Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретико-методичних засад та розробленню науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення інституційного середовища системи управління лісовим господарством України на основі застосування науково-методичного підходу до оцінювання та діагностики системи управління лісовим господарством. У дисертації з'ясовано та уточнено сутність понять: «управління лісовим господарством», «управління лісами», «система управління лісовим господарством», «інститути в лісовому господарстві». Запропоновано визначення системи управління лісовим господарством як мережі взаємопов'язаних та взаємозалежних державних, громадських та приватних установ та організацій, які в умовах становлення та розвитку формальних та неформальних інститутів визначають особливості використання, відтворення, охорони та збереження лісів та правила взаємодії для досягнення еколого-економічної ефективності лісового господарства та суміжних галузей економічної діяльності. Конкретизовано сутність інституційного середовища системи управління лісовим господарством України. Проілюстровано еволюцію трендів та зростання участі зацікавлених сторін в управлінні лісовим господарством. Підсумовуючи аналіз теоретичних засад та науково-методичних рекомендацій до оцінювання систем управління лісовим господарством, у дисертаційній роботі вперше запропоновано науково-методичний підхід до оцінювання та діагностики системи управління лісовим господарством України на основі застосування індикаторів, які відображають ключові виклики удосконалення системи управління лісовим господарством та враховують основні елементи системи управління лісовим господарством: політико-правове та регуляторне забезпечення ведення лісового господарства, планування та процес прийняття рішень, їх впровадження, виконання і відповідність. У результаті апробації науково-методичного підходу та експертного оцінювання індикаторів встановлено, що система управління лісовим господарством України характеризується як «частково ефективна». Проведено соціально-економічне дослідження щодо готовності населення платити за гідрологічні та культурні послуги лісових екосистем із використанням методу умовного оцінювання та застосуванням кореляційно-регресійного аналізу. За результатами дослідження визначено, що готовність населення платити за гідрологічні послуги лісових екосистем є нижчою, ніж готовність платити за культурні послуги лісових екосистем та залежить від середньомісячного доходу респондента та місця проживання. Виходячи з цього, схеми плати за гідрологічні послуги лісових екосистем в Україні можна рекомендувати як локальні, в окремих районах із проблемами низької якості питної води. Для досягнення оптимальної лісистості території України, запропоновано використовувати державну схему плати за послуги лісових екосистем при реалізації заходів із заліснення малопродуктивних, деградованих земельних ділянок та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які не використовуються. Запропоновано інституційні зміни в системі управління лісовим господарством України, які відображають взаємопов‟язаність та взаємозалежність інституційного середовища лісового господарства. Розроблено логіко-змістову схему удосконалення системи управління лісовим господарством України. Встановлено, що для удосконалення інституту права в системі управління лісовим гоcподарством необхідним є прийняття Закону України «Про національну лісову політику», стратегії реформування та програми розвитку лісового господарства; інституту держави – перехід до роздільної моделі управління лісовим господарством, розмежування функцій контролю та господарювання; ринкових інститутів – розроблення системи заходів для стимулювання створення приватних лісів та механізму переведення самозаліснених сільськогосподарських ділянок у ліси, використання державного типу схеми за послуги лісових екосистем, неформальних інститутів – боротьба з корупцією у лісовому господарстві та сприяння формуванню громадянського суспільства; міжнародного інституту права – виконання міжнародних зобов‟язань у сфері лісокористування.^UThe dissertation is devoted to the study of theoretical and methodological bases and development of scientific and practical recommendations on improvement of the institutional environment of the forest governance system in Ukraine based on the application of the scientific and methodical approach to assessment and diagnostics of the forest governance system. The dissertation investigates and clarifies the essence of the terms: "forest management", "forest governance", "forest governance system", "forest institutions". It is proposed to define the term "forest governance system" as a network of interconnected and interdependent state, public, and private organizations, which under the conditions of formation and development of formal and informal institutions determine the features of forest use, reforestation, protection and preservation of forests and rules of their interaction in order to achieve environmental and economic efficiency of forestry and related sectors of economic activity. The essence of the institutional environment of the forest governance system of Ukraine is specified. The evolution of trends and the growing role of stakeholders in the forest governance system is illustrated. Summarizing the analysis of theoretical foundations and methodological tools of forest governance assessment, in the first time a scientific and methodological approach to the assessment and diagnosis of the forest governance system of Ukraine is proposed. The approach is based on the use of indicators that reflect the key challenges of imroving the forest governance system and take into account the main elements of the forest governance system: political, legal, institutional, regulatory bases of forestry, planning and decision-making process, implementation, enforcement, and compliance. As a result of the approbation of the scientific and methodological approach and expert assessment of indicators, it was found that the forest governance system of Ukraine is characterized as "partially effective". A socio- economic study on the willingness of the population to pay for hydrological and cultural services of forest ecosystems was conducted using the method of contingent valuation and correlation and regression analysis. The study shows that the willingness to pay for hydrological services of forest ecosystems is lower than the willingness to pay for cultural services and depends on the average monthly income and place of residence of the respondent. Based on this, payment schemes for hydrological services of forest ecosystems in Ukraine could be recommended as local, in some areas with problems of low quality drinking water. To achieve optimal forest cover in Ukraine, it is proposed to use the public scheme of payment for forest ecosystem services in the implementation of measures for afforestation of unproductive, degraded land plots and agricultural land plots that are not used. Institutional changes in the forest governance system of Ukraine are proposed, which reflect the interconnectedness and interdependence of the institutional environment of forestry. The logical and semantic scheme of improvement of the forest governance system of Ukraine is developed. It is established that in order to improve the institution of law in the forest governance system, it is necessary to adopt the Law of Ukraine “On the National Forest Policy”, the forestry strategy and development program. For the further transition to a forest governance system with a clear division of management functions, it is recommended to split the economic functions and the control function in forestry and to eliminate the duplication of control function. In order to improve market institutions, it is proposed to use a system of measures to support the creation of private forests, to develop a mechanism for the conversion of afforested agricultural areas into forests, and to use a public scheme for forest ecosystem services. Among the informal forestry institutions, measures to combat forest corruption and increase the role of the civil society are revealed. Fulfillment of international obligations in the field of forestry is a necessary part of further improvement of the international institute of law.

Обгрунтовано необхідність комплексного підходу до вивчення стану та функціонування лісових екосистем за умов аеротехногенного забруднення. Визначено рівень техногенного навантаження на ліси, підтверджено їх санітарно-гігієнічну функцію, що виявляється в осадженні сосновими насадженнями вагомої частини забруднювачів. Показано значну акумуляційну здатність лісових підстилок щодо полютантів. Установлено негативні наслідки промислового забруднення лісових грунтів (дернових опідзолених на давньо-алювіальному піску), що відбилися на погіршанні стану та зниженні радіального приросту соснових деревостанів. Розроблено якісно-кількісну систему діагностичних показників аеротехногенного забруднення структурних компонентів лісових екосистем та запропоновано заходи для підтримання сталого розвитку лісів і підвищення їх продуктивності.

  Скачати повний текст

Вивчено стан, продуктивність, структуру та рост букових деревостанів Криму, досліджено особливості формування їх природного поновлення залежно від дії природних чинників і господарських заходів. Оцінено розподіл площ букових лісів Криму за категоріями захисності, походженням, типами лісу, класами віку, повнотами та класами бонітету. Визначено продуктивність букових деревостанів різного походження за типами лісу. Розроблено таблиці та моделі ходу росту для модальних і еталонних букових деревостанів. Встановлено, що букняки Криму використовують лісорослинний потенціал лише на 63,7 %, розроблено пропозиції щодо відтворення і формування букових лісів Криму.

  Скачати повний текст

Уперше на ценопопуляційному рівні вивчено Fagus sylvatica в лісах рівнинної частини України. На підставі біометричного аналізу листків бука підтверджено його віднесення до підвиду Fagus sylvatica subsp. moesiaca (Maly) Czeczott. Досліджено динаміку ареалу та встановлено причини острівної локалізації букових лісів на Подільській височині, проведено систематичний, біоморфологічний та географічний аналіз флори букових лісів Поділля. Виявлено еколого-ценотитичні особливості букових лісів за різних фізико-географічних умов Подільської височини. Установлено видовий склад та сучасний стан популяцій рідкісних і зникаючих видів флори даних лісів.

  Скачати повний текст

Зроблено кількісне оцінювання водоохоронно-захисної ролі букових та ялинових гірських лісів, досліджено її зміни під впливом антропогенного зниження лісистості, проведення рубок головного користування та наступного розвитку нового покоління лісу. Наукове дослідження проведено на однорідних ділянках гірських схилів (насадження, зруби), водозборах гірських потоків і басейнах рік. Виявлено відмінності у процесі регулювання вологи системою насадження - грунт у букових та ялинових лісах. Встановлено висотно-типологічні закономірності формування схилового стоку води. Одержано дані про зміну гідрологічного режиму елементарного водозбору під впливом добровільно-вибіркової рубки та зниження його лісопокритої площі суцільними рубками з 94 до 58 %. Проаналізовано динаміку стоку води в результаті розвитку молодняків. З'ясовано, що відновлення водного режиму тривале та неоднакове за різних лісорослинних умов. Встановлено роль лісового покриву в покращанні внутрішньорічного режиму стоку, виявлено його погіршення під впливом антропогенної трансформації лісових угідь у польові. Оцінено стокорегулювальну та грунтозахисну роль лісу під час випадання катастрофічних опадів. Досліджено особливості формування лісоексплуатаційної ерозії грунтів. Запропоновано шляхи оптимізації водоохоронно-захисних властивостей гірських лісів, що включають регіональні та місцеві диференційні заходи для басейнів рік, водозборів потоків та однорідних ділянок схилів.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання історії формування, просторово-типологічної структури й організації населення птахів у зв'язку зі складом і віком лісостанів, типами лісорослинних умов, гетерогенністю лісових фітоценозів. Розроблено наукові засади охорони, приваблювання, керування популяціями птахів за умов лісогосподарського виробництва. Виділено три етапи у формуванні лісових орнітологічних комплексів: кінець неогену - початок антропогену, період між раннім і середнім голоценом, період від пізнього голоцену до теперішнього часу. У західному регіоні України виділено 13 лісових орнітологічних комплексів. Зазначено, що видове різноманіття і щільність населення птахів у різні пори року зростають від сланких чагарників субальпійського поясу і смерекових лісів у Карпатах до передгірних, лісостепових дубових лісів і зменшуються - у соснових борах Полісся. Структура орнітологічного комплексу найістотніше відрізняється у протилежних за віком лісостанах (незімкнуті лісові культури - стиглі та перестиглі ліси). На узліссях одноярусних лісів щільність птахів зростає, багатоярусних - зменшується. Просторово-типологічна структура населення птахів рівнинних лісів корелює з типами лісорослинних умов, гірських лісостанів - з висотою над рівнем моря. Встановлено, що з переходом одного трофотопу в інший змінюється структура орнітокомплексу, а у разі зростання вологості грунту істотних змін у ній не відбувається.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням діагностики, поширення та різноманіття мишоподібних гризунів фауни регіону Українських Карпат. Проведено детальну ревізію критеріїв діагностики близьких видів лісових мишей (Sylvaemus) і «сірих полівок» (Microtus sensu lato), за результатами якої складено регіональні діагностичні схеми для ідентифікації зразків. Надродина Muroidea представлена у фауні регіону 19 видами, що формують три висотні комплекси — монтанний, борео-монтанний та рівнинний, і позависотний інтразональний. Показники видового багатства і різноманіття мишоподібних зменшуються від рівнини до високогір'я. Корінні біотопи (рівнинні дубові ліси, гірські букові та ялинові ліси) мають усталену таксономічну структуру родентокомплексів із виразно домінантними видами, і, відповідно, характеризуються низькими показниками різноманіття. В Українських Карпатах поширені два ендемічні види надродини Muroidea — полівка татринська та полівка снігова, представлені підвидами Terricola tatricus zykovi та Chionomys nivalis ulpius. Основою їхньої охорони має бути збереження природних оселищ в межах високогірних масивів, де концентрація відомих їх знахідок є найбільшою.^UThe thesis is devoted to issues of diagnostics, distribution, and diversity of muroid rodents of the fauna of the region of the Ukrainian Carpathians. A detailed revision of diagnostic criteria of sibling wood mice (Sylvaemus) and “grey vole” (Microtus sensu lato) species has been carried out, based on the results of which regional diagnostic keys have been developed for identification of specimens. The superfamily Muroidea is represented in the region's fauna by 19 species that form three altidutinal assemblages—montane, boreo-montane, and lowland—and an additional intrazonal assemblage. Indices of species richness and diversity decrease from the lowland to the subalpine zone. Primeval biotopes such as oak forests in the lowland and beech and spruce forests in the mountains support stable taxonomic structure of rodent communities with clearly dominating species and, respectively, are characterised by relatively low diversity indices. The basis for their conservation should be the protection of natural montane habitats, where the concentration of known records of these voles is the highest.

Ліси Чорнобильської зони відчуження є унікальними ландшафтами, що нині перебувають під охороною і зазнають доволі обмеженого антропогенного впливу, а традиційна господарська діяльність людини там є доволі незначною. Ці ліси початково були створені штучно, за підходами, традиційними для минулого століття. Саме ці наслідки колишнього управління лісами і є одним із факторів, що визначає нинішню динаміку лісів Чорнобильської зони відчуження – у взаємодії із змінами клімату та специфічними умовами місцезростання (радіоактивним забрудненням), а також режимами природних порушень, що змінюються. Прикладами останнього явища є частіші та катастрофічніші лісові пожежі, спалахи уражень лісовими шкідниками і хворобами, всихання лісів через абіотичний стрес внаслідок посухи. У дисертаційному дослідженні встановлено, що різні методи машинного навчання дозволяють змоделювати просторовий розподіл біометричних параметрів молодих лісів у Чорнобильській зоні відчуження (суми площ поперечних перерізів та запасу стовбуріву корі) із достатнім рівнем точності. Так, середньоквадратична похибка коливалася у межах 49–71 % (від середнього у вибірці) для суми площ поперечних перерізів і у межах 65–98 % (від середнього у вибірці) для запасу стовбурів у корі. Найменшої похибки було досягнутоза допомогою моделі градієнтного бустингу. Водночас метод k-Nearest Neighbors дозволив точніше відтворити емпіричний розподіл (відповідно до даних кумулятивних функцій розподілу) та просторову семіваріацію вхідних даних. Отримані результати вказуютьна те, що супутникові дані Sentinel-2 та невелика вибірка тренувальних даних для моделі (102 тимчасові пробні площі) є достатніми для виявлення принципових відмінностей між методами моделювання. Створені карти біометричних показників нових деревостанів,що з'явилися після аварії на місці покинутих сільськогосподарських угідь, можуть слугувати базою для подальшої геопросторової оцінки розподілу депонованих радіонуклідів у стовбуровій деревині лісів. На прикладі радіонукліду 90Sr показано, що саме простороверозрізнення карт ґрунтового забруднення визначає точність кінцевого продукту, що буде застосовуватися для оцінки екосистемних послуг лісів Чорнобильської зони відчуження. У дослідженні встановлено, що дані щільних часових серій космічних знімків Landsat, спектрально вирівняні алгоритмом темпоральної сегментації LandTrendr, є надійним джерелом геопросторової інформації для дистанційного моніторингу лісів Чорнобильської зони відчуження. Зокрема, класифікаційна модель Random Forest, маючи загальну точність близько 80 і 90 % точності для класу наземного покриву «ліс» (тренувальні дані 2017 р.), з високим рівнем точності (близько 89 %) спрогнозувала лісову маску на валідаційному наборі даних (1988 р.). Незважаючи на катастрофічні лісові пожежі 1992, 2015–2016, й 2020 рр., лісовий покрив за період 1986–2020 рр. збільшився майже у 1,5 раза: з 41 % у 1986 р. до 59 % у 2020 р. Класифікаційна модель для усього періоду доступних супутникових даних є здатною до виявлення втрат лісів у Чорнобильській зоні відчуження внаслідок природних порушень та антропогенного впливу. Зокрема, результати моніторингу змін лісового покриву за розробленою моделлю показали значне співпадіння із даними глобальних продуктів Global Forest Change та HILDA. Водночас більша частина нових лісів, що з'явилися на покинутих сільськогосподарських угіддях, не була відображена у цих продуктах, що вказує на високу цінність розробленого підходу для цілей дистанційного моніторингу лісових екосистем Чорнобильської зони відчуження.^UCEZ forests are unique landscapes being protected and experiencing quite a limited anthropogenic impact, while traditional human management is hitherto insignificant there. Yet, these forests were initially planted with schemes common in previous century. Literally these consequences of past forest management are shaping current CEZ forest dynamics. It is profoundly linked to natural disturbance regimes which are changing overtime (more frequent and severe wildfires, pest attacks and forest disease outbreaks, excess tree mortality due to abiotic stress and droughts), and to climate change under specific environmental conditions (namely, radioactive contamination). In this investigation the different machine learning methods were found as capable to predict the spatial distribution of forest biophysical parameters in CEZ (basal area and growing stock volume) with sufficient precision and accuracy. That is, root mean square error fluctuated between 49-71% of the mean for basal area and between 65-98% of the mean for growing stock volume. The smallest error was achieved by gradient boosting machines model. However, k-Nearest Neighbors method allowed to more adequately reflect an empirical distribution (according to cumulative distribution functions) andspatial semivariation of input data. Based on these results it is suggested that Sentinel-2 satellite images and a small training dataset (consisted of 102 temporary sample plots) are sufficient to examine the main differences between modeling approaches. Created maps of biometrical parameters of new forest stands occurred after disaster within abandoned farmlands can be used as a reference for the geospatial assessment ofradionuclides deposited in tree stemwood. With 90Sr radionuclide as an example, it is shown that exactly the spatial resolution of soil contamination maps defines the precision of final product, which will be utilized for ecosystem services assessment in CEZ forests.Based on this research, data of dense time series of Landsat images spectrally processed with temporal segmentation algorithm LandTrendr seems to be a reliable geospatial information source for the remote monitoring of CEZ forests. More specifically, Random Forest classification model with a total 80% accuracy and 90% accuracy for the land cover class “forest” (based on the estimates for reference year 2017), still produced an accurate forest mask map having 89% accuracy on the validation 1988-year data. Disregarding the catastrophic wildfires happened in 1992, 2015-2016, and 2020, forest cover has increased by almost 1.5 times: from 41% in 1986 up to 59% in 2020. Classification model for the whole period of available satellite data is capable to capture forest cover loss in CEZ driven by natural disturbances and anthropogenic influence. That is, remote monitoring of forest cover changes based on developed model matched well with data obtained from global datasets such as Global Forest Change and HILDA. However, the vast majority of new forests occurred on abandoned farmlands was not reflected in these global products, which addresses to the additional advantage of developed approach while applying a remote monitoring of CEZ forest ecosystems.

  Скачати повний текст

Наведено теоретичні розробки деяких аспектів екології та біогеоценології на прикладі аренних соснових лісів, представлено результати практичних досліджень їх парцелярності. Сформульовано елементи уявлень про стани біогеоценозів і парцел, розроблено схему деталізації компонентів екотопу, уточнено загальну теорію парцел, визначено їх ознаки та властивості. Побудовано альтернативні схеми типології парцел і їх періодичну типологічну екотопічну систему. Виявлено, що аренні соснові ліси є поліпарцелярними системами. Встановлено, що кожний тип аренних лісів характеризується власним специфічним парцелярним фондом, а таксономічна та екоморфічна ємність парцел є неспецифічним і специфічним виразами їх структурованості та змінюється на фоні трофності та зволоженості субстратів. З'ясовано, що таксономічний і екоморфічний склад парцел значною мірою визначається екотопічною адаптованістю видів. Встановлено, що таксономічна та екоморфічна ємність родин вищих рослин залежить від особливостей парцел та екологічних амплітуд складаючих їх видів. Встановлено, що загальна псамофітність родин вищих рослин у парцелах є вищою, ніж у флорі України. Виявлено, що таксономічні фонди екоморф є специфічними виразами особливостей парцел. На підставі ареалового аналізу псамофітів парцел аренних соснових лісів показано переважання видів євразійського та європейського походження, встановлено також наявність ендемів України. Показано, що функціональна роль парцел в аренних соснових лісах є багатоплановою. Обгрунтовано їх значення як осередків натиску зональної степової флори, збереження цінних і зникаючих видів, господарського використання рослинності для кормових, харчових, лікарських і біотехнологічних цілей.

  Скачати повний текст

На підставі еколого-географічного та екоеволюційного підходів розглянуто ліси країни як компонент ноосфери та природну складову лісовиробничого комплексу (соціосфери). Поглиблено теоретико-методологічні та розроблено методичні основи еколого-географічного дослідження проблем сталого використання і відтворення лісу. Здійснено еколого-географічний аналіз еволюції лісокористування в Україні, використання і відтворення лісу за сучасних умов та розкрито науково-прикладні проблеми лісокористування. Розроблено типізацію і класифікацію ноосферних функцій лісів, класифікацію лісів країни за напрямами та режимом господарського використання. Обгрунтовано напрями її впровадження у практику в контексті сталого розвитку України.

  Скачати повний текст

Здійснено аналіз екологічних, економічних і соціальних аспектів лісокористування в Україні. Запропоновано класифікацію інструментів лісової політики, спрямованої на розвиток регульованих державою ринкових відносин у лісовому господарстві. Сформовано концепцію формування зазначених інструментів і принципи реформування лісового господарства України з урахуванням зарубіжного досвіду їх застосування та сучасних екологічних, економічних і соціальних умов лісокористування. Удосконалено систему оподаткування, державного керування лісовим господарством і прав власності на ліси, які створюють передумови для його сталого розвитку.

  Скачати повний текст

У пропонованому дисертаційному дослідженні представлено авторське бачення до вирішення актуального науково-прикладного завдання щодо осучаснення підходів пов’язаних із розвитком територіальних громад в Україні у рамках концепту планування їх простору із зосередженням уваги на соціоеколого-економічній складових. Принципове питання, яке підлягало дослідженню у роботі, пов’язане з визначенням і науковим обґрунтуванням параметрів для досягнення високоефективності та екологобезпечності у землекористуванні у межах територій територіальних громад як базису їх розвитку. Із такого погляду територіально-просторове планування розвитку громад набуває особливого значення, як основа системного розвитку громади для досягнення передбачених стратегічних цілей.В роботі наведено авторське трактування теоретичних і методологічних підходів до управління просторовим розвитком територіальних громад на співставленні досвіду зарубіжних країн із вітчизняним. В дисертаційному дослідженні зосереджено увагу на інституційному підході до управління землекористуванням територій територіальних громад передусім для створення єдиного інституційного середовища, як базової цінності збереження громади та її системного розвитку. Запропонована організаційно-інституційна модель забезпечення територіальнопросторового планування землекористування в контексті екологічної безпеки в межах території територіальної громади. Доведено, що раціональне використання ресурсів громади та їх охорона є не стихійним, а організованим явищем, в основі якого закладене свідомеврахування наразі чинних законів економіки та природи, яке визначає майбутнє громади в довгостроковій перспективі. Pапропоновано запровадити землевпорядні регламенти як обов'язкові вимоги,що встановлюються документацією із землеустрою у межах відповідної зони функціонального призначення території, категорії земель і визначають дозволені види використання, граничні розміри, а також обмеження у використанні земель (земельних ділянок) та заходи з їх охорони. Дисертаційне дослідження спрямоване й на розв’язання проблем законодавчого, економічного та політичного спрямування, пов'язаних із використанням самосійних лісів на землях сільськогосподарського призначення приватної власності. Підняте до розгляду питання передусім пов'язане зі збереженням цих насаджень, що вплине на збільшення частки земель лісового фонду, зростання рівня показника лісистості, а також пов'язано зі збільшенням площ техногенно забруднених сільськогосподарських земель внаслідок ведення бойових дій на теренах нашої держави, які в найближчій перспективі використовувати у сільськогосподарському обробітку стане неможливим. У роботі запропоновано визначити нормативи параметру лісистості, при досягненні яких на території громади варто уникати самозалісення сільськогосподарських земель. У роботі доведено, що залісення території громади окрім екологічного ефекту несе в собі й економічні втрати та збитки, навіть, якщо воно відбувається природним шляхом.^UThe proposed dissertation study presents the author's vision for solving the current scientific and applied task of modernizing approaches to the development of territorial communities in Ukraine within the framework of the concept of spatial planning of these communities with a focus on socio-ecological and economic components. The fundamental research issue is related to the definition and scientific substantiation of parameters for achieving high efficiency and ecological safety in land use within the territories of territorial communities as a basis for their development. From this point of view, territorial and spatial planning of community development acquires special importance as the basis of systemic development of the community to achieve the envisaged strategic goals.Research presents the author's interpretation of theoretical and methodological approaches to managing the spatial development of territorial communities by comparing the experience of foreign countries with the domestic experience. Research focuses on the institutional approach to land use management of the territories of territorial communities primarily to create a single institutional environment as the basic value of community preservation and its systemic development. An organizational and institutional model for ensuring territorial and spatial planning of land use in the context of ecological security within the territory of a territorial community is proposed. It has been proven that the rational use of the community's resources and their protection is not spontaneous, but an organized phenomenon based on the conscious consideration of the currently active laws of the economy and nature, which determines the future of the community in the long term. It is proposed to introduce land management regulations as mandatory requirements established by land management ocumentation within the relevant zone of functional purpose of the territory, categories of land and determine the permitted types of use, limit sizes, as well as restrictions on the use of land (land plots) and measures for their protection. The dissertation study is also aimed at solving the problems of legislative, economic and political direction related to the use of self-seeding forests on privately owned agricultural lands. The issue brought up for consideration is primarily related to the preservation of these plantations, which will affect the increase in the share of forest land, the growth of the forest cover level, and is also related to the increase in the area of technogenically polluted agricultural land due to the conduct of hostilities on the territory of our state, which in the near future will not be eligible for agricultural use. Research determines the normative value of the forest cover parameter, according to which self-afforestation of agricultural lands should be avoided. Research proves that afforestation of the community territory, in addition to the ecological effect, also entails economic losses, even if it occurs naturally.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню рослинності, біотопів Дністровського каньйону та еколого-топологічній специфіці їхнього розподілу (типізації екомер), оцінці диференціації екологічних факторів, аналізу ступеня впливу зовнішніх факторів, наукової значущості, ризику втрат біотопів, що є основою для розробки заходів їхнього збереження. За результатами опрацювання геоботанічних описів, архівних та літературних даних встановлено синтаксономічний склад природної рослинності Дністровського каньйону, яка представлена 18 класами, 24 порядками, 41 союзом та 70 асоціаціями. Класифікаційна схема біотопів включає 5 класів: D – перезволожені (прибережно-водна рослинність); E – трав'яні (луки, степи, пустища); F – чагарники; G – ліси; Н– хазмофітні. На основі методики синфітоіндикації встановлено, що провідними екологічними факторами у диференціації біотопів лісового типу на схилах є кліматичні показники омбро-,термо- та кріорежиму. Для біотопів трав'яного типу – змінність зволоження ґрунту, що тісно корелює з показниками сольового режиму і кислотності. В межах заплави провідними факторами виступають змінність зволоження, вологості та аерації ґрунтів.За результатами аналізу топологічного розподілу біотопів здійснено типізацію екомер та запропоновано назви сигма-синтаксонів. Різноманіття екомер представлено 16 сигма-синтаксонами. Встановлено, що найвище β-різноманіття властиве екомерам трав'яного типу, які переважно поширені вмежах НПП «Подільські Товтри», тоді як особливо цінні типи біотопів формують екомери лісового типу, які здебільшого зосереджені на територіїНПП «Дністровський каньйон» та НПП «Хотинський». Проаналізовано загальні особливості розподілу рослинних угруповань в межах заплави тасхилів каньйону та проведено синфітоіндикаційну оцінку градієнта змін провідних екофакторів. З'ясовано, що складність літологічної та геоморфологічної будови каньйону визначає комплексний та строкатий рослинний покрив в межах макрокомбінацій. Досліджено раритетний фітоценофонд Дністровського каньйону та виявлено 129 видів вищих судинних рослин, занесених до охоронних списків, 38 асоціацій, занесених до Зеленої книги України, а також 15 типів оселищ, що охороняються відповідно до Резолюції 4 Бернської конвенції. Здійснено оцінку впливу дії загроз, созологічної значущості та ступеня стійкості біотопів території дослідження, на основі чого проведено їх ранжування по класам.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive study of vegetation and habitatsof the Dniester canyon, to the ecological and topological specifics of their distribution (typification of ecomers), assessment of environmental factors, analysis of the degree of external factors, scientific significance, evaluation of habitat loss, conservation perspectives.Based on the results of the phytosociological data, including data from archivesand literature sources, the syntaxonomic composition of the natural vegetation of the Dniester canyon was established, which is represented by 18 classes, 24 orders, 41 alliances and 70 associations. The classification scheme of biotopes includes five types: (D – coastal and aquatic vegetation; E – grassland habitats (meadows, steppes, heathland); F – shrubs; G – forests; H – chasmophytic biotopes). Based on the method of synphytoindication, the leading environmental factors for the differentiation of ecomers are established. On the slopes of the Dniester canyon the leading factors of the forest habitats differentiation are the climate humidity, thermal regime and cryoregime. Whereas for grassland habitats – the variability of soil moisture, which is closely correlated with the salt regime and acidity. Within the floodplain, the leading factors are variability of soil moisture, humidity and aeration. We proposed the scheme of ecomers within mesocombinations with the names of sigma-syntaxa, based on the assessment of the topological distribution of habitats. They are represented by 16 sigma-syntaxa. It is established that highest β-diversity is characteristic for the grassland types of ecomers, which are mainly distributed within the Podilski Tovtry National Park, while especially valuable habitat types are formed by forest-type ecomers, which are mostly concentrated in the Dniester Canyon National Park and the Khotyn National Park..The general patterns of distribution of plant communities within the floodplainand canyon slopes are analyzed. We made a synphytoindication assessment of theenvironmental gradient of each of the factors. It was found that the complexity of the lithological and geomorphological structure of the canyon determines the character of vegetation within the macrocombinations.We found 129 rare vascular plant species listed in the red lists s and 38 аssociations are included to the Green Data Book of Ukraine; 15 habitat types arelisted in the Resolition 4 of the Bern convention. We classified the habitats based on their threats and values.

Проаналізовано та розроблено сучасні методи господарювання в лісових насадженнях Буковинських Карпат і Передкарпаття на засадах екосистемного підходу. Показано, що порушення природоохоронних норм під час використання ресурсного потенціалу регіону призводить до активізації антропогенно-природних екологічних загроз, зниження лісистості, збіднення біорізноманіття. З'ясовано, що для умов Буковини найбільш доцільними є застосування удосконалених двоприйомних рівномірно-поступових рубань головного користування та канатно-підвісної установки для спуску деревини з гір, що мають високу ефективність у збереженні та відновленні лісу, а також розширення природно-заповідного фонду та розвиток екомережі. З метою вдосконалення ведення лісового господарства, підвищення екологічної ролі лісів запропоновано узгоджену програму переходу до збалансованого природокористування й управління природними ресурсами за екосистемним принципом.

  Скачати повний текст

Вперше для умов Лівобережної України висвітлено особливості формування заплавних лісів, показано їх багатогранні еколого-захисні функції; обгрунтовано ідею системного і програмно-цільового лісовирощування насаджень на водозбірній основі; визначено принципи та критерії оптимізації лісистості і структури заплавних ландшафтів. Розроблено моделі формування та вирощування цінних високопродуктивних штучних та природних дубових деревостанів, визначено вік стиглості насаджень переважаючих порід. Вперше складено діагностичні таблиці заплавних типів лісу, запропоновано асортимент деревних та чагарникових порід для штучного лісовідновлення і лісорозведення в заплавах. Розроблено оптимізовані системи рубок головного користування та рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства. Запропоновано нову стратегію лісівничих заходів у заплавах рік з врахуванням оптимізації структури заплавних ландшафтів та водозборів рік.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу опублікованих документів і статистичних матеріалів досліджено процес застосування ракетних військ і артилерії (РВіА) за умов горно-лісисто-пустельної місцевості за досвідом бойових дій в Афганістані, Таджикистані, Чечні. Головну увагу приділено питанням розвитку тактики артилерійських частин і підрозділів у сучасних збройних конфліктах, характерним рисам і особливостям їх дій. Розкрито основні принципи, форми та способи застосування РВіА за специфічних умов на різних етапах збройного конфлікту.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі оцінено вплив гідро-кліматичних чинників до та після зарегулювання Дніпра на радіальний приріст Q. robur у біотопах заплави та поза заплавою в межах Києва за останні 139 років. Встановлено, що до зарегулювання Дніпра (1965–1977 рр.) рівень води в квітні–травні був головним фактором, який позитивно (p>0,05) впливав на ширину річних кілець та ранньої деревини в заплавах. Поза нею приріст Q. robur лімітувався нестачею опадів (p>0,05). Після введення в експлуатацію гребель вище та нижче течії Дніпра вплив рівня води став незначущим у заплавних біотопах, що розташовані в безпосередній близькості до Дніпра, та змінився на негативний (p>0,05) у біотопі, який відокремлений від берега забудовою та розмежований автомобільною дорогою. Тобто найчутливішими виявилися дерева Q. robur, які, окрім зарегулювання Дніпра, зазнали впливу антропогенної зміни локальної гідрології.Ключові слова: Quercus robur, річні кільця, заплавні ліси, гідро-кліматичні чинники.^UIn the thesis, 130 years long instrumental records of local temperature, precipitation, and the Dnipro River's water level in Kyiv have been used to assess the impact of hydro-climatic factors on Q. robur radial growth in floodplain and reference biotopes before and after river regulation. Before the Dnipro River regulation (1965–1977), April–May water level was the main factor which had a positive impact (p>0,05) on tree-ring width and earlywood width in floodplain sites. Q. robur radial growth is limited by lack of precipitation (p>0,05) in reference site. After upstream and downstream dams implementation, the water level influence has become non-significant in floodplain biotopes are located nearby the Dnipro River (p>0,05) and changed to negative (p>0,05) in biotope is separated from the coast by building and divided by the road. The most sensitive ones were pedunculate oak trees, which besides the river regulation, influenced by an anthropogenic change of local hydrology.The results of the correlation analysis of Q. robur growth-to-climate relationships in the Siverka River and the Petil River floodplain biotope were unexpected. The Siverka River floodplain biotope was influenced by spring floods, which stopped after channel align and dam a river. The positive correlations with May temperature (r=0,37) and negative with June temperature (r=–0,29) were the main specific Q. robur growth responses before the Siverka River regulation (1950-y). The results have indicated the contrast conditions during vegetation season — the excess water in the period of earlywood formation and the water deficit later in the vegetation season. Since 1977, when a levee downstream of Kyiv was built, the river's water has been backed up by the mainstream, i.e. the Dnipro River. After river regulation Q. robur growth relation with May-June temperature was non-significant and the main limiting factor was the drought in May (r=0,30).Drought and water deficit have a greater impact on Q. robur growth in an ecological boundary of its distribution in the steppe. Here oak forests grow in locally humid conditions, such as riverbanks, floodplains and ravines. One of such a steppe azonal forest is Putilovsky forest located in the north of Donetsk city. This stand was part of natural woodland that belonged to the network of riverine and ravine forests of the Kalmius River basin. Positive correlations have been determined between Q. robur growth and May (r=0,20) and April–June (r=0,25) precipitation and negative with April (r=–0,24) and June-July (r=–0,27) temperature. This suggests that favourable Q. robur growth conditions in the steppe are relatively low air temperature and moderate precipitation. The main difference from the Kyiv floodplains biotopes is the negative temperature influence at the beginning of the growth season.Floodplain forests are the most productive terrestrial ecosystems due to a sustained provision of riverine vegetation with moisture and nutrients. Nevertheless, our results of comparing carbon sequestration in floodplain biotopes and reference site were unpredictable. The reconstruction of carbon sequestration in Q. robur stem has shown that average annual carbon mass is smaller in Kyiv floodplain biotopes compared to an outside floodplain. But both in floodplains and in forests outside it, the Q. robur carbon sequestration ability increases with age. Q. robur trees at the age of 200 and more are capable to maximize carbon sequestration — about 20 kg per year.The generalized Q. robur tree-rings chronology (1746–2016) reveals broad scientific perspectives in the climatic conditions and extreme floods reconstructions in Kyiv from the middle of the XVIIIth century and the dating of the artefacts of the relevant period. Even greater perspectives open up a continuous chronological series, which can be obtained by combining the generalized chronology from the living Q. robur trees samples and data of archaeological dated wood.Key words: Quercus robur, tree ring, floodplain forests, hydro-climatic

Удосконалено метод комплексної оцінки природного стану малих річок на основі поєднання гігієнічного й екологічного підходів щодо нормування антропогенного навантаження на водні об'єкти. Запропоновано нову класифікацію екологічного стану басейнів малих річок на підставі визначення прийнятності потенційного ризику здоров'ю населення під час рекреаційного водокористування, комплексного еколого-гігієнічного показника якісного стану водних об'єктів і рівня розвитку деградаційних процесів в їх екосистемах. Удосконалено метод ідентифікації джерел забруднення малих річок і запропоновано їх визначення на основі порівняльного аналізу потенційного ризику здоров'ю населення та перевищення допустимого виносу забруднюючих речовин. Створено методику оцінки раціональності господарського використання малих річок з використанням результатів дослідження спрямованості розвитку деградаційних процесів в їх екосистемах. Розроблено новий метод реструктуризації господарського використання водозбірної площі малих річок на основі визначення допустимої розораності й оптимальних показників лісистості та залуженості з метою зменшення впливу антропогенних чинників на розвиток деградаційних процесів. Виділено басейни малих річок Харківської області з найгіршим екологічним станом. Вперше проведено оцінку раціональності господарського використання басейнів малих річок Харківщини на основі визначення напрямку розвитку деградаційних процесів в їх екосистемах. Розроблено пропозиції щодо удосконалення комплексу природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення екологічного стану басейнів малих річок Харківської області.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано схему конструктивно-географічного дослідження лісів Волинської області. Здійснено аналіз і оцінку сучасного стану лісів і лісових ресурсів, функціонування лісового господарства. Охарактеризовано масштаби та тенденції зміни лісистості, трансформації лісогосподарського комплексу. Створено великомасштабні (у масштабі 1 : 100 000) картографічні моделі лісистого регіону та її зміни, ураження лісів шкідниками та хворобами (у масштабі 1 : 10 000). Обгрунтовано систему заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне використання лісових ресурсів, покращання функціонування лісогосподарського комплексу та лісоекологічної ситуації обласного регіону.

  Скачати повний текст