Досліджено становлення незалежної України в 1989 - 2009 рр. у контексті консолідаційних сусиль органів влади та громадсько-політичних організацій і суспільно-політичних процесів у регіонах країни. Проаналізовано дезінтеграційні чинники, що стримували єднання українського суспільства. Охарактеризовано становлення правової бази в питання державного устрою та конституювання місцевого самоврядування. Простежено формування політико-правового статусу Кримської автономії, визначено роль кримських татар та "новоросійства" в етнополітичному житті держави. Проаналізовано етнополітичні особливості розвитку Донбасу, формування в регіоні ідеї економічної автономії. Розглянуто ідейні засади та вимоги політичного русинства на Закарпатті, соборницькі прагнення українців Галичини, визначено етнополітичні особливості населення Чернівецької області.

  Скачати повний текст

Досліджено процес становлення та розвитку системи українсько-угорського міждержавного співробітництва у 1991 - 2004 рр., місце і значення у формуванні міждержавних відносин прикордонної Закарпатської області України. На підставі аналізу архівних матеріалів, протоколів Державних Зборів Угорщини, наукових здобутків вітчизняних та угорських дослідників, вивчення діяльності преси обох країн охарактеризовано етап зародження їх двосторонньої співпраці на початку 1990-х рр., встановлено особливості формування договірно-правової бази міждержавних відносин. Досліджено розвиток політичного діалогу України та Угорщини на всіх рівнях, еволюцію, стан і перспективи розвитку їх транскордонного співробітництва як важливого підрівня цілісної системи двосторонніх взаємин. Висвітлено українсько-угорські зв'язки у межах Карпатського Єврорегіону. Розглянуто культурно-гуманітарну та економічну співпрацю Закарпаття з прикордонними територіальними громадами Угорської Республіки. Проаналізовано діяльність змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин. Охарактеризовано становище угорців в Україні й українців та русинів в Угорщині.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено місце і роль Закарпаття в контексті центральноєвропейської політичної кризи напередодні другої світової війни. На основі критичного аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури і введення до наукового обігу оригінальних джерел системно висвітлюються взаємозв'язані проблеми комплексної теми: міжнародне становище краю наприкінці 30-х років та вплив міжнародного фактору на внутрішньополітичний і культурний розвиток Закарпаття, аналізуються головні етапи еволюції державно-правового статусу Прикарпатської Русі - Карпатської України. Окрему увагу приділено висвітленню політичної діяльності автономних урядів А.Бродія і А.Волошина, збройним силам Карпатської України - Карпатській Січі, простежено антиукраїнську і античехословацьку діяльність угорської іреденти в Закарпатті. У дисертації стверджується, що Закарпаття напередодні другої світової війни переживало гостру політичну кризу. Це, безперечно, стосується також Чехословаччини і всієї Центральної Європи. Незважаючи на такі обставини, Карпатська Україна виявилася єдиною, яка наприкінці 30-х років проголосила свою незалежність.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена розробці та удосконаленню методів, алгоритмів і інформаційних технологій тривимірної реконструкції, яка базована на ламбертівській моделі відбиття світла. Удосконалення реконструкції відбувається шляхом підвищення автоматизації та зменшення впливу похибок і артефактів на процес реконструкції. Проаналізовано властивості ламбертівської моделі відбиття світла під впливом напрямку освітлення і дифузного коефіцієнту, що дало можливість отримати метод та алгоритм тривимірної реконструкції на основі тріади зображень який гарантує відсутність впливу загородження пікселів та змінності дифузного коефіцієнту на процес тривимірної реконструкції, та визначити його похибки. Для підвищення автоматизованості у складі методу запропоновано застосовувати метод оптичного моніторингу напрямку освітлення з інформації зображення тестового зразка, що має відомі вектори нормалі. Проаналізовані інформаційні технології тривимірної реконструкції при скороченні фотоінформації до двох та одного зображення.^UDissertation is sanctified to development and improvement of methods, algorithms and information technologies of a three-dimensional reconstruction that is based on the lambertian reflection model of light. The improvement of reconstruction it takes place by the increase of automation and reduction to influence of errors and artefacts on the process of reconstruction. Properties of lambertian reflection model of light are analysed under act of direction of illumination and diffuse coefficient, that gave an opportunity to get a method and algorithm of three-dimensional reconstruction on the basis of triad of images that guarantees absence of influence of еру barrage pels and changeability of diffuse coefficient on the process of three-dimensional reconstruction, and to define his errors. For the increase of automation in composition the method it is suggested to apply the method of the optical monitoring of direction of illumination from information of image of test standard that has the known normal vectors Information technologies of three-dimensional reconstruction are analysed at reduction of video information to two and one image.

Актуальність дисертації пов'язана з тим, що після здобуття Україною незалежності в 1991 р. суттєво зріс інтерес до вивчення історії українського національного руху Галичини “довгого” ХІХ ст., складовою частиною якого була діяльність русинів у представницьких органах влади Австрійської (з 1867 р. – Австро-Угорської) монархії. Протягом 1861–1897 рр. в австрійському парламенті українські депутати виступали на захист інтересів місцевого населення краю. Хронологічно робота охоплює період від відновлення парламенту в Габсбурзькій монархії 1861 р. до закінчення восьмої каденції 1897 р.Основою для дослідження стали неопубліковані архівні матеріали (з двох архівів в Україні – ЦДІАЛ України і Держархіву Івано-Франківської обл.), дані стенографічних протоколів парламенту (100 позицій у списку використаних джерел і літератури), австрійських законів, тогочасних періодичних видань та спогадів безпосередніх учасників і свідків подій. Цінну інформацію для роботи почерпнуто з наявної історіографічної бази, насамперед, праць сучасних українських істориків І. Чорновола, М. Мудрого, О. Аркуші, А. Кліша, австрійського історика Г. Біндера, польського – С. Піяя та ін. Щодо архівних матеріалів, то вони стосуються передусім передвиборчих кампаній, тоді як діяльність українського представництва відображають стенографічні протоколи парламенту, що містять відомості про кожного депутата.У дослідженні розкрито участь українського населення у виборах до австрійського парламенту. Роль керівника передвиборчими кампаніями галицьких русинів взяло на себе засноване в 1870 р. у Львові політичне товариство русофілів (москвофілів) “Русска (далі – Руська) рада”, особливо після запровадження безпосередніх виборів до Палати послів у 1873 р. Товариство визначало кандидатів у посли, займалося друком і поширенням агітаційних листівок серед населення, залучало фінансові ресурси до передвиборчої кампанії і т. п. Русофіли відстоювали ідеї панславізму та єдиного “русского міра”, що охоплювало в їх розумінні “великоруські” (російські) та “малоруські” (українські) етнічні землі. Незважаючи на певний успіх на виборах 1873 р. (15 депутатів), у діяльності “Руської ради” спостерігалися значні недоліки (відсутність комунікації безпосередньо в округах, централізоване призначення кандидатів, пасивність послів у парламенті та ін.), які призвели до поступового падіння чисельності депутатів-русофілів. На виборах 1879 р. русофіли здобули лише три мандати, 1885 р. – один, а 1891 р. – жодного.Водночас з'ясовано роль галицьких народовців у передвиборчих кампаніях. Уперше народовці організовано взяли участь у виборах 1885 р., коли створили спільний з русофілами комітет – Головний руський комітет виборчий (далі – ГРКВ). До цього часу координація зусиль народовських діячів на виборах безпосередньо не здійснювалася, вони брали участь у складі польського або русофільського передвиборчих комітетів. Однак до початку 1880-х рр. галицькі народовці значно поступалися в ідейно-організаційному відношенні русофілам, не мали власної політичної організації (“Народна рада” виникла лише в 1885 р.). Перелом у народовсько-русофільському суперництві в Галичині остаточно відбувся на зламі 80–90-х рр. ХІХ ст., що було пов'язано з політикою польсько-українського порозуміння, т. зв. “новою ерою”, при підтримці австрійської влади (1890–1894 рр.). На чергових виборах 1891 р. народовці вперше самостійно створили Руський головний комітет виборчий (РГКВ) та здобули сім мандатів, для порівняння, русофіли – жодного. Депутатами стали відомі народовські діячі: Ю. Романчук, О. Барвінський, К. Телішевський та ін.^UThe relevance of the dissertation is that after Ukraine's independence in 1991, interest in studying the history of the Ukrainian national movement in Galicia “long” XIX century has grown significantly, an integral part of which was the activity of the Ruthenians in the representative authorities of the Austrian (since 1867 – Austro-Hungarian) Monarchy. During 1861–1897, Ukrainian deputies in the Austrian Parliament defended the interests of the local population. Chronologically, the work covers the period from the restoration of the parliament in Habsburg Monarchy 1861 to the end of the eighth cadence in 1897.The basis for the study were unpublished archival materials (from two archives in Ukraine – CSHAL (Central State Historical Archive of Ukraine, Lviv) and the State Archives of Ivano-Frankivsk region), data from the stenographic protocols of the parliament (100 items in the list of used sources and literature), Austrian laws, periodicals of that time and memoirs of direct participants and witnesses of the events. Valuable information for the work is taken from the available historiographical base, first of all, the works of modern Ukrainian historians I. Chornovol, M. Mudryi, O. Arkusha, A. Klish, Austrian historian G. Binder, Polish – S. Piiai, and others. As for archival materials, they relate primarily to election campaigns, while the activities of the Ukrainian representation are reflected in the stenographic protocols of the parliament, which contain information about each deputy.The study revealed the participation of the Ukrainian population in the elections to the Austrian Parliament. The role of the leader of the election campaigns of the Galician Ruthenians was taken over by the Russophiles (Moscophiles) Political Society “Russka (hereinafter – Ruska) Rada” founded in 1870 in Lviv, especially after the introduction of direct elections to the House of Ambassadors in 1873. The society identified candidates for ambassadors, printed and distributed campaign leaflets among the population, attracted financial resources to the election campaign, etc. Russophiles defended the ideas of Pan-Slavism and a single “Russkii mir” (Russian world), which included in their understanding “Velykoruski” (Russian), and “Maloruski” (Ukrainian) ethnic lands. Despite some success in the elections of 1873 (15 deputies), the activities of the “Ruska Rada” were marked by significant shortcomings (lack of communication directly in the constituencies, the centralized nomination of candidates, the passivity of ambassadors in parliament, etc.), which led to a gradual decline in the number of Russophile deputies. In the elections of 1879, the Russophiles won only three seats, in 1885 – one, and in 1891 – none.At the same time, the role of Galician Populists in the pre-election campaigns was clarified. For the first time, the Populists took part in the organized elections of 1885, when they created a joint committee with the Russophiles – the Main Ruskyi Electoral Committee (hereinafter – MREC). Until then, the coordination of Populists efforts in the elections was not carried out directly, they participated in Polish or Russophile election committees. However, until the early 1880s, the Galician Populists were ideologically and organizationally inferior to the Russophiles, they did not have their own political organization (the Narodna Rada (People's Council) emerged only in 1885). The turning point in the Populists-Rossophiles rivalry in Galicia finally happened at the turn of the 80s and 90s of the XIX century, which was related to the policy of Polish-Ukrainian understanding, the so-called “New era” with the support of the Austrian government (1890–1894). In the regular elections of 1891, the Populists for the first time independently formed the Ruskyi Main Electoral Committee (RMEC) and won seven seats, for comparison, Russophiles – none. Well-known people's figures became deputies: Yu. Romanchuk, O. Barvinskyi, K. Telishevskyi, and others.

  Скачати повний текст

Вивчено розвиток чоловічих та жіночих генеративних структур, особливості насінної репродукції у видів триби Potentilleae. Досліджено мікроспорогенез та фертильність пилкових зерен. Визначено межу між спорогенними та соматичними клітинами нуцелуса у процесі встановлення форм апоміксису у Potentilla argentea, що дало можливість з'ясувати генезис апоміктичних зародкових мішків. У локальних популяціях P. argentea виявлено існування агамно-статевих комплексів. Карпатські популяції P. argentea представлено факультативними апоміктами з варіабельним співвідношенням способів репродукції. На основі ембріологічних досліджень встановлено, що до складу триби входять статеві види (D. octopetala, P. alba, P. reptans), статеві з елементами апоміксису (P. montanum, F. vesca) і факультативний апомікт (P. argentea) з переважанням апоспорії. Досліджено особливості формування первинного ядра ендосперму та розвиток зародка у видів триби Potentilleae.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено видання часопису "Вістник для русинів Австрійської держави" 1850 - 1866 рр. протягом 16-ти років. Визначено організаційні й ідеологічні засади часопису. Висвітлено історію видання, головні напрямки діяльності видавництва, програмові вимоги й орієнтири праці його редакції. Досліджено найбільш визначні публікації "Вістника", які висвітлювали перебіг політичних подій і реакцію на них у світі. З публіцистичних жанрів досліджено нариси, памфлети та некрологи. Показано роль часопису у підтримці й організації літературного та театрального життя в Галичині, на Буковині та Закарпатті в середині XIX ст. На фактичному матеріалі досліджено проблематику видавничої справи на шпальтах "Вістника".

  Скачати повний текст

Досліджено особливості сприйняття та інтерпретації національної історії у синтетично-узагальнюючих працях українських істориків Галичини 1830 - 1894 рр., а також вплив цих науково-історичних інтерпретацій на процес національної самоідентифікації галицьких українців. Проаналізовано визначальні концепції, теорії та схеми національної історії, провідні тенденції розвитку тогочасної галицької історіографії. Висвітлено внесок провідних учених Галичини у концептуально-ідейне осмислення національної історії. Виявлено основні форми взаємозв'язку та взаємовпливу процесів формування історичних концепцій та утвердження національної ідентичності галицьких русинів. Узагальнено націотворчий потенціал галицької історичної науки та охарактеризовано основні етапи становлення концепцій національної історії в Галичині. З'ясовано основні чинники, що визначали процес формування концепцій національної історії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано корпус романізмів в українських діалектах на підставі отриманих матеріалів і даних лексикографічних джерел. Подано семантичні та дериваційні гнізда запозичень з романських мов на тлі інших суміжних українських говорів та літературної мови, а також діалектів мов карпатської зони та мов балканського ареалу. Визначено спектр впливу романських мов на лексику говорів Хустщини та охарактеризовано інтенсивність впливу східно- та західнороманської мовних підгруп. Встановлено хронологію українсько-романських мовних контактів. Розглянуто шляхи надходження романізмів у досліджені говори. З'ясовано ступінь відмінності лексики говорів Хустщини від літературної української мови. Визначено місце українських діалектів у карпатській та карпато-дунайській зоні міжмовної інтерференції.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено взаємозалежність процесу розбудови національної держави та формування засадничих принципів етнонаціональної політики у роки незалежності Словаччини. Доведено домінування авторитарних тенденцій в етнодержавній політиці у період перебування при владі прем'єр-міністра В.Мечіара - націонал-популістичного лідера партії Рух за демократичну Словаччину. Визначено два етапи становлення словацької етнонаціональної політики, зумовлених складними внутрішньополітичними процесами розвитку. Визначальний вплив на становлення словацької етнополітики здійснив прихід до влади демократичних сил і обрання країною євроінтеграційного курсу. Проаналізовано інституційно-правові засади політики Словацької Республіки (СР) щодо національних меншин, визначено їх відповідність міжнародним і європейським нормам. Аргументовано, що угорська меншина Словаччини перебуває на політичному рівні етнічної мобілізації, це засвідчує її присутність у складі уряду (1998 - 2006 рр.), парламенту (1992 - 2006 рр.), адекватну репрезентацію угорської меншини в органах місцевого самоврядування. З'ясовано основні причини, які стали на заваді успішної політичної мобілізації ромської меншини. Виявлено, що головними чинниками зростаючої асиміляції українців-русинів СР стали: зменшення простору використання рідної мови, розкол української етнічної групи та поява незалежного русинського руху.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз вітчизняних і зарубіжних праць з історіографії словацької етнології XX та початку XXI ст. Відтворено цілісну картину становлення етнологічної науки у Словаччині, охарактеризовано основні етапи її розвитку. Простежено процес формування народознавчої думки у контексті самоусвідомлення словаків як нації у XIX ст. і поступового виокремлення народознавства у самостійну дисципліну. Проаналізовано малодосліджені проблеми словацької етнології, зокрема, визначено особливості її розвитку у міжвоєнний період і в другій половині XX ст. (часи комуністичної влади). На підставі результатів перехресного аналізу саморефлексії словацької науки у вигляді наукових дискусій на сторінках профільних етнологічних часописів і видань, охарактеризовано сучасний стан, тенденції та перспективи розвитку етнології у Словаччині. Досліджено проблему русинства на сторінках словацької етнологічної періодики й окремих видань періоду набуття даною темою актуальності (кінець 1980 - 1990-ті рр.). Висвітлено перспективи та напрями розвитку етнології Словаччини у порівнянні з сучасним станом даної дисципліни в Україні, Росії, Угорщині, Польщі, Румунії, Болгарії. До наукового обігу введено значну кількість етнологічних праць, виданих за межами України (словацька, чеська, угорська література).

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі вперше: узагальнено і класифіковано наявну історіографію та джерельну базу проблеми дослідження, наголошено на перспективах її подальшого вивчення; введено у науковий обіг важливі, малодоступні і раніше невідомі документи державних, громадських, приватних архівів, музейних та бібліотечних збірок з різних країн світу; верифіковано концептуальні засади дослідження лемківського регіону у світлі сучасних наукових підходів; обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження, сформовано науково-понятійний апарат, опрацьовано методи дослідження проблеми; простежено складні етапи життя на Лемківщині в умовах депортаційних акцій 1940-х рр., здійснених внаслідок радянсько-польської змови 1944 р. та вказано на їх територіальні, суспільні, культурницькі та ментальні наслідки; вказано механізми збереження української національної ідеї серед лемків/русинів в контексті польсько-чехословацько-радянських режимів; досліджено місце і значення етнокультурних аспектів у щоденних практиках вихідців з Лемківщини, дисперсно розселених у Центрально-Східній Європі; реконструйовано чинники на формування/деформування етнічної окремішності населення регіону, методику її утвердження як складову польського, словацького і російського політичного курсу; здійснено рефлексію російської, згодом – радянської, пропаганди спочатку на Лемківщині, а надалі серед депортованих лемків.^UIn the dissertation work for the first time: the available historiography and source base of the researched problem are generalized and classified; the prospects of its further study are emphasized; important, inaccessible and previously unknown documents of state, public, private archives, museum and library collections from diverse countries of the world are put into scientific circulation; conceptual bases of research of Lemkivshchyna region in the light of modern scientific approaches are verified; theoretical and methodological bases were substantiated in research, the scientific and conceptual apparatus is formed, methods of research of a problem are processed; the characteristic factors of the Ukrainian conciliar movement in Lemkivshchyna, the contribution of local figures to the establishment of the Ukrainian national idea in the region through the support of national-state unity with Ukraine and Ukrainophile sentiments in the public consciousness are clarified; the difficult stages of life in the Lemko region in the conditions of deportation actions of the 1940s, carried out as a result of the Soviet-Polish conspiracy of 1944 are traced, and pointed out their territorial, social, cultural and mental consequences; points out the mechanisms of preservation of the Ukrainian national idea among the Lemkos / Ruthenians in the context of the Polish-Czechoslovak-Soviet regimes; the place and significance of ethnocultural aspects in the daily practices of people from Lemkivshchyna, dispersedly settled in Central and Eastern Europe, are studied; Polish, Slovak and Russian factors on the formation/deformation of the ethnic identity of the region's population, the method of its approval as a component of the Polish, Slovak and Russian political course are reconstructed; a reflection of Russian and later Soviet propaganda, at first, in the Lemkos region, and later among the deported Lemkos, is carried out.

Досліджено воєнно-політичну діяльність ОУН у 1929 - 1939 рр., роль її провідних ідеологів і членів у формуванні воєнної доктрини та військової підготовки. Встановлено структуру, кадри воєнно-політичного апарату та досліджено їх діяльність в Україні та в еміграції, з'ясовано роль бойових акцій в діяльності ОУН. Висвітлено воєнно-політичну діяльність ОУН і участь її членів у подіях в Карпатській Україні. Обгрунтовано, що напередодні Другої світової війни ОУН розробила план дій на випадок збройного конфлікту, більшість її членства одержала підготовку у вишкільних таборах у Західній Україні та закордоном.

  Скачати повний текст

Досліджено регіохімію утворення ряду нових N-, S-, Se-, Te-вмісних коденсованих гетероциклічних систем: 1,2,4,-триазоло[4,3-c]бензо[е]селено(телуро)тіазинів, 5-тригалогенотелурометил-5,6-дигідро[1,3]тіазоло[2,3,-c]-1,2,4-триазолів, 6-тригалогеноселенометил-2,3-дифеніл-5,6-дигідро[1,3]тіазоло[3,2-b][1,2,4]триазол-7-ій галогенідів, 5-тригалогенотелурометил-2,3-дифеніл-5,6-дигідро[1,3]тіазоло[3,2-b][1,2,4]триазол-7-ій галогенідів, 6-тригалогеноселено(телуро)метил-2-R-3-феніл-5,6-дигідро[1,3]-тіазоло[3,2-b][1,2,4]триазол-7-ій галогенідів, 8-тригалогеноселенометил-(8-метил)-4-оксо-5-фенілтіазоло[3,2-a]тієно[3,2-e]піримідиній галогенідів. Запропоновано препаративні методики їх одержання, вивчено фізико-хімічні властивості. Досліджено біологічну активність синтезованих сполук, підтверджено їх виражену антибактеріальну дію.

  Скачати повний текст

Вперше показано утилізацію дріжджами C. kefir ВКМ У-209 етиламіну, олеату, вуглеводнів неочищеної нафти. Виявлено індукцію біогенезу мікротілець під час росту у середовищі з лактозою, етанолом, етиламіном, олеатом, вуглеводнями неочищеної нафти у дріжджів даного виду. Продемонстровано наявність неповної глюкозної катаболітної репресії біогенезу пероксисом у дріжджів C. kefir ВКМ У-209 під час утилізації лактози. За умов дефіциту кисню під час росту у середовищі з лактозою та етанолом як окремими субстратами живлення вперше показано неселективну автофагійну деградацію мікротілець у дріжджів C. kefir ВКМ У-209. В результаті досліджень біодеструктивної здатності дріжджів роду Candida відібрано чотири активних штами-деструктори вуглеводнів неочищеної нафти: C. rhagii ВКМ У-1520, C. robusta ВКМ У-1093, C. gropengiesseri ВКМ У-737, C. lipolytica ВКМ У-917. З'ясовано, що штами-деструктори відзначаються підвищеним виходом біомаси у середовищі з нафтою, високим ступенем руйнування сукупності всіх розглянутих вуглеводнів нафти загалом, а також широким спектром утилізації окремих вуглеводневих складників нафти. Завдяки взаємодоповнюючим деструкторним властивостям чотирьох штамів уперше запропоновано використовувати їх у комплексі для вирішення проблеми нафтозабруднень. Штами-деструктори запропоновано іммобілізувати з метою створення біотехнологічної системи для очищення навколишнього середовища від забруднень нафтою та нафтопродуктів.

  Скачати повний текст

Уточнено наукову концепцію розвитку полісиндромності у хворих на цироз печінки, ускладнений асцитом. Встановлено, що підвищення внутрішньочеревного тиску за даної патології викликає погіршення функції зовнішнього дихання, призводить до відносної гіповолемії, порушення центральної гемодинаміки та погіршення кровопостачання печінки внаслідок зменшення об'ємної перфузії. Доведено, що суттєвою умовою ефектиного лікування хворих є нейтралізація підвищеного внутрішньочеревного тиску (асциту) за допомогою малоінвазивних хірургічних втручань (від простого парацентезу до судинно-шунтувальних операцій), проведених поетапно. Розроблено методику комплексного хірургічного лікування хворих з використанням різноманітних малоінвазивних технологій з патогенетично виправданими операціями, що передбачають на кожному операційному етапі корекцію переважного патологічного синдрому. Визначено критерії етапності хірургічних втручань на підставі встановлення черговості проведення малоінвазивних, синергічних операцій. Доведено, що впровадження комплексного етапного лікування хворих на ускладнений асцитом цироз печінки, обгрунтованого патогенезом домінуючого синдрому у різний період захворювання, продовжує та покращує якість життя у більшості пацієнтів протягом 5-ти років спостереження, що дозволяє підготувати їх до пересадки печінки.

  Скачати повний текст

Досліджено рівень біотичних мікроелементів у системі грунт - корми - вода - тварина та морфобіохімічні показники крові, встановлено наявність мікроелементозів дійних корів за умов біогеохімічної провінції Кам'янка-Бузького району на Львівщині. Зазначено, що недостатність мікроелементів негативно впливає на гемоцитопоез, обмін білків, активність ферментів та антиоксидантний захист організму, і як наслідок, проявом клінічних ознак мікроелементозів. Запропоновано комплексний мікроелементний препарат полімікровет для профілактики мікроелементозів дійних корів на даній території. Новим є застосування дефіцитних мікроелементів у сполуці з амінокислотами метіонін і лізин у складі препарату полімікровет.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Наведено результати комбінованого хірургічного лікування хронічної венозної недостатності (ХВН), зумовленої варикозною хворобою нижніх кінцівок, з використанням різних методик склерооблітерації. Доведено необхідність проведення комбінованого хірургічного лікування ХВН. Удосконалено методики стовбурової склерооблітерації рідкими та піноподібними склерозантами, ліквідуючи вертикальні та горизонтальні рефлюкси хірургічним шляхом (кросектомія, надфасцілярна перев'язка перфорантних вен, SEPS). Відзначено, що застосування сучасних методів склерооблітерації (катетерної та "foam-form" склерохірургії) зменшують негативні наслідки традиційної радикальної флебектомії, а саме: відчуття оніміння - від 96,7 % до 12,5 %, крайові некрози шкіри - від 16,7 % до 0 %. Через 12 місяців у пацієнтів I групи повна облітерація вен зберігалась у 80 % хворих, сегментарна облітерація - у 16 %, і тільки в одного пацієнта (4 %) виявлено повну реканалізацію склерозованої вени. У хворих II групи незадовільних результатів не було. Повна облітерація вени збережена у 86,8 % хворих, сегментарна - у 13,2 %. У хворих III групи виявлено найбільший відсоток реканалізації - часткової - у 17,6 % випадків, повної - у 5,9 %. Повну облітерацію вени відзначено у 76,5 %.

  Скачати повний текст