Досліджено проблему професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до використання інноваційних форм і методів роботи з клієнтом, зокрема, методу казкотерапії. Теоретично обгрунтовано доцільність використання даного методу у психолого- та соціально-педагогічній практиці. Уточнено сутність поняття "казкотерапія". Зроблено припущення, що використання методу казкотерапії позитивно впливає на успішну реалізацію функціонального потенціалу соціального педагога. Запропоновано визначення поняття "готовність до використання методу казкотерапії" (ГВМК) як складного структурного професійно-особистісного утворення, що характеризується сформованістю системи знань та операційно-технологічних умінь, необхідних для використання цього методу у роботі з клієнтом, розвиненістю професійно важливих особистісних якостей та сформованою потребою у реалізації функціонально-рольового потенціалу спеціаліста. Охарактеризовано компоненти даного феномену: когнітивний, операційно-технологічний, індивідуально-креативний і функціонально-рольовий. Розроблено модель і методику формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання казкотерапії, встановлено критерії, показники та рівні сформованості даної якості. Обгрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови формування ГВМК майбутніх соціальних педагогів. Доведено, що впровадження у навчально-виховний процес підготовки соціальних педагогів організаційно-педагогічних умов і науково-методичного забезпечення формування ГВМК позитивно впливає на підвищення рівня готовності студентів до даного виду професійної діяльності.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше представлено концептуально-методологічний підхід до проблеми особистісного саморозвитку майбутніх практичних психологів у контексті психології життєтворчості особистості, що полягає у конкретизації та обґрунтуванні теоретико-методологічних та методичних основ процесу саморозвитку особистості юнацького віку; побудовано психологічний конструкт саморозвитку особистості, виявлено його внутрішні психологічні чинники (особистісний потенціал, особистісне зростання, рефлексія, активність) та чотири відносних виміри прояву: суб'єктний, кризи особистості, самовідчудження та перешкод; встановлено сензитивний період процесу саморозвитку студентів (середня та пізня юність) та регулятори активності індивіда як мотиваційної основи саморозвитку (кризи та новоутворення юнацького віку).На основі аналізу філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури уточнено сутність понять «саморозвиток особистості», «професійний саморозвиток», «студентський вік» у межах психології життєтворчості особистості; особливості саморозвитку індивіда в період юності; форми та методи психологічного супроводу процесу саморозвитку майбутніх практичних психологів. Здійснено вивчення феномену особистісного саморозвитку майбутніх практичних психологів у процесі фахової організації освітнього процесу; розкрито зовнішні психологічні чинники (умови, за яких процес набуває ефективності), що відображаються в побудові середовища психологічного впливу; описано психологічні особливості особистісного саморозвитку студентства (перебіг процесу в період навчання у ЗВО); визначено гендерні особливості саморозвитку майбутніх психологів.За даними експерименту констатовано наявність численних кореляційних зв᾽язків між показниками. У результаті факторного аналізу числових даних було виділено чотири фактори: сенсожиттєві орієнтації, життєстійкість особистості, професійна рефлексія та мотиваційна спрямованість, особистісна готовність до змін. Означені фактори емпірично підтвердили теоретичні побудови конструкту саморозвитку особистості, відобразили особливості змісту діагностичного комплексу методик.Отримані результати експериментального дослідження засвідчили необхідність запровадження програми психологічного супроводу, мета якої полягала у створенні психологічних умов для підвищення здатності кожного учасника до реалізації особистісного потенціалу студентів, що забезпечило підвищення рівня життєстійкості, особистісної готовності до змін, досягнення високого рівня рефлексії та задоволеності майбутньою професією. Програма супроводу передбачала використання різноманітних тренінгових методів, серед яких ‒ біографічна та інтеракційна групова дискусія, вербальні та невербальні техніки, релаксація, піскова психотерапія, техніки символдрами, візуалізація, рольові та імітаційні ігри, техніки музикотерапії, медитативні техніки, елементи групової дискусії, казкотерапія. Означені результати контрольного зрізу експериментального дослідження засвідчили ефективність розробленої програми психологічного супроводу.^UThe dissertation firstly presents a conceptual and methodological approach to the problem of personal self-development of future practical psychologists in the context of psychology of life, which is specified and substantiated the theoretical and methodological and methodical foundations of self-development process of adolescence; the psychological construct of personal self-development is constructed, its internal psychological factors (personal potential, personal growth, reflexion, activity) and four relative dimensions of display are revealed: subjective, personal crises, self-alienation and obstacles; the sensitive period of students' self-development process (middle and late adolescence) and individual activity regulators as a motivational basis of self-development (crises and innovations of adolescence) are established.Based on the analysis of philosophical, sociological, psychological, pedagogical literature, the essence of the concepts "personal self-development", "professional self-development", "students' age" within the psychology of personality creativity is specified; features of personal self-development in adolescence; forms and methods of psychological support of the process of future practical psychologists' self-development. The study of the phenomenon of future practical psychologists' personal self-development in the process of professional organization of the educational process is carried out; revealed external psychological factors (conditions under which the process becomes effective), which are reflected in the construction of the environment of psychological influence; described the psychological features of personal self-development of students (the process during the period of study at the HEI); identified gender differences in personal self-development of future psychologists.A systematic description of the personal self-development as an integral object allowed us to identify its leading psychological factors: personal potential, personal growth, activity, reflexion; four relative dimensions of manifestation: subjective, personal crisis, self-alienation and obstacles. Based on the construction of a psychological construct in our research, self-development is defined as the activity of personal self-change, aimed at maximizing the disclosure of one's own personal potential on the basis of reflexion. At the structure level, it identifies the following components: cognitive (knowledge about yourself, about people, about the world); emotional-willed (initiative, life interest, self-knowledge and self-change interest); behavioral-activity (sociality, active position, communicativeness, responsibility), motivational-target (self-change, personal growth), reflexive-evaluative (developed reflexion, adequate self-esteem).The results of the empirical research showed the need for a psychological support program, the purpose of which was to create psychological conditions to increase the ability of each participant to realize the students' personal potential, which increases vitality, personal readiness for change, high level of reflexion and satisfaction with future profession. The support program included the use of various modern methods, including biographical and interactive group discussion, verbal and nonverbal techniques, relaxation, sand psychotherapy, symbol drama techniques, visualization, role and simulation games, music therapy techniques, meditative techniques, fairy tale therapy.These results of the control phase of the experimental study testified to the effectiveness of the developed program of psychological support

У дисертації вперше представлено концептуально-методичний підхід до проблеми життєвого проектування юнаків у контексті психології життєтворчості особистості, що полягає в конкретизації й обґрунтуванні теоретико-методологічних і методичних основ процесу реалізації життєвого проекту особистості юнацького віку; побудовано психологічний конструкт життєвого проектування, визначено його психологічні чинники та чотири відносних виміри прояву: суб'єктний, потенційний, недостатньої зрілості та самоствердження; встановлено сенситивний період процесу життєвого проектування (юнацький вік).На основі аналізу філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури уточнено сутність понять «життєвий проект», «життєве проектування в юнацькому віці», «смисложиттєвий пошук», «екзистенційна рефлексія» в межах психології становлення та життєтворчості особистості. Здійснено вивчення феномену життєвого проекту особистості в межах різних психологічних підходів, особливостей конструювання життєвого проекту особистості в період юнацького віку. Визначено послідовність етапів та структурні компоненти життєвого проектування у юнацькому віці, описано форми і методи психологічного супроводу оптимізації навичок життєвого проектування юнаків у системі професійної освіти.Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено діагностичний комплекс методик, визначено критерії оцінювання показників життєпроектування юнаків, розкрито основні характеристики їх відносних рівнів. Розроблено, апробовано та впроваджено програму психологічного супроводу життєвого проектування юнаків у системі професійної освіти.Системний опис життєпроектування особистості як цілісного об'єкта дозволив визначити його провідні психологічні чинники: ціннісні орієнтації, самовизначення, активність, рефлексія; чотири відносних виміри прояву: суб'єктний, потенційний, недостатньої зрілості та самоствердження. Здійснений аналіз літературних джерел дозволив окреслити послідовність етапів життєпроектування: побудова моделі життєвого, планування, реалізація життєвого проекту шляхом практичного самоперетворення й самотрансценденції. На рівні структури, в ньому виокремлено такі компоненти: смисложиттєвий пошук, життєві цілі, життєві плани, життєві перспективи, життєві стратегії.За даними експерименту констатовано наявність численних кореляційних зв᾽язків як між показниками всередині окремих методик, так і між показниками різних методик. У результаті факторного аналізу було виділено чотири фактори: сенсожиттєва активність, прогнозування життєвого рішення, ціннісна установка життєвої цілі, рефлексивність. Означені фактори емпірично підтвердили теоретичні побудови конструкту життєпроектування, відобразили особливості змісту діагностичного комплексу методик.Отримані результати емпіричного дослідження засвідчили необхідність запровадження програми психологічного супроводу, мета якої полягала у створенні психологічних умов для оптимізації навичок життєвого проектування юнаків, що включало посилення здатності до прогнозування авторських життєвих рішень, використання конструктивної стратегії досягнення життєвих цілей, підвищення сенсожиттєвої активності, досягнення високого рівня рефлексивності. Програма супроводу передбачала використання різноманітних сучасних методів, серед яких ‒ наративізація, казкотерапія, діалогічні бесіди, каузометрія, презентації життєвих проектів юнаків, інтерпретація проективних малюнків, аналітичний діалог. З метою встановлення ефективності формувального впливу було проведене повторне діагностування респондентів, яке показало: збільшення показників сенсожиттєвих орієнтацій, підвищення здатності до прогнозування, зростання показника рефлексивності; збільшення відсотка студентів, які надали перевагу алоцентричним ціннісним орієнтаціям та стратегії «пильність» як найбільш успішній стратегії прийняття авторських життєвих рішень. Означену динаміку ми розглядаємо як підтвердження ефективності формувальної частини експерименту та гіпотез дослідження в цілому.^UIn this dissertation, conceptually-methodological approach to a problem of life designing of adolescents is presented for the first time, in the context of a person's life-creativity psychology, regarding the specification and justification of theoretically-methodological and methodical bases of an adolescent's life project realization; the psychological construct of life designing has been developed, its psychological factors have been identified: values, self-determination, activity, reflection and four relative dimensions of manifestation: subjectival, potential, «not enough maturity» and self-affirmation; the sensitive period of life designing process has been established (adolescence).The essence of such concepts as «life project», «life designing in adolescence», «life sense search», «existential reflection» were specified within psychology of becoming and life creativity of a person, based on analysis of philosophical, sociological, psychological and pedagogical literature. Further there have been developed the personal and spiritual growth peculiarities in adolescence, as well as the process of a person's organization of their own life-activity; kinds and contents of professional life project construction of future specialists in the methodical providing of educational process in higher educational institutions.The practical significance of the obtained results is that the diagnostic methodology complex was developed basing on the contents of psychological life designing construct, the criteria of life designing estimation rates in adolescence are identified, the basic characteristics their relative levels are explained. Theoretical and experimental materials of the study can be applied for the development of lectures in psychology, special courses and seminars, workshops and special workshops in higher educational institutions.In the context of life creativity, life designing was defined as process of subject's direction of their creative life activity to design their life through self-determination basing on the reflection and values.The systemic description of life designing of a person as a holistic object allowed us to define its leading psychological factors: values, self-determination, activity, reflection; four relative dimensions of manifestations: subjectival, potential, ‘not enough maturity' and self-affirmation. The analysis of literature allowed to outline the sequence of life design phases: creation of a life project model, planning, realization of life project through practical self-transformation and self-transcendence According to the experiment data, the numerous correlations between both rates within particular methods and between rates within different methods were seen. The defined factors empirically confirmed theoretical construction of life design, and they reflected the peculiarities of diagnostic methodology complex contents. The comparison of the results of working adolescents and students in adolescence gave grounds to сlaim about: higher level of reflexivity and ability of life decision-making of adolescents, who work; higher levels of sense-life orientations and ability of self-determination within students; the adolescents, who work preferred allometric, and students – self-centered value orientations.Received results of the empirical study has showed necessity to implement the psychological accompaniment program, the main goal of which was to supply psychological conditions for the optimization of adolescents' life designing skills, which would include strengthening of the ability to predict authorial life decisions, usage of constructive strategy for life goals achievement, increasement of sense-life activity, achievement of high level of reflexivity.

У дисертації представлено результати дослідження процесу формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності. У роботі запропоновано інтерпретацію змісту понять «емоційна стійкість», «тривожність», «самовладання», «самоконтроль». З метою уникнення наукових розбіжностей щодо тлумачення ключового поняття, в роботі запропоновано його авторське визначення. Емоційна стійкість учнів дитячої музичної школи – це динамічна цілісна властивість, що передбачає здатність до ефективного вирішення емотивних ситуацій у музично-виконавській діяльності, зменшує негативний вплив сильного емоційного напруження, попереджає крайній стрес, сприяє виявленню готовності до дій у ситуації публічного виступу. Розроблено структуру емоційної стійкості в музично-виконавській діяльності учнів дитячої музичної школи у єдності мотиваційно-вольового, інформаційно-діяльнісного та емоційно-персонального компонентів. Доведено, що процес формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності забезпечують групи принципів, що відповідають структурним компонентам досліджуваного феномену: мотиваційно-вольовий компонент (природовідповідності, культуровідповідності); інформаційно-діяльнісний компонент (науковості, проблемності, самостійності, цілісного сприйняття музичного твору, діалогізації, креативності); емоційно-персональний компонент (психологічної комфортності, гуманізації, довіри суб’єкту навчання). Визначено педагогічні умови, які покликані сприяти ефективному процесу формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності: впровадження у навчально-виховний процес музичної школи інтенсивної концертної практики; використання герменевтичного підходу в роботі з музичними творами; застосування корекційно-розвивальних програм у роботі з учнями. У процесі реалізації означених педагогічних умов було використано: методи та техніки психолого-педагогічного впливу (техніки оволодіння оптимальним концертним станом (аутогенне занурення, самонавіювання); методи художньої творчості (асоціацій, емпатії, вербалізації); нетрадиційні методи («підмайстра», діалогічні); методи на розвиток адекватної самооцінки (самоаналіз якостей, як музиканта-виконавця; самоаналіз виступів, причин успіху та неуспіху у виконавській діяльності); методи на розвиток позитивної мотивації (вибору цілей, знаходження причин невдалих виступів, побудова кроків зростання). Форми: групові корекційно-розвивальні заняття, індивідуальні корекційно-розвивальні заняття, вправи, рольові ігри, казкотерапія, завдання на підвищення емоційної стійкості в музично-виконавській діяльності, тренінги підвищення самооцінки, концертна діяльність, конкурси, фестивалі, виступи на публічних майстер-класах. Засоби: програма групових корекційно-розвивальних занять, програма індивідуальних корекційно-розвивальних занять. Розроблено схематичну модель процесу формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності, яка включає: постановку мети дослідження та його завдання (цільовий блок); компоненти емоційної стійкості (мотиваційно-вольовий, інформаційно-діяльнісний, емоційно-персональний) та відповідні їм принципи (змістовний блок); методи та техніки психолого-педагогічного впливу, форми, засоби, спрямовані на підвищення емоційної стійкості учнів, розвиток їхнього уміння на високому рівні здійснювати музично-виконавську діяльність (організаційно-методичний блок); педагогічні умови, на яких базується експериментальна методика формування досліджуваного утворення в музично-виконавській діяльності учнів дитячої музичної школи; очікуваний результат дослідження. Експериментальне дослідження формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності здійснювалося в умовах констатуючого та формуючого експериментів. Для проведення констатуючого експерименту методом теоретичного моделювання розроблено критеріальний апарат. Визначено рівні сформованості емоційної стійкості в музично-виконавській діяльності учнів дитячої музичної школи (високий, достатній, середній, низький). Запровадження формуючого експерименту, кількісна та якісна обробка його результатів дали можливість підтвердити ефективність запропонованої експериментальної методики формування досліджуваного утворення в учнів дитячої музичної школи.^UThe dissertation presents the results of the research on the process of forming the children's emotional stability in music schools during musical performance activities. The research work offers an interpretation of the meaning of the concepts «emotional stability», «anxiety», and «self-control». In order to avoid scientific disagreements regarding the interpretation of the key concept, we propose the author's definition of it in the work. The emotional stability of music school students is a dynamic integral property that involves the ability to effectively resolve emotional situations in musical and performing activities, reduces the negative impact of strong emotional stress, prevents extreme stress, and promotes readiness for action in a public performance situation. We developed the structure of emotional stability in the musical performance of students in music schools in the unity of motivational-volitional, informational-active and emotional-personal components. Also, we proved that the process of forming the emotional stability of music school students during musical and performing activities is provided by groups of principles that correspond to the structural components of the studied phenomenon: the motivational and volitional component (nature correspondence, cultural correspondence); informational and activity component (scientific, problematic, independence, holistic perception of a musical work, dialogization, creativity); emotional and personal component (psychological comfort, humanization, trust in the subject of study). Pedagogical conditions are defined to promote the effective process of forming the emotional stability of music school students in musical performance activities: the introduction of intensive concert practice into the educational process of the music school; the use of a hermeneutic approach in working with musical works; application of corrective and developmental programs in work with students. In the process of implementing the specified pedagogical conditions, the following methods and techniques of psychological and pedagogical influence were used (techniques of mastering the optimal concert state (autogenic immersion, self-suggestion); methods of artistic creativity (association, empathy, verbalization); non-traditional methods ("apprentice", dialogic); methods for developing adequate self-esteem (self-analysis of qualities as a musician-performer; self-analysis of performances, reasons for success and failure in performing activities); methods for developing positive motivation (choosing goals, finding reasons for unsuccessful performances, and building growth steps). Forms: group corrective and developmental classes, individual corrective and developmental classes, exercises, role-playing games, fairy-tale therapy, tasks to increase emotional stability in musical and performing activities, trainings to increase self-esteem, concert activities, competitions, festivals, and performances at public master classes. Means: a program of group corrective and developmental classes, a program of individual corrective and developmental classes. A schematic model of the process of forming the emotional stability of students in music schools during musical performance activities has been developed, it includes the following: setting the goal of the research and its task (target block); components of emotional stability (motivational-volitional, informational-active, emotional-personal) and their corresponding principles (content block); methods and techniques of psychological and pedagogical influence, forms, means aimed at increasing the emotional stability of students, developing their ability to perform musical and performing activities at a high level (organizational and methodical block); pedagogical conditions, which are based on the experimental method of formation of the studied formation in the musical and performance activities of students in music schools; the expected result of the study. An experimental study of the formation of emotional stability of students in music schools during musical and performing activities was carried out in the conditions of ascertaining and formative experiments. In order to conduct a ascertaining experiment by the method of theoretical modeling, a criterion apparatus was developed The introduction of a formative experiment, quantitative and qualitative processing of its results made it possible to confirm the effectiveness of the proposed experimental method of formation of the studied music school students’ derivation.