчення творів вітчизняноївізуалістики, що були запущені в культурний обіг упродовж останніх 30років, видається актуальним і принципово важливим не тільки з позиціймистецтвознавчо-культурологічної науки, але й внаслідок глибинногозв’язку зі змінами соціальних, гендерних норм у світі — як у сферітеоретичного осмислення, так і у вимірі практичних реалізацій.Виходячи з комплексного аналізу корпусу авторитетних теоретичнихпраць та значного обсягу фактологічних матеріалів — перформативних артпрактик, творів образотворчого мистецтва, фотографії, розглянувшисинхронний кінематографічний ландшафт, у дослідженні показано, як увітчизняних візуальних творах межі ХХ–ХХІ століть гендернесимптоматично зплітається з ідеологічним, політичним, національним.Саме в ці контексти суспільного буття вписано логіку трансформацій вхудожній інтерпретації фемінного та маскулінного, надано періодизаціюцих перетворень, виявлено трансгресію деяких асоційованих з конкретнимгендером архетипів, що дає підстави прогнозувати подальше звільнення віддетермінації стереотипного мислення у вітчизняній науковій думці тамистецьких практиках, передбачити появу нових «гендерних композицій»у візуальних втіленнях чоловічого та жіночого, що з необхідністюсформуються внаслідок змін архітектоніки суспільства в оновленихісторичних та політичних контекстах.На підставі запровадженого типологічного аналізу живописних,екранних, фотографічних творів виявлено, яким чином мистецькеосмислення динаміки взаємин між статями та всередині гендерних«ієрархій» використовується в якості своєрідної матриці при втягуваннігендерного дискурса у владні стосунки, іноді — з метою легітимізаціїнасилля, іноді — задля виправдання соціальної нерівності. Показано, якконфліктні/неоднозначні репрезентації маскулінності й фемінностінав’язують аудиторії уявлення про «еталонні» та «девіантні» моделіпроявів чоловічого і жіночого, а візуально-образна інтерпретаціярізноманітних «дисонансів» та «асиметрій» слугує джерелом емоційнозабарвлених естетичних вражень, а також дієвим важелем/засобомпідтримки й корегування політичних, соціальних, міжособових відносин усуспільстві.Артикульовано поступове виведення з «тіньової зони» такихгендерно забарвлених персонажів, як метросексуали, транссексуали,трансгендери, трансвестити та інші представники субкультурних,сексуальних «меншин», що свідчить про поширення віяній світової«гендерної революції» на теренах вітчизняної культури, про причетністьнауковців та митців України до неупередженості й толерантності,характерних для європоцентричного світу початку ХХІ століття.^UThe scientific problem of the presented dissertation is the study of the dynamicsof changes in the representation of gender identity through the artisticinterpretation of "masculine" and "feminine" in the visual arts of Ukraine afterthe acquisition of independence, that is, during the last three decades, taking intoaccount the renewal of ethical-aesthetic, socio-cultural, political, economicstrategies, against the background of technological innovations.The period of Independence of Ukraine, which began at the end of the 20thcentury, opened an era characterized by significant transformations in the socio-cultural space, a rejection of the usual cultural, ethical, aesthetic and otherstereotypes. The beginning of the 1990s became a kind of "bifurcation point",marking a critical state in politics, ideology, and culture, followed by a transitionto another level of orderliness. At this time, the understanding of gender, its notinnate, but socially acquired nature, is subject to a new interpretation, the right ofthe individual to freely choose more masculine or feminine manifestations,positioning himself depending on physiological, psychological and mentalcharacteristics, social functions, "role" tasks and others is asserted factors. Thisidea, in its various modalities, visibly inspires philosophers, sociologists, culturalscientists, artists of Ukraine and the Western world, thereby organically fittingour state into the context of European culture.Unfortunately, the blurring of gender criteria in the transition period, due to thelack of post-classical conceptual models of gender-defined subjectivity,reinforced by the worldwide trend towards global shifts in the study of feminineand masculine, complicates the systematic study of modern art, hinders theunderstanding of the originality of contemporary Ukrainian visual culture and itsplace in the Europeanized world. In such a rather difficult theoreticalmethodological situation, the introduction of a gender approach to the study ofworks of domestic visual arts that have been launched into cultural circulationover the past thirty years appears to be relevant and fundamentally important notonly from the standpoint of art history and cultural science, but also due to thedeep connection with changes in social and gender norms in the world - both inthe field of theoretical understanding and in terms of practical implementations.Based on a comprehensive analysis of the corpus of authoritative theoreticalworks and a significant amount of factual materials — performative art practices,works of fine art, photography, considering the synchronous cinematographiclandscape, the study shows how in domestic visual works of the turn of the 20th21st centuries, gender is symptomatically intertwined with ideological, political,national. It is in these contexts of social life that the logic of transformations inthe artistic interpretation of feminine and masculine is inscribed, the periodizationof these transformations is given, the transgression of some archetypes associatedwith a specific gender is revealed, which gives grounds to predict furtherliberation from the determination of stereotypical thinking in domestic scientificthought and artistic practices, to predict the emergence new "gendercompositions" in visual embodiments of male and female, which will necessarilybe formed as a result of changes in the architecture of society in updated historicaland political contexts.On the basis of the introduced typological analysis of paintings, screen, andphotographic works, it was revealed how the artistic interpretation of thedynamics of relations between the sexes and within gender "hierarchies" is usedas a kind of matrix when involving the gender discourse in power relations,sometimes for the purpose of legitimizing violence, sometimes for justificationof social inequality. It is shown how conflicting/ambiguous representations ofmasculinity and femininity impose on the audience the idea of "standard" and"deviant" models of male and female manifestations, and the visual interpretationof various "dissonances" and "asymmetries" serves as a source of emotionallycolored aesthetic impressions, and also an effective lever/means of supportingand correcting political, social, interpersonal relations in society.The gradual withdrawal from the "shadow zone" of such gender-coloredcharacters as metrosexuals, transsexuals, transgenders, transvestites and otherrepresentatives of subcultural, sexual "minorities" is articulated, which indicatesthe spread of the global "gender revolution" in the field of domestic culture, theinvolvement of scientists and artists of Ukraine to the impartiality and tolerancecharacteristic of the Eurocentric world of the beginning of the 21st century.

У дисертаційній роботі комплексно досліджено ключові теоретико-прикладні аспекти охорони прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір в Україні на основі аналізу доктринальних напрацювань, відповідних положень національного законодавства й міжнародного досвіду та розроблено пропозиції щодо удосконалення правового регулювання вказаної сфери відносин. Зокрема, у Розділі 1 «Загальнотеоретичні положення про охорону прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір» проаналізовано ключові законодавчі й доктринальні положення, що стосуються охорони прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір, та виявлено найбільш актуальні напрямки наукового дослідження. Розглянуто основні міжнародні нормативно-правові акти, присвячені врегулюванню набуття, здійснення, охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері кінематографії. Охарактеризовано процес становлення національного законодавства про охорону прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір. Досліджено правову природу кінотвору як об'єкта авторського права та сформульовано основні його ознаки. У Розділі 2 «Правовий статус суб'єктів прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір» розглянуто ключові концепції визначення авторства кінематографічного твору, які застосовуються у країнах романо-германської та англо-американської правових систем. За результатами дослідження з'ясовано, що в першій групі країн первинними суб'єктами авторського права на кінотвір визнаються особи, завдяки творчим зусиллям яких було його створено, а в другій – особа, яка виконувала організаційні функції щодо створення твору. Встановлено, що специфіка процесу створення кінематографічного твору (велика кількість учасників, різнорідний характер внесків кожного з них) унеможливлює розгляд відносин між його авторами в межах традиційного співавторства. Сформульовано авторські визначення продюсера кінематографічного твору, кіностудії й процесу створення фільму та запропоновано внести відповідні зміни до Закону України «Про кінематографію», що слугуватиме вдосконаленню правового регулювання вказаної сфери відносин. Визначено основні підстави набуття прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір. Розвинуто положення про обґрунтованість виокремлення сценарних, постановочних, договорів художнього замовлення та інших застосовуваних в кінематографічній сфері договорів. Зазначено, що найменування вказаних договорів слугує меті продемонструвати специфіку їхнього предмета, водночас їхня правова природа ідентична правовій природі договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Охарактеризовано зміст особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір. У Розділі 3 «Захист прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір» розглянуто основні види порушень прав інтелектуальної власності у кінематографічній сфері та способи захисту цих прав. Підкреслено необхідність вироблення чіткого законодавчого підходу щодо розмежування таких понять, як «піратство», «камкординг» та «кардшейрінг», які, враховуючи специфіку їх прояву, повинні трактуватись як самостійні різновиди порушень прав інтелектуальної власності. Доведено доцільність застосування позитивного міжнародного досвіду у сфері протидії порушенням прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір в Україні в частині відмежування дій по обходу технічних засобів захисту авторського права від дій по виготовленню, імпорту та розповсюдженню пристроїв для здійснення такого обходу. Наголошено, що у спорах щодо захисту авторських прав на кінематографічний твір позивачі можуть застосовувати як загальні, так і спеціальні способи захисту. Обґрунтовано доцільність обрання способу захисту у кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи із характеру й ступеня порушення авторського права. Проаналізовано ключові аспекти судового розгляду справ про захист прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір. Зазначено, що він здійснюється за загальними правилами, встановленими процесуальним законодавством. Водночас акцентовано увагу на тому, що специфіка створення кінематографічного твору зумовлює особливості суб'єктного складу учасників процесу та засобів доказування у вказаній категорії справ.^UIn the dissertation the key theoretical and applied aspects of the protection of intellectual property rights to cinematographic works in Ukraine based on the analysis of doctrinal developments, relevant provisions of national legislation and international experience have been investigated, and proposals to improve legal regulation of this sphere of relations have been developed. Particularly, in the Chapter 1 «General Theoretical Provisions on the Protection of Intellectual Property Rights to a Cinematographic Work» the key legislative and doctrinal provisions concerning the protection of intellectual property rights to a cinematographic work have been analyzed, and the most relevant areas of research have been identified. The main international normative legal acts devoted to the regulation of acquisition, realization, protection and defense of intellectual property rights in the field of cinematography have been considered. The process of formation of the national legislation on protection of intellectual property rights to a cinematographic work has been characterized. The legal nature of the film as an object of copyright has been investigated and its main features have been formulated. In the Chapter 2 «The Legal Status of Subjects of Intellectual Property Rights to a Cinematographic Work» the key concepts of determining the authorship of a cinematographic work used in the Romano-Germanic and Anglo-American legal systems have been considered. The study has found that in the first group of countries the primary subjects of copyright in a film are recognized as persons through whose creative efforts it has been created, and in the second – a person who carried out organizational functions for the creation of a work. It has been established that the specificity of the process of creating a cinematographic work (a large number of participants, the diverse nature of their contributions) makes it impossible to consider the relationship between its authors within the traditional co-authorship. The author's definitions of the producer of a cinematographic work, film studio and the process of making a film have been formulated and the appropriate amendments to the Law of Ukraine «On Cinematography», which will serve to improve legal regulation in this sphere of relations, have been proposed. The main grounds for acquiring intellectual property rights to a cinematographic work have been determined. The provisions on the justification of allocating script, production, artistic contracts and other agreements used in the field of cinematography have been developed. It has been stated that the names of these contracts serve to demonstrate the specifics of their subject, while their legal nature is identical to the legal nature of the agreements on the disposal of intellectual proprietary rights. The content of proprietary and personal non-proprietary intellectual property rights to a cinematographic work has been characterized. In the Chapter 3 «Protection of intellectual property rights to a cinematographic work» the main types of infringements of intellectual property rights in the field of cinematography and the ways to protect these rights have been considered. The need to develop a clear legislative approach to the issue of distinguishing between such concepts as «piracy», «camcording» and «card sharing», which, given specificity of their manifestation, should be treated as independent types of infringements of intellectual property rights, has been underlined. The expediency of applying positive international experience in the field of combating infringements of intellectual property rights to cinematographic works in Ukraine in terms of distinguishing actions that attempt to circumvent technical means of copyright protection from the manufacture, import and distribution of devices for such circumvention has been proved. It has been emphasized that in disputes concerning the protection of copyright in a cinematographic work, the plaintiffs may use both general and special methods of protection. The expediency of choosing the method of protection in each case individually, based on the nature and degree of copyright infringement, has been substantiated. The key aspects of judicial proceedings for the protection of intellectual property rights to a cinematographic work have been analyzed. It has been noted that they are carried out according to the general rules established by the procedural legislation. At the same time, it has been emphasized that the peculiarities of the creation of a cinematographic work determine the specificity of the parties to judicial proceedings, as well as means of proof in this category of cases.

Розглянуто проблему становлення та розвитку українсько-польських зв'язків у галузі культури в 1991 - 1999 рр. Проаналізовано договірно-правову базу двосторонніх відносин, висвітлено основні напрями та форми культурної співпраці, тенденції подолання застарілих упереджень та стереотипів. Розкрито роль національних меншин у розширенні міжнародних відносин, діяльність культурно-освітніх та релігійних товариств, контакти в галузі кінематографа та театрального мистецтва, виставкову, фестивальну та гастрольну діяльність, українсько-польські контакти в галузі освіти, характер наукової взаємодії та діяльність спільних українсько-польських комісій.

  Скачати повний текст

Проаналізовано герменевтичний вимір візуального інтерпретування літературного твору. Розглянуто різні шляхи рецепції літератури засобами візуальних мистецтв, висвітлено проблемні місця інтерсеміотичного перекодування. Досліджено семантичні зміщення у кінематографічному інтерпретуванні наукової фантастики на рівні персонажів (візуальні конкретизації образів Піркса, Тихого, дійових осіб роману "Соляріс"), хронотопу фікційного світу, нарації. Простежено інтерпретативні можливості різних жанрів кіно, зокрема, анімаційного фільму. Конкретизовано явище конфлікту інтерпретацій ("Соляріс"). Розглянуто ідеологічний та мультикультурний виміри діалогу текст-інтерпретація, особливості реалізації горизонтів сподівання базового твору в кінотексті. Залучено широке контекстуальне тло на рівні наукового та художнього дискурсів. Приділено увагу вербальним аспектам візуалізації в іншомовному просторі.

  Скачати повний текст