Обгрунтовано гуманізацію професійної освіти як безальтернативної детермінанти адекватної викликам розбудови відкритого демократичного суспільства в Україні аксіопсихологічної структури особистості соціального педагога, співвідносної з освітньокваліфікаційною характеристикою фахівця. Експериментально встановлено аксіопсихологічні показники гуманізації професійної освіти соціальних педагогів ВНЗ - зниження рівня внутрішнього ціннісного конфлікту, підвищення світоглядної та культурної толерантності, дружелюбності, відмова від маніпулятивних стратегій у спілкуванні і нераціональних психологічних захистів, відсутність виражених акцентуацій рис характеру та ймовірних девіацій; інтерпретації психосемантичних механізмів актуалізації аксіопсихологічного потенціалу майбутніх соціальних педагогів (розсіювання, конденсація, локалізація).

  Скачати повний текст

Здійснено розробку основ технології альдольної конденсації карбонільних сполук з формальдегідом у газовій фазі на твердих каталізаторах. Встановлено залежність між фізико-хімічними та каталітичними властивостями вивчених каталізаторів. Визначено активну фазу оптимального каталізатора. З'ясовано кінетичні закономірності процесу альдольної конденсації ацетону з формальдегідом на кращому каталізаторі. Запропоновано кінетичну модель щодо реакції за присутності кращого каталізатора, на основі якої виконана оптимізація процесу альдольної конденсації ацетону з формальдегідом у метилвінілкетон.

  Скачати повний текст

Уперше виявлено закономірності утворення газоводяної суміші у камері охолодження за умов взаємодії вихлопних газів турбореактивного двигуна з диспергованою водою. Установлено, що вогнегасна концентрація даної суміші з вмістом кисню менше 10 % і температурою 350 К утворюється за умов подавання у камеру охолодження суміші повітря та диспергованої води і продуктів згоряння вуглеводневого палива двигуна у співвідношенні 1 кг води на 1,1 кг продуктів згоряння. Виявлено умови запирання потоку газоводяної суміші під час подавання диспергованої води на вхід камери охолодження, яке відбувається за умов, коли статичний напір цієї суміші у камері охолодження перевищує швидкісний напір вихлопних газів турбореактивного двигуна. Установлено, що для зниження градієнта тиску у камері охолодження необхідно забезпечувати подавання роззосередженої за її довжиною диспергованої води, або збільшити до 1 м діаметр камери охолодження. Розкрито механізм утворення газоводяної суміші, яке відбувається за двома напрямками: випаровування краплин за температури 380 - 400 К у камерах охолодження та конденсація пари під час транспортування до зони горіння за температури 340 - 350 К, а також утворення краплин води і збільшення їх діаметра. Це дозволяє розрахувати ефективну дальність подавання даної суміші до зони горіння.

  Скачати повний текст

Підвищено енергетичну ефективність і безпеку експлуатації систем суднового мікроклімату шляхом теплогідродинамічного удосконалення парових нагрівників повітря. Встановлено закономірності впливу часткових теплових навантажень і нерівномірного розподілу пари та повітря на параметри робочих процесів нагрівників. Доведено, що ступенева конденсація з проміжною сепарацією пари забезпечує збільшення густини теплового потоку на 20 - 30 % за рівномірного розподілу пари та повітря та на 30 - 40 % - за нерівномірного їх розподілу.

  Скачати повний текст

Установлено, що конденсація 2-метил-4(3Н)хіназоліну з карбонільними сполуками відбувається стереоселективно з утвореннями транс-ізомерів. Під час алкілування деякими фенацилгалідами виявлено побічний процес елімінації сірки, відомий як "сульфідне стиснення". Синтезовано 106 сполук, з яких 92 - уперше; 73 сполуки піддано фармакологічному скринінгу та встановлено, що 39 речовин проявляють біологічну активність, яка перевищує еталони порівняння. За даними регресійного аналізу встановлено кількісні взаємозв'язки "структура - активність" для сірковмісних хіназолінів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено розробці методів синтезу солей N-алкокси-карбонілметил(аліл)-2-галогенопіридинію та дослідженню взаємодії отриманих солей із С-нуклеофілами – похідними ацетонітрилу та адуктами Міхаеля в реакції нуклеофільного заміщення-елімінування. Запропоновано оптимальні умови синтезу солі N-етоксикарбонілметил-2-галогенопіридинію без розчинника та вперше синтезовано солі N-метокси-карбонілметил(аліл)-2-галогенопіридинію.Встановлено, що солі N-алкоксикарбонілметил(аліл)-2-галогено-піридинію легко вступають в реакції нуклеофільного заміщення атома галогену в піридинієвому ядрі, що робить їх зручними субстратами для синтезу різноманітних функціоналізованих 2-аміноіндолізинів.Встановлено, що конденсація солей N-алкоксикарбонілметил-2-галогено-піридинію з ціаноацетамідом протікає в конкуруючих напрямках з утворенням нових 2-аміноіндолізин-1-карбоксамідів та 2,4-діоксо-2,3,4,5-тетрагідро-піридо[1,2-d][1,4]діазепін-1-карбонітрилу. Ціанотіоацетамід з солями 2-галогенопіридинію в етанолі та присутності Et3N реагує як S-нуклеофіл, тому основними продуктами реакції є N-заміщені піридин-2(1Н)-тіони.Запропоновано метод синтезу нової трициклічної структури – піридо[3,2-a]індолізину, отриманої взаємодією солей 2-галогенопіридинію та димеру малонодинітрилу за принципом реакції доміно. Солі з низькою кислотністю – N-аліл-2-галогенопіридинію та N-метоксикарбонілметил-2-галогенопіридинію реагують з димером малонодинітрилу та утворенням продуктів заміщення атома галогену в піридиновому кільці – піридинів, які циклізуються у індолізини. При збільшенні кислотності субстратів (солей Крьонке) проміжні піридини не виділяються, а через ланцюг каскадних перетворень з реакційної суміші відокремлено проміжні індолізини. У всіх випадках (за винятком алільних солей) при використанні KOH отримано нові поліфункціональні трициклічні сполуки. З'ясовано, що перебіг реакції солей 2-галогенопіридинію з арилметиленмалонодинітрилами може проходити за двома напрямками та залежить від СН-кислотності N-алкільного фрагменту солей. N-Етоксикарбоніл-метил-2-галогенопиридиній галогенід з арилметиленмалонодинітрилами дає суміш етил-2-[2-(диціанометилен)піридин-1(2Н)-іл]-3-акрилатів та 2-аміно-1-ціаноіндолізин-3-карбоксилату. У випадку солі N-аліл-2-галогенопіридинію продуктом реакції є N-аліл-2-диціанометилен-1,2-дигідропіридин.^UThe dissertation is devoted to study of nucleophilic substitution of chlorine (bromine) atom in 2-halopyridinium salts with active methylenes, namely, acetonitrile derivatives, and further heterocyclization of products. The general principles of the reactions were found; the influence of substituent's nature on the yields of target products and general directions of studies reactions were established. The optimal conditions for the synthesis of 2-halo-N-ethoxycarbonylmethyl-pyridinium halides without solvent and the first synthesis of 2-halo-N-methoxycarbonylmethyl- and 2-halo-N-allylpyridinium halides were proposed.A mixture of pyridine-2-thiones and 2-amino-1-cyanoindolizines was obtained by condensation of N-[(alkoxycarbonyl)methyl]- or N-[(aroyl)methyl]-2-halo-pyridinium halides in the presence of 2 equivalents of triethylamine. Furthermore, reacting cyanoacetamide with N-[(alkoxycarbonyl)methyl]-2-halopyridinium salts afforded a mixture of 2-amino-1-carbamoylindolizine-3-carboxylates and a novel heterocyclic system, 2,4-dioxo-2,3,4,5-tetrahydropyrido[1,2-d][1,4]diazepine-1-carbonitrile.An efficient protocol for the synthesis of highly functionalized 2-aminoindolizines and pyrido[3,2-a]indolizines has been achieved via the reaction of N-RC(O)CH2-2-halopyridinium halides with 2-amino-1,1,3-tricyanopropene. The reaction of N-allyl-2-halopyridinium halides with 2-amino-1,1,3-tricyanopropene in the presence of Et3N gives 3-[1-allylpyridin-2(1H)-ylidene]-2-aminoprop-l-ene-1,1,3-tricarbonitrile, which could be cyclized to give [2-amino-(2-amino-3-vinylindolizin-1-yl)methylene]malononitrile upon treatment with KOH-DMF. The two-component condensation of 2-halo-N-ethoxycarbonylmethyl-pyridinium halides and aryl- or hetarylmethylidenemalononitriles gave ethyl 2-[2-(dicyanomethylidene)pyridin-1(2H)-yl]-3-arylacrylates. In all cases, 2-amino-1-cyano-3-ethoxycarbonylindolizine was formed as a by-product in addition to the major products ethyl 2-[2-(dicyanomethylidene)pyridin-1(2H)-yl]-3-arylacrylates. 2-Halo-N-allylpyridinium salts react with 2-benzylidenemalononitrile in the presence of two equivalents of triethylamine to give product of nucleophilic substitution, namely, 2-(1-allylpyridin-2(1H)-ylidene)malononitrile.Keywords: 2-bromo(chloro)pyridinium salts, CH-acid, activated alkenes, 2-aminoindolizine, 2,4-dioxo-2,3,4,5-tetrahydropyrido[1,2-d][1,4]diazepine-1-carbo-nitrile, 2,4-diamino-3-cyanopyrido[3,2-a]indolizine-10-carboxylate, ethyl 2-(2-(dicyanomethylene)-pyridin-1(2H)-yl)acrylates.

Отримано точний аналітичний вираз для активності фазового переходу будь-яких моделей ґраткового газу з симетрією «частинка – дірка» як радіусу збіжності віріальних розкладів за степенями активності. Доведено строгу рівність тиску в симетричних віріальних розкладах як за степенями активності, так і за степенями густини в точках нуля їх ізотермічного модуля пружності. Розроблено методику точного визначення групових інтегралів ґраткового газу у вигляді аналітичних функцій від температури та отримано відповідні залежності віріальних коефіцієнтів (незвідних інтегралів) та звідних інтегралів до сьомого порядку для кількох моделей ґраткового газу різної геометрії й вимірності, з різними формами потенціалу міжмолекулярної взаємодії. Встановлено, що асимптотична поведінка звідних групових інтегралів для самих різних моделей речовини (не лише ґраткових газів) з ростом порядку в точності відповідає теоремі Коші – Адамара, що, своєю чергою, відкриває нові широкі можливості визначення віріального ряду в області дуже високих порядків. Запропоновано загальну апроксимацію групових інтегралів високих порядків для різних моделей ґраткового газу, яка за субкритичних температур адекватно описує поведінку таких систем від газоподібних станів до щільного пакування, включаючи область фазового переходу, як на якісному, так і на кількісному рівні.^UAn exact analytical expression of the phase-transition activity is obtained for an arbitrary lattice-gas model with the “hole-particle” symmetry – the activity which is the convergence radius of the virial expansions in powers of activity. A strict equality of pressure is proved for symmetric virial expansions in powers of both activity and density at the points where their isothermal bulk modulus vanishes. A new technique is developed to determine the cluster integrals of lattice gases as precise analytic functions of temperature, and the corresponding functions are obtained for the virial coefficients (irreducible cluster integrals) and reducible cluster integrals to the seventh order for a number of lattice-gas models of different geometry and dimensionality with various interaction potentials. It is established that the asymptotic behavior of high-order reducible cluster integrals for various models of matter (not only lattice gases) well corresponds to the convergence radius of activity series in accordance with the Cauchy-Hadamard theorem that, in turn, provides new broad possibilities to define the virial series in the region of very high orders. A general approximation of high-order cluster integrals is proposed for various lattice-gas models, which, at subcritical temperatures, adequately describes the behavior of such systems from gaseous to dense states, including the phase-transition region, on both qualitative and quantitative levels.

Дисертацію присвячено систематичним дослідженням енергетичних та екологічних характеристик, а також технологічних наслідків використання атмосферних пальників побутових газових плит на природному, зрідженому та сумішевому з воднем газах.Випробування проводились із використанням діагностичного пристрою – на оригінальній вогневій комп'ютеризованій установці та в умовах полігону. Це забезпечило можливості дослідження існуючих пальників та визначення перспективних схем і режимів експлуатації пальників.У роботі досліджено межі стійкого горіння атмосферних пальників, а також визначені режимні параметри нестійкого горіння: проскакування полум'я в змішувач, повисання і відрив полум'я, утворення «жовтих язиків». Побудовано діаграму зони стійкого горіння для атмосферного пальника плити «Nord» в умовах спалювання природного та зрідженого газів.Проведено термодинамічний аналіз процесу горіння, досліджено актуальне питання утворення діоксиду азоту в продуктах згоряння (NO2), як найбільш токсичної складової викидів. Визначено температурний діапазон зміщення рівноваги в бік NO2 для системи NO–O2–NO2.Також розглянуті технологічні особливості роботи системи «AB–HV». Визначено вплив відстані h між нагрівною ємністю та пальником, враховуючи появу конденсату на теплообмінних поверхнях. При значеннях відстані h  10 мм виникають застійні зони, що призводить до збільшення концентрації [СО]  0,5 %. Наявність конденсату на поверхні теплообміну стримує процес теплопередачі та має корозійний вплив на поверхню; найбільша інтенсивність утворення конденсату зафіксована для сумішевого палива.Підтверджено можливість забезпечення ККД використання палива ( 59 %). Встановлений екстремальний характер зміни ККД від теплового навантаження пальника для системи «AB–HV», зафіксовано монотонне зменшення максимальних та поточних ККД в разі збільшенні h для досліджуваного типу пальника.Експериментально визначені концентрації викидів [СО], [NO], [NO2] під час роботи атмосферного ежекційного пальника залежно від витрат горючого газу, віддаленості ємності від атмосферного пальника та коефіцієнта надлишку первинного повітря pr.Уперше проведені експериментальні дослідження атмосферних пальників побутових газових плит «Greta» на сумішевому паливі (метано-воднева суміш) при варіюванні частки метану в межах 5…50 %. Встановлені енергетичні та екологічні характеристики використання сумішевого палива в системі «AB–HV», а також технологічні особливості, що супроводжують процеси теплообміну.Надані практичні рекомендації для Регіональної Газової Компанії (РГК) з використання воденьмістких газових палив.Ключові слова: атмосферний пальник, водень, діоксид вуглецю, зріджений газ, коефіцієнт надлишку первинного повітря, конденсація, природний газ, побутові газові прилади, сумішеве паливо, теплопередача.^UThe dissertation is dedicated to researches of power, environment and technological characteristics of atmospheric burners of household gas stoves by combustion the natural, liquefied and mixed (with the hydrogen) fuels.The researches have been carried out by meams of diagnostic facility – the original computerized firing rig as well as for the gas proving ground`s conditions. The limits of stable gas combustion with an atmospheric burners have been investigated, and also the origin the parameters of separate unstable operation modes have been defined: a flame flashback into the mixer, blowoff, lifting and separation of a flame and formation of «yellow tips», for household stove "Nord", while operation whit the natural and liquefied gases.The thermodynamic analysis of the combustion process has been carried out, the actual problem of nitrogen dioxide formation in the combustion products flow [NO2] has been investigated. The temperature range of the reaction shift towards the formation of nitrogen dioxide for the NO – O2 – NO2 system has been determined.The technological features of the «AB-HV» system operation are considered in the work under consideration. An influence of the distance h between the heated vessel and the burner is determined due to the appearance of water vapor condensate at the heat exchange surfaces. At values of distance h  10 mm the stagnant zones (UHZ) are arisen, which lead to an increase of the carbon oxide concentration [СО]  0,5 %. The presence of condensate at the heat transfer surface inhibits the heat transfer process and has a corrosive effect for the surface. The highest intensity of condensate formation was recorded for mixed fuels.The possibility of ensuring the efficiency accordingly standards by fuel use was confirmed ( 59 %).The extreme nature of the change in efficiency against the thermal load of the burner for the system «AB–HV» has been established, a monotonic decrease of the maximum and current efficiency with increasing h for the studied type of burner has ben recorded.The concentrations of [CO], [NO], [NO2] emission have been experimentally determined undue course of operation the atmospheric ejection burners depending on the combustible gas flow rate, on the distance of the vessel HV from the atmospheric burner and on the primary air excess ratio (factor, coefficient) pr.The experimental researches of atmospheric burners of household gas stoves "Greta" with the mixed fuel (methane-hydrogen mixture) by variation the share of methane within 5  50 % have been carried out for the first time. The energy efficiency and environmental characteristics of using the mixed fuel in the system «AB-HV» have been determined, as well as the technological features accompanying the heat transfer processes. Operation recommendations have been provided for the Regional Gas Company (RGC) with the purpose of using the hydrogen-containing gaseous fuels.Key words: atmospheric burner, carbon oxide, combustion stability, energy efficiency, household gas appliances, hydrogen, liquefied gas, mixed fuel, natural gas, nitrogen oxides, primary air excess.

Розроблено тандемні реакції N-ацилювання–циклоприєднання, які дають змогу конструювати похідні ізоіндолу, анельовані з тіофеновим, пірольним, індольним, бензофурановим фрагментами, а також похідні іптицену, фуро[2,3-c]піроло-2,4-діону та фенантридону. Розроблені методи синтезу придатні для створення комбінаторних бібліотек сполук і дослідження їхньої біологічної активності. 3-(2- Чи 3-тієніл)аліламіни ацилювали за аміногрупою малеїновим ангідридом. З'ясували, що у тих же умовах відбувається інтрамолекулярна реакція Дільса-Альдера. Якщо взаємодію між малеїновим ангідридом та тієнілаліламінами проводили за кімнатної температури у діетиловому етері, або при 80°C у бензені, то спостерігали утворення лише продуктів, що містять неароматизоване тіофенове кільце. Натомість, у разі застосування толуолу як розчинника і проведення синтезів при 110°С, процес не зупинився на циклоприєднанні Дільса-Альдера, а супроводжувався прототропним перегрупуванням первинних адуктів у такі, що містять ароматичне тіофенове кільце. Ацилювання тієнілаліламінів заміщеними α,β-ненасиченими ангідридами є регіоселективним. Нуклеофільна атака вторинним атомом азоту відбувається за найбільш стерично доступною карбонільною групою заміщених малеїнових ангідридів. При цьому утворюються лише неароматизовані адукти за температури нижче 80°C. Натомість, коли температура реакції перевищувала 100°C, спостерігали селективне утворення продуктів з ароматичним тіофеновим циклом. Виявлено, що IMDAV реакція тієнілаліламінів з 2,3-дихлормалеїновим ангідридом відбувається незвично, з елімінуванням лише однієї молекули хлороводню та декарбоксилюванням. Етилфумароїл- та циннамоїлхлориди, хоча і є слабшими дієнофілами порівняно з малеїновим ангідридом, проте також вступають у реакції тандемного ацилювання / IMDAV з тієнілаліламінами. Показана можливість отримання діастереомерно збагачених (de до 87%) тієноізоіндолонів за ретельного контролю температури реакції. Для синтезу гетарилпропеналів на основі піролу, індолу та бензофурану з метою їхнього випробовування у описаній вище синтетичній схемі розроблено методику одержання N,N-диметиламіноакролеїну. Індолопропеніламіни взаємодіють з малеїновим ангідридом і вступають у реакцію таким чином, що спочатку проходить ацилювання за аміногрупою далі відбувається циклоприєднання. Ввести аліламінний фрагмент не у β-, а в α-положення до атома азоту відносно легко можна для похідних піролу. За розробленою процедурою з використанням N,N-диметиламіноакролеїну одержали 1-метил-3-(пірол-2-іл)аліламіни і випробували їх у реакції тандемного ацилювання / IMDAV. Реакція йде добре з високими виходами. З'ясовано, що 3-(бензофуран-2-іл)аліламіни взаємодіють з малеїновим ангідридом у середовищі бензену при кип'ятінні з формуванням гідрованого ізоіндольного фрагменту, внаслідок чого одержали 2-заміщені карбонові кислоти – аналоги гетеролігнанів. Розроблено зручний спосіб одержання нового класу N-заміщених каркасних піролідоноіптиценових гетеросистем. Досліджено каскадний синтез похідних тетрагідро-2H-фуро[2,3-c]піроло-2,4(3Н)-діону, ключовою стадією якого є ретро-альдольна конденсація. Зважаючи на широке практичне використання фенантридонів та застосовуючи опрацьовану методологію, розроблено зручний метод синтезу ще не досліджених похідних фенантридону.^UWe have developed tandem N-acylation – cycloaddition reactions that make it possible to construct isoindole derivatives annulated with thiophene, pyrrole, indole, and benzofuran fragments. Also methods for preparation of some iptycene, furo[2,3-c]pyrrolo-2,4-dione and phenanthridone derivatives have been disclosed. The developed synthetic methods are suitable for creating combinatorial libraries of compounds and for further studying their biological activity. 3- (2- Or 3-thienyl) allylamines were obtained, which were acylated at the amino group with maleic anhydride. It was found that under the same conditions, an intramolecular Diels-Alder reaction occurs. If the interaction between maleic anhydride and thienylalylamines was carried out at room temperature in diethyl ether or at 80°C in benzene, only products containing a non-aromatic thiophene ring were observed. Instead, in the case of the use of toluene as a solvent and providing synthesis at 110 ° C, the process did not stop at the Diels-Alder stage but was accompanied by prototropic tautomerism of the primary adducts into those containing an aromatic thiophene ring. The acylation of thienylalylamines with substituted α,β-unsaturated anhydrides is regioselective. The nucleophilic attack by a secondary nitrogen atom occurs at the most sterically available carbonyl group of substituted maleic anhydrides. Only non-aromatic adducts are formed at temperatures below 80°C. Instead, when the reaction temperature exceeded 100°C, selective formation of products with an aromatic thiophene ring was observed. It was found that the IMDAV reaction of thienylalylamines with 2,3-dichloromaleic anhydride is unusual. It proceeds with the elimination of only one molecule of hydrogen chloride and decarboxylation. Cinnamoyl and ethyl fumaroyl chlorides, being weaker dienophiles compared to maleic anhydrides, can also be involved in the tandem acylation/IMDA reaction with vinylthiophenes. The possibility of obtaining diastereomerically enriched (de up to 87%) thienoisoindolone with careful control of the reaction temperature is shown. We have studied pyrrole, indole, and benzofuran derivatives in IMDAV reactions. A method for preparing the starting compound N,N-dimethylaminoacrolein was developed. Indolopropenylamines interact with maleic anhydride and react in such a way that the amino group is first acylated, resulting in the formation of intermediates. This is followed by cycloaddition. Also, the allylamine moiety was introduced not in the β- but in the α-position to the nitrogen atom for pyrrole derivatives by the Wilsmeier acrylation reaction. The obtained pyrrolopropenylamines were tested in the intramolecular Diels-Alder reaction. The reaction goes well. The synthetic potential of benzofuran series dienes in the Diels-Alder intramolecular reaction was also disclosed. Which react with maleic anhydride to form benzofuro[2,3-f]-isoindole-10-carboxylic acid, with high yields. A convenient method, for preparation of a new class of N-substituted framework pyrrolidone-iptycene hetero systems has been developed. The cascade synthesis of tetrahydro-2H-furo[2,3-c]pyrrolo-2,4(3H)-dione derivatives, the key stage of which is retro-aldol condensation, was studied. Methods for the synthesis of phenanthridone derivatives have been developed.

Досліджено вплив добавок суперпластифікаторів-полікарбоксилатів та їх комплексних добавок з прискорювачами – електролітами та дисперсією гідросилікатів кальцію на ранню міцність бетону залізобетонних шпал. Встановлено, що застосування суперпластифікаторів-полікарбоксилатів дає змогу підвищити ранню міцність бетону після тепловологісної обробки, проте кожну добавку необхідно перевіряти на сумісність із застосованим цементом. Їх комплексні з прискорювачами добавки в умовах природного твердіння забезпечують підвищення ранньої міцності бетону, проте деякі з них, що прискорюють природне твердіння, можуть знизити міцність після ТВО і мають перед застосуванням перевірятись. Проведено електронно-мікроскопічні дослідження структури цементного каменю з добавками, встановлено, що добавка лише полікарбоксилату майже не змінює структуру продуктів гідратації. Комплексні добавки призводять до утворення додаткової кількості кристалогідратів AFm- та/або AFt-фаз. Розроблено схему розвитку процесу тужавлення і початкової стадії твердіння цементу без добавок або з добавками, за допомогою яких встановлений експериментальними дослідженнями найбільший прискорюючий ефект комплексної добавки полікарбоксилату та дисперсії гідросилікатів кальцію пояснено тим, що частинки дисперсії збільшують площу поверхонь, на яких відбувається кристалізація (конденсація) продуктів гідратації цементу, та забезпечують більш швидке заповнення ними прошарків між частинками цементу (мінеральних добавок, заповнювачів) з утворенням ланцюжків з електрогетерогенними контактами. В результаті потенціодинамічних та мікроскопічних досліджень встановлено, що добавки у досліджених дозуваннях не спричиняють корозійного впливу на сталеву арматуру. Досягнуто величини передаточної міцності 32 МПа для шпал через 24 год твердіння за малопрогрівним режимом 45 і через 2 доби природного твердіння. Запропоновано формулу економічної ефективності використання добавок для зниження енергоємності виробництва залізобетонних шпал.^UThe influence of superplasticizers-polycarboxylates and their complex additives with accelerants - electrolytes and dispersion of calcium hydroxylates on the early strength of concrete for concrete of concrete sleepers has been studied. It was found that the use of superplasticizerspolycarboxylates can improve the early strength of the concrete after heat treatment, but each additive must be checked for consistency with the cement used. Approx Complex additives with accelerators in conditions of natural hardening ensure an increase in the early strength of concrete, but some of them, which accelerate natural hardening, can reduce the strength after WWTP and must be checked before use. Electron-microscopic examinations of the structure of cement stone with additives were carried out and it was found that the additive of only policarboxylate does not change the structure of hydration products. Complex additives lead to formation of additional number of crystalline hydrates of AFm- and/or AFt-phases. The scheme of development of the cement hardening process and the initial stage of cement hardening without or with additives has been developed. By means of which the highest accelerating effect of the complex addition of polycarboxylate and calcium hydroxylate dispersions was established by experimental investigations, Dispersion particles increase surface area where crystallization (condensation) of cement hydration products takes place and ensures faster filling of spaces between cement particles (mineral additives) with them, fillers) with establishment of lances with electro-heterogeneous contacts. As a result of potentiodynamic and microscopic investigations it was established that the tested additives in the dosages do not cause corrosion effect on the steel reinforcement bars. Transmission strength values of 32 MPa for sleepers after 24 years of hardening under low-heat regime and after 2 days of natural hardening have been achieved. The formula for economic efficiency of using additives to reduce the energy intensity of production of concrete sleepers has been proposed.

Дисертаційна робота присвячена встановленню загальних закономірностей впливу концентраційних, розмірних та температурних ефектів на електро- і магніторезистивні властивості нанорозмірних плівкових матеріалів, сформованих на основі пермалоєвого сплаву Ni80Fe20 та Ag. У відповідності до поставлених задачами комплексних досліджень структурно-фазового стану та електро- і магніторезистивних властивостей нанорозмірних плівкових матеріалів на основі пермалоєвого сплаву Ni80Fe20 та Ag були застосовані наступні методи: одночасна та пошарова електронно-променева конденсація у вакуумі; метод кварцового резонатора для вимірювання товщини in-situ; методи просвічуючої електронної мікроскопії, атомно-силової мікроскопії та електронографії для дослідження кристалічної структури і фазового складу; енергодисперсійний спектральний аналіз для визначення концентраційного складу зразків; метод високоточної резистометрії при дослідженні електрофізичних та магніторезистивних властивостей. Показано, що одношарові плівки пермалоєвого сплаву Ni80Fe20, як і одношарові плівки Ag, до та після термообробки за Тв = 700 К мають однофазний склад, що відповідає ГЦК-Ni3Fe (a = 0,353-0,355 нм) та ГЦК-Ag (a = 0,407-0,408 нм). З'ясовано, що фазовий стан нанорозмірних плівкових матеріалів сформованих на основі пермалоєвого сплаву Ni80Fe20 та Ag після конденсації, незалежно від концентрації атомів срібла у системі, представляє собою комбінацію ГЦК-Ni3Fe + ГЦК-Ag з середніми значеннями параметрами граток (ГЦК-Ni3Fe) = 0,353 нм та (ГЦК-Ag) = 0,407 нм. Температурна обробка досліджуваних зразків за темпепературного інтервалу Тв = 300-700 К не змінює фазовий стан системи. Нанорозмірна система залишається двофазною: ГЦК-Ni3Fe + ГЦК-Ag з параметрами ґратки = 0,356 та 0,408 нм, відповідно. На мікрознімках кристалічної структури зразків за сAg =32-60 aт.%, можна виділити нанорозмірні зерна (L = 2-5 нм.) та кристаліти з середнім розміром до 50 нм, що відповідають відповідно феромагнітній та немагнітній компонентам системи. У випадку сAg > 70 aт.%, кристалічна структура плівкової системи (Ру+Ag)/П може бути описана так: нарозмірні зерна феромагнітної компоненти випадковим чином розподілені в об'ємі немагнітного матеріалу. Встановлені закономірності в концентраційних та розмірних залежностях питомого опору, термічного коефіцієнту опору та температури заліковування дефектів для нанорозмірних матеріалів в інтервалі концентрацій сAg = (5-95) ат.%. Показано, що додавання Ag до пермалоєвого сплаву Ni80Fe20 та збільшенні концентрації cAg з 26 до 48 ат.% спричиняє зростання величини ρ у системі (Ру+Ag)/П до 2,5•10 – 7 Ом•м у порівнянні з даними для одношарових плівок пермалоєвого сплаву Ni80Fe20 за d = 55 нм (ρ(Ру) = 2,0•10 – 7 Ом•м). Подальше збільшення концентрації атомів Ag призводить до різкого зменшення питомого опору до величини , характерної для одношарової плівки Ag(55)/П, що складає 1,7•10 – 7 Ом•м, що пов'язано зі зміна у кристалічній структурі зразків. На концентраційних залежностях β(сAg) спостерігається мінімум при сAg = 48 ат.%, якому відповідає величина β = 1,8•10 3 К-1. Показано, що для нанорозмірних плівкових матеріалів (Ру+Ag)/П також є характерним прояв розмірного ефекту в терморезистивних властивостях. Зростання загальної товщини з 20 до 100 нм спричиняє різке зменшення величини питомого опору у 5-6 разів, в той час як величина ТКО збільшується у 2-3 рази. Максимальне значення ізотропного магніторезистивного ефекту при вимірюванні за кімнатної температури для свіжосконденсованих зразків становить 1,85 % (cAg = 60 aт.% та d = 100 нм), а для термовідпалених – 1,80 % (Тв = 500 К, cAg = 60 aт.% та d = 60 нм). Збільшення індукції прикладеного зовнішнього магнітного поля з 500 мТл до 1,5 Т не впливає на форму польової залежності магнітоопору MО(B): гістерезис і насичення відсутні та при цьому відбувається зростання величини МО до 2,5%. Зменшення ж температури вимірювання з 300 до 10 К супроводжується подальшим зростаня амплітуди магніторезистивного ефекту до 3,8 %. У той же час розмірні залежності магнітоопору для нанорозмірних плівкових систем (Рy+Ag)/П характеризуються наявністю максимуму МО = 1,80% за товщини 60 нм та температури 500 К. Даний максимум зміщується в бік менших товщин (d = 50 нм) при зростанні температури відпалювання до 700 К і становить 0,85 Для свіжесконденсованих зразків характерним є зростання МО при зростанні товщини з виходом на насичення за d = 100 нм. У той же час залежності МО(d) для зразків після термообробки характеризуються наявністю максиму за товщини 60 нм та температури Тв = 500 К, що зміщується в бік менших товщин при зростанні Тв до 700 К. У випадку формування нанорозмірних матеріалів з використанням методу пошарової конденсації максимальне значення ізотропного МО = 0,35% отримано у випадку багатошарової системи [Py/Ag]16/П, тобто системи з максимальною кількістю повторів бішару Py/Ag. Це свідчить про більшу ефективність методу одночасної конденсації для реалізації ізотропного магнітоопору, величиною понад 1%.^UAccording to the purpose and the current research tasks of complex investigation of crystal structure and phase state, electro- and magnetoresistive properties of nanosized film materials based on permalloy (Py) and Ag, the methods were used: co-evaporation and layered electron-beam condensation in a vacuum; the method of quartz resonator for in-situ measurement of thickness; the methods of transmission electron microscopy, atomic force microscopy, and electronography for investigation of crystal structure and phase state; energy dispersion spectral analysis to determine the composition of the samples; the method of high-precision resistometry in the study of electrophysical and magnetoresistive properties. It was demonstrated that a singled-layer permalloy Ni80Fe20 and Ag thin films before and after annealing up to Тann = 700 К have a single-phase state. It correspond to fcc-Ni3Fe (а = 0.353-0.355 nm) and fcc-Ag (а = 0.407-0.408 nm). It was found that the phase state of nanoscale film materials based on permalloy alloy Ni80Fe20 and Ag after condensation, regardless of the concentration of silver atoms in the system, is a combination of fcc-Ni3Fe + fcc-Ag with an average lattice parameter (fcc-Ni3Fe) а= 0.353 nm and (fcc-Ag) а= 0.407 nm. Temperature treatment of the studied samples at a temperature range Тann = 300-700 К does not change the phase state of the system. The nanoscale system remains two-phase (fcc-Ni3Fe + fcc-Ag with lattice parameters а= 0.356 and 0.408 nm, respectively). On the images of the crystal structure of the samples at сAg = 32-60 at.%, it is possible to distinguish nanosized (L = 2-5 nm) and crystallites with an average size up to 50 nm, which correspond to the ferromagnetic and nonmagnetic components of the system, respectively. In the case of сAg > 70 at.%, the crystalline structure of the film system (Py+Ag)/S can be described as follows: the nanosized grains of the ferromagnetic component is randomly distributed in the volume of the nonmagnetic material. Regularities in concentration and size dependences of resistivity, temperature coefficient of resistance, and temperature of healing of defects for nanosized materials in the range of concentrations сAg = (10-90) ат.% are established. It was demonstrated that the addition of Ag to the permalloy Ni80Fe20 and the increase in the concentration of cAg from 26 to 48 at.% causes an increase in the value of ρ in the system (Py+Ag)/S to 2.5•10 – 7 Оhm•m compared with data for single-layer Ni80Fe20 permalloy films at d = 55nm (ρ(Ру) = 2.0•10 – 7 Оhm•m). A further increase in the concentration of Ag atoms leads to a sharp decrease in the resistivity to the value of , characteristic of a single-layer Ag(55)/S film, which is 1.7•10 – 7 Оhm•m, which is due to changes in the crystal structure of the samples. The concentration dependences of β(cAg) show a minimum at cAg = 48 at.%, which corresponds to the value of β = 1.8•10 3 К-1. It is shown that nanosized film materials (Py+Ag)/S is also characterized by a display of the size effect in thermoresistive properties. The increase in the total thickness from 20 to 100 nm causes a sharp decrease in the value of resistivity 5-6 times, while the value of TCR increases by 2-3 times. The maximum value of the isotropic magnetoresistive effect for freshly condensed samples is 1.85% for samples at cAg = 60 at.% and d = 100 nm and for thermally annealed  1.80% at Тann = 500 K samples cAg = 60 at.% and d = 60 nm (at the measurement at room temperature). Increasing the induction of the applied external magnetic field from 500 mT to 1.5 T does not affect the shape of the field dependence of the magnetic resistance MR(B). Hysteresis and saturation are absent. At the same time, there is an increase in the value of MR to 2.5%. The decrease in the measurement temperature from 300 to 4 K is accompanied by a further increase in the amplitude of the magnetoresistive effect to 3.8%. At the same time, the size dependences of the magnetoresistance for nanoscale film systems (Py+Ag)/S are characterized by the presence of a maximum MR = 1.80% at a thickness of 60 nm and a temperature of 500 K. This maximum is shifted toward smaller thicknesses (d = 50 nm) at the increase in annealing temperature to 700 K and is 0.85%. As-deposited samples are characterized by an increase in MR with increasing thickness with a yield to saturation at d = 100 nm. In the case of forming nanosized materials using the layer-by-layer condensation method, the maximum value of the isotropic MR = 0.35% was obtained in the case of the multilayer system [Py/Ag]16/S, i.e. the system with the maximum number of Py/Ag bilayer repeats. This indicates a greater efficiency of the method of simultaneous condensation for the implementation of isotropic magnetoresistance, greater than 1%.

В даній роботі на основі універсального технологічного підходу, основою якого є конденсація пари з малим відносним перенасиченням, були отримані пористі мікро– та наноситеми Zn і Сu, які в подальшому були використані, як прекурсори для отримання шару пористого турбостатного пористого графіту, а також пористих систем NiO, ZnO та Si. У літературному огляді дисертаційної роботи описані особливості використання різних типів матеріалів у якості анодів для літій-іонних акумуляторів. Аналіз літературних джерел показав, що широко вживаний в якості електродів графіт дозволяє інтеркалювати тільки один іон літію в шість атомів вуглецю, що відповідає теоретичній еквівалентній ємності 372 Агод/кг. Окрім цього, швидкість дифузії літію в вуглецевому матеріалі становить від 10-12 до 10-6 см2/с (для графіту вона знаходиться в межах 10-9 – 10-7 см2/с), що створює передумови для низької потужності ЛІА. Отже, існує нагальна потреба замінити графітні аноди, або удосконалити їх структуру з метою підвищення ємності та питомої потужністі, які також можуть забезпечити високу продуктивність і полегшити дифузію Li-іонів в анод при збереженні відтворюваних циклів. Також за теоретичними розрахунками відомо, що ZnO, як анодний матерал має ємність 978 Агод/кг. При цьому аналіз літератури показує, що значну перспективу використання в якості ефективних електродів також мають пористий кремній та NiO.У другому розділі описані технологічні підходи отримання пористих мікро– та наносистем на різних типах підкладок, а також наведено принцип роботи розробленої установки. Оскільки формування пористих систем металів можливе тільки за умови використання високочистого інертного середовища (Ar), в роботі значна увага була акцентована на очищенні аргону від хімічно активних газових домішок. У зв’язку з цим використовували вакуумну робочу камеру установки ВСА-350 разом з системою тонкого очищення інертних газів. Для отримання пористого турбостратного графіту з різними морфологічними характеристиками був використаний розроблений і запатентований технологічний підхід близько–рівноважної конденсації в пустотілому катоді. При цьому в якості робочого газового середовища була використана пара ацетону. Було продемонстровано, що селективність просторового розподілу зародження та росту стовпчастих графітових структур визначається флуктуацією напруженості електричного поля над поверхнею росту. Виходячи з того, що при створення ЛІА та газових сенсорів, як правило, використовувалися багатошарові системи, виникала необхідність вирішення проблем адгезії та когезії конденсатів. В роботі проблеми адгезії та когезії вирішувалися трьома способами. Перший з них полягав в використанні підкладок з лабораторного скла та ситалу з неполірованою шорсткою поверхнею. Проблеми адгезії і когезії також вирішувалися завдяки використання хромових прошарків, а третій варіант вирішення проблеми когезії при формуванні композитів вирішувався градієнтним переходом від одного прошарку до іншого. Третій розділ містить інформацію про наносистеми на основі Zn, ZnO та ZnO/NiO для використання останніх в якості активних елементів газових сенсорів. Формування пористих наносистем ZnO/NiO представлено в роботі у вигляді трьох етапів: а) за умови конденсації пари цинку з наднизьким пересиченням проводилося формування наносистем у вигляді пов’язаних між собою нанониток; б) окислення на отриманих наносистемах Zn; в) нанесення на отримані наносистеми ZnO реактивним методом плівки NiO. При цьому в якості електродів були використані стійкі до окислення ІТО–плівки, які по відношенню до наносистем ZnO мали омічний характер. Сенсорні властивості досліджувалися по відношенню до метану та метанолу, а тип зазначених реагентів визначався за допомогою встановлення змін характеру вольт-амперних характеристик (ВАХ) з залученням автоматизованих систем та при використанні комерційного програмного забезпечення LabView. При цьому характерні зміни ВАХ при переході від метанолу до метану вказують на фрактально-перколяційний характер наносистем ZnO/NiO та на можливість розпізнавання різних реагентів.В четвертому заключному розділі були досліджені структурно–морфологічні характеристики та результати використання в якості електродів ЛІА таких пористих наносистем, як ZnO, Zn/ZnO, Zn/C, Ni/C, Si та Cu/Si+W. Дослідження циклів заряду-розряду з використанням пористих наносистем на основі ZnO, Zn/ZnO, як електродів та розчинників LiPF6 і LiBF4, показують, що залежно від структурно-морфологічних характеристик, елементного складу та кількості циклів, коефіцієнт ємності батареї варіюється від 800 до 218 Агод/кг. Приведені дослідження щодо структурно–морфологічних характеристик пористих наносистем кремнію. Порівняльний аналіз роботи електродів на основі систем Cu/Si та Cu/Si+W дозволив зробити висновок про більш низьку стійкість до окислення кремнію без добавки вольфрама і, як наслідок, значно вищі ємності (320 Агод/кг) електродів на основі Cu/Si+W.^UIn this work, on the basis of a universal technological approach, the basis of which is the condensation of steam with low relative supersaturation, porous micro- and nanosites of Zn and Cu were obtained, which were subsequently used as precursors for obtaining a layer of porous turbostatic porous graphite, as well as porous systems NiO, ZnO and Si. The literature review of the dissertation describes the features of using different types of materials as anodes for lithium-ion batteries. The analysis of literary sources showed that graphite, widely used as electrodes, allows intercalation of only one lithium ion in six carbon atoms, which corresponds to a theoretical equivalent capacity of 372 Ah/kg. In addition, the diffusion rate of lithium in the carbon material is from 10-12 to 10-6 cm2/s (for graphite it is in the range of 10-9 to 10-7 cm2/s), which creates prerequisites for a low power of LIB. Therefore, there is an urgent need to replace graphite anodes, or to improve their structure in order to increase the capacity and specific power, which can also provide high performance and facilitate the diffusion of Li-ions into the anode while maintaining reproducible cycles.The second chapter describes the technological approaches to obtaining porous micro- and nanosystems on different types of substrates, and also provides the principle of operation of the developed installation. Since the formation of porous metal systems is possible only under the condition of using a highly pure inert medium (Ar), in the work, considerable attention was focused on the purification of argon from chemically active gas impurities. In this regard, a vacuum working chamber of the BSA-350 installation was used together with a fine purification system for inert gases. A developed and patented technological approach of near-equilibrium condensation in a hollow cathode was used to obtain porous turbostrat graphite with different morphological characteristics. At the same time, acetone vapor was used as the working gas medium. It was demonstrated that the selectivity of the spatial distribution of the nucleation and growth of columnar graphite structures is determined by the fluctuation of the electric field intensity over the growth surface.Based on the fact that when creating LIB and gas sensors, as a rule, multilayer systems were used, there was a need to solve the problems of adhesion and cohesion of condensates. In the work, adhesion and cohesion problems were solved in three ways. The first of them consisted in the use of substrates made of laboratory glass and sital with an unpolished rough surface. The problems of adhesion and cohesion were also solved thanks to the use of chrome layers, and the third option for solving the problem of cohesion during the formation of composites was solved by a gradient transition from one layer to another.The third section contains information on nanosystems based on Zn, ZnO and ZnO/NiO for the use of the latter as active elements of gas sensors. The formation of porous ZnO/NiO nanosystems is presented in the work in the form of three stages: a) under the condition of condensation of zinc vapor with ultralow supersaturation, the formation of nanosystems in the form of interconnected nanothreads was carried out; b) oxidation on the obtained Zn nanosystems; c) application of a NiO film on the obtained ZnO nanosystems by the reactive method. At the same time, oxidation-resistant ITO films were used as electrodes, which were ohmic in relation to ZnO nanosystems. The sensory properties were investigated in relation to methane and methanol, and the type of the indicated reagents was determined by determining the changes in the character of the current-voltage characteristics (CVC) with the involvement of automated systems and using the commercial LabView software. At the same time, the characteristic changes of the C-V characteristic during the transition from methanol to methane indicate the fractal-percolation nature of ZnO/NiO nanosystems and the possibility of recognizing different reagents.In the fourth, final chapter, the structural and morphological characteristics and results of using such porous nanosystems as ZnO, Zn/ZnO, Zn/C, Ni/C, Si and Cu/Si+W as LIB electrodes were investigated. Studies of charge-discharge cycles using porous nanosystems based on ZnO, Zn/ZnO as electrodes and solvents LiPF6 and LiBF4 show that, depending on the structural and morphological characteristics, elemental composition and number of cycles, the battery capacity factor varies from 800 to 218 Ah/kg. A comparative analysis of the work of electrodes based on the Cu/Si and Cu/Si+W systems allowed us to conclude that silicon based on lower oxidation resistance without the addition of tungsten and, as a result, significantly higher capacities (320÷450 Ah/kg) of electrodes based on Cu/ Si+W.

Крохмаль є важливою сировиною для різних галузей промисловості, зокрема харчової, хімічної, фармацевтичної, текстильної тощо. Аналіз науково-технічних публікацій вказує на перевагу термічної обробки серед різноманітних методів модифікації крохмалів. Перевагою процесу є те, що зміною його умов можна одержувати декстрини з різними функціональними властивостями, тобто розширювати асортимент модифікованих крохмалів на ринку, підлаштовуючись під конкретні потреби користувачів.В результаті проведення мікроскопічних досліджень показано, що середній розмір частинок крохмалю після термообробки зменшується. Зменшення розмірів частинок пояснюється їх дегідратацією та зміною ступеню упаковки макромолекул біополімерів внаслідок їх деструкції та реполімеризації.Дослідження термічними методами аналізу і Фурьє-ІЧ-спектроскопії показали, що конденсація гідроксильних груп полісахаридів відбувається в широкому температурному діапазоні і не виявляється окремими ендоефектами на кривих ДСК. Вперше встановлена лінійна кореляція між значеннями енергій активації процесів дегідратації і декстринізації картопляного та кукурудзяного крохмалів, що свідчить про незалежність таких процесів від ботанічного походження крохмалів.Дослідження РФА показали, що в процесі термообробки крохмалю спостерігаються зростання інтенсивностей рефлексів в області 2=10-20, що свідчить про переорієнтацією кристалітів та збільшення ступеню упорядкованості макромолекул полісахаридів під час нагрівання.Встановлено, що кінетичні криві вилуговування амілози з крохмалю найкраще описуються рівнянням Крюгера-Циглера, що описує гетерогенні хімічні процеси із змінним у часі коефіцієнтом дифузії. Уявна енергія активації процесу гідротермічного вилуговування амілози з підвищенням температури знижується. Зроблено висновок, що зменшення енергії активації обумовлено переходом процесу з кінетичного в дифузійний режим. Вперше запропоновано розглядати вилуговування амілози як гетерогенний псевдохімічний процес.Встановлено, що з ростом кислотності розчинів клейстерів знижується енергія активації процесу вилуговування амілози, що обумовлено впливом іонів гідрогену на міцність водневих зв’язків. Механізм такого впливу вивчено методом квантово-хімічного моделювання.Для аналізу ММР амілозних клейстерів використовували тонкошарову хроматографію із скануванням хроматографічних плям та визначенням координат кольору в системі CIELab. Профілі зміни повної колірної відмінності хроматографічних плям в напрямку руху фронту елюенту дозволили охарактеризувати зміни молекулярної маси амілози після декстринізації крохмалю. Вперше запропоновано поділяти термічно оброблені крохмалі на дві окремі групи – з підвищеним та зі зниженим ступенем полімеризації амілози.Вимірювання динамічної в'язкості клейстерів показали, що з ростом швидкості зсуву в'язкість клейстерів спочатку швидко збільшується, а потім при швидкостях 9-12с-1 починає плавно знижуватися, що пояснюється переходом ньютонівського режиму течії до псевдопластичної течії.Вперше встановлена залежність ефективності і механізму декстринізації крохмалів від ступеню їх гідратації: чим менше початковий вміст води в крохмалі, тим більше ступінь зшивання його полісахаридів в процесі термообробки. Вперше досліджено процес модифікації крохмалю інкорпорацією наночасток ортофосфатів кальцію. Встановлено, що інкорпорація крохмалю дозволяє зменшити температуру і час нагрівання крохмалів для досягнення необхідних показників в’язкості їх клейстерних розчинів.Розроблена технологічна схема виробничої дільниці одержання інкорпорованих декстринів, що пропонується впровадити на підприємствах з виробництва крохмалю. В якості сировини запропоновано використовувати вологий крохмаль. Встановлено, що запропонований нами спосіб одержання інкорпорованого декстрину є економічно вигідним.Від ТОВ «Корса» отримано акт випробувань, в якому підтверджується ефективність запропонованого способу синтезу інкорпорованого декстрину та його відповідність до вимог ДСТУ 4380:2005.^UStarch is an important raw material for various industries, including food, chemical, pharmaceutical, textile, etc. Analysis of scientific and technical publications indicates the advantage of heat treatment among various methods of modification of starches. The advantage of the process is that by changing its conditions, it is possible to obtain dextrins with different functional properties, that is, to expand the range of modified starches on the market, adapting to the specific needs of users.As a result of microscopic studies, it was shown that the average size of starch particles decreases after heat treatment. The decrease in particle size is explained by their dehydration and a change in the degree of packing of biopolymer macromolecules due to their destruction and repolymerization.Research using thermal methods of analysis and FTIR-spectroscopy showed that the condensation of hydroxyl groups of polysaccharides occurs in a wide temperature range and is not manifested by separate endo-effects on DSC curves. For the first time, a linear correlation was established between the values of the activation energies of the processes of dehydration and dextrinization of potato and corn starches, which indicates the independence of such processes from the botanical origin of starches.X-ray diffraction studies showed that in the process of heat treatment of starch, there is an increase in the intensity of reflexes in the region of 2=10-20, which indicates the reorientation of crystallites and an increase in the degree of order of polysaccharide macromolecules during heating.It was found that the kinetic curves of amylose leaching from starch are best described by the Kruger-Ziegler equation, which describes heterogeneous chemical processes with a time-varying diffusion coefficient. The apparent activation energy of the hydrothermal amylose leaching process decreases with increasing temperature. It was concluded that the decrease in the activation energy is due to the transition of the process from the kinetic to the diffusion mode. It was proposed for the first time to consider amylose leaching as a heterogeneous pseudochemical process.It was established that the activation energy of the amylose leaching process decreases with increasing acidity of paste solutions, which is due to the effect of hydrogen ions on the strength of hydrogen bonds. The mechanism of such influence was studied by the method of quantum-chemical modeling.To analyze MMR of amylose pastes, thin-layer chromatography with scanning of chromatographic spots and determination of color coordinates in the CIELab system was used. Profiles of changes in the total color difference of chromatographic spots in the direction of movement of the eluent front made it possible to characterize changes in the molecular weight of amylose after starch dextrinization. For the first time, it was proposed to divide heat-treated starches into two separate groups - with an increased and with a reduced degree of amylose polymerization. The study of the dynamic viscosity of the pastes showed that with increasing liquidity, the viscosity of the pastes initially increases, and then at a liquidity of 9-12 s-1 it begins to gradually decrease, which is explained by the transition of tonal flow regime to pseudoplastic flow. For the first time, the dependence of the efficiency and mechanism of starch dextrinization on the degree of their hydration was established: the lower the initial water content in starch, the greater the degree of cross-linking of its polysaccharides during heat treatment. For the first time, the process of starch modification by incorporation of calcium orthophosphate nanoparticles was investigated. It was established that the incorporation of starch allows reducing the temperature and time of heating starches to achieve the required viscosity indicators of their paste solutions.The technological scheme of the production site for obtaining incorporated dextrins, which is proposed to be implemented at starch production enterprises, was developed. It is proposed to use wet starch as raw material. It was established that the method of obtaining incorporated dextrin proposed by us is economically beneficial.A test report was received from Korsa LLC, which confirms the effectiveness of the proposed method of synthesis of incorporated dextrin and its compliance with the requirements of DSTU 4380:2005.